Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
ДІЛОВІ ПАПЕРИ ТА МОВНОСТИЛІСТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЇХ ОФОРМЛЕННЯ
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2007
Тип роботи:
Посібник
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
ДІЛОВІ ПАПЕРИ
ТА МОВНОСТИЛІСТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ЩОДО ЇХ ОФОРМЛЕННЯ
Посібник для студентів
економічних спеціальностей
Затверджено на засіданні
кафедри української мови
Національного університету
«Львівська політехніка»
(прот. № 4 від 16.11.2006 р.)
Львів – 2007
Ділові папери та мовностилістичні рекомендації щодо їх оформлення: Посібник для студентів економічних спеціальностей / Укладачі: Г.Л.Вознюк, Г.В.Наконечна, З.Й.Куньч, О.ГЛитвин, І.Д.Фаріон, О.Р.Микитюк, А.Я.Середницька, С.З.Булик-Верхола, І.П.Василишин, Н.І.Голубінка, І.В.Нецинська, І.Б.Ментинська, М.В.Гнатюк, Ю.М.Мєзєнцева, Ю.В.Теглівець. – Львів, 2007. – 51 с.
У к л а д а ч і: Г.Л.Вознюк, канд.філол.наук, доц.
Г.В.Наконечна, канд.філол.наук, доц.
З.Й.Куньч, канд.філол.наук, доц.
О.Г.Литвин, канд.філол.наук, доц.
І.Д.Фаріон, канд.філол.наук, доц.
О.Р.Микитюк, канд.філол.наук, доц.
А.Я.Середницька, канд.філол.наук, ст.викл.
С.З.Булик-Верхола, канд.філол.наук, ст.викл.
І.П.Василишин, ст.викл.
Н.І.Голубінка, ст.викл.
І.В.Нецинська, викл.
І.Б. Ментинська, викл.
М.В.Гнатюк, викл.
Ю.М.Мєзєнцева, викл.
Ю.В.Теглівець, викл.
В і д п о в і д а л ь н и й з а в и п у с к Г.Л.Вознюк, канд.філол.наук, доц.
Р е ц е н з е н т Л.М.Полюга, доктор філол. наук, проф.
В С Т У П
Ділова сфера – одна з життєво необхідних галузей діяльності людства. Саме за допомогою ділових документів налагоджують офіційні, службові, ділові, партнерські контакти між закладами, підприємствами, установами, державами, а також регулюють приватні стосунки між людьми.
У великому й складному механізмі керування виробництвом, держав ни ми та громадськими справами діловий папір, документ є надзвичай но важливою ланкою. Він фіксує і передає інформацію, підтверджує її достовір ність та об’єктивність. Документ – основний вид писемного ділового спілкування і засіб фіксування у спеціальній формі інформації про факти, події, явища суспільно-виробничої діяльності людини.
Ділові папери (документи) групують за кількома ознаками:
За спеціалізацією: загальні; документи з адміністративних питань; спеціалізовані документи з фінансових, комерційних питань та ін.
За призначенням:
організаційні (положення, статути, інструкції, правила, договори, угоди);
розпорядчі (постанови, розпорядження, накази, акти, вказівки, ухвали);
довідково-інформаційні (довідки, протоколи, огляди, акти, доповідні й пояснювальні записки, службові листи, факси, відгуки, доповіді, звіти, плани робіт, оголошення, телеграми, телефонограми);
особові (автобіографії, заяви, особові листки, трудові книжки, харак теристики, пропозиції, скарги громадян, розписки, доручення).
За формою: стандартні (регламентовані) й індивідуальні (нестандартні).
За походженням: службові (підготовлені в установах, організаціях, на підприємствах службовими особами) та особисті (підготовлені окремими громадянами).
За місцем створення: внутрішні (документи, що їх готують, офор млюють і виконують у межах однієї установи, організації чи підприємства) і зовнішні (документи, котрі надходять з однієї до іншої установи, організації чи підприємства).
