Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економічної теорії
Дослідна робота
з предмету «Макроекономіка»
на тему:
«Проблеми безробіття.
Аналіз та структура безробіття в Рівненській області»
Зміст
Вступ……………………………………………………………………3
1. Сутність та причини безробіття. Види безробіття ……………….4
2.Аналіз та структурна динаміка безробіття в Рівненській області…………………………………………………………………..6
3. Безробіття в Україні…………………………………………………9
4. Причини безробіття в Україні…………………………………….10
5.Система заходів щодо регулювання безробіття в Україні……….12
Висновки. ……………………………………………………………. 13
Список використаної літератури…………………………………….14
Вступ.
За даними ООН сьогодні в світі кожний третій працездатний не має роботи взагалі або має випадковий чи сезонний заробіток ( 750 млн. чол. ). Тому безробіття є центральною соціальною проблемою сучасного суспільства.
Безробітні у визначенні Міжнародної організації праці (МОП) - особи у віці 15-70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам:
не мали роботи (прибуткового заняття);
активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх 4-х тижнів, що передували опитуванню;
готові приступити до роботи впродовж двох найближчих тижнів.
Безробіття не може бути доцільним ні в економічному, ні в соціальному плані, оскільки його зростання створює цілий комплекс проблем: скорочується купівельна спроможність населення, бюджет втрачає платників податків, підприємство – персонал. Зростають ризик соціального напруження, додаткові витрати на підтримку безробітних.
Безробіття вважається, з одного боку, важливим стимулятором активності працюючого населення, а з іншого – великим суспільним лихом. Всі країни світу прикладають багато зусиль для подолання безробіття, але жодній ще не вдалося ліквідувати його повністю. Взагалі експерти Міжнародної організації праці вважають, що найближчими роками в середньому в світі рівень безробіття досягне 10% і повністю ліквідувати його не зможе жодна країна.
Як відомо, після розпаду Радянського Союзу українське суспільство зустрілося з гострою проблемою безробіття, яка вимагала негайного вирішення . Але тогочасний уряд не зміг своєчасно і кваліфіковано вирішити питання, а у сучасносі воно набуло небачених форм і розмірів.
Для того, щоб досягнути оптимального рівня безробіття (враховуючи сучасні показники) нам потрібно досконало зрозуміти суть безробіття.
1. Сутність та причини безробіття. Види безробіття.
Безробіття – це соціально-економічне явище, при якому частина робочої сили (економічно активне населення) не зайнята у сфері економіки. Тобто у реальному житті безробіття виступає як перевищення пропозиції робочої сили над попитом на неї. В Україні вперше у 1991 році з прийняттям Закону „Про зайнятість населення” законодавчо визначається безробіття. Згідно з нашим законодавством, безробітними вважаються люди працездатного віку, які втратили роботу з незалежних від них причин, не мають заробітку, а також ті громадяни, що виходять вперше на ринок праці, зареєстровані в центрах зайнятості, шукають роботу і здатні приступити до праці.
До безробітних, зареєстрованих в органи державної служби зайнятості, відносяться особи, що не мають роботи, шукають роботу і в установленому порядку отримали офіційний статус безробітного в органах державної служби зайнятості.
Щоб пояснити причину безробіття, необхідно передусім проаналізувати наслідки нагромадження капіталу. Вони, як відомо, однозначно позитивні для підприємців тому, що передбачається в майбутньому отримання ще більших прибутків; неоднозначні для трудящого населення тому, що нагромадження капіталу суттєво впливає на рівень його зайнятості.
Нагромадження капіталу завжди супроводжується НТП. А це означає, що в міру розвитку технічного прогресу, відносна потреба в робочій силі зменшується. В умовах НТП додатковий капітал, утворений в процесі нагромадження, притягує все менше і менше робітників порівняно зі своєю величиною. З іншого боку, старий капітал, який періодично відтворюється в новій технічній будові, відштовхує все більше і більше робітників, що раніше були ним зайняті. Це неминуче веде до виникнення надлишку робочої сили, порівняно з капіталом, що застосовується. Цей надлишок і утворює, так звану, промислову резервну армію праці, тобто безробіття.
Утворення й зростання промислової резервної армії праці є специфічним законом народонаселення ринкової економіки, основаної на приватній власності на засоби виробництва. Суть його полягає в тому, що робітники, створюючи додаткову вартість, створюють тим самим джерело нагромадження капіталу.
Англійський економіст Т.Мальтус у своїй праці “Досвід про закон народонаселення” доводить, що людство на планеті розмножується в геометричній, а виробництво засобів існування зростає в арифметичній прогресії. Тому, з часом, певна частина людей залишається без засобів існування, тобто стає абсолютно надлишковою, що передбачає необхідність регулювання їх кількості.
Насправді ж “надлишок” працездатного населення є відносним, тобто, воно є надлишком лише по відношенню до потреб самозростання капіталу. Там, де суспільне виробництво підпорядковане не потребам капіталу, а працює на благо людей, там не існує “надлишку” робочої сили і зникає таке соціальне явище.
Сутність безробіття полягає в тому, що це не випадкове, а закономірне явище, породжене процесом нагромадження капіталу в умовах ринкової економіки, основаної на приватній власності на засоби виробництва. Ринкова економіка за таких умов неминуче породжує безробіття, одночасно останнє є неодмінною умовою її нормального функціонування.
Види безробіття
Безробіття
Природне Вимушене
добровільне 1. плинне
фрикційне 2. приховане
інституціональне 3. застійне
4. сезонне
5. технологічне
6. конверсійне
2.Аналіз та структурна динаміка безробіття в Рівненській області.
Для порівняння безробітного населення я візьму наші сусідні області : Житомирська, Хмельницька, Тернопільська, Львівська, Волинська.
Середньорічна кількість працівників
по областях (тис.)
Таблиця 1.
Роки
1985
1990
1995
1996
1997
1998
1999
2000
2001
Області
1
2
3
4
5
6
7
8
9
Україна
24615
23367
18252
17142
15853
15126
14479
13678
12931
Рівненська
520
505
412
391
370
351
331
308
289
Житомирська
719
669
536
508
472
455
427
400
372
Хмельницька
718
693
566
531
495
467
448
427
398
Тернопільська
526
519
421
391
362
351
330
306
273
Львівська
1249
1214
923
860
790
742
712
691
644
Волинська
479
459
372
349
323
310
301
284
266
Діаргама 1.
Отже, дана діаграма показує, що найбільша середньорічна кількість працюючих знаходиться в Львівській області, а найменше в Волинській. З 1985року кількість працюючих почала зменшуватися по всіх областях.
А тепер розглянемо детальні Рівненську область по графіку 1.
Графік 1.
Він показує, що в 1985 році кількість працівників в середньому становила 520 тис. чол., а через 10 років вона зменшилась аж на 108 тис. чол. , це означає, що кількість безробітних збільшилася. Тому подивившись на графік можна сказати , що кількість працюючих зменшується, а кількість безробітних збіільшується.
Рівень зареєстрованого безробіття, %.
Таблиця 2.
Область
1998
1999
2000
2001
2002
1
2
3
4
5
Україна
2,3
3,7
4,3
4,2
3,7
Рівненська
3
5,6
7,2
7,2
7
Житомирська
3,7
5,8
7,2
8,1
5,4
Хмельницька
2,7
3,1
3,5
3,8
3,7
Тернопільська
3,5
5,4
6,5
7
6,5
Львівська
4
6,1
7,4
6,1
4,1
Волинська
4,2
6
7
6,2
6
Дана таблиця показує, що протягом пяти років кількість безробітних зростає. Для прикладу можна взяти 2000 рік: найбільше зареєстрованих безробітнинтх в Львівській, а найменше в Хмельницькій областях.
Діаграма 2.
Діаграма 2 показує що кількість безробітних зростає з 1998-2001 роки, а в 2002 році кількість безробітних починає зменшуватися, це кількість безробітних які зареєстрованні на біржі праці. Безробіття виникає через :
надмірно високу заробітну плату;
недостатній попит на товари і послуги;
негнучку структуру ринку праці, а саме через нездатність швидко реагувати на зміни в попиті на трудові ресурси;
те, що в процесі нагромадження капіталу дедалі менша його частка спрямовується для найму робітників і дедалі більша – у засобах виробництва.
Графік 2.
Побудувавши графік 2, можна зробити висновок про рівень зареєстрованого безробіття в Рівненській області протягом 5 років, отже з 1998 року по 2000 рік рівень безробіття зростав, а за 2000- 2001 роки рівень безробітних був стабільним, тобто 7,2 % . В 2002 році він зменшився на 0, 2 %.
3. Безробіття в Україні.
Громадяни України хочуть почути від керівників країни правду: «Скільки громадян змушені виживати без роботи?» Влада у відповідь оперує цифрами, які дуже далекі від правди. Уряд не визнає, що саме через відсутність роботи 7 мільйонів наших співвітчизників виїхали за кордон на заробітки. Він не включає до складу безробітних ні 2 мільйони селян, які живуть лише із присадибного господарства, ні тих, котрі працюють на «чверть ставки», ні тих, що мають тимчасові підробітки. За допомогою статистичного шахрайства нам демонструють фальшиве благополуччя, яке приховує справжній масштаб безробіття.
У країнах, де влада чесна зі своїми громадянами, безробітними вважаються всі, хто хоче працювати й не може знайти роботу. У Росії таких – 9,2%, у Польщі – 19,2%, у Чехії – 7,8%, в Італії – 8,2%, у Португалії – 8,7%. В Україні декларується рівень безробіття у 3,6%, і влада запевняє громадян, що відбувається небачене в Європі «економічне диво». Уряд правління в Україні звітує, що 2006 року економіка зросла на 14 %. Але робочих місць побільшало тільки на 1%!
Рівень безробіття є досить диференційованим по окремих регіонах України. Нині найвищий рівень зареєстрованого безробіття характерний для західних областей республіки — Волинської, Львівської та Тернопільської. Найнижчі показники рівня безробіття склалися в Одеській області, м. Києві та Севастополі.
Враховуючи демографічну ситуацію, яка склалася в різних регіонах України, можна передбачити, що при нинішньому рівні створення нових робочих місць у західних областях і природному прирості населення рівень безробіття в майбутньому набуде в цьому регіоні ще більшої гостроти.
Впровадження ринкових механізмів господарювання вимагає від держави, регіональних органів управління завчасної розробки та реалізації соціальних гарантій у сфері зайнятості населення працездатного віку. Тим більше, що значна частина населення зараз перебуває в умовах вимушеної неповної зайнятості. Лише чисельність працюючих в режимі неповного робочого тижня (дня) перевищує 2 млн. чоловік.
Впровадження ринкових реформ повинно мати чітке узгодження з розробкою загальнодержавними та місцевими органами влади запобіжних заходів щодо зайнятості населення.
Дані ,які наведенонижче, узгоджені з матеріалами вибіркових обстежень населення (домогосподарств) з питань економічної активності та не включають інформацію щодо інституційного населення. Основні показники економічної активності населення за 1999–2003рр. перераховані у зв'язку з приведенням їх у відповідність до нової демографічної структури населення, отриманої за результатами Всеукраїнського перепису населення 2001р.
рік
Зайняті у віці 15-70 років-всього, тис.осіб1)
в тому числі
Безробітні (за методологією МОП) у віці 15-70 років-всього, тис.осіб 1)
в тому числі
жінки
чоловіки
жінки
чоловіки
1995
24125,1
12132,6
11992,5
1437,0
631,3
805,7
1996
24114,0
11981,3
12132,7
1997,5
940,3
1057,2
1997
23755,5
12124,0
11631,5
2330,1
1113,2
1216,9
1998
22998,4
11757,6
11240,8
2937,1
1422,0
1515,1
1999
19947,8
9904,1
10043,7
2614,3
1267,8
1346,5
2000
20175,0
9856,9
10318,1
2655,8
1298,4
1357,4
2001
19971,5
9794,8
10176,7
2455,0
1192,0
1263,0
2002
20091,2
9901,3
10189,9
2140,7
1034,2
1106,5
2003
20163,0
9963,6
10199,7
2008,0
952,3
1055,7
2004
20295,7
10006,9
10288,8
1906,7
905,1
1001,6
2005
20680,0
10075,5
10604,5
1600,8
738,3
862,5
4.Головні причини безробіття.
Існує дуже багато причин безробіття , але найголовніші це:
1. Спад економіки, відповідне скорочення сукупного попиту на робочу силу; вплив цього циклічного чинника був посилений утриманням надлишкової робочої сили на більшості підприємств до початку перехідного процесу;
2. Структурні зрушення (не лише міжгалузеві, а й секторальні, внутрішньогалузеві та регіональні), зокрема в Україні протягом перехідного періоду спостерігається скорочення попиту на робочу силу технічної кваліфікації і збільшення потреби в економістах, юристах, менеджерах; цілком імовірно, що через 2 – 3 роки від початку економічного зростання структура попиту на робочу силу зміниться, як це відбулося в Польщі, Чехії, Угорщині. Результатом таких структурних зрушень є якісна невідповідність пропозиції робочої сили потребі в ній.
Для вирішення хоча б частини проблеми уряд міг би розглянути хоча б таку перспективу: зарплати й пенсії збільшити до прожиткового мінімуму. Це дозволить людям заробляти й купувати товари та послуги, розширить внутрішній ринок. Та наш патріотичний уряд йде протилежним шляхом. Він зменшив мінімальну зарплату із 237 до 205 гривень і відтягнув її збільшення до виборів, коли зростання цін давно «з’їло» підвищення. Через незаконні маніпуляції з розрахунком пенсій кожен пенсіонер щомісяця втрачає 30-40 гривень. Із подачі Кабміну Президент наклав вето на законопроект, який передбачав виплати вчителям згідно зі статтею 57 Закону «Про освіту». Через безвідповідальність уряду заборгованість із зарплати два роки тримається на позначці 2 млрд. гривень.
Система заходів щодо регулювання безробіття в Україні включає: розвиток розгалуженої системи державної служби зайнятості, професійної орієнтації, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів; надання підприємцям субсидій, премій та податкових пільг для найму додаткової робочої сили або переведення частини працівни-ків на скорочений робочий день; державну підтримку нетрадиційним сферам зайнятості; стимулювання підприємців до навчання, перекваліфікації й по-дальшого працевлаштування додаткової робочої сили; залучення приватного (як вітчизняного, так й іноземного) капі-талу в райони зі стійким рівнем безробіття; регулювання можливості працевлаштування за кордоном, приєд-нання України до міжнародного ринку праці; стимулювання осіб, що отримують державну допомогу, до по-шуку робочих місць; збільшення кількості стажистів у системі професійної освіти; введення в дію запасів невстановленого устаткування та підви-щення коефіцієнта змінності його в цілому; заходи щодо квотування робочих місць для представників най-уразливіших груп на ринку праці, безвідсоткові кредити, що на-даються безробітним, які започатковують власний бізнес; організацію регіональними або місцевими органами влади у кооперації з окремими підприємствами або закладами соціальних (громадських) робіт тощо.
Механізм соціальної допомоги безробітним становлять різні види компенсацій при втраті роботи; особливі гарантії працівникам, які втратили роботу в зв'язку зі змінами в структурі виробництва й організації праці стипендії на час професійної підготовки та пере-підготовки, виплати допомоги по безробіттю. В Україні допомогу по безробіттю виплачують з одинадцятого дня після реєстрації громадянина у державній службі зайнятості до вирішення питання про працевлаштування, але не більш як 12 міс. протягом наступних трьох років, а для осіб передпенсійного віку - 18 міс. Розмір допомоги гарантується не менш як 50 відсотків се-редньої заробітної плати за попереднім місцем роботи, проте не нижче встановленої законодавством мінімальної заробітної плати. Громадяни, які шукають роботу вперше або після перерви більше одного року, одержують допомогу в розмірі не нижче ніж 75 від-сотків мінімальної заробітної плати.
5.Система соціального захисту населення
Система соціального захисту населення у сфері зайнятості повинна охоплювати три взаємопов'язаних рівні -макрорівень, регіонально-галузевий і первинний - з властивими для них функціями і механізмами реалізації їх. У моделі управління системою зайнятості повинні дістати відображення всі фактори, що впливають на поповнення ринку робочої сили, і мотиви, які формують поведінку населення допрацездатного віку, працюючого, працездатного не-працюючого і непрацездатного. Суспільне виробництво України в умовах переходу до ринкових відносин перенасичене робочою силою. За підрахунками спеціа-лістів, потенціальний надлишок її - надзайнятість - становить 18-20 відсотків. Це означає, що з кожним роком процеси вивіль-нення робочої сили торкатимуться все більшого числа людей і ці-лих колективів, інтереси яких можуть і не збігатися. Головне завдання системи захисту від безробіття в цих умовах боротьба із соіальним утриманством, стимулювання людини до пошуків роботи і перенавчання, а також надання їй необхідної при цьому до-помоги. В цілому безробіття, як економічне і соціальне явище ринкової економіки, є виявом відносного перенаселення, появою відносно зайвих людей. Проте це не абсолютне перенаселення, а тільки від-носно потреб у робочій силі для прибуткового ведення підприємницького господарства.
Висновок.
Тож, як бачимо, безробіття набуло небаченого раніше розмаху в Україні, а офіційний перехід України до статусу країни з ринковою економікою є лише примарливою завісою реалій сьогодення .
Влада не робить нічогісінько для того, щоб покращити сучасний стан незайнятого населення.
У моделі управління системою зайнятості повинні дістати відображення всі фактори, що впливають на поповнення ринку робочої сили, і мотиви, які формують поведінку населення допрацездатного віку, працюючого, працездатного не-працюючого і непрацездатного. Суспільне виробництво України в умовах переходу до ринкових відносин перенасичене робочою силою. На це влада й повинна робити ставки.
Отже, безробіття- це стан неповної зайнятості працездатного населення суспільне корисною працею. Явище, коли частина активного населення хоче працювати, але не може реалізувати свої можливості; коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї; коли кількість наявних робочих місць не відповідає суспільно необхідній кількості. Безробітними вважаються працездатні громадяни, що не можуть одержати роботу відповідно до своєї освіти, професії, ступеня кваліфікації, котрі зареєстровані на біржі праці. Рівень безробіття визначається відношенням числа безробітних до загальної чисельності працездатного насе-лення країни. Розв'язання проблеми безро-біття безпосередньо пов'язане з розвитком суспільного виробництва, підприємництва, насамперед із розвитком малого й середньо-го бізнесу. Завдяки аналізу форм та видів безробіття, ми можемо розрізняти шляхи підходу до даної проблеми.
Список використаної літератури:
1.Радіонова І.Ф. Основи економіки. Підручник.- К.: Зодіак- еко, 1995.-224с.
Савченко А. Г. Макроекономіка: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ. — 1999. — 120 с.
Макконнелл Кемпбелл Р., Брю Стенлі Л. Аналітична економіка: принципи, проблеми і політика. Ч.1. Макроекономіка. – Львів: Просвіта, 1997. – С. 208-224.
Манків Грегорі Н. Макроекономіка. – К.: Основи, 2000. – С. 85-86, 454-460, 470-480, 482-492.
Мікроекономіка і макроекономіка: Підруч. для студентів екон. спец. закл. освіти: У 2 ч. / С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін.; За заг. ред. С. Будаговської. – К.: Основи, 1998. – С. 288-291.
Панчишин Степан. Макроекономіка. – К.: Либідь, 2001. – С. 98-135.
Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М. Макроекономіка. – К.: Либідь, 1999. – С. 77-95.
Сайт економічна бібліотека
http://library.if.ua/book/5/189.html
Статистичний щорічник Рівненської області 2001р.; Рівне- 2002
Статистичний щорічник Рівненської області 1999р.; Рівне 2000
Лютий І. О. безробіття та його соціально - економічні проблеми // Економіка. Фінанси. Право. - 1997. - № 2.
Пазюк О., Пономарьова О. проблеми безробіття в Україні // Україна: аспекти праці. - 2004. - №2.
Якобунчук В. політика зайнятості та її вплив на зменшення рівня безробіття в Україні з огляду на досвід США та країн ЄС // Україна: аспекти праці. - 2002. - №2.
Петюх В.М. Ринок праці: Навч. Посібник. – К.: КНЕУ, 1999. – 288с.
Буряк П.Ю. і ін. Економіка праці і соціально-трудові відносини: Навч. Посібник для вузів. – К. – 2004. – 440с.