Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Економічне обґрунтування стратегії стабілізації ТзОВ ВКП
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра економіки підприємства
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Стратегічне управління
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний Університет водного господарства та природокористування
Кафедра економіки підприємства
Курсова робота
з дисципліни «Стратегічне управління»
на тему:
«Економічне обґрунтування стратегії стабілізації ТзОВ ВКП «Вассма-Агро»
ЗМІСТ
ВСТУП
1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СТРАТЕГІЇ ВИРОБНИЦТВА ПІДПРИЄМСТВА ТА ЇЇ ЕФЕКТИВНІСТЬ
1.1. Виробнича стратегія підприємства, її суть та значення……………….…..... 4
1.2. Напрями розробки стратегії виробництва на підприємстві……………….... 6
1.3. Оцінка ефективності стратегії виробництва підприємства ………….…… ..8
Висновки до розділу 1 …………………………………………………………... ..10
2. СТРАТЕГІЧНИЙ АНАЛІЗ СЕРЕДОВИЩА ТзОВ ВКП „Вассма-Агро”
2.1. Загальний аналіз середовища підприємства ………………………………...11
2.2. Загальне зовнішнє середовище підприємства ……………………………....14
2.3. Операційне зовнішнє середовище …………………………………………. .16
2.4. Внутрішнє середовище …………………………………………………….... 18
Висновки до розділу 2 …………………………………………………………… .37
3. ВИЗНАЧЕННЯ ПРОБЛЕМ ТзОВ ВКП „Вассма-Агро”
3.1. Застаріле обладнання …………………………………………………………38
3.2. Висока собівартість продукції………………………………………………...38
3.3. Неефективне використання оборотних засобів……………………………...38
Висновки до розділу 3 …………………………………………………………… 38
4.АЛЬТЕРНАТИВНІ ВАРІАНТИ ДІЙ СМУ ВАТ “ТЕМ” ЩОДО ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ ЗАСТАРІЛОГО ОБЛАДНАННЯ
4.1. Впровадження нової техніки і технології……………………………………33
4.2. Модернізація обладнання …………………………………………………….34
4.3. Заміна морально і фізично зношеного обладнання новим …………………35
Висновки до розділу 4 ………………………………………………………......... 35
5. ОБҐРУНТУВАННЯ І РЕАЛІЗАЦІЯ СТРАТЕГІЧНИХ ЗМІН
5.1. Економічне обґрунтування ефективності заміни морально і фізично зношеного обладнання новим ……………………………………………………36
5.2. Рекомендації щодо реалізації заміни морально і фізично зношеного обладнання новим………………….………………………………………………37
Висновки до розділу 5 ………………………………………………………….… 37
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ..………………………………………………………... 38
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ……………………………………………………..…… 40
ДОДАТКИ
ВСТУП
Перехід до ринкових відносин, на сучасному етапі, в Україні потребує глибоких зрушень в усіх сферах економіки – одній з найважливіших сфер людської діяльності. Підвищення ефективності суспільного виробництва означає ефективніше використання наявних трудових ресурсів для збільшення випуску якісної і потрібної країні продукції, а також постійно порівнювати затрати з отриманими результатами і вносити певні корективи для того, щоб вкладені кошти принесли максимальну віддачу.
Все це вимагає чіткого управління координації діяльності підприємства. В Україні теорія і практика стратегічного управління ще не зайняли належного щабля. Вітчизняним підприємствам важко застосувати стратегічне управління через складні умови господарювання, брак коштів для впровадження інноваційних процесів, не зовсім цивілізовані форми конкурентної боротьби
Важливість концепції стратегічного управління, полягає в необхідності врахування взаємозв’язку та взаємовпливу зовнішнього та внутрішнього середовища при визначенні цілей підприємства; стратегії в цьому випадку виступають як інструменти досягнення цілей, а для реалізації стратегій необхідно, щоб усе підприємство функціонувало у стратегічному режимі.
Необхідність підтримки стратегічної орієнтації підприємства робить стратегічне управління процесом безперервним і динамічним.
Підприємства зіштовхуються з невизначеністю, непередбачуваними ситуаціями, коли еволюційний підхід, екстраполяційні прогнози та плани, які побудовані за «прирістними» методами, не можуть забезпечити правильної орієнтації та підготовки підприємства до майбутнього, а отже, і виживання.
Стратегічне управління — багатоплановий, формально-поведінковий управлінський процес, який допомагає формулювати та виконувати ефективні стратегії, що сприяють балансуванню відносин між організацією, включаючи її окремі частини, та зовнішнім середовищем, а також досягненню встановлених цілей.
Оскільки головною стратегією будь-якого підприємства є корпоративна стратегія, тому обрана тема індивідуальної роботи «Стратегія стабілізації підприємства» на сучасному етапі є актуальною. За об’єкт досліджень обрано ТзОВ ВКП „Вассма-Агро”.
Метою роботи – є економічне обґрунтування стратегії стабілізації ТзОВ ВКП „Вассма-Агро” на основі результатів теоретичних і практичних досліджень.
1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОГО ОБҐРУНТУВАННЯ СТРАТЕГІЇ СТАБІЛІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Поняття і зміст корпоративної стратегії підприємства
Стратегія підприємства – це комплексна програма дій спрямована на ефективну виробничу, науково – дослідну, комерційну, фінансову та іншу діяльність, реалізація якої забезпечить здійснення місії і досягнення цілей підприємства. Отож, важливою є розробка загальної стратегії підприємства, адже досвід свідчить про те, що попередній план, розроблений на майбутнє, сприяє покращенню використання основних ресурсів і забезпечує більш високу продуктивність відносно досягнутого рівня
Категорія «корпоративна стратегія» має дві інтерпретації: широку і вузьку. В широкому розумінні корпоративна стратегія є складною системою, що відображує плановий характер діяльності підприємства і являє собою певний «стратегічний набір». Формулюється корпоративна стратегія як певна комбінована, комплексна стратегія. Це означає, що для кожної корпоративної стратегії має розроблятися відповідний «стратегічний набір».
Різні автори пропонують різні співвідношення складових стратегічного набору корпоративної стратегії і відтак композицію чи декомпозицію корпоративної стратегії підприємницької організації.
У вузькому розумінні корпоративну стратегія розглядають як власне загальну стратегію. Корпоративна стратегія ґрунтується на концепції фірми як сукупності різноманітних стратегічних областей бізнесу чи стратегічних зон господарювання. Вона стосується складу, структури та комбінації елементів інвестиційного портфеля або портфеля продукції підприємства; вибору характеру глобалізації підприємства, досягнення синергетичного ефекту між окремими видами бізнесу підприємства, покращення загальних показників діяльності у вибраних галузях, визначення інвестиційних пріоритетів.
Отже призначення корпоративної стратегії полягає у визначенні:
рівня глобалізації чи диференціації бізнесу підприємства за такими стратегічними альтернативами, як спеціалізація або диверсифікація в бізнесі та загального напрямку розвитку підприємства за такими можливими стратегічними альтернативами, як зростання, стабілізація, скорочення або їх комбінація;
місця і ролі основних господарських одиниць фірми та їх бізнесу при здійсненні обраної загальної стратегії;
оптимальної комбінації стратегічних господарських зон (СГЗ), в яких підприємства намагатиметься досягти свої цілі, яка називається збалансованим господарським портфелем.
Основними компонентами, які визначають зміст корпоративної стратегії є:
вектор зростання підприємства, який визначає масштаб і напрям майбутньої сфери діяльності підприємства (а, у свою чергу, компонентами, які визначають вектор зростання підприємства є: ринкова потреба, технологія продукту, тип клієнтів, географія ринку);
конкурентна перевага, яку підприємство буде намагатися досягти в певній області бізнесу;
синергізм, який буде виникати між окремими сферами діяльності підприємства;
стратегічна гнучкість портфеля різних видів бізнесу.
Отже, як видно, поняття загальна стратегія стосується загальних стратегічних рішень щодо визначення сфер і напрямів розвитку бізнесу фірми, щодо того як повинен змінитися розвиток підприємства в обраних нею сферах діяльності відповідно до змін, які відбуваються в її зовнішньому оточенні, для покращення загальних показників діяльності у вибраних галузях.
Для окремих же стратегічних зон господарювання (СЗГ) підприємства, тобто сегментів ринку певних продуктів, на яких підприємство дія або на які бажає мати вихід, розробляють так звані бізнес- чи продуктово-ринкові стратегії. В них обґрунтовуються шляхи і способи досягнення і забезпечення підприємством потрібного рівня конкурентоспроможності в окремих напрямах його діяльності. При розробці таких стратегій використовують як ринкові, так і виробничі характеристики зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства.
Варто зазначити, що однопродуктові, або однорідні вузькоспеціалізовані підприємства діють на одному сегменті ринку, в одній СЗГ чи СОБ. В цьому випадку загальна стратегія розробляється саме як бізнес-стратегія. А точніше вона і є його корпоративною (загальною) стратегією.
Мультипродуктове, диверсифіковане підприємство має різноманітні напрямки діяльності і діє в декількох СЗГ. Розширення напрямків діяльності є результатом процесу диверсифікації, тобто проникнення в нові сфери діяльності, що раніше не були характерні для підприємства. Вони покликані змінити, доповнити або замінити продукцію, що випускається підприємством. В цій ситуації для формування корпоративної стратегії і визначення напрямків діяльності використовується «портфельний» підхід, який передбачає визначення:
мети «портфеля» підприємства – досягнення конкурентних переваг, які можна реалізувати за різних напрямів діяльності;
сфер діяльності, переліку основних СЗГ, ступеня та виду диверсифікації портфеля;
бажаного рівня балансу між різними видами діяльності (СЗГ) підприємства у портфелі.
«Портфельні» аналіз і планування дають змогу рангувати СЗГ за ступенем переваг і вирішувати скільки і які СЗГ доцільно обслуговувати в певний проміжок часу.
Результатом аналізу діючого портфеля мають стати:
загальні стратегічні рекомендації стосовно управління кожним бізнес-напрямом за наступними альтернативами: зростання, стабілізація, скорочення, «збирання врожаю» чи ліквідація;
висновки щодо освоєння нових бізнес-напрямів (СЗГ) для ліквідації «стратегічної прогалини»;
розв’язання проблеми типу та масштабів диверсифікації «портфеля» підприємства;
виокремлення та вилучення з портфеля неприбуткових бізнес-напрямів для підвищення їхнього потенціалу за рахунок ефекту синергії;
перегляд системи стратегічних цілей та загальних стратегій підприємства [1, ст.127].
Окремої уваги заслуговує ресурсне забезпечення ресурсної діяльності підприємства в межах її корпоративної стратегії. Воно здійснюється на основі розробки ресурсних стратегій, основною метою яких є забезпечення підприємства сировиною, матеріалами, паливом, запчастинами, обладнанням, трудовими, фінансовими та інформаційними ресурсами на основі врахування вимог усіх продуктових та функціональних стратегій підприємства. При розробці ресурсних стратегій застосовуються наступні моделі і методи: модель «стратегії ресурсного забезпечення залежно від фази «життєвого циклу» продукту»; матриця «залежність інформаційного вмісту продукції та рівня доданої вартості» та інші.
Слід підкреслити, що для створення ефективної корпоративної стратегії та її раціонального «стратегічного набору» кожну з складових потрібно формувати з залученням фахівців тих підсистем і підрозділів, що розвиватимуться на основі обраних стратегій. У такий спосіб забезпечуватиметься ефективна координація, збалансування різноспрямованих, але взаємопов’язаних складових «стратегічного набору» корпоративної стратегії підприємства та виконання дій, що зумовлені стратегічними планами для реалізації корпоративної стратегії підприємства.
Отже, можна зробити висновок, що корпоративна стратегія підприємства розглядається як загальний сценарій досягнення стратегічних цілей підприємства за рахунок заповнення «стратегічної прогалини» через розвиток окремих напрямків діяльності на основі розробки відповідних бізнес-, забезпечуючи ресурсних і функціональних стратегій. У такому вигляді корпоративна стратегія відіграє роль основного комплексного плану спрямування та налагодження ефективного функціонування підприємства в довгостроковій перспективі на основі певного, відповідного, індивідуального за змістом, для кожного підприємства збалансованого «стратегічного набору».
1.2. Типологія корпоративних стратегій. Стратегія стабілізації.
Загальну стратегію розробляє вище керівництво підприємства як генеральний напрям розвитку на тривалу перспективу. Розрізняють три основних типи корпоративних стратегій: стабілізації, зростання, скорочення. Як свідчить практика, підприємство може вибрати один або певну комбінацію перелічених типів для досягнення власних цілей.
Стратегія стабілізації передбачає зосередження на існуючих видах діяльності і їхню підтримку. Її переважно обирають ті підприємства, які домінують на ринку або діють у сформованих галузях зі стабільною технологією. Якщо керівництво задоволене положенням підприємства, то в перспективі воно буде дотримуватися тієї ж стратегії, тому що це найпростіший і найменш ризикований шлях. Конкретним виявом цієї стратегії можна вважати утримання підприємством існуючої частки ринку. Однак тут є небезпека вчасно не помітити нового конкурента.
Стабілізуюча стратегія може використовуватись тоді, коли попит на продукцію стійкий і за прогнозами та експертними оцінками стан ринку буде стабільним, що дозволить накопичувати фінансові ресурси та здійснювати проектні розробки.
Стратегія стабілізації - це наступально-захисна стратегія. Вона характеризується рівнем таких показників, як дохід від продажу, дохід від активів, дохід від акцій, швидкість оновлення продукції тощо. Стратегія стабілізації застосовується, коли спад виробництва та розпочинається раптове падіння обсягу продажу та прибутку.
Дохід від продажу - кошти, що надійшли на рахунок підприємства за реалізовану (продану) продукцію чи надану послугу. Виторг від реалізації складається з суми, від реалізації основної продукції, товарів народного споживання, відходів виробництва, наднормативних і зайвих матеріалів.
Дохід від активів - очікувані грошові потоки по ньому, тобто процентні, дивідендні виплати, а також суми, отримані від погашення чи перепродажу фінансового активу іншим учасникам ринку
У зв'язку з цим підприємство вживає заходів до уповільнення падіння обсягу продажу товарів та прибутку, розробляє довгострокову програму стабілізації, запроваджує економію всіх видів витрат, розпочинає процес покращання економічного стану.
Фазами здійснення стратегії стабілізації є:
ревізія витрат, на якій передбачається економія витрат на утримання персоналу, НДДКР, маркетингу, товарних запасів тощо, заради змін на краще;
консолідація, яка спрямована на:
-у сфері загального управління - удосконалення системи управління, замороження заробітної плати;
-у сфері маркетингу - зняття з виробництва нерентабельної продукції, перегляду комунікаційної політики;
-у сфері НДДКР - перегляд науково-дослідної політики, скорочення пошукових робіт, звернення головної уваги на розробки зі швидкою віддачею;
-у сфері виробництва - аналіз факторів та резервів продук тивності праці;
- у сфері фінансів - координацію банківських операцій;
3) пожвавлення, яке направлене на поступовий перехід від захисної до наступальної стратегії, що супроводжується завер шенням принципових перегрупувань у системі управління й здійснюється активізацією діяльності у сфері маркетингу і фінансів.
Особливе значення для стратегії стабілізації, коли на підприємстві з'явилися ознаки кризи (значний борг, високий рівень постійних витрат, невиправдані сподівання на технологічний прорив у перспективі, частий перегляд орієнтирів розвитку тощо), має застосування стратегії оновлення.
Шляхами оновлення діяльності підприємства можуть бути: -перегляд стратегії (вибір нових орієнтирів, ревізія функціональних стратегій, злиття з іншою фірмою, зменшення асортименту, звуження кола споживачів);
збільшення доходів (посилення конкурентної політики, розширення асортименту послуг, удосконалення товару, ефективніше використання виробничих потужностей);
зниження витрат (скорочення адміністративних витрат, відмова від низькодохідного бізнесу, модернізація устаткування, зниження неосновних капіталовкладень, реструктуризація боргів);
- продаж активів (продаж заводів, устаткування, землі, патентів, запасів, зняття з виробництва нерентабельної продукції; закриття деяких виробництв; скорочення діяльності; відмова від деяких ринків);
-комбіновані зусилля (зміни в системі управління, вживання комплексних заходів тощо).
1.3. Вплив стратегії на підвищення ефективності виробництва
Ефективність виробництва являє собою комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний проміжок часу (у зарубіжних країнах з розвиненою ринковою економікою для окреслення результативності господарювання використовують інший термін – продуктивність системи виробництва і обслуговування, під якою розуміють ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) при виробництві різноманітних товарів та послуг [2, ст.324] .
До найважливіших узагальнюючих показників ефективності фірми відноситься частка приросту обсягу продукції, що виробляється, за рахунок інтенсивних чинників. Це зумовлюється тим, що в сучасних умовах господарювання економічно і соціально вигідним є не екстенсивний (шляхом збільшення обсягу ресурсів, що застосовуються), а інтенсивний (за рахунок кращого використання наявних ресурсів) розвиток фірми.
Сферою визначення і постійного контролю повинен бути охоплений також показник загальної рентабельності підприємства, що визначається шляхом розрахунку відношення отриманого прибутку до обсягу виробничих фондів, що застосовуються [3, ст.273] .
Головним критерієм якості обраної стратегії вважають економічні результати розвитку підприємства. Для дослідження та оцінки стратегій можна застосовувати оригінальну методику, яка передбачає формування переліку показників визначення економічного зростання; встановлення нормативних співвідношень між темпами зростання цих показників; вибір нормативної структури показників з урахуванням особливостей ситуації; визначення фактичної структури показників, яка відображає реальний стан організації; оцінку відповідності між нормативною та фактичною структурою показників; виявлення внутрішніх і зовнішніх чинників, які впливають на підприємство і ступінь їхнього впливу; формулювання висновків про результативність діючих у минулому стратегій і доцільність розроблення нової стратегії.
Вплив корпоративної стратегії на ефективність виробництва зумовлений тим, що її визначення повинно вказати напрями чотирьох можливих дій організації:
Дії по досягненню диверсифікації. Це проблема визначення сфери діяльності, вибору масштабів, галузей промисловості та позиції організації в кожній із цільових галузей.
Кроки з покращення загальних показників роботи в тих галузях діяльності організації, що забезпечать підсилення конкурентних позицій в довгостроковій перспективі та дохідності тих видів діяльності, в які вкладені певні кошти.
Пошуки шляхів отримання синергічного ефекту між спорідненими господарчими підрозділами і забезпечення на його основі конкурентних переваг.
Створення інвестиційних пріоритетів та переміщення ресурсів корпорації в найбільш перспективні галузі. Це рангування привабливості інвестування в різні сфери діяльності для розподілу коштів в найбільш привабливі напрями.
Ці дії в сукупності направлені на визначення позиції бізнесу організації на ринку та відповідних галузях. Корпоративна стратегія направлена на визначення трьох важливих питань, що пов’язані із становищем підприємства на ринку:
яким бізнесом доцільно займатись;
який бізнес проводити недоцільно і з нього варто вийти;
в який бізнес необхідно перейти [4, ст.143] .
Висновки до розділу 1
Теоретичні дослідження свідчать, що стратегія стабілізації - це наступально-захисна стратегія. Стратегія стабілізації застосовується, коли спад виробництва та розпочинається раптове падіння обсягу продажу та прибутку. Дана стратегія є однією зі складових корпоративної стратегії, яку не можна розглядати одну, тільки в сукупності з стратегіє оновлення, скорочення, так як вони повністю взаємопов’язані.
Вона передбачає зосередження на існуючих видах діяльності і їхню підтримку. Її переважно обирають ті підприємства, які домінують на ринку або діють у сформованих галузях зі стабільною технологією. Якщо керівництво задоволене положенням підприємства, то в перспективі воно буде дотримуватися тієї ж стратегії, тому що це найпростіший і найменш ризикований шлях. Конкретним виявом цієї стратегії можна вважати утримання підприємством існуючої частки ринку. Однак тут є небезпека вчасно не помітити нового конкурента.
Стабілізуюча стратегія може використовуватись тоді, коли попит на продукцію стійкий і за прогнозами та експертними оцінками стан ринку буде стабільним, що дозволить накопичувати фінансові ресурси та здійснювати проектні розробки.
В результаті вивчення теоретичної літератури з питань ефективності виробництва та впливу на неї обраної корпоративної стратегії можна зробити висновок, що так як корпоративну стратегію неможливо оцінити лише за одним узагальнюючим показником, тому що вона охоплює різні напрямки діяльності фірми. І тому фактично визначення впливу корпоративної стратегії на ефективність виробництва полягає в оцінці ефективності виробництва, яка характеризується певними результатами, а точніше – в оцінці економічних результатів розвитку підприємства.
2. СТРАТЕГІЧНИЙ АНАЛІЗ СЕРЕДОВИЩА ТзОВ ВКП «Вассма-Агро»
2.1. Загальний аналіз середовища підприємства
Згідно установчих документів Товриство з обмежною відповідальністю виробничо-комерційне підприємство «Вассма-Агро» засноване 25 березня 1998 року. ТзОВ ВКП «Вассма-Агро» створене на засадах угоди між співвласниками майна.
Товариство є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки в банківських установах, печатку зі своїм найменуванням та інші реквізити, від свого імені укладає договори, набуває майнові та немайнові права, несе зобов’язання, виступає позивачем та відповідачем у суді.
Дане підприємство розташоване полизу обласного ценрту Рівненської області, на відстані 11 км. Територія підприємства представляє собою приміщення адміністративного та виробничого призначення, складські споруди, площадки для розвантажо-завантажувальних робіт великогабаритних вантажних автомобілів (автопоїздів).
На даному підприємстві не виокремлено окремих виробничих підрозділів, окремих виробництв. Обов’язки, що виконувалися б цими сегментами виробничої структури підприємства, покладені на окремих робітників.
ТзОВ ВКП „ВАССМА-АГРО”
Основне виробництво.
Завданням основного виробництва є виготовлення пластикової тари. Контроль за функціонуванням виробництва покладено на заступника директора підприємства.
Допоміжне виробництво:
Ремонтно-механічне господарство.
Завданням даного господарства є здійснення комплексу заходів по догляду та ремонту обладнання (попередження передчасного зносу обладнання, підтримання його в стані постійної експлуатаційної готовності, максимальне скорочення простоїв обладнання у ремонті при мінімальних витратах). Контроль за функціонуванням покладено на механіка, електрика та заступника директора.
Ремонтно-будівельне господарство.
Завдання господарства є здійснення ремонтно-будівельних робіт, робіт пов’язаних з експлуатацією та технічним переоснащенням підприємства. Функції даного господарства покладенні на механіка, електрика та заступника директора.
Енергосилове господарство.
Завданням є безперебійна подача до робочих машин та агрегатів електроенергії, води та стиснутого повітря та спостереження за виконанням правил експлуатації енергетичного обладнання, організація і проведення ремонтних робіт. Обов’язки по виконанню вище вказаних функцій покладено на механіка та електрика.
Обслуговуюче виробництво:
Водопровідно-каналізаційне виробництво.
Його завданням є забезпечення та підведення води до робочих машин та агрегатів. Контроль за функціонуванням даного виробництва покладено на механік та електрик.
Транспортне господарство.
Завданням даного виду виробництва є перевезення вантажів у відповідності з вимогами виробничого процесу за умови досягнення мінімальних витрат на вантажно-розвантажувальні та транспортні операції. Обов’язки по виконанню даних операції покладені на механіка.
Складське господарство.
Завданням даного господарства є приймання, розміщення матеріалів, що надходять, облік їх руху, збереження матеріалів на складах у відповідності з встановленими вимогами, попередня підготовка матеріалів до виробничого споживання. Обов’язки по виконанню даних функцій покладені на заступника директора та головного бухгалтера.
Дане виробниче підприємство займається виготовленням пластикової тари, яка використовується для фасування хімічних препаратів сільського господарського призначення (різноманітні гербіциди, фунгіциди, пестициди), побутового призначення (різноманітні засоби побутової хімії).
На сьогоднішній день товариство виготовляє різноманітні флакони з поліетилентерифталату місткістю від 20 до 2000 мл.. По бажанню замовників на флаконах, які вини замовляють для фасування своєї продукції може бути викарбуваний логотип їхньої фірми чи найменування продукту, або виготовлення вище згаданих флаконів в різноманітних кольорах, які відповідають даній технології.
Таблиця 2.1.
Загальний аналіз впливу середовища ТзОВ «Правда» на стратегію виробництва
№
п/п
Компоненти середовища
Залежність від ситуації:
″+″ залежить;
″-″ не залежить
Вплив на ситуацію:
″+″ позитивний;
″-″ негативний;
″0″ відсутній
Значущість:
″+″ важливо;
″-″ важливо
Загальне зовнішнє середовище
1.
економічний
+
+
+
2.
технологічний
-
-
+
3.
політичний
-
-
-
4.
правовий
+
+
+
5.
соціальний
+
-
-
6.
екологічний
-
-
-
Операційне зовнішнє середовище
7.
постачальники
+
+
+
8.
споживачі
+
+
+
9.
конкуренти
-
-
-
10.
виробники замінників
-
-
+
11.
державні закони
+
+
+
12.
фінансові організації
+
-
+
13.
міжнародна діяльність
-
0
-
Внутрішнє середовище:
14.
виробництво
+
+
+
15.
фінанси
+
+
+
16
маркетинг
+
-
+
17.
персонал
+
+
+
18.
організація управління
+
+
+
2.2 Загальне зовнішнє середовище
Таблиця 2.2.
Загальне зовнішнє середовище ТзОВ ВКП «Вассма-Агро»
№
п/п
Компоненти середовища
Залежність від ситуації:
″+″ залежить;
″-″ не залежить
Вплив на ситуацію:
″+″ позитивний;
″-″ негативний;
″0″ відсутній
Значущість:
″+″ важливо;
″-″ важливо
Загальне зовнішнє середовище
1.
економічний
+
+
+
2.
технологічний
-
-
+
3.
політичний
-
-
-
4.
правовий
+
+
+
5.
соціальний
+
-
-
6.
екологічний
-
-
-
Зовнішнє середовище підприємства являє собою сукупність умов та факторів, що виникають в оточуючому середовищі, незалежно від діяльності конкретної організації, але що впливають або можуть вплинути на її функціонування, які формують її довгострокову прибутковість, на які вона не може впливати взагалі або має незначний вплив. Загальне зовнішнє середовище формують фактори непрямої дії, які впливають на підприємство не безпосередньо, а через певні механізми і відносини. Ці фактори можуть діяти як у взаємодії один з одним, так і по одинці.
Економічні фактори загального зовнішнього середовища
Нестабільність економічного середовища безпосередньо впливає на діяльність товариства. Для прикладу можна навести постанову Національного банку №319 від 13 жовтня 2008 року, яка зачепила діяльність всіх підприємств на території України наступним:
Організації вправі розпоряджатися тими коштами на р\р, які зафіксовані на початок дня (тобто, якщо підприємство мало на 1 жовтня 10 000 грн, а протягом дня на рахунок зараховані ще 10 000 грн, то підприємство 1 жовтня має право розпоряджатися лише 10 000 грн.);
Переведення коштів в межах одного банку здійснюється протягом 2-х днів;
Переведення коштів між банками здійснюється протягом 3-х днів;
Як вплинуло на діяльність вітчизняних підприємств:
це автоматично призвело до нехватки оборотного капіталу;
зрив виробництва, якщо із постачальниками задіяна схема «спочатку оплата, а потім відвантаження».
Також важливими факторами впливу економічного середовища є:
темпи і рівень інфляції, що скорочують купівельну спроможність і попит;
податкова ставка, що впливає на перерозподіл доходів і зміна купівельної спроможності;
рівень процентних ставок на капітал, що визначає вірогідність або невірогідність інвестицій;
бюджетний баланс;
рівень зайнятості населення.
Здійснювана державою (урядом) економічна політика істотно впливає на ефективність суспільного виробництва через: практичну діяльність урядових установ і державних структур; різноманітні види законодавства; фінансові заходи і стимули (податки, тарифи, фінансова підтримка великих науково-технічних і виробничих проектів, фінансування соціальних програм, регулювання процентних ставок для кредитів); установлювані та контрольовані економічні правила і нормативи (регулювання доходів і оплати праці, контроль за цінами, ліцензування зовнішньоекономічної діяльності тощо); створення ринкової, виробничої і соціальної інфраструктури; макроекономічні структурні зміни; програми роздержавлення власності і приватизацію державних підприємств; комерціалізацію організаційних структур невиробничої сфери тощо. Розвиток економіки України, економічні відносини між окремими підприємствами і організаціями, між підприємствами і державою здійснюються зараз рядом визначальних у цій галузі законів (зокрема про підприємництво в Україні, про власність, про підприємництво, про оподаткування підприємств, про оплату праці та інші), основні положення яких керівникам і спеціалістам підприємств треба добре знати і спиратися на них у своїй практичній діяльності.
Технологічні фактори загального зовнішнього середовища
Впровадження нової технології дозволяє підприємству мати конкурентні переваги на ринку виробленої ним продукції. Якщо підприємство не стежить за розвитком технології, то їхня зміна може дуже швидко поставити процвітаюче підприємство в безвихідне, програшне положення. Оскільки у ТзОВ ВКП «Вассма-Агро» немає вільних оборотних коштів для закупівлі нового обладнання, техніки, то вплив цього фактора на зовнішнє середовище товариства є дуже незначним.
Цьому чинникові належить одне з провідних місць у програмі підвищення ефективності виробництва. Зростанню продуктивності діючого устаткування сприяють належна організація ремонтно-технічного обслуговування, оптимальні строки експлуатації, забезпечення необхідної пропорційності в пропускній спроможності технологічно зв’язаних його груп (одиниць), чітке планування завантаження у часі, скорочення внутрішньо змінних витрат робочого часу тощо.
Політичні та правові фактори загального зовнішнього середовища
На життєдіяльність товариства політичні фактори не чинять визначального впливу, лише правові фактори більш визначальні. Вплив цього фактора виявляються в законодавчих актах Верховної Ради України, нормативних актах Кабінету Міністрів, підзаконних і регламентуючих актах міністерств, відомств, місцевих органів виконавчої влади, законодавстві з охорони природного середовища та ін., що стосуються оподаткування, ставок оподаткування та вимог відповідних органів щодо охорони навколишнього середовища
Соціальні фактори загального зовнішнього середовища
Соціальне середовище має значний вплив на ТзОВ «Правда». До факторів соціального впливу можна віднести ставлення людей до праці щодо задоволення своїх потреб, зміна соціальних установок і культурних цінностей, що впливають на інтереси людей у способі життя, одязі, харчуванні, рівень освіти та ін.
2.3. Операційне зовнішнє середовище
Зовнішнє середовище підприємства – це конкурентне середовище, де підприємство взаємодіє з постачальниками ресурсів, споживачами, яким здійснює реалізацію своєї продукції та конкурентами. Його формують фактори прямої дії, які безпосередньо впливають на діяльність підприємства і залежать від цієї діяльності.
Постачальники
Постачальники чинять значний вплив на окремі підприємства за рахунок цін, якості, обсягів та умов постачання. У своїй діяльності ТзОВ ВКП «Вассма-Агро» співпрацює з такими постачальниками матеріальних ресурсів, комплектуючих, послуг:
ТзОВ «Камоцці-Пневматик». Завдяки даному підприємству наше виробниче підприємство своєчасно та швидко отримує весь перелік запчастин для нормальної роботи та ремонту виробничого обладнання.
ТзОВ «Абсолют-Плюс». Дане підприємство постачає ПЕТ-гранулу для виробництва преформ, що потім використовуються для видуву флаконів.
ПП «Апекс-Плюс». Займається постачанням пакувального матеріалу для готової продукції.
ТзОВ «ТД«РЕТАЛ-ДНІПРО»». Займається постачанням преформ.
Споживачі
Споживачами продукції ТзОВ ВКП «Васса-Агро» виступають такі потужні компанії як:
ТОВ фірма «СВ», яка виробляє засоби побутової хімії, які відомі вітчизняним споживачам під торговою маркою «САМА».
ТОВ НВФ «ВАССМА», що займається виробництвом різноманітних хімічних препаратів сільськогосподарського призначення.
ТОВ «Баєр», що використовує продукцію ТзОВ «Вассма-Агро» для фасування хімічних препаратів для рослинництва.
Та багато інших
Конкуренти
Конкуренція є важливою передумовою для функціонування та повного розвитку потенціалу ринкової економіки. Загалом, конкуренція є головним підґрунтям, на основі якого приймаються рішення. Існування вільної конкуренції гарантує, що буде зроблений найкращий вибір (в економічному сенсі – це такий вибір, що має найвище співвідношення між виграшами та витратами).
Сучасні ринки характеризуються загостренням та прискоренням конкуренції. Тому підприємствам, що конкурують на ринку, необхідно не лише реагувати на дії конкурентів, а передбачати їхню поведінку та створювати відповідну підготовку до можливих їхніх дій.
Для ТзОВ ВКП «Вассма-Агро» важко встановити конкурентів такого рівня, адже це є мале підприємство і використовує застаріле обладнання. Передовими в данній сфері виробництва є:
ПП "Томекс", м.Львів;
ТзОВ "Віатон", м.Харків;
ТзОВ «Новотрейд», м.Дніпропетровськ;
ТзОВ ВКП «СДТ», м.Дніпропетровськ;
ТзОВ «ТД Ретал Дніпро», м.Дніпропетровськ.
Вище представленні конкуренти використовую новітнє обладнання, що працює за новітньою енергоощадною технологією виробництва тари із поліетилентерифталату.
Виробники замінників
Виробників замінників надзвичайно багато. Основні матеріали, що використовуються для виробництва тари, що замінює тару із поліетилентерифталату: різноманітні пластмаси, металева тара, склотара.
З цього списку можна виділити основний замінник нашої тари – тара вироблені зі скла. Адже лише вона універсально підходить для зберігання різноманітних хімічних препаратів, універсально підходить до зберігання харчових продуктів. Але в неї є 2 недоліки порівняно з тарою з поліетилентерифталату – значна вага виробу (1 літрова ємність зі скла буде мати вагу до 200 грам, а тара з поліетилентерифталату – 31 грам.); низька надійність при транспортуванні, низька ударостійкість.
Фінансові організації
Підприємство потребує додатково залучення коштів, так як має недостатність власних обігових фінансових ресурсів, але через значні відсотки по кредитам не може залучити з даного джерела фінансування.
Міжнародна діяльність
Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство «Вассма-Агро» не виходить на міжнародні ринки, так як продукція, яку виробляє підприємство виступає як складова інших видів продукції та транспортування продукції нашого підприємства на далекі відстані потребує великих витрат, що є не вигідним. Завершальним етапом аналізу впливу факторів зовнішнього середовища на фірму буде матриця SWOT-аналізу.
Таблиця 2.3.
Матриця SWOT-аналізу
Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «Вассма-Агро»
Слабкі сторони
Сильні сторони
1. Кредити, як єдине джерело залучення коштів
1. Збут знаходить уся продукція підприємства
2. Значна дебіторська заборгованість партнерів
2. Виробництво продукції під замовлення
3. Значна енергоємність виробництва
3. Можливість великого нарощування виробництва без додаткового залучення працівників
4. Сезонність деяких видів продукції
4. Стабільність основних замовлень на продукцію
Шанси
Небезпеки
1. Розширення асортименту продукції
1. Затримка постачання сировини
3. Розширення видів діяльності фірми
2. Значна залежність ціни на сировину від митної політики та курсових коливань національної валюти
4. Можливість працювати прямо від вироблення товару, до кінцевого споживача
3. Можливість втрати замовників від зростання ціни на продукцію
2.4. Внутрішнє середовище
Внутрішнє середовище підприємств являє собою частину загального середовища його діяльності, що знаходиться в межах організації. Це середовище справляє постійний і безпосередній вплив на функціонування організації. Тому після аналізу зовнішнього середовища керівництво має провести оцінку потенціалу організації з метою визначення її ефективної конкурентоспроможної стратегії.
Виробництво
Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється при певній взаємодії трьох визначальних його чинників: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал продукує суспільно корисну продукцію або робить виробничі і побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце витрати живої і уречевленої праці, а з другого, - результати виробництва. Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня їх використання.
Проведемо аналіз ОВФ ТзОВ ВКП «Вассма-Агро».
Основні фонди підприємства – це сукупність рухомого та нерухомого майна, що протягом тривалого часу знаходиться на підприємстві і вартість якого погашається поступово, протягом терміну його експлуатації, шляхом амортизаційних відрахувань, які включаються у витрати виробництва.
Основними показниками ефективного використання основних фондів на ТзОВ ВКП «Вассма-Агро» є фондовіддача та фондоємність.
Фондовіддача характеризує кількість виготовленої продукції на одиницю ОВФ, а фондоємність – скільки ОВФ затрачається на виготовлення одиниці продукції.
Показники ефективності використання основних фондів на підприємстві представлено в таблиці 2.4.
Показники ефективності використання основних фондів на підприємстві ТзОВ ВКП «Вассма-Агро». Таблиця 2.4.
№ з/п
Показники
Од.
виміру
Роки
Абсолютне відхилення
2004
2005
2006
2007
2005\
2004
2006\
2005
2007\
2006
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
1
Обсяг виробництва продукції
грн.
744 700,00
670 700,00
1019000,00
1 021 000,00
-74000,00
348 300,00
2 000,00
2
Середньорічна вартість ОВФ
грн.
154 850,00
155 300,00
139 550,00
123 300,00
450,00
-15 750,00
-16 250,00
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора