Сила вихору (Свірл Пауер) : Нова бібліотека Абердінського університету з бюджетом у 57 млн. фунтів
Нова екстраординарна бібліотека Абердінського університету повернула Сілвер Сіті на архітектурну мапу. Але чи коли-небудь виконають його студенти якусь роботу?
Це архітектурна загадка, загорнена у культурну таємницю всередині фінансової головоломки. Я говорю про/ маю на увазі Абердін з тих пір, як він став багатою на нафту та успішною столицею паливної індустрії Європи. Загадка в тому – як це занепадаюче Шотландське місто змогло бути наповненими грішми (у порівнянні з більшістю Британії) і, в цей же час, за останню чверть століття не побудувати жодної примітної будівлі.
Ситуація стала ще більш загадковою через той факт, що колишнє Сілвер Сіті, разом із Бас і Единбургом , було одним з найпрекрасніших та найбільш упізнаваних архітектурних композицій на цих островах. Його гранітні монументи/пам’ятники, які виблискують сріблом на сонці та нагадують якийсь штучний гірський хребет у похмурі дні, були створені з одного кар’єру у Рубіслоу. Приблизно 6 млн. тонн було витесано із землі до його закриття у 1971 році, залишивши одну з найбільших створених людиною ям у Європі.
Але затишшя вже закінчилось – дякуючи завершенню привабливої нової бібліотеки в університеті Абердіна з бюджетом у 57 млн. фунтів. Встановлена на території Абердінського університету “Кінґс Коледж”, будівля стоїть як надсучасний маяк між містом та морем, передаючи голосне, чітке та сліпуче повідомлення про те, Абердін є знову на архітектурній мапі.
Зростаючи як досконало геометричний скляний моноліт із безладдя університетських споруд, але з красивими будинками пізнього Середньовіччя університету “Кінґс Коледж” неподалік, ця семиповерхова вежа постає як щось надзвичайне: незважаючи на її масивну квадратну форму, бібліотека видається надзвичайно легкою, особливо, коли вона освітлена вночі, дякуючи її блискучому борозенчастому фасаду, яка в загальному налічує 720 панелей. Це надає разючого контрасту до її грубого оточення.
Спроектована датськими архітекторами з (архітектурної) компанії “Шмідт Гаммер Лассен”(Schmidt Hammer Lassen), бібліотека має набагато більше сюрпризів. Якщо вам не достатньо цих екстер’єрів для того, щоб зупинитись, тоді що ви скажете на спіральний нетрадиційний закритий внутрішній дворик, що розташований всередині будівлі, який здіймається від вестибюлю подвійної висоти до віддаленого скляного даху? Вона пропонує щось на кшталт запаморочливого просторового шоку, який зазвичай асоціюється із церквами у стилі бароко 17-ого століття. Закритий внутрішній дворик, архітектурний вихор, наче обплітає, піднімаючись вгору та продираючись по споруді, протоптуючи собі шлях до кожного наступного поверху. Стань біля підніжжя цього високотеатрального простору і, коли зимове сонце рухатиметься по бібліотеці, тобі здається, наче ти є всередині видовбаного айсберга. Це також змушує відчути себе частиною інтригуючого архітектурного каламбуру: бібліотека є водночас недружелюбно спокійною та неспокійно живою, стільки сучасною скільки у стилі бароко.
Інтер’єр бібліотеки з ракурсу закритого внутрішнього дворика. Фотографія: Адам Морк
Напевно, це не повинно дивувати. Заснована у 1986 році у датському порту Аргуса, архітектурна компанія “Шмідт Гаммер Лассен”(Schmidt Hammer Lassen) здобула репутацію зводячи особливі культурні будівлі, що поєднують елементи природи та науки. Фірма привернула до себе всесвітню увагу у 1997 році культурним центром “Катуак” (Katuaq) у Нууці, Ґренландія. Дизайн його хвилеподібних стін, убраних модриною, був навіяний спадаючими смужками північного сяйва, особливістю нічного неба Арктики, яка також є відомою у Абердіні.
Але найпопулярнішою спорудою архітектурної компанії “Шмідт Гаммер Лассен”(Schmidt Hammer Lassen) є “Чорний Діамант” (Black Diamond), що є відомою як важлива прибудова до Королівської Бібліотеки Данії на березі Копенгагена. Вона була відкрита у 1999 році, набуває форми гігантської призми із загостреними кутами, обкладеної чорним гранітом та розколеної на дві частини скляним внутрішнім двориком, що є, звичайно, шедевром компанії. Архітектурна компанія “Шмідт Гаммер Лассен”(Schmidt Hammer Lassen) зараз працює над тим, що стане найбільшою бібліотекою Скандинавії, Міський будинок ЗМІ вартістю 228 млн. євро (190 млн. фунтів) у Аргусі, величезна споруда, знову ж вся з призм і внутрішніх двориків, що архітектори описують як закритий публічний простір.
Ви можете сказати те саме про бібліотеку в Абердіні. Громадськість запрошують у фойє. Тут крім приголомшливого виду вгорі є кафе-бар “Хардрок Кафе” (Hardrock Cafe), не говорячи вже про місця для презентацій та велику галерею. Мені сподобалась її перша виставка, “Повстанці з мотивом” (Rebels with a Cause): “Якобісти і глобальна уява” (Jacobites and the Global Imagination) з чудового архіву, розташованого на нижньому поверсі. Тут всередині та навколо читального залу Вольфсона є приблизно 200000 рідкісних книг, а також матеріалів, датованих третім століттям до н.е.
Балаканина, гуркіт і шипіння
Студентська бібліотека власне розміщена на поверхах, що знаходяться над фойє. З білими стінами, сірими килимами і прекрасним краєвидами на університет, місто та море; туди можна дібратись на блискучих скляних ліфтах або по таких сходах, як у великих супермаркетах. Центром кожного поверху є біла «стильна» купа книг: Є 13 км полиць над землею, що вміщають 400000 книг, серед яких домінуючою є біло-сіра кольорова гама. Коли я нещодавно відвідав бібліотеку, переважна більшість студентів була на канікулах, тому я не міг бути впевнений з приводу шуму у робочий час. Але, звичайно, чи будуть балачки у кафе і гуркіт, шум пару і булькотіння від приготування кави просочуватися до внутрішнього закритого дворика?
"Те, що я помітив", говорить Стюарт Хілл, провідний дизайнер проекту, "це те, що студенти, як правило, тяжіють до більш яскравих місць навколо внутрішнього закритого дворика ближче до першого поверху. Більшість схоже працюють з навушниками, так чи інакше, в блаженному незнанні про будь-які небажані шуми. Загальні місця для навчання інтенсивно використовуються, в той час як тихі місця використовують не так сильно, як ми очікували. Характер бібліотек», - додає Хілл, - «змінюється в цифрову еру. Одне з питань, яке нам задали, перш ніж ми завершили дизайн: навіщо зараз будувати нову бібліотеку. І ми відповіли: ми допомагаємо створити новий тип бібліотеки."
Справді, широко відкриті поверхи є явно задумані як соціальний простір, а також як місце для навчання, з Wi-Fi доступом по всьому будинку, так само, як і навколо більшої частини кампуса. На відміну від традиційного мовчання, що асоціюється з бібліотеками, здається, що тут завжди буде фоновий шум; проте багато сучасних студентів радіють з цього приводу. Особисто я назвав би верхній поверх найбільш відволікаючим місцем для роботи: дивлячись через вікна, я відчував, що все місто Греніт Сіті було, як на долоні. Було дуже просто дозволити часу пролетіти, спостерігаючи за безмежною синевою і білими поромами, що відправлялися до Оркнеї і Шетленду, немов морські птахи, що пролітали через безкрайнє небо.
Маючи захоплюючий дизайн,у бібліотека є ще над чим попрацювати, щоб змусити її сяяти так, як вона цього заслуговує. Дещо з завершеного здається трохи «халатно» виконаним, у той час як унісекс туалети є цікавістю, яка може зайти занадто далеко. Хілл відзначає, що будівництво не буде завершено до вересня, коли бібліотека буде офіційно відкрита. "Є місця, якими ми не зовсім задоволені, але ми будемо їх усувати".
Бібліотека постає і домінує, як нова громадська площа, також, як апаратно програмована логіка(?). Коли я виходжу з неї, вежа зі скла та сталі освітлює ніч, не зовсім мерехтливими, як північне сяйво, вогнями, а й привернути увагу до себе таким чином, що стає цілком зрозуміло, що це сучасний додаток до університету, який стоють в центрі і має високі цілі.
Цікаво, що бібліотеку побудована на основі зробленої з кейтнеського каменю. Чому ж не граніт? Неймовірно, "говорить Хілл «граніт як облицювальний камінь для будівель і споруд не доступний на сьогоднішній день, вийнятком є лише Китай. Але один студент-геолог помітив, що структура каменю з фасаду дуже схожа на граніт, якщо дивитися під мікроскопом – що є дуже поетичним зв'язком, як ми вважаємо, з традиційною архітектурою Абердіна "