РОЗДІЛ 9. ВНУТРІШНІЙ АУДИТ: ЙОГО СУТНІСТЬ,ОБЄКТИ І СУБЄКТИ.
9.1. Суб’єкти та об’єкти внутрішнього аудиту.
9.2. Завдання і функції служби внутрішнього аудиту.
9.3.Розгляд роботи внутрішнього аудиту при здійсненні аудиторської перевірки.
Резюме
Питання для самоконтролю
9.1. Суб’єкти та об’єкти внутрішнього аудиту.
Перехід економіки України на ринкові шляхи призвів до радикальних змін в плануванні, обліку та контролю виробничо-господарської діяльності, трансформації системи управління комерційними організаціями. Зовсім іншими стали цілі підприємництва, засоби їх досягнення, економічна основа суспільства.
Перед комерційними організаціями України в умовах ринкової конкуренції постає завдання структурної перебудови системи корпоративного управління з метою забезпечення конкурентноздатності, ефективного функціонування та розвитку організації. Але яким би професійним не був менеджмент, актуальним стає питання контролю за станом справ, одним із дієвих інструментів якого може стати внутрішній аудит. Практика підтверджує, що найкращим на сьогодні інструментом ринкових перебудов діяльності комерційної організації є впровадження системи внутрішнього аудиту.
Внутрішній аудит – це незалежна експертна діяльність аудиторської служби (відділу внутрішнього аудиту, аудитора) суб’єкта господарювання для перевірки, оцінки адекватності і ефективності системи внутрішнього контролю, якості виконання призначених обов’язків працівниками.
В економічно розвинутих державах внутрішньому аудиту приділяється така ж сама пильна увага, як і зовнішньому (аудиторські комітети зобов’язані створювати всі компанії, акції яких котуються на біржі). Але якщо становлення зовнішнього аудиту в Україні, можна сказати, вже відбулося, то вітчизняний внутрішній аудит і в професіональному, і в законодавчому аспектах сьогодні знаходиться ще в початковому стані. В той же час посилюється взаємодія зовнішнього та внутрішнього аудиту (стандарти зовнішнього аудиту передбачають використання роботи внутрішніх аудиторів при проведенні аудиторських перевірок).
Відповідальність за організацію внутрішнього аудиту несе керівник відділу, який зобов’язаний організувати безперервний процес ефективного контролю в усіх підрозділах підприємства, а також організувати взаємовідносини зі всіма підрозділами і зовнішніми компетентними організаціями з питань контролю фінансово-господарської діяльності. Одним із принципів внутрішнього аудиту, як і зовнішнього, є його незалежність.
Служби внутрішнього аудиту призначаються власниками економічного суб’єкта і можуть бути організовані у вигляді:
аудиторського комітету при Раді директорів;
відділу внутрішнього аудиту;
внутрішніх аудиторів.
На практиці в Україні підприємства по різному називають відділи, що займаються внутрішнім аудитом, наприклад:
– департамент аудиту;
– відділ ревізій та контролю;
– сектор аудиту фінансової дирекції.
У своїй діяльності відділ внутрішнього аудиту керується законодавством України, внутрішніми нормативними актами, рішеннями засновників і наказами генерального директора.
Обсяг і мета внутрішнього аудиту змінюються й залежать від розміру, структури суб’єкта господарювання, вимог його управлінського персоналу. За МСА 610, внутрішній аудит складається з одного чи кількох наведених елементів:
огляд систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю. Відповідальним за створення адекватних систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю є управлінський персонал. Внутрішній аудит, як правило, передбачає конкретну відповідальність за перевірку цих систем і моніторинг їх функціонування, а також передбачає надання рекомендацій для їх удосконалення;
перевірка фінансової та господарської інформації. Цей елемент може включати перевірку способів, що застосовуються для визначення, виміру, класифікації цієї інформації і складання звітності про неї та конкретний запит щодо окремих статей, у тому числі детальне тестування операцій, залишків на рахунках і процедур;
перевірка економічності та продуктивності діяльності, у тому числі не фінансові заходи контролю суб’єкта господарювання;
перевірка дотримання законів, нормативних актів та інших зовнішніх вимог, а також політики, директив управлінського персоналу та інших внутрішніх вимог.
Порівняння зовнішнього і внутрішнього аудиту за основними ознаками наведено у табл.9.1.
Компаніям, до складу яких входять філії (система відокремлених структурних підрозділів, виробничі підрозділи, тощо), обов'язково необхідно мати чітко налагоджену систему багаторівневого
внутрішнього контролю. Створення та супроводження такої системи і є основним призначенням внутрішнього аудиту.
Особливість внутрішнього аудиту полягає в тому, що він відбувається в момент здійснення і документального оформлення господарських операцій, що дає змогу своєчасно виявити недоліки в роботі і вживати відповідних заходів до їх попередження.
Потреба у створенні внутрішнього аудиту в Україні виникає на підприємствах різних видів діяльності, зі складною розгалуженою структурою i великою кількістю територіально віддалених філій, дочірніх підпорядкованих підприємств. Робота фахівців внутрішнього аудиту в цьому напрямі полягає, насамперед, в уніфікації i стандартизації облікових процесів для правильного формування зведеної чи консолідованої зовнішньої i, перш за все, внутрішньої звітності. Працівники бухгалтерських служб територіально відокремлених структурних пiдроздiлiв, дочірніх i залежних підприємств не завжди дотримуються єдиної методики ведення бухгалтерського i особливо його підсистеми — управлінського обліку. Внаслідок відсутності єдиного методологічного підходу одні й ті ж операції відображаються по-різному, що може стати причиною недостовірності консолідованої звітності. Недостовірність звітності, у свою чергу, не дає змоги керівництву оцінити реальне фінансове становище господарюючого суб’єкта в цілому i правильно визначити напрями його подальшого розвитку. Крім того, фахівці служби відділу внутрішнього аудиту можуть залучатись як експерти при виникненні розбіжностей між головною компанією i підприємствами, що входять до її структури. Вони можуть за розпорядженням керівництва спостерігати за доцільністю та ефективністю здійснення окремих операцій, правильністю відображення їх у системі обліку та звітності, надання інформації менеджерам. Крім того, внутрішній аудит певним чином здійснює функцію управління підприємством.
У разі виявлення під час здійснення контролю невідповідностей (відхилень, помилок, шахрайства) внутрішній аудитор надає власнику, менеджерам рекомендації щодо коригування діяльності або системи управління, які, відповідно, знаходять своє відображення в обліку. У протилежному випадку, тобто, якщо невідповідності не виявлено, функції внутрішнього аудитора зводяться до спостереження та поточного контролю за діяльністю підприємства.
У нашій країні внутрішній аудит здійснює перші кроки на прикладі комерційних банків. Саме Національний банк України своїм рішенням зобов'язав комерційні банки запровадити внутрішній аудит. В банківських установах внутрішній аудит запроваджується в обов’язковому порядку. Внутрішній аудит банку – це незалежна експертна діяльність аудиторської служби банку для перевірки і оцінки адекватності і ефективності системи внутрішнього контролю й якості виконання призначених обов’язків працівниками банку. Служба внутрішнього аудиту банку - це самостійний структурний підрозділ комерційного банку, який створюється за рішенням вищого органу банку і, як правило, підпорядковується безпосередньо Раді банку. Служба внутрішнього аудиту звітує перед Правлінням банку не рідше одного разу на рік, готує доповідну записку Раді банку та зборам акціонерів (учасників) банку.
Стосовно запровадження внутрішнього аудиту в інших комерційних організаціях можна констатувати, що більшість їх керівників поки що не приділяють особливої уваги впровадженню системи внутрішнього аудиту. Це пов'язано в першу чергу з тим, що проблеми фінансової стратегії та контролю покладені в більшості випадків на головного бухгалтера або віце-президента з фінансових питань комерційної організації. Такий стан контролю нерідко призводить до негативних наслідків з відомих причин.
Так, якщо в невеликих організаціях з простою організаційною структурою управління, служба головного бухгалтера в змозі виконувати паралельно з обліковою та інформаційною, ще й функцію внутрішньогосподарського контролю, то в більш крупних підприємствах, які мають філії, дочірні організації це неможливо через великий обсяг облікових робіт, і в даному випадку є об'єктивною необхідність в запровадженні професійної служби внутрішнього аудиту.
Метою внутрішнього аудиту є вдосконалення діяльності організації, а саме побачити та оцінити ризики, слабкі сторони в роботі організації і дати рекомендації для підвищення ефективності систем і процесів. А суть діяльності внутрішнього аудиту полягає в наданні гарантій і консультацій замовникам (клієнтам). При цьому сфера надання гарантій і консультацій за останні роки істотно розширилася. Сьогодні вона включає управління ризиками, внутрішній контроль, корпоративне управління. Надання гарантій в даному разі є об’єктивним аналізом аудиторських доказів з метою здійснення незалежної оцінки і висловлення думки про надійність і ефективність систем, процесів, операцій. Основна відмінність консультування від надання гарантій полягає в тому, що в першому випадку характер та обсяг роботи аудитора визначаються клієнтом. Для власників в особі ради директорів важливіша діяльність внутрішнього аудиту з надання гарантій. З погляду лінійного керівництва, найбільша цінність внутрішнього аудиту полягає в можливості отримати консультації з питань підвищення ефективності бізнес-процесів, за які воно несе відповідальність. Варто зазначити, що чим більше внутрішній аудит зайнятий консультаційною роботою, тим більша потенційна загроза об’єктивності: проекти та сфери, де внутрішній аудитор сьогодні брав участь як консультант, підлягають перевірці внутрішнім аудитором завтра. Останнім часом зростає переконання, що цінність внутрішнього аудиту для компанії полягає саме в наданні об’єктивних гарантій.
Роль внутрішнього аудиту визначається управлінським персоналом, і його цілі відрізняються від цілей зовнішнього аудитора, призначенням якого є надання незалежного висновку щодо фінансових звітів суб’єкта господарювання. Цілі функціонування служби внутрішнього аудиту змінюються залежно від вимог управлінського персоналу.
9.2. Завдання і функції служби внутрішнього аудиту.
Внутрішній аудит є підрозділом суб’єкта господарювання. Незалежно від ступеня самостійності та об’єктивності внутрішнього аудиту він не може досягнути такого ступеня незалежності, якого вимагають від зовнішнього аудитора при висловленні ним думки щодо фінансових звітів. Зовнішній аудитор несе особливу відповідальність за висловлену аудиторську думку, і ця відповідальність не зменшується при будь-якому використанні внутрішнього аудиту. Всі судження, що стосуються аудиту фінансових звітів, формуються зовнішнім аудитором.
Основні завдання і функції служби внутрішнього аудиту визначаються метою її створення.
На службу внутрішнього аудиту покладаються наступні завдання:
сприяння адекватності системи внутрішнього контролю підприємства;
виконання підприємством вимог діючого законодавства України, нормативних документів, внутрішніх інструкцій;
сприяння в організації ведення бухгалтерського обліку;
впровадження єфективної, достовірної і повної інформаційної системи управління для своєчасного виявлення і усунення недоліків і порушень у здійсненні фінансово-господарської діяльності;
своєчасне виявлення порушень і недоліків діяльності структурних підрозділів підприємства, робробки оптимальних рішень з їх ліквідації й усунення причин виникнення цих недоліків в процесі діяльності;
налагоджування і підтримка взаємовідносин з зовнішніми аудиторами, контролюючими органами ;
перевірка і рекомендації шодо виконання вимог з ефективного управління підприємницькими ризиками;
підтвердження виконання внутрішньосистемних контрольних процедур;
підтвердження достовірності інформації, що використовується керівництвом при прийнятті рішень;
перевірка дотримання адміністративного порядку, виконання директив та наказів.
Головними функціями служби внутрішнього аудиту є:
- зменшення ризиків при проведенні операцій, пов”язаних з раціональним витрачанням матеріальних, трудових, грошових ресурсів;
- надання рекомендацій структурним підрозділам у процесі планування, на стадії розробки і впровадження нових продуктів, процесів, систем;
-проведення аудиту діяльності структурних підрозділів з метою забезпечення аналізу і оцінки внутрішнього контролю, політики, процедур, які стосуються адекватності, відповідності, ефективності і точності бухгалтерських даних і збереження активів банку;
- координація своєї діяльності з діями незалежних аудиторських фірм при проведенні зовнішнього аудиту з метою забезпечення оптимальних умов, за яких аудиторські фірми можуть з довірою покластися на звіт служби внутрішнього аудиту для уникнення дублювання процедур аудиту;
- складання і подання висновків і звітів при проведенні перевірки.
9.3. Розгляд роботи внутрішнього аудиту при здійсненні аудиторської перевірки
Зовнішній аудитор повинен розглянути діяльність внутрішнього аудиту (якщо такий є) та його вплив на процедури зовнішнього аудиту. Зовнішній аудитор несе відповідальність за висловлену думку в аудиторському висновку і за визначення характеру, розрахунку часу й обсягу зовнішніх аудиторських процедур. Певні елементи роботи внутрішнього аудиту можуть бути корисними для зовнішнього аудитора. Зовнішній аудитор повинен отримати достатнє розуміння функціонування внутрішнього аудиту, це допоможе йому в плануванні аудиту й розробці ефективного аудиторського підходу.
Ефективний внутрішній аудит часто дає змогу змінювати характер, визначати час, а також зменшувати обсяг процедур зовнішнього аудитора, але не може їх повністю виключити.
Плануючи аудит, зовнішній аудитор повинен здійснити попередню оцінку функції внутрішнього аудиту.
Для вивчення і здійснення попередньої оцінки функції внутрішнього аудиту важливими критеріями є :
1) організаційний статус служби внутрішнього аудиту: конкретний статус служби внутрішнього аудиту на суб’єкті господарювання і вплив цього статусу на об’єктивність. В ідеальному випадку служба внутрішнього аудиту звітує перед управлінським персоналом найвищого рівня щодо своєї діяльності . Будь-які примуси або обмеження зі сторони управлінського персоналу щодо внутрішнього аудиту треба ретельно розглянути зовнішнім аудитором;
2) обсяг діяльності, тобто характер і обсяг завдань, що виконуються внутрішніми аудиторами. Зовнішній аудитор повинен визначити, чи дотримується управлінський персонал рекомендацій внутрішнього аудиту;
3) технічна компетентність: функції внутрішнього аудиту повинні здійснювати особи, які (як внутрішні аудитори) мають відповідну підготовку і професіоналізм;
4) належна професійна ретельність передбачає ретельну організацію своєї роботи внутрішніми аудиторами: здійснення планування, контроль, перевірка та документування внутрішнього аудиту. Зовнішньому аудитору потрібно розглянути наявність відповідних аудиторських інструкцій, робочих програм та робочих документів внутрішніх аудиторів.
Якщо зовнішній аудитор має намір використовувати конкретну роботу внутрішнього аудитора, йому слід оцінити та перевірити цю роботу для підтвердження її відповідності своїм цілям.
Характер, розрахунок часу та обсяг перевірки конкретної роботи внутрішнього аудитора залежатимуть від судження зовнішнього аудитора про ризик та суттєвість відповідної сфери аудиту, попередньої оцінки внутрішнього аудиту та оцінки конкретної роботи внутрішнього аудитора. Такі перевірки можуть включати вивчення інших подібних статей і спостереження за виконанням внутрішніх аудиторських процедур.
Резюме
Внутрішній аудит – це незалежна експертна діяльність аудиторської служби (відділу внутрішнього аудиту, аудитора) суб’єкта господарювання для перевірки і оцінки адекватності і ефективності системи внутрішнього контролю і якості виконання призначених обов’язків працівниками.
Служби внутрішнього аудиту призначаються власниками економічного суб’єкта і можуть бути організовані у вигляді: аудиторського комітету при Раді директорів; відділу внутрішнього аудиту; внутрішніх аудиторів.
Зовнішній аудитор повинен розглянути діяльність внутрішнього аудиту (якщо такий є) та його вплив на процедури зовнішнього аудиту. Не дивлячись на це, незалежний аудитор несе відповідальність за висловлену думку в аудиторському висновку і за визначення характеру, розрахунку часу й обсягу зовнішніх аудиторських процедур.
Питання для самоконтролю
У яких ситуаціях зовнішній аудитор не зможе використати роботу внутрішнього аудитора?
Чим відрізняється зовнішній аудит від внутрішнього аудиту ?
Яка підсумкова документація оформлюється за результатами роботи внутрішнього аудитора?
Які знання про внутрішній аудит повинен отримати зовнішній аудитор для врахування при аудиторській перевірці?
Яка різниця між системою внутрішнього контролю та внутрішнім аудитом?
Які особливості внутрішнього аудиту в банківських установах ?
Назвіть та охарактеризуйте організаційні форми здійснення внутрішнього аудиту ?
Проведіть порівняння між вигодами на витрати від впровадження внутрішнього аудиту на конкретному суб’єкті господарювання ?
Які є вимоги до компетентності внутрішнього аудитора?
Які існують обмеження щодо впровадження внутрішнього аудиту, яких суб’єктів господарювання вони можуть стосуватись?