За напрямом: вхідні й вихідні.
За технікою відтворення: рукописні й відтворені механічним способом.
За стадіями створення: оригінали й копії.
За терміном зберігання: постійного зберігання, тривалого зберігання (понад 10 років), тимчасового зберігання (до 10 років). За сукупністю мовних засобів і прийомів ділові папери належать до офіційно-ділового стилю мови, основними ознаками якого є: послідовність і точність викладу фактів, чіткість, однозначність та лаконічність висловлю вань, наявність усталених словесних формул (наприклад: у зв’язку з, відповідно до, згідно з, в порядку, з метою і т. ін.), вживання слів у прямому значенні, широке використання спеціальних термінів, дотримання прямого порядку слів у реченні тощо.
Офіційно-діловий стиль за експресивним забарвленням часто називають холодним, нейтральним, суворим, оскільки він підкреслює ділові стосунки і не передає суб’єктивної оцінки того, про що йде мова.
ОФОРМЛЕННЯ ДОКУМЕНТА
Як адресувати документи?
Одним із правил адресування документа є написання поштової адреси після назви установи, організації, підприємства, яким надсилають документ. Назву установи, організації, підприємства або їх структурного підрозділу ставлять у називному відмінку. Якщо документ адресують конкретній посадовій особі, тоді назву організації або її структурного підрозділу подають у називному відмінку, а посаду та прізвище – у давальному:
Львівський автобусний завод
Головному бухгалтерові
п. Солотвинцю А.К.
(адреса)
Якщо документ адресують керівникові установи, то назва її входить до назви посади адресата:
Директорові Лисичанського
нафтопереробного заводу
п. Тищенку С.Г.
(адреса)
Конкретній особі документ адресують тоді, коли є потреба саме цю особу ознайомити з його змістом.
Якщо один і той самий документ надсилають кільком різним адресатам, усіх їх зазначають на документі (але не більше чотирьох).
Якщо ж адресатів є 5 або більше, то в таких випадках складають список розсилання й на кожному примірникові документа вказують лише адресу (позначки «Копія» у такому разі не вживають).
Як датувати документ?
Дата є обов’язковим реквізитом будь-якого документа. Позбавлений дати, він певною мірою втрачає юридичну силу. Датою може бути:
день написання листа або наказу;
день затвердження плану, звіту, інструкції;
день фіксації вчинків у протоколах, актах;
день набирання чинності розпорядчого документа після одержання адресатом (якщо в самому документі її не визначено).
Способи датування
Одним із поширених у документознавстві способів оформлення дати є написання числа, місяця, року трьома парами арабських цифр, що розділені крапками: 05.08.06 (тобто 5 серпня 2006 року);
` 09.11.06 (тобто 9 листопада 2006 року);
25.01.06 (тобто 25 січня 2006 року).
Такий уніфікований спосіб спрощує датування й усуває потребу кодування дат у процесі опрацювання документів за допомогою об числювальної техніки. Прийнятним варіантом цього способу є варіант із повним (чотирицифровим) написанням року (05.08.2006; 09.11.2006; 25.01.2006) або без нулів перед одноцифровими числами й місяцями і з можливим проставлянням літери р. на позначення року (5.8.2006 р.; 9.11.2006 р.; 25.1.2006 р.).
Інший можливий спосіб датування – словесно-цифровий (9 вересня 2006 року або 9 вересня 2006 р.). Його можна використовувати в документах, які містять відомості фінансового характеру.
Місце дати. Якщо документ оформлюють на бланку, дату ставлять у лівому верхньому кутку разом з індексом. Якщо ж документ пишуть не на бланку, то дату ставлять під текстом ліворуч від підпису або під ним:
Завідувач відділу програмування (підпис) О.М. Головач
25.09.2006
або:
Головний інженер Головний механік
(підпис) К.С. Симоненко (підпис) В.М. Олексієнко
18.04.2006 18.04.2006
Хто і як має підписувати документ?
Якщо документ вимагає затвердження, то підпис розміщують зліва під текстом відразу біля поля. До складу підпису входять: назва посади того, хто підписує документ, особистий підпис та розшифрування, наприклад:
Директор фабрики (підпис) О.В. Малиненко
Оформлюючи документи на офіційному бланкові, зазначати назви підприємства при назві посади того, хто підписує, не треба, а слід лише вказати: директор, бухгалтер, інженер тощо.
Коли документ підписують кілька осіб, що представляють різні організації (в договорах, актах тощо), то їхні підписи розташовують кількома колонками на одному рівні:
Директор фабрики Директор магазину
(підпис) О.І. Сиваш (підпис) Г.Н. Іванців
(дата) (дата)
Якщо один документ підписують кілька осіб одного й того самого підприємства чи установи, то підписи розташовують один під одним послідовно, згідно з посадами, що ці особи обіймають:
Директор видавництва (підпис) А.В. Коваль
Головний бухгалтер (підпис) В.Н. Олексієнко
У підписах під офіційними документами прийнято вказувати, крім посади, також персональні звання й учені ступені. Порядок їх розміщення: спочатку посада, потім персональні, почесні та ін. звання:
Завідувач кафедри,
доктор істор. наук, професор (підпис) П.В. Федорчук
Де розташовувати ініціали?
а) на адресуванні – після прізвища, напр.: Іванюкові С.Г.;
б) у разі підписування документа, його затвердження – перед прізвищем,
напр.: С.П. Ковтун;
в) на резолюції – після прізвища або без зазначення ініціалів, напр.: Сидорчук; Василенко І.П.;
г) у текстах документів (у списках, анкетах, автобіографіях, довідках та ін.) – після прізвища, напр.: «Присвоїти Клименкові Ю.В. звання ...»;
ґ) ініціали не можна відривати від прізвища при переносі слів.
Де ставити печатку?
Печатка має частково захопити назву посади особи, яка підписує документ, і сам підпис. У фінансових документах – тільки назву посади.
На службових листах, друкованих на бланках, печатки не ставлять.
Як затвердити документ?
Якщо необхідно затвердити документ (акт приймання – здавання матеріальних цінностей, звіт про відрядження, доручення тощо), то його підписують виконавці розпорядження чи наказу, той, хто був у відрядженні, а затверджує директор, начальник, голова правління, генеральний директор. Гриф затвердження ставлять у верхньому правому кутку перед назвою документа:
ЗАТВЕРДЖУЮ
(посада, підпис, ініціали та прізвище)
(дата)
Якщо документ затверджують постановою, рішенням, наказом, то:
ЗАТВЕРДЖЕНО ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом директора Протокол зборів
№ 20 від 08.05.2006 або: трудового колективу
№ 2 від 21.02.2006
Як зазначити погодження змісту документа?
Внутрішнє чи зовнішнє погодження документа як свідчення його попереднього розгляду здійснюють з метою оцінки цього документа (наприклад: заява працівника до директора через погодження з начальником відділу; звернення адміністрації до колективу через погодження з профкомом) чи оцінки проекту документа перед його надсиланням за призначенням, виходом із установи.
Оформлюють цей реквізит під текстом документа:
ПОГОДЖЕНО:
Начальник відділу постачання (підпис) М.В. Величко
08.09.2006
Головний бухгалтер (підпис) С.М. Білоус
08.09.2006
Як оформити сторінку документа?
Для зручності користування документом та його опрацювання з усіх боків сторінки залишають вільне місце – так звані поля. Поле з лівого боку – 35 мм; його використовують для резолюцій та інших позначок, а також для зручності читання підшитого до справи документа. Праворуч залиша ють поле шириною не менше як 8 мм – це оберігає текст від пошкоджень. Поле верхнього краю сторінки – 20 мм. Його використовують для позначок діловода. На нижньому краю сторінки поле не повинно бути меншим за 19 – 16 мм (для аркушів формату А 4 – 19 мм, для аркушів формату А 5 – 16 мм).
Якщо текст документа займає більше ніж один аркуш паперу, то на наступний аркуш не можна переносити самі підписи. Крім них, там має бути не менше ніж два рядки тексту.
Лише першу сторінку документа слід друкувати на бланку, другу ж і подальші сторінки – на чистих аркушах паперу. Аркуші повинні мати той самий розмір і папір тієї ж якості, що й папір, на якому надруковано бланк.
Як нумерувати сторінки?
У документах, оформлених на двох і більше аркушах паперу, другий і наступні аркуші нумерують.
Якщо документ розміщують на одному боці аркуша, номери проставляють посередині або з правого боку верхнього поля аркуша (на відстані від верхнього краю, не меншій за 10 мм) арабськими цифрами без слова «сторінка» і пунктуаційних знаків.
Неправильно: Правильно:
– 2 –; 51.; с.14 3 (вгорі посередині або справа)
Якщо текст друкують з обох боків аркуша, то непарні сторінки по зна-чають у правому верхньому кутку, парні – у лівому верхньому кутку аркуша.
ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО СЛОВА В ДОКУМЕНТІ
У сфері ділового мовлення поступово відходить у минуле безликий канцелярсько-бюрократичний жаргон, яким послуговувалися донедавна. Поступово утверджується виразно індивідуалізоване мовлення, яке розкриває сутність особистості, її інтелект, культуру, освіченість. На передній план виходить ступінь оволодіння всіма стильовими тонкощами української літературної мови, вміння послуговуватися ними в офіційно-діловому спілкуванні. Слово в діловому документі мусить відповідати таким загальним вимогам:
1. Вибір слова має бути вмотивованим і відповідати нормам літературної української мови. Ця вимога передбачає вживання усталених слів у властивому їм значенні та звучанні, закріплених за ними у словниках, підручниках та посібниках. Треба вміло користуватися довідковими матеріалами, особливо коли йдеться про вибір слова чи словосполучення з кількох наявних. Наприклад, російське слово «свидетельство» можна перекласти залежно від контексту по-різному: «посвідка», «посвідчення», «свідоцтво» (документи), «доказ» (матеріальний або логічний аргумент), «свідчення» (підтверджений факт). Отож, за свідченням очевидців, документальні свідчення, свідоцтво платника податку, посвідчення водія і т.ін. Не слід також плутати значення слів підписка і передплата, являється і є, продовжуватися і тривати, розповсюджувати і поширювати тощо.
2. Вживання іншомовних слів має бути правильне та доречне. Правильність означає вживання слова в тому значенні, яке закріплене за ним у словнику. А доречність передбачає вживання запозичень лише у разі потреби, тобто коли їх не можна замінити українськими словами з таким самим значенням. Якщо текст документа надмірно насичений іншомовними словами, він стає важким для сприйняття. Наприклад: «Це багатоаспектне явище щодо методологічних уявлень про сучасний розвиток економічної системи є концептуальним для ефективного вирішення проблем функціонування механізмів та організації моделей інфраструктур інноваційного розвитку». У наведеному уривку через надмірну його насиченість малозрозумілими запозиченими словами втрачається зміст.
3. Треба уникати вживання вузькоспеціальних термінів, термінів-новотворів, а натомість слід віддавати перевагу міжнародно визнаним фінансовим термінам, термінам бухгалтерського обліку, поштово-телеграфних зв’язків, діловодства, зовнішньої торгівлі тощо (бланк, штраф, кореспонденція, дебет, кредит, маркетинг, біржа, менеджер тощо). Складний для сприймання термін, який може спричинити непорозуміння, варто розтлумачити відразу або ж у примітці. Термін, вжитий у документі «без визначення, без розкриття його значення – німий знак на письмі» (А.Коваль), а не засіб офіційного спілкування. І той, хто укладає документ, і той, кому його адресовано, повинні точно і чітко бачити за терміном поняття, яке він називає, з усіма його найважливішими рисами.
4. У зовнішній діловій кореспонденції небажаним є вживання профе сіоналізмів, які, хоч і зрозумілі, але не належать до літературної мови (напр.: кардан (карданний пристрій), запроцентувати, пливучість, листаж тощо). Професіоналізми засмічують мову ділових документів, утруднюють спілку вання й знижують загальний рівень мовної культури документів.
5. Надмірне захоплення слово- чи основоскладанням надає діловому документові штучності. Наприклад: «Ветогляд кінпоголів’я призначено на сьому годину ранку 04.03.2000 на подвір’ї райветлікарні. Розпорядження обов’язкове для контори «Райзаготсировина», санепідемстанції, асобозу, молзаводу, контори облтрансу». Іноді вживання абревіатур затемнює зміст ділового документа. Особливо це стосується скорочених назв установ, організацій, підприємств, які в тексті документа необхідно розшифровувати: НУЛП – Національний університет «Львівська політехніка», ЗУКБ – Західноукраїнський комерційний банк, ІППТ – Інститут підприємництва та перспективних технологій, МАУП – Міжрегіональна академія управління персоналом. Названа вимога не стосується вживання загальноприйнятих абревіатур, які не потребують пояснень: ТзОВ, ПП, АН, СБУ, НБУ тощо.
6. Уживання кальок з російської мови або перенесення російських слів в українську мову, коли в останній існують слова з тим самим значенням, є грубою помилкою в оформленні ділових документів. Наприклад, не слід уживати слів: міроприємство, справка, умісний, появитися, слідуючий, тоже, а натомість треба вживати відповідно захід, довідка, доречний, з’явитися, наступний, також.
7. Укладаючи діловий документ, слід уникати зайвих слів, що несуть надлишкову інформацію. Наприклад: поспішаємо повідомити – повідомляємо, вважаємо за можливе просити – просимо, беремо на себе відповідальність заявити – заявляємо. Також неприпустимо вживати в діловому документі тавтологічні висловлювання. Наприклад: моя автобіографія (автобіографія – це своя біографія), у січні місяці (січень – це завжди назва місяця), передовий авангард (авангард – це передовий загін), дублювати двічі (дублювати – це повторювати двічі), перспектива на майбутнє (перспектива – це погляд у майбутнє), вільна вакансія (вакансія – це вільна, незайнята посада), таке саме аналогічне рішення (аналогічне – це подібне, схоже).
8. У діловому мовленні слід широко використовувати синонімію укра їнської мови, щоб уникнути повторення в одному документі тих самих слів (навчатися – здобувати освіту, набувати знань; компенсація – відшкодування, покриття витрат; консультувати – давати пораду, радити і т. ін.). В офіційних документах прийнято вживати також так звані пом’якшувальні синоніми (евфемізми) у тих випадках, коли загальновживане слово занадто експресивне або викликає небажані побутові асоціації: помер – відійшов від нас, перестало битися серце, ми втратили, пішов з життя; п’яний – у нетверезому стані, у стані алкогольного сп’яніння, під впливом алкоголю; брехня – вигадка, фантазія, неправда тощо. Однак вибір описових синонімічних форм не повинен завуальовувати змісту документа. Не варто грубу, нетактовну поведінку посадової особи називати «перевищенням службових повноважень», крадіжку не слід пом’якшувати словосполученням «фінансові надуживання» і т. ін.
9. Неуважне вживання близькозвучних слів може призвести до перекру чення змісту ділового документа. Іноді слова, які дуже подібно звучать, мають зовсім різне значення, їх називають паронімами. Важливо усвідомлювати різницю в значеннях таких слів, щоб не виникало непорозумінь. Наприклад: громадський – громадянський, особистий – особовий, загальноприйнятий – загальноприйнятний, ділянка – дільниця, виборний – виборчий тощо.
ГРАМАТИЧНІ І СТИЛІСТИЧНІ ПОРАДИ
Крім названих особливостей слововжитку, у ділових текстах різних типів виникають труднощі й у виборі найдоцільнішої граматичної форми в тих випадках, коли в мові існує не один, а кілька паралельних способів висловлення, а також у виборі правильної синтаксичної конструкції.
Назви осіб за професією, посадою, званням зазвичай утворюють пара лельні форми чоловічого й жіночого роду (лікар – лікарка, працівник – праців ниця, директор – директорка, директриса), однак форми жіночого роду притаманні переважно розмовному мовленню, в офіційному ж спілкуванні слід вживати форми чоловічого роду незалежно від статі особи, позначуваної цим іменником: «Запросити професора Головату І. К. для читання спецкурсу». Якщо ж у тексті документа вказують прізвище жінки, яка обіймає названу посаду, то підпорядковане дієслово слід узгоджувати у формі жіночого роду, а прикметник, узгоджуваний з назвою посади, – у формі чоловічого роду: «Головний бухгалтер заводу І.Д.Юхновська розпорядилася виділити кошти для цього заходу».
Помилки часто виникають і в разі вживання прізвищ у непрямих відмінках. Тут важливо пам’ятати, що українські чоловічі прізвища на приголосний та -о відмінюються: Василя Сеника, Дмитрові Василенку, з Андрієм Марущаком. Аналогічні жіночі прізвища не відмінюються: Марії Сеник, Галині Василенко, з Оксаною Марущак.
Відмінювання іменників створює труднощі також тоді, коли йдеться про форми давального та родового відмінків іменників чоловічого роду.
У давальному відмінку однини іменники другої відміни мають закінчення -ові (-еві, -єві) або, рідше, -у (-ю). Якщо ж у тексті ділового документа трапляється поряд кілька іменників чоловічого роду у формі давального відмінка однини, то для уникнення одноманітних закінчень слід спочатку вжи вати закінчення -ові (-еві, -єві), а тоді – -у (-ю): панові бригадиру, директорові заводу Петренку Василеві Михайловичу.
Багато помилок припадає на закінчення родового відмінка однини іменників чоловічого роду, де одні з них мають закінчення -а (-я) (абзаца, формуляра, зразка), а інші -у (-ю) (проекту, способу, контролю). До того ж багатозначний іменник може мати два різні закінчення у родовому відмінку: трубка телефонного апарата – працівник апарату; після закінчення терміну дії – я не розумію цього терміна; зі змісту акта випливає – припинення акту громадянської непокори.
Загальну грамотність ділових документів знижує також неправильне утворення форм вищого та найвищого ступенів порівняння прикметників. Не допустимо використовувати слово «самий» для утворення найвищого ступеня (самі більші досягнення), поєднувати в одній формі просту і складену (більш досконаліші методи управління), натомість слід уживати: найбільші досягнення, досконаліші методи управління. Не забуваймо до того ж, що складена форма вищого чи найвищого ступенів іноді звучить штучно, тому зручніше використовувати просту форму: найвищі показники (а не «найбільш високі показники»), найкращі результати (а не «найбільш гарні результати»), найвагоміші досягнення (а не «найбільш вагомі досягнення»).
У ділових документах часто доводиться використовувати числові показники. У зв’язку з цим слід пам’ятати (особливо в усному спілкуванні), що кількісні числівники в українській мові відмінюються: двохсот сорока п’ятьох, чотирмастами сімдесятьма шістьма, на семистах п’ятдесяти семи. Не забуваймо також, що після числівників два, обидва, три, чотири іменник має стояти в називному відмінку множини (два студенти, сорок чотири відсотки), а назви місяців у датах слід незмінно вживати в родовому відмінку (перед першим грудня, після десятого січня).
Складність сприймання ділового тексту найчастіше зумовлена синтаксичними особливостями його побудови. Адже для ділового стилю характерні громіздкі складні речення, ускладнені дієприслівниковими і дієприкметниковими зворотами, вставними і вставленими конструкціями. До того ж в офіційних документах прийнято вживати так званий «розщеплений присудок»: надавати допомогу – замість допомагати, здійснити огляд – замість переглянути, здійснити грошовий переказ – замість переказати гроші тощо; нанизувати відмінкові форми, розміщуючи поряд кілька слів в одному відмінку, найчастіше в родовому або орудному (здійснення заходів безпеки і припинення діяльності підприємства) тощо.
Особливо часто в діловому мовленні трапляються конструкції з неправильним керуванням, зумовленим впливом російської мови.
П О Р І В Н Я Й Т Е:
Російська мова Українська мова
благодарить (кого?) тебя дякувати (кому?) тобі
причинять (что?) боль завдавати (чого?) болю
обучать (чему?) языку навчати (чого?) мови
снабжать (чем?) товарами постачати (що?) товари
нуждаться (в чем?) в помощи потребувати (чого?) допомоги
подражать (кому?) отцу наслідувати (кого?) батька
нанести (что?) вред завдати (чого?) шкоди
заслуживать (чего?) внимания заслуговувати (на що?) на увагу;
бути вартим (чого?) уваги
оставить под вопросом залишити невирішеним
Багато помилок виникає у разі неуважного перекладу на українську мову усталених конструкцій ділового стилю з російської мови. Зверніть увагу на переклад таких мовних зворотів:
Російська мова Українська мова
ввиду вышеизложенного – зважаючи на викладене вище
з огляду на викладене вище
в зависимости от оснований – залежно від підстав
внедрение в производство – впровадження у виробництво
в случае необходимости – у разі потреби, за необхідності
в соответствии с действующим – згідно з чинним законодавством,
законодательством відповідно до чинного законодавства
вынести благодарность – скласти подяку, подякувати
выписка из протокола – витяг з протоколу
заключить договор (соглашение) – укласти договір (угоду)
заведующий отделом – завідувач відділу
заместитель директора – заступник директора
злоупотреблять служебным – зловживати службовим
положением становищем
инструкция по составлению – інструкція для складання
(укладання)
исключительное право – виняткове право
из-за нехватки времени – за браком часу
комиссия по вопросам – комісія з питань
который проживает по адресу – який (що) мешкає за адресою
личный листок по учету кадров – особовий листок з обліку кадрів
лица не в состоянии – особи неспроможні
мероприятия по... – заходи щодо... (для..., до...)
неоплачиваемые поступления – безоплатні надходження
наложенным платежом – післяплатою
несмотря на неоднократные – незважаючи на неодноразові
указания вказівки
находиться в ведении – бути (перебувати) у віданні,
належати до відання
одобрить проект – схвалити проект
обязанности по контракту – обов’язки за контрактом
обжаловать взыскание – оскаржити стягнення
органы самоуправления – органи самоврядування
основание для – підстава для
обоюдное согласие – обопільна згода
по закону – згідно із законом, за законом
по всем вопросам – з усіх питань
признать действительным – визнати дійсним
по вопросам учета – з питань обліку
подвергать взысканию – накладати стягнення
по месту работы – за місцем роботи
по окончании – після закінчення
предоставленные материалы – надані матеріали
принимая во внимание – беручи до уваги
пользоваться полномочиями – мати повноваження
поощрение в связи с... – заохочення у зв’язку з ...
по семейным обстоятельствам – за сімейних обставин,
через сімейні обставини,
у зв’язку з сімейними обставинами
по этому поводу – з цього приводу
по инициативе – з ініціативи
по собственной инициативе – з власної ініціативи
по требованию – на вимогу
по указанию – за вказівкою
по март включительно – до березня включно
полномочия по найму – повноваження із найму
полномочное собрание – повноважні збори
привлечение к ответственности – притягнення до відповідальності
принять во внимание – взяти до уваги
попутное замечание – побіжне зауваження
работа по совместительству – робота за сумісництвом
речь по вопросу – промова в питанні (з питання)
решение по рассмотренным – ухвала з розглянутих питань
вопросам
с целью предотвратить – з метою запобігти
совещательный голос – дорадчий голос
споры по вопросу – суперечки з питання
степень ответственности – ступінь відповідальності
с участием – за участю
с учетом – з урахуванням
со следующими изменениями – з такими змінами
ставить в известность – довести до відома
с целью дальнейшего – з метою подальшої
сотрудничества співпраці
согласовать с руководством – погодити з керівництвом
считать целесообразным – вважати за доцільне
с 2004 по 2006 год – від 2004 до 2006 року
текучесть кадров – плинність кадрів
тщательно проверить – ретельно перевірити
только при наличии – лише за наявності
удовлетворять требования – задовольняти вимоги
уставный фонд – статутний фонд
указания по выполнению – вказівки щодо виконання
устранить недочеты в работе – усунути недоліки в роботі
уплата долга по частям – сплата боргу частинами
учебное заведение – навчальний заклад
учредительный совет – рада засновників
ходатайство о – клопотання про
частным образом – приватно
числиться в списках – бути у списках
чрезвычайное положение – надзвичайний стан
это вызывается тем, что – це спричинено тим, що
це залежить від того, що
це зумовлено тим, що
ОРГАНІЗАЦІЙНІ ДОКУМЕНТИ
Це документи, що закріплюють функції, обов’язки та права організацій, установ, підприємств, громадських формацій на тривалий термін.
Усі організації й підприємства у своїй діяльності керуються актами органів державної влади, а також положеннями, статутами, правилами, інструкціями, договорами, контрактами, трудовими угодами тощо.
РОЗПОРЯДЧІ ДОКУМЕНТИ
Це документи, за допомогою яких здійснють розпорядчу діяльність, оперативне керівництво в певній установі, організації, фірмі, на підприємстві.
Н А К А З
Наказ – це основний розпорядчий документ, що його видає орган влади, керівник організації, установи, підприємства.
Розрізняють накази щодо особового складу і накази з питань основної діяльності. Зазвичай підготовку проектів наказів покладено на керівників тих структурних підрозділів, діяльності яких цей наказ стосується.
У наказах про особовий склад оформлюють призначення, переміщення, звільнення працівників, відрядження, відпустки, різні заохочення, нагороди та стягнення. Накази з питань основної діяльності видають під час створення або ліквідації структурних підрозділів, підсумування діяльності установ, затвердження перспективних, річних та інших планів.
Реквізити наказів:
1. Назва підприємства або установи, що видає наказ, або назва посади керівника, що видає наказ.
2. Назва документа.
3. Дата підписання наказу.
4. Номер наказу.
5. Місце видання наказу.
6. Заголовок до тексту.
7. Текст наказу.
8. Підпис керівника установи, організації, підприємства.
Реквізити на бланку наказів можна розміщувати кутовим або поздовжнім способом.
Текст наказу, як правило, складається з двох частин: констатувальної і розпорядчої. У констатувальній частині викладають факти й події, що стали причиною видання наказу.
Якщо підставою до видання наказу є розпорядчий документ вищої організації, то в констатувальній частині зазначають назву, номер, дату й заго ловок до тексту розпорядчого документа, а також передають зміст того розділу документа вищої організації, який був підставою для видання цього наказу.
У розпорядчій частині перераховують запропоновані дії, зазначають виконавців кожної дії і терміни виконання.
Констатувальну частину друкують на відстані трьох інтервалів від заголовка. Якщо дії, запропоновані до виконання, не потребують ніяких роз’яснень, ця частина може бути відсутня.
Розпорядчу частину розпочинають словом «наказую», яке звичайно друкують великими літерами в окремому рядку. Пропоновані до виконання дії називають в інфінітивній формі (зарахувати, здійснити, покласти на...).
Кожен пункт наказу нумерують арабськими цифрами, починаючи з назви виконавця (структурного підрозділу або службової особи); далі подають назву дії, термін виконання (назва виконавця – у давальному відмінку,
16.11.2012 12:11-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора