ОСНОВНІ ВИРОБНИЧІ ФОНДИ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЇХ ВПЛИВ НА ГОСПОДАРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ. Курсова робота з Інші. Робота № 517831

ОСНОВНІ ВИРОБНИЧІ ФОНДИ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЇХ ВПЛИВ НА ГОСПОДАРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Національний університет водного господарства та природокористування

Інститут:

Не вказано

Факультет:

Факультет економіки та підприємництва

Кафедра:

Кафедра економіки підприємства

Інформація про роботу

Рік:

2008

Тип роботи:

Курсова робота

Предмет:

Інші

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

Міністерство освіти і науки України Національний університет водного господарства та природокористування Кафедра економіки підприємства ОСНОВНІ ВИРОБНИЧІ ФОНДИ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЇХ ВПЛИВ НА ГОСПОДАРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ Навчально-дослідна робота (курсова робота) студента з „Економіки підприємства” за галуззю знань 0305 „Економіка та підприємництво” Зміст: Вступ:Розділ 1. Теоретичні основи основних виробничих фондів підприємства. 1.1. Основні виробничі фонди підприємства як економічна категорія та їх економіко-соціальне значення. Процес виробництва на підприємстві здійснюється при наявності факторів виробництва, серед яких важливе місце займають засоби праці та предмети праці. Виражені у грошовій формі вони утворюють виробничі засоби підприємства. У процесі виробництва здійснюється їх споживання, в результаті чого створюються матеріальні блага. В залежності від характеру їх споживання, у процесі виробництва виробничі запаси поділяються на оборотні і основні. Основні фонди на підприємстві представлені засобами праці. Характер їх споживання у процесі виробництва такий, що вони приймають участь у процесі виробництва протягом тривалого часу, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, не входять до складу новоствореної продукції, свою вартість передають на готову продукцію частинами по мірі їх зносу, створюючи елемент витрат виробництва підприємства. До основних виробничих фондів належать такі фонди, які беруть участь у процесі виробництва. Вони становлять приблизно 95-98% загальної вартості основних фондів підприємства. Елементи основних фондів відіграють неоднакову роль у процесі виробництва. У зв’язку з цим важливе значення має їх поділ на активну і пасивну частини. До активної частини основних виробничих фондів відносять комплекс машин і механізмів, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі (транспортні засоби, устаткування, виробничий інвертар). До пасивної частини основних виробничих фондів належать усі інші види фондів, які не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукту, але які необхідні для виконання виробничого процесу. Вони забезпечують нормальне використання активної частини основних виробничих фондів (будинки, споруди). Відношення вартості окремих видів основних виробничих фондів, виражене у відсотках, до їх загальної вартості на підприємстві визначає їх видову (технологічну) структуру. За інших рівних умов технологічна структура основних фондів тим прогресивніша та ефективніша, чим більша у їх складі питома вага активної частини. Вона змінюється під впливом багатьох чинників: - виробничо-технологічних особливостей підприємства; - науково-технічного прогресу і зумовленого ним технічного рівня виробництва; - ступеня розвитку різних форм організації виробництва; - відтворювальної структури капітальних вкладень у створенні нових основних фондів; - вартості будівництва виробничих об’єктів і рівня цін на технологічне устаткування; - територіальне розміщення підприємства. Звичайно, для суспільства не байдуже, яким є співвідношення між різноманітними видами основних виробничих фондів, куди більше вкладається коштів підприємства: у будинки, які є однією з умов процесу виробництва, чи виробниче устаткування, яке визначає потужність підприємства. Здавалося б, чим вища на підприємствах частка активної складової, тим вищий рівень їх технічного оснащення, тим більше можливостей мають підприємства, щодо збільшення випуску продукції при однаковому обсязі основних виробничих фондів. Але, з іншого боку, якщо нове, найефективніше устаткування поставити просто неба, воно швидко вийде з ладу. Тому недостатня кількість елементів пасивної частини оновлених фондів негативно впливає на ефективність використання засобів виробництва, і передусім на їх технічний стан та обслуговування. Тому для досягнення найефективнішого використання основних виробничих фондів підприємству необхідно прагнути досягти оптимального співвідношення між активною і пасивною частинами. Структура основних виробничих фондів, як і структура матеріально-технічної бази підприємства, має галузевий характер. Так, наприклад, на транспорті транспортні засоби становлять 60-70%; будівлі, споруди, передавальні пристрої – 20-25%, силові, робочі машини і устаткування – 3-5%, тоді як в інших галузях економіки питома вага транспортних засобів становить 2-4% від загальної вартості основних виробничих фондів. Загалом на промислових підприємствах України у структурі основних фондів питома вага окремих їх видів останніми роками коливалась у таких межах: будівель і споруд – 45-47%; машин і устаткування – 40-42%; транспортних засобів – 3-4%; силові та робочі машини і устаткування – 14-16%. Видова класифікація основних виробничих фондів підприємства: І. Будівлі, у яких розміщені цехи, майстерні, склади, адміністративні корпуси. ІІ. Споруди до яких належать мости, естакади, шляхи, шляхові споруди і споруди для зберігання сировини, заправне устаткування, водонапірні башти, кар’єри, резервуари, свердловини, греблі. ІІІ. Передавальні пристрої (електромережі, лінії електропередач, сигналізація, системи зв’язку, водопроводи, газопроводи виробничого призначення, трансмісії). IV. Машини та устаткування (підйомні крани, транспортери, механізми, вимірне та регульоване устаткування, силові, робочі машини і механізми, обчислювальна та комп’ютерна техніка). V. Транспортні засоби, до яких належать рухомий склад: тягачі, контейнери, платформи, вагони, магістральні трубопроводи, цистерни, заводські баржі, пароми, локомотиви. VI. Інструменти, термін використання яких більший від одного року, а вартість регулюється законодавчо кількістю неоподаткованих мінімумів (різальні, ударні, пресові засоби ручної праці, ручні пристрої для обробки деталей та збирання виробів). VIІ. Виробничий інвертар (пристосування, підставки, шафи для зберігання продукції, верстаки, інвентарна тара). VIІІ. Господарський інвертар ( меблі, офісне устаткування, факси, телефони, комп’ютери для проведення звітності та обліку, розмножувальна техніка, протипожежні засоби). ІХ. Робоча і продуктивна худоба. Х. Багаторічні насадження. ХІ. Капітальні витрати на поліпшення та рекультивацію земель. ХІІ. Інші основні виробничі фонди. Для встановлення норм амортизаційних відрахувань із розрахунків щорічних амортизаційних сум застосовують групову класифікацію основних виробничих фондів згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», яка охоплює засоби праці аналогічного виробничо-технологічного призначення з приблизно однаковими строками експлуатації. Економічне значення основних фондів заключається в тому, що вони є мірилом розвитку процесу праці, визначають ступінь механізації виробництва, забезпечують своєчасне і якісне виконання робіт (випуск продукції) і цим самим визначають рівень продуктивності живої праці. На базі зростання основних фондів збільшується економічний потенціал і виробничі можливості підприємств, підвищується технічний рівень виробництва, що забезпечує збільшення обсягів випуску продукції, поліпшення умов праці. Соціальне значення полягає в тому, що вони створюють умови для відтворення робочої сили. 1.2. Механізм впливу основних виробничих фондів на господарську діяльність підприємства. При зменшенні робочого часу основних виробничих фондів збільшується продуктивність праці та обсяг виробництва і зменшується собівартість продукції. Продуктивність праці показує співвідношення між витратами робочого часу та кількістю виробленої продукції. Чим більше виробляється продукції за одиницю робочого часу або чим менше витрачається робочого часу на виробництво одиниці продукції, тим вища продуктивність праці, тим праця є більш плодотворною і економічною. Продуктивність живої праці на підприємстві вимірюється кількістю подукції, що виготовляється за одиницю часу, або величиною втрат праці, що витрачається на виготовлення одиниці продукції. В цьому випадку чим більше виробляється продукції за одиницю робочого часу або менше витрачається робочого часу на виготовлення одиниці продукції, тим вища продуктивність живої праці. Підвищення продуктивності праці має насамперед економічне значення, яке виражається у наступному: - забезпечує збільшення виробництва продукції; - забезпечує скорочнення витрат живої праці на виробництво продікції та економію робочого часу; - створює передумови для скорочення робочого дня; - забезпечує скорочення витрат на оплату праці з розрахунку на одиницю продукції, а за умови випереджувальних темпів росту продуктивності праці у порівнянні і ростом середньої заробітної плати забезпечує здешевлення продукції; - сприяє підвищенню ефектикності використання та економії витрат иатеріалізованої праці; - виступає вирішальним мотивом поліпшення матеріального добробуту працівників підприємства. Можна виділити кілька варіантів зростання продуктивності праці на підприємстві: - збільшення виробництва продукції випереджає ріст витрат праці; - виробництво продукції збільшується, а витрати праці зменшуються; - виробництво продукції залишається незмінним, а витрати праці зменшуються; - виробництво продукції зменшується, а витрати праці зменшуються ще більш високими темпами. Соціальне значення росту продуктивності праці заключається в тому, що за рахунок підвищення продуктивності праці збільшується середня заробітна плата працівників, що призводить до поліпшення їх добробуту, до розшереного відтворення робочої сили. Таким чином, чим вища продуктивність праці окремих працівників, окремого колективу або суспільства у цілому, тим більше виробляється матеріальних благ для особистого і виробничого споживання, тим більше є матеріальних можливостей для розширення виробництва. Зниження витрат виробництва є важливою умовою підвищення ефективності виробництва, тобто його прибутковості. Тому у зниженні собівартості повинні бути зацікавленя всі. Грошовий вираз витрат на виробництво і продаж продукції називається собівартістю продукції. За своєю економічною природою собівартість виражає поточні витрати на виробництво продукції, а відповідно, характеризує ефективність виробництва. Зниження собівартості вказує на економію витрат уречевленої і живої праці на одиницю продукції. Вона характеризує ефективність використання робочої сили, продуктивності праці, оскільки рівень собівартості продукції залежить від продуктивності праці працівників підприємства та величини заробітної плати. У зниженні собівартості продукції має бути зацікавлена держава, оскільки зниження собівартості продукції забезпечує зниження витрат ресурсів, зниження ціни. Зекономлені ресурси створюють умови для збільшення обсягу виробництва продукції. Підприємство зацікавлене у зниженні собівартості продукції, бо забезпечується зростання продуктивності праці. Працівник також зацікавлений у зниженні собівартості продукції, бо це повинно забезпечувати зростання заробітної плати. В собівартості відображається ефективність використання основних виробничих фондів, яка впливає на її величину в залежності від рівня фондовіддачі, їх використання і структури. У собівартості продукції відоьражаються ступінь використання оборотних матеріальних ресурсів, яке вимірюється матеріало- та енергоємністю продукції. На кожниму підприємстві собівартість продукції носить індивідуальний характер і її рівень залежить від конкретних умов (технічних, технологічних, економічних, організаційних, природних). Зниження собівартості продукції на підприємстві відбувається за рахунок: - зниження матеріальних витрат, за рахунок зменшення їх у натуральному виразі; - зниження витрат у вартісному виразі; - за рахунок поліпшення використання основних виробничих фондів; - поліпшення використання персоналу підприємства (рівень продуктивності праці); - зменшення витрат на організацію і управління підприємством. 1.3. Поліпшення використання основних виробничих фондів як фактор підвищення ефективності виробництва. Одним з найбільш важливих завдань розвитку промисловості є забезпечення виробництва насамперед за рахунок підвищення його ефективності і більш повного використання внутрішньогосподарських резервів. Для цього необхідно раціональніше використовувати основні фонди і виробничі потужності. Збільшення обсягів виробництва промислової продукції досягається за рахунок: запровадження в дію основних фондів і виробничих потужностей поліпшення використання діючих основних фондів і виробничих потужностей. Приріст основних фондів і виробничих потужностей промисловості, її галузей і підприємств досягається завдяки новому будівництву, а також реконструкції і розширенню діючих підприємств. Реконструкція і розширення діючих фабрик і заводів, будучи джерелом збільшення основних фондів і виробничих потужностей підприємств, одночасно дозволяють краще використовувати наявний у промисловості виробничий апарат. Вирішальну частину приросту продукції в цілому по промисловості одержують із діючих основних фондів і виробничих потужностей, що в кілька разів перевищують щорічно введені нові фонди і потужності. Одним з найважливіших завдань підвищення ефективності використання капітальних вкладень і основних фондів є своєчасне впровадження в експлуатацію нових основних фондів і виробничих потужностей, швидке їхнє освоєння. Скорочення термінів впровадження в експлуатацію нових фабрик і заводів дозволяє швидше одержати потрібну для народного господарства продукцію з технічно більш досконалих основних фондів, прискорити їхній оберт і тим самим сповільнити настання морального зносу основних фондів підприємств, підвищити ефективність суспільного виробництва в цілому. Поліпшення використання діючих основних фондів і виробничих потужностей промислових підприємств, у тому числі знову впроваджених в експлуатацію, може бути досягнуте завдяки: підвищенню інтенсивності використання виробничих потужностей і основних фондів; підвищенню екстенсивності їх навантаження. Більш інтенсивне використання виробничих потужностей і основних фондів досягається насамперед за рахунок технічного вдосконалювання останніх. Практика промислових підприємств показує, що тут відбувається процес збільшення одиничної потужності устаткування: - у верстатах, машинах і агрегатах зміцнюються найбільш відповідальні деталі і вузли; - підвищуються основні параметри виробничих процесів (швидкість, тиск, температура); - механізуються й автоматизуються не тільки основні виробничі процеси й операції, але і допоміжні і транспортні операції, що нерідко стримують нормальний перебіг виробництва і використання устаткування; - застарілі машини модернізуються і замінюються новими, більш досконалими. 1.4. Шляхи поліпшення використання основних виробничих фондів. Однією з найбільш важливих задач розвитку промисловості є забезпечення виробництва насамперед за рахунок підвищення ефективності і більш повного використання внутрішньогосподарських резервів. Для цього необхідно раціонально використовувати основні фонди і виробничі потужності. Збільшення обсягів виробництва промислової продукції досягається за рахунок: 1) запровадження в дію основних фондів і виробничих потужностей; 2) поліпшення використання діючих основних фондів і виробничих потужностей. Приріст основних фондів і виробничих потужностей промисловості, її галузей і підприємств досягається завдяки новому будівництву, а також реконструкції і розширенню діючих підприємств. Підвищення економічної ефективності використання основних фондів знаходить свій вираз у збільшенні обсягів виробництва продукції, підвищенні продуктивності праці і фондовіддачі. Крім того, значна частина витрат, які утворюють собівартість продукції, пов’язана з використанням основних фондів (амортизація, витрати на ремонт, транспортні витрати тощо). Тому підвищення ефективності основних засобів є резервом підвищення ефективності в цілому. При збільшенні змінності роботи основних фондів знижується собівартість продукції за рахунок умовно-постійної частини витрат, тобто амортизаційних відрахувань. Як я вже зазначала розрізняють такі шляхи підвищення ефективності використання основних фондів: екстенсивний – передбачає збільшення тривалості роботи основних фондів на протязі року. Здійснюється за рахунок: а) збільшення змінності роботи б) зменшення тривалості ремонтів в) ліквідації сезонності виробництва г) скорочення часу на перебазування машини з об’єкта на об’єкт інтенсивний – передбачає підвищення продуктивності основних фондів за одиницю робочого часу. Здійснюється за рахунок: а) підвищення кваліфікації кадрів б) впровадження нових технологій в) впровадження нових форм організації та оплати праці г) матеріальне стимулювання за ефективне використання основних фондів Вирішальну частину приросту продукції в цілому по промисловості одержують з діючих основних фондів і виробничих потужностей, що у кілька разів перевищують нові фонди, що вводяться щорічно, і по потужності. Однією з найважливіших задач підвищення ефективності використання капітальних вкладень і основних фондів є своєчасне введення в експлуатацію нових основних фондів і виробничих потужностей, швидке їхнє освоєння. Скорочення термінів введення в експлуатацію нових фабрик і заводів дозволяє швидше одержати потрібну для народного господарства продукцію з технічно більш зроблених основних фондів, прискорити їхній оборот і тим самим сповільнити настання морального зносу основних фондів підприємств, підвищити ефективність суспільного виробництва в цілому. Відомо, що на підприємствах крім діючих верстатів, машин і агрегатів частина устаткування знаходиться в ремонті і резерві, а частина — на складі. Своєчасний монтаж невстановленого устаткування, а також запровадження в дію усього встановленого устаткування за винятком частини, що знаходиться в плановому резерві і ремонті, значно поліпшує використання основних фондів. На успішне рішення проблеми поліпшення використання основних фондів, виробничих потужностей і росту продуктивності праці значно впливає створення великих виробничих об'єднань. Разом з цим необхідно більше уваги звернути на розвиток спеціалізації виробництва і технічного переозброєння діючих підприємств, висновок з цих підприємств невластивої їх профілю продукції, створення спеціалізованих промислових об'єктів у невеликих і середніх містах, де маються резерви робочої сили. Важливий резерв підвищення ефективності використання основних фондів і виробничих потужностей діючих підприємств укладений у скороченні часу внутрізмінних простоїв устаткування, що на ряді промислових підприємств досягають 15—20% усього робочого часу. Поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей залежить значною мірою від кваліфікації кадрів, особливо від майстерності робітників, що обслуговують машини, механізми, агрегати й інші види виробничого устаткування. Творче і сумлінне відношення працівників до праці є важливою умовою поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей. Відомо, що від досконалості системи морального і матеріального стимулювання в значній мірі залежить рівень використання виробничих потужностей і основних фондів. Аналіз техніко-економічних показників промислових підприємств, що працюють у нових умовах планування й економічного стимулювання, свідчить, що новий економічний механізм, у тому числі введення плати за виробничі фонди, перегляд оптових цін, застосування нового показника для визначення рівня рентабельності, створення на підприємствах заохочувальних фондів, сприяють поліпшенню використання основних виробничих фондів. Розділ 2. Економічна оцінка використання основних виробничих фондів підприємства та їх вплив на господарську діяльність 2.1 Методика дослідження та вихідна інформація для проведення дослідження Для визначення кількості підприємств застосовуємо безповторну вибірку: , (2.1) , (2.2) За допомогою таблиці випадкових чисел вибираємо 20 підприємств. Вибрана чисельність підприємств опрацьовується за допомогою економічного групування, яке передбачає розчленування сукупності одиниць на групи за суттєвими ознаками з метою вивчення структури і структурних зрушень. Таблиця 1. Вихідна інформація № п/п Підприємство Виробнича потужність, тис. грн. Річний обсяг виробництва продукції, тис. грн. Балансова вартість ОВФ, тис.грн. Чисельність персоналу , осіб Рух ОВФ, тис. грн. Річний знос, % Витрати виробництва Технологічна структура ОВФ Первісна вартість Залишкова вартість Всього ВТ Ч. робітники Вибуло Надійшло Всього, тис. грн 3 них на утримання і експлуатацію ОВФ, % осіб % в найбільшу зміну Всього Із них нові 1 5 6000 5600 2700 2000 350 280 90 220 200 200 9 5000 20 1:0,6 2 16 4500 4100 2000 1500 420 360 95 200 210 200 8 3600 21 1:0,3 3 23 4900 4600 2000 1500 380 300 90 230 200 200 9 4000 21 1:0,6 4 26 4300 3900 1900 1600 450 370 88 200 200 200 10 3200 21 1:0,3 5 28 4800 4400 2000 1600 400 320 87 200 200 170 9 3800 21 1:0,5 6 29 4900 4500 2000 1700 420 350 92 180 180 170 8 3800 19 1:0,4 7 31 5900 5500 2800 2200 390 300 88 220 200 190 8 5100 20 1:0,5 8 32 4900 4600 2000 1500 380 300 90 230 200 200 9 4000 21 1:0,6 9 34 5000 4600 2000 1800 420 340 90 250 250 200 10 4000 22 1:0,4 10 36 4000 3700 1800 1000 500 420 92 190 230 230 8 3000 23 1:0,5 11 38 5100 4700 2200 2000 420 350 86 270 270 220 8 4100 22 1:0,5 12 40 4000 3500 1850 1600 430 330 90 190 180 180 10 3000 20 1:0,4 13 55 5000 4600 2500 2000 420 340 90 250 250 200 10 4000 22 1:0,4 14 64 4000 3600 1900 1500 460 360 80 220 240 200 9 3000 22 1:0,5 15 72 4500 4000 2100 1500 420 360 95 200 210 200 8 3600 21 1:0,3 16 77 4900 4600 2000 1500 380 300 90 230 200 200 9 4000 21 1:0,6 17 80 4300 4000 2000 1900 450 360 85 200 210 200 8 3500 21 1:0,3 18 84 4200 4000 2000 1600 410 320 87 200 220 200 9 3500 23 1:0,5 19 87 4300 4000 2000 1900 450 360 85 200 210 200 8 3500 21 1:0,3 20 90 5100 4700 2400 2000 420 350 86 270 270 220 8 4100 22 1:0,5 2.2 Характеристика об’єкта дослідження Розраховуємо фондовіддачу ОВФ: , (2.3) Визначаємо фондоємність ОВФ за наступною формулою: , (2.4) Розраховуємо ефективність виробництва (витрати на од. продукції): , (2.5) Всі розрахунки заносимо в таблицю 2. Таблиця 2. Техніко-економічна характеристика об'єкта дослідження № п/п Підприємство Виробнича потужність, тис. грн. Річний обсяг виробництва продукції, тис. грн. Балансова вартість ОВФ, тис.грн. Витрати виробництва фондовіддача фондоємність ефективність (витрати на од.прод.) Первісна вартість Залишкова вартість Всього, тис. грн 3 них на утримання і експлуатацію ОВФ, % 1 5 6000 5600 2700 2000 5000 20 2,07 0,48 0,89 2 16 4500 4100 2000 1500 3600 21 2,05 0,49 0,88 3 23 4900 4600 2000 1500 4000 21 2,30 0,43 0,87 4 26 4300 3900 1900 1600 3200 21 2,05 0,49 0,82 5 28 4800 4400 2000 1600 3800 21 2,20 0,45 0,86 6 29 4900 4500 2000 1700 3800 19 2,25 0,44 0,84 7 31 5900 5500 2800 2200 5100 20 1,96 0,51 0,93 8 32 4900 4600 2000 1500 4000 21 2,30 0,43 0,87 9 34 5000 4600 2000 1800 4000 22 2,30 0,43 0,87 10 36 4000 3700 1800 1000 3000 23 2,06 0,49 0,81 11 38 5100 4700 2200 2000 4100 22 2,14 0,47 0,87 12 40 4000 3500 1850 1600 3000 20 1,89 0,53 0,86 13 55 5000 4600 2500 2000 4000 22 1,84 0,54 0,87 14 64 4000 3600 1900 1500 3000 22 1,89 0,53 0,83 15 72 4500 4000 2100 1500 3600 21 1,90 0,53 0,90 16 77 4900 4600 2000 1500 4000 21 2,30 0,43 0,87 17 80 4300 4000 2000 1900 3500 21 2,00 0,50 0,88 18 84 4200 4000 2000 1600 3500 23 2,00 0,50 0,88 19 87 4300 4000 2000 1900 3500 21 2,00 0,50 0,88 20 90 5100 4700 2400 2000 4100 22 1,96 0,51 0,87 Для проведення групування визначаємо величину інтервалу: h=, (2. 6) де h – величина інтервалу; X max – максимальне значення показника; X min – мінімальне значення; n – кількість груп. h= Здійснюємо групування підприємств, в основу якого активну частину балансової вартості. Таблиця 3. Групування вибіркової сукупності (підприємств) за структурою основних виробничих фондів Групи Структура ОВФ Кількість підприємств Фондовіддача основних виробничих фондів, грн./грн. Фондоємність ОВФ ефективність (витрати на од прод) всього % 1 0,272-0,305 5 25,00 2,23 0,45 0,87 2 0,305-0,338 5 25,00 2,16 0,46 0,86 3 0,338-0,371 3 15,00 1,94 0,52 0,88 4 0,371-0,404 7 35,00 1,96 0,51 0,87 Всього 20 100,00 В середньому 2,07 0,48 0,87 Отже, з наведеного групування можна зробити висновки, що найбільша кількість підприємств входить до четвертої групи. Ця група складає 35% від загальної кількості підприємств. Найбільша фондовіддача становить 2,23 грн./грн.. в першій групі, а найменша в третій групі – 1,94. Фондоємність ОВФ найбільша в третій групі і становить 0,52, а найменша на підприємствах першої групи - 0,45. До третьої групи входить лише 3 підприємства, структура ОВФ коливається від 0,338 до 0,371. 2.3.Оцінка структури основних виробничих фондів підприємства Підприємство Балансова вартість Балансова вартість Річний обсяг виробництва продукції, тис. грн. структура активна частина, тис.грн. % пасивна частина, тис.грн. % 5 2700 1687,50 4,00 1012,50 2,40 5600 0,301 16 2000 1538,46 3,65 461,54 1,09 4100 0,375 23 2000 1250,00 2,97 750,00 1,78 4600 0,272 26 1900 1461,54 3,47 438,46 1,04 3900 0,375 28 2000 1333,33 3,16 666,67 1,58 4400 0,303 29 2000 1428,57 3,39 571,43 1,36 4500 0,317 31 2800 1866,67 4,43 933,33 2,21 5500 0,339 32 2000 1250,00 2,97 750,00 1,78 4600 0,272 34 2000 1428,57 3,39 571,43 1,36 4600 0,311 36 1800 1200,00 2,85 600,00 1,42 3700 0,324 38 2200 1466,67 3,48 733,33 1,74 4700 0,312 40 1850 1321,43 3,14 528,57 1,25 3500 0,378 55 2500 1785,71 4,24 714,29 1,69 4600 0,388 64 1900 1266,67 3,01 633,33 1,50 3600 0,352 72 2100 1615,38 3,83 484,62 1,15 4000 0,404 77 2000 1250,00 2,97 750,00 1,78 4600 0,272 80 2000 1538,46 3,65 461,54 1,09 4000 0,385 84 2000 1333,33 3,16 666,67 1,58 4000 0,333 87 2000 1538,46 3,65 461,54 1,09 4000 0,385 90 2400 1600,00 3,80 800,00 1,90 4700 0,340 Разом 42150,00 69,18 30,82 2.4. Оцінка впливу структури основних виробничих фондів підприємства на фондовіддачу Таблиця 4. Вихідні дані для визначення впливу структури основних виробничих фондів підприємства на фондовіддачу № п/п Підприємство структура фондовіддача 1 5 0,301 2,07 2 16 0,375 2,05 3 23 0,272 2,30 4 26 0,375 2,05 5 28 0,303 2,20 6 29 0,317 2,25 7 31 0,339 1,96 8 32 0,272 2,30 9 34 0,311 2,30 10 36 0,324 2,06 11 38 0,312 2,14 12 40 0,378 1,89 13 55 0,388 1,84 14 64 0,352 1,89 15 72 0,404 1,90 16 77 0,272 2,30 17 80 0,385 2,00 18 84 0,333 2,00 19 87 0,385 2,00 20 90 0,340 1,96 № п/п Підприємство Значення ознаки Відхилення від середньої Квадратичне відхилення Добуток x y ()2 ()2 ()2·()2 1 5 0,301 2,07 -0,036 0,00 0,0013 0,0000 0,0000 2 16 0,375 2,05 0,038 -0,02 0,0015 0,0006 -0,0009 3 23 0,272 2,30 -0,065 0,23 0,0042 0,0512 -0,0147 4 26 0,375 2,05 0,038 -0,02 0,0014 0,0004 -0,0008 5 28 0,303 2,20 -0,034 0,13 0,0011 0,0160 -0,0043 6 29 0,317 2,25 -0,019 0,18 0,0004 0,0311 -0,0034

Курсова робота Інші

16.11.2012 12:11-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись