Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
НЕГАТИВНІ ЧИННИКИ ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Лекція
Предмет:
Безпека життєдіяльності
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ЛЕКЦІЯ 2
НЕГАТИВНІ ЧИННИКИ ПРИРОДНОГО
СЕРЕДОВИЩА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
Середовище життєдіяльності людини поділяється на природне, техногенне (створене людиною) та соціальне (сфера людських стосунків). Всі середовища є джерелами небезпек для здоров'я та життя людини, а найвищий ступінь небезпеки складається при виникненні надзвичайної ситуації.
Небезпеки природного середовища (довкілля) можна поділити на 2 групи :
небезпеки природного походження (стихійні лиха);
небезпеки від техногенного забруднення довкілля.
Небезпеки природного походження
Природні небезпеки - це природні явища, які мають надзвичайний характер (стихійні лиха), порушують нормальну життєдіяльність населення, спричиняють загибель людей, руйнування і нищення матеріальних цінностей.
2.1. Класифікація природних небезпечних явищ
За місцем локалізації природні небезпеки (стихійні лиха) поділяються на:
літосферні (землетруси; обвали гірських порід; зсуви, просідання і ерозія грунту; селеві потоки; карстоутворення);
гідросферні (повені, паводки, підтоплення; снігові лавини, шторми на воді, зміна рівня ґрунтових вод, зміна складу води);
атмосферні (шторми, буревії, суховії, пилові бурі, смерчі; посуха, спека; стійкий сильний мороз; сильні зливи, тривалі дощі, туман, град, блискавки; ожеледі, снігопади, заметілі, снігові замети).
- природні пожежі: лісові, степові, польові, торф'яні;
- масові захворювання: епідемії, епізоотії, епіфітотії.
Деякі стихійні лиха (пожежі, обвали, зсуви) можуть виникнути в результаті дій людини, але наслідки їх завжди є результатом дії сил природи.
Для кожного стихійного лиха характерна наявність властивих йому уразливих факторів, що несприятливо діють на здоров'я людини. Найбільших збитків завдають повені (40%), буревії (20%), землетруси і посухи (по 15%). Близько 10% загальної шкоди припадає на інші види стихійних лих.
2.2. Характеристика природних небезпек і правила безпеки людини
Літосферні стихійні лиха
Землетруси - це сильні коливання земної кори внаслідок переміщення і зіткнення тектонічних плит, що виникають у результаті вибухів у глибині землі, розламів шарів земної кори, активної вулканічної діяльності. Ділянка підземного удару викликає пружні коливання (сейс мічні хвилі), що поширюються землею у всіх напрямках. Ділянку землі, з якої виходять хвилі землетрусу, називають центром, а розташовану над нею ділянку на поверхні землі – епіцентром землетрусу.
Сейсмоактивні зони оточують Україну на південному заході і півдні. Це зони: Закарпатська, Вранча, Кримсько-Чорноморська та Південно-Азовська.
У сейсмічному відношенні найнебезпечнішими областями в Україні є Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Одеська та Автономна Республіка Крим.
Па теренах Закарпаття відзначаються осередки землетрусів з інтенсивністю 6-7 балів (за шкалою Ріхтера) у зонах Тячів-Сигет, Мукачево-Свалява. Закарпатська сейсмоактивна зона характери зується проявом землетрусів, що відбуваються у верхній частині земної кори на глибинах 6-12 км з інтенсивністю в епіцентрі 7 балів, що швидко затухає на близькій відстані. Шестибальні землетруси зафіксовані також у Прикарпатті (Буковина).
Прикарпаття відчуває вплив від району Вранча (Румунія). В 1974-76 рр. тут мали місце .землетруси інтенсивністю від 3 до 5 балів.
Унікальна на Європейському континенті сейсмоактивна зона Вранча, розташована в області стикування Південних (Румунія) та Східних (Українських) Карпат. В її межах осередки землетрусів розташовані на глибинах 80 - 160 км. Найбільшу небезпеку становлять такі, що виникають на великих глибинах. Вони спричиняють струси ґрунтів до 8-9 балів в епіцентрі в Румунії, Болгарії, Молдові. Глибокофокусність землетрусів зони Вранча зумовлює їх слабке затухання з відстанню, тому більша частина України знаходиться в 4-6-бальній області впливу цієї зони. У минулому столітті в зоні Вранча відбулося 30 землетрусів з магнітудою 6,5 балів. Катастрофічні землетруси у 1940 та 1977 рр. мали магнітуду в епіцентрі 7 балів. Південно-західна частина України, що підпадає під безпосередній вплив зони Вранча, потенційно може бути віднесена до 8 бальної зони. Потенційно сейсмічно небезпечною територією можна вважати також Буковину, де на період з 1950 до 1976 рр. виникло 4 землетруси інтенсивністю 5 - 6 балів.
Сейсмонебезпека Одеської області зумовлена осередками гір Вранча та Східних Карпат в Румунії. Починаючи з 1927 р. до цього часу там мали місце 90 землетрусів з інтенсивністю 7-8 балів.
Кримсько-Чорноморська сейсмоактивна зона огинає з півдня Кримський півострів. Вогнища сильних землетрусів тут виникають на глибинах 20-40 км на відстані 25-40 км від узбережжя з інтенсивністю 8-9 балів. Південне узбережжя Криму належить до регіонів дуже сейсмонебезпечних. За останні два століття тут зареєстровано майже 200 землетрусів від 4 до 7 балів.
Південно-Азовська сейсмоактивна зона виділена зовсім недавно. У 1987 р. було зафіксовано кілька землетрусів інтенсивністю 5-6 балів. Крім того, за сейсмотектонічними та археологічними даними, встановлено сліди давніх землетрусів інтенсивністю до 9 балів з періодичністю близько одного разу на тисячу років.
На території Кримського півострова зафіксовано понад 30 зем летрусів. Так, катастрофічний землетрус 1927 р. в Ялті мав інтенсив ність 8 балів.
За інженерно-сейсмічними оцінками приріст сейсмічності на півдні України перевищує 1,5 бала, у зв'язку з чим було визначено, що в окремих районах 30-50%, забудови не відповідає сучасному рівню сейсмічного та інженерного ризику.
Попередити землетруси точно поки що неможливо. Прогноз справджується лише у 80% випадках і носить орієнтовний харак тер.
Правила безпеки під час землетрусу:
важливо зберігати спокій; при перших поштовхах (до 20 с) слід покинути висотні споруди і триматися подалі від них;
якщо цього не зроблено, то в багатоповерховому будинку безпечніше перечекати поштовх, не поспішати до ліфтів чи сходових майданчиків - вони обвалюються найчастіше; небезпечно вибігати на вулицю;
в приміщенні слід зайняти безпечне місце (де мінімальна загроза обвалу перекриття): це кути кімнат біля дверей, капітальні стіни, під балками каркасу, під несучими колонами; найбільш безпечне місце – підлога ванної кімнати, під ліжком; небезпечні місця - кутові кімнати, зовнішні стіни і вікна, біля важких високих предметів у кімнаті;
після припинення поштовхів слід вийти на вулицю у безпечне місце, щоб уникнути падіння уламків;
перебуваючи в машині, слід зупинитися подалі від високих будинків чи естакад.
Зсуви ґрунту - це ковзкі зміщення мас гірських порід вниз по схилу внаслідок порушення рівноваги. Виникають на схилах під кутом більше 20 град, в будь-яку пору року. Основна причина зсувів - ослаблення міцності гірських порід внаслідок вивітрювання, вимивання опадами та підземними водами, систематичні поштовхи, нерозумна господарська діяльність людини.
Осередки зсувів в Україні зафіксовані на правобережжі Дніпра, Чорноморському узбережжі, Закарпатті та Чернівецькій області.
Селеві потоки - це паводки з великою кількістю грунту, каміння, уламків гірських порід (до 75% об'єму потоку). Виникають в басейнах невеликих гірських річок внаслідок злив, танення снігів, зсувів, проривів гірських озер, землетрусів. В Україні селеві потоки трапляються в Карпатах та Криму.
У Криму вони поширюються на 9% території, у Закарпатській області - на 40%; в Івано-Франківській - на 33%; в Чернівецькій - на 15%. Близько 30 міст, селищ та сільських населених пунктів в Криму, Закарпатській, Івано-Фран ківській, Чернівецькій та Львівській областях піддані впливу селе вих потоків.
Всього в Карпатах виявлено 219 селевих водозаборів. Найбільшою активністю характеризуються басейни рік Черемоша, Дністра. Тиси, Прута.
Небезпека селів не тільки в їх руйнівній силі, але й у раптовому їх виникненні. У Карпатах найчастіше утворюються водокам'яні селеві потоки порівняно невеликої потужності (сили).
Гідросферні стихійні лиха
Повені — це значне затоплення місцевості внаслідок підйому рівня води в річці, озері, водосховищі, спричинене зливами, весняним таненням снігу, вітровим нагоном води, руйнуванням дамб і гребель. Повені періодично спостерігаються на більшості великих річок України. Майже кожен рік затоплюються низинні поліські території між річками Західний Буг, Стохід і Прип'ять, що стримує розвиток регіону.
Суттєво збільшує збитки від повеней вирубка лісів, які утримують воду на схилах гір. Катастрофічні повені на Закарпатті в 1988-89 роках стали найбільшими надзвичайними ситуаціями в Україні після Чорнобиля. Неконтрольоване вирубування лісів знизило інфільтраційні властивості ґрунту (здатність утримувати вологу) в 3,5 рази, а інтенсивність змивання ґрунту збільшилась в 15 разів, що викликає ще одне стихійне лихо - селеві потоки.
Повені, викликані нагоном води, виникають переважно при сильних вітрах на узбережжі Чорного та Азовського морів.
Правила безпеки під час повені:
отримавши попередження про затоплення, слід негайно перейти на височину, попередньо вимкнувши газ, воду, електроенергію;
при повільній повені слід перенести майно в безпечне місце - на горища, дахи будівель;
при стрімкій повені слід залишити місце затоплення, скориставшись човном, катером, колодою, бочкою, автомобільною камерою;
- опинившись у воді, скинути важкий одяг, скористатись плавзасобами і чекати допомоги.
Снігові лавини - це зміщення снігових мас під дією гравітації на схилах гір, коли сили зчеплення шарів снігу переходять певну межу. Виникають від перевантаження схилу через значні опади снігу (особливо під час відлиги).
В Україні снігові лавини поширені в гірських районах Карпат та Криму.
Атмосферні стихійні лиха
Буревії - це вітри великої сили з швидкістю понад 32 м/с (близько 120 км/год). Буревій руйнує будівлі, лінії електропостачання, зриває дахи з будівель, ламає та вириває з корінням дерева, перекидає автомобілі, пошкоджує транспортні комунікації і мости, ламає і вириває з корінням дерева. При поширенні над морем викликає величезні хвилі висотою 10-12 м, пошкоджує причали і кораблі.
Смерчі — утворення величезних вихорів, що переміщаються з швидкістю до 450 км/год. Виникають при зіткнення великих повітряних мас різної температури і вологості. Смерч спричиняє пожежі, нищення будівель, руйнування технічних об'єктів.
Смерчі трапляються в Україні, в Азовському та Чорному морях.
Правила безпеки під час буревію:
- отримавши попередження, щільно зачинити вікна і захистити їх, двері;
- з дахів і балконів забрати речі, що можуть травмувати людей;
в будинку відімкніть електропостачання, перекрийте газ;
в будівлях триматись подалі від вікон; найбезпечніші місця: підвали, сховища, метро, внутрішні кімнати перших поверхів будинків;
на відкритій місцевості слід заховатись у западині, яру, канаві;
при грозі для попередження уражень блискавкою не можна стояти під окремими деревами, не підходити до ліній електропередач;
уникайте споруд підвищеного ризику - мостів, естакад, ліній електромереж, водойм, висотних об'єктів, дерев.
Природні пожежі - неконтрольований процес горіння, при якому гинуть люди та нищаться матеріальні цінності. Основними типами пожеж є ландшафтні, лісові та степові, причинами їх виникнення є природні явища (посухи, блискавки), самозаймання сухої рослинності і торфу. 90% пожеж виникає з вини людини.
Ліси України, у більшості її регіонів, неспроможні витримати зростаючого потоку відпочиваючих, оскільки площа їх значно менша від науково обґрунтованих норм. Така ситуація найбільш характерна для Херсонської, Миколаївської, Луганської, Донецької, Полтавської областей, Автономної Республіки Крим, що вважаються найбільш пожежонебезпечними.
Правила безпеки під час пожежі:
остерігатись відкритого полум’я і диму, які поширюються в напрямку вітру;
найбільш безпечним місцем під час природної пожежі є поверхня землі і приземний шар повітря;
долати територію пожежі найкраще перпендикулярно до напрямку вітру, плазуючи або пригинаючись до землі;
для захисту дихальних шляхів слід закрити ніс і рот вологою тканиною, одягом.
Блискавка володіє значною руйнівною енергією (це високо енергетичний електричний розряд), влучаючи в окремі об'єкти, викликає пожежі, вибухи, руйнування будівель. Найбільш небезпечні є будинки в сільській місцевості, що не мають блискавковідводів, а також природне середовище. Найчастіше блискавка влучає у високі поодинокі предмети — опори ЛЕП, димові труби, дерева, високі споруди, гори. В лісі блискавкою найчастіше уражаються дуби, сосни, ялини, рідше береза, клен.
Правила безпеки під час блискавиці:
не ховатись під поодинокими предметами, не стояти в повен зріст, не лягати на землю, краще присісти;
негайно позбутись всіх металевих предметів, відключити мобільні телефони;
не торкатися металевих предметів ( огорож, стовпів, металевих будівельних конструкцій);
якщо предмети навколо вас гудуть (дзвенять), це небезпечно, перейдіть в інше місце;
під час грози не ходіть босоніж, не купайтесь, не плавайте на човні.
Критичні параметри стихійних явищ, можливих на території Львівської області:
землетруси - 5-6 балів за 12-бальною шкалою MSK-64;
вітер з швидкістю до 30 м/с і більше:
мороз - до -35 С;
спека - до +35 С;
зливи (кількість опадів до 30 мм за 12 год. і менше);
снігові замети (кількість опадів до 200 мм за 12 год. і менше);
сніг з дощем (кількість опадів до 50 мм за 12 год. і менше);
град діаметром 20мм;
ожеледиця (до 20 мм);
налипання мокрого снігу (до 35 мм);
шквали – вітер з дощем (до 30 м/с).
2.3. Небезпеки від техногенного забруднення довкілля
Забруднення гідросфери
Основними джерелами забруднення води є: 1) стічні води промислових підприємств; 2) поверхневе стікання з вулиць; 3) комунальні стоки; 4) змивання міндобрив і отрутохімікатів з сільськогосподарських угідь; 5) стоки з тваринницьких ферм та інші.
Хімічне забруднення води відбувається при потраплянні у водойми кислот, лугів, нафтопродуктів, солей важких металів, отрутохімікатів і мінеральних добрив. Особливу небезпеку становить вода, забруднена солями ртуті, свинцю, міді, хрому, кадмію та ін. важких металів. Основними забруднювачами є підприємства целюлозно-паперової промисловості, нафтопереробні підприємства, тваринницькі комплекси, металургійні і коксохімічні підприємства, хімічні комбінати.
Особливе місце займають синтетичні миючі засоби, наявність яких у воді призводить до інтенсивного розвитку синьо-зелених водоростей, цвітіння води, загибелі риб, раків і ін. водяних організмів.
Кількість чужорідних хімічних речовин у воді збільшується, на даний час їх зафіксовано біля 1000 (959 різновидів).
Фізичне забруднення води пов'язане зі зміною її фізичних властивостей -прозорості, наявність суспензій, в тому числі радіонуклідів. Суспензії (пісок, частинки глини, радіоактивні речовини) сповільнюють процеси фотосинтезу водяних рослин, забруднюють зябра риб, погіршують смак води.
Теплове забруднення водойм є особливим видом забруднення води. Воно пов'язане із викидом у водойми нагрітих (відпрацьованих) вод від різних енергетичних установок. На першому місці тут атомні електростанції. Вода, що скидається у водойми, нагріває її до 45 °С, що призводить до захворювань і загибелі риби, загнивання зоопланктону.
Біологічне забруднення води відбувається в результаті попадання у воду різних видів мікроорганізмів рослин і тварин (віруси, черви, грибки), більшість із них небезпечні для людей, тварин і рослин. Серед джерел біологічного забруднення перше місце займають комунально-енергетичні стоки, а також стоки підприємств мікробіологічної, м'ясо-молочної промисловості та цукрових заводів.
Гранично допустима концентрація (ГДК) - це максимальна концентрація небезпечної речовини в повітрі, воді, їжі, що не шкодить здоров'ю людини, не погіршує її самопочуття та працездатності. Виражається ГДК у концентраціях шкідливих речовин у повітрі — мг/м3, воді — мг/л, у ґрунтах та продуктах харчування — мг/кг.
Розвиток промисловості і процеси урбанізації розширюють водоспоживання. На 1 жителя України в засушливий рік припадає в середньому 1 тис. кубометрів прісної води. За нормами ООН країна вважається водонезабезпеченою, якщо на людину припадає менше 15 куб.м в рік. В Україні задіяні практично всі водні ресурси, а кількість води недостатня. Вихід — в раціональному використанні питної види, очистці і використанні технічної води для промислових потреб. 80 % водних ресурсів України радіактивно забруднені.
Найбільш забруднені гідроресурси в Донецькій, Луганській та Дніпропетровській областях (хімічне забруднення). Найзабрудненішою річкою України є Дніпро.
Забруднення води викликає захворювання печінки, шлунка, серця, кишкові інфекції, хвороби шкіри.
В Західному регіоні України недостатня кількість фтору у воді спричинила карієс зубів у 95 % населення, а надмір фтору викликає ураження емалі зуба.
Забруднення повітря
Атмосфера - це газова оболонка Землі, яка захищає життя на ній від шкідливих космічних випромінювань, регулює клімат, зберігає тепло, впливає на урожайність ґрунту, сприяє кругообігу води в природі.
В останні роки в Україні відзначається значне забруднення повітря, пов'язане із зростанням автотранспорту та розвитком промисловості. В районах з високою щільністю населення, скупченням промислових підприємств, великою насиченістю транспортних засобів, забруднення повітря особливо значне.
Основні джерела забруднення повітря: автомобільний транспорт, промислові підприємства та печі приватних будинків.
У великих містах України 30-40% чадного газу, 25% оксидів азоту та до 15% вуглеводнів, які знаходяться в атмосфері, потрапляють разом з викидними газами автомобілів. В атмосферу надходять також свинець, який міститься в етилованих бензинах для підвищення октанового числа бензину.
Промисловість, в тому числі і теплові електростанції та теплоцентралі, дають значну частину викидів вуглекислого газу та пилу в повітря. Промисловість - головний постачальник в атмосферу сполук фтору, оксидів азоту та сірки, хлору та аміаку.
Приватні домовласники забруднюють повітря головним чином чадним газом. Забруднення повітря хлорфторвуглеводнями (фреонами) із різних аерозольних установок веде до руйнування озонового шару в атмосфері.
Найбільший внесок у викиди від стаціонарних джерел окислів азоту дають підприємства енергетики і металургії - 69 %, у викиди сірчистого ангідриду - підприємства енергетики, металургії та вугільної промисловості - 84 %, у викиди вуглеводнів та летких органічних сполук (ЛОС) - підприємства вугільної, хімічної та нафтохімічної промисловості - 68,5 %.
Сьогодні в Україні найбільш забруднена атмосфера з усіх країн СНД. На 40% нашої території рівень забруднення атмосфери в 2-3 рази вищий, ніж в Європі.
Найбільш небезпечні домішки в повітрі - оксид вуглецю СО, оксиди азоту, діоксид сірки, пари бензину (вуглеводні), сполуки свинцю. Вони токсичні, проникають в кров і викликають головні болі, хвороби легень і носоглотки, серцево-судинної системи, алергічні захворювання.
За характером впливу на організм людини забрудники поділяються на:
- загальносоматичні (загальноотруйні): оксид карбону, пари ртуті, неорганічні сполуки плюмбуму;
подразнювальні: оксиди сульфуру та нітрогену, хлор, озон;
алергени: нетоксичний пил, квітковий пилок;
мутагени: радіонукліди, органічні сполуки плюмбуму;
канцерогени: бензопірен, азбест, радон, сполуки хрому.
Забруднення земель (ґрунту)
Основні джерела забруднення та знищення ґрунтів:
а) ерозія ґрунтів (видування родючого шару). Так, глибока оранка при освоєнні цілинних та залежних земель в Казахстані на початку 60-х років призвела до повного звітрення родючого шару ґрунту і ґрунт став непридатний для сільського господарства;
б) великою проблемою є засолення ґрунтів, що приводить до спустошення землі;
в) негативні явища виникли в результаті хімізації сільського господарства;
г) зайве застосування мінеральних добрив, отрутохімікатів призвело до погіршення складу ґрунтів шляхом накопичення в них хімічних речовин (азоту, фосфору, фтору, солей важких металів, стронцію, цезію, радію, урану та інших). Наявність останніх спричинена Чорнобильською катастрофою.
Надлишок в ґрунті сполук азоту, фосфору, сірки з однієї сторони збільшує родючість ґрунту, а з іншої - забруднює сільськогосподарську продукцію нітратами, фосфатами та іншими речовинами. Використання таких продуктів небезпечно для здоров'я та життя людей. Концентрація в ґрунті цілого ряду хімічних елементів (мідь, свинець, олово, цинк, нікель, хром, ванадій, кобальт, молібден) характерна для багатьох регіонів України, поблизу більшості великих промислових підприємств.
Особливе місце в забрудненні навколишнього середовища займає радіоактивне забруднення. Джерелами радіоактивного забруднення є радіоактивні аерозолі, які надходять в атмосферу при випробуванні ядерної зброї , аваріях АЕС та інших об'єктах атомної енергетики.
Чорнобильська катастрофа внесла значний вклад в радіоактивне забруднення навколишнього середовища. Велике радіоактивне забруднення місцевості відбулося в Україні, Білорусі та Росії, загальна площа радіоактивного забруднення склала більш 30 000 км2.
Випадання радіоактивних речовин сталося в державах Західної Європи, підвищився радіоактивний фон в державах Скандинавії, в Японії та США.
За останні століття відбулося значне забруднення ґрунтів та вивід їх із землекористування викидами промислових підприємств, гірничо-видобувного комплексу, енергетичних установок, а також твердими побутовими відходами.
Ґрунт найменш здатний до самоочищення, антропогенні забруднення в ньому накопичуються, сполучаються. Шкідливі викиди токсичні десятки і сотні років.
Прогресують ерозійні процеси, чому сприяє розорювання земельних угідь: зменшується товщина родючого шару, урожаї сільськогосподарських культур. Ґрунти використовуються під звалища.
Основні джерела забруднення ґрунту в Україні - масове застосування хімдобрив і пестицидів, промислові і побутові відходи, радіоактивне забруднення.
В екологічній ситуації значну роль відіграє ліс. Лісистість території України становить 17 %. На 1 жителя припадає 0,17 га лісу, а у США - 1,28 га, у Швеції 3.3 га. Сприятливе екологічне середовище сформувалось на Поліссі, де розташовано 40% площ лісів, тут беруть початок більшість річок, утворились унікальні лісо-озерно-болотні ландшафти. Проте аварія на ЧАЕС викликала суттєве забруднення цих територій. В 30-км зоні ЧАЕС розміщено біля 800 радіоактивних могильників. Основне завдання в цьому регіоні - збереження та відтворення природних багатств.
Найбільш екологічно благополучним регіоном України є Карпати, де поєднуються чисте повітря, ліси, мінеральні води. Це величезний рекреаційний і оздоровчий комплекс при умові розвитку індустрії туризму.
2.4. Техногенне забруднення регіонів України
Донбас
Довгострострокове поєднання вуглевидобутку з роботою металургійних, нафтохімічних та машинобудівних підприємств призвело до того, що Донбас став найбільш забрудненим регіоном не тільки в Україні, а й у світі. Це вимагає суттєво змінити структуру територіально-виробничого комплексу Донбасу, перейти на маловідходні ресурсоощадні технології з метою зменшення токсичності відходів, ліквідації і утилізації їх скупчень.
Придніпров'я
Характеризується високою концентрацією гірничорудної, чорної, кольорової металургії, будівельної індустрії, важкого машинобудування. Орієнтація на використання місцевої сировини обумовила виснаження запасів природних ресурсів. Високий рівень забруднення повітря та води, спустошення ґрунту, критичні екологічні умови проживання.
У Донбасі та Придніпров'ї практично вичерпані можливості розміщення відходів. В Донецькій області (4% території України) сконцентрована 4-та частина всіх накопичених відходів.
Полісся
Великомасштабні осушувальні роботи на Поліссі призвели до падіння рівня ґрунтових вод і ерозії ґрунтів. У результаті аварії на ЧАЕС та радіоактивного забруднення ускладнилося використання ґрунтів і лісу, склалися загрозливі умови для проживання населення.
Поділля
Цей найбільш густонаселений регіон з розвиненм сільським господарством і харчовою промисловістю найменш забруднений. Тут слід заборонити розміщення всіх шкідливих виробництв і зосередитись на виробництві екологічно чистої сільськогосподарської продукції: повністю перейти на біологічні системи землекористування і обмежити використання мінеральних добрив.
Техногенно-екологічна безпека областей України
В Україні існує надмірне техногенне навантаження на природне середовище, яке на її території розподілене нерівномірно. Національний інститут стратегічних досліджень під егідою РНБО дослідив екологічну безпеку населення регіонів (областей) України на підставі інтегральних характеристик (21 показник), що враховують практично всі техногенно-екологічні ризики:
масштаби розвитку техносфери;
насиченість території техногенно небезпечними підприємствами;
забруднення навколишнього середовища;
наявність хімічно-небезпечних виробництв;
наявність вибухонебезпечних виробництв;
наявність сейсмонебезпечних зон;
лісові та польові пожежі;
наслідки на Чорнобильській АЕС;
природно-ресурсний потенціал.
Основні загрози екологічній безпеці населенню областей (понад 80 % від всіх загроз) в порядку спадання:
забруднення навколишнього середовища;
неефективне використання природно-ресурсного потенціалу;
розміщення хімічно небезпечних виробництв;
лісові пожежі;
наслідки аварії на ЧАЕС;
землетруси;
вибухо- і пожежонебезпечні виробництва;
польові пожежі;
потенційні аварії на АЕС.
Згідно всіх показників для кожної області України розраховано інтегральний показник екологічної безпеки (І), який теоретично може змінюватись від 1 (територія непридатна для проживання) до 0 (ідеально сприятлива для проживання). Чим більше значення І, тим більша небезпека для життєдіяльності людини. Середньоукраїнський показник – 0,21.
Всі області України за інтегральним показником екологічної безпеки можна поділити на 4 групи:,
1 - дуже високий рівень екологічної небезпеки (0,5<І<1)
Донецька - 0,827
Луганська - 0,606
Дніпропетровська - 0,603
2 - високий рівень екологічної небезпеки (0,3<І<0,5)
• Київська - 0,414
3 - середній рівень екологічної небезпеки (0,1<І<0,3)
Запорізька - 0,248
Івано-Франківська - 0,248
Львівська - 0,224
Одеська - 0,183
Харківська – 0,170
Крим - 0,155
Полтавська - 0,141
4 - низький рівень екологічної небезпеки (0<І<0,1)
Чернігівська - 0,015
Херсонська, Тернопільська, Хмельницька, Житомирська та ін.
Техногенне забруднення довкілля Львівщини
Західний регіон України з одного боку має розвинуту гірничо-видобувну, нафтопереробну, хімічну, целюлозно-паперову індустрію, з другого - це скарбниця рекреаційних можливостей, «легені» Європи.
Загальний фон забруднення довкілля Львівщини формується за рахунок внутрішніх (енергетичні об'єкти, промислові підприємства, комунальні господарства) і транзитних джерел (автотранспорт, нафтопроводи, ввезення відходів).
Через область проходить Головний Європейський вододіл (Розточчя), тому зовнішніх забруднень поверхневих вод немає, але місцеві забруднення Дністра і Західного Бугу створюють міжнародні проблеми.
Львівщина захоронює на території Яворівського району (с.Буда) радіоактивні відходи із 7 областей України.
Значний негативний вплив на довкілля здійснюють Яворівське та Роздільське ДГХП «Сірка», Стебницьке ДГХП «Полімінерал». Інтенсифікація карстоутворення від видобутку корисних копалин загрожує рекреаційній зоні м. Трускавець.
В області накопичені промислові відходи видобутку сірки, кам'яного вугілля (м.Червогоград).
Лісистість території області сягає 28% (середня по Україні - 14,5%), проте надмірне вирубування лісів в Карпатах спричинило глибоке порушення захисної функції лісу (біорізноманіття, водо- і ґрунтозахист).
Рівень забруднення довкілля Львівщини
З причин антропогенного забруднення найнебезпечнішими є райони: Дрогобицький, Яворівський, Миколаївський, Кам'янка-Бузький та Сокальський.
Велику небезпеку становлять карстові явища в місцях видобутку калійних руд (Дрогобич, Трускавець, Стебник), нафтові карсти (Борислав, Східниця), вугільні карсти (Червоноград, Сокаль).
Небезпекою зсувів характеризуються Мостиський та Городоцький райони. Лавинонебезпечним є регіон Карпат. Підземні води забруднені у всій центральній частині області.
Атмосферне повітря
Значне забруднення атмосфери викидами від стаціонарних джерел спостерігається в районах і містах, де розташовані підприємства - найбільші забруднювачі: Кам'янко-Бузький, Радехівський, Сокальський, Миколаївський, Жидачівський, Городоцький райони та міста Дрогобич, Львів, Червоноград, Борислав ( 94 % обласних викидів). Основні шкідливі речовини в повітрі Львівщини - оксиди сірки, вуглець (сажа) і оксиди вуглецю, оксиди азоту, вуглеводні, леткі органічні сполуки.
Найбільші забруднювачі повітря на Львівщині (в порядку спадання викидів) Добротвірська ТЕС, НПК «Галичина» (м.Дрогобич), Миколаївський цементний комбінат, ЦЗФ «Червоноградська», Сокальський завод «Хімволокно», Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат, ГВУ «Бориславнафтогаз», Роздільське ДГХП «Сірка», Радехівський цукровий завод, Яворівське ДГХП «Сірка».
Поверхневі і підземні води
Забруднення басейну річок Балтійського моря (Західний Буг-Вісла) стічними водами таких підприємств: спиртові заводи (Рава-Руська Жовківського р-ну, Струтин Золочівського р-ну, Великий Любінь Городоцького р-ну, Лопатин і Вузлове Радехівського р-ну, Красне Буського р-ну), водоканалізаційні господарства (Львів, Жовква, Кам'янка-Бузька), ЛКП "Збиранка" Жовківського р-ну (міське сміттєзвалище).
Забруднення басейну річок Чорного моря (Дністер, Південний Буг): "Ензим" (Львів), Роздільське і Яворівське ДГХП "Сірка", "Дрогобичводоканал", Бориславське НПО «Синтез», ДГХП "Полімінерал" (Стебник).
Ґрунти
Для ґрунтового покриву області характерний інтенсивний розвиток водної ерозії. В пробах ґрунту виявлено перевищення рівня міді (майже вдвічі), сполук азоту.
На Львівщині зростає кількість захворювань, пов'язаних з забрудненням довкілля - гіпертонічна хвороба, хронічний бронхіт, злоякісні пухлини; зріс рівень первинної інвалідності населення.
Контрольні питання:
Класифікація природних небезпек за місцем локалізації.
Класифікація атмосферних природних небезпек.
Класифікація літосферних природних небезпек.
Класифікація гідросферних природних небезпек.
Ймовірність землетрусів на території України.
Правила безпеки під час повені.
Правила безпеки під час буревію.
Правила безпеки під час блискавиці.
Правила безпеки під час природної пожежі.
Техногенно-екологічна безпека областей України.
Критичні параметри природних небезпек Львівщини.
14.11.2012 15:11-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора