Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра обліку і аудиту
Курсова робота
з економічного аналізу
на тему:
«Аналіз виконання кошторису бюджетної установи»
на прикладі
Управління агропромислового розвитку в Камінь-Каширському районі
Зміст
Вступ……………………………………………………………………………….
Загальна характеристика установи……………………………………….
Аналіз фінансування бюджетної установи……………………………….
2.1. Аналіз затвердження кошторисом видатків загального фонду…….
2.2. Аналіз затвердження кошторисом видатків спеціального фонду….
2.3. Прогнозний аналіз затверджених кошторисом видатків…………..
3. Аналіз виконання кошторису бюджетної установи……………………..
3.1. Аналіз касових видатків бюджетної установи……………………….
3.2. Аналіз фактичних видатків бюджетної установи……………………
3.3. Параметричний аналіз виконання кошторису бюджетної установи..
3.4. Прогнозний аналіз виконання кошторису бюджетної установи…..
Висновки……………………………………………………………………….
Список використаної літератури…………………………………………….
Додатки………………………………………………………………………...
Вступ
Курсова робота з економічного аналізу виконана на тему «Аналіз виконання кошторису бюджетної установи» на прикладі Управління агропромислового розвитку в Камінь-Каширському районі.
Досліджуване питання є надзвичайно важливим для будь-якої установи, організації, підприємства, оскільки дає можливість дослідити та проаналізувати діяльність установи, а також визначити негативні явища в організації робочого процесу та встановити шляхи їх усунення.
Управління агропромислового розвитку Камінь-Каширської райдержадміністрації є її структурним підрозділом, підзвітним та підконтрольним голові районної держадміністрації, Головному управлінню агропромислового розвитку обласної держадміністрації і Мінагрополітики.
В сучасних економічних умовах діяльність кожного господарюючого суб’єкта являється предметом уваги широкого кола учасників ринкових відносин, які зацікавлені в результатах його функціонування. На основі доступної їм звітно-облікової інформації вказані особи намагаються оцінити фінансове положення підприємства. Основним інструментом для цього слугує економічний аналіз, за допомогою якого можна об’єктивно оцінити внутрішні і зовнішні відносини об’єкта, що дозволяють: охарактеризувати його платоспроможність, ефективність і прибутковість діяльності, перспективи розвитку, а потім по цих результатах прийняти обґрунтовані рішення.
Ринкова економіка, перехід до якої і Україні декларується і здійснюється вже більше десяти років, передбачає безумовне зміщення пріоритетів в сторону забезпечення критеріїв корисності .
Економічний аналіз – це процес системного пізнання практики господарювання підприємств, об’єднань, їх структурних підрозділів та інших центрів відповідальності з урахуванням причинно-наслідкових зв’язків явищ, процесів, ресурсів та результатів з метою обґрунтування оптимальних управлінських рішень.
Економічний аналіз – дисципліна, вивчення якої допомагає сформувати необхідні професійні якості економістів вищої кваліфікації. Необхідність аналітичних знань та навичок пояснюється потребами практики, що виникли в період докорінної зміни умов господарювання підприємств і періоду доринкових відносин.
Таким чином, головною метою економічного аналізу є зниження неминучої невідомості, пов'язаної з прийняттям економічних рішень, орієнтованих на майбутнє.
Економічний аналіз дає можливість оцінити:
майновий стан підприємства;
ступінь підприємницького ризику;
достатність капіталу для поточної діяльності і довгострокових інвестицій;
потребу в додаткових джерелах фінансування;
здатність до нарощування капіталу;
раціональність залучення займаних коштів;
обґрунтованість політики розподілу і використання прибутку;
обґрунтованість вибору інвестицій та ін.
Основним завданням проведення економічного аналізу є:
оцінка результатів господарської діяльності за попередній та поточні роки;
виявлення факторів, які позитивно чи негативно впливають на кінцевий показник роботи підприємства;
прийняття рішення про визнання структури балансу задовільною (незадовільною), а підприємство платоспроможним(неплатоспроможним);
поглиблення знань у сфері діяльності бюджетних установ і тим самим навчитися застосовувати їх для формування пропозицій щодо усунення негативних результатів діяльності в установі.
Метою виконання даної розрахункової роботи є поглиблене вивчення теоретичних знань з дисципліни “Економічний аналіз” та вміння їх застосовувати під час вирішення конкретних завдань, на базі самостійної роботи з літературними джерелами, нормативними документами, вмінням застосовувати теоретичні та практичні знання з питань організації та методики аналітичної роботи. Виконання курсової роботи допоможе краще засвоїти матеріал отриманий на лекціях і оволодіти основними прийомами економічного аналізу на прикладі діяльності реальної установи -- Управління агропромислового розвитку.
Курсова робота складається з обов’язкових елементів та трьох основних розділів зі структурованими підрозділами.
1. Загальна характеристика установи
Управління агропромислового розвитку Камінь-Каширської райдержадміністрації (далі – управління ) є її структурним підрозділом, підзвітним та підконтрольним голові районної держадміністрації, Головному управлінню агропромислового розвитку обласної держадміністрації і Мінагрополітики.
Управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Мінагрополітики, розпорядженнями голови обласної, районної держадміністрації і Положенням про управління.
Основними завданнями управління є:
участь у реалізації державної аграрної та соціальної політики на селі, проведення аналізу тенденцій і прогнозування процесу розвитку галузей агропромислового виробництва і сільських територій;
сприяння розвитку ринкової інфраструктури, а також проведення моніторингу агропродовольчого ринку;
участь в межах своїх повноважень у здійсненні заходів з питань збереження, відтворення та раціонального використання земельних, водних та інших природних ресурсів, охорони праці та техніки безпеки.
Управління утримується за рахунок коштів державного бюджету. Граничну чисельність, фонд оплати праці працівників управління та видатки на їх утримання визначає голова відповідної районної держадміністрації в межах виділених асигнувань та затвердженої граничної чисельності працівників для районної держадміністрації. Кошторис, штатний розпис управління затверджує голова відповідної держадміністрації після проведення їх експертизи районним фінансовим управлінням. Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Місцезнаходження за КОАТУУ – Волинська обл., м. Камінь-Каширський, вул. Волі, будинок 2.
Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку в УАПР діє спеціальний відділ – відділ економічного аналізу, фінансово-кредитного забезпечення, ревізійної роботи та соціально-трудових відносин. Даний відділ є одним зі структурних підрозділів управління. Відділ у своїй роботі керується Конституцією України, Законами України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Бюджетним кодексом України, актами Президента України, Положенням про управління, основними принципами міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Відділ складається з трьох чоловік (начальник відділу – головний бухгалтер, головний фінансист, головний спеціаліст економічного аналізу та соціально-трудових відносин) та виконує функції:
забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку, який базується на первинних документах, складанні фінансової, податкової та статистичної звітності в розрізі напрямків асигнувань та методологією, встановленою районним управлінням державного казначейства України, іншими нормативними документами та своєчасне подання за підписом начальника у вищестоящі органи;
надання практичної допомоги фахівцям, організація і участь в проведенні виробничих нарад і семінарів з питань методики і особливостей складання фінансової звітності, виявлення внутрігосподарських резервів;
здійснення заходів з питань підготовки і підвищення кваліфікації працівників облікових служб, удосконалення стилю і методів роботи, зміцнення трудової дисципліни, впровадження передових форм і методів бухгалтерського обліку, комп’ютеризації облікових операцій;
проведення разом із відповідними підрозділами управління у підприємствах та організаціях перевірок господарсько-фінансової діяльності і розрахункових операцій цільового використання бюджетних коштів та асигнувань;
здійснення контролю за надходженням коштів із бюджету і правильним їх використанням;
організація роботи з фінансування капітальних вкладень та інших операційних витрат;
проведення аналізу використання бюджетних коштів, підготовка звітів та інформацій у вищестоящі органи;
проведення розрахунків перспективного фінансового забезпечення агропромислового комплексу, узагальнення наслідків фінансово-господарської діяльності;
організація роботи по кредитуванню агропромислового комплексу, здійснення аналізу і контролю за наданням і поверненням бюджетних позичок;
надання практичної допомоги з питань використання коштів з державного і місцевого бюджетів, оподаткування.
В своїй роботі відділ економічного аналізу, фінансово-кредитного забезпечення, ревізійної роботи та соціально-трудових відносин тісно взаємодіє з клієнтами державного та місцевих бюджетів.
Бухгалтерський облік в управлінні, як і в будь-якій бюджетній установі, ведеться методом подвійного запису за певною формою, тобто кожна господарська операція реєструється в облікових регістрах за дебетом одного та за кредитом іншого рахунку на однакову суму. Відповідно до чинного законодавства та специфіки установи в управлінні ведеться меморіально-ордерна («Журнал-головна») форма обліку.
На підставі даних бухгалтерського обліку бюджетні установи зобов’язані складати бухгалтерську звітність. Складання звітності є завершальним етапом облікового процесу. Бухгалтерська звітність ґрунтується на даних синтетичного та аналітичного обліку і відображає майнове та фінансове становище бюджетної установи, результати господарської діяльності та виконання кошторису доходів та видатків за звітний період (місяць, квартал, рік). Бухгалтерська та статистична звітність УАПР заповнюється та подається відповідно до встановлених порядків та термінів розроблених і затверджених відповідними міністерствами і відомствами України, а форми фінансової звітності з виконання кошторису доходів і видатків -- Державним казначейством України.
Залежно від звітного періоду фінансову звітність поділяють на:
річну;
квартальну;
місячну.
Розпорядники бюджетних коштів подають у повному обсязі фінансові звіти установі вищого рівня - органу Державного казначейства України, в якому обслуговується.
Склад місячної фінансової звітності:
Звіт про заборгованість бюджетних установ (№7д);
Звіт про заборгованість бюджетних установ за окремими програмами (№7д.1);
Склад квартальної фінансової звітності:
Баланс (№1);
Звіт про виконання загального фонду кошторису установи (№2);
Звіт про виконання загального фонду кошторису установи (№2-валюта);
Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами (№4-1д);
Звіт про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ (№4-2д);
Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду (№4-3д);
Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду (позики міжнародних фінансових організацій)(№4-3д.1);
Звіт про надходження використання коштів, отриманих на виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів (№4-4д);
Звіт про заборгованість бюджетних установ (№7д);
Звіт про заборгованість бюджетних установ за окремими програмами (№7д.1);
Пояснювальна записка (включає текст та додатки).
Склад річної фінансової звітності:
Баланс (№1);
Звіт про виконання загального фонду кошторису установи (№2);
Звіт про рух необоротних активів (№5);
Звіт про рух матеріалів і продуктів харчування (№6);
Звіт про заборгованість бюджетних установ (№7д);
Звіт про результати фінансової діяльності (№9);
Звіт про недостачі та крадіжки грошових коштів та матеріальних цінностей в бюджетних установах (№15);
Пояснювальна записка (включає текст та додатки).
Правильність складання фінансових звітів визначається за допомогою перевірки та порівняння окремих показників відповідних форм, відповідно до встановлених рекомендацій.
Крім фінансової звітності складають та подають податкову, соціальну та статистичну звітність. Податкова звітність складається на підставі даних податкового обліку та дає інформацію про стан розрахунків з бюджетом.
Крім того, управління складає та подає звітність до пенсійного фонду та фондів соціального страхування. Ця звітність складається на підставі даних бухгалтерського обліку та надає інформацію про стан розрахунків з даними фондами.
Основним документом, який визначає загальний облік, цільове надходження, використання і щоквартальний розподіл коштів бюджетних установ, є кошторис бюджетної установи.
Процедуру складання, затвердження та виконання кошторису бюджетних установ затверджено Постановою Кабінету Міністрів України 28 лютого 2002 року №228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» із внесеними змінами та доповненнями. У цьому порядку передбачено послідовність дій при затвердженні кошторису. Фінансування установ без затвердженого в установленому порядку кошторису забороняється.
Кошторис бюджетної установи—основний плановий документ, який надає повноваження бюджетній установі щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.
Бюджетне призначення—це повноваження, надане головному розпоряднику коштів бюджету Бюджетним кодексом України, Законом України про Державний бюджет, постановою Верховної Ради АР Крим, рішеннями місцевої ради про місцевий бюджет, яке дозволяє Мінфіну, Державному казначейству або місцевому фінансовому органу надавати бюджетні асигнування для здійснення платежів на конкретні заходи за рахунок коштів відповідного бюджету.
Бюджетне асигнування—повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення та взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів з конкретною метою у ході виконання бюджету.
Кошторис має дві складові: загальний фонд та спеціальний фонд.
Загальний фонд включає обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків (повна економічна класифікація видатків містить всі коди економічної класифікації видатків згідно із наказом Міністерства фінансів України від 27 грудня 2001 року № 604 «Про бюджетну класифікацію та її запровадження») на виконання бюджетною установою основних функцій.
У спеціальний фонд входить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов’язаних з виконанням установою певних функцій.
Разом з кошторисом затверджують план асигнувань.
План асигнувань загального фонду бюджету—помісячний розподіл бюджетних асигнувань, затверджений у загальному фонді кошторису бюджетної установи, за скороченою формою економічної класифікації видатків, який регламентує впродовж року взяття бюджетних зобов’язань та здійснення платежів.
План спеціального фонду державного бюджету (за винятком власних надходжень)—помісячний розподіл бюджетних асигнувань затверджених у спеціальному фонді кошторису за скороченою формою економічної класифікації видатків, який регламентує протягом року взяття бюджетних зобов’язань та здійснення платежів, в розрізі доходів за кодами класифікації доходів бюджету. А план використання бюджетних коштів—розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі, за повною економічною класифікацією видатків.
План асигнувань загального фонду бюджету, спеціального фонду, помісячний план використання бюджетних коштів є невід’ємними частинами кошторису і затверджують разом із кошторисом. Форми зазначених документів єдині для всіх бюджетних установ і затверджені наказом Міністерства фінансів України №57 від28.01.2002року.
Кошторис доходів і видатків складають на календарний рік. Він затверджується керівником відповідної вище поставленої організації не пізніше ніж через місяць після затвердження відповідного бюджету, з якого здійснюється фінансування установи.
Одночасно з кошторисом на затвердження вище поставленої організації подається штатний розпис установи, включаючи її структурні підрозділи, які формуються за рахунок спеціальних чи інших позабюджетних коштів.
У практиці бюджетного процесу виділяються такі види кошторисів:
- індивідуальні;
- зведені;
Установа, незалежно від того, веде вона облік самостійно чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси і плани асигнувань (загального фонду та спеціального фонду), за кожною виконуваною нею бюджетною програмою (функцією).
Враховуючи цю вимогу, бюджетні установи індивідуальні кошториси подають своїй вище поставленій організації.
Зведені кошториси і плани асигнувань—зведення показників індивідуальних кошторисів і планів асигнувань розпорядників коштів бюджету нижчого рівня, що складають головний розпорядник, розпорядник вищого рівня для подання їх Мінфіну України, Мінфіну Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам та органам Державного казначейства.
Зведені кошториси не затверджують.
Кошторис—це план доходів і видатків бюджетної установи, який складається з двох частин: дохідної і видаткової.
Залежно від джерел утворення доходи бюджетної установи поділяються на два види:
доходи загального фонду бюджету;
доходи спеціального фонду бюджету;
Доходи загального фонду—це державні кошти, що надійшли на рахунок бюджетної установи із загального фонду державного для її утримання. Їх ще називають асигнуваннями (фінансуванням) з державного бюджету.
Доходи спеціального фонду—це надходження від плати за послуги, що надають бюджетні установи згідно із законодавством України, а також кошти, перераховані бюджетним установам для виконання окремих доручень, благодійні внески, гранти та дарунки. Перелік доходів спеціального фонду визначає Кабінет Міністрів України.
У ході складання і затвердження проектів кошторисів залишки коштів за спеціальним фондом не планують.
Дохідна частина спеціального фонду проекту кошторису формується на підставі індивідуальних розрахунків доходів і платежів та відрахувань до бюджету, які складають за кожним джерелом доходів. За основу цих розрахунків беруть показники обсягів надання тих чи інших платних послуг, а також інші розрахункові показники (площа приміщень та вартість обладнання, іншого майна, що здаються в оренду, кількість місць у гуртожитках, кількість відвідувачів музеїв, виставок тощо.) та розмір плати в розрахунку за одиницю показника, який встановлюють відповідно до законодавства. На підставі перелічених показників визначають суму доходів на плановий період за кожним джерелом доходів з помісячним розподілом та урахуванням конкретних умов роботи установи. Під час формування показників, на підставі яких визначають доходи планового періоду, обов’язково повинен враховуватись рівень їхнього фактичного виконання за останній звітний рік, також очікуваного виконання за період, що передує плановому. Показники наводять в обсязі, зазначеному в формі розрахунку, і вони повинні вповні відповідати показникам бухгалтерської звітності за відповідні періоди
У видатковій частині кошторису бюджетної установи зазначають загальну суму витрат установи з розподілом їх за категоріями видатків економічної класифікації, а також зі встановленням витрат, фінансування яких планується за рахунок бюджетних асигнувань і за рахунок надходжень зі спеціального фонду.
Якщо під час планування установою спеціального фонду кошторису планові доходи перевищують планові видатки, розраховані на реалізацію заходів спеціального призначення відповідно до законодавства, установа повинна передбачити спрямування зазначених коштів на пріоритетні заходи, які необхідні для виконання основних функцій, або на не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду. Оскільки такі видатки передбачені за рахунок надходжень зі спеціального фонду, їх передбачають у кошторисі за спеціальним фондом.
Форми документів (кошторису, планів асигнувань, лімітної довідки, штатного розпису тощо), що застосовують під час виконання бюджету, затверджено наказом Міністерства фінансів України за № 57 від 28.01.2002.
Кошториси бюджетних установ складають перед початком бюджетного року усі установи на наступний бюджетний період, на який планують видатки.
Планування кошторису бюджетної установи здійснюється на підставі результатів економічних розрахунків з використанням показників звітності, яка складається за результатами діяльності розпорядників бюджетних коштів, враховуючи потреби установи та норми видатків на її утримання.
Складання і затвердження кошторису, як зазначалося вище, починається із розроблення проекту кошторису бюджетною установою. Цей документ містить приблизні показники, оскільки остаточні будуть визначені після погодження проекту із розпорядником вищого рівня.
Підставою для складання проектів кошторисів є відомості про граничні обсяги видатків бюджету загального фонду проекту державного бюджету на наступний рік. Ці відомості головним розпорядникам доводять Мінфін.
Для правильного та своєчасного складання проектів кошторисів головні розпорядники:
встановлюють для розпорядників нижчого рівня граничні обсяги видатків із загального фонду бюджету, термін подання проектів кошторисів і дають вказівки щодо їхнього складання;
розробляють і повідомляють розпорядникам нижчого рівня інші показники, яких вони повинні дотримуватись відповідно до законодавства і які необхідні для правильного визначення видатків бюджету у проектах кошторисів;
забезпечують складання проектів кошторисів на бюджетні програми (функції), що виконуються безпосередньо головними розпорядниками.
Головні розпорядники розглядають показники проектів кошторисів розпорядників нижчого рівня щодо законності та правильності розрахунків, доцільності запланованих видатків з бюджету, правильності їхнього розподілу відповідно до економічної класифікації розподілу видатків, повноти надходження доходів, дотримання чинних ставок (посадових окладів), норм, цін, лімітів, а також інших показників відповідно до законодавства та складають проекти зведених кошторисів.
На підставі проектів зведених кошторисів головні розпорядники формують бюджетні запити, які подають Міністерству фінансів України для включення до проектів відповідних бюджетів.
Бюджетний запит — документ, підготований розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний рік.
На підставі даних про граничні обсяги видатків на наступний рік і отриманих інструктивних матеріалів від розпорядників і нормативних документів бюджетні установи починають складання проектів кошторисів.
Термін розгляду показників проектів кошторисів розпорядників нижчого рівня встановлюють головні розпорядники так, щоб проекти зведених кошторисів могли бути своєчасно оформлені як бюджетні запити.
Проекти кошторисів складають усі установи на наступний бюджетний рік, якщо ці установи функціонували до початку року, на який планують видатки з бюджету. У разі коли установи утворені не з початку року, кошториси складають і затверджують для кожної установи з часу її утворення до кінця бюджетного року в загальному порядку.
У проектах кошторисів, у частині надходжень зазначають планові обсяги, які передбачається спрямувати на видатки з бюджету і з загального та спеціального фондів бюджетів, а також плановані обсяги позик, які надійдуть до спеціального фонду кошторису.
Складання кошторисів передбачає використання відповідних фондів бюджетної класифікації. Бюджетна класифікація передбачає присвоєння кодів усім доходам і видаткам бюджетних установ.
Використовуючи коди, передбачені бюджетною класифікацією, головний бухгалтер бюджетної установи контролює правильність надходження та витрачання коштів відповідно до кошторису бюджетної установи. Кошториси бюджетних установ складають і затверджують із зазначенням коду органу державної влади, що виділяє кошти (КВК), коду програмної класифікації видатків (КПК) за КЕКВ (коди економічної класифікації видатків).
Після затвердження державного бюджету проект зведеного кошторису узгоджують з його показниками.
Показники видатків або надання кредитів з бюджету, що включають до проекту кошторису, повинні бути обґрунтовані відповідними розрахунками за кожним кодом економічної класифікації видатків.
У тижневий термін після опублікування закону про Державний бюджет України Міністерство фінансів України доводить лімітні довідки про бюджетні асигнування.
Лімітна довідка про бюджетні асигнування—це документ, який містить затверджені бюджетні призначення (встановлені бюджетні асигнування) та їхній помісячний розподіл, та інші показники, які згідно із законодавством повинні бути визначені на підставі нормативів. Форму лімітної довідки затверджує Мінфін.
Лімітна довідка видається Міністерством фінансів України, головним розпорядником.
Показники лімітної довідки доводяться до відома головних розпорядників, розпорядників нижчого рівня для уточнення проектів кошторисів і складання проектів плані асигнувань загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів, помісячних планів використання бюджетних коштів.
Розпорядники нижчого рівня свої витрати узгоджують з бюджетними асигнуваннями та іншими показниками, що доведені лімітними довідками. Для цього чисельність працівників установи, що пропонується до затвердження за штатним розписом повинна відповідати визначеному фонду оплати праці, а інші витрати—іншим встановленим асигнуванням так, щоб забезпечити виконання покладених на установу функцій. Зразок лімітної довідки наведено в додатках №7,10.
Головні розпорядники у двотижневий термін після одержання лімітних довідок подають в Мінфін уточнені проекти зведених кошторисів, зведених планів асигнувань загального фонду, спеціального фонду для складання і затвердження згідно з бюджетними призначеннями встановленими для головного розпорядника. Кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани спеціального фонду та плани використанню бюджетних коштів повинні бути затверджені упродовж 30 календарних днів після затвердження розпису державного бюджету.
Розпис державного бюджету, затверджений Міністром фінансів України—розпис видатків загального і спеціального фондів державного бюджету на рік для головних розпорядників за програмною та повною економічною класифікацією видатків бюджету без розподілу за періодами року.
Помісячний розпис асигнувань загального фонду державного бюджету—розпис видатків загального фонду державного бюджету на рік за місяцями для головних розпорядників із функціональною та скороченою економічно класифікацією видатків бюджету.
Затверджений розпис Державного бюджету та помісячний розпис асигнувань загального фонду Державного бюджету Мінфін надсилає Державному казначейству для реєстрації, обліку та виконання. Державне казначейство протягом трьох робочих днів після затвердження зазначеного розпису доводить до головних розпорядників витяги з його складових частин.
Розпис Державного та місцевих бюджетів є підставою для затвердження:
кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів спеціального фонду—усіма розпорядниками коштів;
планів використання бюджетних коштів—одержувачами.
Кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани спеціального фонду, помісячні плани використання бюджетних коштів і штатні розписи затверджуються керівником відповідної вище поставленої установи, підпис якого скріплюється гербовою печаткою зі значенням дати.
Основні вимоги щодо внесення змін до кошторису.
Зміни до кошторису та плану асигнувань вносяться у разі:
необхідності перерозподілу асигнувань розпорядника;
прийняття нормативного документа про передавання повноважень і бюджетних асигнувань одного розпорядника іншому;
прийняття рішення щодо розподілу нерозподілених бюджетних асигнувань між розпорядниками;
прийняття рішення щодо скорочення видатків загального фонду бюджету загалом на рік;
прийняття рішення про зменшення бюджетних призначень головним розпорядникам на суму коштів, витрачених не за цільовим призначанням;
внесення змін до закону про державний бюджет України.
Внесення змін до кошторису, планів асигнувань загального фонду бюджету складаються в обов’язковому порядку відповідні довідки, які затверджують і виконують у тому самому порядку, що й кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету. Форма довідки затверджена наказом Міністерства фінансів України за № 57 від 28.01.2002р.. У додатках№13,14 наведено зразок довідки змін, внесених до кошторису та плану асигнувань по УДК у 2007 році.
Кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету не перезатверджуються
Вносячи зміни до кошторису важливо дотримуватися першочерговості забезпечення бюджетними коштами витрат на оплату праці з нарахуваннями, а також на господарське утримання бюджетної установи. Витрати на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень та інші капітальні витрати не вважать першочерговими і тому такі витрати можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат і за відсутності будь-якої заборгованості.
Зміни до штатних розписів вносять в порядку, встановленому для їхнього затвердження.
Після розгляду річних звітів про виконання кошторисів бюджетних установ за минулий рік уточнюють показники перехідних контингентів станом на 1 січня поточного року зі врахуванням фактичного виконання плану цих контингентів за минулий рік. За результатами перевірок у разі виявлення завищених асигнувань вносять зміни до кошторисів скорочуючи їхні обсяги.
Право на скорочення асигнувань надається Міністерству фінансів України.
Проведемо аналіз основних техніко-економічних показників діяльності установи.
Таблиця 1.1.
Управління агропромислового розвитку в Камінь-Каширському районі
Основні техніко-економічні показники діяльності установи
Назва показника
Од. виміру
2006р.
2007р.
Абсолютне
Тр, %
1.Затверджені кошторисом видатки загального фонду
Тис.грн
238,98
284,434
45,454
119,02
2.Затверджені кошторисом видатки спеціального фонду
Тис.грн
2,099
1,4
-0,699
66,69
3.Середньооблікова чисельність працюючих в еквіваленті повної зайнятості
Осіб
14
12
-2
85,71
4. Фонд оплати праці
Тис.грн
154
170,6
16,6
110,78
5. Середньорічна вартість основних засобів
Тис.грн
45,169
38,421
-6,748
85,06
6. Середня вартість майна
Тис.грн
13,623
12,684
-0,939
93,1
7. Сума зносу основних засобів, середньорічна
Тис.грн
40,191
33,736
-6,455
83,94
8. Коефіцієнт спрацювання основних засобів
0,89
0,88
-0,01
98,88
9. Середня заробітна плата
Тис.грн/особу
11
14,22
3,22
129,27
10. Забезпеченість працівників основними засобами
Тис.грн/особу
3,23
3,2
-0,03
99,07
11. Забезпеченість фінансуванням працюючих
Тис.грн/особу
17,07
23,7
6,63
138,84
На основі аналізу техніко-економічних показників діяльності установи, можна зробити такі висновки:
Затверджені кошторисом видатки загального фонду у 2007 році, порівняно з 2006 роком зросли на 45454 грн. (на 19,02%), тобто спостерігаємо зростання видатків, яке оцінюється позитивно. Середньооблікова чисельність працівників в еквіваленті повної зайнятості у 2007 році зменшилась на 2 чол. (14,29). Щодо фонду оплати праці, то він у 2007 році, порівняно з 2004—зріс на 16600 грн. (10,78%). Таке явище оцінюється позитивно, оскільки свідчить про зростання заробітної плати працівників. Проте, середньорічна вартість основних засобів зменшилась на 6748 грн. (14,94%). При цьому середньорічна вартість майна в 2007 році, порівняно з попереднім зменшилась на 939 грн. (6,9%). Проаналізувавши середньорічну суму зносу основних засобів, можна сказати, що у 2007 році вона на 6455 грн. (16,06%) зменшилась порівняно з 2006 роком. На основі досліджених значень середньорічної вартості основних засобів та сум їх зносу, можна зробити висновок про значення коефіцієнту спрацювання основних засобів, який у 2006 році становив 0,89, у 2007—0,88. Зниження коефіцієнту спрацювання у 2007р. на 0,01 (1,22%) є досить незначним, однак оцінюється позитивно. Проте, даний показник показує, що основні засоби спрацьовані у 2006р. та 2007р. відповідно на 89% і 88%, а отже вимагають поновлення. Позитивно оцінюється зростання середньої заробітної плати у 2007 році на 3,22 тис. грн. (29,27%). Зниження забезпеченості працівників основними засобами у 2007 році порівняно з 2006 роком на 0,03 тис.грн. (0,93%) не можна розцінювати негативним, оскільки спостерігається зменшення чисельності працюючих і зниження середньорічної вартості основних засобів. Щодо забезпечення працюючих фінансуванням, то порівняно з 2006 у 2007 році відбулося збільшення на 6,63 тис. грн. (38,84%), що є позитивним явищем.
Отже, на основі аналізу числових значень техніко-економічних показників установи можна сказати, що негативними оцінюються явища високого рівня коефіцієнту зносу основних засобів, а саме визначення їх відсотку зношення, який у 2006 році досяг 89% та у 2007 році – 88%. Таке явище можна пояснити тим, що комп’ютерна техніка, яка надходить до установи, подається вище поставленим органом і вже перебувала у використанні, але навіть після повного списання її вартості надалі продовжує використовуватися установою. Зношування основних засобів, а саме комп’ютерної техніки, оцінюється негативно, оскільки значна частина роботи в установі автоматизована, а застаріле обладнання не дає можливості інтенсивно та у встановлені терміни виконувати поставленні завдання.
Зменшення середньорічної вартості майна спричинена тим, що саме за два останні роки (на основі яких робиться аналіз) у видатковій частині кошторису не було передбачено коштів на придбання основних засобів, що, можливо, буде зазначено на наступні звітні роки.
Для того, щоб мінімізувати негативні явища в установі, необхідно поновити застарілі основні засоби, а саме збільшити кошторисне фінансування на такі види видатків, для цього у розрахунках до кошторису, які подаються до вище поставленої установи, потрібно вказати на необхідні суми коштів та шляхи їх використання.
2. Аналіз фінансування бюджетної установи
2.1.Аналіз затверджених кошторисом видатків загального фонду
Видатки—витрати коштів бюджетної установи, що виникли у ході здійснення основної діяльності в межах сум, установлених кошторисом бюджетної установи. Видатки є одним з найважливіших показників фінансово-господарської діяльності бюджетних установ. Вони є підставою для визначення результатів виконання кошторису доходів і видатків, його аналізу для виявлення резервів зниження таких видатків. Виробничі витрати—витрати бюджетної установи, що утворилися під час виробничої діяльності, пов’язаної з основною діяльністю, що повинна забезпечити повне та ефективне виконання кошторису бюджетної установи.
Перелік видатків бюджетної установи, що здійснюються строго відповідно до затверджених кошторисів доходів та видатків, згрупованих за кодами економічної класифікації видатків та статтями кошторису відповідного міністерства.
Усі видатки, що здійснюють бюджетні установи поділяють на:
касові;
фактичні.
Оскільки кошторис складається із загального і спеціального фондів, видатки поділяються на:
видатки загального фонду;
видатки спеціального фонду.
Одним із головних завдань бухгалтерського обліку в бюджетній установі є постійних облік і контроль за видатками установи.
Усі видатки, що здійснюються в установі, що утримується за рахунок коштів державного бюджету поділяються на касові та фактичні.
Основним завданням обліку касових видатків є забезпечення контролю за цільовим витрачанням коштів бюджету із затвердженим кошторисом установи. Одна за цими видатками неможливо визначити фактичне використання коштів, тому що окремі суми можуть бути нараховані але не виплачені. Касові видатки показують суму асигнувань, які одержала і витратила установа за окремими кодами економічної класифікації видатків, що дає змогу мати дані про касове виконання кошторису та про залишки невикористаних асигнувань. Проте дійсні витрати коштів бюджетної установи, оформлені відповідними первинними документами і здійснені а рахунок відповідного фонду бюджету, а також нараховані або проведені, але не сплачені відображають фактичні видатки.
В бюджетній установі облік фактичних видатків ведеться в картках (книзі) аналітичного обліку фактичних видатків. Вони ведуться щомісячно за кодами економічної класифікації видатків за загальним та спеціальним фондами. За кожним видом коштів як загального так і спеціального фондів облік ведеться окремо.
Записи в картку аналітичного обліку фактичних видатків здійснюються на підставі меморіальних ордерів. Суми відшкодованих фактичних видатків зазначають на зворотному боці картки. Усі видатки в картці накопичуються і підсумовуються з початку року. Після закінчення місяця у картці (книзі) аналітичного обліку фактичних видатків виводяться підсумки за місяць і початку року.
Проведемо аналіз структури і динаміки фінансування бюджетної установи
Таблиця 2.1.
Управління агропромислового розвитку у Камінь-Каширському районі
Аналіз структури і динаміки фінансування бюджетної установи, тис. грн.
Назва показника
2006
2007
Абсолютне
Тр, %
Загальний фонд
228,259
278,845
50,586
122,16
На основі аналізу структури і динаміки фінансування бюджетної установи можна зробити такі висновки:
Надходження коштів із загального фонду державного бюджету збільшуються, а саме у 2007 році, порівняно з 2006 зросло на 50586 грн. (22,16%). Таке явище оцінюємо як позитивне, оскільки дає змогу збільшити фінансування всіх статей видатків кошторису.
Проведемо аналіз структури і динаміки затверджених кошторисом видатків загального фонду.
Таблиця 2.2.
Управління агропромислового розвитку у Камінь-Каширському районі
Аналіз структури і динаміки затверджених кошторисом видатків загального фонду, тис.грн.
Назва показника
2006
2007
Абсолютне
Тр, %
1. Оплата праці працівників
152,25
169,8
17,55
111,53
1.1. У % до видатків всього
63,71
59,7
-4,01 в.п.
-
2 Нарахування на зарплату
53,51
56,459
2,949
105,51
2.1. У % до видатків всього
22,39
19,85
-2,54 в.п.
3. Придбання предметів постачання і матеріалів, утримання
24,9
40,025
15,125
160,74
3.1. У % до видатків всього
10,42
14,07
3,65 в.п.
4. Видатки на відрядження
2,68
5,2
2,52
194,03
4.1. У % до видатків всього
1,12
1,83
0,71 в.п.