Статистика основних фондів і виробничого устаткування.. Курсова робота з Статистика. Робота № 517702

Статистика основних фондів і виробничого устаткування.

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Національний університет водного господарства та природокористування

Інститут:

Не вказано

Факультет:

Не вказано

Кафедра:

Кафедра економіки підприємства

Інформація про роботу

Рік:

2009

Тип роботи:

Курсова робота

Предмет:

Статистика

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

Міністерство освіти і науки України Національний університет водного господарства та природокористування Кафедра економіки підприємства КУРСОВА РОБОТА З дисципліни „Статистика” на тему: „ Статистика основних фондів і виробничого устаткування.” „ Statistician of capital assets and production equipment.” Код навчальної дисципліни в ECTS ______________ Кількість академічних кредитів в ECTS _______________ Курсова робота відповідає вимогам діючої нормативної документації України та умовам ECTS/КМСОНП Міністерство освіти і науки України Національний університет водного господарства та природокористування Кафедра економіки підприємства КУРСОВА РОБОТА З дисципліни „Статистика” на тему: „ Статистика основних фондів і виробничого устаткування.” Оцінка: оформлення змісту _______________ захисту _______________ Загальна оцінка: за стандартом ECTS _________ за стандартом МОНУ ________ Підписи членів комісії_______________________________________ Рівне – 2009 УДК 31(075.8) ББК 60.6я73 Курсова робота з дисципліни „Статистика” /І.О.Чирук, Рівне: НУВГП. 2009, - 42с. Дана курсова робота присвячена темі «Статистика основних фондів і виробничого устаткування». Ця робота складається з двох розділів: теоретичного і розрахункового . В першому з них розкриваються основні поняття основних фондів, завдання, соціально – економічне значення їх статистичного вивчення , суть показників руху, стану і використання виробничих основних фондів, показники статистики виробничого устаткування,а також генеральні інвентаризації і переоцінки основних фондів. В другому розділі наводяться практичні розрахунки вищезгаданих показників, досліджуються взаємозв’язки та тенденції розвитку між окремими явищами. На основі отриманих висновків, ми можемо аналізувати рівень розвитку нашої країни. Курсова робота нараховує 42 сторінки. A term paper is given sacred to the theme of «Statistician of capital assets and production equipment». This work consists of two sections: theoretical and calculation . The basic concepts of capital assets, task open up in first from them, socially is an economic value them statistical study, essence of indexes of motion, state and use of production capital assets, indexes of statistics of production equipment, and also general taking of inventory and overvalues of capital assets. The practical calculations of afore-mentioned indexes are pointed in the second section, intercommunications and progress trends are probed between the separate phenomena. On the basis of the got conclusions, we can analyse the level of development of our country. A term paper counts 42 pages. Національний університет водного господарства та природокористування Факультет економіки і підприємництва Кафедра економіки підприємства ЗАВДАННЯ на курсову роботу з дисципліни "Статистики" Студентці 2-го курсу 2-ї гр. Чирук I.О. (прізвище, ініціали) Тема: „ Статистика основних фондів і виробничого устаткування.” Зміст курсової роботи Вступ 1. Теоретична частина 2. Розрахункова частина Загальні висновки Використана література Дата видачі "__"__________200_р. Дата захисту "__" _________200_р. Керівник ________/____________/ Студент ______________ (підпис) (прізвище) (підпис) Зміст Вступ 1.Теоретичні основи вивчення статистики основних фондів і виробничого устаткування (теоретична частина)………………………. 1.1. Соціально – економічне значення статистичного вивчення основних фондів і основні напрямки підвищення ефективності їх використання……….. 1.2. Класифікація основних фондів, її особливості в окремих галузях народного господарства. Види оцінок основних фондів. Генеральні інвентаризації і переоцінки основних фондів ……………… …………………… 1.3. Статистичне вивчення, утворення і використання амортизаційних фондів. Баланси основних фондів підприємства……………………………………… 1.4. Система показників руху, стану і використання виробничих основних фондів, озброєності праці основними фондами………………………………... 1.5 Основні показники статистики виробничого устаткування………… 2.Розрахункова частина (виконання практичних завдань)………… 2.1. Завдання №1……………………………………………………… 2.2. Завдання №2……………………………………………………………….. 2.3. Завдання №3……………………………………………………………….. 2.4. Завдання №4……………………………………………………………….. 2.5. Завдання №5……………………………………………………………….. 2.6. Завдання №6……………………………………………………………….. 2.7. Завдання №7………………………………………………………………... Загальні висновки………………………………………………………………… Використана література………………………………………………............... Вступ На сьогоднішньому етапі розвитку країни, в період реформування економічних законів, важливе місце в економіці займає забезпеченість підприємств і організацій відповідними ресурсами, їх фізичний і моральний стан, правильна і повна експлуатація. Основною складовою частиною виробничих ресурсів промислового підприємства є основні засоби, за допомогою яких відбувається процес виробництва матеріальних благ. В період переходу України до ринкової економіки з метою розвитку споживчого ринку та насичення його товарами народного господарства, питання підвищення ефективності використання основних засобів відносять до такого типу завдань, які потребують постійної уваги і не можуть бути вирішені однозначно в умовах швидкоплинної коньюктури технічного та економічного розвитку країни. Досягнення високого рівня ефективності використання основних засобів і нематеріальних активів безпосередньо пов'язані з удосконаленням діючої практики їх статистики та аналізу, що є однією з важливих складових частин глобальної задачі вдосконалення господарського механізму нашої країни. Проблема підвищення ефективності використання матеріально-технічної бази підприємства, удосконалення обліку, аналізу та статистики, її складових, досить широко досліджена в працях вчених – економістів: Бутинця Ф.Ф., Голова С.Ф., Сопка В.В., Чумаченка Н.Г., Пушкаря М.С., Фаріона І.Д., Шкарабана І.С., Рудницького В.С., Савицької Г.В. та інших. Однак ринкове реформування економіки України зумовило необхідність змін в методології і техніці ведення статистики, зокрема основних засобів, оскільки вони мають значну питому вагу в загальній сумі активів підприємства, забезпечують виробництво продукції та створюють належні умови праці і соціального розвитку колективу. Державної податкової адміністрації України і Міністерства фінансів України. Найбільш активною частиною основних фондів є засоби праці, які приймають участь в процесі виробництва i називаються устаткуванням. Устаткування буває енергетичне (силові машини) i виробниче (робочі машини). До енергетичного устаткування відносяться двигуни, трансформатори, електромотори, електроапарати i освітлювальна апаратура для виробничих потреб. Актуальність вищевказаних питань, їх важливе економічне значення визначило вибір теми курсової роботи. Мета курсової роботи полягає у дослідженні теоретичних засад і практичних аспектів організації і методики ведення обліку, аналізу та статистики основних засобів. Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі завдання: дослідити економічну суть основних засобів; вивчити і критично оцінити практику статистики руху і використання основних засобів і нематеріальних активів, порядок списання витрат на поліпшення; обґрунтувати вибір методу нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів; проаналізувати структуру основних засобів, та зокрема виробничого устаткування, та їх динаміку; визначити ефективність використання основних засобів; розкрити методику статистики основних засобів. Курсова робота складається із вступу, шести розділів, висновку і списку використаної літератури. У вступі обґрунтовано актуальність теми курсової роботи, визначені її мета, завдання та об'єкти дослідження. В першому розділі роботи розглядається економічна суть і структура національного багатства та його показники. В другому розділі зроблено спробу розкрити структуру та сутність статистики основних засобів (фондів). В третьому розділі наведені основні методи амортизації основних фондів. В четвертому переставлений баланс основних фондів. В п’ятому розділі наведений індексний аналіз ефективності використання основних засобів на основі таблиць та схем, що дає змогу встановити досліджуваний зв’язок. В шостому розділі наведені основні методи амортизації основних фондів. В висновку містяться висновки та пропозиції, що випливають із результатів проведеного дослідження. 1.Теоретичні основи вивчення статистики основних фондів і виробничого устаткування (теоретична частина). 1.1. Соціально – економічне значення статистичного вивчення основних фондів і основні напрямки підвищення ефективності їх використання. Національним багатством (НБ) називають сукупність ресурсів країни, які визначають її економічний потенціал. Показник «Національне багатство» характеризує, з одного боку, результати економічної діяльності й використання певної його частини на капіталовкладення. З іншого боку, збільшення національного багатства і його найвагомішої складової - основного капіталу - є одним з визначальних факторів економічного зростання. Згідно з концепцією СНР складовими національного багатства є накопичені матеріальні блага, створені працею попередніх поколінь; земля та враховані й залучені в економічний оборот природні ресурси; золото та іноземна валюта; нематеріальні активи. У системі національних рахунків для характеристики національного багатства використовують термін економічні активи, суттєвою ознакою яких є здатність приносити їх власнику реальну або потенційну економічну вигоду. Деякі види активів не приносять доходу, а являють собою лише засіб збереження багатства - дорогоцінні камені, метали тощо. У системі національних рахунків економічні активи поділяють на фінансові та не фінансові. Фінансові активи - це запаси фінансових ресурсів у господарюючих суб'єктів, у галузях економіки та в країні в цілому. Вони мають форму фінансових вимог і фінансових зобов'язань. Фінансові вимоги виникають між інституційними одиницями, коли одна сторона надає ресурси (капітал) інший. В СНР фінансова вимога визначається як актив, що надає право його власнику (кредитору) на отримання платежів від іншої сторони (дебітора) на умовах договору. Наявність фінансової вимоги в однієї інституційної одиниці передбачає існування фінансового зобов'язання в іншої. Фінансові вимоги (зобов'язання) набувають різних форм, що проявляється в різноманітності фінансових активів: монетарне золото, 5ЮК, валюта і депозити, цінні папери, окрім акцій, позики тощо. 8БК (спеціальні права запозичення) визначають на основі «кошика» валют, структура якого з 1.01.1999 р. становить: USD - 39%, € -32%, ¥ - 18%, £ -11%. Не фінансові економічні активи - це ресурси, що знаходяться у власності інституційних одиниць і залежно від походження поділяються на вироблені та невироблені (дари природи). До складу вироблених не фінансових активів входять: основний капітал, запаси матеріальних оборотних засобів і цінності, а також домашнє майно. Основним капіталом називають частину національного багатства, яка в незмінній формі протягом тривалого часу використовується в економіці і, поступово зношуючись, по частинах переносить свою вартість на готовий продукт. Основний капітал поділяється на матеріальний і нематеріальний. До матеріального основного капіталу відносять житлові та нежитлові будівлі та споруди, машини та обладнання, транспортні засоби, культивовані природні активи (сади, виноградники, робоча та продуктивна худоба, інше), до нематеріального - комп'ютерне програмне забезпечення, витрати на геологорозвідувальні роботи, оригінали літературних та художніх творів тощо. Другим елементом вироблених не фінансових активів є запаси матеріальних оборотних засобів - сировина, матеріали, паливо, інструменти, незавершене виробництво, готова продукція, товари для перепродажу, державні матеріальні резерви. Що стосується цінностей (дорогоцінні метали і камені, антикваріат, колекції та твори мистецтва), то вони не зношуються, їх не використовують у виробництві й не споживають, їхня вартість з часом не зменшується. Невироблені не фінансові активи створені природою або є результатом юридичних чи облікових дій. їх поділяють на матеріальні і нематеріальні. До активів матеріального характеру відносять природні багатства - землю, надра, біологічні та водні ресурси; до активів нематеріального характеру - патенти, авторські права, договори про оренду, ліцензії тощо. Поділ національного багатства на вироблені та невироблені активи дозволяє оцінити ступінь розвитку економіки. Значна частка природних ресурсів (невироблених активів) у складі НБ характеризує потенційні можливості розвитку країни. Фінансові та не фінансові активи групують за формами власності, за галузями економіки, за регіонами. Комплексна характеристика національного багатства передбачає використання системи статистичних показників, в якій можна виділити такі блоки: • обсяг і структура НБ; • відтворення найважливіших складових НБ; • динаміка НБ в цілому та його компонентів; • ефективність використання НБ; Обсяг національного багатства, за винятком природних ресурсів1, оцінюється у вартісному виразі. При узагальненні кількох видів вироблених активів розрахунок НБ можна подати такою формулою: Існує кілька видів оцінок елементів національного багатства: за історичною (первісною) вартістю, за вартістю заміни (відновна вартість) та за ринковою вартістю. Розрахунок проводиться у двох варіантах: за повною вартістю і за вартістю з урахуванням зносу. Повна вартість відбиває обсяг загальних витрат на придбання конкретних елементів національного багатства, вартість з урахуванням зносу показує їх реальну залишкову вартість на час обліку. Вибір методу оцінки для кожного елемента національного багатства залежить від мети дослідження та наявної статистичної інформації. Історична (первісна) вартість основного капіталу відображує його вартість на момент введення в експлуатацію з урахуванням витрат на транспортування та монтаж і слугує базою аналізу структур за різними ознаками. Відновна вартість - вартість відтворення основного капіталу в сучасних умовах, залежить від динаміки цін на окремі елементи основного капіталу і визначається шляхом переоцінки (в СНР рахунок переоцінки). Переоцінку вартості основного капіталу здійснюють за допомогою індексу цін на окремі його складові ip: Важливою характеристикою економічного стану суб'єктів господарювання, галузей чи секторів економіки на певний момент часу є власний капітал, величина якого урівноважує баланс активів і пасивів. Баланс активів і пасивів має форму двосторонньої таблиці, у лівій частині якої фінансові та не фінансові активи, у правій - фінансові зобов'язання. Перевищення вартості активів (вимог) над величиною фінансових зобов'язань представляє собою чисту вартість власного капіталу. Баланси активів і пасивів складаються за секторами і галузями економіки і в цілому по економіці. Балансувальною статтею зведеного балансу активів і пасивів є національне багатство. Отже, обсяг національного багатства можна визначити за даними балансу активів і пасивів як різницю вартостей усіх економічних активів і фінансових зобов'язань. Активи (вимоги) Пасиви (зобов'язання) 1. Не фінансові активи: вироблені невироблені 3. Фінансові зобов’язання: готівкові гроші, депозити, цінні папери4 2. Фінансові активи: монетарне золото і 5БК., готівкові гроші, депозити, інше 4. Чиста вартість власного капіталу (національне багатство) (4=1 + 2-3) Вартість активів (пасивів) протягом року змінюється внаслідок дії різних чинників. Балансове рівняння активів можна подати таким чином: , де А0, А1 - вартість активів відповідно на початок і кінець періоду; Δек — зміна вартості активів як результат економічних операцій (виробництво, купівля-продаж), тобто як різниця між вартістю активів, які придбали, і які вибули; Δін - інші зміни вартості активу, які не пов'язані з економічною діяльністю (стихійне лихо, відкриття родовищ корисних копалин); Δр - зміна вартості активу за рахунок динаміки цін. Вартість пасивів на кінець періоду визначають аналогічно: , де П0, П1 - вартість пасиву даного виду відповідно на початок і кінець періоду; Δз - зміна заборгованості (розмір взятих забо-в'язань мінус погашення); Δін - інші зміни в обсязі зобов'язань. Абсолютна зміна вартості активів і пасивів (приріст, зменшення) відбивається в СНР на рахунку операції з капіталом та на фінансовому рахунку. Таким чином, баланс активів і пасивів пов'язаний з рахунками нагромадження. В умовах ринкової економіки ефективність виробництва на підприємстві нерозривно пов’язана із проблемою економії всіх видів ресурсів, серед яких важливе місце належить основним виробничим фондам. До недавнього часу у відтворенні та використанні основних фондів переважали екстенсивні тенденції, тобто багато уваги приділялось збільшенню обсягу основних виробничих фондів на підприємстві. Це призвело до випередження росту основних виробничих фондів у порівнянні з ростом обсягу виробництва продукції, що призводить до її подорожчання. Крім того, спостерігається низький коефіцієнт вибуття зношених і морально застарілих основних фондів. Кількість продукції, що виробляється підприємством, або обсяг виконаних робіт залежить не тільки від забезпеченості підприємства основними виробничими фондами, але і від того на скільки вони повно використовуються. Тому поліпшення використання основних виробничих фондів має велике народногосподарське значення. Підвищення економічної ефективності використання основних виробничих фондів знаходить свій вираз у збільшенні виробництва валової продукції, в рості продуктивності праці і фондовіддачі, зниженні собівартості продукції. Поліпшення використання основних виробничих фондів є важливим резервом підвищення ефективності виробництва. Це обумовлено тим, що значна частина витрат, які утворюють собівартість продукції (робіт), пов'язана з використанням основних виробничих фондів. Так, у собівартості продукції витрати на експлуатацію обладнання становлять біля 20 %, транспортні витрати - 10... 12 відсотків. Поліпшення використання основних виробничих фондів забезпечує зменшення витрат на експлуатацію обладнання в собівартості робіт (продукції). Зменшення цих витрат проходить за рахунок зменшення постійної величини (амортизаційних відрахувань) у витратах на експлуатацію обладнання - амортизації, величина якої є постійною і не залежить від обсягу виробництва продукції, тобто чим більші обсяги робіт виконуються основними фондами, тим менша питома вага амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції (робіт). Крім того, від стану використання основних виробничих фондів залежить обсяг виробленої продукції, рівень продуктивності праці, тривалість виконання робіт, які в свою чергу є важливими резервами зниження собівартості продукції, підвищення ефективності виробництва тощо. Поліпшення використання основних виробничих фондів зменшує потребу підприємства у капітальних вкладеннях для розвитку матеріально-технічної бази та зменшує втрати від морального зносу. Господарська практика свідчить, що ефект від поліпшення використання основних виробничих фондів реалізується значно швидше ніж від капітальних вкладень. Таким чином, в умовах ринкових відносин, коли відтворення основних виробничих фондів здійснюється за рахунок власних або позичкових коштів, поліпшення використання основних виробничих фондів є важливим фактором росту ефективності виробництва на підприємстві. Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів (активної частини) забезпечується двома шляхами: а) збільшення тривалості роботи основних виробничих фондів протягом року - екстенсивний шлях; б) підвищення продуктивності основних виробничих фондів в одиницю часу - інтенсивний шлях. Збільшення часу роботи машин і обладнання протягом року досягається за рахунок: збільшення змінності (перехід на двох-трьох змінну роботу); скорочення величини змінних і внутрізмінних простоїв; скорочення часу перебування машин в ремонті і технічному обслуговуванні; ліквідація сезонності робіт тощо. Інтенсивність використання виробничих фондів досягається і рахунок: впровадження прогресивних методів організації і технології виробництва; підвищення кваліфікації кадрів; впровадження прогресивних форм організації й оплати праці; удосконалення структури основних виробничих фондів; матеріального стимулювання працівників за досягнення високих показників у використанні основних виробничих фондів. 1.2. Класифікація основних фондів, її особливості в окремих галузях народного господарства. Види оцінок основних фондів. Генеральні інвентаризації і переоцінки основних фондів. Різниця у призначенні окремих видів основних фондів та їх ролі у виробничому процесі обумовлює необхідність їх поділу на окремі групи. Науково обгрунтована класифікація основних фондів дозволяє аналізу їх структуру, вивчати тенденції розширеного відтворення окремих видів засобів праці. За своїм призначенням та натурально-речовим характером основні фонди народного господарства поділяються на такі групи: Будівлі. Споруди. Передавальні пристрої. Машини та обладнання в тому числі: силові машини та обладнання; робочі машини та обладнання; вимірювальні і регулюючі прилади та пристрої і лабораторне обладнання; обчислювальна техніка; інші машини та обладнання. Транспортні засоби. Інструмент. Виробничий інвентар та приналежності. Господарський інвентар. Робоча та продуктивна худоба. Багаторічні насадження. Капітальні витрати по поліпшенню земель. Інші основні фонди. До групи «Будівлі» відносяться архітектурно-будівельні об’єкти, призначенням яких є створення умов (захист від атмосферних явищ тощо) для нормального здійснення процесу праці і зберігання матеріальних цінностей: виробничі будівлі підприємств, житлові будинки тощо. Група «Споруди» охоплює інженерно-будівельні об’єкти, які призначені для створення необхідних умов для здійснення процесу виробництва шляхом виконання тих чи інших функцій: шляхи, мости, канали, водосховища, гідроспоруди, очисні споруди тощо. Група «Передавальні пристрої» включає такі пристрої, за допомогою яких проводиться передавання електричної, теплової або механічної енергії від машин-двигунів до робочих машин, а також передавання рідких та газоподібних речовин. До них відносяться: електричні мережі, теплопроводи, водопроводи, газові мережі. Проте магістральні транспортні нафтопроводи і газопроводи відносяться до транспортних засобів. Група «Машини та обладнання» поділяються на такі підгрупи: Підгрупа «Силові машини та обладнання » включає машини-генератори, що виробляють теплову та електричну енергію і машини-двигуни, що забезпечують перетворення різного роду енергії у механічну (турбіни, двигуни внутрішнього згоряння, електричні машини, трактори, силові трансформатори тощо.) Підгрупа «Робочі машини та обладнання» включає машини, апарати і обладнання, яке призначене для механічної, термічної та хімічної дії на предмет праці у процесі виробництва (металорізальні верстати, будівельні і меліоративні машини,підйомно-транспортні засоби, обладнання для приготування бетону тощо). Підгрупа «Вимірювальні і регулювальні прилади та пристрої і лабораторне обладнання» включає прилади та пристрої, які призначенні для вимірювання і регулювання виробничих процесів (амперметри, ваги, пульти автоматичного управління, пристрої диспетчерського контролю тощо). Підгрупа «Обчислювальна техніка» включає машини, пристрої та прилади, які призначенні для пискорення та автоматизації процесів, пов’язаних з рішенням різноманітних задач за заданим алгоритмом, одержання економічної та науково-технічної інформації, комплексного управління технологічними процесами і управлінням виробництвом (електронно-обчислювальні, цифрові обчислювальні машини та пристрої тощо). Підгрупа «Інші машини та обладнання» об’єднує машини, апарати та інше обладнання, яке не включається у перечисленні вище підгрупи (обладнання АТС, пожежні машини тощо). Група «Транспортні засоби» представлена засобами пересування, переміщення людей, вантажів і транспортування рідинних та газоподібних речовин. Вона включає електровози, тепловози, вагони, автомобілі вантажні і легкові, причепи, автобуси, магістральні нафтопроводи і газопроводи тощо. Група «Інструмент». В цю групу основних виробничих фондів включають всі види ручного, пневматичного і електричного інструменту, що використовується або для здійснення виробничого процесу по виготовленню продукції або по обслуговуванню виробничого процесу. Це – різальні, ударні, давлячі та ущільнюючі знаряддя праці та різні пристосування для обробки матеріалів. Група «Виробничий інвентар і приналежності». В цю групу основних виробничих фондів входять засоби праці виробничого призначення, що полегшують виконання операцій під час виконання робіт (робочі столи, верстаки), обладнання, яке сприяє охороні праці (групове огородження машин тощо), ємності для збереження рідких і штучних матеріалів тощо. Група «Господарський інвентар». Ця група основних виробничих фондів Включає в себе всі предмети конторського і господарського справляння і протилежного призначення (столи, шафи, сейфи, друкарські машини тощо). Група «Робоча та продуктивна худоба» включає робочу худобу (коні, воли та інші тварини), продуктивну худобу (корови, вівцематки тощо). Група «Багаторічні насадження» об’єднує всі штучні багаторічні насадженні незалежно від віку (плодово-ягідні насадження всіх видів, декоративні насадження, полезахисні смуги тощо). Група «Капітальні витрати» по поліпшенню земель включає витрати неінвентарного характеру на культуро-технічні заходи по поверхневому та корінному поліпшенню земель для сільськогосподарського використання, що проводяться за рахунок капітальних вкладень. Група «Інші основні фонди» включає бібліотечні фонди (незалежно від вартості окремих екземплярів книг), музейні цінності тощо. В залежності від цільового призначення основні фонди підприємства поділяються на такі групи: основні виробничі фонди певного виду, призначення (галузі), що використовуються для здійснення господарської діяльності підприємства; основні виробничі фонди інших галузей народного господарства (промисловості, будівництва, торгівлі, громадського харчування, сільського господарства тощо); основні невиробничі фонди ( фонди житлово-комунального господарства, культури, спорту, відпочинку, охорони здоров’я тощо). Основні виробничі фонди галузевого призначення приймають безпосередню участь і виробництві продукції. Ці фонди відіграють виключно важливу роль у виробництві продукції. До складу основних виробничих фондів відносяться машини та обладнання, транспортні засоби, виробничі будівлі, інвентар та інструмент тощо. В залежності від ступеню участі у виробничих процесах основні виробничі фонди поділяються на активну та пасивну частину. Активна частина основних виробничих фондів безпосередньо приймає участь у створенні продукції (виконанні робіт), тобто вони безпосередньо діють на предмет праці. До них відносяться машини та устаткування, інструмент, транспортні засоби, що використовуються для транспортування засобів та предметів праці. Активна частина виробничих фондів визначає виробничу потужність підприємства і її величина безпосередньо впливає па обсяги виробництва продукції або виконаних робіт. Пасивна частина основних виробничих фондів безпосередньо не діє на предмети праці, а створює сприятливі умови для процесу виробництва. Вона дозволяє зберігати активну частину основних виробничих фондів, поліпшує виробничо-побутові умови працівників. До неї відносяться виробничі будівлі, споруди господарський та конторський інвентар тощо. Дослідженням встановлено, що чим вища питома вага активної частини у структурі основних виробничих фондів, тим більш ефективніше вони використовуються, тим більші обсяги виконуються робіт. Не ефективність виробництва підприємства суттєво впливає не тільки розмір основних виробничих фондів, але і їх структура, під якою розуміють відсоткове співвідношення окремих структурних елементів у їх загальній вартості. При оцінці структури основних виробничих фондів підприємства необхідно враховувати те, що їх структурні елементи суттєво відрізняються за функціональною роллю у процесі виробництва. А тому з неоднаковою мірою активності впливають на кінцеві результати господарської діяльності підприємства. Основні виробничі фонди інших галузей народного господарства на підприємстві включають основні фонди промисловості, будівельного призначення, основні фонди торгівлі і громадського харчування та сільськогосподарського виробництва. Основні невиробничі фонди підприємств не приймають участі у виробничому процесі, але вони створюють необхідні умови для відтворення робочої сили, задовольняють культурні та побутові потреби працівників підприємств. До них відносяться основні фонди житлового, комунального та побутового призначення, освіти, охорони здоров'я, культури і спорту тощо. У вартісній формі основні фонди оцінюються: а) за первісною вартістю; б) за відновною вартістю; в) за первісною (відновною) за вирахуванням зносу – залишковою вартістю. Первісна вартість основних фондів виражає повну суму фактичних витрат на будівництво будівель та споруд або на придбання машин та обладнання, тобто вона визначає вартість основних фондів у період їх введення в експлуатацію. Первісна вартість основних фондів включає всі фактичні витрати на будівництво будівель, споруд тощо за кошторисною вартістю. Первісна вартісна машин та устаткування включає відпускну ціну цих машин та витрати на транспортування їх до підприємства і монтаж на підприємстві. Оцінка основних фондів за первісною вартістю, особливо в динаміці за десятки років, має деякі недоліки. Це визвано тим, що періодично змінюються ціни у квартальному будівництві та ціни на промислову продукцію. В результаті чого основні фонди, які введені в експлуатацію в різний час, мають не порівнювальну первісну вартість. Що вимагає проведення періодичної переоцінки основних фондів. На основі періодичної переоцінки основних фондів визначається їх відновна вартість. Вона відображає вартість відтворення основних фондів у нових умовах: при сучасних способах виробництва і цінах у момент переоцінки (визначення відновної вартості). Таким чином, переоцінка усуває різний масштаб первісної вартості основних фондів і забезпечує їх порівняння при оцінці. Основні фонди, що вводяться в експлуатацію після переоцінки, обліковуються за первісною вартістю оскільки остання співпадає із відновною. Оцінка основних фондів за первісною (відновною) вартістю характеризує їх кількісну сторону. Для оцінки якісного стану основних фондів необхідно враховувати величину їх зносу, тобто визначити залишок їх вартості. Залишкова вартість основних фондів представляє собою первісну (відновну) вартість за вирахуванням зносу, тобто показує величину вартості, яка ще не перенесена на продукцію чи виконані роботи. Вона є розрахунковою величиною і визначається як різниця між первісною (відновною) вартістю основних фондів і сумою їх зносу. Від залишкової вартості основних фондів необхідно відрізняти ліквідну (ліквідаційну) вартість, яка представляє собою суму коштів, яку можна одержати від реалізації вибулих в наслідок повного зносу основних фондів. Вона включає вартість придатних матеріалів, окремих вузлів машин, деталей тощо. В системі бухгалтерського обліку на підприємстві основні фонди обліковуються за балансовою вартістю (первісною або відновною та залишковою). Ті основні фонди,по яких здійснена періодична переоцінка, обліковуються на балансі підприємства за відновною вартістю, а всі інші основні фонди, придатні (збудовані) після переоцінки – за первісною вартістю. Залишкова вартість визначається розрахунково. 1.3. Статистичне вивчення утворення і використання амортизаційних фондів. Баланси основних фондів підприємств. Основні виробничі засоби в процесі функціонування зношуються і переносять свою вартість на виготовлений продукт. Вартісним вираженням зносу основних засобів є амортизація. Вона враховується в собівартості продукції, оскільки являє собою витрати основного капіталу на виробництво продукції. Річна сума амортизаційних відрахувань визначається за формулою: , де: Na - норма амортизації, V - середня (річна, місячна) повна первісна вартість основних засобів. Діючі норми амортизації диференціюються за окремими видами і групами основних засобів. Нині існують різні методи нарахування амортизації: лінійний, прискореної амортизації, нарахування амортизації з понижуючим коефіцієнтом. Лінійний метод передбачає, що процес зносу основного капіталу відбувається рівномірно впродовж усього нормативного терміну, а нарахування амортизації проводиться рівними частинами від балансової вартості засобів. При прискореній амортизації нарахування проводять за подвійними нормами, які встановлюють щорічно до залишкової вартості основних засобів. Цей метод застосовується лише до активної частини основних засобів (до високотехнологічного обладнання), що дає змогу акумулювати фінансові ресурси для більш швидкого оновлення устаткування. Метод нарахування амортизації з понижуючим коефіцієнтом доцільний тоді, коли в результаті переоцінки основного капіталу фінансово-економічні показники діяльності підприємства суттєво погіршились. Вартість основних засобів, що амортизується, — це різниця між первісною або переоціненою та ліквідаційною вартістю основних засобів: АВ = ПВ- ЛВ. Ліквідаційна вартість основних засобів (ЛВ) — це сума коштів або інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації або ліквідації основних засобів після загального строку їх корисного використовування з урахуванням витрат, пов'язаних з цим вибуттям. Згідно з П(С)БО 7 під терміном "Основні засоби" слід розуміти матеріальні активи, які використовуються в господарській діяльності платника податку протягом терміну, що перевищує 365 календарних днів з моменту ведення в експлуатацію таких матеріальних активів, і вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним та моральним зносом. У цілях податкового обліку всі об'єкти основних засобів поділяють на три групи: — група 1 — будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальне устаткування; — група 2 — транспортні засоби, включаючи вантажні та легкові автомобілі, меблі, конторське (офісне) обладнання, побутові електромеханічні прилади та інструменти; інформаційні системи, включаючи електронно-обчислювальні та інші машини для автоматичної обробки інформації; група 3 — інші основні засоби, що не ввійшли до двох перших груп, включаючи сільськогосподарські машини і знаряддя, робочу і продуктивну худобу та багаторічні насадження. Технічний прогрес, впровадження нових технологій у виробничий процес впливає на вартість засобів. Створення та переобладнання виробництва новими, більш потужними, продуктивними машинами неодмінно зменшує вартість придбаного раніше обладнання. Це має назву «моральний знос основного капіталу». Для оцінки його розміру визначають вартість засобів у поточних (відновних) цінах. Найбільш повну уяву про зміни обсягу і рух основних засобів дає баланс основного капіталу. Його розраховують як за повною первісною вартістю, так і за залишковою. Балансове рівняння за повною вартістю має вигляд: , де V0, V1 – повна вартість основного капіталу відповідно на початок та кінець року; Vn - повна вартість уведених протягом року засобів; Vв - повна вартість засобів, які вибули протягом року. Баланс основного капіталу за залишковою вартістю, окрім надходження та вибуття, враховує зменшення вартості засобів внаслідок їх зносу. Знос основного капіталу за поточний період береться на рівні амортизаційних відрахувань на реновацію. Взаємозв'язок показників цього балансу такий: , де Z1, Z2 - залишкова вартість основного капіталу відповідно на початок та кінець періоду; Zn - вартість засобів, уведених протягом року за залишковою вартістю (або нових засобів за повною вартістю); Zв - залишкова вартість засобів, які вибули протягом року; Ар – сума амортизаційних відрахувань на реновацію. На балансах підприємств основний капітал враховується за змішаною оцінкою, тобто в окремі періоди одні й ті самі види основних засобів оцінюються за різними цінами. При вивченні динаміки основних засобів необхідно визначити їх обсяг у спів-ставних цінах. Для цього використовують індекси цін, які окремо розраховують на продукцію будівництва і продукцію промисловості. На основі даних балансів як за повною, так і за залишковою вартістю обчислюють показники руху та стану основних засобів. Для характеристики процесу оновлення основних засобів визначають коефіцієнти надходження, оновлення та вибуття. Це моментні величини, розрахунок їх здійснюється за повною балансовою вартістю: коефіцієнт надходження характеризує частку всіх засобів, що надійшли в поточному періоді, у загальному їх обсязі на кінець цього періоду: коефіцієнт оновлення показує частку лише нових засобів (И), що надійшли за звітний період, в їх загальному обсязі: коефіцієнт вибуття характеризує інтенсивність вибуття основних засобів з виробничої сфери: 1.4. Система показників руху, стану і використання виробничих основних фондів, озброєності праці основними фондами. Для характеристики наявності основних фондів на підприємстві використовуються показники балансової (первісної і залишкової) вартості основних фондів на початок і кінець звітного (планового) року, а також середньорічної вартості основних фондів. Величина основних фондів підприємства не є постійною. У процесі виробництва проходить їх рух, який представляє собою зміну обсягу та складу основних фондів внаслідок їх поступлення та вибуття. Збільшення обсягу основних фондів відбувається за рахунок нового будівництва, реконструкції та технічного переоснащення підприємства, а зменшення - за рахунок вибуття внаслідок фізичного зносу, аварій тощо. Для характеристики інтенсивності відтворення основних фондів важливе значення має аналіз їх руху та фізичного стану. Основними показниками, що характеризують рух основних фондів на підприємстві є такі: - коефіцієнт вибуття основних фондів показує, яка доля цих фондів, що була на балансі підприємства на початок періоду, вибула за певний період (рік) із-за зносу або інших причин. Вибуття основних фондів - це припинення функціонування і виключення основних фондів із діючого складу на підприємстві. Коефіцієнт вибуття основних фондів визначається як відношення суми основних фондів, що вибули за певний період до балансової вартості основних фондів на початок року (періоду) Квв =, де Квв – коефіцієнт вибуття основних фондів; Бвв – сума основних фондів, що вибула; Бвп – балансова вартість основних фондів на початку періоду; - коефіцієнт оновлення основних фондів характеризує долю нових, введених в експлуатацію у звітному періоді основних фондів. Введення в дію основних фондів – це завдання в експлуатацію збудованих нових підприємств, будівель, споруд або придбання нових машин та обладнання. Коефіцієнт оновлення основних фондів визначається як відношення величини основних фондів, введених в експлуатацію у звітному періоді до балансовою вартості основних фондів на кінець року (періоду) Кон =, де Кон – коефіцієнт оновлення основних фондів; Бвон – величина основних фондів, що введені в експлуатацію за звітний період; Бвк – балансова вартість основних

Курсова робота Статистика

26.10.2012 14:10-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись