Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
1.1. Моніторинг небезпек, що можуть спричинити НС
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2011
Тип роботи:
Лекція
Предмет:
Безпека життєдіяльності
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
Національний транспортний університет
Кафедра «Екологія та безпека життєдіяльності»
Лекція
з дисципліни «ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ»
Тема 1.1. Моніторинг небезпек, що можуть спричинити НС.
Тема 1.2. Планування заходів з питань цивільного захисту.
Укладачі: доцент Чуваєв П.І
. доцент Сусло С.Т.
доцент Гусєв Г.Ф.
доцент Харамда Г.М.
ст. викладач Шестаков Є.А.
Київ-2011
Л.1.1. Моніторинг небезпек, що можуть спричинити НС.
Моніторинг – система спостережень, збирання, обробки, передачі, збереження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін і розроблення науково – обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень про запобігання негативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологічної безпеки. У систему моніторингу повинні входити наступні основні процедури:
Виділення (визначення) об’єкта спостереження;
Обстеження виділеного об’єкта спостереження;
Складання інформаційної моделі для об’єкта спостереження;
Планування спостережень;
Оцінка стану об’єкта спостереження й ідентифікація його інформаційної моделі;
Прогнозування зміни стану об’єкта спостереження;
Представлення інформації в зручній для використання формі і доведення її до споживача.
НС, причини виникнення та складові системи їх моніторингу.
Надзвичайна ситуація (НС) – порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат. Причини виникнення НС поділяються на природні та антропогенні. З усього виду небезпек природні причини належать до розряду найбільш стабільних і становлять стабільну загрозу для людства впродовж всього його існування. Природні явища, які мають надзвичайних характер призводять до порушення нормальної діяльності населення, його загибелі, руйнування і знищення матеріальних цінностей називаються стихійними лихами. За причиною виникнення вони поділяються на: 1. Тектонічні – пов’язані з процесами, що виникають з процесами Землі. 2. Топологічні – причиною їх є процеси, що виникають на поверхні Землі. 3. Метеорологічні – пов’язані з процесами в атмосфері. Але в більшості випадків основною першопричиною виникнення цих стихійних лих є процеси, які відбуваються в Космосі.
Антропогенні причини діляться на соціальні та економічні. Соціальні:
Ріст народонаселення;
Урбанізація;
Непідготовленість населення;
Корупція;
Тероризм;
Відсутність інформації про обстановку у НС;
Відсутність нормативно – правової бази;
Недбалість та некомпетентність посадових осіб, перевищення повноважень.
Економічні:
Недосконалість технічних засобів і технологічних процесів;
Зміна довкілля внаслідок природокористування (забруднення, вичерпність ресурсів);
Бідність (зношування техніки, недостача коштів на модернізацію, профілактику).
Опис комплексу складових систем моніторингу
Комплекс систем виявлення загрози виникнення НС, а також виявлення таких ситуацій та оповіщення працюючого персоналу й населення, яке проживає або знаходиться в прогнозованих зонах ураження небезпечними чинниками потенційно – небезпечних об’єктів, складається з таких складових частин:
Система раннього виявлення загрози виникнення НС;
Система виявлення НС;
Система оповіщення керівного складу та працюючого персоналу потенційно - небезпечних об’єктів про загрозу чи виникнення НС;
Система оповіщення відповідальних посадових осіб територіальних органів Міністерства України з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі - МНС) та цивільного захисту населення і цивільної оборони, органів виконавчої влади;
Пульти централізованого моніторингу;
Пульти централізованого спостереження;
Система оповіщення населення, що проживає або знаходиться в прогнозованих зонах ураження небезпечними чинниками потенційно небезпечних об’єктів.
Система раннього виявлення загрози виникнення НС та система виявлення НС складаються з різних технологічних датчиків, сигналізаторів тощо, які контролюють небезпечні параметри обладнання і навколишнього середовища, та приймально - контрольних приладів. Технологічні датчики та сигналізатори указаних систем установлюються і використовуються відокремлено від аналогічних датчиків промислової автоматики.
