Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Оновлення основних виробничих фондів підприємства і ефективність виробництва
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра економіки підприємства
Інформація про роботу
Рік:
2008
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економіки підприємства
Навчально-дослідна робота
з економіки підприємства
«Оновлення основних виробничих фондів підприємства і ефективність виробництва».
Рівне 2008 р.
Зміст
Вступ (актуальність теми)………………………………………3
1. Теоретичні основи оновлення основних виробничих фондів підприємства:
1.1. ОВФ підприємства та їх економічне те соціальне……….4 значення.
1.2. Оновлення ОВФ як економічна категорія………………..6
1.3. Механізм впливу оновлення ОВФ на господарську діяльність піриємства.
1.4. Фактори, що обумовлюють оновлення ОВФ.
2. Економічна оцінка рівня оновлення основних фондів і його вплив на господарську діяльність підприємства:
2.1. Методика дослідження та вихідна інформація для проведення дослідження…………………………………………...12
2.2. Характеристика об’єкта дослідження…………………..14
2.3. Оцінка впливу оновлення ОВФ на обсяги виробництва…………………………………………………………16
2.4. Оцінка впливу оновлення ОВФ на їх фондовіддачу…..20
2.5. Оцінка впливу оновлення ОВФ на їх стан……………..22
2.6. Оцінка впливу оновлення ОВФ на ефективність виробництва...……………………………………………………….25
3. Обґрунтування пропозицій щодо підвищення ефективності оновлення ОВФ……………………………………………………..27
Висновки………………………………………………………….…31 Список використаної літератури
Вступ
Однієї з найбільше важливих задач розвитку промисловості є забезпечення виробництва насамперед за рахунок підвищення його ефективності і більш повного використання внутрішньогосподарських резервів. Для цього необхідно раціонально використовувати основні фонди і виробничі потужності.
До складу виробничих фондів промислових підприємств входять основні й оборотні фонди, котрі є засоби виробництва, що складаються відповідно з засобів труда і предметів праці.
В цієї роботі розглянута економічна сутність основних фондів та шляхи їх відтворення.
Підприємство — це організаційно виокремлена та економічно самостійна основна (первинна) ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію (виконує роботу або надає платні послуги).
Підприємство насамперед представляє собою виробничу систему, результатом якої є випуск конкретної продукції, яка якісно відрізняється від вихідних для її виготовлення сировини, матеріалів, тощо.
Підприємство представляє собою економічну систему, в процесі функціонування якої споживаються ресурси, що мають певну вартість, з метою створення нової продукції.
Велика роль відводиться проблемі підвищення ефективності використання ОВФ, які визначають рівень його матеріально-технічної бази, яка в значній мірі визначає обсяг виробництва продукції.
РОЗДІЛ І. Теоретичні основи оновлення основних виробничих фондів підприємства
Економічна сутність основних фондів
До основних виробничих фондів відносяться ті засоби труда, що, знаходячись у сфері матеріального виробництва, безпосередньо беруть участь у виготовленні матеріальних благ (машини, устаткування і т.п.), створюють умови для здійснення виробничого процесу (виробничі будинки, спорудження, електромережі, трубопроводи й ін.), служать для збереження і переміщення предметів труда.
Крім основних виробничих фондів до складу основних фондів промисловості входять і основні невиробничі фонди, до яких відносять такі об'єкти невиробничого призначення (житлові будинки, дитячі садки, школи, лікарні й інші об'єкти охорони здоров'я і культурно-побутового призначення). Вони перебувають у віданні промислових підприємств (вони не безпосередньо, а побічно впливають на процес виробництва). Тут ми розглядаємо тільки основні виробничі фонди.
Основні виробничі фонди промисловості - це засоби труда, що беруть участь у багатьох виробничих циклах, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їхня вартість переноситься на виготовлену продукцію частинами в міру зношування.
Основні фонди промисловості займають важливе місце в національному багатстві. Питома вага промисловості в основних виробничих фондах народного господарства складає більш 48%.
Темпи росту основних виробничих фондів промисловості перевершують темпи росту основних виробничих фондів у цілому по народному господарству. Наприклад, за 1980-1990 р. основні виробничі фонди збільшилися в промисловості в 1,3 разу, а в усім народному господарстві -у 1,05 разу.
Методи оцінки основних фондів
У практиці обліку і планування відтворення основних фондів промисловості використовуються як грошові, так і натуральні показники, оскільки основні фонди у виробничому процесі виступають не тільки як носії вартості, але і як сукупність певних засобів труда.
Грошова оцінка основних фондів необхідна для обліку їхні динаміки, планування розширеного відтворення, установлення зносу, нарахування амортизації, визначення собівартості продукції і рентабельності підприємств, а також для здійснення господарського розрахунку.
У зв'язку з тривалою участю основних фондів у процесі виробництва, їхнім поступовим зношуванням, а також із зміною за цей період умов відтворення існує декілька видів грошової оцінки основних фондів:
1) по повній початковій вартості;
2) по початковій вартості за відрахуванням зносу;
3) по повній відбудовній вартості;
4) по відбудовній вартості з обліком зносу. Повна початкова вартість являє собою фактичну вартість по цінах придбання (включаючи витрати на доставку і монтаж) або будівництва основних фондів.
Початкова вартість за відрахуванням зносу виражає вартість основних фондів, ще не перенесену на виготовлену продукцію. Вона менше повної початкової вартості на величину зносу основних фондів і часто називається залишковою вартістю.
Ці два види грошової оцінки утрудняють порівнянність даних про динамік основних фондів, тому що ціни на устаткування і вартість будівництва змінюються й основні фонди, придбані (побудовані) у різні роки, виражаються в змішаних цінах.
Порівнянність створених у різні роки однакових елементів основних фондів досягається завдяки їхній оцінці по відбудовній вартості. Повна відбудовна вартість -це вартість відтворення основних фондів у нових виробничих умовах (даного року).
Метод оцінки по відбудовній вартості не враховує ступінь зношеності основних фондів, а тому він доповнюється оцінкою основних фондів по відбудовній вартості з обліком зносу.
• Відбудовна вартість з урахуванням зносу показує частину відбудовної вартості основних фондів, ще не перенесену на продукт.
Оцінка основних фондів по відбудовній вартості -складний, трудомісткий процес, що потребує значних витрат часу і засобів для переоцінки всіх елементів основних фондів. Переоцінка основних фондів здійснюється періодично.
Облік і планування основних фондів здійснюються не тільки в грошовому вираженні, але й у натуральних показниках у виді конкретних засобів труда. Це необхідно для того, щоб визначити технічний склад, виробничу потужність підприємств і галузей промисловості, установити завдання і шляхи ефективного використання виробничої потужності скласти баланс устаткування і т.д. Такі дані можна одержати за результатами інвентаризації основних фондів, що періодично здійснюються в промисловості.
1.2. Класифікація основних фондів
В даний час центральне статистичне управління класифікує основні фонди промисловості по наступних основних групах.
1. Будівлі. До цієї групи відносять будівлі основних, допоміжних і обслуговуючих цехів, а також адміністративної будинку підприємств.
2. Споруди. Сюди входять підземні і відкриті гірські виробітки, нафтові і газові свердловини, гідротехнічної й іншої споруди.
3. Передатні пристрої. Це пристрої, за допомогою яких відбувається передача, наприклад, електричної або іншої енергії до місць її споживання.
4. Машини й устаткування. У цю групу входять усі види технологічного устаткування, а також первинні і вторинні двигуни. У даній групі виділяються дві підгрупи:
а) силові машини й устаткування;
б) робочи машини й устаткування.
До першої підгрупи відносять парові і гідравлічні турбіни, трансформатори, вітродвигуни, електромотори, двигуни внутрішнього паління й інші первинні і вторинні двигуни. В другу підгрупу входять верстати, преси, молоти, хімічна апаратура, доменні і мартенівські печі, прокатні стани й інші машини й устаткування.
5. Транспортні засоби. У їхній склад входять усі види транспортних засобів, у тому числі: цеховий, міжцеховий і міжзаводський транспорт, річковий і морський флот рибної промисловості, трубопровідний магістральний транспорт і т.д.
6. Інструмент, виробничий і господарський інвентар та інші основні фонди. Сюди відносять інструменти ріжучі, що давлять, ударні й інші; інвентар виробничого і господарського призначення, що сприяє полегшенню і створенню нормальних умов труда (устаткування контор, верстати, контейнери, інвентарна тара, предмети протипожежного призначення й ін.).
Для простоти обліку до складу основних фондів, що входять у шосту групу, включаються лише інструменти, виробничий і господарський інвентар із терміном служби понад один рік і вартістю більш 500 грн за одиницю. Інший інструмент, інвентар, а також інші приналежності (незважаючи на те що теоретично вони по всіх економічних ознаках повинні відносити до основних фондів) у господарській практика прийнято вважати оборотними фондами.
Кожна група приведеної класифікації у свою чергу підрозділяється на підгрупи, що складаються з ще більш родинних основних фондів із приблизно рівними термінами служби, нормами амортизації й умовами експлуатації.
Не всі елементи основних фондів грають однакову роль у процесі виробництва. Робочи машини й устаткування, інструменти, вимірювальні і регулюючі прилади і пристрої, технічні споруди (гірські виробітки шахт і розрізів, нафтові і газові свердловини) приймають особисту участь у виробничому процесі, сприяють збільшенню випуску продукції і тому відносять до активно діючої частини основних фондів. Інші елементи основних фондів (виробничі будинки, інвентар) роблять лише непрямий вплив на виробництво продукції і тому їх називають пасивною частиною основних фондів.
Структура основних фондів
Користуючи цим групуванням, можна визначити виробничу структуру основних фондів. Виробнича структура основних фондів характеризується питомою вагою кожної групи основних фондів у загальної їхньої вартості по підприємству, галузі і промисловості в цілому.
Виробнича структура основних фондів і її зміна за той або інший відрізок часу дають можливість характеризувати технічний рівень промисловості й ефективність використання капітальних вкладень в основні фонди. Зокрема, чим вище в складі основних фондів питома вага машин, устаткування й інших елементів активної частини основних фондів, тим більше продукції буде зроблено на кожну стоймосну одиницю основних фондів.
Розходження виробничої структури основних фондів у різних галузях промисловості є результатом техніко-економічних особливостей цих галузей. Навіть підприємства усередині однієї і тієї ж галузі промисловості, як правило, мають неоднакову виробничу структуру основних фондів. Найбільше висока питома вага активних елементів основних фондів на підприємствах із високим рівнем технічної оснащеності і електро-озброєності праці, де виробничі процеси механізовані й автоматизовані і широко використовуються хімічні методи обробки.
На виробничу структуру основних фондів впливає розвиток концентрації, спеціалізації, кооперування і комбінування виробництва, на її впливає також капітальне будівництво. Домагаючись зниження вартості будівництва. наприклад, виробничих будинків, можна зменшити частку пасивних елементів основних фондів у загальної їхньої вартості і тим самим підвищити ефективність витрат, вкладених в основні фонди нового підприємства.
Все це говорить про те, що бізнес і суспільство зацікавлене в підвищенні частки машин і устаткування -найбільше активної частини основних фондів і в зниженні питомої ваги насамперед будинків і господарського інвентарю без збитку для ефективного функціонування виробничого процесу .
Майже кожне підприємство може поліпшити структуру основних виробничих фондів за рахунок підвищення частки виробничого устаткування. Це можливо завдяки більш раціональному розміщенню устаткування усередині цехів, розміщення його на відкритих площадках, де це можливо, а також виносу з виробничих майданів невиробничих служб (складів, контор і т.д.) і розміщення на них додаткової кількості устаткування.
Структуру промислово-виробничих основних фондів варто розглядати й у галузевому розрізі. Вона відбиває рівень матеріально-технічної бази промислового виробництва, а також ступінь індустріального розвитку країни.
Основна частина виробничих основних фондів промисловості знаходиться на підприємствах важкої промисловості, у тому числі значна їхня частка сконцентрована в галузях, що забезпечують технічний прогрес у народному господарстві (у електроенергетиці, машинобудуванні, у хімічній, нафтохімічній і паливній промисловості, у чорній металургії й інших галузях).
Знос і амортизація основних фондів
Основні фонди, що знаходяться на підприємствах, поступово зношуються. Фізичний знос основних фондів наступає як у результаті їхній використання в процесі виробництва, так і в період їхньої бездіяльності. Непрацюючі основні фонди зношуються, якщо піддаються впливу природних процесів (атмосферних явищ, внутрішніх процесів, що відбуваються в будівлі металів і інших матеріалів, із яких виготовлені основні фонди). У результаті такого зносу суспільству завдаються великі збитки. Що стосується діючих основних фондів, то їхній фізичний знос залежить від ряду факторів, у тому числі від якості основних фондів (матеріалів, із яких вони виготовлені, від технічної досконалості конструкцій, від якості будівництва і монтажу), від ступеня навантаження (кількість змін і часів роботи в добу, тривалість роботи в році, інтенсивність використання в кожну одиницю робочого часу), від особливостей технологічного процесу і ступеня захисту основних фондів від впливу зовнішніх умов, у тому числі агресивних серед (температура, вологість і ін.), від якості відходу (своєчасність чищення, змащення, фарбування, регулярність і якість ремонту), від кваліфікації робітників і їхнього відношення до основних фондів.
Основні фонди, зазнаючи в процесі виробництва фізичному зносу, щорічно втрачають частину своєї вартості, рівну тій її величині, що перенесена на виготовлену протягом цього року продукцію. Наприклад, при терміні служби машини вісім років після другого року її експлуатації величина зносу складе 25%. Ця величина визначається по наступній формулі:
де И - знос основних фондів, виражений у відсотках;
С - фактичний термін експлуатації основних фондів (років);
А - нормативний термін служби (амортизаційний період) основних фондів (років).
Основні фонди, що знаходяться на підприємствах, піддаються не тільки фізичному, але і моральному зносу. Моральний знос має дві форми. Перша форма морального зносу полягає в тому, що з упровадженням нових машин, з удосконаленням техніки, технології, організації виробництва і праці вартість виготовлення, наприклад, машин і устаткування при зберіганні їхніх конструктивних властивостей і експлуатаційних показників неухильно знижується. Те ж відноситься і до будинків, вартість яких у результаті індустріалізації будівництва знижується. Отже, ця форма морального зносу виражає зменшення вартості машин або устаткування внаслідок здешевлення їхній відтворення. У відповідності зі зниженням вартості виробництва машин, устаткування й інших елементів основних фондів переглядаються відповідно і ціна на них.
Друга форма морального зносу має місце в тому випадку, коли змінюються конструкція й експлуатаційні показники нових машин. Їхнє застосування дозволяє збільшити обсяг виробництва, підвищити продуктивність праці, зменшити витрату експлуатаційних матеріалів (пальне, електроенергія, мастильні матеріали і т.д.), а в деяких випадках і основних матеріалів, знизити витрати на виробництво одиниці продукції і забезпечити більш високу якість обробки. Таким чином, друга форма морального зносу має місце тоді, коли машина технічно застаріла і заміняється більш досконалої. У цьому випадку суспільство, застосовуючи постарілу техніку, витрачає більше робочого часу на виробництво того самого кількості продукції.
Вирішити проблему морального зносу можна за допомогою здійснення ряду господарсько-організаційних заходів. Насамперед машини і механізми повинні використовуватися з максимальним навантаженням, щоб прискорити віддачу їхнього корисного ефекту до наступу моменту старіння. От чому так важливо скорочувати терміни будівництва нових об'єктів і терміни експлуатації машин і устаткування, домагатися, щоб випущені машини не затримувалися на складах або в монтажі.
Відомо, що під час експлуатації основних фондів наступає період, коли їх необхідно ремонтувати, удосконалити або заміняти новими. Для ремонту старої або покупки нової машини потрібні кошти. Вони створюються і накопичуються при експлуатації машини, тому що в процесі праці частина вартості її переноситься на знову створений продукт. Зазначена частина вартості машини включається у витрати на виробництво продукції у виді амортизації.
Знос і амортизація не є тотожними поняттями. Амортизація в грошовій формі виражає знос основних фондів. Вона може не збігатися з розміром зносу в окремі проміжки року, тому що основні фонди зношуються нерівномірно, а амортизація начисляється рівними частками протягом року.
Амортизація в промисловості - це планове погашення вартості основних фондів (у міру їхнього зносу) шляхом її перенесення на виготовлену продукцію. Вона виконує такі основні задачі:
1) дозволяє визначити сукупні суспільні витрати виробництва. У цій ролі амортизація необхідна для числення обсягу і динаміки національного доходу в країні;
2) характеризує в узагальненій формі ступінь зносу основних фондів, що необхідно для планування процесу їхній відтворення;
3) створює грошовий фонд для заміни засобів праці, що зносилися, і їхнього капітального ремонту.
Звідси очевидно, що амортизація спрямована як у минуле (завдяки їй обчислюється собівартість продукції і ступінь зносу основних фондів), так і в майбутнє (створює фонд відшкодування). Перша її сторона розрахункова, пасивна, а друга-активна, що впливає на процес відтворення технічної бази.
У цьому зв'язку відзначимо, що амортизація тісно пов'язана зі здійсненням науково-технічного прогресу за допомогою встановлення науково обгрунтованих норм амортизації основних фондів. Тому однієї з задач в області науково-технічного прогресу є розробка і поступове введення нових, більш коротких термінів амортизації виробничого устаткування з обмеженням обсягів малоефективного капітального ремонту і збільшенням частки амортизаційних відрахувань, що виділяються на заміну зношеного і морально застарілого обладнання.
Величина вартості, що включається за допомогою амортизації у витрати виробництва, являють собою амортизаційні відрахування.
Амортизаційні відрахування провадяться на основі норм амортизації, що встановлюються по кожному виді основних фондів. Визначаються вони шляхом віднесення суми річних амортизаційних відрахувань до вартості основних фондів і виражаються у відсотках, що очевидно з такої формули:
де Н- річна норма амортизації
А- розмір амортизаційних відрахувань за рік
Ф- вартість (початкова або відбудовна) основних фондів.
Оскільки розмір амортизаційних відрахувань за рік залежить від початкової вартості основних фондів у момент їхній придбання, терміна гаданої служби, витрат на капітальні ремонти за весь амортизаційний період, а також від залишкової (ліквідаційної) вартості даних основних фондів. Тому річна норма амортизації може бути певна по формулі:
де Рм- витрати на капітальні ремонти (включаючи модернізацію) протягом терміна служби основних фондів ;
Л- ліквідаційна вартість основних фондів, що вийшли з
А- амортизаційний період (термін служби) основних фондів.
По таких видах основних фондів, як будинки, споруди і передатні пристрої, що мають тривалий термін служби, норми амортизації значно нижче, чим, наприклад, на машини й устаткування, транспортні засоби, що є більш активною частиною основних фондів. У загальній нормі амортизації основних фондів промисловості досить велика питома вага амортизаційних відрахувань, що спрямовуються на капітальний ремонт (біля 27%). По окремих видах основних фондів (будинку, силові, а також робітники машини й устаткування, транспортні засоби) він досягає 50-54%. Та частина амортизаційних відрахувань, що призначена для капітального ремонту основних фондів, знаходиться в розпорядженні підприємств і витрачається за їхнім розсудом відповідно до прийнятих планів здійснення ремонтних робіт;
Результати роботи підприємств показують, що багато хто з них, використовуючи засоби фонду розвитку виробництва, серед яких амортизаційні відрахування дуже значні, заміняють застаріле обладнання, упроваджують нову техніку удосконалюють організацію виробництва і праці, домагаючись значних успіхи в підвищенні продуктивності праці, зниженні собівартості і поліпшенні якості продукції і рентабельності виробництва.
РОЗДІЛ ІІ. Економічна оцінка рівня оновлення основних фондів і його вплив на господарську діяльність підприємства
2.1. Методика дослідження та вихідна інформація для проведення дослідження.
В даній курсовій роботі ми на основі 100 підприємств повинні зробити невеликі дослідження, де маємо показати зв'язок між відтворенням ОВФ і чинниками, що впливають на відтворення ОВФ.
Для цього ми використовуєм граничну похибку, щоб знайти ту кількість підприємств, за якою ми зможемо проводити подальші дослідження.
На основі даних та граничної похибки потрібно дослідити, який зв'язок існує між показниками, що впливають на відтворення ОВФ і як ці показники впливають на ефективності використання ОВФ.
Формула для визначення граничної похибки вибірки дає можливість визначити похибку вибірки і розраху вати чисельність вибірки, щоб похибка не перевищувала певні зада ні розміри. Тоді чисельність безповоротної вибірки буде становити:
.
- =0,6;
- =0,08;
- t= 2;
- N=100;
- = (* t)² =(0.08*2)² = 0.0256;
Вихідні дані для виконання курсової роботи (Таблиця 2.1.):
Таблиця 2.1.: Основні показники для виконання курсової роботи.
Підприємство
Річний обсяг виробництва продукції, тис. грн..
Балансова
вартість
ОВФ, тис. грн.
Чисельність
персоналу,
осіб
Рух ОВФ,
тис. грн..
Річний знос, %
Витрати виробництва
Первісна вартість
Залишкова вартість
Всього
В т. ч.
робітники
Вибуло
Надійшло
Всього, тис. грн..
З них на утримання і експлуатацію ОВФ, %
осіб
% в найбільшу зміну
Всього
Із них нові
1
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
47
4800
2200
2100
400
330
94
280
250
200
8
4000
21
96
3700
1800
1000
500
420
92
190
230
230
8
3000
23
79
4600
1900
1800
420
340
90
250
250
200
10
4000
22
4
3700
1800
1000
500
420
92
190
230
230
8
3000
23
87
4000
2000
1900
450
360
85
200
210
200
8
3500
21
2
4700
2500
2000
420
340
90
250
250
200
10
4000
22
68
4700
2000
2000
420
350
86
270
270
220
8
4100
22
78
4200
2200
1800
400
320
95
200
250
180
9
3800
20
12
4100
2000
1500
390
300
89
220
220
220
10
3600
22
43
5100
2500
1800
390
300
94
240
200
180
9
4400
20
86
3900
1900
1600
450
370
88
200
200
200
10
3200
21
19
4500
2000
1600
400
320
87
200
200
170
9
3800
21
48
4700
2200
2000
420
350
86
270
270
220
8
4100
22
20
4500
2000
1700
420
350
92
180
180
170
8
3800
19
58
4800
2000
1800
400
330
94
280
250
200
8
4000
21
45
4100
2100
1500
420
360
95
200
210
200
8
3600
21
70
5000
2500
1800
390
300
94
240
200
180
9
4400
20
3
4000
2000
1900
450
360
85
200
210
200
8
3500
21
14
5200
2500
1800
390
300
94
240
200
180
9
4400
20
56
4000
2000
1900
450
360
85
200
210
200
8
3500
21
95
4000
2000
1900
450
360
85
200
210
200
8
3500
21
36
3700
1800
1000
500
420
92
190
230
230
8
3000
23
42
4800
2200
1700
380
310
92
230
220
200
9
4200
23
66
3700
1800
1000
500
420
92
190
230
230
8
3000
23
76
4100
2000
1500
390
300
89
220
220
220
10
3600
22
44
5000
2600
1900
410
360
93
190
180
180
8
4500
20
30
5600
2700
2000
450
380
93
200
180
180
10
5000
20
75
3700
1800
1000
500
420
92
190
230
230
8
3000
23
1
4200
2200
1800
400
320
95
200
250
180
9
3800
20
64
3600
1900
1500
460
360
80
220
240
200
9
3000
22
88
3700
1800
1000
500
420
92
190
230
230
8
3000
23
51
3900
1900
1600
450
370
88
200
200
200
10
3200
21
93
4200
2200
1800
400
320
95
200
250
180
9
3800
20
28
4400
2000
1600
400
320
87
200
200
170
9
3800
21
13
4800
2000
1700
380
310
92
230
220
200
9
4200
23
22
5500
2600
2200
390
300
88
220
200
190
8
5100
20
2.2. Характеристика об’єкта дослідження.
Об’єктом дослідження курсової роботи є „Оновлення ОВФ підприємства та його ефективність”.
Відновлення ОВФ підприємства характеризується коефіцієнтом оновлення, а щоб краще оцінити відтворення ОВФ використовують техніко-економічну характеристику об’єкта дослідження (таблиця 2.2.):
Таблиця 2.2. Показники відтворення ОВФ
Номер п/п
№
Кон
Обсяг
Квиб
Фв
Коб=ар
Кпр
Вна1
Ппр
1
30
0,067
5600
0,074
2,074
0,1
0,741
0,893
14,000
2
44
0,069
5000
0,073
1,923
0,08
0,731
0,900
10,000
3
43
0,072
5100
0,096
2,040
0,09
0,720
0,863
12,143
4
70
0,072
5000
0,096
2,000
0,09
0,720
0,880
10,000
5
14
0,072
5200
0,096
2,080
0,09
0,720
0,846
11,556
6
22
0,073
5500
0,085
2,115
0,08
0,848
0,927
13,095
7
2
0,080
4700
0,100
1,880
0,1
0,800
0,851
11,190
8
78
0,082
4200
0,091
1,909
0,09
0,818
0,905
10,500
9
1
0,082
4200
0,091
1,909
0,09
0,818
0,905
10,769
10
93
0,082
4200
0,091
1,909
0,09
0,818
0,905
10,769
11
19
0,085
4500
0,100
2,250
0,09
0,800
0,844
10,000
12
28
0,085
4400
0,100
2,200
0,09
0,800
0,864
11,000
13
47
0,091
4800
0,127
2,182
0,08
0,955
0,833
11,429
14
42
0,091
4800
0,105
2,182
0,09
0,773
0,875
11,429
15
20
0,095
4500
0,090
2,250
0,08
0,850
0,844
11,250
16
45
0,095
4100
0,095
1,952
0,08
0,714
0,878
9,762
17
87
0,100
4000
0,100
2,000
0,08
0,950
0,875
10,256
18
48
0,100
4700
0,123
2,136
0,08
0,909
0,872
10,444
19
58
0,100
4800
0,140
2,400
0,08
0,900
0,833
12,308
20
3
0,100
4000
0,100
2,000
0,08
0,950
0,875
8,889
21
56
0,100
4000
0,100
2,000
0,08
0,950
0,875
8,889
22
95
0,100
4000
0,100
2,000
0,08
0,950
0,875
8,000
23
13
0,100
4800
0,115
2,400
0,09
0,850
0,875
12,632
24
79
0,105
4600
0,132
2,421
0,1
0,947
0,870
9,200
25
86
0,105
3900
0,105
2,053
0,1
0,942
0,821
10,000
26
64
0,105
3600
0,116
1,895
0,09
0,789
0,833
8,780
27
51
0,105
3900
0,105
2,053
0,1
0,842
0,821
8,667
28
68
0,110
4700
0,135
2,350
0,08
1,000
0,872
9,400
29
12
0,110
4100
0,110
2,050
0,1
0,750
0,878
10,250
30
76
0,110
4100
0,110
2,050
0,1
0,750
0,878
8,913
31
96
0,128
3700
0,106
2,056
0,08
0,556
0,811
7,400
32
4
0,128
3700
0,106
2,056
0,08
0,556
0,811
8,222
33
36
0,128
3700
0,106
2,056
0,08
0,556
0,811
9,250
34
66
0,128
3700
0,106
2,056
0,08
0,556
0,811
9,250
35
75
0,128
3700
0,106
2,056
0,08
0,556
0,811
9,737
36
88
0,128
3700
0,106
2,056
0,08
0,556
0,811
9,487
Середнє:
0,098
4366,667
0,104
2,083
0,086944
0,790
0,859
10,246
Після чого проводим групування даних і записуєм їх в таблицю 2.3.
Групування – це розподіл одиниць сукупності на однорідні групи за істотними для них ознаками. При групуванні можна розділити всю сукупність на групи і виділити взаємозв’язок між групами, типами, формами явищ. Крім того, розглядаючи зміну ознак від групи до групи можна вивчити залежність результативної ознаки від факторної.
Ми будемо проводити групування по коефіцієнту оновлення.. Нам потрібно визначити ширину інтервалу
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора