Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Страхування
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Зміст
Вступ 3
1. Відображення в обліку медичного страхування працівників торговельних підприємств 4
2. Недержавне пенсійне страхування 6
3. Безкоштовне харчування як додаткове соціальне забезпечення працівників торговельних підприємств 8
Висновки 13
Список використаної літератури: 14
Вступ
Інтеграція України в Європейський союз сприяє реформуванню галузей соціально-культурної сфери, в тому числі і охорони здоров'я, безкоштовне харчування, недержавне пенсійне страхування.
Метичне страхування пов'язане з невідповідністю рівня медичних послуг вимогам, які ставляться до них в умовах функціонування ринку. Відсутність належного фінансування галузі, недосконалий механізм впливу на якість медичної допомоги та управління цим процесом дає підстави стверджувати про необхідність переходу існуючої системи охорони здоров'я до системи змішаного фінансування, включаючи й медичне страхування. При цьому ми не заперечуємо, враховуючи нинішній рівень життя населення, необхідності подальшого розвитку державної медицини. Однак в умовах недостатнього бюджетного фінансування вона не в змозі якісно виконувати свої функції і змушена займатись пошуком додаткових коштів, одним з основних джерел яких є медичне страхування. В якості джерел фінансування у закладах охорони здоров'я країн з розвинутою ринковою економікою виступають також благодійні внески та оплата за лікування безпосередньо клієнтами в касу або на рахунок в банку. Очевидно, що перехід насамперед державних медичних закладів на систему медичного страхування вимагає попереднього формування його методичних та організаційних засад, виходячи не тільки із загальних принципів, але й специфіки розвитку економіки України, національного законодавства і, навіть, ментальності народу.
Поняття «страхування» відносно працівників підприємства твердо ввійшло в діяльність вітчизняних бухгалтерів. Як правило, цей термін вживається, коли ми говоримо про державне соціальне страхування. Умови страхування в державних фондах єдині: по-перше, це обов’язковість страхування, по-друге, тверда регламентація з боку держави, починаючи від процедури становлення на облік у фондах, закінчуючи порядком виплати і розміром компенсацій при настанні страхового випадку.
Недержавний (добровільний) вид страхування фізичних осіб виник у нашій країні відносно недавно. До недержавного страхування працівників на підприємствах відносяться такі види страхування, як недержавне пенсійне страхування, довгострокове страхування життя, медичне страхування.
Система недержавного пенсійного забезпечення - це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка грунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.
Саме перераховані вище обставини і обумовили вибір тему реферату.
1. Відображення в обліку медичного страхування працівників торговельних підприємств
Медичне страхування може бути обов'язковим і добровільним. Обов'язкове державне страхування регламентується законодавством щодо сфери його поширення, механізму визначення страхової суми, правил надходження та способів використання страхових фондів.
За своїм призначенням медичне страхування є формою захисту інтересів громадян у разі втрати ними здоров'я з будь-якої причини. Воно пов'язане з компенсацією громадянам витрат, зумовлених оплатою медичної допомоги, та інших витрат, пов'язаних із підтримкою здоров'я:
- відвідуванням лікарів та амбулаторним лікуванням;
- придбанням медикаментів;
- лікуванням у стаціонарі;
- отриманням стоматологічної допомоги, зубним протезуванням;
- проведенням профілактичних та оздоровчих заходів тощо.
Суб'єктами медичного страхування є:
страхувальники — окремі дієздатні громадяни, підприємства, що представляють інтереси громадян, а також благодійні організації та фонди;
страховики — страхові компанії, що мають ліцензії на здійснення цього виду страхування;
медичні установи, що надають допомогу на засоби медичного страхування і також мають ліцензію на здійснення лікувально-профілактичної діяльності.
Для укладання договору про медичне страхування особа, яка виявила бажання застрахуватися, звертається до страховика із письмовою заявою за формою, визначеною КМУ.
Термін дії договору про медичне страхування — безстроковий, але страхове покриття за договором страхування розповсюджується на термін, за який сплачено страховий платіж (премію, внесок), що зазначається у договорі про медичне страхування.
В договір страхування забороняється включати види медичних послуг, які не визначені відповідним переліком, затвердженим КМУ. Форма договору страхування затверджується КМУ. Страховик не має права відмовити застрахованій особі в укладанні договору про медичне страхування.
Страховик повинен видати оригінал бланка договору про медичне страхування застрахованій особі протягом 3 календарних днів з дня укладення договору.
У разі втрати бланка договору про медичне страхування страховик зобов’язаний протягом 7 календарних днів безкоштовно видати його на підставі заяви застрахованої особи.[4;cт3]
Медичне страхування може бути індивідуальним і колективним.
При індивідуальному страхуванні страхувальниками, як правило, виступають окремі громадяни, які уклали договір із страховиком про страхування себе або третьої особи (дітей, батьків, родичів) за рахунок власних грошових засобів.
При колективному страхуванні страхувальником, як правило, є підприємство, організація, установа, яка укладає договір із страховиком про страхування своїх працівників або інших фізичних осіб (членів сімей працівників, пенсіонерів тощо) за рахунок їхніх грошових засобів.
Страхові організації укладають угоди з профілактично-лікувальними закладами (незалежно від форм власності) про надання ними медичної допомоги застрахованим за певну плату, яку зобов'язується гарантувати страховик.
Страховий поліс з медичного страхування обумовлює обсяг надання медичних послуг, можливість вибору умов отримання медичної допомоги тощо. Програми медичного страхування розширюють можливості і поліпшують умови надання профілактичної, лікувально-діагностичної та реабілітаційної допомоги.
Договір з медичного страхування може, зокрема, передбачати:
ширше право вибору застрахованим пацієнтом медичних установ, лікарів для обслуговування;
поліпшення умов утримання застрахованого в стаціонарах, санаторіях, профілакторіях;
надання спортивно-оздоровчих послуг та інших засобів профілактики;
подовження тривалості післялікарняного патронажу та догляду за пацієнтом у домашніх умовах;
діагностику, лікування та реабілітацію з використанням методів нетрадиційної медицини;
розвиток системи сімейного лікаря;
страхування виплат з тимчасової непрацездатності, вагітності, пологів та материнства на пільгових умовах за строками і розмірами грошових виплат;
участь у цільовому фінансуванні технічного переозброєння й нового будівництва лікувально-профілактичних установ, підприємств з виробництва медичного устаткування, ліків з правом першочергового отримання послуг або продукції (протези, ліки, діагностика і т. ін.) цих підприємств та організацій.
Тарифи на медичні та інші послуги з медичного страхування встановлюються за згодою страховика і медичної установи, що обслуговує застрахованих.
Розміри страхових внесків встановлюються на договірній основі страховика і страхувальника з урахуванням оцінки ймовірності захворювання страхувальника у зв'язку з віком, професією, станом здоров'я тощо.
При співіснуванні обов'язкового та добровільного медичного страхування підприємство повинно запровадити механізми, які б забезпечували неможливість реалізації програм добровільного медичного страхування за рахунок погіршення реалізації програм з обов'язкового медичного страхування. [5;ст3]
2. Недержавне пенсійне страхування
Цей вид страхування регламентується Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 09.07.2003 р. № 1057-IV (далі — Закон № 1057).
Відповідно до цього закону, у системі недержавного пенсійного страхування можуть брати участь як громадяни України, так і іноземці та особи без громадянства. Страхування здійснюється шляхом вкладення грошей (внесення внесків):
- до недержавних пенсійних фондів;
- до страхових компаній, які надають послуги з пенсійного страхування відповідно до Закону № 1057 і законодавства про страхування;
- до банківських установ, що мають ліцензію на відкриття пенсійних банківських депозитів, на пенсійні депозитні рахунки — в межах суми, установленої для відшкодування внесків Фондом гарантування внесків фізосіб чинним законодавством.
Участь фізосіб у якому-небудь недержавному пенсійному страхуванні є добровільним. Фізособа може бути учасником кількох пенсійних страхувань за власним вибором. Фізособа може також здійснювати пенсійні відрахування на себе або на своїх родичів першої лінії (чоловік, дружина, батьки, діти).
Умови та порядок сплати внесків, а також наступного пенсійного забезпечення учасників фонду, установлюються: в пенсійних фондах — у вигляді пенсійних схем, які є невід’ємною частиною уставу недержавного пенсійного фонду, у страхових і банківських установах — в договорах про страхування.
При досягненні пенсійного віку учасники страхування мають право одержувати пенсії на певний строк безпосередньо з пенсійного фонду або з пенсійного депозиту банку, або довічні пенсії від страхової компанії.
Пенсії виплачуються в грошовій формі в національній валюті України.
Сплата сум страхових внесків за недержавним пенсійним страхуванням фізичної особи може здійснюватися двома способами:
- за рахунок самої фізичної особи;
- за рахунок її родича;
- за рахунок підприємства-роботодавця.
Розглянемо кожний з цих випадків окремо.
Перерахування внесків на недержавне пенсійне страхування за рахунок застрахованої особи.[3;ст4]
У цьому випадку підприємство, на якому працює працівник, що бере участь у недержавному пенсійному страхуванні, може за його бажанням відраховувати із заробітної плати та перераховувати на рахунок організації, в якій відбувається страхування, суму в розмірі щомісячних внесків (якщо інше не передбачено в договорі страхування).
Утримання таких сум відбувається на підставі письмової заяви працівника. У заяві вказуються банківські реквізити організації, номер рахунку, на який необхідно перераховувати утримані суми, а також застрахованої особи (у цьому випадку прізвище, ім’я та по батькові працівника й особи, на яку відкрито страховий рахунок, будуть збігатися).
Розглянемо утримання сум страхових внесків на прикладі.[1;ст97]
Приклад
Турта Т.В. працює на ТОВ «Альфа» заступником директора. Його оклад за штатним розписом становить 4000,00 гривень. Турта Т.В. подав до бухгалтерії підприємства заяву, у якій просить утримувати з його заробітної плати страхові внески до недержавного пенсійного фонду в розмірі 500,00 гривень щомісяця.
Таблиця 2.1
№ з/п
Зміст операції
Бухгалтерський облік
Сума,
грн.
Податковий облік
Дт
Кт
ВД
ВВ
1
Нараховано заробітну плату за окладом
92
661
4000,00
-
4000,00
2
Нараховано внески до Пенсійного фонду (31,8 %)
92
651
1272,00
-
1272,00
3
Нараховано внески до Фонду соц. страхування з ТВП (2,9 %)
92
652
116,00
-
116,00
4
Нараховано внески до Фонду страхування на випадок безробіття (1,3 %)
92
653
52,00
-
52,00
5
Нараховано внески до Фонду страхування від нещасних випадків (0,7 %)
92
656
28,00
-
28,00
6
Утримано внески до Пенсійного фонду (2 %)
661
651
80,00
-
-
7
Утримано внески до Фонду соц. страхування з ТВП (1 %)
661
652
40,00
-
-
8
Утримано внески до Фонду соц. страхування збезробіття (0,5 %)
661
656
20,00
-
-
9
Утримано ПДФО (4000,00 - 80,00 - 40,00 - 20,00) х 0,13
661
6413
501,80
-
-
10
Утримана із заробітної плати сума страхових внесків за заявою
661
685
500,00
-
-
11
Перераховано суму утриманих страхових внесків з недержавного страхування
685
311
500,00
-
-
12
Перераховано суму утриманих страхових внесків до Пенсійного фонду
651
311
1352,00
-
-
13
Перераховано суму утриманих страхових внесків з ТВП
652
311
156,00
-
-
14
Перераховано суму утриманих страхових внесків по безробіттю
653
311
72,00
-
-
15
Перераховано суму утриманих страхових внесків до Фонду страхування від нещасного випадку
656
311
28,00
-
-
16
Виплачено заробітну плату через касу
661
301
2858,20
-
-
3. Безкоштовне харчування як додаткове соціальне забезпечення працівників торговельних підприємств
У безкоштовному харчуванні задіяні дві сторони - підприємство, що забезпечує працівників безкоштовним харчуванням, і самі працівники, які одержують таке харчування від підприємства. Тому ми спочатку розглянемо оподаткування цих двох сторін.
Оподаткування у підприємства
Для підприємства головне питання: чи включається вартість оплачуваних ним обідів до складу валових витрат? У пп. 5.2.1 Закону №283 сказано, що до валових витрат підприємства включаються витрати, пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції і охороною праці, за винятком встановлених обмежень. Тобто витрати підприємства можна включити до складу валових тоді, коли вони прямо стосуються основної діяльності такого підприємства. Надання безкоштовного харчування працівникам - це витрати, не пов'язані з основною діяльністю. Отже, цей вид витрат не можна зарахувати до складу валових витрат, і безкоштовне харчування має здійснюватися за рахунок прибутку підприємства.
Багато бухгалтерів уважають, що витрати, пов'язані з наданням безкоштовного харчування, належить зараховувати до витрат на оплату праці працівників. У такому разі витрати на безкоштовне харчування у вигляді витрат на оплату праці будуть включені до валових витрат підприємства відповідно до пп. 5.6.1 ст. 5 Закону №283. При цьому підприємство на суму таких витрат повинно зробити всі належні нарахування.
Автор має щодо цього іншу думку. Структура витрат на оплату праці визначена Інструкцією №323. Згідно з нею, фонд оплати праці складається з основної та додаткової зарплати, різних компенсаційних і заохочувальних виплат. У складі компенсаційних та заохочувальних виплат передбачено такий вид соціальних пільг, як здешевлення вартості харчування працівників у їдальнях, буфетах, профілакторіях. Що це означає? Наприклад, вартість обіду в їдальні становить 5 грн. Однак у колективному договорі передбачено, що 60% вартості обіду оплачує підприємство, а 40% - сам працівник. Виходить, що вартість обіду зменшена (здешевлена) на 60%, і 3 грн (60% з 5 грн) треба включати до фонду заробітної плати. [2;ст97]
Наведемо приклад. У колективному договорі передбачено, що всім своїм працівникам підприємство забезпечує здешевлення вартості харчування на 60%. Вартість харчування одного працівника на місяць становить 100 грн, з яких підприємство оплачує 60 грн. У свою чергу, заробітна плата працівника за вересень становила 200 грн. Тобто з урахуванням вартості харчування фонд заробітної плати працівника становитиме 260 грн. Отже, це і буде та сума, що підлягає оподаткуванню.
З безкоштовним харчуванням ситуація інша. Поняття "безкоштовне харчування" передбачає оплату підприємством всієї вартості обіду, а не її частини. Можна сказати, що в цьому випадку підприємство фінансує особисті потреби працівників. А такої статті пільг, як "надання працівникам безкоштовного харчування" або "фінансування особистих потреб працівників", Інструкцією №323 не передбачено. Отже, вартість обідів, повністю оплачена підприємством, не входить до складу оплати праці, а тому і сплачувати пенсійний збір, внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок тимчасової втрати працездатності і на випадок безробіття підприємству не треба.
Це пояснюється тим, що згідно із законами №400 і №2213 об'єктом для нарахування зазначеного збору і внесків є витрати на оплату праці працівників, встановлені нормативними документами до Закону "Про оплату праці". У нашому випадку надана підприємством пільга щодо безкоштовного харчування не належить до складу витрат на оплату праці, тобто не є об'єктом для справляння зазначених внесків і пенсійного збору.
Ще одне підтвердження того, що витрати, понесені підприємством у зв'язку з наданням безкоштовного харчування, не належать до складу валових витрат, можна знайти в пп. 5.4.4 ст. 5 Закону №283. Відповідно до цього пункту, до валових витрат не включається фінансування особистих потреб фізичних осіб, крім виплат, передбачених пп. 5.6, 5.7 ст. 5 Закону №283. Зазначені пункти визначають включення до валових витрат витрат на оплату праці і внесків на соціальні заходи. Як ми з'ясували, витрати, пов'язані з безкоштовним харчуванням, не належать до витрат на оплату праці. Надання безкоштовних обідів - не що інше, як фінансування підприємством особистих потреб працівників. Звідси випливає висновок, що вартість харчування, яку оплачує підприємство, не належить до його валових витрат.
Зауважимо, що в колективному договорі обов'язково має бути згадано, що працівникам надається така соціальна пільга, як безкоштовне харчування.
Підприємство може надати своїм працівникам безкоштовне харчування і шляхом укладення відповідного договору з кафе або їдальнею на приготування обідів і перерахування їм певної плати. У цьому випадку підприємство-замовник у загальній вартості обідів сплачує ПДВ.
Оскільки ж воно оплачує обіди за рахунок свого прибутку, то сплачений ПДВ не може бути включений до складу податкового кредиту (пп. 7.4.4 ст. 7 Закону №168), а також покриватиметься за рахунок прибутку.
Обіди можна готувати й у власній їдальні. У цій ситуації безкоштовне надання обідів, відповідно до пп. 1.4 Закону №168 і пп. 1.23, 1.31 Закону №283, належить розцінювати як продаж. У зв'язку з цим у підприємства виникають податкові зобов'язання з ПДВ: згідно з пп. 3.1.1 ст. 3 Закону №168, об'єктом обкладення ПДВ є операції з продажу товарів, робіт і послуг. Крім того, при продажу без оплати податкові зобов'язання з ПДВ обчислюються виходячи з фактичної ціни операції, але не нижче від звичайної ціни. Тобто якщо вартість страви - 6 грн, а її звичайна ціна - 5 грн, то сума зобов'язання з ПДВ у підприємства буде 1,2 грн.
Якщо на підприємстві ведеться облік харчування кожного працівника, то вартість оплачуваних підприємством обідів слід включити до сукупного оподатковуваного доходу працівника. Інакше вартість обіду не підпадає під обкладення прибутковим податком.
Передусім необхідно з'ясувати, чи при забезпеченні працівників безкоштовним харчуванням утримуватиметься прибутковий податок з суми їхнього доходу.
Порядок обкладення доходів фізичних осіб прибутковим податком регулюється Декретом №13-92 і Інструкцією №323. Згідно зі ст. 2 Декрету, об'єктом обкладення прибутковим податком є сукупний оподатковуваний дохід, отриманий фізичною особою в грошовій і натуральній формі за весь календарний рік. Річний сукупний дохід складається із суми місячних доходів. Перелік видів виплат, що не входять до складу сукупного оподатковуваного доходу, визначено ст. 5 Декрету.
Такого виду доходу, як оплата підприємством вартості харчування для своїх працівників або фінансування особистих потреб працівників, у переліку немає. Крім того, пп. 8.2 ст. 8 Декрету №13-92 передбачено, що надані працівнику різноманітні соціальні блага за рахунок підприємства включаються до сукупного оподатковуваного доходу такого працівника. Безкоштовні обіди саме і є одним з таких соціальних благ. Звідси випливає, що вартість обідів, які повністю оплачує підприємство, включається до сукупного доходу працівника. З цього доходу утримується прибутковий податок.
Але чи завжди вартість обідів можна включити до складу сукупного доходу працівника? На нашу думку, є випадки, коли це зробити неможливо. Наприклад, якщо підприємство видає кожному працівникові талони на харчування і таким чином веде облік спожитих цим працівником обідів, то, поза сумнівом, вартість цих обідів слід включити до складу сукупного доходу. Але як бути, якщо підприємство уклало договір з кафе або їдальнею на щомісячну оплату обідів усьому колективу без застосування талонів? У цьому випадку не можна порахувати, скільки обідів з'їв кожний працівник.
Може трапитися, що Петренко вирішив сьогодні на обід не йти і віддав свою порцію Сидоренку. У результаті Сидоренко з'їв не одну встановлену йому порцію, а дві. Або ж їдальня підприємства виготовляє кілька видів страв, і працівники можуть вибрати собі будь-який набір страв. Звідси можна зробити висновок: якщо на підприємстві ведеться облік харчування кожного працівника (з використанням талонів або іншим способом), то вартість оплачуваних підприємством обідів обов'язково треба включити до сукупного оподатковуваного доходу працівника. Якщо ж безкоштовним харчуванням забезпечується цілий колектив без персоніфікації, то вартість обіду не підпадає під обкладення прибутковим податком. При цьому в колективному договорі обов'язково потрібно зазначити, що підприємство оплачує вартість харчування цілому колективу, а не конкретному працівникові.
Що ж до інших податків і зборів, то, відповідно до листа Фонду соціального страхування України від 19.01.2001 р. №02-06-82, якщо безкоштовне харчування, що надається підприємством своїм працівникам за рахунок власного прибутку, не має індивідуального характеру, ці витрати не включаються до сукупного оподатковуваного доходу працівників і не обкладаються прибутковим податком з громадян. Відповідно, збір на обов'язкове соціальне страхування на такі суми не нараховується.
Законом №400 передбачено, що фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору або контракту, є платниками пенсійного збору. Об'єктом для обкладення цим збором є сукупний оподатковуваний дохід (п. 3 ст. 2 Закону №400). Тобто якщо на підприємстві вартість оплачених обідів включається до сукупного доходу кожного працівника, то, крім прибуткового податку, з його доходу потрібно утримати пенсійний збір. Ставка збору становить 1% або 2% залежно від того, перевищує сукупний дохід 150 грн чи ні (якщо не перевищує, то 1%, якщо дохід більший за 150 грн, то 2%).
Фізичні особи, що перебувають з підприємством у трудових відносинах, є також платниками внесків на обов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням і похованням, і на обов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття. Обчислюються ці внески у відсотках від суми оплати праці, що включає основну і додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладенню прибутковим податком (пп. 1, 2 ст. 1 Закону №2213).
Як бачимо, для сплати внесків мають виконуватися одночасно дві умови: дохід працівника має обов'язково входити до складу оплати праці та обкладатися прибутковим податком. Ми з'ясували, що вартість оплачених підприємством обідів не включається до фонду оплати праці, хоч прибутковий податок при цьому може й утримуватися. Тобто одна з умов, встановлених законом, не виконується. Отже, немає підстав для утримання з доходу працівників внесків на соціальне страхування за надане їм безкоштовне харчування.
Відповідно до П(С)БО 16, харчування, надане працівникам за рахунок підприємства, є витратами такого підприємства. Ці витрати не пов'язані з основною діяльністю підприємства, тому, згідно з П(С)БО 16, вони належать до складу "інших витрат". Ті витрати, які не можна віднести до основної діяльності, обліковуються на рахунку 94 "Інші витрати операційної діяльності". Вартість харчування, оплачувана підприємством, обліковуватиметься на рахунку 949 "Інші витрати операційної діяльності". Якщо підприємство використовує для обліку витрат 8-й клас рахунків або 8-й і 9-й, то вартість оплачених підприємством обідів обліковуватиметься на рахунку 84 "Інші операційні витрати".
Пунктом 7 П(С)БО 16 передбачено, що витрати підприємства визнаються його витратами одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Якщо ж витрати неможливо пов'язати з доходами, то вони відображаються у складі витрат у тому періоді, в якому здійснені. Коли підприємство надає працівникам безкоштовне харчування, то, природно, воно несе певні витрати (у вигляді погашення вартості цього харчування). Але жодного доходу при цьому отримано не буде. Отже, вартість оплачених обідів можна буде зарахувати до витрат тільки тоді, коли підприємство фактично здійснить витрати, пов'язані з наданням безкоштовного харчування. Наприклад, згідно з укладеним з їдальнею договором підприємство здійснює оплату за обіди наприкінці місяця на підставі виставленого їдальнею рахунка. У цьому випадку вартість обідів буде віднесена до витрат також наприкінці місяця, коли підприємство здійснить оплату.
Згідно з п. 9 П(С)БО 16, не визнається витратами попередня оплата. Тому якщо підприємство оплачуватиме вартість обідів авансом, то перерахована сума не буде його витратами. До складу витрат оплата обідів буде включена тільки після їх фактичного надання. Для відображення таких витрат на рахунках бухгалтерського обліку Планом рахунків передбачено рахунок 39 "Витрати майбутніх періодів" і рахунок 371 "Розрахунки за виданими авансами".
Розгляньмо на умовних прикладах можливі ситуації.
Приклад 1. Підприємство уклало з їдальнею договір на оплату харчування своїх працівників. Щомісячна вартість обідів становить 1200 грн (у т. ч. ПДВ - 200 грн). Оплата здійснюється шляхом перерахування на початку місяця авансу в розмірі 1200 грн (ПДВ - 200 грн). На початку наступного місяця їдальня подала звіт, що попереднього місяця було надано обідів на суму 900 грн (ПДВ - 150 грн). За домовленістю сторін решта суми (300 грн) зараховується в рахунок майбутніх платежів.
Два можливі варіанти кореспонденції рахунків відображено в таблицях 1 і 2.
Відображення на рахунках бухобліку оплати обідів шляхом перерахування авансу
Варіант 1
Таблиця 3.1
№ з/п
Найменування господарської операції
Д-т
К-т
Сума, грн
1.
Перераховано аванс їдальні
371
311
1200
2.
Наприкінці місяця списано суму авансу в рахунок наданих їдальнею працівникам обідів
685
371
1200
3.
Вартість обідів віднесено на витрати підприємства
а) при використанні рахунків класу 8, 8 і 9
84
685
900
б) при використанні рахунків класу 9
949
685
900
4.
Списано наприкінці звітного періоду суму понесених витрат на зменшення фінансового результату
а) при використанні рахунків класу 8
79
84
900
б) при використанні рахунків класу 9
79
949
900
в) при використанні рахунків класів 8 і 9
949 79
84 949
900 900
Варіант 2
Таблиця 3.2
№ з/п
Найменування господарської операції
Д-т
К-т
Сума, грн
1.
Перераховано аванс їдальні
371
311
1200
2.
Віднесено суму перерахованого авансу на витрати майбутніх періодів
39
371
1200
3.
Наприкінці місяця віднесено вартість обідів на витрати підприємства
а) при використанні рахунків класу 8, 8 і 9
84
39
900
б) при використанні рахунків класу 9
949
39
900
4.
Списано наприкінці звітного періоду суму понесених витрат на зменшення фінансового результату
а) при використанні рахунків класу 8
79
84
900
б) при використанні рахунків класу 9
79
949
900
в) при використанні рахунків класів 8 і 9
949
84
900
79
949
900
Приклад 2. Підприємство уклало з кафе договір на надання обідів своїм працівникам.
Перерахування плати за обіди відбувається наприкінці місяця на підставі виставленого кафе рахунка. У вересні загальна вартість обідів становила 1200 грн (табл. 3).
Відображення на рахунках бухобліку плати за надані обіди
Таблиця 3.3
№ з/п
Найменування господарської операції
Д-т
К-т
Сума, грн
1.
На підставі виставленого рахунка здійснено оплату за обіди
377
311
1200
2.
Вартість обідів віднесено на витрати підприємства
а) при використанні рахунків класу 8, 8 і 9
84
377
1200
б) при використанні рахунків класу 9
949
377
1200
3.
Списано наприкінці звітного періоду суму понесених витрат на зменшення фінансового результату
а) при використанні рахунків класу 8
79
84
1200
б) при використанні рахунків класу 9
79
949
1200
в) при використанні рахунків класів 8 і 9
949
84
1200
79
949
1200
Приклад 3. Підприємство, яке має власну їдальню, надає своїм працівникам безкоштовні обіди. Припустімо, що вартість обідів виходячи зі звичайних цін - 1000 грн, податкове зобов'язання з ПДВ становитиме 200 грн (табл. 4).
Відображення на рахунках бухобліку операцій з безкоштовного надання обідів з власної їдальні
Таблиця 3.4
№ з/п
Найменування господарської операції
Д-т
К-т
Сума, грн
1.
Оприбутковано обіди
26
23
1000
2.
Списано вартість спожитих обідів
377
26
1000
3.
Нараховано ПДВ
377
641
200
4.
Списано вартість безкоштовно наданих обідів на витрати підприємства
а) при використанні рахунків класу 8, 8 і 9
84
377
1200
б) при використанні рахунків класу 9
949
377
1200
5.
Списано наприкінці звітного періоду суму понесених витрат на зменшення фінансового результату
а) при використанні рахунків класу 8, 8 і 9
79
84
1200
б) при використанні рахунків класу 9
79
949
1200
Висновки
Витрати, пов'язані з наданням працівникам безкоштовного харчування, не включаються до валових витрат підприємства. Усі витрати в цьому випадку покриваються за рахунок прибутку.
Підприємство не повинно нараховувати на суму вартості безкоштовних обідів пенсійний збір і внески на соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і на випадок безробіття.
Якщо на підприємстві ведеться облік наданих безкоштовних обідів за кожним працівником, то з доходу працівника утримується прибутковий податок і пенсійний збір. За неможливості індивідуалізувати оплачені підприємством обіди прибутковий податок, пенсійний збір і внески на соціальне страхування не сплачуються.
Неможливість персоніфікації обідів необхідно обов'язково підтвердити документально, оскільки це приверне увагу податкових органів. Хоч підстав висувати претензії у них немає.
В умовах формування ринкових відносин в економіці України сфера охорони здоров'я стає одним з об'єктів дослідження економічної науки, оскільки здоров'я людини – категорія не лише соціальна, але й економічна. Стан здоров'я суспільства є лакмусовим папірцем умов життя населення, рівня продуктивності його праці і рівня виробничих відносин. Всі ці чинники визначають рівень розвитку суспільства. Сукупність перерахованих вище проблем стала поштовхом для створення економіки охорони здоров'я. Пріоритетним напрямком новоствореної науки є вивчення економічних проблем охорони здоров'я у взаємозв'язку із соціальними, медичними та біологічними аспектами.
Характерна риса галузі охорони здоров'я – відсутність достатньої інформації та конкурентноспроможного ринку. При цьому кожен продавець на звичайному ринку прагне отримати від продажу максимальний прибуток, а медичні заклади, здебільшого, не працюють на комерційній основі. Отримуючи медичні послуги, клієнти оплачують лише частину витрат, в той час, як на конкурентному ринку покупці повністю оплачують придбаний товар.
Список використаної літератури:
Закон №283 - Закон України від 22.05.97 р. №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств".
Закон №400 - Закон України від 26.06.97 р. №400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".
Закон № 1057- Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 09.07.2003 р. № 1057-IV
Закон №2213 - Закон України від 11.01.2001 р. №2213-III "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування".
Закон №2240 - Закон України від 18.01.2001 р. №2240-ІІІ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням і похованням".
25.11.2012 12:11-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора