Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра економіки підприємства
Інформація про роботу
Рік:
2008
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти та науки України
Український державний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економіки підприємства
Курсова робота
З дисципліни:
“Економіка підприємства”
на тему:
“Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів”
Зміст
Вихідні дані до курсової роботи…………………………………………………...3
Вступ………………………………………………………………………………....4
Розділ І. Теоретичні основи підвищення використання виробничих та
трудових ресурсів підприємства.
1.1.Економічна суть і характеристика видів ефективності………………........... 8
1.2.Система показників та вимірювання ефективності виробництва……..........10
1.3.Показники рівня ефективності використання основних фондів……………12
1.4.Шляхи кращого використання основних фондів…………………………….13
Розділ ІІ. Аналіз існуючого стану використання виробничих і трудових ресурсів підприємства.
2.1.Показники стану і руху основних фондів…………………………………….15
2.2.Показники оснащеності підприємства і робітників основними фондами….16
2.3. Показники ефективності використання основних…………………………..17
2.4. Показники ефективності використання оборотних засобів………………...18
2.5. Показники використання трудових ресурсів………………………………...19
Розділ ІІІ. Заходи по підвищенню ефективності використання трудових та виробничих ресурсів і їх вплив на результати господарської діяльності
3.1. Заходи по поліпшенню використання основних виробничих фондів……...20
3.2. Заходи по прискоренню оборотності оборотних коштів…………………....22
3.3. Заходи по підвищенню продуктивності праці……………………………….24
3.4. Вплив підвищення ефективності використання виробничих і трудових ресурсів на господарську діяльність підприємства………………………………28
Висновки…………………………………………………………………………....31
Список використаної літератури…………………………………………………..36
Варіант – 42
Вихідні дані до курсової роботи
№
Показники
Одиниці
15
п\п
виміру
1
Обсяг виробленої продукції в оптових
цінах підприємства ( без ПДВ)
млн.грн.
15
2
Вартість реалізованої товарної продукції
млн.грн.
9,15
3
Первісна вартість ОВФ
млн.грн.
8,25
З них активна частина
%
70
4
Залишкова вартість ОВФ
млн.грн.
6
5
Наявність ОВФ на поч. року
млн.грн.
6,75
6
Поступило у звітному році - всього
млн.грн.
0,63
7
Вибуло у звітному році – всього
млн.грн.
0,6
8
Чисельність працівників
Чол..
465
З них робітників
чол.
405
9
Кількість одиниць встановленого обладнання
штук
10,5
10
Норматив планових простоїв (% від режимного фонду)
%
18
11
Випуск виробів на квартал по плану
Штук
2100
12
Собівартість продукції
млн.грн.
7,5
в т.ч. матеріальні витрати
млн.грн.
5,25
13
Середньорічні залишки оборотних коштів
млн.грн.
1,65
у т. ч. нормовані оборотні кошти
млн.грн.
1,275
14
Середня величина дебіторської заборгован.
тис.грн.
9
15
Обсяг продажу в кредит
тис.грн.
52,5
16
Збільшення обсягу продукції у план.році
%
18
17
Корисний фонд робочого часу
по плану
днів
321
фактично
днів
213
18
Фактичний виробіток на одну станко-годину
грн.
30
Вступ
Перехід до ринкових відносин на даному етапі в Україні потребує глибоких зрушень в усіх сферах економіки-одній з найважливіших сфер людської діяльності. Ринкова економіка по своїй суті є засобом, що стимулює ріст продуктивності праці і збільшення ефективності виробництва. Підвищення ефективності суспільного виробництва означає ефективніше використання наявних трудових ресурсів для збільшення випуску якісної і потрібної країні продукції, а також постійно співставляти затрати з отриманими результатами і вносити певні корективи для того, щоб вкладені кошти принесли максимальну віддачу. В умовах ринкової економіки підвищення ефективності виробництва на підприємстві невіддільно пов’язане із проблемою економіки всіх видів ресурсів, в тому числі і основних виробничих фондів, величина і підвищення ефективності використання яких в певній мірі визначають виробничі можливості підприємства. Тільки в цих умовах наше народне господарство може підвищити рівень життя людей.
Підприємство – це основна народногосподарська ланка країни, від результатів функціонування якої залежить економічний розвиток держави. В умовах ринкових відносин підприємство функціонує самостійно на засадах самоокупності і самофінансування і тому воно саме, в першу чергу, зацікавлене в підвищенні ефективності виробництва та збільшення прибутковості.
Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та кращого використання діючих основних фондів і виробничих потужностей підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтриманню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого, — дозволяють збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації та витрат на обслуговування виробництва і його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.
Система показників, яка всебічно може характеризувати ефективність основних фондів, охоплює два їх блоки: перший — показники ефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; другий — показники рівня використання в цілому і окремих видів основних фондів.
Необхідність виокремлення у самостійну групу показників відтворення засобів праці, які характеризують процес їх руху, технічний стан та структуру, обумовлена тим, що відтворювальні процеси істотно і безпосередньо впливають на ступінь ефективності використання застосовуваних у виробництві машин, устаткування та інших знарядь праці.
Існуюча система показників ефективності відтворення основних фондів вимагає удосконалення з огляду методики обчислення деяких з них та повноти охоплення окремих сторін відтворення засобів праці. Зокрема коефіцієнт оновлення визначається відношенням абсолютної суми введення основних фондів до їх наявності на кінець року, а коефіцієнт вибуття — відношення обсягу вибуття основних фондів до їх наявності на початок року, що унеможливлює зіставлення цих відносин показників. і ому визнання коефіцієнтів відтворення основних фондів за середньорічною їх вартістю слід вважати методологічно більш правильним.
Необхідно також розрізняти дві форми оновлення основних фондів — екстенсивну та інтенсивну. Екстенсивне оновлення характеризує темпи збільшення обсягу експлуатованих основних фондів. Інтенсивне оновлення передбачає заміну діючих основних фондів новими, більш ефективними. Проте процес виведення з експлуатації застарілих та спрацьованих основних фондів не можна ототожнювати з інтенсивним оновленням діючих засобів праці.
Реальний господарський оборот охоплює не лише введення в дію нових і виведення з експлуатації спрацьованих фондів, але й передачу певної їх частини з балансу одного підприємства на баланс іншого. Поряд з цим у систему показників ефективності відтворення основних фондів доцільно включити два нових: коефіцієнт інтенсивного оновлення (співвідношення обсягів вибуття і введення в дію за певний період часу); коефіцієнт оптимальності вибуття основних фондів (відношення фактичного коефіцієнту вибуття до нормативного).
Крім того, поліпшення використання ОВФ підприємства є важливим резервом підвищення ефективності виробництва. Це обумовлено тим, що значна частка витрат виробництва, які утворюють собівартість продукції, пов’язана із використанням ОВФ на підприємстві. Так, у собівартості продукції витрати по утриманню і експлуатації ОВФ становлять близько 25 %. Поліпшення використання ОВФ зменшує витрати на їх утримання і експлуатацію у собівартості одиниці продукції. Зменшення цих витрат відбувається за рахунок зменшення умовно-постійної частини у витратах по утриманню і експлуатації ОВФ – амортизаційних відрахувань, величина яких є умовно-постійною по відношенню до річного обсягу продукції. Внаслідок цього, чим більше буде вироблятися продукції, тим меншою буде питома вага амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції, а це веде і до збільшення прибутку підприємства. Підвищення ефективності використання ОВФ також зменшує потреби підприємств у капітальних вкладеннях для розвитку матеріально-технічної бази підприємства з метою зменшення обсягу виробництва продукції, тобто відбувається економія коштів на ці цілі. Як свідчить багаторічна практика господарювання, ефект від поліпшення використання ОВФ реалізується значно швидше, ніж від повних капітальних вкладень. Крім того, підвищення ефективності використання ОВФ зменшує витрати від їх морального зносу.
Мета даної курсової роботи – ознайомитися з методикою впровадження заходів по підвищенню ефективності використання ОВФ на підприємстві. За допомогою розрахунків обґрунтувати доцільність впровадження цих заходів, а також розрахувати величину ефекту від здійснення необхідних господарських операцій.
Робота складається з вступу, трьох розділів та висновків.
Перший розділ знайомить з такими поняттями як економічна ефективність, основні фонди. Дає їх характеристику, допомагає зрозуміти роль ОВФ у діяльності підприємства, а також проводить коротке ознайомлення з основними показниками ефективності використання ОВФ на підприємстві.
У другому розділі обраховуються показники, пов’язані з використанням ОВФ на підприємстві.
Третій розділ складається з трьох підрозділів. У ньому проводимо заходи по підвищенню ефективності використання ОВФ на підприємстві, а також проведена загальна порівняльна характеристика стану підприємства до і після впровадження запропонованих заходів.
Розділ І. Теоретичні основи підвищення ефективності використання виробничих та трудових ресурсів.
1.1. Економічна суть і характеристика видів ефективності. Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється при певній взаємодії трьох визначальних його чинників: персоналу (робочої сили),засобів праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал продукує суспільно корисну продукцію або робить виробничі і побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце витрати живої і уречевленої праці, а з другого, - результати виробництва. Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня їх використання.
Ефективність виробництва являє собою комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний проміжок часу (у зарубіжних країнах з розвиненою ринковою економікою для окреслення результативності господарювання використовують інший термін – продуктивність системи виробництва і обслуговування, під якою розуміють ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) при виробництві різноманітних товарів та послуг. Отже, ефективність виробництва і продуктивність системи – це по суті терміни-синоніми, які характеризують одні й ті ж результативні процеси. При цьому слід усвідомлювати, що загальна продуктивність системи є поняттям набагато ширшим, ніж продуктивність праці і прибутковість виробництва.
Результат виробництва як найважливіший компонент для визначення його ефективності не слід тлумачити однозначно. Йдеться про корисний кінцевий результат. Можна розрізняти: 1) кінцевий результат процесу виробництва; 2) кінцевий народногосподарський результат роботи підприємства (об’єднання підприємства).
Перший відбиває матеріалізований результат процесу виробництва,
вимірюваний обсягом продукції у натуральній і вартісній формах, другий включає не лише кількість виготовлюваної продукції, але й охоплює її споживну вартість. Кінцевим результатом процесу виробництва, виробничо-господарської діяльності підприємства за той чи інший проміжок часу є чиста продукція, тобто новостворена вартість, а фінансовим результатом комерційної діяльності – прибуток.
Можливі напрямки реалізації внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення ефективності виробництва (діяльності підприємства) не однакові за ступенем дії (впливу), використання і контролю. Тому для практики господарювання, керівників і відповідних спеціалістів (менеджерів) підприємств важливим є детальне знання масштабів дії, форм контролю і використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх чинників на різних рівнях управління виробництвом. Підприємство може і повинно постійно контролювати процес використання внутрішніх чинників шляхом розробки і послідовного здійснення власної програми підвищення ефективності виробництва, а також врахувати вплив на неї зовнішніх чинників – економічної соціальної політики держави, діяльності національних інституційних організацій розвитку інфраструктури і структурних змін у суспільстві.
Технологія. Технологічні нововведення, особливо сучасні форми автоматизації і інформаційні технології справляють чи не найбільш істотний вплив на рівень і динаміку ефективності виробництва. За принципом ланцюгової реакції вони викликають суттєві зміни в технічному рівні і продуктивності технологічного устаткування, методах і формах організації трудових процесів, підготовці і кваліфікації кадрів тощо.
Устаткування. Цьому чинникові належить одне з провідних місць у програмі підвищення ефективності виробництва. Зростанню продуктивності діючого устаткування сприяють належна організація ремонтно-технічного обслуговування, оптимальні строки експлуатації, забезпечення необхідної пропорційності в пропускній спроможності технологічно зв’язаних його груп (одиниць), чітке планування завантаження у часі, підвищення змінності роботи, скорочення внутрішньозмінних витрат робочого часу тощо.
1.2. Система показників та вимірювання ефективності виробництва.
Вимірювання загальної ефективності (продуктивності) діяльності підприємства методологічно зв’язане перш за все з визначенням критерію і формуванням відповідної йому системи показників.
Критерій це головна відрізнювальна ознака і визначальна міра вірогідності пізнання суті ефективності виробництва, у відповідності з якими здійснюють кількісну оцінку її рівня. Правильно сформульований критерій повинен найбільш повно характеризувати суть ефективності як економічної категорії і бути спільним для усіх ланок суспільного виробництва – від підприємства до народного господарства в цілому. Суть проблеми підвищення ефективності виробництва (продуктивності виробничо-економічної системи) полягає у тому, що на кожну одиницю витрат – трудових, матеріальних, фінансових – досягати максимально можливого збільшення обсягу виробництва або доходу. Виходячи з цього єдиним народногосподарським економічним критерієм ефективності виробництва можна вважати зростання продуктивності суспільної (живої і уречевленої) праці. У загальному вигляді критерій ефективності виробництва відображає постійно здійснюваний процес максимізації обсягу чистої продукції (національного доходу) по відношенню до витрат живої і уречевленої праці (персоналу і виробничих фондів підприємства або народного господарства в цілому). На рівні госпрозрахункового підприємства модифікованою формою єдиного критерію ефективності (продуктивності) його діяльності може слугувати максимізація
прибутку за умови економічно обґрунтованої побудови систем цін на вироблювану продукцію та оплату праці залежно від кінцевих результатів виробництва. Між народногосподарським і госпрозрахунковим (комерційним) критеріями принципової розбіжності не існує, оскільки при правильно побудованих цінах на засоби виробництва і кінцеву продукцію збільшення обсягу чистої продукції підприємства справляє адекватний вплив і на величину одержуваного ним прибутку. Кількісна визначеність і зміст критерію знаходить найбільш повне відображення в конкретних показниках ефективності виробництва.
При формуванні системи показників ефективності виробництва, виробничо-господарської і комерційної діяльності підприємства бажано дотримуватись певних принципів. До них можна віднести:
- забезпечення взаємозв’язку критерію і системи конкретних показників ефективності виробництв;
- відображення ефективності використання усіх видів застосовуваних у виробництві ресурсів;
- важливість застосування показників ефективності в управлінні різними ланками виробництва на підприємстві;
- виконання найбільш важливими показниками стимулюючої функції у процесі використання наявних резервів зростання ефективності виробництва, того чи іншого виду діяльності підприємств.
Системи показників ефективності, що побудована з урахуванням визначених принципів, має включати декілька груп: 1) узагальнюючи показники ефективності виробництва (діяльності підприємств); 2) показники ефективності використання праці (персоналу); 3) показники ефективності використання виробничих основних і оборотних фондів; 4) показники ефективності використання фінансових коштів (оборотних коштів і капітальних вкладень). Кожна з перелічених груп охоплює певну кількість конкретних абсолютних чи відносних показників, що характеризують загальну ефективність виробництва (діяльності підприємства) або ефективність використання окремих видів ресурсів
1.3. Показники рівня ефективності використання основних фондів.
Показники, що характеризують рівень ефективності використання основних фондів, об'єднуються в окремі групи за ознаками узагальнення і охоплення елементів засобів праці. Економічна суть більшості з них зрозуміла за їх назвою. Показники, зміст яких нечітко відображений у їх назві, характеризують ось що:
• коефіцієнт змінності роботи устаткування — відношення загальної кількості відпрацьованих машинозмін за добу до числа встановленого устаткування;
• напруженість використання устаткування (виробничих площ) — випуск продукції в розрахунку на одиницю устаткування (загальної або виробничої площі);
• коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування — відношення кількості виготовлених виробів за одиницю часу до технічної (паспортної) продуктивності відповідного устаткування.
Серед показників використання устаткування та виробничих площ найбільш відомим і широко застосовуваним на практиці є коефіцієнт змінності роботи устаткування. Проте використовуваний на підприємствах спосіб його розрахунку не можна визнати досконалим, оскільки не враховує внутрізмінні втрати робочого часу. У зв'язку з цим коефіцієнт змінності методологічно правильніше обчислювати виходячи з коефіцієнту використання календарного фонду часу і максимальної змінності роботи устаткування, яка дорівнює трьом при восьмигодинній тривалості зміни. Отже при коефіцієнті використання календарного фонду часу, наприклад, 0,6 коефіцієнт змінності роботи устаткування дорівнюватиме 1,8 (3,0 х 0,6).
1.4 Шляхи кращого використання основних фондів.
Покращення використання основних фондів промисловості має велике народногосподарське значення. Вона забезпечує ріст виробітки продукції без додаткових капітальних вкладень, збільшення продуктивності праці і зниження витрат на виробництво продукції.
Шляхи підвищення ефективності використання основних фондів різноманітні. Основними з них є збільшення тривалості роботи обладнання, більш повне використання і вдосконалення основних виробничих фондів.
Для збільшення часу роботи обладнання необхідно: ліквідувати надпланові простої обладнання за рахунок його поточного обслуговування, підвищення якості ремонтів, покращення організації та планування виробництва і матеріально-технічного обслуговування виробництва; скоротити тривалість планових ремонтів при одночасному підвищенні їх якості шляхом впровадження передових методів ремонту, широкого використання деталей та вузлів, які виготовляються на спеціалізованих заводах, чіткої організації ремонту; скоротити витрати робочого часу на підготовчо-заключні та допоміжні операції (підготовку робочого місця, догляду за ним, установку та зняття інструменту тощо); підвищити змінність роботи, якщо це доцільно по умовам виробництва в даній галузі промисловості; можливо повніше використовувати парк обладнання; підвищити інтенсивність використання обладнання.
Більш повне використання основних виробничих фондів досягається за рахунок вводу в дію невстановленого обладнання, реалізації надлишкового обладнання, більш повного використання виробничих площ. В ряді випадків виробничі потужності на підприємствах і в народному господарстві недостатньо пов’язані кількісно і якісно; одних потужностей надлишок, других -недолік, наприклад, до потужних тракторів не випускаються відповідні плуги, возики тощо. Більш повному використанні основних фондів сприяє також збільшення в їх складі ваги активних фондів – засобів праці, що безпосередньо створюють продукцію.
Технічне вдосконалення основних виробничих фондів припускає використання прогресивних технологічних процесів, застосування більш ефективних технічних рішень, модернізацію обладнання, реконструкцію підприємств на базі нової техніки та технології, розвиток раціоналізаторського руху.
Реконструкція підприємств в наш час – основне направлення розвитку виробництва. В ряді держав на протязі більше двох десятиріч не будують нові підприємства; виробництво розвивається за рахунок того, що достатньо часто змінюється “начинка” підприємств – техніка та технологія. Реконструкція в порівнянні з новим будівництвом забезпечує економію капітальних вкладень (частина засобів праці м
отже використовуватись на протязі строку, що залишився до виводу їх з експлуатації). Звичайно на реконструкцію уходить менше часу, ніж на нове будівництво, так що вона забезпечує певний виграш в часі. Аналогічний ефект приносить модернізація техніки та обладнання. При визначенні економії ефективності модернізації треба врахувати, що витрати на модернізацію повинні окупитися до моменту списання модернізованих станків, машин тощо. Ця обставина іноді находить своє вираження у вимозі, щоб модернізація окупилась в строк не більше 1-2 роки.
Значний економічний ефект може принести скорочення строків служби засобів праці, більш швидка зміна їх новою технікою та технологією. Це дозволяє швидше впровадити у виробництво досягнення НТП, скоротити витрати на ремонт, час, що витрачається на очікування ремонту та ремонт, підвищити за рахунок цього фондовіддачу та продуктивність праці. Нова техніка забезпечує більш високу якість продукції, ритмічність виробництва, скорочення об’єму капітальних ремонтів. Робітники, що раніше зайняті ними, тепер зможуть робити на сучасних підприємствах, в кращих умовах, з значно більш високою продуктивністю. Однак прискорення зміни засобів праці потребує значне збільшення об’єму виробництва в першому підрозділі, перш за все в машинобудуванні, витрат енергії, збільшує екологічне навантаження. Воно потребує збільшення витрат на перевивчення робітників. Зменшує потребу в основних виробничих фондах використовування вторинної сировини. Кращому їх використанні сприяє організація чіткого обліку, контролю, аналіз використання, нормування та інші міри організаційно-економічного характеру.
2. Аналіз існуючого стану використання виробничих і трудових ресурсів підприємства
Розрахунок показників ефективності використання основних фондів, оборотних засобів та трудових ресурсів доцільно проводити у табличній формі.
2.1 Показники стану і руху основних фондів
Таблиця 2.1
Назва показника
Методика розрахунку
Значення показника
1. Показники руху
Коефіцієнт надходження (Кн)
Вартість
основних фондів, що надійшли
Вартість основних фондів на кінець звітного періоду
Коефіцієнт оновлення (Кон)
Вартість нових ОФ .
Вартість ОФ на кінець звітного періоду
Коефіцієнт вибуття основних фондів (КВИб)
Вартість всіх вибувши ОФ .
Вартість ОФ на початок звітного періоду
Коефіцієнт ліквідації (Кл)
Вартість ліквідованих ОФ .
Вартість ОФ на початок звітного періоду
2. Показники стану
Коефіцієнт зносу (Кзн)
Сума зносу .
Первісна вартість наявних ОФ
Коефіцієнт придатності (К„Р)
Залишкова вартість ОФ .
Первісна вартість ОФ або
Кпр=1-Кзн
Кпр=1-0,27=0,73=73%
Розраховані показники дали змогу виявити, що на заміну вибувших ОВФ протягом року поступило 9,3% від усіх наявних фондів на кінець року, з них доля нових складає 9,3%. Протягом року вибуло 8,9% ОВФ, про що свідчить показник вибуття основних фондів. Розрахований показник зносу показав, що ступінь зносу основних фондів становить 27%. Також за обчисленим коефіцієнтом придатності видно, що на вартість продукції необхідно перенести 73% вартості ОВФ.
За наведеними даними визначаємо темпи приросту вартості основних фондів:
де
ОФнад - вартість ОФ, що надійшли на підприємство, млн.грн.,
ОФвиб - вартість ОФ, що вибули, млн.грн.,
ОФп.р. - вартість ОФ на початок року, млн.грн.
Відношення вартості ОФ, що вибули внаслідок зносу, до вартості нових ОФ характеризує інтенсивність заміни засобів праці:
де
ОФвиб – це вартість ОФ, що вибули, млн.грн.,
ОФнад – це вартість ОФ, що надійшли на підприємство, млн.грн.,
Основні фонди замінюються з інтенсивність 95%.
2.2. Показники оснащеності підприємства і робітників основними фондами
Таблиця 2.2
Назва показника
Методика розрахунку
Значення показника
1. Показники забезпеченості підприємства ОФ
Фондозабезпеченість (Ф3)
Первісна вартість ОФ .
Обсяг продукції (робіт)
Механозабезпеченість (М3)
Вартість активної частини ОФ
Обсяг продукції (робіт)
2. Показники озброєності робітників ОФ
Фондоозброєність (Фоз)
Первісна вартість ОФ .
Чисельність робітників
Механоозброєність (Моз)
Вартість активної частини ОФ
Чисельність робітників
Розрахунок показників показав, що для виготовлення одиниці продукції потреба підприємства в ОВФ становить 0,55 грн., а потреба у засобах механізації - 0,39 грн. Обчислена фондоозброєність свідчить про те, що на одного робітника припадає 20,4 тис.грн. вартості основних фондів та 9.5 тис.грн. вартості машин і механізмів.
2.3. Показники ефективності використання основних
Таблиця 2.3.
Назва показника
Методика розрахунку
Значення показника
1. Вартісні показники
Фондовіддача (Фм)
— по валовій продукції
— по чистій продукції
Обсяг продукції .
Первісна вартість ОФ
Вартість чистої продукції .
Первісна вартість ОФ
Коефіцієнт віддачі спожитих ОФ
Обсяг продукції .
Річні амортизаційні
відрахування
Рентабельність ОФ
Прибуток балансовий .
Середньорічна вартість ОФ
2. Натуральні показники
Коефіцієнт використання робочого часу (Кк ч )
Факт, фонд роботи обладнання
Календарний фонд роботи обладнання
Коефіцієнт використання
режимного фонду (Кр.ф.)
Фактичний фонд роботи обладнання
Режимний фонд роботи обладнання
Коефіцієнт використання планового фонду (К„ф)
Фактичний фонд роботи обладнання
Плановий фонд роботи обладнання
Коефіцієнт змінності (Кзм)
Загальна трудомісткість
виготовленої продукції .
Плановий фонд роботи обладнання
Коефіцієнт екстенсивного використання обладнання (Кекс)
Час фактичної роботи обладнання
Максимально можливий час роботи обладнання
Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (Кінт)
Фактична продуктивність обладнання
Паспортна продуктивність обладнання
Коефіцієнт інтегрального навантаження (Кінтг)
0,72*1,7=1,2
Отож, фондовіддача відображає те, що на 1 грн. ОВФ припадає 1,8 грн. валової та 0,94 грн. чистої продукції. Розраховані показники використання основних фондів в часі свідчать про наступне: робочий час протягом року був використаний на 30%; плановий фонд часу роботи використовується на 90%. Коефіцієнт інтенсивного використання ОФ становить 1,7, тобто потужності обладнання перевантажено. Величина коефіцієнту екстенсивного використання обладнання на низький ступінь використання робочого часу протягом зміни. За цих умов інтегральний коефіцієнт дорівнює 1,2, це означає, що на підприємстві виробниче обладнання досить завантажено і в основному за рахунок інтенсивного використання.
2.4. Показники ефективності використання оборотних засобів
Таблиця 2.4.
Назва показника
Методика розрахунку
Значення показника
1. Показники забезпеченості підприємства ОФ
Коефіцієнт оборотності (Коб)
Обсяг реалізованої продукції
Середньорічний залишок оборотних засобів
Тривалість одного обороту (Тоб)
Період .
Коефіцієнт оборотності
Коефіцієнт завантаженості оборотних засобів (К3)
Середньорічний
залишок оборотних засобів
Обсяг реалізованої продукції
Коефіцієнт обороту дебіторської заборгованості (То)
Обсяг продажів у кредит ґ
Середня вартість дебіторської заборгованості
Тривалість інкасації дебіторської заборгованості (Тодз)
360*Середня вартість дебіторської заборгованості .
Обсяг продажів у кредит
Коефіцієнт використання оборотних засобів (Кв)
Обсяг реалізованої продукції
Матеріальні витрати
Коефіцієнт ефективності використання оборотних засобів
Прибуток від реалізації
Середньорічний залишок оборотних засобів
Вивільнення (Залучення) оборотних засобів
Тпл, ТФ- тривалість одного обороту по плану і фактично
На основі розрахованих показників можна сказати, що за рік оборотні засоби здійснюють 5,65 обертів, при цьому час одного обороту, який необхідний для повернення оборотних засобів в результаті реалізації продукції, становить 63 дні. Також на 1 грн. виготовленої продукції підприємство потребує 0,18 грн. оборотних засобів. Величину прибутку, що припадає на 1 грн. оборотних засобів, відображає коефіцієнт ефективності оборотних засобів. Слід відмітити, що за рахунок зменшення тривалості одного обороту вдалося вивільнити 381 тис.грн.
2.5. Показники використання трудових ресурсів
Таблиця 2.5.
№ п/п
Показник
Одиниця виміру
Значення показника
1.
Обсяг випуску продукції млн.грн.
млн.грн.
15
2.
Чисельність працівників
чол.
465
3.
Чисельність робітників
чол.
405
4.
Питома вага робітників у загальній чисельності працівників
%
87
5.
Середньорічна продуктивність праці одного робітника
тис.грн.
37
6.
Середньорічна продуктивність праці одного працівника
тис.грн.
32.3
7.
Загальне число відроблених людино-днів
ТИС.ЛЮД-ДНІВ
86265
8.
Середнє число днів, відроблених одним робітником
Днів
213
9.
Середня тривалість робочого дня
год.
8
110.
Загальне число відроблених робітниками людино-годин
ТИС.ЛЮД-ДНІВ
690120
11.
Середньогодинна продуктивність праці одного робітника
грн.
21,74
3. Заходи по підвищенню ефективності використання виробничих та трудових ресурсів і їх вплив на результати господарської діяльності
3.1 Заходи по поліпшенню використання основних виробничих фондів
1. Визначаємо загальний приріст обсягу виробництва продукції за рахунок поліпшення використання основних фондів
Опл=(ОФпл-ОФБ)-ФвБ =(6.77*1,12-6.77)*1,8=1,46 млн.грн.
Отже, за рахунок поліпшення використання основних фондів обсяг виробництва продукції зросте на 1,46 млн.грн. і на плановий рік складе:
млн.грн.
2. Визначаємо фондовіддачу на плановий період:
грн./грн.
3. Економію по собівартості продукції за рахунок амортизації в результаті поліпшення використання основних виробничих фондів можна визначити за залежністю:
,
де ЕА - сума економії від зниження собівартості на плануємий період за рахунок підвищення фондовіддачі;
ЗА - амортизаційні відрахування у собівартості одиниці продукції або в затратах на 1 грн. товарної продукції в базисному році;
РА - відношення загальної суми амортизаційних відрахувань в плануємо му році до загальної суми нарахованої амортизації в базисному році;
РФ - фондовіддача планує мого року в % до фондовіддачі за базисний рік;
Ст - собівартість товарної продукції в базисному році.
Розрахований показник становить -163,9 тис.грн. Це означає, що ми маємо збільшення собівартості продукції на 163,9 тис.грн. на планує мий період за рахунок збільшення амортизації, оскільки вартість фондів зросла на більшу величину ніж їх фондовіддача на плануємий період у порівнянні з базовим.
4. Економія капітальних вкладень, виходячи із обсягу додаткової продукції у плановому році і фондовіддачі у базисному році складає 811,11 тис.грн.:
тис.грн.
За рахунок збільшення собівартості продукції балансовий прибуток на плановий рік зменшиться на 163,9 тис.грн., тобто становитиме 1486,1 тис.грн. Прибуток на базовий рік розраховуємо як різницю між обсягом реалізованої продукції та собівартістю, він становить 1650 тис.грн.
5. Обчислимо рівень рентабельності у базовому році як відношення прибутку від реалізації до середньорічної вартості ОФ:
Обчислимо рівень рентабельності у плановому році:
Тобто, за рахунок зменшення балансового прибутку та збільшення середньорічної вартості ОВФ рентабельність підприємства зменшиться на 0,43%.
3.2 Заходи по прискоренню оборотності оборотних коштів
1. Загальна величина необхідного поточного запасу визначається за залежністю:
,
де Мд - середня добова потреба в матеріалі, визначається як добуток норми витрат матеріалу на середньоденний обсяг виробленої продукції:
(кг);
Кзд - коефіцієнт затримки матеріалів у запасі.
2. Визначимо величину вивільнення оборотних коштів за рахунок скорочення тривалості одного обороту за залежністю:
тис.грн.
Отже, за рахунок скорочення тривалості одного обороту можна вивільнити оборотних коштів на суму 381,2 тис.грн.
2. Визначаємо обсяг додаткової продукції, яку можна реалізувати за рахунок збільшення коефіцієнта оборотності на плануємий рік.
тис. грн.
тис. грн.
Величина вивільнення оборотних коштів іде на збільшення обсягу додаткової продукції, яку можна реалізувати за рахунок збільшення коефіцієнта оборотності на плануємий рік.
4. Розраховуємо економічний ефект за рахунок зниження матеріаломісткості продукції.
Зниження матеріаломісткості продукції за рахунок економії сировини, матеріалів, палива, і енергії дозволяє, з одного боку, отримати додатковий прибуток, а з другого - при тих же матеріальних ресурсах збільшити випуск продукції.
Економія собівартості продукції і додатковий прибуток за рахунок зменшення матеріальних витрат (матеріалів, палива і енергії) на одиницю продукції можуть бути розраховані за формулою:
,
де Ем - економія по собівартості за рахунок скорочення норм втрат сировини, матеріалів, палива, енергії;
Рм - затрати сировини, матеріалів, палива, енергії (матеріальні витрат) в базисному періоді на одиницю продукції або на 1 грн. товарної продукції, виходячи з діючих норм витрат;
Нв - норма матеріальних витрат, що встановлена на плануємий рік в % до норми базисного року;
От - обсяг випуску товарної продукції на плануємий період в натуральному виразі, або в оптових цінах підприємства
грн./ грн.
В базисному періоді матеріальні витрат дорівнювали 35 коп. на 1 грн. випущеної продукції. На плануємий рік підприємство планує знизити матеріальні витрати на 3,5%. При обсязі виробництва на плануємий рік в оптових цінах підприємства 17700 тис.грн., економія по собівартості складає:
тис.грн.
5. Розглянемо як впливає матеріаломісткість на рентабельність продукції. При випуску продукції в базисному періоді 15000тис.грн. витрати на її виробництво і реалізації складають 7500 тис.грн., в т.ч. витрати сировини 5250 тис.грн. Таким чином, рентабельність продукції дорівнює:
На плануємий період матеріаломісткість, за рахунок зменшення на 3,5% норми витрат, знизилась з 345 до 34 коп. Якщо припустити, що решта виробничих витрат на 1 грн. випущеної продукції залишилися на рівні базисного періоду, тоді при обсязі виробництва в 15000 тис.грн. загальна сума витрат на виробництво і реалізацію продукції становить 8167тис.грн., в тому числі витрати сировини 5076,75 тис.грн. При цьому рентабельність продукції становить:
Таким чином, на плануємий рік за рахунок зниження матеріаломісткості з 35 до 34 коп. рентабельність продукції зросла у порівнянні з базисним періодом на 7,3%.
3.3. Заходи по підвищенню продуктивності праці
1. Підвищення продуктивності праці за рахунок удосконалення технології виконання робіт.
Удосконалення технології виконання робіт дозволяє скоротити „приховані" втрати робочого часу, які виникають внаслідок недотримання термінів запуску у виробництво заготовок, напівфабрикатів, окремих компонентів продукції., несвоєчасної подачі на робочі місця комплектуючих виробів та матеріалів, зменшення планових розмірів партій, неправильної послідовності робіт, переробки раніше виконаних робіт, зайвих транспортних робіт та ін. Розмір „прихованих" втрат робочого часу визначають на основі аналізу фотокартки робочого дня.
Ріст продуктивності праці відбувається за рахунок економії трудових затрат в результаті скорочення „прихованих" втрат робочого часу.
Економія трудових затрат визначається за формулою:
,
де - економія трудових затрат, %
Тзв і Тпл - „приховані" втрати робочого часу у звітному та плановому році,
Таким чином, за рахунок зменшення „прихованих" втрат робочого часу у, плановому році в порівнянні з базовим можна одержати економію затрат праці у розмірі 5,38%.
2. Підвищення продуктивності праці за рахунок досягнення нормативного рівня внутрізмінних простоїв обладнання у зв'язку з його технічним та організаційним обслуговуванням, а також у зв'язку з відпочинком та самообслуговуванням робітника визначається таким чином:
де - приріст обсягу продукції у зв'язку із зменшенням внутрізмінних простоїв обладнання до нормативного рівня, %;
Твзф та Твзн - відповідно нормативні та фактичні внутрізмінні простої обладнання, %.
Можлива відносна економія чисельності робітників за рахунок
досягнення нормативного рівня внутрізмінних простоїв обладнання розраховується за формулою :
чол.
Тобто, за рахунок досягнення нормативного рівня внутрізмінних простоїв обладнання на підприємстві на плануємий рік можлива відносна економія чисельності робітників у кількості 20 чол.
3. Підвищення Продуктивності праці за рахунок впровадження прогресивних систем оплати праці робітників.
Впровадження прогресивної відрядно-преміальної системи оплати праці робітників підвищує продуктивність праці на 6-8%.
Ріст продуктивності праці за рахунок збільшення охоплення робітників відрядно-преміальною системою оплати праці визнається за формулою:
де Опл та Об - охоплення робітників-відрядників відрядно-преміальною системою оплати праці у плановому та базових роках, %
Р - показник росту продуктивності праці при впровадженні відрядно-
15.11.2012 03:11-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора