Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Інститут будівництва і інженерії довкілля
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра будівельного виробництва
Інформація про роботу
Рік:
2011
Тип роботи:
Курсовий проект
Предмет:
Розробка технології будівельного процесу
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ „ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
Інститут будівництва і інженерії довкілля
Кафедра будівельного виробництва
Курсова проект
Розробка технології будівельного процесу
По курсу
„Технологія будівельного процесу”
Вступ
Характерною рисою сучасного виробництва, його розвитку є постійне освоєння і випуск нових, досконаліших видів продукції на основі широкого застосування передової техніки, механізації та автоматизації виробничих процесів.
Технологія будівельних процесів – це сукупність методів раціональної взаємодії трудових та матеріальних ресурсів, зайнятих на будівництві.
Однією з найосновніших інженерних навичок у галузі технології будівельного виробництва є вміння кваліфіковано проектувати різні будівельні процеси, розробляти технологічні карти та інші документи, які регламентують виконання робіт.
Технологічна карта – це документ, який регламентує термін та технологічну послідовність окремих процесів при виконанні заданого об’єму робіт з допомогою певного комплекту машин, обладнання та інструментів. Технологічна карта складається з п’яти розділів:
Сфера використання. Дається коротка характеристика видів робіт, конструкцій, конструктивних елементів або частин будинку і споруди, умов і особливостей проведення робіт.
Організація і технологія будівельного процесу:
підготовка об’єкту до виконання будівельного процесу, передбаченого картою;
розробка схеми організації робочої зони з розміщенням машин і механізмів, матеріалів і пристроїв;
зберігання і запас конструкцій на будівельному майданчику;
розбивка будинку на яруси;
способи транспортування матеріалів і конструкцій до робочих місць;
типи використання будівельних підіймачів і кранів;
вимоги до якості виконання робіт.
Організація і методи праці робітників:
склад бригади або ланки по професіям і розрядам;
схеми організації робочих місць;
послідовність і раціональні прийоми виконання основних операцій;
вказівки по застосуванню засобів малої механізації;
калькуляція трудових витрат і оплата праці.
Техніко-економічні показники: Розраховується трудоємність в люд/днях на весь об’єм робіт і на прийняту одиницю виміру, виробіток на одного робітника в зміну, витрати машинозмін на весь об’єм робіт.
Матеріально-технічні ресурси.
Складання технологічної карти – досить трудомісткий процес, який потребує використання спеціальної літератури, включаючи довідкову та нормативну. 46 38 50,5 42,5
Будівельне виробництво – це сукупність виробничих процесів, що здійснюються на будівельному майданчику.
Результатом будівельного виробництва є будівельна продукція, тобто закінчені і здані в експлуатацію будівлі і споруди, до яких відносять нові будинки або споруди, тобто капітальне будівництво, капітальний ремонт, реконструкція та технічне переозброєння існуючих будівель і споруд.
Основні завдання будівельного виробництва:
1) Створення будівельної продукції у строгій відповідності до затверджених проектів.
2) Забезпечення високої якості будівельних робіт у відповідності до діючих норм.
3) Підвищення ефективності капітальних вкладень.
4) Зниження рівня трудових та матеріальних витрат.
Технологія будівельного виробництва – це наука про раціональні методи виконання робіт із врахуванням знань про механізацію, організацію та економіку процесів.
Технологія будівельного виробництва розглядає методи виконання будівельних робіт, які за організаційними ознаками групують наступним чином.
1) будівельно-монтажні роботи;
2) спеціальні роботи;
3) допоміжні роботи.
До спеціальних робіт відносять влаштування сантехнічних систем, електромонтаж обладнання, монтаж технологічного обладнання, а також штучне закріплення ґрунтів.
До допоміжних робіт відносять підготовку території будівельного майданчика, транспортування і складування будівельних матеріалів до будівельного майданчика і безпосередньо на будівельному майданчику.
Всі інші види робіт відносять до будівельно-монтажних.
В залежності від технологічної послідовності та характеру виконання робіт, їх групують в наступні періоди та цикли:
1. Підготовчий (проектно-пошукові роботи, інженерне обладнання будівельного майданчика і організація будівельного майданчика).
2. Основний період:
а) підземний цикл;
б) надземний цикл;
в) оздоблювальний (опорядкувальний) цикл, включаючи кінцевий благоустрій територій.
Будівельні роботи представляють собою сукупність будівельних процесів.
Будівельний процес складається із ряду робочих операцій, які в свою чергу містять робочий прийом, який включає робочий рух.
Будівельні процеси поділяють на прості, складні та комплексні.
Складні процеси складаються із декількох простих, організаційно і технологічно пов’язаних між собою, результатом яких є окрема частина будівлі або конструктивний елемент цієї будівлі.
Комплексний процес складається із сукупності простих і складних процесів, організаційно і технологічно між собою пов’язаних, результатом яких є закінчена будівля або споруда.
За технологічними і організаційними ознаками будівельні процеси поділяють на:
1. Заготівельні процеси;
2. Транспортні процеси;
3. Монтажно-вкладальні процеси.
За рівнем автоматизації розрізняють чотири групи процесів:
а) автоматизовані (виконання робіт під контролем оператора);
б) механізовані процеси із застосуванням комплексу машин під контролем машиніста.
в) напівмеханізовані процеси (із залученням витрат людської праці);
г) ручні роботи.
З врахуванням просторових і часових параметрів роботи робітників, машин і механізмів в будівельному виробництві використовують наступні означення і поняття:
- робоче місце – простір, що виділяється одному робітнику або ланці робітників для роботи на протязі тривалого часу, де розміщаються матеріали, робітники, забезпечені проходи для високопродуктивної і безпечної роботи.
- фронт робіт – це частина будівлі або споруди для високопродуктивної і безпечної роботи бригади робітників з належними їй механізмами і машинами на протязі тривалого часу. Фронт робіт поділяють на:
а) дільниця – це частина фронту робіт з однаковими виробничими і технологічними умовами роботи бригади (наприклад поверх і секція);
б) захватка – це частина фронту робіт бригади протягом заданого періоду часу;
в) ділянка – це частина захватки для роботи одного робітника або ланки робітників на протязі заданого періоду часу;
г) ярус – це частина будівлі за висотними відмітками, на якій можна забезпечити роботу ланки робітників або бригади без використання засобів підрощування.
Види грунтів
- І група - ґрунт рослинного шару без коренів; пісок природної вологості без домішок; суглинок легкий; супісок без домішок; торф без коренів; шлак котельний пухкий.
- II група - галька і гравій дрібні і середні розміром до 40 мм; глина жирна м'яка і м'яка юрська;
глина насипана, злежала з домішкою гравію, гальки чи рослинного сміття; ґрунт рослинного шару з коренями чагарнику і дерев чи з домішкою будівельного сміття, щебеню і гравію; пісок з домішкою щебеню і гравію до 40 % обсягу; суглинок з домішкою щебеню чи гравію до 40% обсягу; суглинок важкий; супісок з домішкою щебеню чи гравію до 40% обсягу чи злежалий з домішкою будівельного сміття, торф із коренями; щебінь розміром до 40 мм; шлак котельний злежалий.
- III група - галька і гравій великі розміром до 150 мм чи дрібні і середні з домішкою булиг; глина м'яка карбонна, важка, ломова, тверда юрська чи м'яка будинкова з домішкою щебеню чи гравію більш 40 % обсягу; суглинок легкий з домішкою щебеню, гравію, будівельного сміття, супісь з домішкою щебеню чи гравію 40% обсягу; будівельне сміття; щебінь розміром до 150 мм, шлак металургійний вивітрений.
- IV група - глина тверда карбонна чи кембрійська чи моренна з валунами масою до 50 кг і змістом до 30% обсягу; шлак металургійний невивітрений.
1.Визначення об’єму котловану.
Розробку ґрунту в котловані виконуємо без кріплення стінок з відкосами, величина відкосу нормується по БНіП ІІІ.4-80 „Техніка безпеки в будівництві”; для cуглинку коефіцієнт відкосу m = 0.5.
Рис. 1.
Об’єм котловану визначаємо за формулою:
,
де - площа котловану по низу, м²;
- площа котловану по верху, м² ;
= 1.2 м – глибина котловану, м.
а) ґрунт, який залишається в резерві:
б) ґрунт, який розподіляється по площадці:
в) ґрунт, який переміщується у відвал:
1.1Визначення планувальної відмітки:
Планувальну відмітку визначаємо з врахуванням проектованого ухилу і об’єму ґрунту, розподіленого по площадці. При цьому середня планувальна відмітка (за методом квадратів) дорівнює:
де Н1, Н2, Н4 – відмітки природного рельєфу вершин квадратів, які належать одночасно одному, двом і чотирьом квадратам.
З врахуванням ,
де - площа площадки;
- площа котловану по верху.
Для розрахунків об’ємів робіт по вертикальному плануванні площадки визначимо робочі відмітки вершин квадратів – hp і положення лінії нульових робіт (див. картограму).
Підрахунок об’ємів робіт зводимо в таблицю.
№ кв.
h1
h2
h3
h4
Σh
а2/4
V
+
-
1
2
3
4
5
6
7
8
9
1
0,37
0,38
0,32
0,02
1,09
625
681,25
-
2
0,38
0,63
0,48
0,32
1,81
625
1131,25
-
3
0,63
0,97
0,73
0,48
2,81
625
1756,25
-
4
0,97
1,25
1,04
0,73
3,39
625
2181,75
-
5
0,02
0,32
0,26
-0,14
0,6
529,3
317,58
-0,14
97,7
-13,68
6
0,32
0,48
0,36
0,26
4,5
625
2812,5
-
7
0,48
0,73
0,49
0,36
2,06
625
1287,5
-
8
0,73
1,04
0,73
0,49
2,99
625
1868,78
-
9
-0,14
0,26
-0,16
-0,32
0,26
113,22
29,44
-
-0,62
511,78
-317,3
10
0,26
0,36
0,15
-0,16
0,77
553,63
426,3
-0,16
71,37
-11,42
11
0,36
0,49
0,23
0,15
1,23
625
768,75
-
12
0,49
0,73
0,42
0,23
1,87
625
1168,75
-
13
-0,32
-0,16
-0,33
-0,55
-1,36
625
-
-825
14
-0,16
0,15
-0,15
-0,33
0,15
67,52
10,13
-
-0,64
557,48
-
356,79
15
0,15
0,23
0,1
-0,15
0,48
521,2
250,18
-
-0,15
103,8
-
15,57
16
0,23
0,42
0,18
0,1
0,93
625
581,25
-
Підсумовуючи по графам 8 і 9, отримуємо:
Перевіряємо умову нульового балансу земляних робіт:
;
Оскільки в нас є котлован то площі насипу і площі виїмки у нас не будуть рівними
2.Визначення середньої відстані переміщення грунту – Lср.
Визначаємо Lср графічним способом і вона становить 145 метрів для переміщення грунту потрібнао скрепер.
3.Типи машин потрібні для виконання всіх видів будівельних робіт на майданчику.
Зрізання рослинного шару проводиться бульдозером Д-271 на базі С-100, який переміщає рослинний шар товщиною 0,3м. за межі майданчика. Зрізується грунт смугами, які накладаються одна на одну на 20см.
Розробка, транспортування і укладання грунту ведеться скрепером Д-498 на базі С-100. Повний цикл роботи скрепера складається з набору грунту, руху навантаженого скрепера, руху порожнього скрепера. Ківш навантажується при русі скрепера.
Розрівнювання грунту бульдозером здійснюють з при піднятим відвалом при русі вперед або зопущеним відвалом при русі назад. Розрівнювання виконують горизонтальними смугами товщиною 0,2-0,4 м. Послідовність і число проходів бульдозера залежить від ширини насипу. Розрівнювання проходить від країв насипу до його середини з перекриттям попереднього шару на 0,3 м.
Ущільнення грунту ведеться при кругових проходах катка Д-130А по всій площі насипу, при чому кожен прохід повинен перекривати попередній на 0,3 м.
Кінцеве планування будівельного майданчика проводиться бульдозером Є-652 з при піднятим відвалом при русі вперед або з опущеним відвалом при русі назад. Риття котлавану ведеть бульдозером Є-652.
4.Розробка грунту в котловані під фундамент споруд екскаватором торцевим забоєм з навантаженням в автотранспорт човниковим способом.
1.1Карта призначення для введення раціональних методів організації робіт і прийому управління екскаватором Є-652. Обладнаних драглайном при розробці грунтів І, ІІ і ІІІ групи в котлованах шириною до 13м при розташуванні грунтових вод нижче підошви забою.
Показники продуктивності праці
№ п.п
Назва
По карті
По ЕНиР
Група грунту
I
II
III
I
II
III
1
2
Продуктивність екскаватора з ковшом ємністю 0.65-0.8м3/зміна
Затрати на 100м3 грунту, маш.-зм
890
1,1
640
1,6
510
2,0
430
2,3
350
2,9
260
3,8
2.1. Склад виконавців (комплексна бригада): машиніст екскаватора 6розряду – 1чол.; помічник машиніста екскаватора 5 розряду – 1 чол.; водій автосамосвалу – відпов. До розрахунку
2.2. Машини і обладнання
1. Екскаватор Є-652, обладнаний драглайном з ковшем ємністю 0.8м3 зі суцільною ріжучою кромкою для роботи в грунтах І і ІІ групи
2. Автосамосвали відповідно до розрахунку
2.3. Потреба автосамосвалів для обслуговування екскаваторів залежить від вантажопідйомності самосвала і дальності перевезення, вибираємо згідно(Карти трудового процесса строетильного приизводства КТ-2.1-1-71)
3.1. Перед початком виконання робіт: виконується розбивка контурів котловану, місця спуску автосамосвалів в котлован, осі руху екскаватора; підготовка під’їзних доріг для автосамосвалів, шлях переміщення екскаватора по забою, місця відвалу грунту; бригадиру і ланковому водіям автосамосвалів видається наряд завдань у відповідності з «Положенням про комплексних механізованих бригад»
3.2. Виконання земляних робіт ведеться у відповідності з технічними вимогами СНиП ІІІ-Б.1-62* Основні положення організації праці, СНиП ІІІ-А.1-62 Правила техніки безпеки, СНиП ІІІ-А.11-70
3.3. Контроль за відмітками котловану виконується методом геодезичних замірів.
4.1. Кот.лован розробляється одною проходкою екскаватора. Автосамосвалом подаються під погрузну по підошві забою з інтервалом не більше 0.4хв і встановлюється в місцях завантаження по сигналах машиніста, або на попередніх місцях стоянки автосамосвалів. Завантаження грунту в котловані ведеться поздовжньо-човниковим і поперечно-човниковим способами при кутах повороту стріли екскаватора 0-40 градусів
При поздовжньо-човниковому способі навантаження ківш переміщається по відношенню до кузова самосвалу у поздовжньому напрямку, поворотні рухи платформи повністю виключаються. Після закінчення заповнення ковша, його подають на погрузну в кузов самосвала. Після розвантаження ківш опускають назад до забою.
При поперечно-човниковому способі навантаження грунту ведеться почергово з обох сторін стоячого під навантаженням автомобіля. Набравши грунт з одного боку від самосвалу машиніст екскаватора піднімає ківш і, під час повороту платформи, на малій швидкості завантажує у автомашину.
Поздовжній поворот, він опускає порожній ківш до забою з іншого боку автомобіля. Пізніше цикл повторюється у протилежному напрямку.
4.2. Затрати змінного часу екскаватора
Найменування
Час(хв.)
Проц.
1
2
3
Підготовчо-завершальні роботи (огляд, перевірка, випробування машин, змазка, заправка пальним та ін..) Ефективна робота (екскавація грунту до автотранспорту)
Ефективна робота
Перерви по технологічних причинах «Під час переміщення екскаватора, зміні автосамосвалу під навантаженням, очищення ковша від грунту і т.д.
48
336
96
10
70
20
Всього
480
100
Підготовчо-завершальні роботи (огляд, перевірка, випробування машин, змазка, заправка пальним та ін..) Ефективна робота (екскавація грунту до автотранспорту)
Перерви по технологічних причинах «Під час переміщення екскаватора, зміні автосамосвалу під навантаженням, очищення ковша від грунту і т.д.
4.3. Режим праці та відпочинок машиніста екскаватора. Помічник машиніста екскаватора і водіїв автосамомсвалів. Помічник машиніста відпочиває, вільний час на протязі зміни, час відпочинку водіїв автосамосвалів поєднуються з технологічними перервами
Обідня перерва помічника машиніста зміщується в ту, чи іншу сторону на одну годину, а водіїв автосамосвалі – по часу перерви машиніста екскаватора.
5.Монтаж фундаментів.
При монтажі фундаментів проводять підготовчі роботи і монтажно-вкладальні роботи.
До підготовчих робіт відносять:
1) Розбиття і закріплення осей будівлі.
2) Перевірка позначок основи (за допомогою нівеліра).
3) Вимірювання і підготовка основи.
Для забезпечення точності встановлення фундаменту стаканного типу осі переносять в котлован або траншею до місця встановлення фундаменту і закріплюють з чотирьох боків металевими штирями безпосередньо біля місця встановлення.
Стакан фундаменту обов'язково очищають і закривають інвентарними дерев'яними або металевими щитами. Після цього стакан з допомогою теплових захватів переносять до проектного місця і на висоті 8-10 см суміщають риски, нанесені масляними фарбами на бокових поверхнях фундаменту з металевими штирями. Правильність розташування осей перевіряється і якщо вони встановлені невірно, то процес монтажу повторюють заново.
Після монтажу проводиться часткове засипання.
Фундаменти стрічкового типу складаються з блок-подушки трапецевидної або прямокутної форми і стінові блоки або панелі.
Блок-подушка вкладається на піщану підготовку товщиною 100 мм, яка влаштовується по ущільненому гравію. Осі переносяться на дно котловану. Спочатку влаштовують маякові подушки у строгій відповідності до осей будівлі в кутах будинку, в місцях примикання поперечних стін, але не частіше, ніж через 20 м (за винятком місць примикання). По внутрішньому обрису блок-подушки натягується шнур-причалка після чого встановлюють рядові блоки після чого встановлюють рядові блоки. В місцях проектних комунікацій залишають проміжки. Стінові фундаментні балки встановлюють на цементно-піщаному розчину або по армованому шву по блок-подушках. Влаштовують за допомогою шнура-причалки строго прив'язуючи до осей. Вертикальні шви заповнюються цементно-піщаним розчином одразу після монтажу чергового блоку.
Фундаментні балки (рант-балки).
Монтують одразу після монтажу у фундаменті на спеціальні фундаментні столики або обрізки фундаменту з ретельним вивірюванням висотних відміток з допомогою нівеліра.
Монтаж фундаментів під колони. Під залізобетонні колони частіше застосовують фундаменти склянкового типу, що складаються з одного блоку підколонника з стаканом (башмаком) або з декількох елементів підколонника й укладаються під нього одну або декілька плит. Перед монтажем за допомогою підвіски на дно котловану переносять точку перетинання осей, від якої в усі чотири сторони (у напрямку осей) відміряють
половину ширини й довжини підошви фундаменту, додаючи до цих розмірів по 5 см. В отриманих точках забивають у землю розбивочні скоби або кілочки, на яких за допомогою підвіски, переміщують по осьових дротах, наносять осьові лінії (мал. Х.20, а).
Фундаменти під колони монтують аналогічно стрічковим фундаментам тим же способом «у висячому положенні» і такими ж кранами. При дуже великій ширині будинку й суцільному котловані монтаж часто здійснюють із переміщенням крана по дну котловану й з подачею елементів фундаментів безпосередньо в котлован.
Монтаж фундаментів під колони (мал. Х.20, б) звичайно починають від одного торця будинку до іншого. Фундаменти встановлюють на ретельно вирівняне під проектну відмітку фундаменту, сполучаючи ризики на всіх чотирьох бічних поверхнях подушки блоку з ризиками, нанесеними на скоби або кілочки, забиті в фундамент при підготовці до монтажу фундаментів.
Після монтажу фундаментів усього будинку або окремих ділянок за допомогою теодоліта перевіряють правильність положення фундаментів у плані відносно розбивочних осей, при необхідності одночасно наносячи нове виправлене положення осьових ліній на верхні поверхні підколонника; за допомогою нівеліра перевіряють відмітки дна стаканів всіх фундаментів. У результаті перевірки складають виконавчу схему монтажу фундаментів. Цю схему прикріплюють до акту приймання фундаментів.
6. Монтаж колон
Монтаж колон одноповерхових будинків. Залізобетонні колони одноповерхових будинків монтують переважно цілком. Колони великої довжини, доставлені на будівництво окремими частинами, попередньо укрупнюють.
Залізобетонні колони одноповерхових будинків установлюють переважно на фундаменти склянкового типу. Підливу бетоном або розчином (залежно від товщини шаруючи) виконують заздалегідь або безпосередньо перед установкою колон. Товщину шару визначають не тільки відхиленням від проектної відмітки дна стакану, але й з урахуванням довжини колони, призначеної
для установки на даний фундамент, для того, щоб відхилення в довжині колони від проектної можна було погасити товщиною цього шару. Виконана заздалегідь бетонна підготовка до установки колон повинна мати міцність не нижче 50 % від марочної. Для підливи, виконуваної безпосередньо перед установкою колон, застосовують тверді суміші, які добре ущільнюють, щоб вони не вижималися під тиском опорного торця колони.
При підготовці колон до монтажу по чотирьох гранях угорі й на рівні верху фундаментів наносять осьові ризики. На колонах, призначених для укладання по них підкранових балок, крім того, із двох сторін консолей або траверс двохвіткових колон наносять лінії осей цих балок. На колони висотою > 12 м закріплюють (при потребі) хомути або струбцини із двома розчалюваннями, якими такі колони будуть тимчасово розчалені за сусідні фундаменти або спеціальні якорі в площині ряду колон.
Якщо колони монтують не із транспортних засобів, то їх попередньо розкладають у місцях монтажу. Колони можна розкладати по-різному залежно від їхньої маси, типу, вантажопідйомності монтажних кранів, а також числа колон, які кран монтує з однієї стоянки. У більшості випадків при застосуванні самохідних стрілових кранів колони розкладають у такий спосіб: опорним кінцем ближче до фундаменту, оголовок направляють у проліт по ходу монтажу, передбачають, щоб місце стропування колони й центр опори колони й фундаменту перебували на одній окружності, описуваної радіусом, рівним вильоту гака крана з його монтажної стоянки (мал. Х.21).
Монтаж колон здійснюють способом «у висячому положенні».
Стропування колони здійснюють фрикційними, рамковими захопленнями (див. мал. X. 17, г, д), а при наявності в колонах наскрізних отворів, призначених спеціально для стропування, — одним і двома штирями захопленнями з дистанційної розстропуванням.
Х.21. Приклад розкладки колон
а — двох віткових; б — прямокутного перетину;
1 — стріловий кран; 2 — стоянки крана;
3 — положення колони до монтування;
4 — положення закріпленої перед підйомом колони; 5 — фундаменти під колони.
Одно-штирові захоплення (мал. Х.22) виконують у вигляді підвішеної до стропів П-образної обойми, у нижній частині якої є отвори із вхідним у них штирем. Розстропування роблять витягуванням штиря з отвору в колоні за допомогою спеціального каната. При необхідності збереження розрахункової схеми опирання колони в процесі перекладу її з горизонтального положення у вертикальне стропити її необхідно за двома напрямками. У цьому випадку застосовують двох - штирьові балансуючі захоплення (мал. Х.23). Захоплення складається із траверси із двома блоками, через які перекинуті сталеві канати з закріпленими на них верхніх й нижніх рамок зі штирями. При розстропівці колони верхній штир витягають із отвору дистанційно; штир нижньої рамки монтажник витягає вручну.
Х.22. Одноштирьовий захват
1 — траверса; 2 — стропи; 3 — П-подібна рамка;
4 — стійка; 5 — кронштейн; 6 — канат для витягування штиря; 7 — штирі.
Х.23. Двохштирьові балансуючі захоплення
1 — блок; 2 — траверси; 3 — сталеві канати; 4 — верхня рамка; 5 — верхній штир; 6 — кронштейн; 7— сталевий канат для витягування штиря; 8— нижній штир; 9 — нижня рамка; 10 — колона
Підняті краном колони опускають у склянку фундаменту, сполучаючи осьові ризики в нижній частині колон з осьовими ризиками, нанесеними на верхній поверхні фундаменту. Не розстроплюючи колон, перевіряють вертикальність їхньої установки за допомогою двох теодолітів, установлених у створах поздовжньої й поперечної розбивочних осей, сполучаючи положення нижніх і верхніх ліній на колоні з вертикальною візирною віссю теодоліта.
Для тимчасового закріплення колон у склянках фундаментів до їх замонолічення бетоном застосовують клини й інвентарні клинові вкладиші.
Клини бувають залізобетонні, сталеві, дерев'яні. Більш доцільно застосовувати залізобетонні клини, які після замонолічення залишається в бетоні стику. При застосуванні дерев'яних клинів колони в склянках зашпаровують бетонною сумішшю у два прийоми: перший раз до рівня низу клинів і другий раз - після затвердіння бетону й видалення клинів.
Металеві клини з економічних міркувань застосовують у виняткових випадках.
Залежно від глибини стакану фундаменту клини роблять довжиною 250...300 мм зі скосом однієї вертикальної грані на 1/10. При закріпленні колон у кожної грані шириною до 400 мм установлюють по одному клині, а в граней більшої ширини - по двох (мал. Х.24, а).
Інвентарний клиновий вкладиш (мал. Х.24, б) утримує низ колони до замонолічення стику бетоном. При обертанні гвинта ключем під дією бобишки клин переміщається в корпусі на шарнірі, створюючи зусилля розпору між своєю зовнішньою гранню й корпусом вкладиша. Клинові вкладиші встановлюють у зазори між гранями колони й стінками склянки фундаменту. До закладення стику бетонною сумішшю на клиновий вкладиш установлюють огородження, що витягають зі склянки після ущільнення суміші або після початку її схоплювання.
При монтажі колони висотою більше 12 м для додаткового тимчасового закріплення їх у площині поздовжніх осей будинку (звичайно площини найменшої твердості) доводиться розкріплювати двома розчалюваннями (мал. Х.24, в). Із цією метою зручні інвентарні розчалювання з карабіном і гвинтовою стяжкою, які можна швидко встановлювати й знімати (мал. Х.24, г).
Х.24. Тимчасове закріплення колон у стаканних фундаментів
а -клинами; б— інвентарними клиновими вкладишами; в — клинами й розчалюваннями; г -інвентарне розчалювання із гвинтовою стяжкою; 1 — колона; 2 — фундамент; 3 — клин; 4, 5 — ручки; 6 — шарнір; 7 -клин; 8 — корпус; 9 — бобишка; 10 -гайка; 11 -гвинт; 12 — розчалювання; 13 — гак; 14 -карабін; 15 — канат розчалювання; 16 — ролик; 17— гвинтова стяжка.
Для тимчасового закріплення колон застосовують також кондуктори різних типів. Найбільш простий кондуктор (мал. Х.25) складається із двох частин, з'єднаних чотирма стяжними болтами. На поверхню фундаменту після встановлення в нього колони встановлюють дві частини кондуктора й стягають їхніми болтами. При цьому стійке положення колони забезпечується розширенням її бази за рахунок кондуктора.
Х.25. Кондуктор для закріплення колон масою до 8 т і висотою до 12 м
1 — колона; 2 — стяжні болти; 3— фундамент; 4 — домкрат;
5 — фермочки (підстава кондуктора).
Положення колони відносно розбивочних осей виправляють у цьому випадку за допомогою спеціальних домкратів, що впираються в стінки стакану фундаменту.
Колони варто встановлювати й перевіряти із таким ступенем точності, щоб не були перевищені допуски, регламентовані СНіПом.
До придбання бетоном закладення колони у фундаменти 70 % проектної міцності на колони не можна встановлювати наступні елементи, крім проектних або монтажних зв'язків і розпірок, що забезпечують стійкість колони уздовж ряду.
Встановлення залізобетонних колон в стакани фундаменту масою 8-10т в стакани фундаментів
Організація технічних умов
1.1.Призначення карти організації праці
Карта призначена для організації праці бригади монтажників конструкцій при встановленні залізобетонних колон масою 8-10тон в стакані фундаментів, надійшовши в виді окремих монтажних елементів
1.2.Нормативна проектна і технологічна документація
Монтаж ведеться на основі робочих креслень будівель і споруд,проекта проведення робіт,карти організації праці ,ЕНиР 4-1, ЕТКС і разом з правилами виробництва і приймання монтажних робіт (СНиП III-16-73) і правила техніки безпеки в будівництві(СНиП III-А.11-70).
1.3Норми праці і ефективність рекомендованих рішень
№ п.п
Назва показників
Величина показника
По карті
По ЕНиР
1
2
3
4
5
6
7
8
Виробка звіна в зміну (8год) м3
Виробка робочого в зміну, м3
Середня заробітня плата звіна в зміну, грн.
То же,1 робітника ,грн.
Затрата праці на одну колону люд-год
Тривалість монтажу 1 колони, год
Кількість робітників в звіні, чел.
Ріст зростання виробництва праці, %
13,2
3,3
25-08
6-27
4,5
1,12
4
6,4
12,4
2,5
23-56
4-71
7,7
1,54
5
Ріст зростання виробництва праці досягається в результаті підбирання оптимального складу звіна, чіткого розподілення обов’язків між членами звіна в процесі монтажу , використання раціональних методів і прийомів праці, оснащення комплектом прогресивного обладнання , інструмента, приспособлень, раціональної організації монтажного майданчика , зниженням зниження втомлення робітників за рахунок раціонального режиму праці і відпочинку,забезпечення безпеки робіт.
1.4.Форми організації праці. Склад ланки монтажників конструкцій -4 чол.(без машиніста крана)
№ п.п
Основна професія
Розряд
Шифр робітника
Другорядна професія
Розряд
Робота виконана ланкою
1
2
3
4
Монтажник конструкцій
Монтажник конструкцій
Монтажник конструкцій
Монтажник конструкцій
V
IV
III
II
М-1
М-2
М-3
М-4
-
Такелажник
-
-
-
IV
-
-
Встановлення збірних залізобетоггих колон в стакани фундаменту
Машиніст крана
V
К
-
-
Середній розряд робіт 3.8, робочого 3,56.
1.5.Засоби праці.
№ п.п.
Назва
ГОСТ,ТУ,№ креслення
К-ть
шт.
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
Траверса для захвата колон з дистанційной розстроповкою
Апаратура бензорезатильна в комплекті
Лом сталевий будівельний довжиною 1 м
Кувалда ковальська тупоносата масою 3 кг
Кувалда ковальська тупоносата масою 6 кг
Щітка стальна для зачищення стальних деталей
Скребок для зачистки закладних деталей
Відро 10 л
Лопата стальна будівельна
Фаркопф вантажопідйомністю 5 т
Фаркопф вантажопідйомністю 10 т
Отвіс сталевий будівельний
Метр складной металічний
Рулетка вимірна металічна
Канат пеньковий діаметром 25-30мм довжиною 35м
Клин металевий
Каска защітная труд 1 і труд 2
Сумка інструментальна
Лом металевий будівельний типу ЛМ-24
Ящик інвентарний для зберігання клинів і підкладок
Теодоліт Т-5 або Т-15
Прокладка металічна 100
Строп універсальний
Чертилка 5мм.
l=175мм
Пояс запобіжний
Рукавиці
Креслення №17 треста Стальномонтаж
ЦНИИОМТП ,Альбом робочих креслень
РЧ455-69
ГОСТ1405-72
ГОСТ11401-75
ГОСТ11401-75
-
Нормаль 5351 Главстальконструкція
МРТУ Минтогра
ГОСТ3620-76
Промстальконструкція
ГОСТ7948-71
-
ГОСТ 7502-69
ГОСТ 483-75*
Виготовляють на місці
ТУ-8-9-272
Виготовляють на місці
ГОСТ 1405-72
Виготовляють на місці
ГОСТ 10529-70
Виготовляють на місці
-
Нормаль-1-55
Главстальконструкція
ГОСТ 5718-77
ГОСТ 12.4.010-75
1
1
1
4
1
2
2
1
1
2
1
1
2
1
1
1
6
4
1
2
1
1
4
По
ПОР
2
4
4 пари
1.6.Матеріальне стимулювання
Оплата праці проходить на основі дійсних ЕНиР по середньо-приміальні системі відповідно акордно преміальному нагляду на весь об’єм робіт, наданих ланці, з розрахунком преміальних доплат визначених деференціовано виходячи із очікування скорочення сроків робіт і їх якості
Організація праці ланки
2.1Підготовка трудового процесу
До початку монтажних робіт лінійний персонал ИТР забовязаний:
Получити технічну документацію зжозволом робочі креслення будівлі з монтажною схемою, проект виробництва робіт, ознайомитись з документацією ланки;
Прийняти акт про готовність фундаментів про готовність виконання монтажних робіт згідно СНиП III-76і геодезичній зйомці
Забезпечити ланку монтажником конструкцій і засобами праці
Підготовити монтажну площадку ;
Розмістити монтажні елементи на монтажній площадці в місцях їх монтажу
Видати ланці проектну і нормативну документацію;
Провести інструктаж членів ланки по техніці безпеки
Монтуючі колони перед початком монтажу спорядити підмостями і драбинами відповідно до проекту виконання робіт
Організація трудових процесів показана в нище стояці таблиці
Умови праці
3.1 Режим праці і відпочинку
Тривалість зміни 8 год. Робота виконується в одну зміну
Виробнича санітарія і техніка безпеки
На об’єкті оснащують кімнату побуту для прийому їжі ,зігрівання людей і відпочинку.Обєкт
03.10.2012 16:10-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора