Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Облік формування і руху накопленого капіталу
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра фінансів
Інформація про роботу
Рік:
2011
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Бухгалтерський облік
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України
Запорізький національний технічний університет
Кафедра фінансів та
банківської справи
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
ДО КУРСОВОЇ РОБОТИ
Облік формування і руху накопленого капіталу
ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра ____Фінанси та банківська справа __________________________
Дисципліна ____ Бухгалтерський облік ________________________________
Спеціальність ______________Фінанси _____________________________
Курс_____ФПО______ Група _____110_______ Семестр ______________
ЗАВДАННЯ
на курсовий проект (роботу) студентові
Кравченко Тетяні Володимирівні
1. Тема проекту (роботи): Теоретична частина: Облік формування і руху накопленого капіталу_______________________________________________
Практична частина: Розрахунок фінансового результату від звичайної діяльності підприємства та складання фінансової звітності по даним бухгалтерського обліку за березень місяць 20ХХ р.
Варіант № 6 (по списку в групі)_________________
2. Термін здачі студентом закінченого проекту (роботи): _________________
3. Вихідні дані до проекту (роботи) : нормативні та законодавчі акти, навчальні посібники, літературні джерела. 1. Залишки на рахунках підприємства за станом на 28.02.ХХ р.; 2. Журнал виробничо-господарських операцій (ЖВГО) за березень 20ХХ р; 3. НП(С)БО; 4. Дані аналітичного обліку
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, що їх належить розробити) 1.1 Поняття, характеристика та класифікація капіталу; 1.2 Накоплений капітал як частина власного капіталу; 1.3 Відображення операцій з накопиченим капіталом у бухгалтерському обліку 1.4 Узагальнення інформації про капітал в регістрах бухгалтерського обліку; 2. Практична частина________________________________________________________________
5. Дата видачі завдання: _________________________________________________
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН
№ пор.
Назва етапів курсового проекту (роботи)
Термін виконання етапів проекту (роботи)
Примітка
1
2
3
4
1
Вхідний баланс ЖВГО
2
Оборотно-сальдова
відомість
3
Журнали 1-7
4
Баланс
Фінансовій результат
(форма 1; форма 2)
Головна книга
5
Теоретичне питання
6
Захист КР
Студент ___________________ _____Кравченко Т.В.______
(підпис) (прізвище, ім’я, по батькові)
Керівник ___________________ _____Олійник Т.О._______
(підпис) (прізвище, ім’я, по батькові)
“___”_____________________2011р.
РЕФЕРАТ
Курсова робота містить сторінки, 12 таблиць, 4 рисунки, 13 посилань.
Об'єкт дослідження: місячний бухгалтерський облік малого підприємства.
Мета роботи: вивчити систему місячної бухгалтерської звітності підприємства і оволодіти даним методом на теоретичних і практичних рівнях.
Метод дослідження: узагальнений аналіз законодавчої бази, матеріальних джерел, практичних навиків розрахунку і заповнення бухгалтерської документації.
У даній курсовій роботі були проведені розрахунки по оприбутковуванню і списанню запасів; облік касових операцій та операцій з розрахунковим рахунком; розрахунок зарплати, утримань і нарахувань на заробітну плату; розрахунки з постачальниками і підрядчиками; розрахунки з різними дебіторами і кредиторами; розрахунок виробничої собівартості; розрахунок адміністративних витрат, витрат на збут і інших операційних витрат; розрахунок фінансового результату від звичної діяльності; були складені звіти: головна книга, баланс (форма №1) та фінансова звітність (форма №2).
БАЛАНС, РАХУНОК, САЛЬДО, ОПЕРАЦІЯ, ПРОВОДКА, ДЕБЕТ, КРЕДИТ, ЖУРНАЛ-ОРДЕР, ВІДОМІСТЬ, НЕМАТЕРІАЛЬНИ АКТИВИ.
ЗМІСТ
Завдання на курсову роботу 2
Реферат 4
Вступ 6
1 Теоретична частина 8
1.1. Поняття, характеристика та класифікація капіталу 8
1.2. Накоплений капітал як частина власного капіталу 15
1.3. Відображення операцій з накопленим капіталом у бухгалтерському
обліку 20
1.3.1 Облік рахунку «Дооцінка активів» 21
1.3.2 Облік рахунку «Безоплатно отримані необоротні активи» 24
1.3.3 Облік рахунку «Інший додатковий капітал» 26
1.3.4 Облік рахунку «Резервний капітал» 28
1.3.5 Облік рахунку «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» 31
1.4 Узагальнення інформації про капітал в регістрах бухгалтерського обліку 35
2. Практична частина 37
Висновок 94
Перелік посилань 95
ВСТУП
Для нормального функціонування будь-якої ланки ринкової економіки конче потрібно, щоб учасники, приймаючи рішення, мали правдиву та об’єктивну інформацію про майно, грошовий та фінансовий стан, результати роботи ( прибутки, доходи чи збитки, а також про особливості їх досягнення (на підставі попередніх даних) як на своєму підприємстві, так і в партнерів. Таку інформацію надає лише система бухгалтерського обліку.
В умовах ринкової економіки бухгалтерський облік є особливо важливою функцією ефективного управління виробничими і комерційними структурами, знаряддям контролю за раціональними і економічним використанням ресурсів з метою досягнення комерційного успіху і виконання фінансових обов’язків перед державою.
Удосконалення побудови своєчасного і достовірного бухгалтерського обліку нерозривно пов’язане з вирішенням актуальних завдань в галузі економіки, виявленню внутрішньогосподарських резервів підприємств, запобіганню зловживанням і перевитратам, зниженню собівартості продукції, підвищенню продуктивності праці, рентабельності виробництва (робіт, послуг), досягненню комерційного успіху сприяють чітко налагоджений облік і контроль.
Бухгалтерський облік повинен всебічно і повно охоплювати та систематизувати господарську діяльність виробничо-комерційного підприємства, об’єднання, забезпечувати управління інформацією, здатною контролювати і оцінювати їх господарську діяльність.
Важливе значення відіграє науково-обгрунтований бухгалтерський облік витрат виробництва, що формує інформацію про використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, собівартості виробництва і реалізації, а в кінцевому результаті показники ефективності роботи підприємства і об’єднань.
Облік затрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції має найбільшу специфіку в зв’язку з особливостями технології виробництва на підприємствах різних галузей і підгалузей промисловості.
Поряд з необхідністю вивчення загальних завдань організації і методології обліку і калькулювання собівартості в промисловості виникає суттєва необхідність засвоєння тих особливостей формування затрат, розподілу комплексних витрат, прийомів і способів калькулювання собівартості виробів, які визначаються галузевими факторами.
Мета обліку затрат і калькулювання собівартості продукції заключається в своєчасному, повному і достовірному визначенні фактичних затрат, зв’язаних з виробництвом і збутом продукції, визначенні фактичної собівартості окремих видів і всієї продукції, контролі за використанням ресурсів і грошових коштів. Неперевершений поточний облік витрат в місцях виникнення затрат, виявлення можливих відхилень від встановлених норм, причин, винуватців цих відхилень повинен задовільнити потреби оперативного управління виробництвом.
В основі організації обліку витрат на виробництво лежать наступні принципи:
—документування витрат і повне їх відображення на рахунках обліку виробництва;
— групування витрат по об’єктам обліку і місцям їх виникнення;
— відповідність об’єктів обліку витрат з об’єктами калькулювання собівартості продукції, показників обліку фактичних витрат з нормативними, плановими;
— розширення кола витрат, які відносяться на об’єкти обліку за прямим призначенням;
— здійснення оперативного контролю за витратами виробництва і формуванням собівартості продукції.
Все вище вказане підтверджує актуальність курсової роботи, метою якої є вивчення організації та методології бухгалтерського обліку витрат на виробництво в сучасних ринкових умовах.
Вхідними даними для дослідження були взяті дані первинного, аналітичного і синтетичного бухгалтерського обліку, ЖВГО підприємства.
1 Теоретична частина
1.1 Поняття, характеристика та класифікація капіталу
Капітал є однією з фундаментальних економічних категорій, сутність якої наукова думка досліджує протягом багатьох століть. Серед основних харектеристик, які формують економічну сутність капіталу, слід виділити такі:
об’єкт економічного управління;
об’єкт власності та розпорядження;
об’єкт купівлі-продажу;
джерело доходу;
фактор виробництва;
накопичена цінність;
носій фактора ліквідності та ризику;
інвестиційний ресурс.
Виступаючи носієм економічних характеристик, капітал в першу чергу є об’єктом економічного управління як на мікро-, так і на макрорівні.
Як об’єкт власності та розпорядження капітал може виступати носієм усіх форм власності – індивідуальної, колективної та загальнодержавної. При цьому визначаються певні пропорції його використання, що відбивається у співвідношенні власного і позикового капіталу.
Капітал як об’єкт купівлі-продажу формує особливий вид ринку – ринок капіталу, що характеризується попитом, пропозицією та ціною. Попит на капітал породжує прагнення до накопичення капіталу як інвестиційного ресурсу та фактора виробництва.
Потенційна здатність приносити доход є однією з основних характеристик капіталу. Прибуток на капітал виступає у формі відсоткового доходу, що отримують власники. Економічним підгрунтям відсоткового доходу є ефект використання капіталу як інвестиційного ресурсу або фактора виробництва. Розмір доходу на капітал, що отримує його власник, складає основу формування витрат на його залучення і використання в економічному процесі, і позначається терміном “вартість капіталу”.
Як фактор виробництва капітал характеризується певною продуктивністю. Вона визначається як визначення результату виробничої діяльності до суми виробничого капіталу.
Капітал, як накопичена цінність розглядається у формі запасів, сформованих в усіх секторах економіки. На підприємствах капітал як накопичена цінність характеризується запасом основних засобів, нематеріальних активів, ринкових цінних паперів, товарно-матеріальних оборотних активів тощо.
Рівень ліквідності капіталу визначається періодом часу, протягом якого інвестований капітал у певних його формах і видах може бути конвертованим у грошову форму без втрати його реальної ринкової вартості. Чим нижчим є мотивований період конверсії раніше інвестованого капіталу в грошову форму, тим більш високим рівнем ліквідності характеризується та чи інша форма його використання в економічному процесі. Поняття ризику тісно пов’язано з поняттям доходності капіталу в процесі його використання. Об’єктивний зв’язок між рівнем доходності і ризику використання капіталу носить прямопропорційний характер.
Наведені характеристики капіталу свідчать про багатоаспектність капіталу як економічної категорії.
Капітал підприємства формується в процесі як створення підприємства, так і його функціонування, тобто в процесі здійснення ним фінансово-господарської діяльності.
Для різних форм підприємств існують і різні визначення складових капіталу, наприклад статутного капіталу, який слід розглядати як початковий капітал. На підприємствах різних організаційних форм це кошти, які надані їх власникам для забезпечення статутної діяльності:
Для акціонерних товариств статутний капітал – це номінальна вартість емітованих акцій.
Для товариств з обмеженою відповідальністю – це сума часток всіх власників.
Для державних підприємств – це вартість всього майна, яке закріплено за економічними суб ’єктами на правах повного господарського розрахунку.
Для кооперативів – це вартість майна, яке надано учасникам для здійснення господарської діяльності.
Поняття “капітал” асоціюється з поняттям “власність”. Як зазначалося, при створенні підприємства його стартовим капіталом виступає вартість майна підприємства. На цьому етапі, коли підприємство ще не має зовнішньої заборгованості, капітал підприємства визначається за такою формулою:
Власний капітал (ВК) (початковий капітал) = вартість активів за балансом, тобто:
ВК=Активи (1.1)
Здійснюючи господарську діяльність, підприємство завжди використовує залучені кошти, тобто створює борги. Тоді власний капітал визначається як різниця між вартістю його майна і борговими забов’язаннями. Формула, за якою обчислюється власний капітал набуває такого вигляду:
ВК=Активи - Боргові забов’ язання (1.2)
Тобто власний капітал – це частина активів підприємства, що залишається після вирахування його забов’язань. Головна мета функціонування капіталу – це його рух. Протягом поточної діяльності підприємства форма його капіталу постійно змінюється. Ці зміни стосуються збільшення (зменшення) як абсолютного розміру капіталу, так і окремих його складових. Постійно здійснюється перетворення одних ресурсів на капітал, інших – на товар або інші види цінностей.
Капітал – це специфічна категорія, яка несе різне навантаження залежно від:
етапів життєвого циклу підприємства (статутний і додатковий капітал);
джерела формування (власний і залучений);
характеру обороту та ліквідності (основний і оборотний);
методів визначення (гранична вартість капіталу).
Розглядаючи економічну сутність капіталу підприємства, слід зазначити такі його характеристики як:
Капітал підприємства є основним чинником виробництва. У системі факторів виробництва (капітал, земля, праця) капіталу належить пріоритетна роль, тому що він поєднує усі фактори в єдиний виробничий комплекс.
Капітал характеризує фінансові ресурси підприємства, що приносять доход. У даному випадку він може виступати ізольовано від виробничого фактора у формі інвестованого капіталу.
Капітал є головним джерелом формування добробуту його власників. Частина капіталу в поточному періоді виходить з його складу і попадає в "кишеню" власника, а частина капіталу, що накопичується, забезпечує задоволення потреб власників у майбутньому.
Капітал підприємства є головним вимірником його ринкової вартості. У цій якості виступає насамперед власний капітал підприємства, що визначає обсяг його чистих активів. Поряд з цим, обсяг використовуваного власного капіталу на підприємстві характеризує одночасно і потенціал залучення їм позикових фінансових засобів, що забезпечують одержання додаткового прибутку. У сукупності з іншими факторами - формує базу оцінки ринкової вартості підприємства.
Динаміка капіталу підприємства є найважливішим показником рівня ефективності його господарської діяльності. Здатність власного капіталу до самозростання високими темпами характеризує високий рівень формування й ефективний розподіл прибутку підприємства, його здатність підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх джерел. У той же час, зниження обсягу власного капіталу є, як правило, наслідком неефективної, збиткової діяльності підприємства.
Висока роль капіталу в економічному розвитку підприємства і забезпеченні задоволення інтересів держави, власників і персоналу, визначає його як головний об'єкт фінансового управління підприємством, а забезпечення ефективного його використання належить до найбільш відповідальних завдань фінансового менеджменту.
Капітал підприємства характеризується не тільки своєю ба-гатоаспектною сутністю, але й багатоманітністю образів, в яких він виступає. Під загальним поняттям "капітал підприємства" розуміють різноманітні його види, які характеризуються в наш час декількома десятками термінів. Усе це потребує необхідної систематизації термінів, що використовуються. Така систематизація, здійснена за найбільш важливими класифікаційними ознаками, та наведена на рис.1.1.
Рисунок 1.1 – Систематизація видів капіталу підприємства
Розглянемо докладніше окремі види капіталу підприємства, відповідно до представленої систематизації за основними класифікаційними ознаками:
1. За належністю підприємству виділяють власний і позиковий види його капіталу.
Власний капітал характеризує загальну вартість коштів підприємства, що належать йому на правах власності й використовуються ним для формування визначеної частини його активів. Ця частина активів, яка сформована за рахунок інвестованого в них власного капіталу, являє собою чисті активи підприємства.
Позиковий капітал характеризує залучені для фінансування розвитку підприємства на основі повернення грошові кошти або інші майнові цінності. Усі форми позиченого капіталу, що використовуються підприємством, являють собою його фінансові зобов'язання, які підлягають погашенню в передбачені терміни.
2. За цілями використання в складі підприємства можуть бути виділені такі види капіталу: продуктивний, позиковий і спекулятивний.
Продуктивний капітал характеризує кошти підприємства, інвестовані в його операційні активи для здійснення виробничо-збутової діяльності.
Позиковий капітал являє собою ту його частину, яка використовується в процесі інвестування у грошові інструменти (короткострокові і довгострокові депозитні вклади в комерційних банках), а також фондові інструменти (облігації, депозитні сертифікати, векселі тощо).
Спекулятивний капітал характеризує ту його частину, яка використовується в процесі здійснення спекулятивних (що базуються на різниці в цінах) фінансових операціях (придбання деривативів із спекулятивною метою тощо).
3. За формами інвестування розрізняють капітал у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, що використовується для формування статутного фонду підприємства. Інвестування капіталу в цих формах дозволено законодавством при створенні нових підприємств, збільшенні обсягу їх статутних фондів.
4. За об'єктом інвестування виділяють основні та оборотні види капіталу підприємства.
Основний капітал характеризує ту частину капіталу підприємства, яка інвестована у всі види його необоротних активів (а не тільки в основні засоби, як це часто трактується в літературі).
Оборотний капітал характеризує ту його частину, яка інвестована підприємством у його оборотні активи.
5. За формою знаходження у процесі кругооберту, тобто залежно від стадії загального циклу його кругооберту, розрізняють капітал підприємства у грошовій, виробничій і товарній формах. Використовується для формування статутного капіталу підприємства. Інвестування капіталу в цих формах дозволено законодавством при створенні нових підприємств, збільшенні обсягу їхніх статутних фондів
6. За формами власності виявляють приватний і державний капітал, інвестований у підприємство у процесі формування його статутного фонду. Такий розподіл капіталу використовується у процесі класифікації підприємств за формами власності .
7. За організаційно-правовими формами діяльності виділяють такі види капіталу: акціонерний капітал (капітал підприємств, створених у формі акціонерних товариств); пайовий капітал (капітал партнерських підприємств — товариств з обмеженою відповідальністю, командитних товариств тощо) та індивідуальний капітал (капітал індивідуальних підприємств — сімейних тощо).
8. За характером використання в господарському процесі у практиці фінансового менеджменту виділяють робочий і неробочий види капіталу.
Робочий капітал характеризує ту його частину, яка приймає безпосередню участь у формуванні доходів і забезпеченні операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства.
Неробочий (або "мертвий") капітал характеризує ту його частину, яка інвестована в активи, що не приймають безпосередньої участі в здійсненні різноманітних видів господарської діяльності підприємства і формуванні його доходів. Прикладом цього виду капіталу є кошти підприємства, інвестовані в приміщення та обладнання, що не використовуються; у виробничі запаси для продукції, знятої з виробництва; в готову продукцію, на яку повністю відсутній попит покупців у зв'язку з втратою нею споживчих якостей тощо.
9. За характером використання власниками виділяють споживчий і накопичуючий (реінвестуючий) види капіталу.
Споживчий капітал після його розподілу на цілі споживання втрачає функції капіталу. Він являє собою дезінвестиції підприємства, що здійснюються з метою.
Накопичений капітал характеризує різні форми його приросту в процесі капіталізації прибутку, дивідендних виплат тощо.
10. За джерелами залучення розрізняють національний (вітчизняний) та іноземний капітали, інвестовані в підприємство. Такий розподіл капіталу підприємств використовується у процесі їх відповідної класифікації.
1.2 Накоплений капітал як частина власного капіталу
Капітал підприємства є величина похідна від обсягів активів і зобов'язань, тому первинний, авансований капітал і зобов'язання знаходять висвітлення в пасивній частині бухгалтерського балансу, а в активі його враховуються капітальні витрати і майно підприємства. Саме в точному, своєчасному відображенні активів і зобов'язань у поточній оцінці і складається одне з достоїнств бухгалтерського балансу, що додає йому надійність і вірогідність як джерелу інформації. У силу того, що баланс підприємства є звітом про формування, рух і відтворення капіталу, це єдина форма звітності підприємства, у якій в історичному ракурсі в розгорнутому виді відбивається величина власного капіталу підприємства.
Оскільки актив балансу підприємства відбиває майнову (матеріальну) сторону капіталу, а в пасиві балансу показані джерела утворення майнової форми капіталу, авансований і інвестований капітал, при цьому через оборот відбивається їхній взаємний зв'язок, то можна сказати, що капітал у даному звіті Відображується досить повно і всебічно. Тому баланс підприємства повинний розглядатися як метод дослідження питань авансування, інвестування, обороту, кругообігу і відтворення капіталу, а також обчислення його величини, що змінюється в часі.
П(с)БО 1 “Фінансова звітність” та П(с)БО 2 “Баланс” наводять визначення власного капіталу підприємства, виходячи з “залишкового” підходу: власний капітал – частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.
Власний капітал – це сума власних коштів підприємства, що є результатом його діяльності чи отримана від власників або учасників підприємства у вигляді внесків, придбаних акцій, паїв тощо.
Капітал втілює в собі ту частину активів підприємства, яку без будь-яких умов та обмежень можна визнати власністю підприємства. Від власного капіталу слід відрізняти суми зобов’язань та ті кошти, які утримуються підприємством для виконання певних цілей (програм), тобто від майбутніх, відкладених витрат. Залежно від джерела формування власний капітал підприємства можна поділити на дві групи:
Вкладений капітал – це капітал, сформований за рахунок внесків власників підприємства, а також внаслідок конвертування боргових зобов’язань підприємства в акції або частки (паї).
Накоплений капітал – це капітал, сформований внаслідок господарської діяльності підприємства.
Класифікація власного капіталу за джерелами формування є дуже важливою при визнанні його елементів. Капітал підприємства не може бути сформований іншими шляхами ніж вказані вище. Тому, якщо ми не бачимо у тому чи іншому елементі капіталу, наведених у Балансі підприємства, ознак 1 чи 2 групи елементів капіталу, слід з’ясувати, чи були підстави визнавати їх такими.
Нижче наведена розгорнута схема формування власного капіталу підприємства залежно від джерела формування (табл.1.1)
Таблиця 1.1 - Розгорнута схема формування власного капіталу підприємства залежно від джерела формування
ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ
Вкладений капітал
Накоплений капітал
Капітал, сформований за рахунок внесків власників і внаслідок конвертування боргових зобов’язань в акції (паї)
Капітал, сформований внаслідок господарської діяльності підприємства
Елементи капіталу
1 група
2 група
Зареєстрований капітал
(40,41)
Додатково вкладений капітал (421,422)
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) (44)
Резервний капітал (43)
Інший додатковий капітал (425)
Статутний капітал(40)
Пайовий капітал(41)
Емісійний дохід(421)
Інші внески засновників понад зареєстрований статутний фонд(422)
Частина чистого прибутку, що не була розподілена між власниками
Резерви, створені за рахунок нерозподіле-ного прибутку
Капітал від дооцінки необоротних активів(423)
Дарчий капітал
(424)
Сплачений капітал
Неоплачений капітал (46)
Вилучений капітал (45)
Сума заборгованості власників за внесками до статутного капіталу
Фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників
Головною ознакою елементів капіталу першої групи є наявність реальних активів, що передані підприємству в обмін на корпоративні права, на можливість брати участь в управлінні та розподілі прибутків, майна підприємства. Із такого підходу до визначення випливає заборона на збільшення власного капіталу за рахунок внесення фіктивних активів, штучного збільшення дебіторської заборгованості і таке інше. Вирішення протиріччя між юридичним оформленням внесків до капіталу та необхідністю виконувати це правило полягає у застосуванні в системі бухгалтерського обліку та фінансовій звітності коригуючих показників:
неоплачений капітал;
вилучений капітал.
Ці показники відображають рух власного капіталу у процесі його формування та управління ним. Вони є технічними, регулюючими стосовно суми сплаченого капіталу
Друга група елементів капіталу так чи інакше формується внаслідок діяльності підприємства – це накопичений (зароблений) капітал, головні елементи якого:
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) – частина чистого прибутку, що не була розподілена між власниками.
Резервний капітал – сума резервів, створених, відповідно до чинного законодавства або установчих документів, за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.
Інший додатковий капітал.
Законом України “Про господарські товариства” (стаття 14) встановлено мінімальний розмір:
резервного фонду – 25 відсотків від статутного фонду,
щорічних відрахувань до резервного фонду – 5 відсотків від суми чистого прибутку.
Фактичний розмір резервного фонду та щорічних відрахувань до нього встановлюється в установчих документах, але він не може бути меншим за встановлений законом мінімум.
Інший додатковий капітал включає такі види додаткового капіталу:
капітал від дооцінки необоротних активів – капітал, сформований внаслідок дооцінки активів, яка здійснюється відповідно до П(с)БО;
дарчий капітал – вартість активів, безоплатно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.
По суті, перша позиція – це накопичений за всю історію підприємства результат його діяльності. А дві інші є модифікованими формами такого результату.
Резервний фонд є тою часткою нерозподіленого прибутку, яка відрізняється практично тільки забороною його використання на розподіл дивідендів за простими акціями.
Інший додатковий капітал є “майбутнім нерозподіленим прибутком під сумнівом”, оскільки відповідні їм суми активів мають пройти перевірку часом для остаточного підтвердження достовірності їх оцінки. У процесі використання необоротних активів пов’язані з ними суми іншого додаткового капіталу кінець кінцем приєднуються до результатів діяльності підприємства, або списуються (коригуються), якщо вони не підтвердилися.
Для накопичення інформації про власний капітал підприємства та відображення операцій з капіталом у Плані рахунків передбачено четвертий клас рахунків “Власний капітал та забезпечення зобов’язань”. Рахунки цього класу відповідають основним елементам капіталу, які були розглянуті вище і які відображаються у Балансі за встановленою П(с)БО 2 формою
1.3 Відображення операцій з накопленим капіталом у бухгалтерському обліку
Відображення у бухгалтерському обліку операцій з капіталом повинно здійснюватись лише після ретельного аналізу суті операцій, що призводять до змін в елементах капіталу. Перш за все, слід приділяти увагу господарським операціям з отримання або передачі активів, зміни оцінки необоротних активів та визначенню фінансових результатів. Саме такі операції найчастіше призводять до змін у власному капіталі. Від характеру діючої на підприємстві облікової політики стосовно визнання доходів та витрат, оцінки активів значною мірою буде залежати, наскільки адекватно буде оцінений власний капітал підприємства.
Як було зазначено вище, для обліку капіталу підприємства, створення різних резервів та отримання фінансування використовуються рахунки класу 4 Плану рахунків.
За кредитом рахунків капіталу Відображується збільшення відповідних його елементів, а за дебетом – зменшення.
Деякі рахунки та субрахунки класу 4 не мають самостійного значення для визначення елементів капіталу
Для відображення специфічних аспектів діяльності, а також з метою деталізації облікової інформації для складання фінансової звітності і приміток, важливим моментом є доповнення номенклатури рахунків тими додатковими субрахунками, які прямо не передбачені Інструкцією. Так, доцільним є облік на окремих субрахунках: дооцінки різних видів необоротних активів (наприклад, субрахунки 423.1 “Дооцінка основних засобів та малоцінних необоротних активів”, 423.2 “Дооцінка незавершеного будівництва”, 423.3 “Дооцінка нематеріальних активів”).
На зміни в капіталі впливають багато факторів, які виникають у процесі господарської діяльності підприємства, таких як: отримання чистого прибутку (збитку) за звітний період, розподіл прибутку, виправлення помилок і змін в обліковій політиці підприємства, переоцінка необоротних активів, внески учасників, вилучення капіталу та інші події, які безпосередньо призводять до збільшення або зменшення власних коштів підприємства, його чистих активів (загальна сума активів – зобов’язання = капітал).
1.3.1 Облік рахунку «Дооцінка активів»
«Дооцінка активів» - рахунок бухгалтерського обліку приросту/зниження вартості майна від дооцінки/уцінки окремих його об'єктів, а також приросту/зниження вартості фінансових інструментів у результаті збільшення/зменшення їхньої корисності.
У результаті переоцінки об'єктів основних коштів величина додаткового капіталу в частині, що враховується на рахунку 423, може змінюватися не тільки убік збільшення, але й убік зменшення. Але зменшуватися цей капітал може лише у випадку наявності відповідного розміру кредитового сальдо на цьому рахунку, притім саме по переоцінюваному об'єкті, тобто якщо об'єкт, що уцінюється, має «дооцінуючу історію». Таким чином, рахунок 423, крім основного свого призначення, може бути використаний як резерв під знецінення цінних паперів.
По кредиту рахунку 423 Відображується приріст вартості необоротних активів, що виявляється за результатами їхньої переоцінки, у кореспонденції з рахунками обліку переоцінюваних активів.
По дебету рахунку 423 Відображується погашення сум зниження вартості необоротних активів відповідно до результатів їхньої переоцінки, у кореспонденції з рахунками обліку переоцінюваних активів.
Схема відбиття в бухгалтерському обліку операцій переоцінки дуже проста. Показати це на прикладі дооцінки основних коштів можна так, як це зображено на рис. 1.2
Рисунок 1.2 - Схема відбиття в бухгалтерському обліку операцій переоцінки
Типова кореспонденція субрахунку 423 «Дооцінка активів» наведена в таблицях 1.2 а) та 1.2 б).
Таблиця 1.2 а) - Типова кореспонденція по кредиту субрахунку 423 «Дооцінка активів»
Д-т
К-т
По кредиту субрахунку 423 «Дооцінка активів»
10
«Основні кошти»
423
Відображується сума дооцінки основних коштів
11
«Інші необоротні матеріальні активи»
423
Відображується сума дооцінки інших необоротних матеріальних активів
12
«Нематеріальні активи»
423
Відображується сума дооцінки нематеріальних активів
13
«Знос (амортизація) необоротних активів»
423
Відображується сума уцінки об'єкта в частині його зносу
141
«Інвестиції пов'язаним сторонам по методу обліку участі в капіталі»
423
Збільшення частки інвестора в капіталі об'єкта інвестування внаслідок приросту за звітний період суми дооцінки активів, що належать об'єкту інвестування
Таблиця 1.2 б) - Типова кореспонденція по дебету субрахунку 423 «Дооцінка активів»
Д-т
К-т
По дебету субрахунку 423 «Дооцінка активів»
423
10
«Основні кошти»
Відображується сума уцінки об'єкта основних коштів, якщо внаслідок усіх раніше проведених переоцінок сума дооцінок перевищує суму уцінок
423
11
«Інші необоротні матеріальні активи»
Відображується сума уцінки об'єкта інших необоротних матеріальних активів, якщо внаслідок усіх раніше проведених переоцінок сума дооцінок перевищує суму уцінок
423
12
«Нематеріальні активи»
Відображується сума уцінки об'єкта нематеріальних активів, якщо внаслідок усіх раніше проведених переоцінок сума дооцінок перевищує суму уцінок
423
13
«Знос (амортизація) необоротних активів»
Відображується сума дооцінки об'єкта в частині його зносу
423
14
«Довгострокові фінансові інвестиції»
Використання резерву у випадку зменшення корисності фінансових інструментів
Дооцінка необоротних активів, які раніше не уцінювалися, відображується записом:
Дебет відповідного рахунку класу 1 “Необоротні активи” (10, 11, 12, 15)
Сума дооцінки первісної вартості активу
Кредит 423 “Дооцінка активів”
Сума дооцінки до справедливої вартості залишкової вартості об’єкта
Кредит 13 “Знос необоротних активів”
Сума дооцінки накопиченого зносу
Уцінка необоротних активів, які раніше не дооцінювалися, Відображується записом:
Дебет 975 “Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій”
Сума уцінки залишкової вартості активу
Дебет 13 “Знос необоротних активів”
Сума уцінки накопиченого зносу
Кредит відповідного рахунку класу 1 “Необоротні активи” (10, 11, 12, 15)
Сума уцінки первісної вартості активу
Результати уцінки необоротних активів, раніше дооцінених, відображаються за такою схемою:
Дебет 423 “Дооцінка активів”
Сума уцінки залишкової вартості необоротного активу до справедливої вартості, що не перевищує суму попередніх дооцінок
Дебет 13 “Знос необоротних активів”
Сума уцінки накопиченого зносу
Дебет 975 “Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій”
Сума уцінки залишкової вартості необоротного активу до справедливої вартості, що перевищує суму попередніх дооцінок
Кредит відповідного рахунку класу 1 “Необоротні активи” (10, 11, 12, 15)
Сума уцінки первісної вартості активів
1.3.2 Облік рахунку «Безоплатно отримані необоротні активи»
«Безоплатно отримані необоротні активи» - рахунок бухгалтерського обліку приросту вартості майна, як результату безоплатного його придбання.
По кредиту рахунку 424, так само як і рахунку 423, відображується сума приросту вартості майна, по дебету - сума, на яку зменшується додатковий капітал.
Схема відбиття в бухгалтерському обліку приросту вартості майна в результаті його безоплатного придбання не складніше відбиття такого приросту від дооцінки. На прикладі безоплатного одержання основних коштів можна переконатися, що це навіть простіше (рис.1.3)
Рисунок 1.3 - Схема відбиття в бухгалтерському обліку приросту вартості майна в результаті його безоплатного придбання
Типова кореспонденція субрахунку 424 «Безоплатно отримані необоротні активи» наведена в таблицях 1.3 а) та 1.3 б).
Таблиця 1.3 а) - Типова кореспонденція по кредиту субрахунку 424 «Безоплатно отримані необоротні активи»
Д-т
К-т
По кредиту субрахунку 424 «Безоплатно отримані необоротні активи»
1
2
3
10
«Основні кошти»
424
Відображується сума вартості безоплатно отриманих основних коштів
11
«Інші необоротні матеріальні активи»
424
Відображується сума вартості безоплатно отриманих інших необоротних матеріальних активів
12
«Нематеріальні активи»
424
Відображується сума вартості безоплатно отриманих нематеріальних активів
Продовження таблиці 1.3 а)
1
2
3
141
«Інвестиції зв'язаним сторонам по методу обліку участі в капіталі»
424
Збільшення частки інвестора в капіталі об'єкта інвестування внаслідок приросту за звітний період додаткового капіталу об'єкта інвестування в частині, еквівалентній вартості безоплатно отриманих необоротних активів. При цьому в розрахунок не приймається вартість необоротних активів, безоплатно переданих протягом періоду самим інвестором понад основну суму вкладеного їм капіталу
Таблиця 1.3 б) - Типова кореспонденція по дебету субрахунку 424 «Безоплатно отримані необоротні активи»
Д-т
К-т
По дебету субрахунку 424 «Безоплатно отримані необоротні активи»
424
745
«Доход від безоплатно отриманих активів»
Сума, еквівалентна вартості безоплатно отриманих необоротних активів після їхнього вибуття списується на рахунок доходів
1.3.3 Облік рахунку «Інший додатковий капітал»
«Інший додатковий капітал» - рахунок бухгалтерського обліку курсових різниць, що утворюються при внеску іноземної валюти в статутний капітал, а також коштів підприємства, спрямованих для поповнення оборотного капіталу.
Курсова різниця, що підлягає відбиттю на рахунку 425, - це різниця між офіційним курсом іноземної валюти по котируваннях НБУ на дату її фактичного внесення в статутний капітал і на дату державної реєстрації установчих документів. Ця різниця найчастіше буває позитивною, тому рахунок 425 розглядається як інфляційне джерело, що враховується в складі додаткового капіталу.
Додатковий капітал може поповнюватися за рахунок коштів, що направляють на поповнення оборотного капіталу. Джерелом такого поповнення може виступати нерозподілений прибуток підприємства.
На жаль, в Інструкції №291 не наведено жодного приклада додаткового капіталу, що, на думку її авторів, варто враховувати на рахунку 425. Тому обмежимося тим, що нам відомо із практики.
По кредиту рахунку 425 відображаються суми, спрямовані з нерозподіленого прибутку на поповнення власних оборотних коштів, а також суми позитивних курсових різниць, пов'язаних із внесенням валюти в статутний капітал підприємства.
По дебету рахунку 425 відображаються суми негативних курсових різниць, пов'язаних із внесенням валюти в статутний капітал підприємства.
Типова кореспонденція субрахунку 425 «Інший додатковий капітал» наведена в таблицях 1.4 а) та 1.4 б).
Таблиця 1.4 а) - Типова кореспонденція по дебету субрахунку 425 «Інший додатковий капітал»
Дт
К-т
По дебету субрахунку 425 «Інший додатковий капітал»
425
46
«Неоплачений капітал»
Відображується сума негативної курсової різниці, що виникає при внесенні валютних коштів у статутний капітал підприємства
Таблиця 1.4 б) - Типова кореспонденція по кредиту субрахунку 425 «Інший додатковий капітал»
Д-т
К-т
По кредиту субрахунку 425 «Інший додатковий капітал»
443
«Прибуток, використаний у звітному періоді»
425
Відображується поповнення власних оборотних коштів за рахунок нерозподіленого прибутку
46
«Неоплачений капітал»
425
Відображується сума позитивної курсової різниці, що виникає при внесенні валютних коштів у статутний капітал підприємства
141
«Інвестиції пов'язаним сторонам по методу обліку участі в капіталі»
425
Збільшення частки інвестора в капіталі об'єкта інвестування внаслідок приросту за звітний період іншого додаткового капіталу об'єкта інвестування (курсових різниць, які утворюються при внесенні іноземної валюти в статутний капітал, і власних коштів підприємства, спрямованих для поповнення оборотного капіталу)
14.10.2012 00:10-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора