Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра будівельного виробництва
Інформація про роботу
Рік:
2006
Тип роботи:
Лекція
Предмет:
Технологія будівельного виробництва
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
№ 2000 від 11.10.06 р.
Кафедра будівельного виробництва
КУРС ЛЕКЦІЙ
з дисципліни «Технологія будівельного виробництва»
для студентів інженерно-будівельного профілю
Затверджено
на засіданні кафедри
будівельного виробництва
Протокол № 1 від 8 лютого 2006
2006
Львів - 2006
Технологія будівельного виробництва: Курс лекцій для студентів інженерно-будівельного профілю / Укл.: Я.Й. Коцій, к.т.н., доц.; І.Г. Іваник, к.т.н., доц.; С.І. Віхоть, м.н.с. – Львів: Видавництво… 2006.-94 с.
Укладачі:
Відповідальний за випуск
Рецензенти
І.Г. Іваник, канд. техн. наук., доц.
Я.Й. Коцій, канд. техн. наук., доц.
С.І. Віхоть, м.н.с.
Гоголь М.В., канд. техн. наук., доц.
Каганов В.О. канд. техн. наук., доц.
Кархут І.І. канд. техн. наук., доц.
Лекція 1
Тема№1: Основні положення будівельного виробництва.
1.1 Будівельні роботи, їх визначення і класифікація.
Будівельне виробництво – це сукупність виробничих процесів, що здійснюються на будівельному майданчику.
Результатом будівельного виробництва є будівельна продукція, тобто закінчені і здані в експлуатацію будівлі і споруди, до яких відносять нові будинки або споруди, тобто капітальне будівництво, капітальний ремонт, реконструкція та технічне переозброєння існуючих будівель і споруд.
Основні завдання будівельного виробництва:
1) Створення будівельної продукції у строгій відповідності до затверджених проектів.
2) Забезпечення високої якості будівельних робіт у відповідності до діючих норм.
3) Підвищення ефективності капітальних вкладень.
4) Зниження рівня трудових та матеріальних витрат.
Технологія будівельного виробництва – це наука про раціональні методи виконання робіт із врахуванням знань про механізацію, організацію та економіку процесів.
Технологія будівельного виробництва розглядає методи виконання будівельних робіт, які за організаційними ознаками групують наступним чином.
1) будівельно-монтажні роботи;
2) спеціальні роботи;
3) допоміжні роботи.
До спеціальних робіт відносять влаштування сантехнічних систем, електромонтаж обладнання, монтаж технологічного обладнання, а також штучне закріплення ґрунтів.
До допоміжних робіт відносять підготовку території будівельного майданчика, транспортування і складування будівельних матеріалів до будівельного майданчика і безпосередньо на будівельному майданчику.
Всі інші види робіт відносять до будівельно-монтажних.
В залежності від технологічної послідовності та характеру виконання робіт, їх групують в наступні періоди та цикли:
1. Підготовчий (проектно-пошукові роботи, інженерне обладнання будівельного майданчика і організація будівельного майданчика).
2. Основний період:
а) підземний цикл;
б) надземний цикл;
в) оздоблювальний (опорядкувальний) цикл, включаючи кінцевий благоустрій територій.
Будівельні роботи представляють собою сукупність будівельних процесів.
Будівельний процес складається із ряду робочих операцій, які в свою чергу містять робочий прийом, який включає робочий рух.
Будівельні процеси поділяють на прості, складні та комплексні.
Складні процеси складаються із декількох простих, організаційно і технологічно пов’язаних між собою, результатом яких є окрема частина будівлі або конструктивний елемент цієї будівлі.
Комплексний процес складається із сукупності простих і складних процесів, організаційно і технологічно між собою пов’язаних, результатом яких є закінчена будівля або споруда.
За технологічними і організаційними ознаками будівельні процеси поділяють на:
1. Заготівельні процеси;
2. Транспортні процеси;
3. Монтажно-вкладальні процеси.
За рівнем автоматизації розрізняють чотири групи процесів:
а) автоматизовані (виконання робіт під контролем оператора);
б) механізовані процеси із застосуванням комплексу машин під контролем машиніста.
в) напівмеханізовані процеси (із залученням витрат людської праці);
г) ручні роботи.
З врахуванням просторових і часових параметрів роботи робітників, машин і механізмів в будівельному виробництві використовують наступні означення і поняття:
- робоче місце – простір, що виділяється одному робітнику або ланці робітників для роботи на протязі тривалого часу, де розміщаються матеріали, робітники, забезпечені проходи для високопродуктивної і безпечної роботи.
- фронт робіт – це частина будівлі або споруди для високопродуктивної і безпечної роботи бригади робітників з належними їй механізмами і машинами на протязі тривалого часу. Фронт робіт поділяють на:
а) дільниця – це частина фронту робіт з однаковими виробничими і технологічними умовами роботи бригади (наприклад поверх і секція);
б) захватка – це частина фронту робіт бригади протягом заданого періоду часу;
в) ділянка – це частина захватки для роботи одного робітника або ланки робітників на протязі заданого періоду часу;
г) ярус – це частина будівлі за висотними відмітками, на якій можна забезпечити роботу ланки робітників або бригади без використання засобів підрощування.
1.2. Трудові ресурси будівельного виробництва.
Професія – це рід трудової діяльності, яка визначається видом і характером виконуваних робіт і потребує спеціальної теоретичної і практичної підготовки.
Спеціальність – це комплекс теоретичних і практичних знань, які потрібно освоїти робітнику однієї професії.
Кваліфікація – це рівень володіння теоретичними і практичними знаннями для конкретної спеціальності. І визначається кваліфікація розрядом (I…VI).
ЄТДК – єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робітників зайнятих на будівельно-монтажних та ремонтно-будівельних роботах.
В зв’язку з тим що будівельні роботи уявляють собою розчленований поопераційний процес, основним організаційним принципом об’єднання робітників є ланка, яка може складатися з одного або декількох робітників однієї або декількох суміжних спеціальностей. Для виконання окремих видів робіт, ланки об’єднують у бригади.
Є такі види бригад:
а) спеціалізовані (які складаються з робітників однієї спеціальності або суміжних спеціальностей і виконують один вид роботи (25-30 чол).
б) комплексні бригади складаються із робітників різних спеціальностей, кваліфікацій і виконують різні види робіт (45-60чол.)
в) комплексні бригади кінцевої продукції, здають будівлю до експлуатації.
Лекція 2
1.3. Технічне та тарифне нормування в будівництві.
Технічне нормування – це є розробка науково обґрунтованих норм часу та виробітку робітників і машин для різних видів будівельних робіт.
Норма часу – це кількість часу необхідна для випуску одиниці доброякісної продукції робітником або машиною в умовах належної організації праці. (вимірюється в: люд.-год., люд.-день., маш.-год., маш.-зміна.)
Норма виробітку – це кількість доброякісної продукції, створеної за одиницю часу робітником або машиною в умовах належної організації праці.
Для навчальних цілей використовують ЄНІР (Єдині норми і розцінки).
Нвир – норма виробітку;
Нч – норма часу.
Нвир: м2, м3, т, елемент, штука/год., зміна.
Тарифне нормування – це розробка обґрунтованого розміру заробітної плати за виконану будівельну продукцію і базується на шести розрядній сітці в якій включені тарифні ставки. Є два основні види оплати праці: погодинна і відрядна.
Є такі системи оплати праці: погодинно-преміальна; пряма-відрядна; відрядно-преміальна; акордна.
1.4. Нормативна документація будівельного виробництва.
Основним нормативним документом в будівельному виробництві є БНІП (Будівельні норми і правила), який носить законодавчий характер.
Розрізняють такі частини БНІП:
1-ша частина: Організація, управління та економіка будівництва.
2-га частина: Норми проектування.
3-тя частина: Виконання, організація та приймання будівельних робіт.
4-а частина: Кошторисні норми.
5-а частина: Норми витрат матеріальних і трудових ресурсів.
В 3-й частині БНІП приведена система допусків. Допуск – це допустимий інтервал між найменшим і найбільшим розміром конструктивного елемента і його положення в просторі.
Якість будівельної продукції – це вимоги щодо експлуатаційних, технічних і народногосподарських цілей.
Недотримання вимог, щодо забезпечення якості будівельної продукції може привести до появи наступних груп дефектів:
- дефекти, що погіршують зовнішній вигляд будівлі чи споруди.
- погіршення експлуатаційних властивостей будівлі або споруди.
- дефекти, що погіршують міцність та стійкість будівлі.
СОКЯ (схеми операційного контролю якості).
1.5. Технологічне проектуваня в будівництві .
Технічне проектування в будівництві здійснюється для складних об’єктів в дві стадії (спочатку розробляється технічний проект, після чого робочі креслення), для нескладних або типових об’єктів в одну стадію (технічний проект об’єднаний з робочими кресленнями). На стадії технічного проекту проектна або науково-дослідна організації розробляють проект організації будівництва. На основі рішень проекту організації будівництва будівельні організації розробляють проект виконання робіт. Складавою частиною проекту виконання робіт є технологічні карти і карти трудових процесів. При розробці проекту виконання робіт уточнюються рішення будгенплану, приймаються методи виконання основних видів будівельних робіт, проводиться підбір комплекту машин і механізмів на основі варіантного проектування, утачнюються напрямки руху основних машин (або ведучих), провадиться календарне планування процесу, матеріально-технічне забезпечення будови. В технологічній карті розробляються способи виконання робіт, приводиться технологічна схема, де вказується напрямки руху і стоянки машин, приводяитсяграфіки матеріально-технічного забезпечення будови, приводиться календарний графік будівельних процесів або циклограм, приводяться вказівки по викнанню робіт та вимоги техніки безпеки. Основним документом при розробці технологічних карт є „Керівництво по розробці технологічних карт та карт трудових процесів”. Карта трудових процесів розробляється науково-дослідними організаціями і регламентує прийоми виконання робіт для часто повторюваних будівельних операцій.
1.6. Варіантне проектування будівельного виробництва.
В будівельному виробництві підбір комплекту машин або
методу виконання робіт здійснюється на основі техніко-економічного обґрунтування всіх можливих варіантів. Техніко-економічне обґрунтування здійснюється в два етапи:
1) підбір ведучої машини комплекту або методу виконання робіт на основі технічних параметрів.
2) визначення техніко-економічних показників роботи.
До техніко-економічних показників роботи відносять наступні:
а) основна група показників
- трудомісткість виконання робіт
, люд.- год. (маш – год.).
де - витрати праці машиністів;
- витрати праці на проведення ручних робіт;
- витрати праці на допоміжні роботи.
Питома трудомісткість , де - об’єм будівельних робіт.
- собівартість виконання робіт
де - заробітна плата на виконання робіт.
- затрати на матеріально-технічні ресурси (включаючи заготівельно-складські витрати);
- вартість експлуатації машин та механізмів;
- вартість транспортних витрат по забезпеченню будівництва;
- коефіцієнт, що враховує накладні витрати.
- тривалість виконання робіт (год., зміни, дні, місяці)
- питома собівартість,
яка залежить від об’ємів робіт, рівня механізації, чисельності і кваліфікації робітників, тощо.
б) додаткові Т-Е показники
- рівень механізації робіт
- об’єм робіт, що виконують механізованими засобами;
- загальний об’єм робіт.
- механоозброєність будівництва
де - загальна балансова вартість машин і механізмів ;
- вартість річної програми будівництва організації.
- енергоозброєність будівництва
, кВт/люд
де - загальна потужність машин і механізмів (кВт).
- кількість робітників, що виконують даний процес.
- ступінь збірності будівництва визначається відношенням кошторисної вартості збірних елементів або конструкцій до загальної кошторисної вартості будівництва.
Лекція 3
Тема №2: Земляні роботи.
2.1. Загальні відомості. Види земляних споруд.
Всі процеси пов’язані з розробкою, переміщенням і ущільненням земляних мас називають земляними роботами.
В будівництві розрізняють наступні види споруд (за призначенням):
а) котловани – це є виїмки з шириною більше трьох метрів і довжиною не менше ширини.
б) траншея – це є виїмка з шириною менше трьох метрів і довжиною значно більше ширини.
в) шурф – це є виїмка значної глибини і незначних розмірів в плані.
г) кавальєр – це є споруда у вигляді насипу для тимчасового зберігання ґрунту.
в)насип – це є споруда із насипаного і ущільненого ґрунту.
За тривалістю експлуатації розрізняють:
а) Споруди постійного призначення (дамби, канали, штучні водоймища, насипи і виїмки автомобільних доріг та розв’язок і вертикальне планування майданчика);
б) Споруди тимчасового призначення (котловани під фундаменти, траншеї і насипи тимчасових доріг).
2.2. Технологічні властивості ґрунтів.
Ґрунтами в будівництві називають поверхневий шар земної кори, що складається із зруйнованих гірських порід, частинок тваринного та рослинного походження і продуктів їх розкладу.
В будівництві ґрунти класифікують за складністю їх переробки і групують:
а) для механізованої розробки
- шість груп для не мерзлих (I – VI) - чотири групи для мерзлих (I – IV)/
б) для ручної переробки
- сім ґрунтів для не мерзлих (I – VII);
- чотири – для мерзлих (IM – IVm).
Крім виду ґрунту в будівництві необхідно знати їх технологічні властивості, до яких відносять:
- щільність, тобто об’ємну масу ґрунту в природному стані, т/м3 (піщані 1,6 т/м3, скельні 3,3 т/м3);
- вологість ґрунту, тобто відношення маси води, що знаходиться в порах ґрунту, до маси твердих частинок ґрунту. Розрізняють: сухі W<5%; вологі 5<W30%; мокрі
>30%.
- зчепність ґрунту, яка характеризується початковим опором ґрунту проти зсуву, кПа (піщані – 3-5 кПа, глинисті 200 кПа);
- розпушуваність ґрунту – це безрозмірна величина, яка характеризується збільшенням об’єму ґрунту після його переробки. Цей показник визначається коефіцієнтами:
* КПР (коефіцієнт попереднього розпушування). Це відношення об’єму ґрунту безпосередньо після його переробки до об’єму ґрунту в природному стані. Кп.р.(піщані 1,3; глинисті 1,08).
* КЗР (коефіцієнт залишкового розпушування). Відношення об’єму ґрунту після його ущільнення до об’єму ґрунту в природному стані. К з.р. = 1,01...1,12.
- крутизна укосу (кут природного укосу)
де - коефіцієнт крутизни укосу, що залежить від виду ґрунту, глибини в вологості.
- висота виїмки або насипу;
- проекція закладання насипу.
визначається у БНіП. 4-80; дотримання цього показника є обов’язковим (коефіцієнт техніки безпеки, кут граничної рівноваги ґрунту).
2.3. Процеси земляних робіт.
При проведенні земляних робіт виконують прості процеси, які групують наступним чином:
I – підготовчі процеси;
II – допоміжні процеси;
III – основні процеси.
До підготовчих процесів відносять:
- інженерно-геологічні вишукування, включаючи геодезичні роботи;
- повалення дерев, корчування пнів, зрізання або пересадження кущів з території будівельного майданчика;
- перенесення існуючих комунікацій;
- знесення непотрібних існуючих споруд на території будівельного майданчика;
- рекультивація земель;
- проведення тимчасових інженерних комунікацій;
- вертикальне планування майданчика;
- влаштування тимчасових побутових приміщень;
- підготовка до робіт у зимовий період (у випадку необхідності).
До допоміжних робіт відносять:
- водовідведення поверхневих і атмосферних вод з території будівельного майданчика;
- водопониження рівня ґрунтових вод (РГВ);
- закріплення вертикальних стінок котлованів або траншей.
До основних робіт відносять:
- влаштування котлованів, траншей і насипів.
Лекція 4
2.4. Водовідведення і водопониження.
4.1. До водовідведення відносять відведення поверхневих або талих вод і атмосферних вод шляхом:
- влаштування нагірних канав з ухилом не менше 0,003.
- системи відкритого аба закритого дренажу безпосередньо на території будівельного майданчика.
- відкачування води з дна виїмок за допомогою діафрагмових , поршневих або біцентрових насосів ( в залежності від ступеня забрудненості води). Недолік:
порушується структура грунту.
4.2.Водопониження застосовується у випадку високого рівня ґрунтових вод, відмітки якого перевищують відмітки дна котлована.
Використовують наступні способи водопониження РГВ:
а) за допомогою легких голкофільтрових установок(ЛГП-2)
б) вакуумне водопониження (ВВП)
в) за допомогою ежекторних голкофільтрових пристроїв (ЕГП)
г) за допомогою водопонижувальних свердловин
I. ЛГП:
1) Магістральний трубопровід влаштовується навколо котлована на відстані 0,5-1м.
2) Голкофільтри приєднуються за допомогою патрубків до магістрального трубопровода.
3) Насоси.
4) Дзеркало ґрунтових вод після пониження.
Технологія:
- по периметру виїмки влаштовується магістральний трубопровід (1), який складається із труб секціями довжиною L=5,25м, діаметром d=150мм., в яких через 0,75м.знаходяться патрубки для приєднання голкофільтрів (2). Для ЛГП-2 периметр 60м., для ЛГП-3 150м.
- голкофільтри (2) складаються із над фільтрової ланки з труби діаметром 38мм, довжиною 7м. і фільтрової ланки із труби діаметром 50мм., довжина 1,5м. В результаті цілодобової роботи насосів (3) (один із них резервний) дзеркало ґрунтових вод (4) необхідно понизити на відмітку 0,5-1м. нижче відмітки дна котлована. Якщо необхідно понизити РГВ на глибину більше 4м., голкофільтри встановлюють у декількох ярусах (зверху – вниз).
Для траншей водопониження здійснюється з однієї сторони виїмки.
а) Схема занурення голкофільтрів:
1- над фільтрова ланка, діаметр 38мм. (внутрішня труба довжина 7м);
2 –фільтрова ланка;
3 – кільцевий клапан;
4 – кульовий клапан;
5 – обмежувач кульового клапана;
6 – фіксатор кульового клапана;
7 – фрезерний наконечник.
Технологія занурення:
В місці занурення голкофільтра влаштовується приямок діаметром 0,3м. Голкофільтр встановлюється вертикально за допомогою монтажного крана. Після цього під тиском 0,3 мПа в верхню частину голкофільтра подається робоча вода, яка поступає в нижню частину голкофільтра, кільцевий клапан піднімається і перекриває проміжок між внутрішньою і зовнішньою трубою, а кульовий клапан опускається до обмежувача і вода поступає у фрезерний наконечник, розмиває частинки ґрунту і шляхом легкого похитування голкового фільтра, опускають голковий фільтр нижче у ґрунт під дією власної ваги. Крок встановлення 0,75м. Починається процес відсмоктування води.
б) Схема відсмоктування води (відкачування).
В результаті роботи відцентрових або діафрагмових насосів в нижній частині голкового фільтра створюється розрідження в результаті чого кільцевий клапан опускається, а кульовий піднімається. Ґрунтова вода через перфорацію поступає у внутрішню трубу голкового фільтра, далі в магістральний трубопровід і виводиться за межі майданчика. Процес відкачування води цілодобовий.
II. Спосіб вакуумного водопониження. Суть роботи полякає у наступному: в нижній частині голкофільтра за допомогою вакуумнасосів створюється і постійно підтримується розрідження (вакуум). З огляду на те, що повітря в ґрунті недостатньо, в нижню частину голкофільтра за допомогою металевих трубок подається атмосферне повітря. У верхній частині голкофільтра проміжок між трубою і голкофільтром старанно забивається глиняною забивкою. Пристрої вакуумного водопониження застосовуються для водопониження в ґрунтах з коефіцієнтами фільтрації Кф починаючи з 0,01 м/добу. Глибина водопониження 3,5-4,5м.
III. Ежекторні голкофільтри дозволяють понизити рівень ґрунтових вод на глибину до 20м. з Кф не менше як 0,1 м/добу.
Принцип роботи ЕГП:
Спочатку занурюється зовнішня труба діаметром 70,100,150мм. гідравлічним способом. Після цього в неї встановлюється внутрішня труба діаметром 38мм з ежекторною насадкою в нижній частині.
Після занурення ланок голкофільтра (зовнішні і внутрішні труби), у проміжок між трубами під тиском 750-800 кПа подається робоча вода, яка поступає в ежекторну насадку з великою швидкістю. Таким чином створюється розрідження. Ґрунтова вода поступає в нижню частину голкофільтра, змішується з робочою і поступає у циркуляційний бак, звідки вода поступає знов у голкофільтр, а надлишок виводиться за межі майданчика. Всі названі три способи водопониження для збільшення інтенсивності відкачування ґрунтової води поєднуються із застосуванням явища електроосмосу (підвищення продуктивності в 5-25 разів) В напрямку верхньої бровки виїмки поряд із голкофільтром забивають металевий фільтр або трубу. Голкофільтр під’єднують до від’ємного полюса (катод), а трубу до додатного (анод). Під дією постійного струму ґрунтова вода звільняється із більшою швидкістю поступає у голкофільтр.
IV спосіб. За допомогою водознижувальних свердловин полягає у тому, що навколо виїмок в обсадних трубах влаштовуються колодязі. За допомогою палебійки забивається обсадна труба діаметром 200...400мм., глибиною від 5 до 60м. Обсадна труба витягується і влаштовується глибинний або артезіанський насос.
2.5. Штучне закріплення ґрунтів.
Використовується для створення водонепроникних завіс навколо виїмок і для підвищення несучої здатності слабких ґрунтів.
Розрізняють наступні способи закріплення ґрунтів:
а) заморожуванням;
б) цементизацією;
в) бітумізацією;
г) хімічний;
д) електрохімічний;
е) електричний;
ж) термічний;
з) комбінований.
Вибір того чи іншого способу залежить від виду ґрунту, гранулометричного складу, вологості ґрунту і рівня ґрунтових вод.
Заморожуванням закріплюють вологі піщані та глинисті ґрунти. Технологія виконання: з кроком 1 – 2 м. по периметру споруди встановлюють заморожу вальні колонки, які складаються із зовнішніх заморожу вальних і внутрішніх постачальних труб. В трубах циркулює охолоджений до температури -200С : -250C розчин хлористого натрію. В результаті постійної циркуляції навколо колонок утворюються стовпи мерзлого ґрунту, які з’єднуються між собою і таким чином створюють водонепроникну завісу. Спосіб є унікальний ( при розробці шахт, метрополітену).
Цементизації піддають середньо- і крупнозернисті піщані ґрунти, гравійно-галькові ґрунти і сильно тріщанні скельні ґрунти. Технологія: з кроком 0,3 – 1,5 м. встановлюють ін’єктори, у які під тиском 25 – 100 кПа на 1 м заглиблення нагнітають цементну суспензію( розчин цементу з водою у
співвідношенні 1:1 або 1:10) або цементно-піщаний розчин з додаванням дрібного наповнювача. Подача здійснюється діафрагмовими або грязевими насосами у висхідному порядку.
Бітумізації піддають крупнозернисті піщані ґрунти та сильно тріщанні скельні ґрунти. Технологія виконання аналогічна до цементизації. Нагнітається мастика у висхідному порядку( гаряча або тепла).
Хімічним способом закріплюють вологі, піщані, глинисті і лесові ґрунти. Розрізняють одно- і двох розчинні способи закріплення. Технологія виконання полягає у нагнітанні того чи іншого розчину( рідкого скла і хлористого натрію), які вступають у хімічну реакцію.
Електрохімічний спосіб застосовується для закріплення вологих ґрунтів з низькими коефіцієнтами фільтрації. Ін’єктори під’єднують до анода ( додатного полюсу), стальні труби забивають на відстані 0,3 – 0,5 м від ін’єктора і під’єднують до від’ємного полюсу( катод). Відбувається явище електроосмосу.
Електричний спосіб застосовується для закріплення вологих глинистих ґрунтів. В результаті дії постійного електричного струму глина нагрівається, висушується і втрачає здатність до здуття, набирає міцності.
Термічний застосовується для закріплення лесовидних ґрунтів. Технологія: на всю товщу ґрунту вище рівня ґрунтових вод влаштовують свердловини (>200мм). Протягом 5 – 10 діб в свердловини подаються розжарені до температури 800-10000С гази в результаті чого лесовидний ґрунт перетворюється у моноліт і втрачає здатність до просідання.
Комбіновані способи використовуються, якщо на території майданчика залягає кілька різних типів ґрунтів.
„Стіна в ґрунті”. Широко застосовується для створення водонепроникних завіс. Технологія: за допомогою траншейного екскаватора СВД-500 навколо споруди розробляється траншея шириною 500 – 700 мм і глибиною до 30 м. Одночасно з влаштуванням траншеї в неї подається глиниста суспензія, яка запобігає руйнуванню стінок траншеї. Якщо влаштовується постійна водонепроникна споруда – одразу подається бетонна суміш, яка витісняє глинисту суспензію і твердіє.
Лекція 5
Тема №3: Проведення вибухових робіт.
Вибухові роботи застосовують при проведенні масових земляних робіт та для розпушування мерзлих та скельних ґрунтів.
При проведенні вибухових робіт застосовують засоби підривання та вибухові речовини.
Вибухові речовини – це є хімічне з’єднання або механічна суміш, яка здатна під впливом зовнішнього імпульсу до швидких хімічних перетворень з виділенням великої кількості сильно стиснутих газів та енергії. Розрізняють 3 групи вибухових речовин:
1) ініціюючі (гримуча ртуть, ТНРС, тринітрорезоксинат свинцю, азид свинцю). Ініціюючі вибухові речовини характеризуються високою чутливістю до зовнішнього впливу( удар, іскра, електричний імпульс).
2) бризантні (амоніт, динаміт, тротил, тетрил). Характеризуються невисокою чутливістю до зовнішнього впливу і хімічних перетворень.
3) метальні (димовий порох, без димовий порох - нітрогліцериновий або піроксиліновий). Характеризуються низькою чутливістю до зовнішнього імпульсу і невисокою швидкістю хімічних перетворень.
Заряд – це заздалегідь розрахована за масою і формою розташування вибухова речовина, закладена в зарядну порожнину і опоряджена ініціатором вибуху. Розрізняють накладні і внутрішні заряди. За формою подовжені, зосереджені і розосереджені.
Розрізняють 2 способи підривання: вогневий і електричний. При вогневому засобами підривання є капсулі-детонатори, вогнепровідні шнури, детонуючи шнури і запалювальні трубки. При електричному способі засобами підривання є електродетонатори з сповільненням або без, електродроти, вимірювальні пристрої і джерела струму.
Принцип дії капсуль-детонатора (КД): у верхню частину вставляють вогнепровідний або детонуючий шнур( для декількох зарядів).
Капсуль-детонатор(КД)
Електродетонатор посилення вибуху.
Основні параметри проведення вибухових робіт.
В будівництві розрізняють основні заряди: заряд викиду, розпушування і кануфлет. Всі ці види зарядів називаються горними.
Основні завдання:
1) забезпечення необхідної інтенсивності подрібнення порід.
2) забезпечення розмірів і відміток виїмок проектним.
3) забезпечення продуктивності землерийних і землерийно-транспортних машин.
4) забезпечити економію вибухових речовин.
,
де - максимальний розмір кусків ґрунту після проведення вибуху.
- коефіцієнт, який враховує вид робочого обладнання екскаватора.
- для екскаваторів, обладнаних драглайном.
- для екскаваторів, обладнаних оберненою або прямо лопатою з механічним приводом.
- з гідравлічним приводом.
- місткість ковша екскаватора.
Основним показником при проведенні вибухових робіт є значення ,
де - показник руйнуючої дії вибуху.
- радіус воронки (вирви).
- лінія найменшого опору або відстань від центру заряду до найближчої видимої поверхні.
В залежності від значення розрізняють наступні види горнів:
а) посилений горн
б) нормальний горн
в) випираючий кануфлет.
г) нормальний кануфлет
Величина заряду визначається за наступною залежністю:
, кг
де - питомі витрати вибухових речовин в залежності від виду ґрунту, (приймається по довіднику)
- об’єм ґрунту вирви в , який визначається як лінія найменшого опору в третій степені.
Розрізняють наступні методи підривання зарядів:
1) Шпуровий метод.
Застосовують при проведенні вибухових робіт на викид, а також для руйнування негабаритів.
Заряди в рядах підривають із сповільненням з використанням електродетонаторів.
2) Метод свердловинних зарядів.
Вздовж укосу ґрунту пробурюють свердловини діаметром з перебором
Підривання електричним або вогневим способом із сповільненням або без з обов’язковим дублюванням схеми підривання.
3) Метод котлових зарядів.
Метод дозволяє зекономити вартість бурових робіт: за допомогою перфораторів пробурюють шпур і закладають початковий заряд, утворюється кануфлет.
4) Метод малокамерних зарядів (зарядів „в рукавах”).
Вздовж укосу (до ) влаштовують рукава на глибину від величини укосу.
5) Метод мінних камер.
6) Метод щілинних зарядів.
Дозволяє з великою точністю забезпечити форму і розміри виїмки. Широко застосовується для розпушування мерзлих ґрунтів.
По периметру виїмки і вздовж довжини котловану за допомогою бурових або дискофрезерних машин нарізають щілини на глибину 2,7 м. Зарядка по всій довжині через одну (крайні не заряджають). Незаряджені щілини називаються компенсуючі. Заряди є зосереджені. Якщо глибина більше 1,5 м, то зарядка в два яруси. В зоні між компенсуючими щілинами відбувається високе подрібнення ґрунту, що забезпечує високу продуктивність земляних робіт.
7) Метод накладних зарядів.
а)
б) різновид шпурового заряду (дозволяє зекономити вибухові речовини).
За допомогою перфораторів влаштовують шпури.
14.11.2012 03:11-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора