Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Факультет економіки та підприємництва
Кафедра:
Кафедра економіки підприємства
Інформація про роботу
Рік:
2008
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економіки підприємства
ПОЛІПШЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ І ЙОГО СОЦІАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ
Навчально-дослідна робота (курсова робота) студента з „Економіки підприємства” за галуззю знань 0305 „Економіка та підприємництво”
Зміст
ст.
Вступ............................................................................................................................ 4
Розділ І. Теоретичні засади поліпшення використаня основних виробничих фондів
Поліпшення використання основних виробничих фондів як економічна категорія........................................................................................................6
Поліпшення використання основних виробничих фондів як економічна категорія........................................................................................................8
Механізм впливу використання основних виробничих фондів на ефективність виробництва…………........................................................10
Шляхи поліпшення використання основних виробничих фондів…….................................................................................................12
Розділ ІІ. Економічна оцінка рівня поліпшення використання основних виробничих фондів та його вплив на господарську діяльність.................................................14
Методика дослідження та вихідна інформація для проведення дослідження………………………………………………………………
Характеристика об’єкта дослідження......................................................19
Оцінка впливу поліпшення використання основних виробничих фондів на обсяги виробництва продукції.. ........................23
Оцінка впливу поліпшення використання на фондовіддачу основних виробничих фондів....................................................................................28
Оцінка впливу поліпшення використання основних виробничих фондів на продуктивність праці..........................................33
Оцінка впливу поліпшення використання основних виробничих фондів на ефективність виробництва.................................38
Розділ ІІІ. Обґрунтування пропозицій щодо поліпшення використання основних виробничих фондів……………………………………………………....................43
Висновки....................................................................................................................48
Література..................................................................................................................
Вступ
Підприємство - основна господарська ланка народного господарства країни, від результатів господарювання яких залежить економічний розвиток держави в умовах ринкових відносин; підприємство функціонує самостійно на засадах самоокупності і самофінансово, і тому воно саме в першу чергу зацікавлене в підвищенні ефективності виробництва та збільшенні прибутковості. У вирішенні цього завдання велика роль відводилась проблемі підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства, які підвищують рівень його матеріально-технічної бази, яка в значній мірі визначає обсяги_виробництва-продукції.
Метою роботи є формування економічного мислення, знань та практичних навичок з питань робочого часу використання ОВФ та його впливу на господарську діяльність підприємства.
Щоб досягнути поставленої мети я хочу виділити такі завдання:
з’ясувати економічну сутність поняття основних виробничих фондів підприємства;
визначити фактори впливу на поліпшення використання основних виробничих фондів;
розглянути механізм впливу коефіцієнта змінності на обсяг виробництва, на фондовіддачу, на продуктивність праці та на ефективність виробництва.
Предметом вивчення виступають економічні відносини, які складаються в процесі господарської та підприємницької діяльності.
Задоволення потреб населення на ринку в тій чи іншій продукції залежить від обсягу виробництва продукції на підприємстві, тобто від її пропозиції. Проте обсяг виробництва продукції на підприємстві залежить не тільки від забезпечення підприємства основними виробничими фондами та іншими виробничими ресурсами, але й від того, наскільки основні виробничі фонди повно_використовуються. Крім того, поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства є важливою резервом підвищення ефективності виробництва. Поліпшення використання основних виробничих фондів також зменшує потреби підприємства у капітальному вкладенні для розвитку матеріально-технічного обсягу виробництва продукції; тобто відбувається економія коштів на усі цілі. Як свідчить багаторічна практика господарювання; ефект від поліпшення використання основних виробничих фондів реалізується значно швидше, ніж від нових капітальних вкладень.
Коли йдеться про основні фонди, обов'язково виникає питання про ефективність їх використання і застосування. Ефективне використання основних фондів є дуже важливим економічним завданням. Його вирішення означає збільшення виробництва необхідної суспільству продукції, підвищення віддачі створеного виробничого потенціалу і більш повне задоволення потреб населення, поліпшення балансу обладнання в країні, зниження собівартості продукції, зростання рентабельності виробництва. Абсолютний розмір і динаміка зростання основних виробничих фондів характеризує економічний потенціал підприємства. Поліпшення використання величезного національного багатства, втіленого в основних виробничих фондах, має першочергове значення, оскільки відбивається на ефективності виробництва.
Об’єктом вивчення є підприємства та їх структурні підрозділи, в даному випадку це 42 підприємства, які вибрані із генеральної сукупності в обсязі 100 підприємств.
РОЗДІЛ І. Теоретичні засади поліпшення використаня основних виробничих фондів.
1.1. Основні виробничі фонди підприємства та їх економіко-соціальне значення
Виготовлення будь-якої продукції здійснюється в процесі взаємодії робочої сили та певних засобів виробництва, що складаються із засобів та предметів праці.
Засоби праці являють собою виробничі ресурси, за допомогою яких відбувається обробка або переробка, виготовлення предметів праці. Певний, відповідно сформований комплекс засобів праці, що підприємство застосовує для виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг), становить його основні засоби.
Основні засоби—це матеріальні ресурси, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних та соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року.
Основні фонди – це найбільш активна частина основних засобів підприємства, яка безпосередньо бере участь у виробничому процесі виготовлення продукції (надання послуг).
Основні фонди (засоби) на підприємстві представлені засобами праці. Характер їх споживання (кругообороту) у процесі виробництва такий, що вони приймають участь у процесі виробництва протягом тривалого часу (більше одного року), зберігаючи при цьому свою натуральну (речову) форму, не входять до складу новоствореної продукції, свою вартість передають на готову продукцію частинами по мірі їх зносу, створюючи елемент витрат виробництва (собівартості) підприємства. Речовим змістом основних фондів є будівлі, споруди машини, устаткування, транспортні засоби, інвентар, інструмент, багаторічні насадження. До основних фондів відноситься інвентар та інструмент вартістю більше 15 неоподаткованих мінімумів доходу громадян або терміном служби більше одного року незалежно від їх вартості. До основних фондів не відносяться спеціальний одяг, спеціальне взуття незалежно від їх вартості, молодняк тварин і тварини на відгодівлі, багаторічні насадження, що вирощуються.
Засоби праці становляться основними фондами тільки тоді, коли вступають у виробничий процес. Засоби праці, які знаходяться у стадії встановлення, монтажу представляють собою недіючі основні фонди, адже вони не виконують своєї ролі засобів праці та не служать засобами впливу на предмет праці, а навпаки, самі є предметом праці.
Економічне значення основних фондів заключається в тому, що вони є мірилом розвитку процесу праці, визначають ступінь механізації виробництва, забезпечують своєчасне і якісне виконання робіт (випуск продукції) і цим самим визначають рівень продуктивності живої праці. На базі зростання основних фондів збільшується економічний потенціал і виробничі можливості підприємств, підвищується технічний рівень виробництва, що забезпечує збільшення обсягів випуску продукції, поліпшення умов праці.
1.2. Поліпшення використання основних виробничих фондів, як економічна категорія.
Ефективне використання основних фондів та виробничих потужностей має велике значення як для підприємства, так і для економіки країни в цілому. Повніше використання основних фондів на підприємстві веде до зменшення потреби у введенні в експлуатацію нових виробничих потужностей, до збільшення випуску обсягів продукції та підвищення рівня її якості (а значить, і прибутку), прискорює їх оборотність, що значною мірою сприяє вирішенню проблеми скорочення розриву в термінах фізичного і морального зносу, прискорює темпи оновлення основних фондів.
Успішне функціонування основних фондів та виробничих потужностей залежить під того, якою мірою реалізуються екстенсивні та інтенсивні фактори кращого їх використання. Екстенсивне поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей означає: по-перше, збільшення часу функціонування основного устаткування і, по-друге, підвищен ня питомої ваги діючого устаткування в складі всього устат кування, наявного на підприємстві.
Основними напрямками збільшення часу функціонування устаткування є: скорочення та ліквідація внутрішньозмінних простоїв шляхом: підвищення рівня організації виробництва (повне і своєчасне забезпечення робочих місці, інструментами, матеріалами, напівфабрикатами; деталями); підвищення якості ремонтного обслуговування устаткування; скорочення цілодо бових простоїв устаткування, підвищення коефіцієнта змінності його роботи. На підприємствах України з дискретним харак тером виробництва кількість не працюючого впродовж доби устаткування нерідко досягає 15—20%, коефі-цієнт змінності в середньому в промисловості становить 1,4 (з урахуванням внутрішньозмінних простоїв ще менше — 1,2), що свідчить про значні резерви кращого використання засобів праці.
Важливим напрямком підвищення ефективності викори стання основних фондів є зменшення кількості недіючого устаткування, виведення з експлуатації зайвого та швидке залучення у виробництво невстановленого устаткування, обсяги якого є досить значними.
Слід підкреслити, що екстенсивне поліпшення використання основних фондів та виробничих потужностей хоча повністю на сьогодні не реалізоване, все ж воно має межі.
Набагато ширші можливості має інтенсивне поліпшення використання основних фондів та виробничих потужностей, яке передбачає підвищення ступеня завантаження устаткування за одиницю часу. Підвищення інтенсивного завантаження устат кування може бути досягнуто шляхом модернізації діючого устаткування, машин та механізмів, установлення опти мального режиму їх роботи.
Інтенсивне використання основних фондів підвищується також через технічне удосконалення засобів праці та технології виробництва, скорочення строків досягнення проектної продук тивності техніки, удосконалення наукової організації праці, виробництва й управління, підвищення кваліфікації та профе сійної майстерності робітників.
Досить значними резервами кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів і виробничих потужностей є удосконалення структури основних виробничих фондів. Оскільки збільшення випуску продукції досягається тільки у провідних основних цехах, то важливо підвищувати їх частку в загальному обсязі основних фондів. Збільшення основних фондів допоміжного виробництва веде до зростання фондомісткості продукції, оскільки безпосередньо обсяги продукції не збільшує, але і без пропорційно розвинутого допоміжного виробництва основні цехи з повною віддачею по можуть функціонувати. Тому необхідно встановлювати опти мальну виробничу структуру підприємства — важливий напрямок кращого використання основних фондів.
Важливий резерв кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів та виробничих потужностей - швидке освоєння проектних потужностей, введення в дію нових технологічних ліній, агрегатів, устаткування. Практика свідчить, що середній фактичний період освоєння виробничих потужностей становить п’ять-шість і більше років.
Механізм впливу використання основних виробничих фондів на ефективність виробництва.
Економічна діяльність підприємств в Україні відбувається в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів, що обумовлює необхідність раціонального використання наявних у них основних засобів. Отже, перед
підприємствами стають завдання домогтися підвищення використання наявних основних фондів і насамперед їх активної частини, в часі і за потужністю, тобто мова йде про підвищення рівня інтенсивного їх використання. Для вирішення цього завдання та отримання відчутних результатів у діяльності підприємства повинні бути розроблені конкретні засади, спрямовані на поліпшення використання основних фондів, практичне застосування яких дасть змогу використовувати наявні на підприємствах резерви підвищення їх ефективності.
Пріоритетне значення серед таких заходів повинно бути відведено своєчасній заміні і мобілізації морально застарілого устаткування, організації прискореного введення в експлуатацію придбаної нової техніки; удосконаленню організації матеріально-технічного забезпечення підприємств та технічного обслуговування сучасних систем машин; запровадження прогресивних форм організації виробництва і праці; застосування сучасних ефективних систем матеріального стимулювання робітників та інженерно-технічних працівників; залучення інвестиційних ресурсів вітчизняних і зарубіжних інвесторів для модернізації матеріально-технічної бази підприємств; широке застосування лізингових операцій.
Практична реалізація окреслених заходів на підприємствах позначиться на їх економічній діяльності і сприятиме підвищенню інтенсивності виробництва. Зокрема, складаються широкі можливості для прискорення переорієнтації підприємств на випуск нової продукції, яка користується підвищеним попитом у споживачів. Поряд з тим, поліпшення інтенсивного використання основних засобів підприємства є важливою передумовою збільшення обсягів випуску продукції, яка користується попитом на ринку без додаткових капітальних вкладень, що особливо важливо в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів.
Інтенсифікація використання основних фондів підприємств дає змогу значно знизити витрати, пов'язані з моральним зносом машин і устаткування,
сприяє прискоренню їх оновлення, що в кінцевому результаті позитивно
позначається на фондоозброєності праці працюючих та зростанні її продуктивності. А в кінцевому підсумку зростає і фондовіддача на підприємствах.
Цей процес можна пояснити відповідними розрахунками. Наприклад, якщо в розрахунку фондовіддачі (Фв) обсяг виробництва продукції виразити через добуток чисельності працівників ( Т) і продуктивності їхньої праці (П), а вартість основних фондів через добуток чисельності працівників (Т) і фондоозброєності їх праці за умови однозмінної роботи (Фоз), то матимемо таке відношення:
(1.1.)
Виходячи із змісту цього відношення видно, що фондовіддача наявних на підприємстві основних фондів прямопропорційно залежить від продуктивності праці працюючих і обернено пропорційно від її фондоозброєності. Отже, для зростання фондовіддачі на підприємствах необхідно розробляти і застосовувати заходи, які дадуть змогу забезпечувати випередження темпів зростання продуктивності праці, порівняно з темпами зростання її фондоозброєності.
Серед напрямів підвищення використання ОВФ на підприємствах особливе місце повинне належати заходам, спрямованим на поліпшення їх екстенсивного використання. Зокрема важливе значення повинно надаватися насамперед таким, які спрямо вані на підвищення змінності роботи устаткування. Підвищення змінності роботи устаткування є важливим фактором зростання обсягів вироб ництва продукції і підвищення ефективності використання основних за собів. У зв'язку з цим, на підприємствах необхідно домагатися опти мальної структури складових засобів праці, досягнення пропорцій між робочою силою і відповідними видами машин і устаткування, тобто повинна зростати питома вага прогресивного устаткування, удос коналюватись організація функціонування виробничої інфраструктури, що сприятиме поліпшенню технічного обслуговування залучення їх після відпо відної підготовки до роботи в основних цехах, щоб підвищити змінність наявного у них устаткування.
Підвищення коефіцієнтів змінності роботи устаткування підприємства може бути досягнуто шляхом розширення зони багатоверстатного обслуговування, суміщених професій. Можливості для розширення зони обслуговування створюються в результаті технічного удосконалення устаткування, підвищення рівня комплексної механізації і автоматизації виробництва.
Підвищенню змінності роботи устаткування повинно сприяти удосконалення його структури, тобто зменшення в його складі тих машин і верстатів, які за своїми технологічними можливостями лише частково завантажені роботою протягом зміни.
Наявність на підприємствах устаткування, яке лише частково використовується у виробничому процесі, не дає змоги протягом строку корисного його використання перенести свою вартість на виготовлювану продукцію (послуги). В результаті матиме місце значна недоамортизація такого устаткування, що негативно впливатиме на економічні показники діяльності підприємства. Досвід діяльності багатьох підприємств показує, що позбутися надлишку устаткування можна шляхом зміни його структури, наприклад, реалізації або списання застарілих верстатів і машин, придбати нове устаткування, і за рахунок високої продуктивності якого більш повно завантажити все наявне устаткування. Вирішення проблеми повного завантаження устаткування можливе шляхом розвитку госпрозрахункового кооперування підприємств з метою ефективності використання наявних у них резервів виробничих потужностей.
Значного підвищення змінності роботи устаткування можна домогтися шляхом розширення сітки госпрозрахункових організацій, покликаних здійснювати прокат машин і устаткування та інших елементів основних фондів. Такі госпрозрахункові організації скуповують у підприємств зайве устаткування, здійснюють у випадках необхідності їх ремонт і модерні зацію і віддають на прокат підприємствам, споживачам. Від такої діяльності економічну вигоду отримують всі її учасники: підприємства, які продали зайве у них устаткування такій госпрозрахунковій організації, мають змогу отримувати суму коштів значно більшу, ніж у випадку, коли такс устаткування демонтується і підготовлюється для здачі його на металобрухт. В той же час, підприємства, яким необхідні відповідні види машин і устаткування на свої кошти мають змогу оперативно його придбати і залучити до використання у виробничому процесі, оскільки значна частина таких машин і верстатів перебуває в доброму технічному стані.
Важливе значення в підвищенні ефективності використання основних фондів мають соціальні фактори. Так, проведені соціологічні дослідження на ряді підприємств дали змогу виявити низку причин, які негативно впливають на організацію використання активної частини основних фондів в другу зміну. Насамперед, мова йде про незадовільне забезпечення другої зміни необхідним комплексом послуг виробничої інфраструктури (своєчасного ремонтного обслуговування, ритмічного забезпечення робочих місць необхідними матеріалами, інструментом, комплектуючими, транспортними засобами, різними видами енергії), низький рівень організації харчування, медичного обслуговування; недостатність в організації соціально-побутової інфраструктури міст та робітничих селищ; невисокий рівень кваліфікації кадрів, що не дає можливість ефективно використовувати нову техніку.
Поряд з технічними і організаційними факторами важливу роль в підвищенні ефективності використання основних фондів повинні відігравати фактори матеріального стимулювання працівників підприємств. Мова йде про те, що менеджмент підприємств має розробляти і постійно удосконалювати механізми матеріального стимулювання робітників, інженерів та інших працівників, діяльність яких сприяє виявленню та організації використання резервів підвищення ефективності основних фондів.
Поліпшення інтенсивного та екстенсивного використання основних фондів підприємств безпосередньо позначається на зниженні собівартості виготовлюваних виробів за рахунок економії на умовно-постійних витратах, а в кінцевому підсумку це дає змогу збільшити прибуток підприємств та підвищити рентабельність їх діяльності.
1.4. Шляхи поліпшення використання основних виробничих фондів.
В умовах ринкової економіки ефективність виробництва на підприємстві нерозривно пов'язана із проблемою економії всіх видів ресурсів, серед яких важливе місце належить основним виробничим фондам. До недавнього часу у відтворенні та ви користанні основних фондів переважали екстенсивні тенденції, тобто багато уваги приділялось збільшенню обсягу основних виробничих фондів на підприємстві. Це призвело до виперед ження росту основних виробничих фондів у порівнянні з ростом обсягу виробництва продукції, то призводить до її подорожчан ня. Крім того, спостерігається низький коефіцієнт вибуття зно шених і морально застарілих основних фондів.
Кількість продукції, що виробляється підприємством, або обсяг виконаних робіт залежить не тільки від забезпеченості підприємства основними виробничими фондами, але і від того на скільки вони повно використовуються. Тому поліпшення ви користання основних виробничих фондів має велике народно господарське значення. Підвищення економічної ефективності використання основних виробничих фондів знаходить свій ви раз у збільшенні виробництва валової продукції, в рості про дуктивності праці і фондовіддачі, зниженні собівартості продукції.
Поліпшення використання основних виробничих фондів є важливим резервом підвищення ефективності виробництва. Це обумовлено тим, що значна частина витрат, які утворюють, со бівартість продукції (робіт), пов'язана з використанням основ них виробничих фондів. Так, у собівартості продукції витрати на експлуатацію обладнання становлять біля 20 %, транспортні витрати - 10...12 відсотків.
Поліпшення використання основних виробничих фондів забезпечує зменшення витрат на експлуатацію обладнання в собівартості робіт (продукції). Зменшення цих витрат проходить за рахунок зменшення постійної величини (амортизаційних відра хувань) у витратах на експлуатацію обладнання - амортизації, величина якої є постійною і не залежить від обсягу виробництва продукції, тобто чим більші обсяги робіт виконуються основни ми фондами, тим менша питома вага амортизаційних відраху вань у собівартості одиниці продукції (робіт).
Крім того, від стану використання основних виробничих фондів залежить обсяг виробленої продукції, рівень продуктив ності праці, тривалість виконання робіт, які в свою чергу є важ ливими резервами зниження собівартості продукції, підвищення ефективності виробництва тощо.
Поліпшення використання основних виробничих фондів зменшує потребу підприємства у капітальних вкладеннях для розвитку матеріально-технічної бази та зменшує втрати від мо рального зносу. Господарська практика свідчить, що ефект від поліпшення використання основних виробничих фондів реалі зується значно швидше ніж від капітальних вкладень.
Підвищення ефективності використання основних вироб ничих фондів (активної частини) забезпечується двома шляха ми:
а) збільшення тривалості роботи основних виробничих фондів протягом року - екстенсивний шлях;
б) підвищення продуктивності основних виробничих фондів в одиницю часу - інтенсивний шлях.
Таким чином, в умовах ринкових відносин, коли відтворен ня основних виробничих фондів здійснюється за рахунок влас них або позичкових коштів, поліпшення використання основних виробничих фондів є важливим фактором росту ефективності виробництва на підприємстві.
Розділ ІІ. Економічна оцінка рівня поліпшення використання основних виробничих фондів та його вплив на господарську діяльність.
2.1 Методика дослідження та вихідна інформація для проведення дослідження
Основними методами опрацювання результатів статистичного спостереження є:
- економічне групування - розподіл одиниць сукупності на однорідні групи за істотними ознаками, при групуванні можна розділити всю сукупність на групи виділити основні типи і форми явища, це дозволяє вивчити взаємовідносини між групами, типами, формами явищ. Розглядаючи зміну ознак від групи до групи, можна визначити залежність результативної ознаки від факторної;
- середня величина - абстрактна узагальнююча величина, що характеризує рівень варіаційної ознаки у якісно-однорідній сукупності. За допомогою середньої величини можна охарактеризувати сукупність по кількісній варіації ознаки. При розрахунку середньої величини погашаються випадкові відхилення окремих величин, явищ;
- відносні величини – співвідношення абсолютних величин. Необхідні для відображення кількісного співвідношеннями між ознаками соціально-економічних явищ. Отримують шляхом ділення однієї статистичної величини на іншу, при цьому величина з якою проводять порівняння називають базою, а порівнювана величина (чисельник) – звітною;
- кореляційний аналіз взаємозв'язків – метод за допомогою якого можна отримати кількісні вираження взаємозв’язків між соціально-економічними явищами. Його суть полягає у побудові економічно-математичної моделі, у вигляді рівняння регресії , формування кореляційного зв'язку, що виражає залежність середньої зміни результативної ознаки від одного або кількох ознак факторів.
Етапи кореляційного аналізу:
сформувати завдання дослідження і обґрунтувати методику вимірювання результативної
ознаки тобто обрати показник, який найбільш чітко характеризує цю ознаку, виходячи із завдання дослідження;
обрати найбільш важливі фактори, які теоретично мають вплив на результативну ознаку;
обрати факторні показники;
визначити математичну формулу, яка виражає залежність у від х;
оцінити тісноту зв'язку і перевірити їх достовірність за допомогою критеріїв економічної статистики.
В даній курсовій роботі використовувався прямолінійний зв’язок
У = а0 + а1х, де (2.1.)
a0 = (2.2.)
a1 = (2.3.)
Ще одним завданням кореляційного аналізу - визначення тісноти зв’язку між ознаками.
r = (2.4.)
= (2.5.)
= (2.6.)
За шкалою Чеддока, якщо кореляційне співвідношення знаходиться знаходить в межах
0,1-0,3 - зв'язок слабкий;
0,3-0,5 - помірний;
0,5-0,7 - помітний;
0,7-0,9 - високий;
0,9-0,99 - занадто високий;
- індексний метод
Індекс – особлива відносна величина, за допомогою якої можна виміряти безпосередньо неспівставні явища і проводити оцінку окремих факторів, що формують складне соціально-економічне явище;
- дисперсійний аналіз – основною метою дисперсійного аналізу є виявлення на основі величини загальної дисперсії, впливу окремих чинників, які визначають варіацію ознаки. Для оцінки частки варіації, яка зумовлена тією чи іншою ознакою, сукупність розділяється на групи за ознакою впливу якої досліджується.
Групова дисперсія - характеризує варіацію ознаки навколо групової дисперсії.
Міжгрупова – міра варіації групових середніх навколо загальної середньої.
- вибіркове спостереження – поширений вид несуцільного спостереження при якому досліджується не вся сукупність, а лише її частина, відібрана за певними правилами і забезпечує отримання даних, які характеризують сукупність в цілому цим забезпечує репрезентативність вибіркової сукупності, тобто є властивість відтворювати всю сукупність.
Для визначення кількості підприємств застосовуємо безповторну вибірку:
, (2.7.)
, (2.8.)
За допомогою таблиці випадкових чисел вибираємо 42 підприємства.
Вибрана чисельність підприємств опрацьовується за допомогою економічного групування, яке передбачає розчленування сукупності одиниць на групи за суттєвими ознаками з метою вивчення структури і структурних зрушень.
Таблиця 2.1. Вихідна інформація
Порядковий номер
Підприємство
Виробнича потужність, тис. грн.
Річний обсяг виробництва продукції, тис. грн.
Балансова вартість ОВФ, тис.грн.
Річний знос, %
Витрати виробництва
Втрати робочого часу використання ОВФ в результаті, %
Використання ОВФ у зміну, тис. грн.
Первісна вартість
Залишкова вартість
Всього, тис. грн
3 них на утримання і експлуатацію ОВФ, %
Перебування в ремонті
Організаційних причин
Інші
Першу
Другу
Третю
1
54
4500
4200
1900
1800
9
3800
20
10
5
2
1800
1500
1100
2
5
6000
5600
2700
2000
9
5000
20
9
3
1
2200
1500
1000
3
20
4900
4500
2000
1700
8
3800
19
8
1
2
2000
1200
1600
4
18
4700
4200
2000
1500
8
3500
22
10
5
1
1500
1100
800
5
97
5500
5100
2500
1800
9
4400
20
8
3
1
2000
1200
700
6
12
4500
4100
2000
1500
10
3600
22
11
5
1
1600
1000
600
7
36
4000
3700
1800
1000
8
3000
23
8
4
1
1500
1000
800
8
15
5300
5000
2600
1900
8
4500
20
8
2
2
2000
1300
700
9
64
4000
3600
1900
1500
9
3000
22
10
4
2
1500
1000
800
10
48
5100
4700
2200
2000
8
4100
22
10
2
1
2000
1500
1100
11
92
5000
4800
2200
1700
9
4200
23
9
5
2
1800
1200
600
12
38
5100
4700
2200
2000
8
4100
22
10
2
1
2000
1500
1100
13
66
4000
3700
1800
1000
8
3000
23
8
4
1
1500
1000
800
14
58
5200
4800
2000
1800
8
4000
21
10
3
1
1900
1600
1200
15
61
5500
5200
2500
1800
9
4400
20
8
3
1
2000
1200
700
16
7
5200
4800
2200
2100
8
4000
21
10
3
1
2100
1600
1200
17
69
4200
4000
2000
1600
9
3500
23
9
4
2
1800
1500
1000
18
94
5000
4600
2300
2000
10
4000
22
10
6
2
2300
1700
1100
19
80
4300
4000
2000
1900
8
3500
21
9
5
1
1800
1600
1000
20
17
4000
3700
1900
1500
9
3000
22
10
4
2
1500
1000
800
21
96
4000
3700
1800
1000
8
3000
23
8
4
1
1500
1000
800
22
13
5000
4800
2000
1700
9
4200
23
9
5
2
1800
1200
600
23
41
4500
4100
1800
1500
10
3600
22
11
5
1
1600
1000
600
24
30
6000
5600
2700
2000
10
5000
20
9
5
1
2500
1300
700
25
19
4800
4500
2000
1600
9
3800
21
9
2
2
1800
1200
700
26
26
4300
3900
1900
1600
10
3200
21
10
6
1
1400
1000
500
27
72
4500
4000
2100
1500
8
3600
21
9
1
1
1800
1300
1000
28
23
4900
4600
2000
1500
9
4000
21
9
3
2
1800
1000
500
29
32
4900
4600
2000
1500
9
4000
21
9
3
2
1800
1000
500
30
16
4500
4100
2000
1500
8
3600
21
9
1
1
1800
1300
1000
31
6
5500
5300
2700
2400
10
4700
21
11
2
2
2300
1800
1200
32
42
5000
4800
2200
1700
9
4200
23
9
5
2
1800
1200
600
33
86
4300
3900
1900
1600
10
3200
21
10
6
1
1400
1000
500
34
70
5500
5000
2500
1800
9
4400
20
8
3
1
2000
1200
700
35
31
5900
5500
2800
2200
8
5100
20
8
2
1
2500
2000
1000
36
34
5000
4600
2000
1800
10
4000
22
10
6
2
2000
1700
1100
37
71
5300
5000
2600
1900
8
4500
20
8
2
2
2000
1300
700
38
25
4000
3600
1850
1600
10
3000
20
8
4
2
1500
1000
500
39
63
4500
4000
2000
1500
8
3600
21
9
1
1
1800
1300
1000
40
35
4300
4000
2000
1900
8
3500
21
9
5
1
1800
1600
1000
41
28
4800
4400
2000
1600
9
3800
21
9
2
2
1800
1200
700
42
43
5500
5100
2500
1800
9
4400
20
8
3
1
2000
1200
700
2.2 Характеристика об’єкта дослідження
Для економічної оцінки рівня використання основних виробничих фондів, в даній роботі, визначалися річний робочий час, коефіцієнт змінності , коефіцієнт використання календарного часу, виробіток у зміну та коефіцієнт зносу.
Річний робочий час основних виробничих фондів визначали як різницю між календарним часом і простоєм ОВФ (знаходження ОВФ в ремонтах, відсутність енергії, матеріалів і сировини, тощо).
, (2.9.)
де, РРЧ – річний робочий час; КЧ – календарний час; - втрати робочого часу використання основних виробничих фондів, в результаті перебування в ремонті, організаційних причин, інше.
Коефіцієнт змінності характеризує кількість змін роботи основних виробничих фондів в добу. Визначається:
; (2.10.)
де - балансова вартість основних виробничих фондів, що використовуються в і-ті зміни (і=1,2,3); - балансова вартість основних виробничих фондів.
Коефіцієнт використання календарного часу характеризує питому вагу числа робочих днів у році. Визначається за формулою:
, (2.11.)
де РЧ- робочий час; КЧ – календарний час.
Виробіток у зміну характеризує обсяг виготовленої продукції у зміну. Визначається, як:
; (2.12.)
де, О – річний обсяг виробництва продукції (тис. грн.); РРЧ – річний робочий час; - коефіцієнт змінності.
Коефіцієнт зносу основних фондів характеризує ступінь зносу основних фондів і визначається як відношення величини їх зносу до балансової вартості цих фондів на початок періоду.
(2.13.)
Всі розрахунки заносимо в таблицю 2.2.
Таблиця 2.2. Техніко-економічна характеристика об'єкта дослідження
Порядко-вий номер
П-ство
Річний робочий час
Коефіцієнт змінності
коефіцієнт використання календарного часу
Коефі-цієнт зносу
Виробі-ток у зміну
Фондо-віддача
Продукти-вність праці
Ефекти-вність в-ва
1
54
302,95
2,32
0,83
0,05
5,99
2,21
10,50
0,90
2
5
317,55
1,74
0,87
0,26
10,13
2,07
16,00
0,89
3
20
324,85
2,40
0,89
0,15
5,77
2,25
10,71
0,84
4
18
306,60
1,70
0,84
0,25
8,06
2,10
12,73
0,83
5
97
321,20
1,56
0,88
0,28
10,18
2,04
13,08
0,86
6
12
302,95
1,60
0,83
0,25
8,46
2,05
10,51
0,88
7
36
317,55
1,83
0,87
0,44
6,36
2,06
7,40
0,81
8
15
321,20
1,54
0,88
0,27
10,12
1,92
12,20
0,90
9
64
306,60
1,74
0,84
0,21
6,76
1,89
7,83
0,83
10
48
317,55
2,09
0,87
0,09
7,08
2,14
11,19
0,87
11
92
306,60
1,64
0,84
0,23
9,57
2,18
12,63
0,88
12
38
317,55
2,09
0,87
0,09
7,08
2,14
11,19
0,87
13
66
317,55
1,83
0,87
0,44
6,36
2,06
7,40
0,81
14
58
313,90
2,35
0,86
0,10
6,51
2,40
12,00
0,83
15
61
321,20
1,56
0,88
0,28
10,38
2,08
13,33
0,85
16
7
313,90
2,23
0,86
0,05
6,87
2,18
12,00
0,83
17
69
310,25
2,15
0,85
0,20
6,00
2,00
9,76
0,88
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора