Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економіки підприємства
Курсова робота
з дисципліни:
“Економіка підприємства”
„Вибуття основних виробничих фондів та його вплив на господарську діяльність підприємств”
ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………………….3
Розділ 1. Теоретичні основи вибуття основних виробничих фондів.............5
1.1. Основні виробничі фонди підприємства та їх економіко-соціальне значення…………………………………………………………………………...6
1.2. Вибуття основних виробничих фондів як економічна категорія………………………………………………………….……………….7
1.3. Механізм впливу вибуття основних виробничих фондів на господарську діяльність підприємства ………………………………………………………..9
1.4. Основні чинники, що зумовлюють вибуття основних виробничих фондів……………………………………………………………………..............9
1.5. Обґрунтування величини вибуття основних виробничих фондів на підприємстві……………………………………………………………………..12
Розділ 2. Економічна оцінка вибуття основних виробничих фондів підприємства та їх вплив на господарську діяльність………………………….15
2.1. Методика дослідження та вихідна інформація для проведення дослідження …………………………………………………….………………..17
2.2. Характеристика об’єкта дослідження……………………………………20
2.3. Оцінка впливу вибуття основних виробничих фондів підприємства на їх придатність………….…………………………………………………………..26
2.4. Оцінка впливу вибуття основних виробничих фондів підприємства на їх оборот……………………………………………………32
2.5. Оцінка впливу вибуття основних виробничих фондів підприємства на їх фондовіддачу ………………………………………………36
2.6. Оцінка впливу вибуття основних виробничих фондів підприємства на ефективність виробництва………………………………….36
Розділ 3.Обґрунтування пропозицій щодо величини вибуття основних виробничих фондів підприємства ………….…….…………………………42
Висновки……………………………………………….…….……………
Список використаної літератури………………….…….….…
Вступ
Вибуття основних виробничих фондів – це припинення функціонування і виключення основних виробничих фондів із діючого складу на підприємстві. Коефіцієнт, який характеризує вибуття ОВФ називається коефіцієнтом вибуття. Він показує, яка доля цих фондів, що була на балансі підприємства на початок періоду, вибула за певний період (рік) із-за зносу або інших причин.
У наших публікаціях мало уваги приділено використанню цього чинника. Враховуючи те що ОВФ складають основну частину матеріальної бази, і значну питому вагу витрат по експлуатації ОВФ, актуальною проблемою є вивчення впливу коефіцієнта вибуття на ефективність виробництва. У сучасних умовах дедалі більшого значення набуває врахування морального зносу. Поява нових, досконаліших видів машин та устаткування з підвищеною продуктивністю, кращими умовами обслуговування та експлуатації обумовлює неефективність подальшого використання старих засобів праці, оскільки на них виробляється більш дорога і гіршої якості продукція (нижча продуктивність праці, більші амортизаційні відрахування). Тому застарілі засоби праці доцільно заміняти новими ще до закінчення їхнього фізичного строку служби. Коефіцієнт вибуття машин і устаткування, тобто найбільш активної частини основних фондів на промислових підприємствах коливаються в межах 2-3% загального їх обсягу, а коефіцієнт економічного спрацювання досягає 50-55% загальної вартості.
Метою даної курсової роботи є формування економічного мислення, знань та практичних навичок з проблеми вибуття основних виробничих фондів підприємства.
Об’єктом дослідження є процес вибуття основних виробничих фондів, його вплив на господарську діяльність підприємств та ефективність виробництва.
Предметом курсової роботи є теоретичне обґрунтування коефіцієнту вибуття, його позитивні та негативні сторони.
В даній роботі ставляться такі завдання:
пояснити теоретичні основи вибуття основних виробничих фондів;
здійснити економічну оцінку вибуття основних виробничих фондів підприємства та їх впливу на господарську діяльність
обґрунтувати пропозиції щодо величини вибуття основних виробничих фондів підприємства;
зробити відповіді висновки.
Розділ 1. Теоретичні основи вибуття основних виробничих фондів підприємства
Основні виробничі фонди підприємства та їх економіко-соціальне значення.
Процес виробництва на підприємстві здійснюється при наявності факторів виробництва, серед яких важливе місце займають засоби праці та предмети праці або ж це засоби виробництва. Виражені у грошовій (вартісній) формі вони утворюють виробничі засоби підприємства. У процесі виробництва здійснюється їх споживання (кругооборот), в результаті чого створюються матеріальні блага. В залежності від характеру їх споживання (кругообігу), тобто перенесення своєї вартості на готову продукцію, у процесі виробництва виробничі засоби поділяються на основні й оборотні.
Основні фонди (засоби) на підприємстві представлені засобами праці. Характер їх споживання (кругообороту) у процесі виробництва такий, що вони приймають участь у процесі виробництва протягом тривалого часу (більше одного року), зберігаючи при цьому свою натуральну (речову) форму, не входять до складу новоствореної продукції, свою вартість передають на готову продукцію частинами по мірі їх зносу, створюючи елемент витрат виробництва (собівартості) підприємства. Речовим змістом основних фондів є будівлі, споруди, машини, устаткування, транспортні засоби, інвентар, інструмент. До основних фондів не відноситься спеціальний одяг, спеціальне взуття незалежно від їх вартості, молодняк тварин і тварини на відгодівлі, багаторічні насадження, що вирощуються.
Засоби праці становляться основними фондами тільки тоді, коли вступають у виробничий процес. Засоби праці, які знаходяться у стадії встановлення, монтажу представляють собою недіючі основні фонди, адже вони не виконують своєї ролі засобів праці та не служать засобом впливу на предмет праці, а навпаки, самі є предметом праці.
Економічне значення основних фондів аклечається в тому, що вони є мірилом розвитку процесу праці, визначають ступінь механізації виробництва, забезпечують своєчасне і якісне виконання робіт (випуск продукції) і цим самим визначають рівень продуктивності живої праці. На базі зростання основних фондів збільшується економічний потенціал і виробничі можливості підприємств, підвищується технічний рівень виробництва, що забезпечує збільшення обсягів випуску продукції, поліпшення умов праці тощо.
Первісне формування основних засобів на підприємстві залежить від форми його власності. Державні підприємства і організації одержують основні засоби від держави і обліковують як частину статутного капіталу. Підприємства, що приватизуються, основні засоби викуповують у держави або створюють шляхом акціонування. Заново створювані товариства з повною і обмеженою відповідальністю формують основні засоби за рахунок пайових внесків замовників. Окремі пайовики можуть вносити як пай будівлі, машини, обладнання або право користуватися ними, інші вносять гроші, за рахунок яких купуються основні засоби. Заново створювані акціонерні товариства купують основні засоби, головним чином, за рахунок виручки від реалізації акцій.
Соціальне значення основних виробничих фондів полягає в тому, що вони поліпшують умови праці і сприяють відтворенню робочої сили.
1.2. Вибуття основних виробничих фондів як економічна категорія.
Величина основних фондів підприємства не є постійною. У процесі виробництва проходить їх рух, який представляє собою зміну обсягу та складу основних фондів внаслідок їх поступлення та вибуття. Збільшення обсягу основних фондів відбувається за рахунок нового будівництва, реконструкції та технічного переоснащення підприємства, а зменшення – за рахунок вибуття внаслідок фізичного зносу, аварій тощо. Для характеристики інтенсивності відтворення основних фондів важливе значення має аналіз їх руху та фізичного стану.
Вибуття основних виробничих фондів – це припинення функціонування і виключення основних виробничих фондів із діючого складу на підприємстві. Коефіцієнт, який характеризує вибуття ОВФ називається коефіцієнтом вибуття. Він показує, яка доля цих фондів, що була на балансі підприємства на початок періоду, вибула за певний період (рік) із-за зносу або інших причин. Визначається як відношення балансової вартості вибулих основних виробничих фондів до балансової вартості основних фондів на початок періоду.
(1.1)
де Бвв. оф –балансова вартість вибулих основних фондів; Бв оф п. – балансова вартість основних фондів на початок періоду.
Коефіцієнт вибуття машин і устаткування, тобто найбільш активної частини основних фондів на промислових підприємствах коливаються в межах 2-3 % загального їх обсягу, а коефіцієнт економічного спрацювання досягає 50-55% загальної вартості.
Основні фонди вводяться в експлуатацію на підприємстві в певній натуральній формі, в якій вони функціонують відповідний термін, котрий визначається їх фізичним і моральним зносом. При досягненні цього терміну вони повинні бути оновлені шляхом заміни старих засобів праці новими такої ж або більш досконалої конструкції.
Коефіцієнт оновлення основних фондів характеризує частку нових введених в експлуатацію у звітному періоді основних фондів. Введення в дію основних фондів – це здавання в експлуатацію збудованих нових підприємств, будівель, споруд або придбання нових машин та обладнання. Коефіцієнт оновлення основних фондів визначається як відношення величини основних фондів, введених в експлуатацію у звітному періоді до балансової вартості основних фондів на кінець року (періоду). (1.2)
Бв он – величина основних фондів що введені в експлуатацію за звітний період; Бв оф к. – балансова вартість основних фондів на кінець періоду.
Коефіцієнт інтенсивності оновлення основних фондів характеризує внутрішні зв’язки процесів оновлення і вибуття цих фондів. Він визначається як відношення коефіцієнта оновлення до коефіцієнта вибуття основних фондів:
(1.3)
Парк діючого виробничого устаткування містить майже третину фізично спрацьованих та технічно застарілих його одиниць. Саме цим в першу чергу спричинюються нагальне завдання прискорення та підвищення ефективності відтворення основних фондів, зростання технічного рівня застосовуваних засобів праці.
В сучасних умовах слід запровадити реалізувати такі головні напрямки інтенсифікації відтворення основних фондів: всебічне прискорення розвитку машинобудівного комплексу України, радикальна перебудова його структури з метою максимально можливого задоволення власного народногосподарського попиту на достатньо широку номенклатуру різних видів машин і устаткування, забезпечення виготовлення нових поколінь техніки та закінчених систем машин, розробка і організація виробництва тих знарядь праці, які раніше взагалі не виготовлялися або імпортувалися з інших країн; зосередження зусиль різних галузей науки на пріоритетних напрямках науково-технічного прогресу, форсованому розвитку перш за все наукомістких виробництв, істотному підвищенню техніко-організаційного рівня та соціально-економічної ефективності виробництва на підприємствах різних галузей народного господарства.
В умовах недостатнього розвитку машинобудівного комплексу країни для підвищення ефективності процесу відтворення основних фондів вагомого значення набуває модернізація діючого виробничого устаткування, котра означає його удосконалення з метою запобігання техніко-економічного старіння і підвищення техніко-експлуатаційних параметрів до рівня сучасних вимог виробництва
1.3. Механізм впливу вибуття основних виробничих фондів на господарську діяльність підприємства
Вибуття основних виробничих фондів – це припинення функціонування і виключення основних виробничих фондів із діючого складу на підприємстві.
Коефіцієнт вибуття основних виробничих фондів як економічна категорія характеризує частку вибулих фондів у балансовій вартості основних фондів підприємства.
Теоретично, при збільшенні коефіцієнта вибуття мають збільшуватись: фондовіддача, тобто величина обсягу виробництва продукції, яка отримана з одиниці основних виробничих фондів;коефіцієнт придатності, тобто частка придатних основних фондів від балансової вартості основних фондів підприємства. Витрати на 1 гривню виготовленої продукції і коефіцієнт оборотності, тобто частка вартості основних виробничих фондів, яка переноситься на новостворену продукцію, по відношенню до балансової вартості основних виробничих фондів, при збільшенні коефіцієнта вибуття мають зменшуватись. І навпаки : при зменшенні коефіцієнта вибуття має зменшуватись фондовіддача, коефіцієнт придатності. А коефіцієнт оборотності і витрати на 1 гривню виготовленої продукції мають збільшуватись.
1.4.Основні чинники, що зумовлюють вибуття основних виробничих фондів
Під фізичним (матеріальним спрацюванням) основних виробничих фондів розуміють явище втрачання ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживчої вартості, що призводить до поступового зменшення їх реальної вартості – економічного спрацювання. На швидкість і розміри фізичного спрацювання основних фондів впливають їх надійність та довговічність, рівень екстенсивного і інтенсивного використання.
Фізичне спрацювання будь-якого знаряддя праці (машини, устаткування) можна поділити умовно на дві частини: одну його частину періодично усувають шляхом проведення ремонтів, а другу таким чином усунути неможливо. З часом воно поступово накопичується і зумовлює такий технічний стан того або іншого засобу праці, коли подальше використання його у виробництві стає неможливим, тобто настає момент повного фізичного спрацювання, яке вимагає заміни такого знаряддя праці новим екземпляром аналогічного призначення. У зв’язку з цим відокремлюють усувне (тимчасове) та неусувне (постійно нагромаджуване) фізичне спрацювання основних фондів
Ступінь фізичного спрацювання окремої одиниці засобів праці можна визначити двома розрахунковими методами: 1) за строком її експлуатації (шляхом зіставлення фактичної і нормативної величини з урахуванням ліквідаційної вартості); 2) за даними обстеження технічного стану відносної величини економічного спрацювання, тобто відношення їх вартості, перенесеної на вартість виготовлюваної продукції, до загальної балансової вартості.
Техніко-економічне старіння основних фондів – це процес знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Воно характеризується втрачанням засобами праці своєї споживної вартості внаслідок удосконалення та створення нових засобів виробництва, впровадження принципово нової технології, старіння вироблюваної продукції. Старіння властиве перш за все знаряддям праці та транспортним засобам, зв’язане з реальними економічними збитками для підприємств, що експлуатують застарілу техніку. Про загальний рівень техніко-економічного старіння може дати певне уявлення також питома вага знарядь праці, що експлуатуються понад 10,15 або 20 років. Фізичне спрацювання та техніко-економічне старіння діючих знарядь праці можна усунути частково або повністю, застосовуючи різні форми відтворення. Безперервний процес виробництва вимагає постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних фондів. Необхідною умовою відновлення засобів праці у натурі є їх відшкодування у вартісній формі, яке здійснюється через амортизацію.
Під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів, згідно з Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизації відрахувань, установлених законодавством. Проте процес виведення з експлуатації застарілих та спрацьованих основних фондів не можна ототожнювати з інтенсивним оновленням діючих засобів праці. Реальний господарський оборот охоплює введення в дію нових і виведення з експлуатації спрацьованих фондів. Поряд з цим у системи показників ефективності відтворення основних фондів доцільно включити коефіцієнт інтенсивного оновлення та коефіцієнт оптимальності вибуття основних фондів.
Поява нових, досконаліших видів машин та устаткування з підвищеною продуктивністю, кращими умовами обслуговування та експлуатації обумовлює неефективність подальшого використання старих засобів праці, оскільки на них виробляється більш дорога і гіршої якості продукція (нижча продуктивність праці, більші амортизаційні відрахування). Тому застарілі засоби праці доцільно заміняти новими ще до закінчення їхнього фізичного строку служби.
1.5.Обгрунтування величини вибуття основних виробничих фондів на підприємстві.
Амортизаційні відрахування є складовою витрат підприємства і відшкодовуються за рахунок реалізованої продукції. За своїм економічним змістом амортизаційні відрахування призначені на повне відтворення основних фондів підприємства. Тому є всі підстави вважати їх власністю підприємства і вилученню не підлягають.
Амортизаційні відрахування як власні кошти підприємства використовують на свій розсуд щодо освоєння основних фондів, а саме: на технічне переоснащення підприємства з метою оновлення продукції та підвищення її якості.
Економічна функція амортизації полягає у фактичній компенсації коштів, витрачених на придбання основних фондів. Таким чином, метою економічної амортизації повинно бути визначення реальних витрат підприємства, пов’язаним з повним відтворенням засобів праці, а отже, і собівартість продукції (послуг). Амортизаційні відрахування в цьому випадку відображають реальне знецінювання основного капіталу в процесі виробництва і відносяться на витрати діяльності суб’єктів господарювання. Економічна амортизація повинна використовуватися в межах управлінського обліку, причому керівники підприємств можуть вибирати норми і правила нарахування самостійно.
В економічній амортизації тривалість амортизаційного періоду повинна відповідати фактичному терміну служби до списання або вибуття конкретного засобу праці на кожному підприємстві. Цей період у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби” від 18 травня 2000р. названо строком корисного використання (експлуатації). Фактичний термін служби до списання конкретного засобу праці може бути економічно раціональною, що найбільше вигідно для підприємства, або з різних причин може відрізнятись від нього в будь-який бік.
Якщо вартість вибулих основних фондів повністю перенесена в амортизаційний фонд, то проходить перетворення амортизаційного фонду із грошової форми у споживчу форму основних фондів (придбання нових основних фондів). У нашому випадку вибуває ОВФ більше, ніж амортизаційні відрахування, тобто основні фонди приходять у непридатність раніше встановленого терміну їх служби (передчасно вибувають), значить для повного їх оновлення не вистачає амортизаційного фонду. В цьому випадку для відновлення вибулих фондів підприємство вимушене спрямовувати частину прибутку і тим самим уповільнюються темпи розширеного відтворення.
У іншому випадку, якщо вибуває ОВФ менше, ніж амортизаційні відрахування, то це буде знижувати втрати від їх морального старіння. Це також буде стимулювати підприємства ефективніше використовувати основні фонди.
Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та кращого використання діючих основних фондів і виробничих потужностей підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтриманню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого, — дозволяють збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації та витрат на обслуговування виробництва і його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.
Основні фонди вводяться в експлуатацію на підприємстві в певній натуральній формі, в якій вони функціонують відповідний термін, котрий визначається їх фізичним і моральним зносом. При досягненні цього терміну вони повинні бути оновленні шляхом заміни старих засобів праці новими такої же або більш досконалої конструкції.
Якщо вибуття ОВФ є меншим за оновлення ОВФ, то це призводить до скорочення амортизаційного терміну їх експлуатації. Це є позитивним явищем, проте це скорочення не може бути безмежним, Це зумовлено тим, що обмежені можливості для одночасної заміни старого обладнання новим, а також необхідністю продуктивного використання цих фондів і одержання ефекту від використання введених основних фондів, адже на їх придбання витрачені кошти підприємства.
Розділ 2.Економічна оцінка вибуття основних виробничих фондів підприємства та їх вплив на господарську діяльність
2.1. Методика та вихідна інформація для проведення дослідження
Здійснення техніко-економічної характеристики підприємства неможливе без його дослідження.
Для того, щоб провести дослідження ми повинні використати безповоротну вибірку. Маючи генеральну сукупність підприємств (100 підприємств), визначаємо кількість підприємств, які підлягають дослідженню.
Кількість підприємств, які є вибірковою сукупністю і репрезентують генеральну сукупність ми обчислюємо за формулою:
(2.1)
де: – це обсяг генеральної сукупності (дано 100);
– це обсяг вибіркової сукупності;
- гранична похибка вибірки (при =0,05, а при =2 становитиме 0,1
;
= 0,05*2=0,1
- дисперсія сукупності (дано 0,4);
- критерій значущості.
N = = == 39
Отже, для дослідження із генеральної сукупності нам необхідно вибрати 39 підприємства. Для цього використовується таблиця випадкових чисел (в даному випадку дві останні цифри 5 колонок таблиці).
На основі відібраних одиниць сукупності формуємо їх як об’єкт дослідження, характеристику якого наводимо в таблиці 1.
Таблиця 2.1
Вихідна інформація
Порядковий номер п-ва
Річний обсяг в-ва продукції, тис.грн
Первісна вартість
Залишко-ва вартість
Річний знос, %
Витрати в-ва всього, тис.грн.
Вибу-ло ОВФ,тис. Грн
Витрати на утримання і експлуа-тацію
1
4100
2000
1500
8
3600
200
21
2
4100
2000
1500
8
3600
250
22
3
4100
2000
1500
8
3600
200
23
4
4000
2000
1600
9
3500
200
23
5
4000
2000
1600
9
3500
200
20
6
4000
2000
1600
9
3500
190
23
7
4000
2000
1600
9
3500
250
22
8
5200
2500
1800
9
4400
240
20
9
5200
2500
1800
9
4400
250
22
10
3900
1900
1600
10
3200
200
21
11
4700
2200
2000
8
4100
270
22
12
4700
2200
2000
8
4100
230
23
13
4000
2000
1600
9
3500
200
23
14
3500
1850
1600
10
3000
190
20
15
3500
1850
1600
10
3000
240
20
16
3500
1850
1600
10
3000
200
21
17
4000
2000
1600
9
3500
200
23
18
3700
1900
1500
9
3000
200
22
19
3900
1900
1600
10
3200
200
21
20
4200
2200
1800
9
3800
200
20
21
4800
2000
1700
8
4000
280
21
22
4000
2000
1900
8
3500
200
21
23
4100
2000
1500
10
3600
220
22
24
4100
2000
1500
10
3600
280
21
25
4700
2200
2000
8
4100
270
22
26
3700
1800
1000
8
3000
190
23
27
3700
1800
1000
8
3000
230
22
28
3700
1800
1000
8
3000
240
20
29
4100
2000
1500
10
3600
220
22
Продовження таблиці 2.1
30
4100
2000
1500
10
3600
280
21
31
4600
2000
1500
9
4000
230
21
32
4600
2000
1500
9
4000
230
21
33
4500
2000
1600
9
3800
200
21
34
4500
2000
1600
9
3800
220
20
35
4800
2200
2100
8
4000
280
21
36
4800
2200
2100
8
4000
230
23
37
4800
2200
2100
8
4000
190
23
38
4000
2000
1600
9
3500
200
23
39
4000
2000
1600
9
3500
190
20
2.2. Характеристика об’єкта дослідження
Визначаємо коефіцієнт вибуття по кожному підприємству у вибірці за формулою
(2.2)
Таблиця 2.2.
Коефіцієнт вибуття ОВФ
№ п/п
Підприємство
Коефіцієнт вибуття
1
16
0,100
2
55
0,125
3
39
0,100
4
9
0,100
5
93
0,100
6
36
0,095
7
94
0,125
8
61
0,096
9
34
0,100
10
26
0,105
11
38
0,123
12
60
0,105
13
24
0,100
Продовження таблиці 2.2
14
40
0,103
15
97
0,130
16
65
0,108
17
91
0,100
18
17
0,105
19
86
0,105
20
78
0,091
21
82
0,140
22
80
0,100
23
76
0,110
24
7
0,140
25
8
0,123
26
81
0,106
27
18
0,128
28
43
0,133
29
27
0,110
30
89
0,140
31
23
0,115
32
53
0,115
33
19
0,100
34
5
0,110
35
37
0,127
36
92
0,105
37
88
0,086
38
49
0,100
39
10
0,095
Поділимо всі підприємства за коефіцієнтом вибуття на 6 групи. Для цього визначимо інтервал групування:
(2.3)
1 група 0,09-0,098
2 група 0,098 -0,106
3 група 0,106-0,115
4 група 0,115-0,123
5 група 0,123 -0,131
6 група 0,131-0,140.
Для характеристики об’єкта дослідження визначимо такі показники по кожній групі підприємств: обсяг виробництва продукції, витрати виробництва, фондовіддачу, коефіцієнт оновлення.
Фондовіддача (2.4)
Коефіцієнт оновлення (2.5)
Таблиця 2.3
Групування підприємств за коефіцієнтом вибуття ОВФ
Групи п-ств за коефіцієнтом вибуття ОВФ
К-сть п-ств
Питома вага,%
Обсяг виробництва продукції
Витрати на утримання і експлуатацію ОВФ
Фондовід-дача грн./грн
Коефі-цієнт оновлення
тис.грн
%
тис.грн
%
0,09-0,98
5
12,82
22200
13,54
106
12,62
2,03
0,09
0,98-0,106
17
43,59
70100
42,77
373
44,40
2,04
0,1
0,106-0,115
7
17,95
30100
18,36
149
17,74
2,14
0,1
0,115-0,123
1
2,56
4700
2,87
22
2,62
2,14
0,1
0,123-0,131
5
12,82
20100
12,26
107
12,74
2,04
0,1
0,131-0,14
4
10,26
16700
10,19
83
9,88
2,14
0,1
Разом
39
100
163900
100,00
840
100
Отже, найбільша кількість підприємств входить до другої групи, де коефіцієнт вибуття ОВФ знаходиться в межах від 0,098 до 0,106. Ця група складає 43,59 % від загальної кількості підприємств у вибірці. Дана група підприємств виробляє 42,77% обсягу продукції, а її витрати на утримання і експлуатацію ОВФ становлять 44,40 %.Середня фондовіддача в другій групі становить 2,04 грн/грн., а середній коефіцієнт оновлення становить 0,1. До першої групи входить 5 підприємств. Дана група виробляє 13,34 % обсягу продукції, а її витрати на утримання і експлуатацію ОВФ становлять 12,62 %. Середня фондовіддача становить 2,03 грн/грн.,а коефіцієнт оновлення становить 0,09.Ці коефіцієнти є найменшими серед шістьох груп. До третьої групи входить – 7 підприємств .Частка цієї групи в загальному обсязі виробництва продукції становить 18.36 %, а у витратах на утримання і експлуатацію ОВФ – 17,74 %. Середня фондовіддача в цій групі становить 2,14 грн/грн., а коефіцієнт оновлення становить 0,10.До четвертої групи входить найменша кількість підприємств – 1. Дана група підприємств виробляє 2,84 % обсягу продукції, а її витрати на утримання і експлуатацію ОВФ становлять 2,62 %.Середня фондовіддача в четвертій групі становить 2,14 грн/грн., а середній коефіцієнт оновлення становить 0,1. До п’ятої групи входить п’ять підприємств, а обсяг продукції, яку підприємство виготовляє становить 12,26%, витрати на утримання і експлуатацію ОВФ становлять 12,74 %. Середня фондовіддача становить 2,04 грн/грн.,а коефіцієнт оновлення – 0,1. До шостої групи включається 4 підприємства з обсягом продукції – 10,19. А витрати на утримання і експлуатацію ОВФ становлять 9,88. Середня фондовіддача в цій групі становить 2,14 грн/грн., а коефіцієнт оновлення становить 0,10.
2.3.Оцінка впливу вибуття ОВФ підприємства на їх придатність
Визначаємо коефіцієнт придатності ОВФ підприємства. Коефіцієнт придатності ОФ характеризує частку придатних основних фондів від балансової вартості основних фондів підприємства. Визначається як відношення залишкової балансової вартості до балансової вартості основних фондів:
(2.6)
Бв з- залишкова балансова вартість, Бв оф- балансова вартість основних фондів.
Таблиця 2.4.
Коефіцієнти вибуття та придатності ОВФ підприємств
Підприємство
Коефіцієнт вибуття
Коефіцієнт придатності
16
0,100
0,75
55
0,125
0,75
39
0,100
0,75
09
0,100
0,80
93
0,100
0,80
36
0,095
0,80
94
0,125
0,80
61
0,096
0,72
34
0,100
0,72
26
0,105
0,84
38
0,123
0,91
60
0,105
0,91
24
0,100
0,80
40
0,103
0,86
97
0,130
0,86
65
0,108
0,86
91
0,100
0,80
17
0,105
0,79
86
0,105
0,84
78
0,091
0,82
82
0,140
0,85
80
0,100
0,95
76
0,110
0,75
07
0,140
0,75
08
0,123
0,91
81
0,106
0,56
18
0,128
0,56
43
0,133
0,56
27
0,110
0,75
89
0,140
0,75
23
0,115
0,75
53
0,115
0,75
19
0,100
0,80
Продовження таблиці 2.4
05
0,110
0,80
37
0,127
0,95
92
0,105
0,95
88
0,086
0,95
49
0,100
0,80
10
0,095
0,80
Побудуємо ранжирований ряд за коефіцієнтом вибуття.
Таблиця 2.5
Ранжирований ряд
Номер підприємства
Коефіцієнт вибуття
Коефіцієнт придатності
88
0,086
0,95
78
0,091
0,82
36
0,095
0,80
10
0,095
0,80
61
0,096
0,72
16
0,100
0,75
39
0,100
0,75
09
0,100
0,80
93
0,100
0,80
34
0,100
0,72
24
0,100
0,80
91
0,100
0,80
80
0,100
0,95
19
0,100
0,80
49
0,100
0,80
40
0,103
0,86
26
0,105
0,84
60
0,105
0,91
17
0,105
0,79
86
0,105
0,84
92
0,105
0,95
81
0,106
0,56
65
0,108
0,86
76
0,110
0,75
27
0,110
0,75
05
0,110
0,80
23
0,115
0,75
53
0,115
0,75
38
0,123
0,91
08
0,123
0,91
55
0,125
0,75
94
0,125
0,80
37
0,127
0,95
05
0,128
0,56
37
0,130
0,86
43
0,133
0,56
Продовження таблиці 2.5
82
0,140
0,85
07
0,140
0,75
89
0,140
0,75
Будуємо діаграму залежності коефіцієнта придатності від коефіцієнта вибуття.
Рис.2.1. Оцінка впливу вибуття ОВФ підприємства на їх придатність
По ранжированих даних будуємо графік залежності коефіцієнта придатності від коефіцієнта вибуття. Оскільки коефіцієнта вибуття виступає незалежною змінною, а коефіцієнта придатності залежною, то по осі х будується коефіцієнта вибуття, по осі у – коефіцієнта придатності.
Для визначення тісноти зв’язку обчислюємо коефіцієнти кореляції і детермінації. Для обчислення коефіцієнта кореляції розраховуємо кореляційну таблицю (Таблиця 2.5. )
Таблиця 2.6
Кореляційна таблиця
Номер підприємства
Коефіцієнт вибуття(Х)
Коефіцієнт придатності
Х*У
X2
У2
Ух
(У)
1
0,100
0,75
0,075
0,010
0,563
0,811
2
0,125
0,75
0,094
0,016
0,563
0,780