шпори з Аудит. Теорія з Економіка. Робота № 517633

Перехід до торгівельного партнера Binance

шпори з Аудит

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Інші

Інститут:

Не вказано

Факультет:

Не вказано

Кафедра:

Не вказано

Інформація про роботу

Рік:

2012

Тип роботи:

Теорія

Предмет:

Економіка

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

. 2. Аудиторська діяльність Аудиторська діяльність включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг. Аудиторські послуги можуть надаватись у формі аудиторських перевірок (аудиту) та пов'язаних з ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб. Прибуток (доход) від аудиторської діяльності оподатковується згідно з чинним законодавством. 3.Програми аудиту (ПА) ПА включає розробку конкретних задач, заходів і процедур для кожного об’єкта А і виду робіт: 1 етап – А оцінка організації і стану б/о, внутрішнього А. Об’єкти А на даному етапі: наявність установчих документів, реальність балансових даних, вибіркова перевірка бух даних, аудит висновок за минулий період, організація внутр контролю. 2 етап – А перевірка фінансово-виробничої діял-ті. Об’єкти: установчі документи, формування та зміни статутного капіталу, наявність і використання кредитних ресурсів; грошові кошти, ОЗ і НМА; матеріальні запаси; розрахунки; виробничі витрати, дохід, фін результати. 3 етап – консультаційні послуги і рекомендації по виправленню недоліків, звіт аудитора. 4. Ауд ризик та його суть Проведення аудиту завжди супроводжується певним ступенем ризику, це питання є дуже важливим при попередній оцінці стану клієнта. Про це можна судити навіть з того, що аудиторському ризику приділяється в шести діючих національних нормативах аудиту, які затверджені АПУ. Т.ч. аудиторський ризик – це помилкове підтвердження аудитором достовірності фінансової звітності, яка у подальшій перевірці не підтверджена іншими аудиторами або контролюючими органами. З аудитом фінансової звітності безпосередньо пов’язано кілька аспектів ризику – 2 основних види ризику: 1) аудиторський ризик; 2) ризик для бізнесу (аудитора, фірми). Аудиторський ризик полягає в наступному: аудитор дійшов висновку, що фінансова звітність складена правильно і на цій підставі в аудиторському висновку стверджується без застереження, а у дійсності є істотні похибки. Ризик для бізнесу – аудитор, аудиторська фірма може потерпіти невдач у взаємовідносинах з клієнтом, навіть, тоді, коли надано правильний аудиторський висновок. Це можливо у випадках розголошення конфіденційності аудиторського висновку, відсутності рекомендацій щодо прогнозування діяльності клієнта на перспективу, тощо. Загальноприйняті стандарти аудиту потребують щоб аудитор володів знаннями системи внутрішньогосподарського контролю для збирання аудиторських свідчень. Вивчивши цю систему аудитор оцінює можливість виявлення помилок і запобігання їм, а також відхилення від нормативів. Така оцінка включає застосування конкретних процедур, які знижують вірогідність того, що помилки і відхилення від норм можуть виникнути, будуть виявлені і своєчасно усунені – оцінка ризику контролю. Ступінь аудиторського ризику ґрунтується на експертній оцінці аудитора. 5. Аудиторські докази. Відповідно до нормативу №14 “Аудиторські докази” аудитор повинен одержати таку кількість аудиторських доказів, яка б забезпечила спроможність зробити необхідні висновки, при використанні яких буде підготовлено аудиторський висновок. Аудиторські докази одержуються в результаті належного поєднання тестів систем контролю та процедур перевірки на суттєвість. Термін "Аудиторські докази" означає інформацію, одержану аудитором для вироблення думок, на яких ґрунтується підготовка аудиторського висновку та звіту. Аудиторські докази складаються з первинних документів та облікових записів, що кладуться в основу фінансової звітності, а також підтверджувальної інформації з інших джерел. Види аудиторських доказів. Зміст аудиторських доказів залежить від способів їх отримання. В одному випадку аудитор проводить незалежну процедуру виявлення стану об’єкта контролю, в результаті чого отримує об’єктивну і повну його характеристику (прямі докази). В інших випадках він використовує данні внутрішнього контролю, інформацію, отриману від адміністрації або третіх осіб (постачальників, покупців та ін.). при цьому аудитор отримує другорядні докази про стан об’єктів контролю, до яких він повинен відноситись з обережністю, так як на практиці виявляються факти, що спростовують достовірність другорядних доказів. Ознайомлення з матеріалами попередніх перевірок і результатами проведення внутрішньогосподарського контролю є другорядним доказом правильності