Система оповіщення працюючого персоналу про загрозу виникнення НС чи виникнення складається з приладів, що видають спеціальні звукові сигнали, мовних сповіщувачів та світлових покажчиків, базової апаратури автоматичного включення оповіщення та мереж зв’язку.
Система централізованого моніторингу – це комплекс технічних засобів, розміщених у суб’єкта господарювання, котрий має відповідну ліцензію, призначений для приймання, обробки і видачі в заданому вигляді повідомлень про стан систем виявлення загрози НС, реєстрації цих повідомлень та передачі в автоматичному режимі на пульт централізованого спостереження сигналів про НС.
Система централізованого спостереження – це комплекс технічних засобів, розміщений в операторському центрі диспетчерської служби МНС України, призначений для приймання, обробки і видачі у заданому вигляді повідомлень про НС на об’єктах чи загрозу їх виникнення.
Система оповіщення населення, яке проживає в прогнозованих зонах ураження небезпечними чинниками потенційно небезпечних об’єктів, складається зі спеціальних пристроїв мовного та візуального оповіщення. Керування такими системами виконують диспетчери чи інші вповноважені особи потенційно небезпечних об’єктів або чергові операторських центрів диспетчерських служб МНС.
Урядова інформаційно – аналітична система з НС, збирання, оброблення, передавання та збереження моніторингової інформації. Україна є найбільш критичним регіоном Європи за техногенним навантаженням та потенційною небезпекою шкідливих виробництв для населення і навколишнього природного середовища. Екологічна небезпека поглиблює соціально – політичну напругу. Це стає об’єктивними причинами збільшення кількості аварій і катастроф природного і техногенного характеру.
Успішне запобігання виникненню надзвичайних ситуацій та ліквідація їх наслідків неможливі без урахування екологічних, соціально – економічних та інших передумов. Створення в Україні єдиної Урядової інформаційно – аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій (далі УІАС НС) здійснене згідно Програми створення.
Основні цілі та завдання Програми
Цілі:
Забезпечення керівництва Кабінету Міністрів України, Адміністрації
Президента України, Верховної Ради України, Ради національної безпеки і оборони України, центральних органів виконавчої влади, обласних, міських, районних держадміністрацій достовірною інформацією, пов’язаною з екологічною безпекою, в тому числі ядерною;
Забезпечення сумісності інформації щодо запобігання виникненню НС чи ліквідації їх наслідків на основі використання єдиних принципів побудови баз даних, єдиної сертифікованої картографічної інформації, єдиних класифікаторів стандартів;
Забезпечення оперативного доступу до інформаційних ресурсів УІАС НС;
Науково – обґрунтоване прогнозування можливого виникнення НС та їх наслідків;
Забезпечення інформаційної взаємодії та координації роботи органів виконавчої влади щодо запобігання виникненню НС чи ліквідації їх наслідків.
Завдання Програми:
Провести аналіз технології інформаційної взаємодії органів виконавчої влади щодо запобігання виникненню НС та ліквідації їх наслідків;
Визначити вимоги до створення УІАС НС;
Визначити джерела надходження інформації до УІАС НС;
Опрацювати механізми інформаційної взаємодії у рамках УІАС НС;
Визначити основні функції УІАС НС;
Розробити специфікації та програмно – апаратне забезпечення УІАС та провести інсталяцію загальносистемних програмних засобів, налагодити зв'язок між її структурними елементами;
Розробити комплекс функціональних завдань, розв’язання яких буде здійснюватися на різних рівнях УІАС НС;
Створити службу для забезпечення УІАС НС;
Розробити нормативно – правове забезпечення.
Заходи з реалізації Програми
На створення УІАС НС спрямовано заходи, що додаються до цієї Програми, і визначають такі напрями робіт:
Нормативно – правове забезпечення;
Створення центральної підсистеми;
Створення функціональних та територіальних підсистем;
Створення підсистеми забезпечення.
Збирання, оброблення, передавання та збереження моніторингової інформації на прикладі системи радіаційного контролю здійснюють: автоматизована система контролю радіаційної обстановки (АСКРО), гамма – спектрометр СПИН – 2000, спектрометричний пост контролю (СПК), пост контролю забруднення повітряного середовища. Автоматизована система контролю радіаційної обстановки (АСКРО) призначена для ведення автоматичного безперервного контролю радіаційної, хімічної, екологічної обстановки на об’єкті (локальна система) або в регіоні (територіальна система). Система забезпечує:
Автоматичний збір і аналіз даних у реальному масштабі часу.
Оперативне представлення моніторингової інформації на електронній карті регіону.
Установку з центра в пости контролю уставок і необхідних параметрів.
Автоматичну подачу тривожного сигналу в центрі при перевищенні уставок контрольованих параметрів.
Підготовку вихідних документів і звітів.
Ведення бази даних за весь період роботи.
Гамма – спектрометр СПИН – 2000 призначений для автоматичного моніторингу радіаційної обстановки. Спектрометр СПИН – 2000 дозволяє визначити концентрації окремих радіонуклідів у досліджуваному середовищі. Гамма – спектрометр СПИН – 2000 може експлуатуватися в польових, цехових і лабораторних умовах.
На даний час гамма – спектрометр СПИН – 2000 використовується в складі:
Спектрометричного поста контролю аерозолів;
Поста контролю радіоактивності води.
Спектрометричний пост контролю (СПК) побудований на базі спектрометра СПИН – 2000 і представляє собою пристрій, здатний в автоматичному або керованому ззовні режимі накопичувати, аналізувати і передавати в центр по телефонному каналу як самі спектри, так і результат їхнього попереднього аналізу. Внутрішня пам'ять спектрометра дозволяє зберігати до 128 спектрів при стандартному часі набору 1 година. Час набору може бути оперативно змінений з центра. СПК може поставлятися з фільтро – вентиляційною установкою (ФВУ). В цьому випадку він являє собою високочутливий аналізатор аерозолів. Датчик спектрометра, що знаходиться в центрі фільтр, що концентрує аерозолі, дозволяє в реальному масштабі часу вимірювати енергетичний розподіл радіонуклідів, що утримуються в аерозолях. Програма оперативної обробки спектра дозволяє ідентифікувати як природні, так і техногенні нукліди.
Пост контролю забруднення повітряного середовища
Використовує блок ПЗПД (пристрій збору і передачі даних). У даному випадку, до порту RS-232 блоку ПЗПД підключаються або відповідні виходи газоаналізатора, або комплексу з набором вимірників.
Побудова постів контролю
Структурна схема
Базовим пристроєм для побудови постів контролю (ПК) служить блок ПЗПД (пристрій збору і передачі даних). Разом з радіаційним датчиком типу УДРГ-50, датчиком вітру типу М-127м (М-128), автоматизованими датчиками контролю забруднення атмосфери, інформаційним табло "біжучий рядок" і іншими пристроями в різних їхніх сполученнях ПЗПД дозволяє створювати пости контролю різноманітного призначення. Можливість прийому ПЗПД із високою вірогідністю команд керування (інформації) з центра дозволяє будувати на його базі системи з дистанційним керуванням. Найбільш розповсюдженим і дешевим є пост з 1 датчика УДРГ, блоку ПЗПД, встановленого в приміщенні без контейнера і підключеного до каналу зв'язку АТС. Приймаючи в увагу складність виділення окремого номера на місцях, ПЗПД може підключатися паралельно (крім факсів і модемів) до існуючого номера, не ущемляючи основного користувача.
Способи виявлення потенційно – небезпечних зон з імовірними джерелами НС. Зонування територій за ступенем небезпеки.
На прикладі надзвичайної ситуації, що пов’язана із викидом в навколишнє середовище радіоактивних речовин виділяють чотири зони в межах забруднених площ:
Зона відчуження – територія, з якої евакуйоване населення;
Зона обов’язкового відселення – територія, що зазнала інтенсивного забруднення довго живучими радіонуклідами, з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами Цезію 137 від 15 Кі/км2 та вище, або Стронцію 90 від 3,0 Кі/км2 та вище, або Плутонію від 0,1 Кі/км2 . Еквівалентна доза 0,5 Бер.
Зона гарантованого добровільного відселення – територія, територія, що зазнала інтенсивного забруднення довго живучими радіонуклідами, з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійних рівень ізотопами Цезію 137 від 5 - 15 Кі/км2 та вище, або Стронцію 90 від 0,15 - 3,0 Кі/км2 та вище, або Плутонію від 0,01 - 0,1 Кі/км2 . Еквівалентна доза 0,1 Бер.
Зона посиленого радіоекологічного контролю - Зона гарантованого добровільного відселення – територія, територія, що зазнала інтенсивного забруднення довго живучими радіонуклідами, з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійних рівень ізотопами Цезію 137 від 1 - 5 Кі/км2 та вище, або Стронцію 90 від 0,02 - 0,15 Кі/км2 та вище, або Плутонію від 0,005 - 0,01 Кі/км2 . Еквівалентна доза 0,05 Бер.
Л.1.2. Планування заходів з питань цивільного захисту.
Цивільний захист – система державних органів управління, сил і засобів, які створюються для забезпечення захисту населення від негативного впливу уражуючих факторів НС.
Загальні принципи превентивного та оперативного (аварійного) планування заходів щодо зниження ризиків і зменшення масштабів НС.
Організаційні та правові основи захисту громадян України, об’єктів виробничого та соціального призначення, довкілля від НС техногенного і природного характеру визначаються Законом України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру», виданий Президентом України 8 червня 2000 року. Згідно даного Закону, захист населення і територій від НС техногенного і природного характеру здійснюється на принципах:
Пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров’я людей і довкілля;
Безумовного надання переваги раціональній та превентивній безпеці;
Вільного доступу населення до інформації щодо захисту населення і територій від НС техногенного і природного характеру ;
Особистої відповідальності та піклування громадян про власну безпеку, неухильного дотримання ними правил поведінки та дій у НС техногенного і природного характеру ;
Відповідальність у межах своїх повноважень посадових осіб за дотримання вимог цього Закону;
Обов’язковості завчасної реалізації заходів. Спрямованих на запобігання виникненню НС техногенного і природного характеру та мінімізацію їх негативних психосоціальних наслідків;
Урахування економічних, природних та інших особливостей територій і ступеня реальної небезпеки виникнення НС техногенного і природного характеру ;
Максимально можливого, ефективного і комплексного використання наявних сил і засобів, які призначені для запобігання НС техногенного і природного характеру і реагування на них.
Методика розроблення планів з попередження НС
Планування роботи Функціональної підсистеми з питань запобігання НС і реагування на прогнозовані варіанти їх можливого розвитку здійснюється на основі відстеження змін навколишнього природного, техногенного та екологічного середовища і відповідних документів, що регламентують порядок і методику цього планування.
Масштаби і наслідки можливої НС визначаються на основі експертної оцінки, прогнозу чи результатів модельних експериментів, проведених кваліфікованими експертами. На об’єктах цивільного захисту розробляється План дій органів управління, сил і структурних підрозділів у разі раптового нападу противника, в режимах повсякденної діяльності, підвищеної готовності, НС, надзвичайного і особливого стану (далі – План дій), який є мотивованим рішенням керівника – Начальник цивільного захисту на організацію і ведення цивільного захисту об’єкта, на матеріально – технічне забезпечення, організацію і підготовку працівників підприємств до захисту і дій в НС техногенного, природного і воєнного характеру. Крім того, на об’єктах, які знаходяться в зоні впливу потенційно небезпечних об’єктів при наявності створеної мережі локального оповіщення з цивільного захисту розробляється план (окремий розділ загального Плану дій) реагування на вірогідну для даної зони і даного потенційно небезпечного об’єкта надзвичайну ситуацію. Плани узгоджуються з вищестоящим місцевим органом з питань НС та цивільного захисту населення і територій і затверджується керівником об’єкта цивільного захисту. Основним завданням Плану дій щодо запобігання і реагування на НС, на реальну її загрозу і виникнення є збереження життя і здоров’я людей, мінімізація матеріальних втрат. З цією метою вживаються дійові заходи для захисту працівників (робітників) та населення, місць постійного перебування значної кількості людей, вирішення питань розосередження або термінової евакуації працівників підприємств з території, на яку можуть бути поширені небезпечні фактори враження прогнозованої НС.
Змістом Плану дій мають бути: Перший розділ. Оцінка (аналіз) природного (топографічного), техногенного та екологічного стану місцевості (території) розташування об’єктів і можливого характеру, пов’язаних з ними НС.
Другий розділ. Оцінка (аналіз кількісного і якісного складу) об’єкта цивільного захисту з урахуванням розташування його складових на місцевості (території), вірогідність НС на самому об’єкті і на території його розташування, оцінка зовнішніх і внутрішніх факторів, що будуть полегшувати або затрудняти організацію та ведення цивільного захисту об’єкта і що потрібно зробити, щоб усунути або зменшити вплив негативних факторів. Третій розділ. Рішення Начальника цивільного захисту об’єкта на організацію дій органів управління сил і структурних підрозділів у разі раптового нападу противника, в режимах повсякденній діяльності, підвищеної готовності, НС, надзвичайного, воєнного стану в періоди запобігання і реагування на можливі НС; окремим розділом – реагування на можливі НС, пов’язані з потенційно небезпечними об’єктами; на організацію захисту за складовими: спостереження, оповіщення, радіаційного, хімічного, медичного, інженерного захисту та евакуації (розосередження). Четвертий розділ. Матеріально – технічне забезпечення захисту особового складу на випадок раптового нападу противника, за режимами дій: в повсякденній діяльності, підвищеної готовності, НС, надзвичайного та воєнного стану за складовими: спостереження, оповіщення, взаємодії, протирадіаційного, протихімічного, медичного, інженерного захисту та евакуації (розосередження). П’ятий розділ. Організація управління, зв’язку, оповіщення та взаємодії за місцем постійної дислокації і в заміській зоні (схема – план з пояснювальною запискою).
План дій з планом реагування (якщо він розробляється окремо) та додатками, що забезпечують організоване і чітке виконання заходів цивільного захисту щодо запобігання та реагування на надзвичайні ситуації є Планом цивільного захисту об’єкта, якому державного і регіонального рівнів додається гриф «Для службового користування» і розробляється в двох,примірниках: прим. №1 - Начальнику цивільного захисту; прим. №2 – Начальнику штабу цивільного захисту об’єкта.
До плану дій (реагування) додаються:
Схема (План) управління, зв’язку, оповіщення і взаємодії з пояснювальною запискою;
План – календар дій органів управління, сил і структурних підрозділів об’єкта, при раптовому нападі противника за сигналом «ПОВІТРЯНА ТРИВОГА» та за сигналом «ВІДБІЙ ПОВІТРЯНОЇ ТРИВОГИ»; в режимах повсякденної діяльності, підвищеної готовності, НС, надзвичайного і воєнного стану;
Карта (Схема) регіону з позначеними на ній (нанесеними) місцями розташування об’єкта цивільного захисту, піднятими частками (місцями) можливої техногенної, природної, екологічної небезпеки на наслідків використання воєнних засобів враження, графічними елементами рішення Начальника цивільного захисту об’єкта на організацію дій і захисту особового складу та підпорядкованих структурних підрозділів в НС, графічними елементами плану евакуації (розосередження) та необхідними розрахунками;
План евакуації об’єкта в заміську зону (план розосередження в безпечні від НС райони, якщо евакуаційні заходи об’єкта не плануються);
Особисті плани дій (папки з робочими документами у першому примірнику) керівного складу об’єкта та командирів (начальників) служб і невоєнізованих формувань цивільного захисту. Другий примірник особистого плану (робочих документів) дій – на робочому місці посадової особи.
необхідні довідкові документи з питань управління, зв’язку, оповіщення, взаємодії, організації захисту, матеріально – технічного забезпечення цивільного захисту (ЦЗ), тощо.
З метою забезпечити достатній рівень готовності цивільного захисту об’єкта до дій у НС розробляються довгострокові документи і документи підготовки цивільного захисту в поточному році. Довгостроковими документами є: План цивільного захисту об’єкта; наказ про організацію і ведення цивільного захисту; Перспективний план розвитку і удосконалення цивільного захисту; План підготовки та підвищення кваліфікації керівного складу цивільного захисту об’єкта, науково – педагогічного складу викладачів нормативних дисциплін «Цивільний захист», 2Безпека життєдіяльності людини».
Наказом Начальника цивільного захисту про організацію і ведення цивільного захисту на об’єкті визначаються посадові особи і керівні органи; служби і невоєнізовані формування цивільного захисту, їх призначення і функції, організаційна структура, кількісний склад і матеріально – технічне забезпечення; організація підготовки керівного складу та навчання за тематикою цивільного захисту працівників підприємств, контроль організації підготовки і стану цивільного захисту в структурних підрозділах і звітність.
Планом розвитку і вдосконалення цивільного захисту об’єкта (установи, підприємства) передбачається:
розвиток і вдосконалення системи управління, зв’язку, оповіщення, взаємодії і інформування особового складу щодо загрози, виникнення, характеру НС та вжитих заходах;
оновлення, вдосконалення збереження і порядку видачі засобів індивідуального протирадіаційного, протихімічного, медичного захисту і спеціальних приладів об’єктового резерву;
забезпечення особового складу об’єкта засобами колективного захисту за місцем постійної дислокації, в заміській зоні і в безпечних районах розосередження;
розвиток і вдосконалення матеріально – технічного забезпечення за місцем постійної дислокації, в заміській зоні і в безпечних районах розосередження;
Щорічно розробляються: наказ про стан цивільного захисту в минулому році та основні завдання на наступний рік; план (основні заходи) підготовки цивільного захисту об’єкта в наступному році; навчальний план і розклад занять з постійним складом працівників підприємств за тематикою цивільного захисту.
Особливості планування дій персоналу щодо локалізації і ліквідації аварійних ситуацій і аварій на ПНО та пом’якшення їхніх наслідків. Навчання персоналу діям та способам захисту на випадок виникнення аварійних ситуацій та аварій на підприємствах, в установах та організаціях проводиться у формі інструктажів та навчань, які проводяться в системі охорони праці, з включенням питань техногенної безпеки, відповідно до Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 №15, зареєстрованого у Мінюсті 15.02.2005 за №231/10511. За результатами інструктажів та навчань, персонал підприємства повинен:
Знати та вміти виконувати встановлені на території підприємства вимоги стосовно власної безпеки та безпеки підприємства;
Знати основні телефони оперативних чергових аварійно – рятувальних формувань, у разі виявлення порушень негайно повідомляти їх про можливу небезпеку;
Знати правила поведінки при виникненні аварійних ситуацій та аварій, не припускатися дій, які можуть призвести до виникнення аварії або аварій та НС;
Знати основні заходи та способи захисту від шкідливого впливу небезпечних речовин та наслідків НС техногенного характеру, порядок надання першої медичної допомоги потерпілим, правила користування засобами радіаційного, хімічного та колективного захисту.
На підприємстві, в установі та організації повинні бути вивішені на видному місці відповідні інструкції щодо виконання вимог техногенної безпеки та порядку дій персоналу в разі виникнення аварійної ситуації (аварії). Евакуація має забезпечити захист працюючого персоналу у разі неможливості вжиття інших заходів цивільного захисту під час виникнення НС техногенного характеру на ПНО або ОПН або на небезпечних територіях. Для забезпечення безпосереднього планування, підготовки, проведення евакуації і розміщення працівників об’єкта у безпечних районах на об’єктах завчасно створюються евакуаційні комісії, а при необхідності – приймальні евакуаційні пункти (далі евакуаційні органи). Проведення евакуації здійснюється відповідно до Положення про порядок проведення евакуації населення у разі загрози або виникнення НС техногенного або природного характеру, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 26.10.2001. №1432. Заходи радіаційного та хімічного захисту повинні включатися окремими розділами до всіх планів, які передбачають виконання заходів цивільного захисту населення і територій від НС техногенного характеру, що пов’язані з можливим викидом у довкілля радіоактивних та небезпечних хімічних речовин.
При накладенні зон можливого забруднення від різних небезпечних хімічних речовин ( далі – НХР) і зон радіоактивного забруднення, у яких може опинитися об’єкт на такому об’єкті і в аварійно – рятувальних формуваннях, які залучатимуться для виконання аварійно – рятувальних робіт у цих зонах, повинні використовуватись засоби захисту органів дихання від кожної конкретної НХР і засоби захисту органів дихання і шкіри від радіоактивних речовин або уніфіковані (багатофункціональні) засоби захисту, прилади радіаційної, хімічної розвідки та дозиметричного контролю.
Керівники об’єктів, установ і організацій, які за характером своєї діяльності не відносяться до ПНО або ОПН, повинні враховувати можливу небезпеку, що може виникнути на їх територіях при виникненні НС на ПНО або ОПН, і:
Розробляти плани захисту персоналу;
Забезпечувати персонал відповідними засобами захисту органів дихання;
Створювати відповідні евакуаційні органи, які мають здійснювати всі заходи, наведені у пункті 4.7 Правил;
Здійснювати взаємодію з керівництвом ПНО або ОПН щодо оповіщення про небезпеку, що може впливати на діяльність об’єкта;
Організовувати навчання персоналу діям у разі виникнення НС;
Виконувати інші вимоги цих Правил стосовно забезпечення техногенної безпеки на території своїх об’єктів.
Локалізація і ліквідація
Метою плану локалізації і ліквідації аварійних ситуацій і аварій є планування дій (взаємодії) персоналу підприємства, спецпідрозділів, населення, центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо локалізації і ліквідації аварій та пом’якшення їх наслідків.
Оперативні частини ПЛАС розробляються для аварій на рівнях «А» і «Б» і «В».
На рівні «А» аварія характеризується розвитком аварії в межах одного виробництва (цеху, відділення, виробничої дільниці), яке є структурним підрозділом підприємства.
На рівні «Б» аварія характеризується переходом за межі структурного підрозділу і розвитком її в межах підприємства.
На рівні «В» аварія характеризується розвитком і переходом за межі території підприємства, можливістю впливу вражаючих чинників аварії на населення розташованих поблизу населених районів та інші підприємства (об’єкти), а також на довкілля.
Розробка ПЛАС може виконуватися власником самостійно або із залученням спеціалізованих організацій, за умови, що вони мають дозвіл на виконання такої роботи, отриманий у встановленому порядку.
ПЛАС повинен охоплювати всі рівні розвитку аварії, які встановлені в процесі аналізу небезпек.
ПЛАС розробляється з урахуванням усіх станів підприємства: пуск, робота, зупинка і ремонт.
ПЛАС ґрунтується:
На прогнозуванні сценаріїв виникнення аварій.
На постадійному аналізі сценаріїв розвитку аварій і масштабів їх наслідків.
На оцінці достатності існуючих заходів, які перешкоджають виникненню і розвитку аварії, а також технічних засобів локалізації аварій.
На аналізі дій виробничого персоналу та спеціальних підрозділів щодо локалізації аварійних ситуацій (аварій) на відповідних ста діях їх розвитку.
ПЛАС повинен містити:
Титульний лист.
Аналітичну частину, в якій міститься аналіз небезпек, можливих аварій та їхніх наслідків.
Оперативну частину, яка регламентує порядок взаємодії та дій персоналу, спецпідрозділів і населення в умовах аварії. Зміст оперативної частини змінюється залежно від рівня аварії, на який вона поширюється.
Додатки, які складаються з документів: копії наказу по підприємству про призначення посадової особи (осіб), які виконують функції відповідального керівника робіт щодо локалізації та ліквідації аварій при аваріях на рівнях «А» і «Б», та рішення органів місцевого самоврядування про призначення посадової особи (осіб), які виконують функції відповідального керівника робіт щодо локалізації та ліквідації аварій при аваріях на рівні «В».
ПЛАС має бути пронумерований, зброшурований, затверджений і узгоджений відповідними організаціями, а також скріплений печатками підприємств і організацій, які узгодили його. ПЛАС повинен бути узгоджений з територіальними управліннями Держнаглядохоронпраці, з територіальними органами МНС, територіальними установами державної санепідслужби та, при потребі, з органами місцевого самоврядування.
ПЛАС затверджується власником підприємства. Оперативна частина ПЛАС для аварій рівня «В» затверджується органами місцевого самоврядування. ПЛАС у повному обсязі повинен знаходитись у керівника і диспетчера підприємства, в територіальному управлінні Держнаглядохоронпраці, а також територіальному органі МНС. Витяги з ПЛАС у обсязі, який є достатнім для якісного виконання відповідних дій, мають знаходитись у керівників (начальників) виробництв (цехів, відділень, виробничих дільниць), в оперативно – координаційних центрах територіальних органів МНС України, Державних аварійно – рятувальних службах, які обслуговують відповідний потенційно – небезпечний об’єкт, а також на робочих місцях.
ПЛАС належить переглядати через кожні п’ять років. Позачерговий перегляд ПЛАС здійснюється за розпорядженням (приписом) органів Держнаглядохоронпраці, а також при змінах у технології, апаратурному оформленні метрологічному забезпеченні технологічних процесів, змінах в організації виробництва, за наявності даних про аварії на аналогічних підприємствах.
Плануючі документи з теоретичного і практичного навчання персоналу ОГ до дій у НС, організація і проведення спеціальних об’єктових навчань, тренувань з відпрацювання заходів за планами реагування на НС, локалізація і ліквідація аварій.
До плануючих документів з теоретичного і практичного навчання персоналу ОГ до дій у НС відносять:
1. Закон України “Про правові засади цивільного захисту ” від 24.06.04 №
1859-IV
2. Закон України “Про Цивільну оборону ” від 03.02.93 № 2974-XII (Із
змінами згідно із Законами від 24.03.99 та від 29.05.01)
3. Закон України "Про захист населення і територій від надзвичайних
ситуацій техногенного та природного характеру" від 8.06.00 № 1809 - ІІІ.
4. Постанова КМ України "Про єдину державну систему запобігання і
реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру" від 3.08.1998 р. № 1198.
5. Постанова Кабінету Міністрів України " Про Державну комісію з питань
техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій" від 16.02.98 № 174 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 24.09.99 № 1763) від 21.10.99 №43.
6. Постанова КМ України " Про затвердження типових положень про управління зпитань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та відділи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення" від 5.09.00 №1386.
7. Постанова КМ України "Про затвердження Положення про Цивільну
оборону України" від 10.04.94 р. № 299 ( Із змінами, внесеними згідно з
Постановами КМ № 651 від 21.09.94, № 278 від 04.03.96, № 309 від 03.04.97)
8. Типове положення про територіальну підсистему єдиної державної
системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та
природного характеру, затверджено наказом Міністерства України з питань
надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків
Чорнобильської катастрофи від 21.12.98 № 387, зареєстровано в Міністерстві
юстиції України 11.02.99 за № 93/3386.
9. Депутат О.П., Коваленко І.В., Мужик І.В. Цивільна оборона. Підручник
/За ред. Кашина - Львів, 2005 р.
10. Бикова О.В. та ін.. Основи цивільного захисту. Навчальний посібник – Київ, 2008р.
11. Положення про порядок проведення евакуації населення у разі загрози або виникнення НС техногенного або природного характеру, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 26.10.2001. №1432.
Ліквідації аварій НС включає:
Розвідку осередків НА;
Аварійно-рятувальні і лікувально-евакуаційні заходи;
Локалізацію і гасіння пожеж;
Відбудову споруд і шляхів сполучення;
Проведення ізоляційно-обмежувальних заходів в осередках біологічного зараження;
Проведення спеціальної обробки населення;
Дезактивації, дегазації техніки, доріг, місцевості тощо.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора