МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економіки підприємства
КУРСОВА РОБОТА НА ТЕМУ:
“Визначення показників стану, руху і ефективності використання виробничих фондів підприємства та результатів господарської діяльності”
Зміст
Вступ...........................................................................................................3
1.Теоретичні основи підвищення ефективності використання виробничих
фондів підприємства..............................................................................................5
1.1. Поняття виробничих фондів та ефективності їх використання......................5 1.2. Показники стану та використання основних фондів підприємства...............................................................................................................6
1.3.Показники ефективності використання оборотних засобів на підприємстві...............................................................................................................12
1.4. Вплив оборотності оборотних засобів на ефективність діяльності підприємства..............................................................................................................13
1.5. Шляхи підвищення ефективності використання основних фондів та потужності підприємства в сучасних умовах.........................................................14
1.6. Шляхи підвищення ефективності використання оборотних фондів та потужності підприємства в сучасних умовах.........................................................15
2. Визначення показників стану, руху і ефективності використання
виробничих фондів підприємства та результатів господарської
діяльності...............................................................................................................16
2.1. Визначення річних витрат на виробництво та реалізацію продукції
підприємства......................................................................................................17
2.2. Визначення показників ефективності виробництва........................................20
2.3 Визначення показників, що характеризують ступінь використання
основних виробничих фондів та оборотних коштів підприємства...............22
3. Шляхи покращення ефективності використання матеріальних
активів підприємства............................................................................................30
3.1. Методичні рекомендації з економічного обґрунтування заходів щодо
поліпшення використання ОВФ підприємства в часі.....................................30
3.2 Методичні рекомендації по обґрунтуванню прискорення оборотності
оборотних коштів підприємства........................................................................33
3.3 Методичні рекомендації з обґрунтування зниження матеріаломісткості
продукції.............................................................................................................35
3.4. Вплив покращення використання виробничих ресурсів підприємства на
результати господарської діяльності...............................................................36 Висновки....................................................................................................................39
Література..................................................................................................................41
Вступ
Перехід до ринкових відносин на даному етапі в Україні потребує глибоких зрушень в усіх сферах економіки – одній з найважливіших сфер людської діяльності. Ринкова економіка по своїй суті є засобом, що стимулює ріст продуктивності праці і збільшення ефективності виробництва. Підвищення ефективності суспільного виробництва означає ефективне використання наявних трудових ресурсів для збільшення випуску якісної і потрібної країні продукції, а також постійно порівнювати затрати з отриманими результатами і вносити певні корективи для того, щоб вкладені кошти принесли максимальну віддачу. В умовах ринкової економіки підвищення ефективності виробництва на підприємстві невіддільно пов’язане із проблемою економіки всіх видів ресурсів, в тому числі і основних виробничих фондів, величина і підвищення ефективності використання яких в певній мірі визначають виробничі можливості підприємства. Тільки в цих умовах наше народне господарство може підвищити рівень життя людей.
Актуальність цієї теми в наш час незаперечна. Адже, підприємство як основна народногосподарська ланка країни, від результатів функціонування якої залежить економічний розвиток держави, в першу чергу, зацікавлене в підвищенні ефективності виробництва та збільшення прибутковості, а, отже, в значній мірі, проблемі підвищення ефективності використання ОВФ, які визначають рівень його матеріально-технічної бази, яка, загалом, визначає обсяг виробництва продукції.
Таким чином, підвищення ефективності використання ОВФ підприємства знаходять свій вираз у збільшенні обсягу виробництва продукції, підвищення продуктивності праці та фондовіддачі.
Крім того, поліпшення використання ОВФ підприємства є важливим резервом підвищення ефективності виробництва. Це обумовлено тим, що значна частка витрат виробництва, які утворюють собівартість продукції, пов’язана із використанням ОВФ на підприємстві. В умовах ринкової економіки, коли відтворення ОВФ підприємства здійснюється за рахунок власних або позичених коштів, поліпшення використання цих фондів є важливим фактором росту ефективності виробництва на підприємстві і на цій основі забезпечення стабілізації виробництва.
Об’єктом дослідження даної роботи є господарська діяльність підприємства.
Предметом дослідження вважаємо теоретико-методологічні основи підвищення ефективності використання виробничих фондів.
Завдання, які ставляться в процесі дослідження:
обґрунтувати суть проблеми підвищення ефективності використання виробничих фондів підприємства, їх актуальність;
ознайомитися з методикою впровадження заходів по підвищенню ефективності використання виробничих фондів підприємства;
на базі вихідних даних проаналізувати показники стану, руху і ефективності використання виробничих фондів підприємства;
на основі розрахунків визначити чистий прибуток, рентабельність виробничих фондів, рентабельність продукції;
практично дослідити шляхи покращення ефективності використання матеріальних активів підприємства;
на основі методичних рекомендацій обґрунтувати прискорення оборотності оборотних коштів підприємства;
систематизувати результати підвищення ефективності використання матеріальних активів підприємства.
Розділ 1. Теоретичні основи підвищення ефективності використання виробничих фондів підприємства
Поняття виробничих фондів та ефективності їх використання
Виготовлення будь-якої продукції здійснюється в процесі взаємодії робочої сили та певних засобів виробництва, що складаються із засобів та предметів праці. . В свою чергу засоби виробництва за своїм матеріально - речовим складом утворюють виробничі фонди підприємства. В свою чергу, виробничі фонди можна розділити на основні і оборотні фонди підприємства.
Основні фонди підприємства являють собою сукупність засобів праці, що мають вартість, беруть участь у виробничому процесі тривалий час, не змінюють при цьому натуральної форми та властивостей і переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції частинами, в міру їх спрацювання. Так, до основних фондів підприємства належать будівлі, машини, обладнання, транспортні засоби тощо. Під час виготовлення продукції вони беруть участь у багатьох виробничих циклах, не змінюючи своєї натуральної форми та властивостей. Відшкодування їх вартості відбувається протягом певного періоду часу і здійснюється поступово, шляхом перенесення вартості спрацьованої частки основних фондів на вартість продукції підприємства.
Оборотні фонди - це частина виробничих фондів підприємства, що повністю споживається протягом одного виробничого циклу, змінюючи свою натуральну форму, розміри і властивості, і переносить свою вартість на вартість виготовленої продукції відразу в повному обсязі.
Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсивного відтворення та кращого використання діючих основних фондів і виробничих потужностей підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтриманню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого, — дозволяють збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації та витрат на обслуговування виробництва і його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.
Фактично визначення ефективності виробництва полягає в оцінці його результатів. Такими результатами можуть бути обсяги виготовленої продукції в натуральному чи вартісному (за оптовими цінами або за собівартістю) виразі або прибуток. Але ж сама по собі величина цих результатів не дає змоги робити висновки про ефективність або неефективність роботи підприємства, оскільки невідомо, якою ціною отримані ці результати. Звідси для отримання об'єктивної оцінки ефективності підприємства необхідно також урахувати оцінку тих витрат, що дали змогу одержати ті чи інші результати. Процес виробництва здійснюється через поєднання факторів, що його визначають: засобів праці (основні фонди), предметів праці (оборотні фонди), робочої сили (трудові ресурси). Крім того, істотним чином на виробництво впливає фінансовий стан підприємства, а також певні організаційні, управлінські, технологічні та інші переваги, що відображаються як нематеріальні ресурси. Тож за оцінку витрат логічно взяти оцінку всіх перелічених ресурсів. Виходячи з цього можна дати таке визначення ефективності: ефективність підприємства являє собою комплексну оцінку кінцевих результатів використання основних і оборотних фондів, трудових і фінансових ресурсів та нематеріальних активів за певний період часу.
Загальна методологія визначення ефективності може бути формалізована таким співвідношенням:
,
де F — ефективність;
Е — ефект (результати);
Р — витрати (ресурси).
При цьому слід мати на увазі, що, звичайно, перелік ресурсів підприємства, котрі визначають його ефективність, не є вичерпним, тобто в конкретних умовах на ефективність діяльності підприємства можуть чинити істотний вплив інші фактори. Але для середньостатистичного підприємства, яке діє в умовах ринку, урахування зазначених факторів гарантує отримання найбільш адекватної оцінки стану справ на підприємстві.
Отже, можна сказати, що поняття ефективності використання виробничих фондів підприємства характеризується співвідношенням роботи працівників і засобів праці. Основними частинами виробничих фондів підприємства є оборотні фонди та основні фонди, але основну роль відіграють основні фонди, яків свою чергу характеризуються рядом показників.
1.2. Показники стану та використання основних фондів підприємства
Покращення використання основних фондів сприяє вирішенню широкого кола економічних проблем, спрямованих на підвищення ефективності виробництва: збільшення обсягів випуску продукції, зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції, економію капітальних вкладень та підвищення прибутковості підприємства.
Для характеристики стану і використання основних фондів підприємства застосовується чотири групи показників (рис. 1.1.):
• показники технічного стану та руху основних фондів;
• показники завантаження основних фондів;
• показники технічного оснащення підприємства;
• показники ефективності використання основних фондів.
Рис. 1.1. Класифікація показників стану та використання основних фондів підприємства
Технічний стан та рух основних фондів характеризують такі коефіцієнти.
1. Коефіцієнт зносу основних фондів (КЗн), що відображає частку вартості основних фондів, уже перенесену на вартість виготовленої підприємством продукції, і, водночас, характеризує ступінь зносу основних фондів підприємства станом на певну дату. Коефіцієнт обчислюється як відношення суми накопиченого зносу до початкової вартості основних фондів:
де Сзн- знос основних засобів (накопичена амортизація), грн.;
- початкова вартість основних фондів, грн.
2. Коефіцієнт придатності основних фондів (Кприд) характеризує незношену частку основних засобів підприємства станом на певну дату. Він обчислюється за формулою
Кприд=,
де В3 - залишкова вартість основних засобів, грн.
Між коефіцієнтами зносу та придатності існує такий зв'язок:
Кзн + Кприд = 1.
3. Коефіцієнт оновлення основних фондів (Кон) характеризує ступінь інтенсивності оновлення основних фондів підприємства й обчислюється за формулою
,
де Внад - вартість основних фондів, що надійшли на підприємство протягом звітного періоду, грн.;
- початкова вартість основних засобів підприємства на кінець року, грн.
4. Коефіцієнт вибуття основних фондів (Кви6) характеризує інтенсивність вибуття основних фондів протягом звітного періоду й обчислюється за формулою
,
де Ввиб - вартість основних фондів, що вибули протягом звітного періоду з балансу підприємства, грн.;
- початкова вартість основних засобів підприємства на початок року, грн.
Показники завантаження основних фондів підприємства поділяють на показники екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів.
Показники екстенсивного використання (Кекст) основних фондів характеризують їх використання у часі.
Розрізняють календарний, режимний, плановий та фактичний фонди часу роботи обладнання.
Календарний фонд робочого часу (ФРЧк)є максимально можливим часом роботи обладнання. Він визначається множенням кількості календарних днів (за рік, квартал, місяць) на 24 год.
Номінальний (або режимний) фонд робочого часу (ФРЧН) одиниці обладнання визначається режимом роботи підприємства й обчислюється за формулою
ФРЧн=(Дк-(Двих + Дсв))∙ пзм ∙ tзм ,
де Дк- кількість календарних днів у періоді, дні;
Двих - кількість вихідних у календарному періоді, дні;
Дсв - кількість святкових днів у календарному періоді, дні;
пзм - кількість змін роботи обладнання протягом доби;
tзм - тривалість однієї зміни, год.
Плановий фонд часу роботи (ФРЧпл) обладнання визначається шляхом зменшення номінального фонду на час перебування обладнання в плановому ремонті та модернізації:
ФРЧпл=ФРЧн-РЧТОР,
де РЧТОР - час простоїв обладнання у технічному обслуговуванні та ремонті, год.
Дійсний (або фактичний) фонд робочого часу (ФРЧд) обладнання складається з часу фактичної роботи, а також підготовчо-корисного й допоміжного часу і визначається фактичним режимом роботи обладнання в цехах підприємства.
Рівень використання обладнання за часом характеризується системою коефіцієнтів екстенсивного завантаження обладнання, які обчислюються як відношення фактично відпрацьованого фонду часу до загального фонду часу (календарного, режимного, планового):
;
;
,
де Кк, Кн, Кпл - коефіцієнти використання календарного, номінального та планового фонду робочого часу відповідно;
ФРЧд - дійсний фонд робочого часу обладнання, машино-години;
ФРЧк, ФРЧн, ФРЧпл - календарний, номінальний та плановий фонди робочого часу обладнання відповідно, машино-години.
Відхилення фактичного часу роботи групи обладнання від планового фонду робочого часу може спричинюватись такими чинниками, як зміна кількості одиниць обладнання, зміни витрат часу на технічні й технологічні зупинки, наявність простоїв через організаційно-технічні причини тощо.
До показників екстенсивного завантаження обладнання належить також коефіцієнт змінності роботи обладнання (Кзм), що показує, скільки змін у середньому обладнання підприємства працювало протягом доби. Він обчислюється за формулою
,
або
,
де МЗ - кількість відпрацьованих протягом певного періоду машино-змін;
МД - кількість відпрацьованих протягом певного періоду машино-днів;
ФРЧд - дійсний фонд робочого часу всього обладнання, год;
- дійсний фонд робочого часу всього обладнання при однозмінній роботі, год.
Показником, що характеризує рівень використання обладнання за потужністю, є коефіцієнт інтенсивного використання обладнання, який обчислюється як відношення фактичної продуктивності одиниці обладнання до планової.
Обчислення коефіцієнта інтенсивного завантаження (Кінт) по групі обладнання здійснюється за формулою
,
де tф.і - фактично витрачений час на обробку і-ї деталі, н.-год;
tн.і - нормативний час на обробку і-ї деталі, н.-год.
Для одиниці обладнання коефіцієнт інтенсивного завантаження обчислюється за формулою
,
де tмаш.і — машинний час обробки і-ї деталі на обладнанні, н.-год;
Qi - кількість оброблених деталей і-го виду, шт.;
m - кількість видів деталей,, що обробляються на одному верстаті.
На використання обладнання за потужністю впливають такі чинники, як його технічний стан, якість інструменту та технічного оснащення працівників, якість сировини та матеріалів, кваліфікація кадрів, складність технології, зміна номенклатури продукції, рівень організації виробничого процесу та інші.
Загальну характеристику використання обладнання за часом дає коефіцієнт інтегрального завантаження (Кінтегр), що визначається як добуток коефіцієнтів екстенсивного (Кекст) та інтенсивного (Кінт) навантажень обладнання:
До показників технічного оснащення підприємства належать такі.
1. Фондооснащеність (Фосн), яка відображає частину загальної вартості основних фондів, що припадає на одиницю основного обладнання і визначається за формулою
,
де - середньорічна вартість основних фондів, грн.;
побл - облікова кількість устаткування на підприємстві, що має найбільшу частку.
2. Фондоозброєність (Фозбр) визначає частку вартості основних фондів, яка припадає на одного працівника промислово-виробничого персоналу і характеризує ступінь його озброєності фондами. Обчислюється за формулою
,
де Чп.в.п - середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу, осіб.
3. Рівень механізації праці (Mозбр) визначає, яка частка праці, пов'язана з виготовленням продукції, припадає на виконання механізованих робіт, і обчислюється за формулою
,
де - кількість люд.-год, витрачених робітниками на механізованих роботах з виробництва продукції, люд.-год;
Тпр - загальна трудомісткість виробленої продукції, люд.-год.
4. Енергоозброєність (Еозбр) характеризує, яка частка енергетичних виробничих потужностей припадає на одного робітника промислово-виробничого персоналу, й обчислюється за формулою
,
де Weнеpz - сумарна потужність електродвигунів обладнання на підприємстві, кВт/год;
Чп.в.п - середньооблікова чисельність прбмислово-виробни-чого персоналу, осіб.
До показників, що характеризують рівень ефективності використання фондів, належать такі.
1. Фондовіддача (ФВ), що характеризує, яка частка обсягу випущеної підприємством за певний період продукції припадає на 1 грн. середньорічної вартості його основних фондів, і обчислюється за формулою
де Q - річний обсяг випуску продукції підприємства у вартісному виразі, грн.;
Во.ф - середньорічна вартість основних фондів, грн.
Фондовіддачу обчислюють у вартісних або натуральних (тонни, штуки, метри тощо) вимірниках.
Натуральні вимірники фондовіддачі мають обмежене використання. Як правило, їх обчислюють на підприємствах, в цехах та на дільницях, де виробляють один вид продукції. Для обчислення фондовіддачі використовують також трудові вимірники. Вони застосовуються в цехах і на дільницях, де випускають кілька видів продукції.
2. Фондомісткість (ФМ) є показником, оберненим до фондовіддачі. Вона характеризує, яка частина середньорічної вартості основних фондів припадає на 1 грн. випущеної підприємством продукції. Визначається як відношення середньорічної вартості основних фондів до обсягу випущеної підприємством продукції:
,
3. Рентабельність основних фондів (Rо.ф) характеризує, яка частка прибутку підприємства припадає на 1 грн. середньорічної вартості основних фондів. Обчислюється за формулою
,
де П - прибуток, отриманий підприємством за рік, грн.
1.3. Показники ефективності використання оборотних засобів на підприємстві
Оборотні засоби становлять значну частину виробничих фондів підприємства. Основною характеристикою ефективності використання оборотних засобів є швидкість їх обертання, або, інакше кажучи, оборотність. Саме від оборотності залежить величина необхідних підприємству грошових коштів для забезпечення безперервності процесу виробництва та реалізації продукції.
Для оцінки ефективності використання оборотних засобів застосовують такі показники оборотності.
1. Коефіцієнт оборотності (Коб) характеризує кількість оборотів оборотних засобів за певний період, як правило, за рік. Обчислюється за формулою
,
де Q - річний обсяг реалізованої продукції за собівартістю, грн.;
Во.з - середньорічна вартість залишку оборотних засобів підприємства, грн.
Середньорічна вартість залишку оборотних засобів (В03) обчислюється за формулою
,
де Во.з1, Во.з2,...,Во.з12 - середньомісячні залишки оборотних засобів підприємства, грн.
Вартість середньомісячного залишку оборотних засобів (Во.з.м) можна обчислити за формулою
,
де та - вартість оборотних засобів підприємства на початок та кінець місяця відповідно, грн.
2. Коефіцієнт завантаження (Кзае) є величиною, оберненою до коефіцієнта оборотності. Він показує, скільки оборотних засобів припадає на одну грошову одиницю реалізованої продукції, і визначається за формулою
,
3. Тривалість обороту (toб) характеризує тривалість одного обороту оборотних засобів підприємства в днях і обчислюється за формулою
,
де Дк - кількість календарних днів протягом року;
Коб- кількість оборотів оборотних засобів протягом року.
4. Рентабельність оборотних засобів (Rоз) характеризує ефективність використання підприємством оборотних засобів і показує, скільки прибутку припадає на 1 грн. коштів, спрямованих на формування оборотних засобів. Показник обчислюється за формулою
%,
де П0,д - прибуток підприємства від операційної діяльності за підсумками роботи за рік, грн.;
Во.з - середньорічна вартість оборотних засобів підприємства, грн.
1.4. Вплив оборотності оборотних засобів на ефективність діяльності підприємства
У результаті прискорення оборотності оборотних засобів зменшується потреба в них, що дає змогу підприємству вивільнити певну суму коштів з обороту. Розрізняють абсолютне та відносне вивільнення коштів.
Величина абсолютного вивільнення коштів з обороту () внаслідок зміни оборотності оборотних засобів визначається за формулою
,
де Qзв - обсяг реалізованої у звітному періоді продукції за оптовими цінами, грн.;
Дк - кількість календарних днів у звітному періоді;
tоб.баз та tоб.зв - тривалість одного обороту оборотних засобів у базовому та звітному періодах відповідно, дні.
Величину відносного вивільнення коштів з обороту () обчислюють за формулою
%,
де Qд.баз та Qд.зв- денна реалізація продукції у базовому та звітному періодах відповідно, грн.
Прискорення оборотності оборотних засобів безпосередньо впливає на кінцеві результати діяльності підприємства, зокрема на приріст прибутку та рівень рентабельності.
1.5. Шляхи підвищення ефективності використання основних фондів та потужності підприємства в сучасних умовах
Найважливішим показником підвищення рівня ефективності використання основних фондів підприємства є зростання обсягів виробленої ним продукції (виконаних робіт, наданих послуг).
Одним з головних факторів підвищення ефективності основних фондів є їх оновлення та технічне вдосконалення. Впровадження досягнень науково-технічного прогресу дає змогу підвищити рівень механізації та автоматизації виробництва, продуктивності праці робітників, сприяє економії матеріальних витрат, підвищує культуру та безпеку виробництва.
Значні резерви підвищення ефективності використання основних фондів містяться у збільшенні тривалості роботи машин та механізмів. Основними причинами цілозмінних та цілодобових простоїв обладнання є неузгодженість пропускної спроможності окремих цехів і дільниць; незадовільна організація технічно-профілактичного обслуговування та ремонту устаткування, відсутність стабільності у забезпеченні робочих місць матеріалами, електроенергією, комплектуючими виробами, оснащенням тощо.
У цілому, сукупність резервів покращення використання основних фондів підприємства може бути поділена на три великі групи.
І. Технічне вдосконалення засобів праці, яке передбачає:
технічне переозброєння на базі комплексної автоматизації та впровадження гнучких виробничих систем;
заміну застарілої техніки, модернізацію обладнання;
ліквідацію вузьких місць та диспропорцій у виробничих потужностях підприємства;
механізацію допоміжних та обслуговуючих виробництв;
розвиток винахідництва та раціоналізаторства.
//. Збільшення тривалості роботи машин та обладнання за рахунок:
ліквідації недіючого обладнання (здавання його в оренду, лізинг, реалізація тощо);
скорочення строків ремонту обладнання;
зниження простоїв: цілозмінних та всередині змін.
///. Покращення організації та управління виробництвом, а. саме:
прискорення досягнення проектної продуктивності введених в експлуатацію основних фондів;
впровадження наукової організації праці та виробництва;
покращення забезпечення матеріально-технічними ресурсами;
вдосконалення управління виробництвом на базі сучасної комп'ютерної техніки;
розвиток матеріальної зацікавленості працівників, що сприяє підвищенню ефективності виробництва.
1.6. Шляхи підвищення ефективності використання оборотних фондів та потужності підприємства в сучасних умовах
Технічне вдосконалення основних виробничих фондів припускає використання прогресивних технологічних процесів, застосування більш
заробітну плату, здійснювати оплату постачальникам тощо. Тому підприємство зацікавлене у збереженні, раціональному використанні та прискоренні оборотності оборотних засобів.
Прискорення оборотності оборотних засобів позначає збільшення кількості обертів оборотних засобів, від чого залежать і інші показники використання.
Основними шляхами прискорення оборотності оборотних засобів є:
Зменшення матеріальних витрат на одиницю продукції;
Поліпшення матеріально-технічного забезпечення підприємства;
Вивчення ринку продукції підприємства, що буде сприяти прискоренню реалізації продукції;
Поліпшення тривалості виробництва продукції, якщо дозволяють технічні умови;
Зменшення дебіторської заборгованості;
Зміцнення платіжної дисципліни тощо.
Джерелом формування оборотних засобів підприємства є власні і залучені засоби. До власних належать виділені підприємству при його утворенні кошти (якщо підприємства державні), статутні фонди недержавних підприємств, а також поповнення цих фондів. Поповнення може відбуватися за рахунок прибутку підприємства, а також за рахунок залучення в оборот стійких пасивів (заборгованості по заробітній платі, внесків на соціальне страхування, резервів майбутніх платежів).
Залученими оборотними засобами є кредити банків, якими покривається нестача власних оборотних засобів.
Значна частина оборотних фондах підприємства належить виробничим запасам (матеріальним ресурсам), тому від ефективності їх використання залежать показники використання оборотних засобів взагалі.
Ефективність використання матеріальних ресурсів характеризується системою показників, основним з них є матеріаломісткість.
Розрізняють абсолютну, питому (відносну) та загальну матеріаломісткість.
Абсолютна матеріаломісткість показує витрати основних видів сировини і матеріалів за абсолютними значеннями на фізичну одиницю виготовленої продукції.
Питома матеріаломісткість – це витрати основних видів сировини і матеріалів на одиницю експлуатаційної характеристики продукції.
Загальна матеріаломісткість (Мм) відображає вартість всіх матеріальних затрат на одиницю виробу або на одну гривню виготовленої продукції. Її можна обчислити:
,
де: Мз – загальна сума матеріальних затрат, грн.;
Q, N – обсяг виготовлення продукції в грошовому і натуральному вимірниках відповідно.
Оберненим показником до матеріаломісткості є матеріаловіддача (Мв):
.
На окремих підприємствах важливим показником використання оборотних фондів є витрати сировини на одиницю готової продукції в натуральних показниках, коефіцієнт використання матеріалів, який визначається як відношення чистої, передбаченої проектом маси виробу до норми витрат на нього матеріалів; коефіцієнт використання площі матеріалів (шкіра, тканина тощо); коефіцієнт використання об’єму матеріалу (пиломатеріали); коефіцієнт корисної дії використання палива тощо.
Як відомо, оборотні засоби знаходяться у постійному русі, переходять у процесі кругообороту із однієї форми в іншу. Чим швидше проходить цей рух, тим менше часу оборотні засоби знаходяться на кожній окремій стадії кругообороту, тим швидше вони можуть вступити у новий кругооборот, тим менші розміри оборотних засобів необхідно для виконання певного обсягу робіт. Економічне значення оборотності оборотних засобів полягає в тому, що від неї залежить розмір коштів, що їх потребує підприємство при даних обсягах виробництва і реалізації продукції.
Висновки:
Основні фонди підприємства являють собою сукупність засобів праці, що мають вартість, беруть участь у виробничому процесі тривалий час, не змінюють при цьому натуральної форми та властивостей і переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції частинами, в міру їх спрацювання;
Оборотні фонди - це частина виробничих фондів підприємства, що повністю споживається протягом одного виробничого циклу, змінюючи свою натуральну форму, розміри і властивості, і переносить свою вартість на вартість виготовленої продукції відразу в повному обсязі;
Поняття ефективності використання виробничих фондів підприємства характеризується співвідношенням роботи працівників і засобів праці. Основними частинами виробничих фондів підприємства є оборотні фонди та основні фонди, але основну роль відіграють основні фонди, яків свою чергу характеризуються рядом показників;
До основних показників використання основних фондів підприємства належать: коефіцієнт зносу, коефіцієнт придатності, коефіцієнт оновлення, коефіцієнт вибуття, коефіцієнт екстенсивного використання, коефіцієнт інтенсивного використання, коефіцієнт інтегрального використання, фондооснащеність, фондоозброєність праці, енергоозброєність праці, фондовіддача, фондомісткість, рентабельність основних фондів;
Оцінка ефективності використання оборотних засобів характеризують такі показники оборотності: коефіцієнт оборотності, коефіцієнт завантаження, тривалість обороту, рентабельність оборотних засобів;
сукупність резервів покращення використання основних фондів підприємства може бути поділена на три великі групи: технічне вдосконалення ОЗ, збільшення тривалості роботи машин та обладнання, покращення організації та управління виробництвом;
Основними шляхами прискорення оборотності оборотних засобів є: зменшення матеріальних витрат на одиницю продукції; поліпшення матеріально-технічного забезпечення підприємства; вивчення ринку продукції підприємства, що буде сприяти прискоренню реалізації продукції; поліпшення тривалості виробництва продукції, якщо дозволяють технічні умови; зменшення дебіторської заборгованості; зміцнення платіжної дисципліни тощо.
Отже, в даному розділі чітко було охарактеризовано теоретичні основи підвищення ефективності використання виробничих фондів підприємства.
2. Визначення показників стану, руху і ефективності використання виробничих фондів підприємства та результатів господарської діяльності.
Вихідні дані:
Таблиця1.
№
Обгрунтування підвищення ефективності використання виробничих ресурсів підприємства
Вихідні дані
1
Проектна потужність підприємства, тис. шт.
542
2
Обсяг виробництва (реалізації), тис. шт.
485
3
Відпускна ціна одиниці виробленої продукції, грн.
27
4
Балансова вартість ОВФ, тис. грн. в т.ч.
6320,6
-
Будівлі, споруди
2431,0
-
Передавальні пристрої
534,8
-
Машини та обладнання
1531,5
-
Транспортні засоби
1580,2
-
Інструмент та інвентар
121,6
-
ЕОМ
121,6
Надійшло в кінці року ОВФ, тис. грн.
310,00
Вибуло в кінці року ОВФ, тис. грн.
250,00
5
Залишкова вартість ОВФ, тис. грн.
2528,253
6
Питома вага активної частини ОВФ, %
78,0
7
Вартість ОВФ, що використовувалися в 2-й і 3-й змінах, тис. грн.
3792,38
8
Чисельність працівників
500
9
Середньодобова потреба в оборотних фондах, тис. грн.
3,47
10
Середньорічний залишок оборотних фондів, тис. грн.
1465
11
Зменшення тривалості одного обороту, днів
5
12
Норматив заробітної плати на одиницю продукції, грн/грн
0,14
13
Корисний фонд часу роботи ОВФ, днів
-
За планом
265,00
-
Фактично
215
14
Питома вага нормативних оборотних коштів, %
75,00
2.1. Визначення річних витрат на виробництво та реалізацію продукції
підприємства:
2.1.1. Річна потреба в оборотних коштах підприємства визначається за
формулою:
, де
Окр - річна потреба в оборотних коштах;
Р - середньодобова витрата оборотних коштів;
Тц - тривалість періоду, діб (360)
Окр = 3,47 * 360 =1249,2 тис. грн.
Це означає, що на протязі 360 днів для фірми (організації) потрібно оборотних коштів на суму 1249,2 тис. грн.
2.1.2. Визначення кошторису витрат виробництва готової продукції
, де
Св - виробничі витрати, грн.;
Снв - невиробничі витрати, грн.(5% від суми виробничих витрат).
, де
Спр, Снпр - відповідно-прямі та непрямі витрати, грн.
, де
Смв - вартість матеріальних витрат (становлять 50% від річної потреби
оборотних коштів);
Соп - витрати на оплату праці;
Сам - амортизаційні відрахування;
Срем - вартість ремонтних робіт;
Ссоц - відрахування на соціальні відрахування (у % від витрат на оплату
праці);
Сін - інші виробничі витрати.
, де
О - обсяг виробництва продукції, тис. грн.
Нп - норматив заробітної плати на одиницю продукції
Соп=485*27*0,14=1833,3 тис. грн.
Смв=0,5*1249,2 =624,6 тис. грн.
, де
Бві - балансова вартість ОВФ і-ї групи, тис. грн.;
а - норми амортизаційних відрахувань (для нематеріальних активів термін
корисного використання становить 3 роки), %.
тис. грн.
, де
Rрем - коефіцієнт, який враховує витрати на технічне обслуговування на ремонт (35% від величини амортизаційних відрахувань).
тис. грн.
, де
Rсоц - коефіцієнт витрат на соціальні заходи.
(тис. грн.)
, де
Rі - коефіцієнт, який враховує розмір інших витрат (20%);
(тис.грн.)
, де
Кнпр - коефіцієнт непрямих витрат (становить 50% від прямих витрат);
(тис.грн.)
(тис.грн.)
(тис.грн.)
(тис.грн.)
(тис.грн.)
Кошторис витрат на виробництво та реалізацію продукції
Таблиця 2
№ з/п
Елементи витрат
Значення, тис. грн
1
Матеріальні витрати
624,6
2
Витрати на оплату праці
1833,3
3
Відрахування на соціальні заходи
659,99
4
Амортизація основних фондів
1796,26
5
Інші витрати:
1108,57
6
Прямі витрати на виробництво
6651,42
7
Непрямі витрати на виробництво
3325,71
8
Виробнича собівартість виготовленої продукції
9977,13
9
Невиробничі витрати
498,9
10
Повна собівартість виготовленої продукції
10472,2
Визначаємо собівартість одиниці продукції:
, де
С- Повна собівартість виготовленої продукції, тис. грн.
О - обсяг виробництва продукції, шт.
(тис.грн.) =21,59грн.
Отже, на основі попередніх обчислень знайдено, що річна потреба в оборотних коштах підприємства становить 1249,2 (тис. грн.). Матеріальні витрати на виробництво продукції (вартість сировини, матеріалів, покупних матеріалів, робіт і послуг та ін.) становили 624,6 тис. грн.; витрати на оплату праці – 1833,3 тис. грн. Відрахування на соціальні заходи включають відрахування за встановленими нормами недержавне соціальне страхування (1,5%), пенсійний фонд (33,2%), фонд зайнятості населення(1,3%) – вони становлять 659,99 тис. грн. Сума амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів виходячи із їх балансової вартості і затверджених податковим законодавством норм амортизаційних відрахувань становить 1796,26 тис. грн. Інші витрати підприємства, до яких відносяться витрати на сертифікацію і збут продукції, витрати на відрядження та інше, складають 1108,57 тис. грн. Прямі та непрямі витрати становлять відповідно 6651,42 та 3325,71 тис. грн. Виробничі витрати – 9977,13 тис. грн., невиробничі витрати складають 5% виробничих витрат і становлять 498,9 тис. грн.
Собівартість як економічна категорія показує грошову форму витрат підприємства на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції, а відповідно відображає ступінь використання всіх ресурсів підприємства, а отже рівень техніки, технології, організації виробництва. В нашому випадку повна собівартість становить 10472,2 тис. грн., а одиниці продукції – 21,59 грн.
2.2. Визначення показників ефективності виробництва.
2.2.1 Валова виручка від реалізації готової продукції.
, де
Вод - відпускна ціна одиниці продукції;
О - обсяг реалізації продукції (в натуральних показниках).
(тис. грн.)
Грошова виручка характеризує завершення кругообігу засобів підприємства, а її одержання означає, що продукція не тільки вироблена, але й одержана замовником і оплачена ним. Отже за відвантажену продукцію поступило 13095 тис. грн.
2.2.2. Чистий дохід (чиста виручка) від реалізації продукції.
, де
ПДВ - нарахування податку на додану вартість.
(тис. грн.)
Отже, чистий дохід – це дохід за мінусом ПДВ і він складає 10912,5 тис. грн.
2.2.3. Валовий прибуток підприємства.
, де
Св - виробнича собівартість реалізованої продукції.
(тис. грн.)
Таким чином, валовий прибуток включає власне прибуток і так звані невиробничі (адміністративні, комерційні) витрати і він складає 935,37 тис. грн..
2.2.4. Операційний прибуток підприємства (прибуток від
оперативної діяльності).
, де
Снв - невиробничі витрати (адміністративні витрати та витрати на збут).
(тис. грн.)
Операційний прибуток, або прибуток від операційної діяльності дорівнює валовому прибутку за мінусом невиробничих витрат і складає 436,47 тис. грн.
2.2.5. Чистий прибуток (прибуток після оподаткування).
, де