ведення БО і достовірності даних бухгалтерської звітності. При одержанні аудиторських доказів шляхом впровадження тестів систем контролю аудитор повинен розглянути достатність та належність аудиторських доказів для обґрунтування оцінки розміру ризику невідповідності внутрішнього контролю. Надійність аудиторських доказів залежить від джерела їх отримання - внутрішнього чи зовнішнього, а також від їх характеру. За характером існують візуальні, документальні та усні докази. Хоча надійність аудиторських доказів залежить від конкретних обставин, допомогти оцінити надійність аудиторських доказів можуть подані нижче узагальнення: Аудиторські докази із зовнішніх джерел (наприклад, підтвердження, одержане від третьої особи) більш надійні, ніж ті, що отримані з внутрішніх джерел. Аудиторські докази, одержані з внутрішніх джерел інформації підприємства, яке перевіряється, надійніші в разі наявності ефективних систем обліку та внутрішнього контролю. Аудиторські докази, одержані безпосередньо аудитором від результатів проведених тестів, надійніші, ніж ті, що одержані від працівників підприємства. Аудиторські докази у формі документів чи письмових подань надійніші, ніж усні подання. Аудиторські докази є переконливішими, якщо вони отримуються з різних джерел або джерел різного характеру і коли вони відповідають один одному. При неможливості одержання достатніх належних аудиторських доказів аудитор має висловити позитивний висновок з застереженнями або негативний висновок. 71. заг принципи створення Спілку аудиторів України Аудитори України мають право об'єднатися в громадську організацію за професійними ознаками (Спілку аудиторів України), дотримуючись вимог цього Закону та інших законів України. Спілка аудиторів України повинна мати фіксоване індивідуальне членство в особі окремих аудиторів або їх колективів. Спілка аудиторів України може відкривати місцеві осередки при наявності в них не менше п'яти аудиторів, які є членами Спілки. Відкриття місцевих осередків не є обов'язковим. 9. Види аудиторських висновків Висновок може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним, або дається відмова від надання висновку про фінансову звітність підприємства. Позитивний висновок представляється клієнту у випадках, коли на думку аудитора виконано наступні умови: 1) аудитор отримав всю інформацію й пояснення, необхідні для цілей аудиту; 2) надана інформація достатня для відображення реального стану справ на підприємстві; 3) є адекватні і достовірні дані з усіх суттєвих питань; 4) фінансова документація підготовлена у відповідності з прийнятою на підприємстві системою бухгалтерського обліку, котра відповідає вимогам українського законодавства; 5) фінансова звітність складена на основі дійсних облікових даних й не містить суттєвих протиріч; 6) фінансова звітність складена належним чином за формою, затвердженою у встановленому порядку. Враховується також стан обліку та фінансової звітності підприємства. Аудитор не може видати умовно-позитивний висновок при існуванні фундаментальної непевності і незгоди. Існують основні причини фундаментальної непевності: значні обмеження в обсязі аудиторської роботи у зв'язку з тим, що аудитор не може одержати всю необхідну інформацію й пояснення). Причини незгоди: неприйнятність системи обліку або порядку проведення облікових операцій; розходження в думках стосовно відповідності фактів або сум у фінансовій звітності даним обліку; фундаментальна незгода з повнотою і засобом відображення фактів в обліку та звітності; невідповідність діючому законодавству порядку оформлення або здійснення операцій та встановленим нормам. Будь-яка фундаментальна непевність або незгода є підставою для відмови від надання позитивного висновку. Подальший вибір виду висновку залежить від рівня непевності або У всіх випадках, коли аудитор складає висновок, який відрізняється від позитивного, він повинен дати опис усіх суттєвих причин його непевності і незгоди. Ці причини необхідно коротко навести в окремому розділі висновку, до того розділу, де аудитор висловлює негативний висновок або дає відмову від аудиторського висновку Якщо аудитор дає відмову від представлення аудиторського висновку, він говорить про неможливість на підставі наведених аргументів сформулювати висновок про Умовно-позитивний висновок (існує фундаментальна незгода) "... Під час проведеної аудиторської перевірки встановлено, що операції (дається перелік операцій, або пишеться: "які викладені у додатку N 1 до аудиторського висновку", проведені з порушенням встановленого порядку. Проте зазначені невідповідності мають обмежений вплив на фінансову звітність і не перекручують загальний фінансовий стан підприємства. Негативний аудиторський висновок “У результаті проведення аудиту встановлено, що за звітний період підприємством були допущені суттєві порушення і перекручення (дається перелік порушень, 47. Етапи пров-ня а-ту з підзв. особами Найбільш важливе місце при проведенні аудиту розрахунків з підзвітними особами належить перевірці цільового призначення та правомірності витрачання ними коштів. Це здійснюється за наступними етапами: 1) перевірка фактичного часу перебування у відрядженні. Він встановлюється за відмітками в посвідченнях на відрядження про день прибуття і вибуття з місця відрядження; 2) перевірка витрат на проїзд до місця відрядження та в зворотному напрямку та за помешкання; 3) перевірка достовірності записів, пов’язаних з обліком підзвітних сум. 10.Види аудиту. Види аудиту: за формою і метою здійснення аудиту розрізняють: зовнішній і внутрішній аудит. Основна різниця між ними полягає в тому, що внутрішній аудит проводиться усередині даної організації за вимогою її керівництва аудитором, який працює в тій же організації. Тому у виконанні своїх функцій він є певною мірою залежним від керівництва підприємства. Внутрішній аудит можна розглядати як невід’ємну частину загальної системи контролю, який у відповідності з нац. і міжнародними нормативами виконує функції: а) аналіз системи обліку та внутрішнього контролю; б) вивчення ек. ефективності управлінських рішень на різних рівнях господарювання; в) аналіз адекватності політики в сфері менеджменту; г) розробка політики управлінських рішень. Разом із внутрішнім аудитом широке розповсюдження отримав зовнішній аудит, який проводять окремі аудиторські фірми. Метою та завданням зовнішнього аудиту є оцінка і підтвердження достовірності фін. звітності клієнта. Зовнішній аудит може бути добровільним (ініціативним), тобто коли він проводиться по заяві зацікавленої сторони, і обов’язковим згідно чинного законодавства. 13. Відповідальність а-ра і їх форм. Аудитор відповідає за аудиторський висновок про фінансову звітність і не повинен відповідати за виявлення абсолютно всіх фактів шахрайства і помилок, які впливають на достовірність висновку. Проте, аудитор повинен отримати гарантію відсутності істотних випадків такого роду для написання позитивного аудиторського висновку. Тому аудитор несе відповідальність за правильність і відповідність використання під час аудиторських процедур, перевірки і за остаточну думку в аудиторському висновку, який складається за результатами проведеної аудиторської перевірки. Крім цього аудитор несе відповідальність (матеріальну) в межах умов підписаного договору за порушення, пов’язані з невідповідним використанням своїх обов’язків, які стали причиною матеріальних збитків клієнта. Ще під час планування аудиторської перевірки аудитор повинен оцінити ризик того, що помилки та шахрайство можуть спричинити значні перекручення у фінансовій звітності підприємства і звернутися до керівництва підприємства запитом про те, чи всі помилки та випадки шахрайства документально оформленні і представлені йому. Під час перевірки повноти і достовірності фінансової звітності аудитор може виявити шахрайство (помилку), які прямо вказують на це, тобто відхилення від законодавчих актів, правил методології БО, прийнятої облікової політики на підприємстві. На підставі зробленої оцінки ризику аудитор повинен вибрати такі процедури, які дадуть впевненість, що перекручення звітності будуть виявлені. 14 Відп-ть кер-ва п-ва при проведенні аудиту Керівництво господарюючого суб'єкта відповідно до законів України несе персональну відповідальність за повноту та достовірність бухгалтерських та інших документів, які надаються аудитору (аудиторській фірмі) для проведення аудиту. В разі виявлення фактів недостовірності або неповноти бухгалтерських документів аудитор (аудиторська фірма) зобов'язаний повідомити замовника не пізніше дня закінчення перевірки або надання інших послуг. . 40.Діяльність Аудиторської палати України Термін повноважень членів Аудиторської палати України не може перевищувати п'яти років. Термін повноважень членів Аудиторської палати України першого скликання не може перевищувати трьох років. Персональний склад Аудиторської палати України підлягає щорічній ротації в кількості не менше трьох членів. Ротація здійснюється на підставі визначення особистого рейтингу членів Аудиторської палати України шляхом таємного анкетування аудиторів України. Результати анкетування затверджуються Аудиторською палатою України. Призначення нових членів Аудиторської палати України замість вибулих здійснюється у встановленому порядку. Всі рішення Аудиторської палати України приймаються на її засіданні простою більшістю голосів при наявності двох третіх її членів, за винятком рішень, передбачених частиною другою статті 14 цього Закону. В окремих випадках, що підлягають визначенню в Статуті Аудиторської палати України, рішення можуть прийматися шляхом письмового опитування. При рівності голосів перевага надається рішенню, за яке проголосував головуючий. Засідання Аудиторської палати України веде головуючий, функції якого виконують по черзі всі члени палати в алфавітному порядку їх прізвищ. Члени Аудиторської палати України виконують свої обов'язки на громадських засадах. Матеріальні витрати на сертифікацію покриваються за рахунок осіб, що претендують на отримання сертифікатів, у розмірах, які визначаються Аудиторською палатою України. 42. Достатність і належність ауд доказів Критерії дост-ті та належності взаєм пов'язані і стосуються ауд доказів, одерж як при тестуванні систем контролю, так і при проведенні процедур перевірки на суттєвість. Достатність є виміром кількості ау доказів, належність є виміром їх якості та надійності, а також їх відповідності конкретному твердженню. Як правило, аудитор вважає за необхідне спиратися на аудиторські докази, що мають не тільки достатній, й переконливий характер, і часто вишукує ауд докази в різних джерелах інформації або різного характеру для підтвердження одного й того ж твердження. На ауди думку про достатність і належність ауд доказів впливають такі фактори, як: оцінка а-ром х-ру та розміру ризику, притаманних як на рівні фін зв-ті, так і на рівні залишків на рахунку чи класу оп-й; характер систем обліку та вн контролю і оцінка ризиків контролю; суттєвість питань, які вивчаються і розглядаються; досвід, набутий протягом попередніх ауд перевірок; р-ти ауд процедур, включно з можливими виявленими випадками шахрайства чи помилок; джерело та надійність наявної інформації. 59, 64 Етапи провед а-ту НМА і ін нем. активів Напрямки і послідовність контролю: 1) перевірка обґрунтованості складу НМА на 1-ше число початку ревізованого періоду: а) по об’єктах, які внесені засновниками підприємства в СФ; б) по об’єктах, які придбані за плату; в) по об’єктах, які одержані безкоштовно від юридичних та фізичних осіб; г) перевірка операцій з надходжень НМА на протязі ревізованого періоду (ДТ 04). 2) перевірка операцій по реалізації НМА і передачі безкоштовно іншим підприємствам. 3) перевірка обґрунтованості нарахування зносу НМА і їх списання як використаних. 4) контроль правильності і обґрунтованості бухгалтерських записів в облікових реєстрах і звітності 49., 56 Етапи пров-ня розрах-в з пок-ми і замов-ми, постач-ками і підряд-ми Етапи аудиту розрахунків: 1) необхідно встановити, чи не є відображена в балансі заборгованість простроченою. Це встановлюється співставленням термінів розрахунків, вказаних в договорах, рахунках-фактурах. Реальна картина наявності простроченої ДЗ і КЗ дає можливість більш чітко розрахувати ек. показники щодо визначення фінансового стану підприємства. 2) розглядається ДЗ і КЗ по яким минув термін позову. Термін позову – 3 роки, тому спочатку треба встановити наявність ДЗ, за якою минув термін позову. Це встановлюється шляхом співставлення дат розрахункових документів, договорів на відвантаження товарів, продукції з документами їх оплати. Після цього перевіряється правильність списання підприємством ДЗ по якій минув термін позову. Згідно ст. 9, 8, 7 з-ну України “Про оподаткування прибутку” ця заборгованість повинна відноситись на збитки. Далі аудитор перевіряє дії обліковців щодо подальшого відображення в обліку списаної на збитки заборгованості. Не дивлячись, що ДЗ зникає з активу балансу, але її необхідно обліковувати на позабалансовому рахунку 5р. 3) встановлення наявності КЗ з простроченим терміном позову та перевіряється правильність списання. особливу увагу аудитор повинен приділити розгляду питання, пов’язаного зі списанням, ним визначаються причини списання і розглядається їх обґрунтованість (наприклад: визнання дебітора банкротом ще не є підставою для списання ДЗ, вона списується тільки при рішенні арбітражного суду). 4) розглядається порядок обліку розрахунків, визначається реальна заборгованість, відображена в балансі. Для перевірки реальності заборгованості застосовують процедури: запити у дебіторів і кредиторів щодо підтвердження заборгованості, отримання інформації від зовнішніх і внутрішніх не залежних від бухгалтерії джерел, вимагання проведення звірки заборгованості з контрагентами. 70. Загальний план аудиту У Нац нормативі N 06 "Док оформлення ауд перевірки" підкреслено, що робоча док-я допомагає в пл-ні та проведенні аудиту. Тобто підкреслюється доцільність і необхідність док оформлення пл-ня аудиту. Аудиторові слід розробити і док оформити заг план аудиту, визначити в ньому істотність помилок, а потім зд-ти аудит за цим планом. Заг план аудиту розр-ся настільки детально, щоб а-р мав мож-ть завдяки йому підготувати програму аудиту. В свою чергу програма аудиту, її зміст та розмір залежать від розміру, виду і специфіки п-ва, умов договору на пров-ня аудиту, а також особливостей методики і техніки, що їх використовує аудитор під час перевірки. Під час розробки загального плану аудитор здійснює аналіз наступних питань: Розуміння аудитором бізнесу клієнта: головних факторів, які мають вплив на діяльність підприємства; найважливіших характеристик підпр д-ті п-ва, його орг структури, процесу в-ва, надання послуг, фін стану, а також порядку його звітування, включаючи зміни, які, можливо, мали місце після попереднього аудиту; розподілу обов'язків між кер-вом п-ва. Розуміння обліку і системи вн контролю: методології і принципів бух обліку, які застосовувались бухгалтерією підприємства; можливого ефекту від змін в обліковій політиці чи термінології аудиту; знання аудитора з питань бух обліку і системи вн контролю, які можуть бути використані а-ром у тестах оцінки надійності вн контролю п- ва та в незалежних ауд процедурах. 51. осн етапи а-ту фін р-тів Кінцевий фін. рез-т д-яі п-ва — це балансовий приб. або збиток, які є алгебраїчною сумою резул. від реаліз. прод., робіт і послуг, іншої реалізації, доходів і витрат від позареал-х операцій тощо. Фін. рез. д-ті п- ва хар-ть також показники виручки (ВД) від реаліз. прод., ПДВ 1. Визначення прибутку від реаліз. товарної прод. (робіт, послуг). Прибуток від реалізації продукції та ін. реалізації визначається як різниця між виручкою від реалізації у діючих цінах без ПДВ і витратами на виробництво і реалізацію продукції та МЦ. У собівартість продукції при визначенні прибутку включають: матеріальні витрати; амортизаційні відрахування на повне відновлення основних засобів; витрати на оплату праці, включаючи преміювання не лише робітників, а й керівників, спеціалістів та інших службовців за виробничі результати; відрахування на державне соціальне страхування, відрахування з обов'язкового медичного страхування, платежі з обов'язкового страхування майна; сплату відсотків за короткострокові кредити банку, крім відсотки за прострочені позики; витрати з усіх видів ремонтів та інші витрати на виробництво і реалізацію продукції. 2. Визначення суми балансового прибутку. Балансовий прибуток — це сума прибутку від реалізації продукції та іншої реалізації й доходів від позареалізаційних операцій, зменшена на суму витрат по цих операціях. До складу доходів (витрат) від позареалізаційних операцій включають: доходи, отримані від участі у спільних підприємствах; від здавання майна в оренду; дивіденди по акціях, облігаціях та інших ЦП, які належать підприємству; суми, одержані у вигляді економічних санкцій і відшкодування збитків; інші витрати і доходи від операцій, що безпосередньо не пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції. Ключовим питанням аудиту є визначення показників, що характеризують формування загальної суми балансового прибутку. Аудитор насамперед має оцінити вплив прогресивних факторів формування прибутку — зниження с/в продукції, підвищення якості і поліпшення асортименту продукції. Виявляються також фактори, які не є заслугою підприємства, — завищення цін, тарифів, порушення встановлених стандартів тощо. 3. Визначення величини балансового прибутку, який підлягає оподаткуванню. 4. Визначення величини податку на прибуток (доход), що належить сплаті до бюджету. Аудитор користується нормативними документами щодо оподаткування, а також пільгами, які надаються СПД при обчисленні податків. Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається зменшенням валового доходу звітного періоду на суму валових витрат та частини амортизації. 5. Визначення і розподіл чистого прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства. Чистий прибуток підприємства визначається аудитором як різниця між балансовим прибутком, який оподатковується, і величиною податків з урахуванням пільг. Напрями використання чистого прибутку визначаються підприємством самостійно. Узагальнюючу характеристику діяльності підприємства аудитор визначає за величиною чистого прибутку і фінансовим станом. Важливо не тільки отримати якнайбільший прибуток, а й використати прибуток, що залишився у розпорядженні підприємства. У динаміці темпів зростання власних коштів підприємства виявляються успіхи або недоліки розвитку підприємства. 52. Етапи аудиту і його стадії 1 – попереднє дослідження об’єкта А: - умови діяльності підпр-ва-замовника - визначення типу, стуктури п-ва і управління ним 2 – планування А: - планування і послідуючий контроль А; - вивчення і оцінка форми і методів обліку. 3 – перевірка внутрішнього контролю підпр-ва 4 – аналітична перевірка фінансової інформації: реальність статей балансу, відповідність даних бух зв-сті обліковим регістрам, відпов-сть прибутків і збитків факт рез-татам д-ті. 5 – огляд фін звітності: перевірка зв-сті в цілому і перевірка аудиторської роботи з метою визначення достовірності і об’єктивності інформації фін зв-сті; пер-ка відповідності зв-сті обліковій практиці і діючому законодавству. 6 – підготовка аудит звіту і висновку - узагальнення результатів перевірки Стадії аудиту. Кожна аудиторська перевірка складається з етапів і частин, які називаються стадіями. Можна виділити такі стадії: 1) дослідницька, тобто вивчаються особливості підприємства, його організація, структура, продукція і послуги підприємства. Вивчаються перспективи розвитку підприємства. Вивчається система обліково-аналітичного процесу на підприємстві. Виробляється загальний підхід до проведення аудиту, виділяються проблемні напрямки аудиту, оцінюється ступінь руху, складається попередній варіант програми аудиторської перевірки, визначаються обсяги робіт і призначення конкретних виконавців; 2) підготовчо-узгоджувальна стадія – узгоджується замовником програма перевірки, обсяг робіт, термін проведення, форма представлення аудиту, також узгоджується з клієнтом рівень відповідальності аудиторської фірми, визначається вартість аудиторських послуг. Закріплюється всі ці домовленості договором (угодою). Після цього готується необхідна нормативно- правова база для перевірки; 3) основна стадія – проводиться аудит (аудиторські послуги) і нотується підсумкова аудиторська документація; 4) заключна стадія – обговорюється додаткова документація, що передається замовнику і надається аудиторський висновок. 76. Мета аудиту. Осн. Завдання а-ту Відповідно до Закону Україні "Про аудиторську діяльність" аудит провадиться з метою визначення достовірності звітності суб'єктів господарювання, обліку, його повноти та відповідності чинному законодавству і встановленим нормативам. Згідно зі ст. 8 Закону про це має бути зазначено в аудиторському висновку. Основні задачі аудиту – збирання та обробка достовірної інформації про фінансову діяльність суб’єкта господарювання і на цій основі аудиторського рішення. Крім того аудит повинен адекватно відображати всі аспекти діяльності суб’єкта, що перевіряється і для того, щоб скласти достовірний аудиторський висновок аудитор повинен отримати безумовну гарантію того, що інформація в бухгалтерській документації достатня і достовірна. 53. етапи провед-ня аудит валютних операцій. Аудит починається з ознайомлення з д-тю п-тва: перевіряється наявність зовнішньо-економічних операцій, розрахунків по них, наявність поточного рахунку в банку в іноземній валюті.Аудитор встановлює, якими формами розрахунків користюється п-тво. Аудитор перевіряє правильність відображення валютних операцій в обліку, особливістю є те , що кожна операція відображається і в іноземній валюті і в гривнях. Аудитор перевіряє правильність перерахунку валюти у гривні за курсом НБУ на дату здійснення операції. При перевірці обовязково контролюється строк повернення валюти в Україну (90 днів) за відвантажену продукцію, роботи, послуги. Перевіряється правильність ведення обліку валютних операцій : по р-ку 312” Поточні рахунки в банку в іноземній валюті”,632 “Розрахунки з іноземними постачальниками” , 362” Розрах з іноз покупцями” 71”Інший операційний дохід”. Аудитор перевіряє правильність визначення курсових різниць та відображення їх в обліку. Аудитор перевіряє встановлену суму обовязкового подажу валюти, яка знаходиться на рахунку (50%). та правильність зарахування гривневої виручки. При перевірці грошових коштів, що надійшли на рахунок, встановлюються правильність і повнота їх зарахування. Аудитор перевіряє всі операції з купівлі-продажу валюти, правильність оформлення платіжних документів та обробки виписок банку. На завершення перевіряє правильність відображення валютних коштів в балансі п-тва та правильність перерахунку монетарних статей за курсом НБУ на дату балансу. 61. Етапи провед-ня кас. оп-й Для обліку касових використовується рахунок 30 “Каса”, на якому відображається рух і наявність ГК в касі. Достовірність відображення операцій по цьому рахунку досліджується ретельно. Аудиторська перевірка касових операцій складається з 7 етапів. На 1 етапі необхідно провести раптову ревізію каси з повним поаркушним перерахуванням всіх грошей, що знаходяться в касі (1 раз в квартал). 2 етапом є перевірка правильності заповнення касових документів та організації порядку ведення касових операцій. Насамперед. Перевіряється правильність заповнення прибуткових і видаткових КО. Не допускаються будь- які виправлення в них. При перевірці порядку ведення касової книги необхідно перевірити і по можливості встановити, щоб на підприємство мало тільки одну касову книгу, яка повинна бути прошнурована, пронумерована. Будь-які підчистки та необумовлені виправлення в касовій книзі забороняються. На 3 етапі аудитор перевіряє наявність проведення інвентаризації каси (чи проводиться вона не рідше 1 разу в квартал, якісний склад комісії та ін.). На 4 етапі аудитор перевіряє дотримання ліміту залишків готівки в касі, тобто перевіряється повідомлення банку, ретельно перевіряється касова книга на предмет перевищення встановленого ліміту. На 5 етапі перевіряється правильність видачі готівки з каси встановлюється, на які цілі отримували і видавали готівку. 6 етап: перевіряється оприбуткування готівки в касі. Необхідно визначити чи повністю підприємство оприбуткувало готівку, яка надходить з різних джерел. Робота касових апаратів також перевіряється. 7 етап: співставлення первинних даних, аналітичних і синтетичних облікових регістрів з даними, відображеними у звітності підприємства, з метою встановлення їх відповідності. Збереження готівки є також важливим при проведенні аудиту. Т.ч. при проведенні аудиту касових операцій використовують: прибуткові і видаткові касові ордери, касову книгу, журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, повідомлення банку, ЖО-1, відомість №2, баланс, акти інвентаризації. 62. Етапи провед-ня а-ту запасів Для обліку ТМЦ використовується рахунок “Матеріали”. На цьому рахунку підприємства обліковують рух сировини, а для руху і обліку палива використовують рахунок “Паливо”, а рахунок “Товари” відображає рух товарів в сфері обігу і придбання. При аудиті перевіряється достовірність відображення операцій на відповідних рахунках БО. Звертається особлива увага на переоцінку ТМЦ, джерела їх покриття (різниць). Перевіряються ці питання відповідно до Порядку проведення дооцінки залишків ТМЦ, який затверджений Мінекономіки і МФУ України. Дотримання цього порядку перевіряється на об’єкти і якщо були встановлені порушення, то переоцінка вважається недійсною. У цьому випадку аудитор повинен визначити, на яку суму було знижено оподаткований прибуток, доход внаслідок віднесення сум дооцінки, на поповнення сум до оцінки, або віднесення втрат на зитки. Аудитор перевіряє правильність визначення обсягів товарної продукції, що підлягає уцінці, організація проведення уцінки та документального оформлення. Особлива увага приділяється визначенню джерел фінансування уцінки та відображенню їх в БО. Об’єктом аудиту є і МШП. Перевіряються такі питання: законність списання МШП, його методика, порядок. Етапи аудиту МШП: 1) вивчається побудова обліку МШП, визначаються які види МШП використовуються; 2) перевіряється правильність віднесення придбаних предметів та засобів до МШП за критеріями, встановленими законодавством. Для цього досліджуються первинні документи з оприбуткування МШП. Аудитор робить висновок про дотримання підприємством вимог законодавства щодо питання віднесення придбаних засобів до МШП. Дуже ретельну увагу слід приділяти правильності та обліку списання МШП; 3) Перевіряється правильність ведення обліку списання МШП. Аудитор перевіряє чи використовує підприємство для обліку зносу МШП рахунок 13 “Знос МШП”, а також, яка сума відображена по КТ13 в кореспонденції з ДТ відповідних витратних рахунків; 4) на завершальному етапі встановлюється відповідність синтетичних показників по наявності і зносу, показникам аналітичних і первинних документів. Це досягається співставленням даних балансу, головної книги, відомостей з обліку МШП та первинних документів між собою. 63. Етапи про-ня а-ту наяв-ті і руху ОЗ При проведенні аудиту досліджуються операції, які відображають рух ОЗ. Відомо, що ОЗ надходять на підприємства з різних джерел: від постачальників за плату, засновників у вигляді внесків до СФ, безкоштовно від ін. СПД. Етапи аудиту ОЗ: 1) Одиницею обліку ОЗ є інвентарний об’єкт. Кожному інвентарному об’єкту незалежно від його знаходження, в експлуатації або на складі, присвоюється відповідний інвентарний номер. Ці інвентарні номери повинні проставлятися на всіх первинних документах, які є підставою для відображення в обліку їх наявності або руху. В зв’язку з цим аудит ОЗ необхідно починати з перевірки збереження ОЗ. Вона здійснюється шляхом проведення інвентаризації ОЗ. Інвентаризацією встановлюється наявність та технічний стан об’єктів ОЗ. 2) наступним етапом аудиту є перевірка правильності відображення в обліку руху ОЗ. Первинним документом, що є підставою для введення в експлуатацію ОЗ є акт приймання-передачі (ф. ОЗ-1). Цей акт повинен складатися на введення кожного окремого інвентарного об’єкту. В період проведення аудиту необхідно перевірити, що на кожен об’єкт була виписана інвентарна картка. Інвентарна картка є регістром аналітичного обліку ОЗ, яка дає можливість контролювати їх наявність в місцях зберігання. Вибуття ОЗ відбувається шляхом їх реалізації, безкоштовної передачі, а в разі їх повного фізичного або морального зносу, остаточного вибуття з ладу або загибелі – шляхом списання. Тому перевірка реалізації або безкоштовної передачі ОЗ починається з ознайомлення з рішенням щодо відповідних дій. В залежності від підпорядкованості підприємства цей документ може бути протоколом загальних зборів засновників, дозволом фонду державного майна, відповідного відомства, тощо. 3) наступним етапом є перевірка відображення в обліку порядку ліквідації, реалізації або надходження ОЗ. В залежності від форми власності підприємства (державна, недержавна) визначається порядок обліку. Основною відмінністю є те, що на підприємствах державної форми власності ліквідація і надходження ОЗ відбувається зі зміною СФ, на недержавних підприємствах СФ не змінюється. 4) останнім етапом аудиту руху ОЗ є перевірка відповідності первинних документів синтетичним регістрам обліку. Для цього звіряються дані інвентарних карток з даними головної книги, балансу, звіту про фінансово- майновий стан підприємства. 67.Етапи проведення аудиту з бюджетом. 1.Вивчення особливостей підприємства, його організації. 2. Узгодження програми перевірки з клієнтом, термінів її проведеня, вартості послуг, визначення відповідальності сторін. 3. Проведення аудиту-визначається: відповідність розрахунку платежу в бюджет-ПДВ- з-ну У.” Про ПДВ”; відповід- ть розрахунку оподатковуємого прибутку з-ну У.”Про оподаткув-ня прибутку підприємств”; відпов-ть розр-ків і сплати держ. мита за операції з ЦП Декрету КМУ"Про держ. мито”; відпов-ть нарах-ня і сплати в бюджет прибуткового податку з громадян по з/п, ін. виплат, дивідендів Декрету КМУ “Про прибутк. податок з громадян”; відпов-ть розрах-ку збору на обов`язк. держ. пенсійне страх-ня діючому зак-тву; відпов-ть розр-ку збору на обов.соціал. страх-ня на випадок безр-тя в Держ.фонд сприяння захисту нас- ня діючому зак-тву; відпов-ть утримань в Держ. інноваційний фонд діюч. зак- тву; відпов-ть відрахувань за ін. податками і зборами з-ну У. “Про систему оподатк-ня”(із змінами і доповненнями). 4.Складання аудиторського висновку, процес передачі підсумкової документації замовнику аудиту. 72. Зміст і форми робочих доктів. Робочі документи – це записи, в яких аудитор фіксує використані процедури, тести, одержану інформацію і відповідні висновки, які зроблені в ході аудиту. Аудиторські документи аудитора повинні включати в себе всю інформацію, яку він визнає важливою для правильного виконання перевірки, яка має підтвердити ті підсумки, які зроблені у висновках. Робочий документ має функції: 1) забезпечити обґрунтування аудиторського висновку та відповідати загальноприйнятим нормам у професійній практиці; 2) забезпечити реєстрацію планування та виконання аудиту; 3) сприяти методичному підходу до аудиту; 4) надавати допомогу аудитору в його роботі. Робочі документи аудитора мають бути професійно складені. Їхнє оформлення повинно забезпечувати доступність для читання. Проте конкретні форми використання робочих документів визначаються аудиторською фірмою, аудиторами з урахуванням специфіки окремих питань аудиту. Робочі документи повинні включати: 1) інформацію, що стосується юр. та організаційної структури підприємства; 2) необхідні витяги або копії юр. документів, угоди, протоколи; 3) вивчення та оцінка система обліку і внутрішнього контролю; 4) документація про планування аудиту; 5) аналіз операцій та залишків за рахунками. Проте робочі документи аудитора не можуть розглядатись як частина фінансової документації клієнта і після завершення аудиту робочі документи залишаються в аудитора і є його власністю. Проте його право власності обмежується етичними нормативами та умовами конфіденційності. Робочі документи не можна вивчати або вилучати в аудитора за винятком тих випадків, коли це передбачається рішенням судово-слідчих органів. Термін зберігання їх визначається як практикою аудиторської діяльності, так і юридичними умовами. Класифікація робочих документів аудитора: 1) ...

Теорія Економіка

shpilya

12.10.2012 16:10-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись