Міністерство освіти та науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економіки підприємства
Курсова робота
З дисципліни:
“Економіка підприємства”
на тему:
“ Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів в часі і вплив його на господарську діяльність підприємства”
Варіант –3
Вихідні дані до виконання курсової роботи
№
п/п
Показники
Одиниці виміру
Варіант
1
Проектна потужність підприємства
млн. грн.
11,00
2
Обсяг реалізації продукції
млн. грн.
8,30
3
Первісна вартість ОВФ
млн. грн.
5,30
3а
З них активна частина
млн. грн.
3,80
4
Залишкова вартість ОВФ
млн. грн.
3,90
5
Викорстання ОВФ
5а
В першу зміну
млн. грн.
4,20
5б
В другу змну
млн. грн.
3,10
5в
В третю зміну
млн. грн.
1,40
6
Чисельність працівників
чол.
400
6а
З них робітників
.чол.
320
7
Працювало працівників
7а
В першу зміну
чол.
200
7б
В другу зміну
чол.
100
7в
В третю зміну
чол.
100
8
Корисний фонд робочого часу використання ОВФ
8а
За планом
дні
215
8б
Фактично
дні
165
9
Тривалість зміни
год.
8
10
Внутрішньозмінні втрати робочого часу
год.
0,6
11
Річний знос ОВФ
%
9,0
12
Вибуло ОВФ
млн. грн.
0,40
13
Поступило ОВФ
млн. грн.
0,5
13а
Із них нових
млн. грн.
0,15
14
Собівартість продукції
млн. грн.
6,30
14а
В т. ч. матеріальні витрати
млн. грн.
3,90
15
Витрати на утримання і експлуатація ОВФ
% від собі-вартості
16,2
16
Збільшення обсягу виробництва продукції у плановому році
%
8,0
Зміст
Вихідні дані до виконання курсової роботи
Вступ
Розділ 1. Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів – важливий резерв підвищення ефективності виробництва на підприємстві (теоретична частина)
1.1. Ефективність виробництва як економічна категорія
1.2. Основні виробничі фонди підприємства
1.3. Показники використання основних виробничих фондів
1.4. Шляхи кращого використання основних фондів
Розділ 2. Визначення ефективності використання основних виробних фондів підприємства (розрахункова частина)
2.1. Показники наявності та стану основних виробничих фондів підприємства
2.2. Показники, що характеризують рух основних виробничих фондів підприємства
2.3. Показники, що характеризують забезпеченість підприємства основними виробничими фондами
2.4. Показники, що характеризують озброєність працівників основними виробничими фондами
2.5. Показники, що характеризують використання основних виробничих фондів підприємства в часі
2.6. Узагальнюючі показники
Розділ 3. Заходи щодо підвищення ефективності використання основних виробних фондів підприємства в часі
3.1. Методичні рекомендації з економічного обгрунтування заходів щодо поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства в часі
3.1.1. Підвищення ефективності використання річного робочого часу
3.1.2. Підвищення ефективності використання внутрішньозмінного часу
3.1.3. Підвищення ефективності збільшення змінності використання ОВФ
3.1.4. Підвищення ефективності використання календарного часу
3.2. Аналіз одержаних результатів
Висновки
Список літератури
Вступ
Перехід до ринкових відносин на даному етапі в Україні потребує глибоких зрушень в усіх сферах економіки - одній з найважливіших сфер людської діяльність. Ринкова економіка по своїй суті є засобом, що стимулює ріст продуктивності праці і збільшення ефективності виробництва.
Щоб забезпечити свої потреби в їжі, одязі, житлі, люди повинні постійно виробляти різноманітні матеріальні блага. Успішно вирішити ці проблеми можна лише на основі раціонального використання природних та виробничих ресурсів, підвищення ефективності виробництва - це означає ефективніше використання наявних трудових ресурсів для збільшення випуску якісної і потрібної країні продукції, а також постійно співставляти затрати з отриманими результатами і вносити певні корективи для того, щоб вкладені кошти принесли максимальну віддачу. В умовах ринкової економіки підвищення ефективності виробництва на підприємстві невіддільно пов’язане із проблемою економіки всіх видів ресурсів, в тому числі і основних виробничих фондів, економічне значення основних фондів підприємства заключається в тому ,що вони є матеріально-технічною базою підприємства, від обсягу якої залежить обсяг виробленої продукції, соціальне значення заключається в тому, що вони створюють відповідні умови праці є важливим фактором відтворення робочої сили, величина і підвищення ефективності використання основних виробничих фондів в певній мірі визначають виробничі можливості підприємства загалом економісти відводять велику роль проблемі підвищення ефективності використання ОВФ, адже вони є важливим суб’єктом економіки країни , саме матеріально-технічна база в значній мірі визначає обсяг виробництва продукції. Проте, ефективність виробництва на підприємстві залежить не тільки від забезпеченості підприємства основними фондами, але й ступеня їх використання у часі. Облік і планування основних фондів здійснюються не тільки в грошовому вираженні, але й у натуральних показниках у виді конкретних засобів праці. Це необхідно для того, щоб визначити технічний склад, виробничу потужність підприємств і галузей промисловості, установити завдання і шляхи ефективного використання виробничої потужності скласти баланс устаткування і т.д. Такі дані можна одержати за результатами інвентаризації основних фондів, що періодично проводяться в промисловості.
Підприємство – це основна народногосподарська ланка країни, від результатів функціонування якої залежить економічний розвиток держави. В умовах ринкових відносин підприємство функціонує самостійно на засадах самоокупності і самофінансування і тому воно саме, в першу чергу, зацікавлене в підвищенні ефективності виробництва та збільшення прибутковості.
Поліпшення використання ОВФ підприємства є важливим резервом підвищення ефективності виробництва. Це обумовлено тим, що значна частка витрат виробництва, які утворюють собівартість продукції, пов’язана із використанням ОВФ на підприємстві. Таким чином, підвищення ефективності використання ОВФ підприємства знаходять свій вираз у збільшенні обсягу виробництва продукції, підвищення продуктивності праці та фондовіддачі.
Мета даної курсової роботи – ознайомитися з методикою впровадження заходів по підвищенню ефективності використання ОВФ на підприємстві. За допомогою розрахунків обґрунтувати доцільність впровадження цих заходів, а також набути досвіду у розрахунках величини ефекту від здійснення необхідних господарських операцій.
Робота складається з вступу, трьох розділів та висновків.
Перший розділ знайомить з такими поняттями як економічна ефективність, основні фонди. Дає їх характеристику, допомагає зрозуміти роль ОВФ у діяльності підприємства, а також проводить коротке ознайомлення з основними показниками ефективності використання ОВФ на підприємстві.
У другому розділі обраховуються показники, пов’язані з використанням ОВФ на підприємстві.
У третьому розділі проводимо розрахунок заходів по підвищенню ефективності використання ОВФ на підприємстві, а також проводиться загальна порівняльна характеритика стану підприємства до і після впровадження запропонованих заходів.
Розділ 1. Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів – важливий резерв підвищення ефективності виробництва на підприємстві (теоретична частина).
Ефективність виробництва як економічна категорія.
Економічна ефективність виробництва – це поняття, яке характеризує результати діяльності трудових колективів по відношенню до виробничих витрат. Механізм керування ефективністю включає множину кількісних і якісних показників (ріст продуктивності праці, зниження собівартості продукції, підвищення якості продукції) та інших вимірювачів, що визначають розміри результату і витрат живої та уречевленої праці.
Економічна ефективність суспільного виробництва вимірюється шляхом співставлення результатів виробництва з витратами чи застосовуваними ресурсами. ЇЇ рівень оцінюється на основі єдиного народногосподарського критерію – максимізації росту національного доходу
Однієї з найбільш важливих задач розвитку промисловості є забезпечення виробництва насамперед за рахунок підвищення його ефективності і більш повного використання внутрішньогосподарських резервів. Для цього необхідно раціонально використовувати основні фонди і виробничі потужності.
Підвищення інтенсивності використання виробничих фондів пов’язане з рішенням двох важливих взаємопов’язаних проблем. Одна з них полягає в раціональному використанні капітальних вкладень на створення нових потужностей, більш ефективних засобів праці, їх обновлення і технічне переозброєння.Друга проблема полягає в повному використанні накопичених фондів і удосконаленні механізму управління цим процесом. Загальною метою рішення цих проблем є досягнення кінцевих народногосподарських результатів: підвищення споживчої вартості виробничих фондів; забезпечення запланованого росту об’єму виробництва й якості продукції; активна заміна живої праці машинною; покращення умов праці робітників. Показники використання основних фондів, виражені в натуральних одиницях, можуть бути розраховані по фактичному випуску продукції, а також по можливому технічно розрахунковому випуску, дають представлення про загальний рівень використання тих чи інших однорідних машин, агрегатів, тієї чи іншої одиниці чи устаткування групи цього устаткування. З народногосподарської точки зору важливо не тільки задоволення потреб суспільства в необхідній продукції, але й забезпечити її виробництво з мінімальними затратами трудових, матеріальних, фінансових та інших ресурсів.
Економічна ефективність виробничих фондів – це ширше поняття, яке передбачає перш за все їх потенційну можливість та інші якісні та кількісні зміни їх характеристик. Найбільш важливими показниками ефективності виробничих фондів являється: фондоозброєність праці одного працюючого, фондоємкість продукції, питомі капітальні вкладення на одиницю потужності і на 1 грн. приросту продукції.
1.2. Основні виробничі фонди підприємства
До основних виробничих фондів відносяться ті засоби праці, що, знаходячись у сфері матеріального виробництва, безпосередньо беруть участь у виготовленні матеріальних благ (машини, устаткування і т.п.), створюють умови для здійснення виробничого процесу (виробничі будинки, спорудження, електромережі, трубопроводи й ін.), служать для збереження і переміщення предметів праці. Процес виробництва на підприємстві здійснюється при наявності факторів виробництва, серед яких важливе місце займають засоби праці та предмети праці або ж це засоби виробництва виражені у грошовій (вартісній) формі вони утворюють виробничі засоби підприємства. У процесі виробництва здійснюється їх споживання (кругооборот), в результаті чого створюються матеріальні блага. В залежності від характеру їх споживання (кругообігу), тобто перенесення своєї вартості на готову продукцію, у процесі виробництва виробничі засоби поділяються на основні й оборотні. Економічне значення основних фондів заключається в тому, що вони є мірилом розвитку процесу праці, визначають ступінь механізації виробництва, забезпечують своєчасне і якісне виконання робіт (випуск продукції) і цим самим визначають рівень продуктивності живої праці.
Виробнича структура основних фондів і її зміна за той чи інший відрізок часу дають можливість характеризувати технічний рівень промисловості й ефективність використання капітальних вкладень в основні фонди Зокрема, чим вище в складі основних фондів питома вага машин, устаткування й інших елементів активної частини основних фондів, тим більше продукції буде зроблено на кожну гривню основних фондів.
На виробничу структуру основних фондів впливає розвиток концентрації, спеціалізації, кооперування і комбінування виробництва, на неї впливає також капітальне будівництво. Домагаючись зниження вартості будівництва. наприклад, виробничих будинків, можна зменшити частку пасивних елементів основних фондів у загальній їхній вартості і тим самим підвищити ефективність витрат, вкладених в основні фонди нового підприємства.
Основні фонди (засоби) на підприємстві представлені засобами праці. Характер їх споживання (кругообороту) у процесі виробництва такий, що вони приймають участь у процесі виробництва протягом тривалого часу (більше одного року), зберігаючи при цьому свою натуральну (речову) форму, не входять до складу новоствореної продукції, свою вартість передають на готову продукцію частинами по мірі їх зносу, створюючи елемент витрат виробництва (собівартості) підприємства. Речовим змістом основних фондів є будівлі, споруди, машини, устаткування, транспортні засоби, інвентар, інструмент. До основних фондів відноситься інвентар й інструмент вартістю більше 15 неоподаткованих мінімумів доходу громадян або терміном служби більше одного року незалежно від їх вартості. До основних фондів не відноситься спеціальний одяг, спеціальне взуття незалежно від їх вартості, молодняк тварин і тварини на відгодівлі, багаторічні насадження, що вирощуються.
1.3. Показники використання основних виробничих фондів
Однією з найбільш важливих задач розвитку промисловості є забезпечення виробництва, насамперед за рахунок підвищення його ефективності і більш повного використання внутрішньогосподарських резервів. Для цього необхідно раціонально використовувати основні фонди і виробничі потужності.
Збільшення обсягів виробництва промислової продукції досягається за рахунок:
1) запровадження в дію основних фондів і виробничих потужностей;
2) поліпшення використання діючих основних фондів і виробничих потужностей.
На практиці планово-економічної діяльності підприємств широко використовуються різноманітні показники, які характеризують: об’єм і вартість, структуру і стан, формування, використання і оновлення виробничих фондів.
Для оцінки стану і змін кількісних та якісних показників, виявлення екстенсивних та інтенсивних резервів кращого використання виробничих фондів в практиці планово-економічній і аналітичній роботі на підприємствах широко використовують методи розрахунку середньорічної їх вартості (Ф) за формулою:
де Ф1 – вартість діючих виробничих фондів на 1 січня планового чи звітного року;
Ф2 – вартість діючих виробничих фондів на 1 січня наступного року;
(Фі – балансова вартість виробничих фондів на 1 число решти місяців даного (планового, звітного) року.
Зростання вартості і запровадження прогресивних видів машин, обладнання, пристроїв, транспортних засобів в структурі виробничих фондів характеризують рівень фондоозброєності праці, зростання науково-технічного прогресу, прогресивні зрушення в якісному складі виробничого потенціалу промисловості.
Прогресивність структури виробничих фондів галузі, підприємства визначається зростанням питомої ваги їх активної частини і розраховуються за формулою:
де ∆Фа – приріст балансової вартості активної частини виробничих фондів;
Ф – повна балансова вартість виробничих фондів.
Резерви зростання ефективності виробничих фондів і підвищення її віддачі пов’язані перш за все з необхідністю удосконалення системи поновлення машин і обладнання, з прискоренням їх оборотності у виробничому процесі. Для визначення якісного складу підприємства слід розраховувати коефіціенти оновлення, вибуття та середнього віку. Коефіціент оновлення визначається за формулою:
де Фв - вартість зносу введених виробничих фондів;
Фо – середньорічна вартість фондів в аналізованому періоді.
Коефіціент вибуття виробничих фондів визначається за формулою : де Фвиб – вартість вибувших на протязі року виробничих фондів даного призначення.
Для впорядкування структури і якісного складу виробничих фондів на підприємстві необхідно вести їх облік по віковим групам, визначити питому вагу різних вікових груп (однотипних) виробничих фондів: до 5 років включно; від 5 до 10, від 10 до 20 і більше 20 років.
Наприклад, питома вага виробничих фондів одного призначення (класу) віком до 5 років включно визначається за формулою:
де Ф5 – середньорічна вартість встановлених і невстановлених, але таких, що знаходяться на балансі підприємства виробничих фондів одного призначення, які мають вік до 5 років включно. Рахунок віку починається з дати виготовлення обладнання.
Аналогічно визначаються питомі ваги і по іншим віковим групам виробничих фондів
1.4. Шляхи кращого використання основних фондів.
Шляхи підвищення ефективності використання основних фондів різноманітні. Основними з них є збільшення тривалості роботи обладнання, більш повне використання і вдосконалення основних виробничих фондів.
Більш повне використання основних виробничих фондів досягається за рахунок вводу в дію невстановленого обладнання, реалізації надлишкового обладнання, більш повного використання виробничих площ.
Для збільшення часу роботи обладнання необхідно:
ліквідувати надпланові простої обладнання за рахунок його поточного обслуговування, підвищення якості ремонтів, покращення організації та планування виробництва і матеріально-технічного обслуговування виробництва;скоротити тривалість планових ремонтів при одночасному підвищенні їх якості шляхом впровадження передових методів ремонту, широкого використання деталей та вузлів, які виготовляються на спеціалізованих заводах, чіткої організації ремонту; скоротити витрати робочого часу на підготовчо-заключні та допоміжні операції; підвищити змінність роботи, якщо це доцільно по умовам виробництва в даній галузі промисловості;повніше використовувати парк обладнання;підвищити інтенсивність використання обладнання.
Для визначення рівня використання основних фондів застосовуються показники, виражені в натуральних і вартісних (грошових) одиницях продукції, що випускається, а також в одиницях часу. Щоб обчислити використання виробничої потужності, застосовуються тільки показники випуску продукції в натуральному вираженні. Натуральні одиниці використання основних фондів застосовуються головним чином на підприємствах тих галузей промисловості, де випускається відносно однорідна продукція.
Технічне вдосконалення основних виробничих фондів припускає використання прогресивних технологічних процесів, застосування більш ефективних технічних рішень, модернізацію обладнання, реконструкцію підприємств на базі нової техніки та технології, розвиток раціоналізаторського руху.
Реконструкція підприємств в наш час – основне направлення розвитку виробництва. В ряді держав на протязі більше двох десятиріч не будують нові підприємства; виробництво розвивається за рахунок того, що достатньо часто змінюється “начинка” підприємств – техніка та технологія. Реконструкція в порівнянні з новим будівництвом забезпечує економію капітальних вкладень (частина засобів праці може використовуватись на протязі строку, що залишився до виводу їх з експлуатації). Зменшує потребу в основних виробничих фондах використовування вторинної сировини. Кращому їх використанні сприяє організація чіткого обліку, контролю, аналіз використання, нормування та інші міри організаційно-економічного характеру.
Розділ 2. Визначення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства
2.1. Показники наявності та стану основних виробничих фондів підприємства
Показник наявності основних виробничих фондів: на балансі підприємства знаходиться основних виробничих фондів на суму 5,40 млн.грн. Вартість ОВФ на кінець року визначається за формулою 2.1.1:
Бвк = Бвп + Бпв - Бвв , (2.1.1)
де Бвк – балансова вартість ОВФ на кінець періоду,
Бвп – балансова вартість ОВФ на початок періоду,
Бпв – балансова вартість ОВФ, що поступили на підприємство,
Бвв – балансова вартість ОВФ, що вибули з підприємства.
Тоді, Бвк = 5,3+0,35-0,40=5,25 млн. грн.
Бвр = (Бвп + Бвк)/2, (2.1.2)
Бвр = (5,3+5,25)/2 = 5,275 млн. грн..
Показник технологічної структури основних виробничих фондів:
Активна частина: 3,80%. Пасивна частина: 5,30-3,80=1,5 млн.грн. або 28,3%.
Так як активна частина основних виробничих фондів підприємства (71,7%) значно перевищує пасивну (28,3%) можна стверджувати, що дане підприємство промислового призначення. Технологічна структура основних виробничих фондів досить досконала, що забезпечує їх ефективне використання.
Коефіцієнт зносу: (2.1.3)
=
Даний коефіцієнт свідчить про те, що основні засоби вже зносилися на 83%, тобто перенесли частку вартості на новостворену продукцію. Але, основні виробничі фонди повинні знаходитись ще в стані використання своєї повної потужності.
Коефіцієнт придатності:
(2.1.4)
.
Даний коефіцієнт свідчить про те, що залишкова балансова вартість основних виробничих фондів складає 17% від первісної. На новостворену продукцію ще треба перенести вартість основних засобів на 17%
2.2. Показники, що характеризують рух основних виробничих фондів підприємства:
Коефіцієнт вибуття: = (2.2.1)
=
Отже 7,5% основних виробничих фондів, що були на балансі підприємства, вибули внаслідок їх фізичного чи морального зносу, в результаті реалізації зайвих основних фондів або в результаті стихійного лиха.
Коефіцієнт надходження: = (2.2.2)
=
Проаналізувавши даний показник можна сказати, що в результаті господарської діяльності для заміни вибувших основних фондів та збільшення оснащеності підприємства основними фондами на баланс підприємства поступило 6.6% (від загальної кількості) основних виробничих фондів.
Коефіцієнт оновлення: = (2.2.3) =
Цей коефіцієнт показує, що частина модифікованого нового обладнання введеного в експлуатацію у звітному періоді від загальної вартості основних фондів, становить 2.8%.
Період оновлення:
(2.2.4)
Період оновлення ОВФ складає 35.3років.
Коефіцієнт інтенсивності оновлення:
= (2.2.5)
=
За даними розрахунку видно, що інтенсивність оновлення основних фондів становить 0,37.
Тривалість обороту (2.2.6)
роки
Отже, тривалість оброту ОВФ становить 11роки.
Коефіцієнт оборотності (2.2.7)
Отже, у процесі виробництва буде відшкодовуватись 9% вартості ОВФ.
2.3. Показники, що характеризують забезпеченість підприємства основними виробничими фондами
Фондозабезпеність виробництва: = (2.3.1)
= грн./грн
За результатами розрахунку можна стверджувати, що підприємство має в наявності 0,64 грн. основних виробничих фондів для виробництва одної гривні продукції. Необхідно збільшувати обсяг основних фондів підприємства.
Механозабезпеченість: = (2.3.2)
=грн./грн
Таикм чином на одиницю виробленої продукції припадає 0,46 активної частини основних фондів (станків, обладнання тощо).
2.4. Показники, що характеризують озброєність працівників основними виробничими фондами.
Фондоозброєність праці : = (2.4.1)
Для того, щоб визначити фондоозброєність праці необхідно спочатку визначити середньоспискову чисельність робітників за формулою:
(2.4.2)
Де Кр – кількість робітників,
Чр – чисельність працівників,
Пп – кількість працівників, які працювали в найчисельнішу зміну.
= тис. грн./чол.
Даний показник показує оснащеність працівників основними фондами. В даному випадку на одного працівника припадає 33.13 тис. грн. Зростання показника призведе до зростання кількості виготовленої продукції робітником, а тим самим буде підвищуватись продуктивність праці. Але ефективним виробництво буде вважатися за умов, що продуктивність праці буде рости швидше за фондоозброєність праці.
Механоозброєність праці: = (2.4.3)
= тис. грн./чол.
Даний показник показує скільки припадає активної частини основних виробничих фондів на одного робітника (в даному випадку – 15.2тис. грн.). Ефективність виробництва буде відбуватися за умов, що ріст механозабезпеченості буде забезпечувати зростання продуктивності праці, але темпами які випереджають зростання рівня механозабезпеченості.
2.5. Показники, що характеризують використання основних виробничих фондів підприємства в часі.
Коефіцієнт використання календарного часу: = (2.5.1)
=
За отриманими результатами можна стверджувати, що основні виробничі фонди використовуються на 0.452% календарного часу протягом року, що на 29-32% менше стандарту, тому необхідно запровадити заходи підвищення даного показника. При цьому треба враховувати неробочі дні (вихідні та святкові дні), а також простої основних фондів пов'язані з їх ремонтом, у зв'язку з природними явищами, сезонністю робіт та з інших об'єктивних причин.
Коефіцієнт використання робочого часу: = (2.5.2)
=
Даний показник показує ступінь використання робочого часу на протязі року, на даному підприємстві він складає 0,767,ефективне використання основних виробничих фондів забезпечується при коефіцієнті використання робочого часу 0,75 - 0,80. Отже, дії підприємства знаходяться за межами цього показника.
Коефіцієнт змінності = (2.5.3) =
Цей показник характеризує кількість змін роботи основних виробничих фондів в добу. На даному підприємстві він складає 1,64 зміни протягом доби. При підвищенні цього показника підвищується використання основних фондів протягом доби.
Коефіцієнт використання внутрізмінного часу:
= (2.5.4)
=
Цей показник характеризує ступінь використання робочого часу на протязі зміни, який на даному підприємстві становить 0,925. Можна стверджувати, що ефективність використання основних фондів в даних умовах забезпечується.
Інтегральний коефіцієнт використання часу:
= * * * (2.5.5)
= 0,452*0,767*1,64*0,925=0,526
Даний показник (0,526) показує що ступінь використання основних виробничих фондів в часі не високий.
2.6. Узагальнюючі показники
Фондовіддача - усього обсягу основних виробничих фондів підприємства:
= (2.6.1)
= грн/грн
Фондовіддача 1,57 означає, що 1,57 грн. виготовленої продукції припадає на одну гривню основних фондів. Але даний показник має значні недоліки, бо він враховує матеріалоємкість продукції. Таким чином чим вище буде вартість матеріалів та сировини, з яких виготовляється продукція, тим вище буде обсяг виробництва і тим самим вище фондовіддача.
Фондовіддача - по активній частині основних виробничих фондів:
= (2.6.2)
=грн/грн
Даний показник показує, що 2,18 грн. виготовленої продукції припадає на одну гривню активної частини основних виробничих фондів (верстатів, обладнання екскаваторів, бульдозерів, транспортних засобів тощо). Даний показник має недоліки попереднього показника.Коефіцієнт віддачі спожитих основних виробничих фондів:
= (2.6.3)
Для того щоб визначити коефіцієнт віддачі спожитих основних виробничих фондів необхідно спочатку визначити суму річних амортизаційних відрахувань.
= • а; (2.6.4)
а =9.0%
Звідси = 0.09• 5.3 = 0,477млн.грн.
Тоді = грн/грн
За результатами обрахунку можна сказати, що на 17,40 одиниць виготовленої продукції припадає одна одиниця зносу основних фондів.
Коефіцієнт фондозйому:
КФЗ. (2.6.5)
КФЗ.
Отже, розрахований показник характеризує обсяг продукції яку отримують на одиницю витрат з експлуатації. Коефіцієнт фондозйому становить8,13.
Розділ 3. Заходи щодо підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства в часі
3.1. Методичні рекомендації з економічного обгрунтування заходів щодо поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства в часі
3.1.1. Підвищення ефективності використання річного робочого часу
Величина робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства залежить від їх технічного стану протягом року, забезпеченості підприємства матеріально-технічними та трудовими ресурсами, організації виробництва, від попиту на продукцію тощо.
Ефективність використання робочого часу основних виробничих фондів характеризує коефіцієнт використання річного робочого часу. Щоб підвищити його рівень і ,відповідно, забезпечити – підвищення ефективності використання основних виробничих фондів, необхідно здійснити комплекс заходів, спрямованих на підвищення їх технічого стану, особливо активної частини (технічне обслуговування, ремонт тощо) та поліпшити забезпеченість підприємства трудовими ресурсами за умови, що буде забезпечуватися збут продукції підприємства. Ці заходи дозволять збільшити тривалість використання основних виробничих фондів, що вплине на рівень ефективності виробництва.
На основі запроектованих заходів, збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів становить 5%.
Визначаємо загальну величину збільшення робочого часу використання основних виробничих фондів у плановому році:
= * (3.1.1.1)
де - приріст часу використання основних виробничих фондів, днів;
- фактичний робочий час використання основних виробничих фондів у базовому році, днів;
- величина збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів у плановому році, відсотків від величини базового року.
=165*0,05=9дні
Визначаємо коефіцієнт використання робочого часу у плановому році
= , (3.1.1.2)
де - плановий (можливий) робочий час використання основних виробничих фондів
=
Визначаємо збільшення числа змін використання основних виробничих фондів підприємства у плановому році за рахунок збільшення робочого часу.
= * (3.1.1.3)
де - приріст числа змін використання основних виробничих фондів, змін;
- коефіцієнт змінності використання основних виробничих фондів у базовому році
= 1,64*9=15 змін
Визначаємо загальне число змін використання основних виробничих фондів при базовому рівні змінності їх використання
= * + (3.1.1.4)
де - величина змін використання основних виробничих фондів у плановому році
=165*1,64+15=286 зміна
Визначаємо приріст обсягу виробництва продукції підприємства за рахунок збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів
= * (3.1.1.5)
де . - приріст обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів;
- обсяг виробництва продукції у базовому році;
- число змін використання основних виробничих фондів у базовому році
=
Визначаємо додаткові витрати підприємства, пов'язані із підвищенням ефективності використання річного робочого часу, виходячи із нормативу додаткових витрат на 1 тис.грн. активної частини основних виробничих фондів - 0,1грн. у додаткову зміну
= * * (3.1.1.6)
де - додаткові витрати, пов'язані із збільшенням річного робочого часу використання основних виробничих фондів;
- балансова (первісна) вартість активної частини основних виробничих фондів;
- додаткові витрати, в грн. на 1 тис.грн. балансової вартості активної частини основних виробничих фондів у додаткову зміну
= 3.8*0,1*15=5.7 тис.грн.
Визначаємо зниження собівартості продукції, яке відбувається за рахунок зменшення долі річних амортизаційних відрахувань у собівартості (вартості) продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн. обсягу продукції.
Доля цих витрат визначається за формулою:
= * а / (3.1.1.7)
де - доля амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції і-го року;
- балансова вартість основних виробничих фондів в і-му році;
а - норма річних амортизаційних відрахувань;
- обсяг виробництва продукції в і-му році.
Доля річних амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції становить
а) у базовому році = грн./грн.
б) у плановому році = (-+)* а/(+) (3.1.1.8)
де - сума на яку вибуло ОВФ;
- сума на яку поступило ОВФ;
- приріст обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів;
= грн./грн.,
Економія витрат виробництва за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань буде становити:
= (- ) * (3.1.1.9)
де - економія річних амортизаційних відрахувань з розрахунку на річний обсяг виробництва продукції;
- річний обсяг виробництва продукції у плановому році
= (0,0575-0,054) * (8300+460.09) = 30,66 тис.грн.
Економія собівартості продукції підприємства у плановому році становитиме
= - (3.1.1.10)
де - зниження собівартості продукції за рахунок збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів
=30.68-5.7=24.98 тис. грн.
3.1.2. Підвищення ефективності використання внутрізмінного часу
В процесі виробництва (будівництва) на підприємстві можливі втрати робочого часу на протязі зміни використання основних виробничих фондів. Причини простоїв на різних організаціях ідентичні: несвоєчасне і некомплектне матеріально-технічне забезпечення виробництва (будівництва), недоліки в технічному обслуговуванні машин та обладнання, дефекти в організації та управлінні виробництва і, нарешті, відсутність відповідної економічної зацікавленості робочих та інженерно-технічного персоналу.
Зменшення внутрізмінних витрат робочого часу буде досягатися за рахунок комплексу технічних та організаційно-виробничих заходів:
- поліпшення умов організації роботи;
- забезпечення додаткової експлуатації, технічного обслуговування, аварійного ремонту устаткування;
- підвищення рівня матеріально-технічного забезпечення виробництва (об'єктів будівництва);
- економічні стимули (доплати й ін.). Зменшення внутрізмінних витрат призведе до скорочення вартості основних фондів, зниження умовно-постійної частини накладних витрат, економії амортизаційних відрахувань, тощо. - це забезпечить підвищення ефективності використання внутрізмінного часу.
На основі запроектованих заходів величина зменшення внутрізмінних втрат робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства становить 5%.
Визначаємо загальну величину зменшення втрат внутрізмінного робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства у плановому році
= ( * ) * * (3.1.2.1)
де - загальна величина зменшення втрат внутрізмінного часу;
- втрати внутрізмінного часу використання основних виробничих фондів у базовому році, г;
- величина зменшення втрат внутрізмінного робочого часу використання основних виробничих фондів у плановому році, відсотків;
Р - річний робочий час використання основних виробничих фондів;
- коефіцієнт змінності
= (0,6*0,05) * (165+15) * 1,64 = 8.86 години
По відношенню до робочого часу в годинах зменшення втрат внутрізмінного робочого часу у відсотках становитиме
= %
Визначаємо збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок зменшення втрат внутрізмінного часу використання основних виробничих фондів підприємства. Це збільшення відбувається, як свідчить виробничий досвід, прямо пропорційно значенню втрат внутрізмінного часу
= * (3.1.2.2)
де - збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок зменшення втрат внутрізмінного робочого часу використання основних виробничих фондів;
- обсяг виробництва продукції у базовому році;
- величина зменшення втрат внутрізмінного часу, у відсотках
= 8300*0,0039=32,4 тис.грн.
Визначаємо додаткові витрати підприємства, пов'язані із зменшенням втрат внутрізмінного робочого часу використання основних виробничих фондів. Розрахунок ведеться виходячи із нормативу витрат на 1 тис.грн. активної частини основних виробничих фондів на кожен відсоток зменшення втрат внутрізмінного робочого часу - 0,4 гривні
= * * (3.1.2.3)
де - додаткові витрати підприємства, пов'язані із зменшенням втрат внутрізмінного робочого часу;
- додаткові втрати з розрахунку на 1тис.грн. активної частини основних виробничих фондів на один відсоток зменшення втрат внутрізмінного робочого часу
= 3.8*0,4*0,39=0,539 тис.грн.
Визначаємо зниження витрат виробництва продукції, яке відбувається за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції. Розрахунок ведеться на 1грн. обсягу продукції.
Доля цих витрат визначається за формулою 3.1.3.3
= * а/ (3.1.2.4)
де - доля річних амортизаційних відрахувань собівартості у одиниці обсягу продукції: і-го року грн.;
- балансова вартість основних виробничих фондів підприємства в і-му році;
а - норма річних амортизаційних відрахувань;
- обсяг виробництва продукції в і-му році.
Доля річних амортизаційних відрахувань в одиниці вартості продукції становитиме:
а) у базовому році == 0,0575 грн./грн.
б) у плановому році = = 0,0539грн./грн.
Економія амортизаційних відрахувань з розрахунку на річний обсяг виробництва продукції у плановому році становитиме
= ( - )* (3.1.2.5)
= (0.0575-0.0539)*(8300+32.4+460.09)=32.301тис.грн.
Зниження собівартості продукції підприємства на рахунок зменшення втрат внутрізмінного часу буде становити
= - (3.1.2.6)
- величина зниження собівартості продукції за рахунок зменшення втрат внутрізмінного робочого часу використання основних виробничих фондів
= 32.301-0.593=31.708тис.грн.
Визначаємо коефіцієнт використання внутрізмінного часу у плановому році
= (3.1.2.7)
де - тривалість зміни, год;
- втрати внутрізмінного часу
= 0,93
3.1.3. Підвищення ефективності збільшення змінності використання основних виробничих фондів
Досягти збільшення коефіцієнта змінності використання основних виробничих фондів можливо на основі впровадження комплексу технічних та організаційно-виробничих заходів. Організаційні фактори:
- зміна штатів із включенням посад змінних майстрів, обслуговуючого персоналу і робітників по розрахунках на відповідну змінність; поліпшення умов організації роботи;
- забезпечення експлуатації, технічного обслуговування, аварійного ремонту устаткування в другу і третю зміни;
- підвищення рівня матеріально-технічного забезпечення об'єктів