Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2005
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Охорона праці в галузі
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти та науки України
НУ „Львівська політехніка”
Контрольна робота
З курсу: „Охорона праці в галузі”
Львів 2005
Завдання на контрольну роботу:
Задачі №4, №10 (згідно із варіантом №1); №4 і таблиці значень.
Теоретичні запитання (№3, №14 і №25 згідно із варіантом №1).
Номер заліковки №2117341
Задачі
4. Визначити загальну кількість світлових отворів при верхньому освітленні, якщо площа освітлення Sф=16 м2; висота –Н=2 м; К=1.5; (0=0.6; (=4.
Порядок виконання
Зорові роботи приймаємо як роботи середньої точності, тоді КПО становитиме: .
Ми живемо в IV зоні, тому коефіцієнт світлового клімату дорівнює: m=0.9.
Коефіцієнт сонячності клімату становить С=1.
Знаходимо нормоване значення КПО:
Знаходимо загальну площу світлових отворів при верхньому освітленні:
Якщо приймемо площу одного світлового отвору рівною 1 м2, то для освітлення даного приміщення нам потрібно 6 світлових отворів.
10. Розрахувати систему заземлення від ураження людей електричним струмом на радіотехнічному заводі.
Вихідні дані:
лінійна напруга мережі Uл=6кВ;
заземляючий пристрій складається із стержнів l=2500мм, d=50мм;
стержні розташовані по периметру 30(70м;
загальна довжина під’єднаних до мережі повітряних ліній lв=80км;
загальна довжина під’єднаних до мережі кабельних ліній lк=10км;
питомий опір грунту (изм=0.08-0.7 *102 Oм*м (глина)
Порядок виконання
Визначаємо по таблицях допустиме значення опору заземлюючого пристрою: .
Визначаємо по таблицях рекомендоване значення питомого опору грунту для приблизних обрахунків: .
Визначаємо по таблицях коефіцієнт сезонності для вертикальних заземлювачів за даною кліматичною зоною (ІІІ зона): .
Визначаємо по таблицях коефіцієнт сезонності для горизонтальних заземлювачів за даною кліматичною зоною (ІІІ зона): .
Визначаємо розрахунковий питомий опір грунту для вертикальних заземлювачів: .
Визначаємо розрахунковий питомий опір грунту для горизонтальних заземлювачів: .
Приймемо глибину закладання вертикальних заземлювачів hВ=0.25м і визначимо відстань від поверхні землі до cередини вертикального заземлювача: .
Визначаємо опір розтіканню струму в одному вертикальному заземлювачі: .
Розраховуємо теоретичну кількість вертикальних заземлювачів без врахування коефіцієнта викоритання :
Припустимо, що віддношення відстані заземлювача до його довжини рівна 3 і визначимо коефіцієнт використання вертикальних заземлювачів: .
Розраховуємо необхідну кількість вертикальних заземлювачів з врахуванням коефіцієнта викоритання:
Визначаємо розрахунковий опір розтіканню струму у вертикальних заземлювачах при без врахування впливу з’єднувальної стрічки: .
Відстань між заземлювачами L становить: .
Визначаємо довжину з’єднувальної стрічки горизонтального заземлювача: .
Визначаємо опір розтіканню струму в горизотальному заземлювачі при глибині закладання стрічки і ширині стрічки :
.
Знаходимо коефіцієнт використання горизонтального стрічкового електрода:
По таблиці визначаємо кількість паралельних стрічок:
Визначаємо розрахунковий опір розтіканню струму у горизонтальних заземлювачах при кількості електродів : .
Визначається загальний опір розтіканню струму в заземлювачах:
Теоретичні питання
Визначити метеорологічні умови робочої зони ділянки ручного набору елементів плат за ГОСТ 12.1.005.88.
На сьогодні основними нормативними документами, що регламентують параметри мікроклімату виробничих приміщень є ДСН 3.3.6.042-99 та ГОСТ 12.1.005-88. Вказані параметри нормуються для робочої зони — визначеного простору, в якому знаходяться робочі місця постійного або непостійного (тимчасового) перебування працівників.
В основу принципів нормування параметрів мікроклімату покладена диферен-ційна оцінка оптимальних та допустимих метеорологічних умов у робочій зоні в залежності від категорії робіт, періоду року та виду робочих місць.
Під оптимальними мікрокліматичними умовами розуміють поєднання пара метрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину забез печують зберігання нормального теплового стану організму без активізації механіз мів терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту та створюють передумови для високого рівня працездатності.
Допустимі мікрокліматичні умови — це поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіологічної адаптації. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров'я, але можуть спостерігатись дискомфортні тепловідчуття, погіршення самопочуття та зниження працездатності.
Оптимальні та допустимі параметри мікроклімату в робочій зоні виробничих приміщень для різних категорій робіт у теплий та холодний періоди року наведені в Таблиці 1.1. Період року визначається за середньодобовою температурою зовніш нього середовища tcd. При tcd < +10 °С — холодний період, а якщо tcd> +10 °С — теплий період року.
Допустимі величини параметрів мікрокліматичних умов встановлюються у випадках, коли на робочих місцях не можна забезпечити оптимальних умов мікро клімату за технологічними вимогами виробництва, технічною недосяжністю та еко номічно обгрунтованою недоцільністю.
Інтенсивність теплового опромінення працюючих від нагрітих поверхонь техно логічного устаткування, освітлювальних приладів, інсоляція від засклених огороджень не повинна перевищувати:
35 Вт/ж2, при* опроміненні 50% і більше поверхні тіла; 70 Вт/м2, при опроміненні від 25% до 50% поверхні тіла
Таблиця 1.1
Оптимальні та допустимі величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень
Примітка: * Більша швидкість руху повітря у теплий період року відповідає максимальній допустимій температурі повітря, менша — мінімальній. Для середніх величин температури повітря швидкість його руху дозволяється визначати інтерполяцією; при мінімальній температурі повітря швидкість його руху може братися також нижче 0,1 м/с — при легкій роботі й нижче 0,2 м/с — при роботі середньої важкості та важкій.
14. Викладіть методи і засоби боротьби з шумом, залежність звукоізолюючої здатності матеріалу від її маси і товщини повітряного шару.
В умовах сучасного виробництва окремі заходи щодо поліпшення умов праці для попередження травматизації є неефективними. Тому їх здійснюють комплексно, створюючи в загальній системі керування виробництвом підсистему керування безпекою праці. Таким чином, керування охороною праці – це програмно-цільовий комплекс по підготуванню, прийняттю і реалізації рішень, спрямованих на забезпечення безпеки, збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.
Любий небажаний для людини звук, робить негативний вплив на здоров'я і працездатність.
Як фізичне явище звук - це механічні коливання упругого середовища, яке сприймається людським вухом в інтервалі частот 16 - 20 000 Гц. До 16 Гц - інфразвукові коливання; понад 20.000 Гц - ультразвукові.
Параметри шуму:
Частота f, Гц
Звуковий тиск Р, Па - перемінна складового атмосферного тиску, що виникає при звуковій хвилі.
Інтенсивність (сила звука) J, Вт/м - енергія стерпна хвилею в одиницю часу віднесена до поверхні.
Відносний показник (рівень звукового тиску) L.
( - щільність середовища, через який проходить звук.
с - Швидкість поширення звука в середовищі
Нормування шуму. З метою нормування діапазон розбивається на октавні смуги: f1, f2, f3, f4. У кожній смузі знаходяться fср.
Отримано середньогеометричні частоти: 63, 125, 500, 1000, 2000, 4000, 8000 Гц. Нормованою характеристикою шуму є рівень звукового тиску L, тому що самий звуковий тиск і інтенсивність змінюються в широких межах і їх нормувати неможливо. Також людське вухо підпорядковується закону Вебера - Фехнера: принцип відносності сприйняття шуму людиною. Поширено частотний метод аналізу шуму. Вимір рівня звукового тиску на средньогеометричних частотах із наступним порівнянням по ГОСТам.
Методи і засоби захисту від шуму. Захист від шуму досягається розробкою шумобезпечної техніки, застосуванням засобів і методів індивідуального і колективного захисту, будівельно-акустичними методами. Засоби колективного захисту діляться стосовно джерела шуму: понижуючі шум у джерелі виникнення (найбільше ефективно); понижуючі шум на шляхах його поширення.
По способу реалізації:
Акустичні - грунтуються на акустичному вимірі помешкання і за принципом дії підбираються засоби звукоізоляції, звукопоглинання, віброізоляція, демпфірування, застосування глушителей шуму.
Будівельно-акустичні методи застосовують: екрани, звукоізоляцію, кабіни спостереження, дистанційне керування, кожухи, ущільнення і т.д. Найбільше ефективні звукоізолюючі матеріали: трипласт (композиційний матеріал); пластобетони з наповненням з опилок деревини, соломи і т.д. Звуковбирні матеріали: мармур, бетон, граніт, цеглина, ДВП, ДСП, войлок, мінераловата, матеріали з щілинною перфорацією.
Архітектурно-планувальні: раціональне розміщення робочих місць; раціональний режим праці і відпочинку. Організаційно-технічні.
Активна форма захисту - генерація шуму в противофазя до джерела. Засоби індивідуально захисту: навушники, вушні вкладки, шлемофони, каски.
Рис 2.1. Приклад застосування будівельно-акустичних методів на виробництві
14. Залежність електричного опору людини від напруги, часу проходження струму, частоти мережі.
Електричний опір тіла людини залежить, в основному, від стану шкіри та центральної нервової системи. Загальний електричний опір тіла людини можна представити як суму двох опорів шкіри та опору внутрішніх тканин тіла (рис. 3.1, б). Найбільший опір проходженню струму чинить шкіра, особливо її зовнішній ороговілий шар (епідерміс), товщина якого становить близько 0,2 мм. Опір внутрішніх тканин тіла незначний і становить 300—500 Ом. В цьому можна переконатися, коли до язика прикласти контакти батарейки, при цьому відчувається легке пощіпування. Коли ці ж контакти прикласти до шкіри тіла, то відчутних подразнень не виникає, оскільки опір сухої шкіри (епідермісу) значно більший.
Рис. 3.1. Умовні схеми опору тіла людини:
а — загальна схема: / — електроди; 2 — зовнішній шар шкіри; 3 — внутрішній
шар шкіри; 4 — внутрішні тканини тіла; б — електрична схема: Кш — активний
опір шкіри; Сш — ємнісний опір шкіри; Re — опір внутрішніх тканин тіла
Загальний опір тіла людини змінюється в широких межах — від 1 до 100 кОм, а іноді й більше. Для розрахунків опір тіла людини умовно приймають рівним R = 1 кОм. При зволоженні, забрудненні та пошкодженні шкіри (потовиділення, порізи, подряпини тощо), збільшенні прикладеної напруги (рис. 3.2), площі контакту, частоти струму (рис. 3.3) та часу його дії опір тіла людини зменшується до певного мінімального значення (0,5—0,7 кОм).
Опір тіла людини зменшується також при захворюваннях шкіри, центральної нервової та серцевосудинної систем, проявах алергічної реакції тощо. Тому нормативні акти про охорону праці передбачають обов'язкові попередній та періодичні медичні огляди працівників (кандидатів у працівники) для встановлення їх придатності щодо обслуговування діючих електроустановок за станом здоров'я.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора