Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
РІВЕНЬ ВИКОРИСТАННЯ РОБОЧОГО ЧАСУ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ І ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра економіки підприємства
Інформація про роботу
Рік:
2010
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування ( НУВГП )
Кафедра економіки підприємства
Навчально-дослідна робота
З дисципліни « Економіка підприємства»
на тему:
«. РІВЕНЬ ВИКОРИСТАННЯ РОБОЧОГО ЧАСУ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ І ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА.»
Рівне-2010
Зміст
Вступ (актуальність теми навчально-дослідницької роботи)……………………….3
1. Теоретичні основи формування робочого часу використан ня основних виробничих фондів та його вплив на господ дар сь ку діяльність…………………………6
1.1. Основні виробничі фонди підприємства та їх економіко-со ціальне значення..6
1.2. Робочий час використання основних виробничих фондів як еко номічна категорія……………………………………………………………………………………...9
1.3. Механізм впливу робочого часу використання основних ви ро бничих фондів на ефективність виробництва……………………………………………………………...13
1.4. Фактори впливу на рівень використання робочого часу ос нов них виробничих фондів підприємства……………………………………………………………………….17
2. Економічна оцінка рівня використання робочого часу та йо го вплив на господарську діяльність……………………………………………………………………20
2.1. Методика дослідження та вихідна інформація для проведен ня дослідження.20
2.2. Характеристика об’єкта дослідження…………………………………………..22
2.3. Оцінка впливу рівня використання робочого часу основних ви робничих фондів на обсяги виробництва продукції………………………………………………...25
2.4. Оцінка впливу рівня використання робочого часу основних ви робничих фондів на фондовіддачу основних виробничих фондів……………………………..…..30
2.5. Оцінка впливу рівня використання робочого часу основних ви робничих фондів на їх придатність…………………………………………………………………..34
2.6. Оцінка впливу рівня використання робочого часу на ефек тив ність виробництва………………………………………………………………………………...38
3. Обґрунтування пропозицій щодо підвищення рівня ефек ти в ності використання робочого часу та їх вплив на господ дар сь ку діяльність…………………………………42
Висновки………………………………………………………………………………46
Література......................................................................................................................47
Вступ
Перехід до ринкових відносин на даному етапі в Україні потребує глибоких зрушень в усіх сферах економіки-одній з найважливіших сфер людської діяльності. Ринкова економіка по своїй суті є засобом, що стимулює ріст продуктивності праці і збільшення ефективності виробництва. Підвищення ефективності суспільного виробництва означає ефективніше використання наявних трудових ресурсів для збільшення випуску якісної і потрібної країні продукції, а також постійно співставляти затрати з отриманими результатами і вносити певні корективи для того, щоб вкладені кошти принесли максимальну віддачу.
Велика роль відводиться проблемі підвищення ефективності використання ОВФ, які визначають рівень його матеріально-технічної бази, яка в значній мірі визначає обсяг виробництва продукції. Проте, ефективність виробництва на підприємстві залежить не тільки від забезпеченості підприємства основними фондами, але й ступеня їх використання у часі.
Основні фонди – це сукупність засобів праці, які мають свою вартість і функціонують у процесі виробництва протягом тривалого періоду часу, зберігаючи при цьому натуральну речову форму і переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції частинами, в міру свого спрацювання. Ефективність виробництва на підприємстві в значній мірі визначається рівнем повного і раціонального використання ОВФ. ОВФ в часі характеризуються такими основними показниками: коефіцієнт використання календарного часу, коефіцієнт використання робочого часу, коефіцієнт змінності, коефіцієнт використання внутрізмінного часу.
Метою роботи є формування економічного мислення, знань та практичних навичок з питань робочого часу використання ОВФ та його впливу на господарську діяльність підприємства.
Мета дослідження пов’язана з об’єктом і предметом досліджен ня, а та кож з його кінцевим результатом і шляхом його досягнення. У даній курсовій роботі об’єктом дослідження є група підприємств, які слу гують джерелом необхідної для дослідження інформації. Пред ме том дослідження є суттєві зв’язки, відносини та явища, які під лягають вив ченню в процесі дослідження, і є головними, виз на ча льними для конкретного дослідження.
Тобто, в умовах ринкової економіки, коли відтворення основних виробничих фондів підприємства здійснюється за рахунок власних або позичених коштів, поліпшення використання цих фондів є важливим фактором росту ефективності виробництва на підприємстві.
Проблемі ефективного використання основних виробничих фондів відводиться велика роль. Проте, ефективність виробництва на підприємстві залежить не тільки від забезпеченості підприємства основними фондами, але й від ступеня використання їх робочого часу.
В даній роботі ставляться такі завдання: пояснити теоретичні основи ефективності використання основних виробничих фондів; проаналізувати вплив рівня використання робочого часу основних виробничих фондів на ефективність виробництва; запропонувати заходи щодо підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства і зробити відповіді висновки.
Практична частина курсової роботи спрямована на економічну оцінку впливу рівня використання робочого часу на господарську діяльність підприємства, а саме оцінку впливу рівня використання робочого часу на обсяги виробництва продукції, фондовіддачу, придатність ОВФ та на ефективність виробництва. Також обґрунтовуються пропозиції щодо підвищення ефективності використання робочого часу .
Отже, в курсовій роботі передбачається провести аналіз використання основних виробничих фондів , на основі якого зробити висновки про рівень їх використання і передбачити заходи щодо поліпшення їх використання в часі. Ці заходи повинні забезпечити збільшення виробництва продукції, обсяги якої знаходять реалізацію на ринку, та підвищення ефективності виробництва.
1. Теоретичні основи формування робочого часу використан ня основних виробничих фондів та його вплив на господ дар сь ку діяльність
Основні виробничі фонди підприємства та їх економіко-соціальне значення.
Процес виробництва на підприємстві здійснюється при наявності факторів виробництва, серед яких важливе місце займають засоби праці та предмети праці. Виражені у грошовій формі вони утворюють виробничі засоби підприємства. У процесі виробництва здійснюється їх споживання, в результаті чого створюються матеріальні блага. В залежності від характеру їх споживання, у процесі виробництва виробничі запаси поділяються на оборотні і основні.
Основні фонди на підприємстві представлені засобами праці. Характер їх споживання у процесі виробництва такий, що вони приймають участь у процесі виробництва протягом тривалого часу, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, не входять до складу новоствореної продукції, свою вартість передають на готову продукцію частинами по мірі їх зносу, створюючи елемент витрат виробництва підприємства.
До основних виробничих фондів належать такі фонди, які беруть участь у процесі виробництва. Вони становлять приблизно 95-98% загальної вартості основних фондів підприємства.
Елементи основних фондів відіграють неоднакову роль у процесі виробництва. У зв’язку з цим важливе значення має їх поділ на активну і пасивну частини.
До активної частини основних виробничих фондів відносять комплекс машин і механізмів, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі (транспортні засоби, устаткування, виробничий інвертар).
До пасивної частини основних виробничих фондів належать усі інші види фондів, які не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукту, але які необхідні для виконання виробничого процесу. Вони забезпечують нормальне використання активної частини основних виробничих фондів (будинки, споруди) [3].
Структура основних виробничих фондів, як і структура матеріально-технічної бази підприємства, має галузевий характер. Так, наприклад, на транспорті транспортні засоби становлять 60-70%; будівлі, споруди, передавальні пристрої – 20-25%, силові, робочі машини і устаткування – 3-5%, тоді як в інших галузях економіки питома вага транспортних засобів становить 2-4% від загальної вартості основних виробничих фондів.
Загалом на промислових підприємствах України у структурі основних фондів питома вага окремих їх видів останніми роками коливалась у таких межах: будівель і споруд – 45-47%; машин і устаткування – 40-42%; транспортних засобів – 3-4%; силові та робочі машини і устаткування – 14-16%.
Коли йдеться про основні фонди, обов'язково виникає питання про ефективність їх використання і застосування. Ефективне використання основних фондів є дуже важливим економічним завданням. Його вирішення означає збільшення виробництва необхідної суспільству продукції, підвищення віддачі створеного виробничого потенціалу і більш повне задоволення потреб населення, поліпшення балансу обладнання в країні, зниження собівартості продукції, зростання рентабельності виробництва, нагромаджень підприємства.
Абсолютний розмір і динаміка зростання основних виробничих фондів характеризує економічний потенціал країни. Саме у цьому і полягає їх соціально-економічне значення [5].
Економічне значення основних фондів заключається в тому, що вони є мірилом розвитку процесу праці, визначають ступінь механізації виробництва, забезпечують своєчасне і якісне виконання робіт (випуск продукції) і цим самим визначають рівень продуктивності живої праці. На базі зростання основних фондів збільшується економічний потенціал і виробничі можливості підприємств, підвищується технічний рівень виробництва, що забезпечує збільшення обсягів випуску продукції, поліпшення умов праці.
Соціальне значення полягає в тому, що вони створюють умови для відтворення робочої сили.
Поліпшення використання величезного національного багатства, втіленого в основних виробничих фондах, має першочергове значення, оскільки відбивається на ефективності виробництва. З покращанням використання основних виробничих фондів забезпечується: збільшення обсягу виробництва без додаткових капітальних вкладень; прискорене відновлення засобів праці, що скорочує можливість морального зносу устаткування і сприяє технічному прогресу в галузі; зниження собівартості продукції за рахунок амортизаційних відрахувань у розрахунку на одиницю продукції.
Будь-який комплекс заходів щодо поліпшення використання виробничих потужностей і основних фондів, повинний передбачати забезпечення росту обсягів виробництва продукції насамперед за рахунок більш повного й ефективного використання внутрішньогосподарських резервів і шляхом більш повного використання машин і устаткування, підвищення коефіцієнта змінності, ліквідації простоїв, скорочення термінів освоєння знову введених у дію потужностей.
Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та ліпшого використання діючих основних фондів підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого, — дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва і його управління, підвищувати фондовіддачу та прибутковість [9].
1.2. Робочий час використання основних виробничих фондів як еко номічна категорія
Величина робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства залежить від їх технічного стану протягом року, забезпеченості підприємства матеріально-технічними та трудовими ресурсами, організації виробництва, від попиту на продукцію тощо.
Ефективність використання робочого часу основних виробничих фондів характеризує коефіцієнт використання річного робочого часу. Щоб підвищити його рівень і, відповідно, забезпечити - підвищення ефективності використання основних виробничих фондів, необхідно здійснити комплекс заходів, спрямованих на підвищення їх технічного стану, особливо активної частини (технічне обслуговування, ремонт тощо) та поліпшити забезпеченість підприємства трудовими ресурсами за умови, що буде забезпечуватися збут продукції підприємства. Ці заходи дозволять збільшити тривалість використання основних виробничих фондів в межах 5 — 30 відсотків, що вплине на рівень ефективності виробництва.
Для підвищення ефективності використання річного робочого часу на підприємствах пропонується проведення наступних заходів:
покращення сервісно-технічного обслуговування основних фондів, що передбачає покращення роботи сервісно-технічних і ремонтних бригад підприємства;
забезпеченість ремонтних бригад необхідною кількістю запасних частин і ремонтним інструментом та відповідним обладнанням.
Потрібно розширювати зв’язки з підприємствами-постачальниками основних фондів з метою своєчасного поновлення ремонтного фонду. Це, в свою чергу, передбачає покращення роботи постачальницько-збутового відділу підприємства, що знайде своє відображення у матеріальному стимулюванні працівників за покращення використання ОВФ-ів в часі. Зросте і зацікавленість робітників у цьому, а отже і збільшиться час використання ОВФ-ів [12].
В процесі виробництва на підприємстві можливі втрати робочого часу на протязі зміни використання основних виробничих фондів. Основними причинами втрат цього часу є простій обладнання через його технічний стан, що можна характеризувати коефіцієнтом технічної готовності, та інші організаційно-господарські причини. Внутрізмінні втрати робочого часу використання ОВФ призводять до зменшення обсягу виробництва продукції – пропорційно втратам внутрізмінного часу. Причини простоїв на різних організаціях ідентичні: несвоєчасне і некомплектне матеріально-технічне забезпечення виробництва, недоліки в технічному обслуговуванні машин та обладнання, дефекти в організації та управлінні виробництва і, нарешті, відсутність відповідної економічної зацікавленості робочих та інженерно-технічного персоналу.
Зменшення внутрізмінних витрат призведе до скорочення вартості основних фондів, зниження умовно-постійної частини накладних витрат, економії амортизаційних відрахувань тощо. Це забезпечить підвищення ефективності використання внутрізмінного часу [16].
Тривалість використання ОВФ підприємства на протязі року характеризується коефіцієнтом використання календарного часу. За умови, коли підприємство не в змозі забезпечити необхідний обсяг продукції за рахунок поліпшення використання фонду робочого часу, внутрізмінного часу та змінності використання ОВФ, передбачаються заходи по підвищенню коефіцієнта використання календарного робочого часу, тобто по збільшенню фонду робочого часу. Підвищення коефіцієнта використання календарного часу ОВФ на підприємстві може досягнутися за рахунок скорочення тривалості технічного обслуговування та ремонтів; здійснення частини технічного обслуговування та ремонтів у вихідні дні; впровадження системи планово-попереджувального ремонту ОВФ тощо. За даними виробничої практики, застосування вищенаведених заходів дозволяє збільшити фонд робочого часу на 8 – 12 % [2] .
Аналізуючи використання виробничого обладнання в часі не обхідно: перевірити забезпеченість підприємств обладнанням; по рівняти за планом і за звітом календарний, режимний і фактич ний фонди часу роботи обладнання; вивчити затрати часу на про стої обладнання з технічних, технологічних і організаційних причин і виявити способи їх скорочення; визначити причини відхи лень виробничих фондів для окремих технологічних груп облад нання; проаналізувати коефіцієнт екстенсивного навантаження обладнання; визначити вплив поліпшення використання облад нання в часі на обсяг випуску продукції.
Розрізняють обладнання: наявне — рахується на балансі і за несене в інвентарні відомості; установлене — здане в експлуата цію; яке працює — те, що фактично використовується у вироб ництві; обладнання в запланованому ремонті, резервне — те, що перебуває в резерві; простійне - таке, що за планом мало було працювати, але фактично не працює.
Розподіл кількості обладнання за названими категоріями пока зує рівень його фактичного застосування в робочому процесі. Пі сля цього виявляють причини розходжень між плановими і фак тичними показниками цих категорій, шукають резерви збільшен ня обсягу випуску продукції за рахунок ліпшого використання наявної кількості обладнання.
Обчислюючи відношення встановленого обладнання до наяв ного, визначають коефіцієнт установлення обладнання. У процесі аналізу необхідно з'ясувати причини, що заважають установлен ню обладнання, і сприяти введенню його в дію або продажу, як що воно є непотрібним. Ту частину обладнання, яка перебуває в резерві, необхідно перевірити, після чого або ввести придатні йо го види в експлуатацію або ліквідувати [6].
Аналіз використання обладнання пов'язаний з розглядом ба лансу часу його роботи. Елементами цього балансу є: календар ний, режимний, плановий, фактичний фонди часу.
Календарний фонд часу - максимально можливий час роботи обладнання визначається множенням кількості календарних днів (за рік, квартал, місяць) на 24 години.
Режимний фонд часу кожної одиниці обладнання визнача ється множенням кількості робочих змін згідно з чинним на підприємстві режимом роботи на кількість робочих годин у зміні.
Плановий фонд часу роботи обладнання визначається відні манням від режимного фонду часу перебування обладнання в плановому ремонті та модернізації.
Фактичний фонд часу роботи обладнання включає час фактичної роботи, час підготовчо-корисний і допоміжний.
Відхилення фактичного календарного фонду часу від плано вого щодо всього основного технологічного обладнання або що до окремих його груп показує зміну кількості одиниць обладнан ня, а відхилення річного фактичного фонду часу роботи облад нання від планового є наслідком зміни витрат часу на технічні й технологічні зупинки і наявності простоїв з організаційно-технічних причин. Рівень використання обладнання за часом характеризується системою коефіцієнтів екстенсивного завантаження обладнання, що їх розраховують як відношення фактично від працьованого фонду часу до загального фонду часу (календарно го, режимного, планового).
Розгляд коефіцієнтів використання обладнання в цілому і за групами обладнання в динаміці за кілька звітних періодів дасть можливість встановити тенденцію підвищення (зниження) коефі цієнтів використання обладнання в часі.
Використання обладнання за потужністю аналізується на ос нові зіставлення фактичних показників виробництва продукції за одну верстато-годину з плановими, а також з показниками мину лих періодів і однотипних підприємств за групами однорідного обладнання.
На використання обладнання за потужністю впливають: тех нічний стан, якість інструменту і технічного оснащення, якість сировини та матеріалів, кваліфікація кадрів, складність техноло гії, зміна номенклатури продукції, рівень організації виробничого процесу, робочих місць, управління та ін.
Аналізуючи використання виробничого обладнання в часі не обхідно: перевірити забезпеченість підприємств обладнанням; по рівняти за планом і за звітом календарний, режимний і фактич ний фонди часу роботи обладнання; вивчити затрати часу на про стої обладнання з технічних, технологічних і організаційних причин і виявити способи їх скорочення; визначити причини відхи лень виробничих фондів для окремих технологічних груп облад нання; проаналізувати коефіцієнт екстенсивного навантаження обладнання; визначити вплив поліпшення використання облад нання в часі на обсяг випуску продукції [7].
1.3. Механізм впливу робочого часу використання основних ви ро бничих фондів на ефективність виробництва
Підсистема показників використання ОВФ в часі включає: коефіцієнт екстенсивного й інтенсивного використання обладнання, інтегральний показник використання та змінності роботи устаткування.
Коефіцієнт екстенсивного використання основних фондів характеризує ефективність використання робочого часу обладнання й розраховується за формулою:
(1.1)
де Тф – фактичний час використання обладнання за добу; Тплан – плановий добовий фонд роботи обладнання на добу.
Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання характеризує їх ефективне використання з позицій добової (годинної) потужності обладнання:
, (1.2)
де ОПгод – фактично вироблена кількість продукції за одну годину; Потгод – годинна потужність обладнання.
Інтегральний коефіцієнт використання обладнання характеризує в цілому його використання за добу і розраховується за формулою:
(1.3)
Коефіцієнт змінності роботи обладнання показує, скільки змін відпрацювала в середньому кожна одиниця обладнання впродовж проміжку часу (дня, місяця тощо). Коефіцієнт змінності розраховується за формулою:
, (1.4)
де ∑МЗ - сума машино-змін, відпрацьованих обладнанням за період (добу, місяць тощо); Q – загальна кількість устаткування [11].
Однією з головних ознак підвищення рівня ефективного використання основних фондів підприємства є збільшення обсягів виробництва продукції. У свою чергу, обсяги виробництва продукції за наявної та незмінної кількості обладнання залежать, по-перше, від ефективності використання фонду робочого часу протягом зміни, доби, місяця тощо, тобто від екстенсивності їх використання; по-друге, від повноти використання можливостей обладнання з погляду його часової, добової, місячної виробничих потужностей (інтенсивності використання). Таким чином, інтенсифікація та екстенсифікація використання наявного обладнання дає змогу без значних витрат посприяти підвищенню ефективності використання основних засобів та збільшенню виробництва продукції. Тому виділяють два основних напрями підвищення ефективності використання основних фондів, таких як: інтенсивні та екстенсивні.
Збільшення часу роботи устаткування досягається за рахунок:
постійної підтримки пропорційності між виробничими потужностями окремих груп устаткування на кожній виробничій ділянці, між цехами підприємства в цілому, між окремими виробництвами усередині кожної галузі промисловості, між темпами і пропорціями розвитку галузей промисловості і всього народного господарства;
поліпшення відходу за основними фондами, дотримання передбаченої технології виробництва, удосконалювання організації виробництва і праці, що сприяє правильної експлуатації устаткування, недопущенню простоїв і аварій, здійсненню своєчасного і якісного ремонту, що скорочує простої устаткування в ремонті й збільшуючого міжремонтний період;
проведення заходів, що підвищують питома вага основних виробничих операцій у витратах робочого часу, скорочення сезонності в роботі підприємств ряду галузей промисловості, підвищення змінності роботи підприємств [8].
Ступінь завантаження устаткування в часі визначається коефіцієнтом змінності, що показує завантаження устаткування протягом доби. Величина режимного фонду часу залежить саме від цього коефіцієнта, який показує, скільки змін у середньому щодня працює кожна одиниця обладнання. Коефіцієнт змінності розраховується за робочу добу, місяць, квартал або рік щодо ді льниці, цеху, підприємства, як відношення загальної кількості відпрацьованих машино-змін до кількості машино-днів, відпра цьованих обладнанням, або як відношення кількості відпрацьо ваних за період аналізу годин одиницею обладнання до тривалос ті однієї зміни, помноженої на кількість діб роботи за той самий період.
Найбільше ефективна безперервна робота основних фондів протягом трьох змін. Проте, при безперервній протягом трьох змін (цілодобовій) роботі устаткування зношується інтенсивніше, скорочується термін його життя, при цьому погіршуються й умови його обслуговування. При роботі устаткування в одну або дві зміни є можливість проводити профілактичні огляди і поточні ремонти, тим самим, підтримувати його у працездатному стані і продовжити термін його життя.
У той же час підвищення коефіцієнту змінності означає, що за певний календарний проміжок часу обсяг продукції збільшиться. Крім того, оскільки загальний час використання обладнання у виробничому процесі скорочується, можна впроваджувати устаткування більш досконалих видів, тобто відкриваються великі можливості для технічного прогресу, що особливо важливо для тих видів основних фондів, що схильні до морального зносу [15].
Коефіцієнт завантаження обладнання також характеризує використання устаткування у часі. Встановлюється він для усього парку машин, що знаходяться в основному виробництві. Розраховується як відношення трудомісткості виготовлення усіх виробів на данім виді обладнання до фонду часу його роботи. Коефіцієнт завантаження устаткування на відміну від коефіцієнту змінності враховує дані про трудомісткість виробів. На практиці коефіцієнт завантаження звичайно сприймають рівним величині коефіцієнту змінності, зменшеної у двічі (при двозмінному режимі роботи) або в тричі (при трьохзмінному режимі).
Крім внутрішньозмінних і цілодобових простоїв важливо знати, наскільки ефективно використовується устаткування в години його фактичного завантаження. Це завдання вирішується за допомогою обчислення показників інтенсивного використання основних фондів, що відображають рівень їхній використання за потужністю (продуктивністю). Найважливішим із них є коефіцієнт інтенсивного використання обладнання.
Вирішення проблеми підвищення ефективності використання основних фондів – це одне з основних завдань діяльності підприємств, від результату якого залежить фінансовий стан та конкурентоспроможність підприємства. Підвищення ефективності використання основних фондів є одним із головних чинників майбутнього ефективного функціонування підприємства в цілому [19].
Змінність використання ОВФ характеризується коефіцієнтом змінності. Підвищення коефіцієнта змінності використання ОВФ забезпечує збільшення тривалості роботи цих фондів, особливо активної частини, що впливає на збільшення обсягу виробництва продукції підприємством. Досягти збільшення коефіцієнта змінності використання ОВФ, можливо на основі впровадження комплексу технічних та організаційно-господарських заходів, спрямованих на підвищення рівня технічного стану ОВФ, забезпечення процесу виробництва матеріально-технічними та трудовими ресурсами, поліпшення організації виробництваі праці тощо [20].
1.4. Фактори впливу на рівень використання робочого часу основних виробничих фондів підприємства
Великим резервом збільшення продуктивної роботи виробничого устаткування є максимально можливе скорочення його простоїв. Збільшення кількості не використовуваного протягом доби устаткування і внутрізмінних простоїв спричиняється: неузгодженістю пропускної спро можності окремих цехів і дільниць; незадовільною організацією технічно-профілактичного обслуговування та ремонту устаткування; браком робітників тих чи тих професій; перебоями в забезпеченні робочих місць матеріалами, електроенергією, комплектуючими виробами, оснащенням, пристроями, підйомно-транспортними засобами тощо.
Для підприємств ряду галузей індустрії і передовсім машинобудування надзвичайної гостроти набула проблема підвищення коефіцієнта змінності роботи виробничого устаткування. В Україні цей показник нині є невиправдано низьким і свідчить про наявність достатньо великих резервів ліпшого використання знарядь праці [2].
Значному поліпшенню екстенсивного завантаження засобів праці сприяє зниження частки недіючого устаткування, яка на промислових підприємствах України є дуже значною (кілька десятків тисяч одиниць), а також виведення з експлуатації зайвого й неефективного використовуваного устаткування та організація завдяки цьому повноцінної двозмінної роботи.
Вирішальне значення для підвищення рівня інтенсивного використання основних фондів має своєчасна заміна та модернізація фізично спрацьованого й технічно застарілого устаткування.
Значного підвищення інтенсивного навантаження устаткування на підприємствах можна досягти завдяки застосуванню прогресивних форм і методів організації виробництва (концентрації, спеціалізації, кооперування та комбінування; гнучких, потокових і роторно-конвеєрних ліній), що уможливлюють використання високопродуктивного автоматизованого устаткування.
Досить істотні резерви ліпшого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів і виробничих потужностей можна реалізувати з допомогою освоєння у стислі строки проектних потужностей, уведення в дію нових технологічних агрегатів, ліній, устаткування. За даними вибіркового обстеження кількасот підприємств різних галузей промисловості та будівництва, середній фактичний період освоєння виробничих потужностей становить 5—6 років. Проте технічно та економічно обґрунтовані розрахунки свідчать про реальну можливість досягнення проектних показників нових потужностей і виробничих об’єктів на підприємствах добувної промисловості за півтора-два роки, а обробної — за один рік і навіть швидше [6].
За умов ринкової економіки система господарювання в цілому повинна передбачати достатні економічні стимули для забезпечення ефективного використання основних фондів, усього майна підприємств. Дійова система таких колективних та індивідуальних економічних стимулів на підприємствах різних галузей народного господарства України поки що перебувають тільки на стадії становлення й розвитку. Швидкому її запровадженню сприятимуть: реалізація програми роздержавлення та приватизації власності; широке акціонування підприємств, система їхнього оподаткування; побудова механізму оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва; більш гнучка амортизаційна та інвестиційна політика; державна підтримка великих інвестиційних проектів, підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності тощо.
Отже, поліпшення використання ОВФ підприємства є важливим резервом підвищення ефективності виробництва, яке полягає в зниженні витрат живої і уречевленої праці, а по сумі собівартості продукції, оскільки значна сума витрат виробництва, які утворюють собівартість продукції, пов’язана із використанням ОВФ на підприємстві [12].
21.11.2012 16:11-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора