Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2025
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економіки підприємства
Курсова робота
з дисципліни „Організація виробництва”
на тему:
“Організація виробництва продукції на підприємстві”
Зміст
стор.
Вступ...........................................................................................................................3
Вихідні дані ................................................................................................................5
Розділ 1. Виробнича потужність та виробнича програма підприємства...............7
1.1. Виробнича потужність підприємства........................................................7
1.2. Розробка річного плану виробництва на підприємстві..........................19
1.3. План організаційно–технічних заходів на підприємстві........................23
Розділ 2. Використання виробничої потужності підприємства та організація додаткового випуску продукції................................................................................28
2.1. Розрахунок виробничої потужності підприємства.................................28
2.2. Визначення обсягу додаткового виробництва продукції.......................31
2.3. Розрахунок забезпечення додаткового обсягу виробництва продукції трудовими та матеріальними ресурсам..........................................................36
Розділ 3. Розробка плану організаційно–технічних заходів на підприємстві та його вплив на показники виробничої потужності підприємства…......................42
3.1. Розробка плану організаційно–технічних заходів.............................42
3.2. Вплив впровадження плану організаційно-технічних заходів на показники виробничої діяльності підприємства.......................................46
Висновок....................................................................................................................53
Список використаної літератури.........................................................................54
Вихідні дані (варіант – № 96)
1. Кількість верстатів згідно паспорта підприємства, шт.
Шифр обладнання
Кількість, шт.
110
9
111
4
120
7
125
2
128
9
47
16
51
7
54
12
62
26
163
3
168
3
174
4
180
5
77
12
79
6
84
17
95
11
2. Простоювання обладнання в ремонті у % від номінального фонду часу–4,5.
3. Виробництво продукції за проектом плану, шт.
Виріб №1
2505
Виріб №2
27862
Виріб №3
1060
Виріб №4
1030
4. Фактично підписані угоди на поставку продукції підприємства, шт.
Виріб №1
2880
Виріб №2
30915
Виріб №3
1160
Виріб №4
1165
5. Залишки незавершеного виробництва на початок та кінець року, шт.
Вироби
Незавершене виробництво на початок року, шт.
Незавершене виробництво на кінець року, шт.
Виріб №1
436
462
Виріб №2
4950
4960
Виріб №3
212
213
Виріб №4
237
251
6. Ріст продуктивності праці, % – 107,1.
7. Чисельність працівників згідно проекту плану, чол. – 789.
8. Фонд розвитку виробництва, науки і техніки, тис. грн. – 485,3.
9. Середньорічна заробітна плата одного робітника, грн. – 1887.
Вступ
Всебічна інформація про виробничі потужності підприємства є важливим фактором науко вого управління їх діяльністю. Використовуючи цю інформацію, можна розв'язувати завдання, пов'язані з ефективним функціону ванням підприємств.
Актуальність даної теми пояснюється тим, що здатність підприємств і їхніх підрозділів виготовляти макси мальну кількість продукції перебуває у безпосередній залежності від кількості та досконалості засобів праці, якими вони озброєні. Засоби праці, насамперед їх активна частина — знаряддя праці, треба вважати основним фактором формування виробничої потуж ності підприємства. При цьому зазначимо, що виробничу потуж ність мають не знаряддя праці, а відповідні виробничі одиниці, в яких перші організаційно функціонують.
Виробнича потужність підприємства (підрозділу) — це його потенційна здатність випускати максимальну кількість продукції за одиницю часу у визначений термін з допомогою організаційної сукупності наявних на підприємстві знарядь праці при досягну тому рівні їх досконалості й освоєння.
Особливістю виробничої потужності є динамічність. її вели чина встановлюється тільки на певний момент.
Основним завданням розрахунку виробничих потужностей є визначення потенційної можливості підприємства виготовляти максимальну кількість продукції, виявлення і використання резер вів, пов'язаних з технічним прогресом й удосконаленням органі зації виробництва з метою збільшення випуску продукції.
Одиниці виміру виробничої потужності підприємств застосовуються різні залежно від характеру виробництва та галузевої підпорядкованості. Загальне правило таке: виробнича потужність визначається в тих одиницях виміру, в яких планується та здійснюється облік продукції, що виготовляється (послуг, що надаються). Здебільшого це натуральні або умовно натуральні вимірники за видами продукції (послуг). Для багатономенклатурних виробництв потужність може визначатися також вартісним показником усього обсяг продукції (послуг). У паспорті такого підприємства потужність позначають двома вимірниками: у чисельнику — натуральні показники за видами продукції; у знаменнику — загальний вартісний (грошовий) показник. На підприємствах окремих галузей (наприклад цукрової та молочної промисловості) виробнича потужність характеризується кількістю сировини, що переробляється за добу.
Дана курсова робота на тему “Організація виробництва продукції на підприємстві” виконується з такою метою щоб показати, якою важливою є організація виробництва і як вона впливає на показники виробничої діяльності підприємства.
Кожне підприємство наділене певним виробничим потенціалом, величина якого залежить від кількості і якості, складу його основних виробничих фондів, матеріальних і трудових ресурсів. Під виробничим потенціалом розуміється здатність підприємства виробляти продукцію при наявному рівні його матеріально–технічної бази, прогресивної технології і організації виробництва, досягнутої на передових робочих місцях, в цехах.
Виробничий потенціал проявляється у величині виробничої потужності. Співвідношення між реальним об’ємом виробництва і виробничою потужністю підприємства характеризує ступінь використання його потенціалу і є критерієм напруженості прийнятих планових завдань як підприємства в цілому, так і окремих його виробничих підрозділів.
Завданням курсової роботи є розробка такої програми виробництва продукції, яка забезпечить найбільш раціональне використання виробничої потужності підприємства, матеріальних і людських ресурсів, зменшення собівартості випущеної продукції, максимізацію прибутку, ріст продуктивності праці і показників, що характеризують рівень ефективності господарської діяльності підприємства, зокрема рентабельності. Об’єктом дослідження є підприємство, яке виготовляє чотири види виробів(Виріб №1, №2, №3, №4).
Процес розвитку і використання виробничої потужності сучас ного промислового підприємства складний і залежить від багатьох факторів. Це обумовлює обґрунтування необхідності розмежування факторів, що впливають на величину і рівень використання вироб ничої потужності, формування методологічних засад побудови їх класифікацій, в основі яких лежить системний підхід.
Фактори збільшення виробничої потужності підприємства по в'язані з усіма основними елементами процесу виробництва. Із засобами праці цей зв'язок виявляється у кількісному і якісному аспектах, з предме том праці й самою працею — тільки в якісному.
Виробнича програма визначає оптимальний річний обсяг виробництва продукції тобто завдання по асортименту, кількості, якості, строку та вартості запланованих до випуску продукції при досягнутому рівні використання ВП та відповідній структурі робіт.
Виробнича програма є вихідною базою для розрахунку потреби в матеріальних, трудових та фінансових ресурсах.
Розділ 1. Виробнича потужність та виробнича програма підприємства
1.1. Виробнича потужність підприємства
Всебічна інформація про виробничі потужності підприємства є важливим фактором науко вого управління їх діяльністю. Використовуючи цю інформацію, можна розв'язувати завдання, пов'язані з ефективним функціонуванням підприємств.
Здатність підприємств і їхніх підрозділів виготовляти макси мальну кількість продукції перебуває у безпосередній залежності від кількості та досконалості засобів праці, якими вони озброєні. Засоби праці, насамперед їх активна частина — знаряддя праці, треба вважати основним фактором формування виробничої потуж ності підприємства. При цьому зазначимо, що виробничу потуж ність мають не знаряддя праці, а відповідні виробничі одиниці, в яких перші організаційно функціонують.
Виробнича потужність підприємства (підрозділу) — це його потенційна здатність випускати максимальну кількість продукції за одиницю часу у визначений термін з допомогою організаційної сукупності наявних на підприємстві знарядь праці при досягну тому рівні їх досконалості й освоєння.
Особливістю виробничої потужності є динамічність. її вели чина встановлюється тільки на певний момент.
Основним завданням розрахунку виробничих потужностей є визначення потенційної можливості підприємства виготовляти максимальну кількість продукції, виявлення і використання резер вів, пов'язаних з технічним прогресом й удосконаленням органі зації виробництва з метою збільшення випуску продукції [1].
Фактори, які визначають величину виробничої потужності.
Процес розвитку і використання виробничої потужності сучас ного промислового підприємства складний і залежить від багатьох факторів. Це обумовлює обґрунтування необхідності розмежування факторів, що впливають на величину і рівень використання вироб ничої потужності, формування методологічних засад побудови їх класифікацій, в основі яких лежить системний підхід [3].
Фактори підвищення продуктивності машин (робочих місць) пов'язані, головним чином, з поліпшенням якісного складу технологічного устаткування. Продуктивність машин і устаткування також залежить від якості заготовок, напівфабрикатів, меншого часу їх обробки, що означає виготовлення більшої кількості продукції.
Збільшення продуктивності машин залежить від впровадження прогресивних технологій, що зумовлено рівнем досконалості конструкції виготовлюваних виробів: простіша конструктивна схема виробів і окремих вузлів, вища їх технологічність у виробництві, нижча машиномісткість виготовлюваної продукції і менша її трудомісткість.
Кваліфікація працівників і систематичне підвищення загальної і тех нічної освіти, удосконалення виробничих навиків працівників підприєм ства і на цій основі підвищення рівня їх кваліфікації створюють сприятливі соціальні передумови для збільшення продуктивності засобів праці, дозво ляють максимально використовувати потенційні можливості техніки, шир ше впроваджувати прогресивні технологічні процеси, збільшувати вироб ничі потужності підприємства.
Фактори збільшення виробничої потужності підприємства по в'язані з усіма основними елементами процесу виробництва. Із засобами праці цей зв'язок виявляється у кількісному і якісному аспектах, з предме том праці й самою працею — тільки в якісному.
Зростання виробничих потужностей підприємства, обумовлене дією факторів, що впливають на підвищення продуктивності технологічного устаткування і робочих місць, знаходить своє відображення у величині машиномісткості (трудомісткості) виготовлюваної продукції. У загальному вигляді класифікація факторів, що впливають на величи ну виробничої потужності підприємства, показана на рис. 1.1. Особливі стю цих факторів є те, що для здійснення заходів, пов'язаних з ними, потрібні інвестиції (капітальні вкладення) [4].
Мал.1.1. Класифікація факторів, які позначаються на величині виробничої потужності підприємства.
Цілком іншу природу мають фактори, які впливають на вико ристання виробничих потужностей. Заходи, пов'язані з ними, спрямовані в основному на використання резервів, мають орга нізаційний характер і не вимагають великих капітальних вкладень в основне виробництво. Ці фактори можна розділити на соціально-економічні і організаційно-технічні [4].
Розрахунок виробничої потужності.
Виробнича потужність підприємства є величиною змінною, вона залежить від умов діяльності підприємства і встановлюється тільки на певний момент часу.
При розрахунку потужності важливо враховувати якісні характеристики потужнісних ресурсів. З цією метою мають бути створені два класифікатори устаткування і робочі місця.
Основним завданням розрахунку виробничої потужності підприємства є визначення потенціальних можливостей підприємства виготовляти максимальну кількість продукції, а також виявлення і використання резервів пов’язаних з технологічним процесом і удосконалення організації виробництва з метою збільшення випуску продукції.
Виробнича потужність підприємства визначається в тих самих одиницях виміру в яких вимірюється продукція, яку виготовляє підприємство.
Для розрахунку виробничої потужності підприємства користуються такими даними:
номенклатура та асортимент продукції;
трудомісткість кожного виду продукції;
наявність, стан, склад обладнання і виробничих площ;
продуктивність кожного виду обладнання;
строки вибуття та введення обладнання та виробничих площ;
корисний фонд робочого часу обладнання;
заходи по модернізації, автоматизації обладнання; впровадження нових технологій та наукових методів праці організації праці.
Виробнича потужність підприємства визначається за потужністю провідних цехів, виробничих дільниць чи обладнання[6].
До розрахунку виробничої потужності підприємства включають все обладнання, яке закріплене за провідними цехами та виробничими дільницями включають обладнання, яке не діє внаслідок поломок, ремонту чи модернізації.
Враховують також обладнання, яке знаходиться в стані монтажу чи на складі і призначене до введення в експлуатацію в плановому періоді.
В розрахунки не включають обладнання, яке знаходиться на випробуваннях.
Виробнича потужність підприємства розраховується за потужністю провідних цехів, потужність цехів за потужністю провідних дільниць, а потужність дільниць за потужністю провідного обладнання.
До провідного відносять обладнання на якому виконується основний об’єм робіт ( за складністю та трудомісткістю.
Під провідними розуміють цехи та дільниці в яких зосереджена найбільша частина виробничого обладнання та які мають найбільш питому вагу в загальній трудомісткості виконаних робіт.
В окремих випадках до провідного відносять унікальне обладнання на якому виконуються найбільш складні та відповідальні операції, які не можна передати на інше обладнання. В цих випадках не враховується питома вага такого обладнання в загальній кількості обладнання.
Виробнича потужність дільниці визначається за формулою:
,
де n – кількість одиниць встановленого обладнання, шт.;
КФРЧ – корисний фонд робочого часу в розрахунку на одиницю часу.
КФРК визначається з врахуванням простоювання обладнання в планово-попереджувальному ремонті.
Квн – коефіцієнт виконання норм виробітку;
Тє – трудомісткість обробки одиниці виробу, год.
В деяких випадках виробнича потужність дільниці визначається за формулою:
,
де tн – годинна (нормативна) продуктивність одиниці обладнання.
Якщо підприємство виготовляє декілька видів продукції, то виробнича потужність підприємства визначається за формулою:
,
де Ці – договірна (оптова) ціна одиниці і-того виду продукції;
Nі – максимально можливий випуск і-того виду продукції.
Для розрахунку виробничої потужності на діючому підприємстві (з діючих потужностей) визначають середньорічну виробничу потужність:
,
де Ппр – потужність на початок року;
Пввед. – потужності, які вводяться протягом планового періоду;
tввед – кількість місяців функціонування введених потужностей;
Пвиб – потужності, які вибувають протягом планового періоду;
tвиб – кількість місяців на протязі яких вибувші потужності не будуть функціонувати [6].
Показники використання виробничих потужностей.
Кількісний вираз факторів, які впливають на поліпшення використання виробничих потужностей, виявляється у співвідношенні часу роботи і часу втрат у плановому періоді. Ці фактори діють у галузі організації функціо нування засобів праці в часі. Більш повному використанню виробничих потужностей сприяє скорочення часу непродуктивної роботи устаткуван ня. Фактори використання потужностей мають різну природу залежно від джерела впливу, тобто вони бувають зовнішні і внутрішні. Зовнішні фак тори найбільшою мірою зумовлені ринковою кон'юнктурою і конкурен тоспроможністю продукції, внутрішні — організаційно-економічними хара ктеристиками самої фірми (рис. 1.2). Така класифікація може бути засто сована для оцінки як зовнішніх можливостей, так і внутрішніх резервів використання виробничих потужностей. Керуючись нею, можна виявити резерви у їх сукупності, визначити питому вагу кожного з них, а також дати їм кількісну оцінку [4].
Мал.1.2. Класифікація факторів, що впливають на рівень використання виробничої потужності підприємства.
Кожна група потужнісних ресурсів повинна характеризувати ся цільовою спрямованістю і створюватися з метою виконання певного виду робіт. З урахуванням цієї специфіки групи об'єдну ються у виробничі підрозділи.
Обчислюючи виробничі потужності з допомогою ЕОМ, потріб но дотримуватися єдиного принципу структурної організації по тужнісних ресурсів. Для машинобудівних підприємств вона може бути представлена в такій послідовності: робоче місце (верстат) — група потужнісних ресурсів (робочих місць, верстатів)—лінія— дільниця—цех—підприємство [1].
Показники використання виробничих потужностей:
1. Коефіцієнт використання потужності:
коефіцієнт використання проектної потужності — характеризує рівень використання введених в дію нових потужностей з метою досягнення випуску продукції обсягом не нижчим, ніж проектна потужність.
коефіцієнт використання виробничої потужності — характеризується використанням діючих ВП. Визначається, як відношення обсягу випуску продукції (планового чи фактичного) до середньорічного ВП підприємства (планової чи фактичної).
2. Ступінь прогресивності технологічного процесу — характеризується питомою вагою впровадження нових технологій.
3. Ступінь прогресивності обладнання, що використовується для виготовлення продукції — характеризується рівнем механізації та автоматизації виробництва.
4. Показники використання обладнання:
екстенсивне використання (використання в часі) — характеризується величиною внутрішньозмінного та цілозмінного простоювання обладнання і коефіцієнтом змінності роботи обладнання.
інтенсивне використання (використання по потужностям) — характеризується використанням потужностей обладнання в одиницю часу. З цією метою використовується показник продуктивності одиниці обладнання в натуральному виразі або обсяг продукції, який припадає на одиницю потужності обладнання.
інтегральний вартісний показник — фондовіддача, визначається як добуток показників екстенсивного та інтенсивного використання.
5. В цехах, де робота виконується вручну, тобто, низький рівень механізації робіт (найчастіше в складальних цехах) використання ВП визначається на основі використання корисної виробничої площі.
Під час аналізу ВП підприємства обов’язково визначається ступінь використання різних груп обладнання; з цією метою визначається коефіцієнт завантаження обладнання — відношення трудомісткості виробничої програми певної групи обладнання до пропускної здатності тієї ж групи обладнання за один і той же період часу.
Зазначимо, що при визначенні коефіцієнта завантаження обладнання обсяги робіт визначаються в одиницях трудомісткості. В чисельнику представлений обсяг робіт, який планується виконати на певному обладнанні, а в знаменнику — обсяг робіт, який можна виконати на даному обладнанні [2].
Можна виділити 3 випадки завантаження обладнання:
О=Р, Кзав=1 — це ідеальний випадок завантаження обладнання.
О(Р, Кзав(1 — це “вузьке” місце, тобто, пропускна здатність обладнання менша, ніж планове завантаження. Таке обладнання буде отримувати роботу всіх суміжних з ним груп обладнання.
О( Р, Кзав( 1— це “широке” місце — така ситуація характеризує недовантаження обладнання — простої.
Показники, що характеризують організаційно-технічний рівень виробництва
1. Показники, які характеризують рівень організації виробництва
1.1. Коефіцієнт спеціалізації виробництва:
де ∑tn – сумарні затрати часу на всі переналагодження (пере заправки) устаткування протягом робочої зміни, хв.;
Тзм – змінний фонд часу роботи одиниці устаткування, год.;
N – кількість одиниць устаткування, шт.
1.2. Коефіцієнт раціональності переміщення предметів праці:
де Qз – загальний обсяг виробництва (робіт), люд.-год.;
Qп – обсяг виробництва (робіт) на потокових лініях, люд.-год.
1.3. Ступінь використання виробничого устаткування:
де Qп, Qф – паспортна (проектна) і фактична продуктивність устаткування, шт./год.;
Тф – фактичний час роботи устаткування, год.;
Тн – номінальний (календарний) фонд роботи устаткування, год.
1.4. Коефіцієнт кооперування, %:
де Сп.в – вартість закуплених виробів і напівфабрикатів, грн.;
Сп – повна собівартість всієї виготовленої продукції, грн.
1.5. Коефіцієнт змінності роботи устаткування:
де Пвер.-зм – кількість фактично відпрацьованих верстато-змін за період, який аналізується;
N – кількість робочих днів у періоді, днів;
Пз – загальна кількість встановленого устаткування, шт.
2. Показники, які характеризують технічний рівень виробництва
2.1. Рівень автоматизації і механізації виробництва:
де ∑Чм.п – кількість робітників, які зайняті механізованою працею, осіб;
∑Чр – загальна кількість робітників, осіб;
К – коефіцієнт механізації, що дорівнює відношенню машинних витрат до загальних витрат часу;
М – коефіцієнт обслуговування, який виражає кількість одиниць устаткування, що обслуговується одним робітником;
П – коефіцієнт продуктивності устаткування, який визначається відношенням трудомісткості виготовлення деталі на універсальному устаткуванні до трудомісткості виготовлення на діючому устаткуванні [6].
2.2. Фондоозброєність праці, грн./люд.:
де Сп.ф – середньорічні промислово-виробничі основні фонди, грн. /рік;
Чп.в.п – середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу, люд./рік.
2.3. Електроозброєність праці, кВт-год./люд.-год.:
де Е – кількість енергії, яка споживається протягом року, кВт-год./рік;
факт – фактично відпрацьований час за рік, люд.-год/рік.
2.4. Механоозброєність робітників, грн./люд.:
де Са.п.ф – активна частина промислово-виробничих фондів, грн.;
Чр.н – кількість робітників у найбільшу зміну, осіб.
2.5. Питома вага активної частини в загальній вартості промислово-виробничих фондів, %:
2.6. Питома вага прогресивного устаткування в складі фондів:
де Пз – загальна кількість встановленого устаткування, шт.;
П п.у – кількість видів прогресивного устаткування, шт.
2.7. Коефіцієнт оновлення основних виробничих фондів:
де Св – середньорічне введення основних виробничих фондів, грн.
2.8. Питома вага металорізального устаткування, %:
де Пм.у – кількість металорізального устаткування, шт.
2.9. Середній вік металорізального устаткування, років:
де ∑Пп.в – кількість устаткування певної вікової групи, шт.;
l – вік групи устаткування, років [6].
1.2. Розробка річного плану виробництва на підприємстві
Порядок розробки проектів річних планів, який склався на підприємствах, надає необмежені можливості для виявлення і мобілізації резервів виробництва. Загальний порядок цього про цесу такий.
Виробничий план є вихідною базою для розрахунку потреби в матеріальних, трудових та фінансових ресурсах. Річний план виробництва на підприємстві складається з таких головних частин:
Рис.1.3. Складові річного плану.
Річні плани розробляються і затверджуються підприємством самостійно, виходячи із довгострокового стратегічного плану розвитку підприємства та з укладених господарських договорів. При цьому підприємство планує випуск продукції та інші показники економічного й соціального розвитку, конкретизуючи завдання довгострокового плану розвитку, з відповідними організаціями і підприємствами розв'язує питання матеріально-технічного забезпечення ресурсами та підрядними будівельно-монтажними роботами.
Річний план – це розгорнута програма всієї виробничої, господарської і соціальної діяльності трудового колективу підприємства [1].
Виробнича програма розраховується з метою:
Прогнозування розвитку підприємства з конкретизацією техніко-економічних показників за періодами планування;
Перспективне планування підприємства з конкретизацією техніко-економічних показників роботи за роками періоду планування;
Поточне (річне) планування роботи підприємства і його структурних підрозділів на рік з конкретизацією завдання по кварталах і місяцях.
Поточне регулювання планових завдань у зв’язку з необхідністю освоєння нових виробів, зміною умов матеріально-технічного забезпечення, наявністю відхилень фактичного виконання завдання від плану;
Виявлення напрямів розвитку виробничих потужностей, необхідних для освоєння нової техніки;
Проведення техніко-економічного аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства та його підрозділів.
Річна виробнича програма по підприємству планується по кварталах з метою забезпечення ритмічної роботи підприємства і під час розробки виробничої програми передбачається максимальне завантаження обладнання і устаткування та повне виконання зобов’язань по поставках продукції у відповідності із підписаними угодами.
Плануванням мають займатися передусім ті, хто згодом втілюватиме в життя розроблені плани. Економічна служба підприємства розробляє варіант плану на наступний рік. Скоригувавши його відповідно до зауважень, економічна служба дає завдання на розробку проекту плану вироб ничим підрозділам і службам підприємства.
Мал. 1.4. Взаємозв’язок виробничих підрозділів і служб підприємства з розробки плану.
– зв’язки першого рівня (прямі і зворотні);
– зв’язки другого рівня (прямі і зворотні).
З точки зору розробки планових техніко-економічних показників діяльності підприємства найсуттєвішим є взаємозв'язок еко номічної служби, виробничих підрозділів, технічної служби і служ би матеріально-технічного постачання (МТП) по розробці проекту плану на наступний рік (рис. 1.4).
Економічна служба підприємства дає контрольні цифри зав дання на наступний рік виробничим підрозділам і технічній служ бі підприємства (на рис. 1.4 позначено стрілками ). Видача завдання службі МТП на схемі не показана, бо тут більш суттєвими є зв'язки другого порядку, тобто видача завдання службі МТП виробничими підрозділами і технічною служ бою (стрілки ) і реакція на них з боку служби МТП (стрілки ).
Традиційно до виробничих підрозділів доводять основні техніко-економічні показники з обсягу виробництва, праці та собівартості. Технічним службам дають завдання, покликані забезпечити досягнення запланованих показників виробничих підрозділів, зниження трудомісткості виготовлення продукції, норм витрачання матеріальних ресурсів, нарощування виробничих потужностей [1].
План виробництва та реалізації продукції складається з трьох частин:
виробничої програми
розрахунку використання виробничої потужності
плану реалізації продукції
Виробнича програма визначає оптимальний річний обсяг виробництва продукції тобто завдання по асортименту, кількості, якості, строку та вартості запланованих до випуску продукції при досягнутому рівні використання ВП та відповідній структурі робіт.
Виробнича програма є вихідною базою для розрахунку потреби в матеріальних, трудових та фінансових ресурсах.
Виробнича програма розраховується з метою:
забезпечення стійких та високих темпів росту виробництва продукції;
максимальне використання виробничої потужності підприємства;
раціональне використання матеріальних ресурсів та палива;
забезпечення високих темпів росту продуктивності праці;
оновлення асортименту та номенклатури продукції, підвищення її якості;
розвиток спеціалізації виробництва та структурних підрозділів підприємства.
Річна виробнича програма по підприємству планується по кварталах з метою забезпечення ритмічної роботи підприємства і під час розробки виробничої програми передбачається максимальне завантаження обладнання і устаткування та повне виконання зобов’язань по поставках продукції у відповідності із підписаними угодами.
Під час розробки виробничої програми підприємства визначаються наступні завдання:
1. Визначається плановий обсяг та асортимент продукції, яку планується виробляти на підприємстві.
Під асортиментом розуміють номенклатуру та питому вагу окремих видів продукції в загальному її обсязі.
Обсяги та асортимент продукції, що планується виробити на підприємстві залежить від:
1) суспільних потреб
2) наявності та використання виробничих потужностей підприємства
2. Визначаються шляхи покращення використання наявності виробничих потужностей та можливостей їх раціонального розширення.
Так як, обов’язковою умовою планування виробництва продукції є оновлення асортименту або збільшення обсягу виробництва, то під час розробки виробничої програми обов’язковим є розрахунок організаційно-технічних заходів, які б забезпечували необхідність розширення виробничих потужностей.
3. Передбачає розподіл виробництва продукції в часі.
Для того щоб встановлені строки були реальними потрібно забезпечити підготовку виробництва, виготовлення напівфабрикатів в заготівельних виробництвах, забезпечити ритмічність та обсяги матеріально технічного постачання [6].
Календарне планування виробництва продукції передбачає такий розподіл виробництва в часі, який забезпечив би спеціалізацію виробництва. Для цього передбачається обмеження кількості найменувань (видів) продукції, яка виготовляється в певних підрозділах підприємства в певні періоди часу [6].
Основні показники виробничої програми.
Під час планування виробництва продукції використовують:
Натуральні показники
Вартісні показники
Вся система показників повинна забезпечувати можливість обліку та контролю виконання плану по виробітку продукції, планів по асортименту продукції, обліку її трудомісткості, а також забезпечувати можливість порівняння обсягів виробництва в різні періоди часу.
1. Натуральні показники є вихідними для визначення потреби підприємства в робочій силі, сировині, паливі, електроенергії, обладнанні, виробничих площах.
В цьому випадку облік ведуть в штуках, літрах, кілограмах, тоннах та ін.
За допомогою натуральних показників чітко визначається обсяг виробництва та його динаміка, але натуральні показники мають обмежене застосування. Вони широко використовуються лише у виробництвах, що випускають одноманітну продукцію.
При визначенні виробництва продукції в натуральних показниках розрізняють:
1. Основну
2. Супутну
3. Побічну продукцію
До основної продукції відносять ті види продукції отримання яких є метою даного виробничого процесу.
До супутної продукції відносять продукцію, яку отримують в процесі виробництва одночасно з основною продукцією внаслідок характерного використання сировини та технології переробки.
До побічної продукції відносять продукцію, яку отримують замість основної в результаті порушення технологічного процесу.
Під час планування обсягу виробництва в натуральному виразі розрізняють:
Придатну продукцію
Відходи виробництва
Придатною є продукція, якій притаманні певні фізичні, хімічні, механічні та інші властивості, що відповідають вимогам стандартів та технічним умовам.
Відходи виробництва — це частина сирих матеріалів, які залишились не використаними при підготовці матеріалів до виробництва або відходи отримані в процесі виробництва продукції.
Відходи виробництва можуть бути:
Зворотними
Без зворотними
Також, в якості натуральних показників виробництва продукції використовують показник нормо-годин, тобто, показник затрат нормованого робочого часу на виготовлення продукції. Основним недоліком цього показника є те, що він характеризує лише календарний фонд роботи та не надає повної характеристики виготовлення споживчих вартостей.
До вартісних показників відносять:
Товарну
Валову
Чисту продукцію
Товарна продукція – вся готова продукція основного, допоміжного та обслуговуючого виробництва виробів вироблених в плановому періоді та призначена для реалізації на сторону.
Вона розраховується в діючих (договірних) цінах. До складу товарної продукції не входять: некомплектна продукція, брак, роботи по виправленню браку, вартість реалізованих відходів.
Валова продукція — це показник, який характеризує загальний обсяг виробництва продукції підприємством у вартісному виразі за певний період часу.
Вона визначається в діючих та співставлених цінах. В склад валової продукції входить товарна продукція та зміна залишків незавершеного виробництва:
ВП=ТП+(НЗВК.Р.-НЗВП.Р.)
Чиста продукція — це вартісний показник, який характеризує вартість створену працею працівників даного підприємства.
Вона відображає затрати лише “живої” праці. Вона більш точно, ніж валова та товарна відображає обсяг виконаних робіт, оскільки, включає прямі матеріальні затрати, а значить позбавлена впливу матеріалоємності продукції.
Взаємозв’язок між підрозділами під час розробки виробничої програми
Незалежно від форм власності процес розподілу виро бничої програми між конкретними виконавцями (цехами, дільни цями, бригадами, робочими місцями) здійснюється по єдиній схемі, на основі одних і тих самих функцій управління. Прийнята програма конкретизується за окремими деталями, вузлами та до водиться до кожного з основних виробничих підрозділів підпри ємства. Для збірних цехів — розподілена по планових періодах року в розрізі виробів, для оброблювальних — у вигляді номенк латурно-календарних планів випуску деталей та збірки одиниць. Цей розподіл включає закріплення за цехами номенклатури ви робів, деталей, їх кількості та має зазвичай об'ємний характер.
Розподіл програми по цехах, як правило, здійснюється в розрі зі кварталів та місяців року. Ця робота є основною функцією планових служб. Формування виробничої програми та її розподіл по цехах здійснюється зазвичай один раз на рік. Однак у процесі її реалізації можливі різного роду коригування по зміні номенк латури, кількості, обсяг робіт.
Слід відзначити, що квартальні та місячні періоди планування не є випадковими. Вони традиційно визначають межі, відповідно до яких кожний цех звітується перед керівництвом підприємства про виконання своєї виробничої програми, а значить, кількісних та якісних показників роботи, внаслідок чого підводяться підсу мки реалізації загальної мети підприємства, тактичних цілей та оперативних завдань кожного цеху.
Цехи на основі номенклатурно-календарних планів формують на кожний місяць виробничі програми по запуску та випуску за кріплених за ними виробів з урахуванням додаткових пропозицій з боку відділу замовлень або виробничо-диспетчерського відділу та розподіляють їх по дільницях (бригадах). Доведення сформо ваної виробничої програми до робочих місць вимагає врахування в ній конкретних умов, що склалися, а також можливості вико нання робіт у межах встановлених строків, результат виконання попередніх виробничих завдань.
В цих умовах для дільниць та бригад розробляється два ви ди виробничих завдань: оперативно-календарний план запуску-випуску деталей з урахуванням рівномірного та ритмічного випуску продукції, а також змінно-добові завдання з конкрет ним закріпленням деталей (операцій) за робочими місцями. Ця робота носить оперативний характер, відповідно і період, на який вона направлена, короткий — в межах тижня, доби, зміни [4].
Формування цехових виробничих програм, їх доведення до робочих місць, відповідне коригування в процесі виконання ре гулярно повторюється протягом року плановими службами та їх керівниками.
Виходячи з викладеного виробничі програми цехів характери зуються багатогранністю форм, певною періодичністю та деталі зацією розробки. Вертикальний структурний розріз їх складу яв ляє собою перелік послідовно розроблених виробничих програм та завдань від рівня підприємства, цеху до окремих робочих місць на дільницях та в бригадах.
Поняття та види резервів
Основою для обґрунтування техніко-економічних показників є аналіз організаційно-технічного рівня виробничих підрозділів, спрямований на виявлення резервів виробництва. Оцінка резервів показана на рис. 1.5.
Підрозділ 1 резервів зростання показника не має, а підрозділи 2 і 3 — мають, тобто вони можуть підвищити показник, не здійснюючи ніяких оргтехзаходів. Якщо ж необхідно підвищити показник на величину, яка перевищує наявні резерви, то слід здійснити організаційно-технічні заходи, на які повинні бути виділені від повідні капітальні вкладення. їх розмір визначається за допомогою формули ефективності затрат на проведення оргтехзаходів:
Рис. 1.5. Оцінка резервів ви робництва виробничих під розділів.
а — фактична величина техніко-економічного показника; б — величина показника, який від повідає досягнутому організа ційно-технічно-му рівню вироб ництва; в — результат оцінки резервів підвищення техніко-економічного показника.
В узагальненому вигляді взаємозв'язок основних цілей аналізу організаційно-технічного рівня при обґрунтуванні планових зав дань виробничих підрозділів показаний на рис. 1.6. Особливу ува гу звертаємо на те, що після проведення запланованих оргтехзаходів нерівномірність організаційно-технічного рівня виробничих підрозділів збережеться, правда, в новому вигляді [1].
Рис.1.6. Взаємозв’язок основних цілей аналізу організаційно-технічного рівня при обґрунтування планових завдань виробничих підрозділів
Рис.1.7. Взаємозв'язок розділів техпромфінплану в процесі його
розробки.
Основні шляхи поліпшення використання виробничих потужностей полягають у розкритті екстенсивних і інтенсивних резервів, а також в підвищенні загальноосвітнього і технічного рівня робітників [1].
Екстенсивні резерви полягають у:
- збільшенні кількості одиниць встановленого і фактично працюючого обладнання;
- вдосконаленні організації ремонту обладнання;
- підвищенні змінності роботи цехів і дільниць;
- скороченні виробничих циклів складально-монтажних робіт;
- поліпшенні складування і раціональному використанні виробничих площ;
- зміні технології і передачі частини робіт на менш завантажені групи обладнання в цеху;
- розвитку раціонального кооперування заводів, цехів і дільниць.
Другим напрямом поліпшення використання виробничих потужностей є інтенсивні резерви. Якщо екстенсивні резерви мають свої природні кордони, то інтенсивні резерви практично невичерпні.
Інтенсивні резерви знаходять своє конкретне вираження в наступному:
- вдосконаленні конструкції виробів, що випускаються;
- поглибленні спеціалізації заводів, цехів і дільниць з метою збільшення серійності виробництва і впровадження прогресивної технології;
- розширенні уніфікації, нормалізації і стандартизації виробів;
- оновленні і модернізації обладнання;
- підвищенні технічної оснащеності виробництва;
- впровадженні наукової організації праці на робочих місцях.
Підвищення ефективності виробничої потужності проблема комплексна. Вона охоплює не тільки питання капітальних вкладень (інвестицій) і використання обладнання, але і тісно пов'язана з питаннями організації, планування, технічної підготовки і управління виробництвом, а також підвищення зацікавленості підприємства в кращому використанні обладнання.
1.3. План організаційно-технічних заходів на підприємстві
Розробка плану організаційно-технічних заходів є однією з умов успішного досягнення всіх планових техніко-економічних показників діяльності підприємства.
В умовах ринкової економіки різко зростає значення плану технічного розвитку і вдосконалення організації виробництва.
Розробку цього розділу виробничого плану рекомендується проводити виходячи зі стратегії розвитку підприємства.
Головною задачею будь-якого виробничого підприємства є забезпечення виготовлення суспільно-необхідної продукції у відповідності до встановлених планів по обсягах, термінах, по використанню ресурсів. В сучасних умовах кожне підприємство, поряд з виготовленням продукції, зобов’язане оперативно впроваджувати досягнення науки і техніки, тобто здійснювати науково-технічний прогрес [3].
Плани технічного і організаційного розвитку направлені на забезпечення виготовлення високоефективних видів продукції, на вдосконалення техніко-технологічної бази виробництва, зниження витрат і економію всіх видів матеріально-технічних ресурсів, а також на покращення умов праці та техніки безпеки.
У відповідності до цих завдань план організаційно-технічних заходів по їх цільових напрямках
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора