Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Фондоємність продукції і ефективність підприємства
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра економіки підприємства
Інформація про роботу
Рік:
2007
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
Кафедра економіки підприємства
Курсова робота
з дисципліни «Економіка підприємства»
на тему:
«Фондоємність продукції і ефективність підприємства»
Зміст:
Вступ ……………………………………………………………………………………….
І. Розділ. Теоретична частина. Поліпшення використання основних виробнчих фондів.
1.1. Ефективність використання основних виробничих фондів ………………
1.2. Фондоємність як економічна категорія. Її вплив на господарську діяльність підприємства. Резерви зниження фондоємності. ………………………………………
1.3. Резерви поліпшення використання основних виробничих фондів ………
ІІ. Розділ. Економічна оцінка фондоємності продукції та її вплив на господарську діяльність підприємства
2.1. Техніко-економічна характеристика об’єкта досліджень ………………...
2.2. Оцінка рівня фондоємності продукції ……………………………………..
2.3. Залежність ефективності виробництва від рівня фондоємності продукції
ІІІ. Розділ. Пропозиції щодо зниження рівня фондоємності і підвищення ефективності підприємства …………………………………………………………………………….
Висновки …………………………………………………………………………………
Список використаної літератури ……………………………………………………….
Вступ
Виробничо-господарська діяльність та фінансовий стан підприємства багато в чому залежать від забезпеченості основними фондами та іх використання.
Основні фонди (засоби) - це матеріальни активи, які підприємство утримує для використання їх у процесі виробництва, постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних функцій. Строк корисного використання (експлуатації) основних фондів перевищує один рік ( операційний цикл, якщо останній є тривалішим за один рік).
Розвиток виробництва є невіддільним від проблеми ефективного використання основних виробничих фондів.
Задачі аналізу - визначити забезпеченість підприємства і його структурних підрозділів основними фондами і рівень їх використання по показниках, а також встановити причини їх зміни; розрахувати вплив використання основних засобів на обсяг виробництва продукції і інші показники; вивчити міру використання виробничої потужності підприємства і обладнання; виявити резерви підвищення ефективності використання основних засобів. [2,ст 72-73].
Проблема підвищення ефективності використання основних засобів є центральною в період переходу України до цивілізованих ринкових відносин. Маючи ясне уявлення про роль основних засобів у виробничому процесі, чинниках, що впливають на використання основних засобів, можна виявити методи, напрями, за допомогою яких підвищується ефективність використання основних засобів і виробничих потужностей підприємства, що забезпечує зниження витрат виробництва і зростання продуктивності праці. Цими причинами підтверджується актуальність вибраної теми курсової роботи. [ 9 ]
Дана робота складається з трьох розділів: теоретична частина, аналітична та розділ пропозицій, щодо зниження фондоємності продукції та підвищення ефективності підприємства.
У теоретичній частині розкриваються поняття про основні фонди підприємства, їх економічне та соціальне значення, поліпшення їх використання. Особлива увага зверталась на такі економічні категорії як фондовіддача та фондоємність, механізм їх впливу на господарську діяльність підприємства.
У аналітичній частині надається економічна оцінка рівня фондоємності продукції та її вплив на господарську діяльність підприємства. Також визначається залежність ефективності виробництва від рівня фондоємності продукції, яка показується на графіках .
При аналізі основних засобів на підприємстві аналізуються наявність, структура, рух основних засобів. Основним показником використання основних засобів є фондовіддача.
При цьому аналізі складається факторная модель і розраховується вплив фондоємності на ефективність виробництва ( методом 1 МНК ). Вивчається екстенсивна (за часом) і інтенсивне (по потужності) завантаження підприємства. Розраховуються такі показники, як фондоємність, що відображає ефективність використання основних виробничих фондів, економічну сторону технічного прогресу, співвідношення живої та уречевленої праці, що безпосередньо пов'язане з продуктивністю праці та трудовими ресурсами.
Після проведення аналізу визначаються шляхи і резерви підвищення ефективності підприємства, шляхом зниження фондоємності, на прикладі розрахункової частини. Вони і представлені у третьому розділі курсової роботи.
Розділ 1. Теоретична частина
1.1 Ефективність використання основних виробничих фондів.
Проблема ефективності виробництва завжди посідала важливе місце серед актуальних проблем економічної науки. Зацікавленість нею виникає на різних рівнях управління економікою – від власників приватного підприємства до керівників держави.
Термін "ефект" у перекладі з латинської означає "результат". Отже, категорія "ефективність" може інтерпретуватись як "результативність".
Отже, фактично визначення ефективності виробництва полягає в оцінці його результатів. Такими результатами можуть бути обсяги виготовленої продукції в натуральному чи вартісному (за оптовими цінами або за собівартістю) виразі або прибуток. Але ж сама по собі величина цих результатів не дає змоги робити висновки про ефективність або неефективність роботи підприємства, оскільки невідомо, якою ціною отримані ці результати. Звідси для отримання об'єктивної оцінки ефективності підприємства необхідно також урахувати оцінку тих витрат, що дали змогу одержати ті чи інші результати. Процес виробництва здійснюється через поєднання факторів, що його визначають: засобів праці (основні фонди), предметів праці (оборотні фонди), робочої сили (трудові ресурси). Крім того, істотним чином на виробництво впливає фінансовий стан підприємства, а також певні організаційні, управлінські, технологічні та інші переваги, що відображаються як нематеріальні ресурси. Тож за оцінку витрат логічно взяти оцінку всіх перелічених ресурсів. Виходячи з цього можна дати таке визначення ефективності: ефективність підприємства являє собою комплексну оцінку кінцевих результатів використання основних і оборотних фондів, трудових і фінансових ресурсів та нематеріальних активів за певний період часу. [ 5 ]
Безперервна діяльність підприємства поєднує в собі робочу силу, основні та оборотні засоби, що складають базис їх активності. Дані три елементи відіграють важливе значення. Воно полягає в тому, що дані три фактори об’єднуються в процесі здійснення діяльності в один робочий механізм забезпечення роботи підприємства, її безперервності та систематичності, зростання у масштабі і розвиток у продуктивності.
Ресурсний потенціал відіграє важливу роль у розв’язанні науково – технічних, організаційних і економічних завдань господарювання. Рівень забезпеченості підприємства необхідними елементами виробничого потенціалу та ефективності їх використання характеризують рівень організації виробництва, технологічного і ресурсного забезпечення, характеризують ступінь використання техніки, предметів праці, створюють передумови розширення діяльності, покращення фінансової стійкості, конкурентоспроможності і, як наслідок, залучення нових інвестицій. [ 7 ]
Засоби виробництва виражені у грошовій формі утворюють виробничі засоби підприємства. У процесі виробництва здійснюється їх споживання, в результаті чого створюються матеріальні блага. В залежності від характеру їх споживання у процесі виробництва виробничі засоби поділяються на основні та оборотні.
Основні фонди на підприємстві представлені засобами праці. Засоби праці стають основними фондами тільки тоді, коли вступають у виробничий процес.
Економічне значення основних фондів заклечається в тому, що вони є мірилом розвитку процесу праці, визначають ступінь механізації виробництва, забезпечують своєчасне і якісне виконання робіт (випуск продукції) і цим самим визначають рівень продуктивності і живої праці. На базі зростання основних фондів збільшується економічний потенціал і виробничі можливості підприємств, підвищується технічний рівень виробництва, що забезпечує збільшення обсягів випуску продукції, поліпшення умов праці. [ 1, ст.33]
Економічне значення використання основних фондів:
найкраще використання основних фондів забезпечує збільшення випуску продукції без додаткових капітальних вкладень;
краще використання основних виробничих фондів сприяє зниженню собівартості продукції. Це досягається за рахунок зменшення на одиницю продукції амортизації, заробітної плати, а також частки адміністративно-управлінських та інших умовно-постійних витрат, загальна величина яких із зростанням обсягу виробництва продукції майже не змінюється;
підвищення ефективності основних фондів не тільки забезпечує збільшення випуску продукції на даному підприємстві або в даній галузі, а й створює умови для розширення виробництва в інших галузях народного господарства в цілому.
краще використання оборотних фондів систематичного скорочення питомої витрати сировини, палива, енергії та інших матеріальних ресурсів сприяє зростанню масштабів виробництва продукції і зниженню її собівартості, а також більш ефективному використанню технологічного устаткування.
ефективне використання виробничих фондів дає можливість прискорити темпи зростання національного доходу, поліпшити співвідношення між виробництвом, споживанням і нагромадженням, а також збільшити частку фонду споживання в національному доході.
Якщо виробничі фонди використовуються не досить ефективно, суспільство змушене розширяти виробництво матеріальних благ за рахунок додаткових капітальних вкладень, тобто за рахунок збільшення частини національного доходу, що використовується на нагромадження. [3, ст. 24-25]
Метою аналізу виробничого потенціалу полягає в тому, щоб вчасно і якісно оцінити виробничий потенціал, ефективність використання його структурних складових, раціональності їх використання, у виявленні резервів підвищення основних показників ефективності використання: матеріаломісткість, продуктивність праці, фондовіддача.
Ефективність використання основних засобів підприємства є основною задачею будь-якого підприємства. Це пов’язано з тим, що чим краще і ефективніше будуть використовуватися основні засоби, тим меншою буде собівартість виготовлюваної продукції, що сприятиме підвищенню її конкурентоспроможності та забезпечить підвищення ліквідності та платоспроможності підприємства.
Проаналізуємо основні показники забезпеченості підприємства основними фондами та показники використання основних фондів:
Фондоємність (Фєм) – характеризує забезпеченість підприємства основними засобами:
Фєм = Бв : Оп
де Бв - балансова вартість основних виробничих фондів;
Оп – обсяг виробленої продукції.
Фондоозброєність (Фо) – показує величину основних виробничих фондів, яка припадає на одного працівника:
Фо = Бв : Ч
де Бв - балансова вартість основних виробничих фондів;
Ч – середньооблікова чисельність працівників.
Фондовіддача (Фв) – характеризує ефективність використання основних виробничих засобів. Відображає суму виробленої продукції на одну гривню основних виробничих засобів :
Фв = Оп : Бв
де Оп – обсяг виробленої продукції;
Бв – балансова вартість основних виробничих фондів.
Рентабельність виробництва (Рв) – характеризує ступінь окупності поточних витрат виробництва:
Роз = П : Ср
де П - загальний прибуток підприємства;
Ср – собівартість реалізованої продукції. [ 7 ]
Коефіцієнт зносу (Кзн) – характеризує частку вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах. Коефіцієнт зносу визначається відношенням суми зносу основних засобів до балансової вартості основних засобів.
Коефіцієнт придатності (Кпр) – показує, яка частина основних засобів придатна для експлуатації в процесі господарської діяльності.
Коефіцієнт оновлення (Кон) – основних засобів характеризує інтенсивність уведення в дію нових основних засобів. Він показує частку введених основних засобів за визначений період у загальній вартості основних засобів на кінець звітного періоду.
Коефіцієнт вибуття (Квв) – показує інтенсивність вибуття основних засобів, тобто ступінь вибуття тих основних засобів, які або морально застаріли, або зношені й непридатні для подальшого використання. Позитивною в діяльності підприємства є ситуація, коли вартість введених у дію основних засобів перевищує вартість вибулих основних засобів. Для цього розраховується коефіцієнт приросту основних засобів.
До показників ефективності використання основних засобів можна також віднести показник питомої ваги активної частини основних засобів у їх загальній сумі.
[ 8 ]
Технічний рівень основних засобів та ступінь їх морального зносу характеризує віковий склад обладнання. В першу чергу він дає можливість виявити застаріле обладнання, яке потребує заміни. Для аналізу діюче обладнання групується по видам, а всередині – по тривалості використання. Розраховується їх питома вага.
Для характеристики стану робочих машин, силового обладнання, приладів, інструменту та пристосувань застосовують групування по технічній придатності, виділяючи слідуючи групи: придатне обладнання; обладнання, яке потребує капітального ремонту; обладнання не придатне, яке підлягає списанню.
[ 7 ]
1.2 Фондоємність як економічна категорія. ЇЇ вплив на господарську діяльність підприємства. Резерви зниження фондоємності.
Найуніверсальнішими показниками використання основних виробничих фондівє показники фондоємності і фондовіддачі.
Вартісні показники використання основних фондів дозволяють давати узагальнюючу оцінку використання засобів праці на даному підприємстві.
При порівнянні таких показників по окремих підприємствах однієї і тієї ж галузі промисловості враховують час введення в експлуатацію підприємств, відмінності у їх технічному розвитку.
Порівнюють показники фондовіддачі та фондоємності тільки по тих підприємствах, які випускають однакову продукцію, а розраховують їх виходячи не лише з вартості продукції, але й з суми прибутку, одержаної підприємством. Величина прибутку, одержувана на кожну гривню основних виробничих фондів, відбиває всі економічні фактори, які обумовлюють розмір отриманого прибутку і ступінь використання основних фондів. [2, ст. 56-57]
Фондоємність продукції – це відношення вартості основних виробничих фондів підприємства до вартості валової продукції, що виробляється за рік. Фондоємність виробництва (продукції) – це показник ефективності використання основних виробничих фондів, економічна сторона технічного прогресу, співвідношення живої та уречевленої праці, що безпосередньо пов'язане з продуктивністю праці та трудовими ресурсами.
де, Бв – балансова вартість основних виробничих фондів;
Оп – обсяг виготовленої продукції.
Фондоємність є величина зворотна до фондовіддачі. Цей показник дає можливість визначити вартість основних фондів на одну гривню виробленої продукції і характеризує забезпеченість підприємства основними фондами. За нормальних умов фондовіддача повинна мати тенденцію до збільшення, а фондоємність – до зменшення.
Фондоємність як економічна категорія має безпосередній вплив на господарську діяльність підприємства і її зниження є важливим резервом підвищення ефективності виробництва. Вона посідає важливе місце в системі оцінних показників досягнутого рівня використання засобів виробництва. Крім того, цей показник широко використовують у плануванні при обґрунтуванні розмірів необхідних капітальних вкладень для розширення виробничих потужностей і освоєння виробництва нових видів продукції.
Зниження фондоємності на підприємстві свідчить про підвищення використання виробничих фондів. Разом з тим, при оцінці досягнутого рівня використання фондів та вивченні динаміки його зміни слід враховувати, що на величину фондоємності впливає багато факторів, у тому числі й ті з них, які не зв’язані з рівнем використання діючих виробничих фондів на виробництві. Так, якщо в характеристиці рівня фондоємності не врахувати змін, які сталися у номенклатурі і асортименті вироблюваної продукції в бік збільшення частки більш трудомісткої і матеріаломісткої продукції, можна зробити неправильний висновок про погіршення використання виробничих фондів.
На приріст або зменшення величини фондоємності в розрахунку за продукцією і прибутком впливають нововведені виробничі потужності, зрушення в структурі виробничих фондів, зміни у рівні спеціалізації і кооперування виробництва та інші фактори. Тому для об’єктивної оцінки досягнутого рівня використання виробничих фондів у процесі економічного аналізу потрібно розрахувати приріст (зменшення) фондоємності, обумовлений дією незалежних від діяльності промислового підприємства факторів, і з урахуванням одержаних результатів скоригувати фактичний рівень фондоємності за аналізований період. [3, ст.. 12-13]
Якщо фондоємність збільшується, то це свідчить про високі витрати на виготовлення одиниці продукції, про зниження обсягів виробництва продукції, про зниження виробничої потужності підприємства.
Наслідком поліпшення використання основних виробничих фондів є зменшення потреби підприємств у капітальних вкладеннях для розвитку матеріально – технічної бази підприємства з метою збільшення обсягу виробництва продукції, тобто забезпечується економія коштів на ці потреби. Як свідчить багаторічна практика господарювання, ефект від поліпшення використання основних виробничих фондів реалізується значно швидше, ніж від нових капітальних вкладень. Крім того, підвищення ефективності використання основних виробничих фондів зменшує втрати від морального зносу.
В принципі, вона «дає, так званий, сигнал» економістам певного підприємства про те, що варто змінити стратегію управління підприємством, а саме:
- удосконалити технологічну структуру;
- збільшити частку активної частини;
- знизити зношеність основних виробничих фондів;
- збільшити придатність, що призведе до збільшення обсягів виробництва. Чим більше буде вироблятися продукції, тим меншою буде питома вага амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції. Це призводить до зниження собівартості одиниці продукції і до збільшення прибутку підприємства.
- збільшити коефіцієнт оновлення на новій технічній основі. Адже, оновлення основних фондів на старій технічній основі лише омолоджує основні фонди, але не підвищує їх дієздатності. Тому таке оновлення є лише простим відтворенням ОФ. Для підвищення ефективності виробництва на підприємстві необхідно, щоб оновлення основних фондів відбувалося на новій технічній основі, щоб вони не тільки омолоджувались, але й підвищувалась їх продуктивність. Вплив всіх вищеперерахованих факторів призводить до зниження фондоємності продукції, а, отже, й до підвищення ефективності підприємства. Вони і є резервами зниження фондоємності. [ 6 ]
1.3 Резерви поліпшення використання основних виробничих фондів.
Економічна ефективність функціонування основних виробничих фондів є складовою результату використання всіх виробничих ресурсів підприємства. При визначенні економічної ефективності основних фондів використовують систему натуральних та вартісних показників, а також співвідносні оцінки темпів зростання випуску продукції і темпів зростання обсягу основних фондів; фондоозброєності праці та її продуктивності. [ 5 ]
Для виявлення резервів поліпшення використання основних виробничих фондів й удосконалення планування капітальних вкладень необхідно проаналізувати показники, які характеризують використання засобів праці на підприємстві. Ці показники умовно можна поділити на дві групи: узагальнюючі й окремі (індивідуальні). До узагальнюючих показників відносять фондовіддачу.
Обсяг виробленої продукції визначається в натуральних або вартісних показниках. Найчастіше узагальнюючим вартісним показником обсягу виробництва є товарна або чиста продукція. Для зіставлення рівня і динаміки фондовіддачі обсяг продукції обчислюють у фіксованих цінах, а обсяг основних фондів — за відновленою вартістю, оскільки залишкова вартість змінюється непропорційно до зміни виробничої потужності.
Фондовіддача показує загальну віддачу від використання кожної гривні, витраченої на основні виробничі фонди, тобто ефективність цього вкладення коштів.
Оберненим до фондовіддачі показником є фондоємність, яка визначається відношенням середньорічної вартості основних фондів до обсягу виготовленої продукції.
Незважаючи на те, що фондовіддача є узагальнюючим показником використання основних фондів, вона не може розкрити всіх потенційних можливостей поліпшення планування відтворення основних фондів та інтенсифікації виробництва. Тому при плануванні та обліку використовують систему окремих (індивідуальних) показників, кожний з яких відображає окремий бік ефективності використання основних фондів. [ 4 ]
При аналізі фондовіддачі фактичний показник фондовіддачі порівнюють з розрахунковим, з даними попередніх періодів, проектними показниками, фондовіддачею інших підприємств даної галузі. На рівень фондовіддачі впливають різні чинники, пов'язані як зі зміною обсягу продукції, так і з ефективністю використання основних виробничих фондів, особливо їх активної частини.
Всі чинники можна поділити на дві групи:
- ті, що не залежать від ступеня використання основних фондів;
- ті, що залежать від ступеня використання основних фондів.
До першої групи чинників належать: розвиток кооперованих зв'язків і зміна матеріаломісткості та трудомісткості продукції; зміна цін на сировину, матеріали, готову продукцію та ін. Зростання кооперованих поставок, матеріаломісткості веде до зростання фондовіддачі.
До другої групи чинників належать: зміна питомої ваги машин і устаткування в складі основних фондів, підвищення змінності роботи устаткування; зменшення внутрішньозмінних простоїв; зміна рівня внутрішньозаводської спеціалізації та ін.
Аналіз фондовіддачі проводять у двох напрямках. Перший з них є визначення впливу фондовіддачі на обсяг виробництва.
Слід зауважити, що фондовіддача, коефіцієнт матеріальних затрат, продуктивність устаткування, коефіцієнт змінності роботи устаткування, питома вага машин і устаткування у загальній вартості фондів перебувають у прямій залежності, а залежність фондовіддачі від вартості одиниці устаткування є оберненою. [ 5 ]
До системи окремих показників використання основних виробничих фондів відносять: показники їх екстенсивного та інтенсивного використання.
До показників екстенсивного використання належать такі: коефіцієнт залучення у виробництво устаткування; коефіцієнт використання устаткування в часі; коефіцієнт змінності режиму роботи устаткування.
Усе устаткування на виробництві поділяють на наявне, установлене та діюче. Наявне устаткування — це устаткування, зараховане на баланс і внесене до інвентарних списків незалежно від стану і місцезнаходження. Установлене устаткування – це устаткування, яке змонтоване на місці його експлуатації. Діючим називається устаткування, залучене до виробництва, незалежно від тривалості його роботи. Відношення встановленого та діючого устаткування до наявного і буде характеризувати коефіцієнт залучення устаткування до виробництва.
Визначення коефіцієнтів використання устаткування в часі здійснюється за даними календарного, режимного, планового (максимально можливого) і фактично відпрацьованого (робочого) фонду часу. [ 10 ] Календарний визначають як добуток кількості календарних днів у році і верстато-годин на добу. Він поділяється на режимний і позарежимний час.
Режимний фонд визначають із кількості робочих днів у році, планового коефіцієнта змінності роботи устаткування, кількості верстатів, крім тих, які за планово-запобіжним ремонтом мають бути у капітальному і поточному ремонті.
Позарежимний час включає вихідні і святкові дні, час неробочих змін, міжзмінні й обідні перерви.
Плановий фонд часу включає кількість годин, що підлягають відпрацюванню за вирахуванням планових зупинок устаткування (ремонт, у резерві і т. ін). Плановий відрізняється від режимного кількістю планових витрат робочого часу.
Фактично використаний фонд часу роботи устаткування - це кількість фактично відпрацьованих верстато-годин.
Показники використання календарного, режимного і планового фондів часу роботи устаткування виражають ступінь його завантаження. Однак діюча система обліку і звітності не дає змоги точно дати оцінку, бо не відображає реально відпрацьований час. На практиці оцінювання використання устаткування в часі проводять за даними разових спостережень. [ 5 ]
Серед окремих показників екстенсивного використання засобів праці важливе значення має коефіцієнт змінності роботи устаткування. Він являє собою кількість змін роботи основних виробничих фондів в добу. Визначається як відношення балансової вартості основних виробничих фондів, що використовувались у різні зміни доби, до балансової вартості основних виробничих фондів підприємства. [1, ст. 65] Коефіцієнт змінності можна обчислити за кількістю не лише працюючого, а й наявного устаткування, установленого, запланованого до роботи.
Коефіцієнт змінності, обчислений за кількістю не лише працюючого, а й установленого устаткування, більш повно відбиває резерви підвищення ефективності використання основних фондів підприємства. [ 4 ]
Основними причинами низького коефіцієнта змінності є неукомплектованість робітниками, несправність устаткування, наднормативний ремонт, недоліки у забезпеченні матеріальними ресурсами і т. д. [ 10 ]
Показники екстенсивного використання основних виробничих фондів, як правило, відображають внутрішньозмінні, цілодобові простої устаткування і не характеризують ефективності його використання під час його фактичного завантаження.
Устаткування може бути не повністю завантаженим або працювати, але не випускати продукцію, або випускати неякісну продукцію. Тому виникає необхідність показники екстенсивного використання доповнювати показниками інтенсивного використання основних фондів. Особливо важливим серед них є коефіцієнт інтенсивного завантаження устаткування.
Коефіцієнт інтенсивного завантаження устаткування визначається відношенням фактичної продуктивності устаткування, що використовується на підприємстві, до його нормативної продуктивності, тобто технічно обгрунтованої, прогресивної.
Успішне функціонування основних фондів та виробничих потужностей залежить від того, якою мірою реалізуються екстенсивні та інтенсивні фактори кращого їх використання. Екстенсивне поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей означає: по-перше, збільшення часу функціонування основного устаткування і, по-друге, підвищення питомої ваги діючого устаткування в складі всього устаткування, наявного на підприємстві.
Основними напрямками збільшення часу функціонування устаткування є – скорочення та ліквідація внутрішньозмінних простоїв шляхом:
підвищення рівня організації виробництва (повне і своєчасне забезпечення робочих місць інструментами, матеріалами, напівфабрикатами, деталями);
підвищення якості ремонтного обслуговування устаткування;
скорочення цілодобових простоїв устаткування, підвищення коефіцієнта змінності його роботи. На підприємствах України з дискретним характером виробництва кількість не працюючого впродовж доби устаткування нерідко досягає 15 — 20%, коефіцієнт змінності в середньому в промисловості становить 1,4 (з урахуванням внутрішньозмінних простоїв ще менше - 1,2) що свідчить про значні резерви кращого використання засобів праці.
Важливим напрямком підвищення ефективності використання основних фондів є зменшення кількості недіючого устаткування, виведення з експлуатації зайвого та швидке залучення у виробництво невстановлеиого устаткування, обсяги якого є досить значними.
Слід підкреслити, що екстенсивне поліпшення використання основних фондів та виробничих потужностей хоча повністю на сьогодні не реалізоване, все ж воно має межі.
Набагато ширші можливості має інтенсивне поліпшення використанняосновних фондів та виробничих потужностей, яке передбачає підвищення ступеня завантаження устаткування за одиницю часу. Підвищення інтенсивного завантаження устаткування може бути досягнуто шляхом модернізації діючого устаткування, машин та механізмів, установлення оптимального режиму їх роботи.
Інтенсивне використання основних фондів підвищується також через технічне удосконалення засобів праці та технології виробництва, скорочення строків досягнення проектної продуктивності техніки, удосконалення наукової організації праці, виробництва й управління, підвищення кваліфікації та професійної майстерності робітників.
Досить значними резервами кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів і виробничих потужностей є удосконалення структури основних виробничих фондів. Оскільки збільшення випуску продукції досягається тільки у провідних основних цехах, то важливо підвищувати їх частку в загальному обсязі основних фондів. Збільшення основних фондів допоміжного виробництва веде до зростання фондомісткості продукції, оскільки безпосередньо обсяги продукції не збільшує, але і без пропорційно розвинутого допоміжного виробництва основні цехи з повною віддачею не можуть функціонувати. Тому необхідно встановлювати оптимальну виробничу структуру підприємства — важливий напрямок кращого використання основних фондів.
Важливий резерв кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів та виробничих потужностей — швидке освоєння проектних потужностей, введення в дію нових технологічних ліній, агрегатів, устаткування. Практика свідчить, що середній фактичний період освоєння виробничих потужностей становить п'ять-шість і більше років. Разом з тим технічно й економічно обгрунтовані розрахунки підтверджують реальну можливість досягнення проектних показників за один-два роки, залежно від галузі та виду підприємства. [ 4 ]
ІІ. Розділ. Економічна оцінка фондоємності продукції і її вплив на господарську діяльність підприємства.
2.1. Техніко-економічна характеристика об’єкта досліджень
Здійснення техніко – економічної характеристики об’єкта дослідження неможливе без його дослідження, тому для досягнення цієї мети ми здійснимо дослідження певної кількості об’єктів генеральної сукупності.
Для збору вихідної інформації по генеральній сукупності застосуємо без повторну вибірку, в результат якої отримали 30 підприємств, чкі репрезентуватимуть генеральну сукупність. Предметом ослідження буде вивчення рівня фондоємності 30 підприємств,
які в даномі випадку виступатимуть об’єктами і отримані на основі безповторної вибірки за наступною формулою :
, де
t = 2, оскільки рівень точності ( ймовірності ) беремо рівним 95 %, тобто р = 0,95;
0,5 ;
N = 100 підприємств ( розмір генеральної сукупності );
0,15 – похибка вибіркової сукупності.
В результаті обчислення чисельності вибіркової сукупності за вищенаведеною формулою, отримуємо розмір вибіркової сукупності :
= ( підприємств )
Вихідні дані по даним підприємствах наводимо в таблиці 1
Після обробки даних по 30 підприємств, ми можемо зробити техніко – економічну характеристику даних підприємств, яка буде представлена у таблиці 2.
Висновки : Отже, після групування даних по вибірковій сукупності ми отримали 4 групи підприємств за рівнем фондоємності продукції. Тому ми можемо зробити наступні висновки:
1) Найбільш чисельною за рівнем фондоємності є група 3, фондоємність підприємств якої коливається від 0,496 до 0,529 грн / грн. – 16 підприємств.
2) До 1 групи входить 2 підприємства (фондоємність коливається від 0,430 до 0,463), до 2 групи 3 підприємства (0,463 – 0,496) і до 4 групи – 9 підприємств з рівнем фондоємності від 0,496 до 0,529.
3) В 3 групі – найбільші обсяги виробництва 5066,67 тис. грн. (в середньому), витрати виробництва 4466,67 тис. грн., активна частина 1608,97 тис. грн., прибуток 631,25 тис. грн. Також в даній групі найбільший виробіток – 12,54 грн/люд. та найменша рентабельність – 0,13.
4) Найнижча фондоємність – 0,43 і відповідно найбільша фондовіддача – 2,30 в групі 1.
5) Найнижчий обсяг виробництва – 4155,56 тис. грн., витрати виробництва – 3677,78 тис. грн., фондовіддача – 1,89, рентабельність – 0,13 в групі 4, де фондоємність коливається від 0,496 до 0,529.
2.2. Оцінка рівня фондоємності продукції
Таблиця 3. Показники фондоємності та річного обсягу виробництва продукції для порівняльної характеристики об’єкта дослідження.
Фондоємність
Обсяг
0,52
4200
0,49
5500
0,53
4300
0,49
4100
0,50
5000
0,49
3700
0,52
5000
0,53
3600
0,51
4700
0,46
4800
0,49
3700
0,50
4000
0,48
5600
0,52
4200
0,49
3900
0,53
4000
0,43
4600
0,43
4600
0,53
4000
0,53
3600
0,46
4800
Дані Рис. 2.1. свідчать, що:
у величині річного обсягу виробництва продукції 12,2 % факторів впливу становить фондоємність, а решта – інші чинники;
коефіцієнт кореляції свідчить про помірний рівень зв’язку між фондоємністю та річним обсягом виробництва продукції;
фактичний коефіцієнт значимості ( 1,94 ) більший за теоретичний ( 1,895 ), що свідчить про існування зв’язку між рівнем фондоємності та річним обсягом виробництва продукції на підприємстві .
Таблиця 4. Показники коефіцієнта змінності та фондоємності для порівняльної характеристики об’єкта досліджень.
Коеф. змінності
Фондоємність
2,05
0,39
1,74
0,49
1,65
0,53
1,70
0,49
1,56
0,50
1,60
0,49
1,83
0,49
1,54
0,52
1,74
0,53
1,92
0,51
1,92
0,39
1,83
0,49
2,04
0,50
1,56
0,50
2,15
0,50
2,04
0,39
1,74
0,39
1,83
0,49
1,60
0,49
1,68
0,52
1,53
0,49
1,95
0,39
Дані Рис. 2.2. свідчать, що:
коефіцієнт змінності впливає на рівень фондоємності на 21,7%, решта – інші чинники;
коефіцієнт кореляції свідчить про помірний рівень зв’язку між коефіцієнтом змінності і рівнем фондоємності;
фактичний коефіцієнт значимості ( 1,94 ) більший за теоретичний ( 1,895 ), що свідчить про існування зв’язку між рівнем фондоємності та коефіцієнтом змінності.
Таблиця 5. Показники коефіцієнта придатності та рівня фондоємності для порівняльної характеристики об’єкта дослідження.
Коеф. придатності
Фондоємність
0,82
0,46
0,74
0,49
0,74
0,53
0,75
0,49
0,72
0,50
0,75
0,49
0,73
0,52
0,79
0,46
0,83
0,46
0,77
0,46
0,83
0,46
07.11.2012 04:11-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора