Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Менеджмент
Кафедра:
Кафедра менеджменту
Інформація про роботу
Рік:
2011
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Маркетинг
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ПОЛТАВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЮРІЯ КОНДРАТЮКА
Факультет менеджменту та бізнесу
Кафедра менеджменту та маркетингу
Курсова робота з дисципліни: “Маркетинг”
301-ЕР 09173 КР
Керівник роботи: Білецька Т.В.
Розробив
студент гр. 301-ЕР
Прудій І.І.
Полтава 2011
Зміст
ВСТУП 3
РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ МАРКЕТИНГУ В ОПТОВІЙ ТОРГІВЛІ, НА ПРИКЛАДІ ТОВ «СІО» 5
1.1 Сутність та основні принципи використання маркетингу в оптовій торгівлі 5
1.2. Маркетингові рішення в оптовій торгівлі. 10
1.3. Практичний досвід використання маркетингу в оптовій торгівлі. 15
РОЗДІЛ ІІ АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «СІО» 18
2.1. Загальна характеристика ТОВ «СІО» 18
2.2. Техніко-економічний аналіз ТОВ «СІО». 26
2.3. Аналіз управління маркетингової діяльнісі на ТОВ «СІО». 30
РОЗДІЛ ІІІ ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОПТОВОЇ ТОРГІЛВІ НА ТОВ «СІО» 35
3.1. Загальні напрямки розвитку оптової торгівлі ТОВ «СІО» 35
3.2. Заходи щодо вдосконалення організаційної структури ТОВ «СІО» 49
ВИСНОВКИ 58
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 60
ДОДАТКИ 61
ВСТУП
Менеджмент - це процес планування, організації, приведення в дію та контроль організації з метою досягнення координації людських і матеріальних ресурсів, необхідних для ефективного виконання завдань. Менеджмент пронизує всю організацію, торкається практично всіх сфер її діяльності.
Найважливішою функцією управління підприємством є планування його діяльності.
Планування являє собою процес визначення цілей, яке підприємство передбачає досягти за певний період, а також засобів, шляхів та умов її досягнення.
Планування об'єднує структурні підрозділи підприємства загальною метою, надає усім процесам однонаправленість і скоординованість, що дозволяє найбільш повно і ефективно використовувати ресурси, комплексно, якісно та швидко вирішувати різноманітні завдання.
Актуальність теми. Планування є первісною з - поміж решти функцій управління, оскільки прийняті в процесі її реалізації рішення визначають характер здійснення всіх інших функцій управління. До функцій планування відносяться: ціле-встановлення, прогнозування, моделювання, програмування. Сутність планування, як функції управління підприємством, полягає в обґрунтуванні цілей і шляхів їх досягнення на основі виявлення комплексу завдань і робіт, а також визначення ефективних методів, способів і ресурсів усіх видів, необхідних для виконання цих завдань та встановлення їх взаємозв'язку. Планування є основною ланкою та організаційним початком всього процесу реалізації цілей підприємства. План потрібний не тільки великим та середнім, але й малим підприємствам. Нормативність встановлює вимоги до ефективності використання ресурсів та результатів господарювання.
Об’єкт дослідження: теоретичні засади менеджменту.
Предмет дослідження: практична перевірка теоретичних основ менеджменту на ТОВ «СІО».
Мета: дослідження особливостей використання функції планування на підприємстві і шляхи їх удосконалення.
Для досягнення поставленої мети необхідно розв’язати наступні завдання:
розглянути структуру підприємства;
визначитися з засадами менеджменту даного підприємства;
проаналізувати техніко-економічні показники підприємства;
визначити недоліки підприємства;
запропонувати шляхи удосконалення функції планування на підприємстві.
РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ МАРКЕТИНГУ В ОПТОВІЙ ТОРГІВЛІ, НА ПРИКЛАДІ ТОВ «СІО»
1.1 Сутність та основні принципи використання маркетингу в оптовій торгівлі
З позиції підприємства-виробника оптова торгівля є важливою ланкою дистрибуції, яка може і вирішує його маркетингові завдання.
З позицій маркетингу, роль оптової торгівлі полягає в максимальному задоволенні потреб роздрібних підприємств, поставляючи їм потрібні товари у визначених обсягах та в установлені терміни. Розташовуючись зазвичай у великих населених пунктах (містах), оптові компанії також добре знають потреби кінцевих покупців. Тому вони самостійно або за допомогою виробника товару здатні організувати потужну маркетингову підтримку роздрібної торгівлі.
Як показує сучасний досвід, оптові компанії в більшості випадків здійснюють збутові функції краще виробника, оскільки мають гарні зв'язки з роздрібною торгівлею, а також гарну складську та транспортну базу.
На сьогодні оптові компанії надають своїм покупцям не тільки товари, але і широкий спектр супутніх послуг:
реклама в місці продажу;[4]
організація заходів щодо стимулювання продажів;
доставка товару;
передпродажна підготовка,в тому числі фасування й упакування товару під торговою маркою роздрібного підприємства або роздрібної мережі.
На ринку технічно складних товарів оптові компанії організують, за підтримки виробників, сервісні центри.
А оскільки діяльність будь-якого посередника збільшує вартість товару, то завдання оптової ланки системи збуту полягає у формуванні мінімальної оптової націнки (за рахунок раціоналізації торгово-логістичних операцій) або в переказі товару додаткових цінностей для покупця, який сприйме встановлену ціну як справедливу.
Рішення проблеми задоволення інтересів виробників, з одного боку, роздрібної торгівлі та кінцевих покупців, з іншого боку, призвело до різноманіття методів і форми оптової торгівлі. [4]
Класифікація оптової торгівлі:
за широтою асортименту:
асортимент широкий (1-100 тис. найменувань);
асортимент обмежений (<1000 найменувань);
асортимент вузький (<200 найменувань);
асортимент спеціалізований;
за способом доставки:
доставка своїм транспортом;
продаж зі складу (самовивіз);
за ступенем кооперації:
горизонтальна кооперація для спільних закупівель та організації оптових ринків;
вертикальна кооперація для цілей збуту і конкуренції з роздрібною торгівлею за ринок кінцевих споживачів;
по відношенню до системи збуту:
ексклюзивна система збуту: виробник надає ліцензію на торгівлю за умовами франчайзингу;
селективна система збуту: дистриб'юторські і дилерські угоди між виробником і вибраними ним оптовими компаніями;
інтенсивна система збуту: робота одночасно з усіма посередниками;
за розміром обороту:
великі оптовики;
середні оптовики;
дрібні оптовики;
з точки зору організації оптової торгівлі існує три загальної категорії:
оптова торгівля виробників;
оптова торгівля підприємств-посередників;
оптова торгівля, здійснювана агентами і брокерами.
Оптова торгівля здійснюється виробниками з допомогою власних органів збуту, для чого створюється дочірня оптова компанія. Проте діяльність такої компанії буде виправдана в разі достатності обсягів та асортименту виробленої продукції. В іншому випадку функції оптової торгівлі доцільно передати незалежним компаніям.
Незалежні оптові компанії організовуються відповідно до наведеної вище класифікацією в залежності від вимог роздрібної торгівлі і власних можливостей.
Детальну класифікацію типів оптових посередників дає Ф. Котлер.
Форми оптової торгівлі:
Вибір форми оптової торгівлі залежить від конкретного товару, його положення на ринку (користується попитом;попит не великий, ступінь насиченості ринку), від конкретної угоди оптової компанії з продавцем товару.
Існують дві основні форми оптової торгівлі:
транзитна;
складська.
При транзитній формі товари доставляються від виробника в роздрібну мережу або інший оптової компанії (більш дрібної або що знаходиться в іншому місті), минаючи склад оптовика-посередника. Це форма має ту перевагу, що прискорюється оборот, знижуються логістичні витрати, підвищується збереження товару. [5]
Транзитна поставка застосовується, якщо не потрібна проміжна підготовка товару за якістю, розфасовці, перебиранні і т.д. У цьому випадку оптовик-посередник не має можливість формувати асортимент, окрім того, що відвантажив виробник.
Застосовуються два види розрахунків транзитної поставки з виробникам:
з оплатою транзитної партії товару;
без вкладення власних коштів шляхом отримання посередницького відсотка (комісійних).
У другому випадку оптова компанія виконує організаторські функції і не є власником товару.
При складській формі партія товару від виробника надходить на склад оптової компанії, а потім розподіляється по різних збутових каналах до роздрібної торгівлі. Не дивлячись на збільшені транспортні витрати, в цьому випадку краще задовольняються потреби торгівлі в передпродажної підготовки.
Поліпшується також ритмічність постачання магазинів, у тому числі малими партіями, що є зручним для них. Відкривається можливість формування необхідного для кожного магазину товарного асортименту.
Найбільш поширеними видами оптової торгівлі зі складу є:
особистий відбір товару на складі;
за письмовою заявкою (наприклад, висилка факсу) або усною заявкою по телефону зі сторони магазину;
через виїзних торгових представників (агентів, менеджерів зі збуту);
за допомогою активних дзвінків з диспетчерської;
торгівля на оптових виставках і ярмарках.
Вибір виду торгівлі для оптовика визначається з урахуванням бажання і розміру (потужності) роздрібного підприємства. [5]
Оптова торгівля з особистим відбором доцільна, коли роздрібне підприємство хоче швидко зробити закупівлю (закінчуються складські запаси), розраховує на місці сформувати асортимент, вибрати товари-новинки, отримати знижки за самовивіз.
Особистий відбір часто використовується при закупівлі тканин, швейних і трикотажних виробів, марочних вин, хутряних товарів і т.д.
Для демонстрації деяких товарів, товарів-новинок, оптове підприємство обладнує демонстраційний або виставковий зал.
При особистому відборі маркетологи оптової компанії можуть провести опитування відвідувачів, протестувати товари, врахувати зауваження як з боку роздрібного підприємства, так і покупців.
Для багатьох стандартних товарів особистий відбір організовують з використанням самообслуговування. Для переміщення відібраного товару використовуються засоби малої механізації: вантажні візки, транспортери рольганги, штабеллери і т.д.
Оптова торгівля за письмовою заявкою або по телефону здійснюється на підставі попередньо підписаного договору між покупцем і продавцем. Там же обумовлюються умови оплати кожного замовлення. Доставка товару в магазин може бути здійснена транспортом оптовика або магазину. У першому випадку, економиться час працівника магазину, якому не потрібно їхати за товаром до оптовика,але може зрости час доставки замовленого товару в магазин.
Оптова торгівля за допомогою роз'їзних збутових агентів і менеджерів отримала широке поширення, як найбільш активна форма збуту. [6]
Для цього, оптова компанія організовує агентську мережу для пошуку покупців - юридичних осіб (більш дрібних оптовиків і магазинів). Роз'їзні агенти підтримують контакти зі своїми клієнтами, стежать за наявністю товарів у торговому залі магазину, контролює своєчасність розрахунків за товари і т.д.
Для кращої координації збутових агентів, останні можуть бути закріплені за певній території, за групою клієнтів або продавати тільки певні товари.
Оптова торгівля за допомогою активних (що виходять) дзвінків з офісу чи відділу збуту. Для цього організовується диспетчерська, де працюють спеціально навчені продавці. Отриману інформацію про потенційних покупців диспетчери-продавці передають менеджерам зі збуту. Диспетчерська служба також може приймати замовлення від старих покупців, виконувати маркетингові телефонні опитування, вести статистику збуту.
Оптова торгівля на виставках і ярмарках дозволяє укладати договори на поставку під час відвідання виставки представниками покупця або провести попередні переговори.
1.2. Маркетингові рішення в оптовій торгівлі.
Положення оптової компанії або підприємства-виробника, що займається оптовою торгівлею, істотно залежить від обраної маркетингової стратегії, маркетингової політики та характеру маркетингових рішень. [7]
Завдання (функції) маркетингу оптової торгівлі представлені в таблиці 1.1.(Задачі маркетингу в системі оптової торгівлі)
Таблица 1.1 Задачі маркетингу в системі оптової торгівлі.
Завдання маркетингу
Зміст
1
2
Розробка маркетингових стратегій
утримання та збільшення ринкової частки;
проектування збутових каналів;
розробка конкурентної поведінки.
Проведення маркетингових досліджень
дослідження професійного ринку збуту: конкурентів, дрібнооптову та роздрібну мережі;
дослідження споживачів;
дослідження ринку постачальників.
Сегментування ринку збуту
сегментування професійних покупців-посередників;
сегментування споживачів;
вибір цільових сегментів.
Маркетинг закупівель
визначення зв'язку між характером товарного попиту і вимогам до закупівель;
маркетингова оцінка постачальників;
розробка політики в сфері закупівлі.
Маркетинг-логістика
визначення вимог покупців до логістичної структурі системи збуту оптовика;
пошук конкурентних переваг у сфері логістики збуту.
1
2
Маркетингові рішення збуту
цінова політика оптової компанії;
товарна і асортиментна політика;
збутова політика;
сервісна політика;
комунікативна політика.
Організація мерчендайзинга
організація мерчендайзинга з ініціативи виробника;
організація мерчендайзинга з ініціативи оптової компанії.
Маркетинг-аудит системи збуту
організація роботи з рекламаціями роздрібної торгівлі;
організація роботи з претензіями покупців;
розробка програми маркетингу-аудиту збуту.
Маркетингові стратегії в сфері збутової діяльності підприємства розробляються в разі розширення збуту на старому ринку, виходу на нові ринки, при проектування нових збутових каналів, наприклад, тоді, коли стара система збуту перестала бути ефективною.
У збутової діяльності підприємство неминуче стикається з фірмами-конкурентами, а іноді спеціально передбачає конкуренцію між власними каналами збуту (по горизонтальному або вертикальному типами).
По відношенню до зовнішніх конкурентам розробляється стратегія конкурентної боротьби або стратегія співробітництва. У разі вибору стратегії суперництва підприємство визначає вид конкуренції (цінова, нецінова) і прогнозує поведінку конкурентів.
Маркетингові дослідження, проведені оптовим підприємством, охоплюють три найбільш важливі сфери:[7]
дослідження професійних суб'єктів ринку збуту: конкуренти, роздрібна мережа, інші покупці товарів, наприклад, система ресторанного харчування, кафе, дрібні оптовики, що працюють на оптово-роздрібних ринках і т.д.;
дослідження споживачів - населення з метою отримання від них інформації про товари, що користуються попитом, і про рівень незадоволеності різними торговими марками;
дослідження ринку постачальників для вирішення власних проблем, пов'язаних із закупівлями.
Можуть проводиться інші дослідження виходячи із стратегічних цілей компаній.
Організація маркетингових досліджень залежить від кваліфікації та наявності маркетологів.У разі їх відсутності можуть бути залучені сторонні дослідники або куплений вже готовий звіт, складений маркетинговою фірмою на підставі раніше проведених досліджень.
За ініціативою постачальника-виробника можливе проведення різних експериментальних досліджень з оцінки споживчих якостей товару.
Сегментування ринку збуту є обов'язковою функцією маркетингу оптового підприємства. Наприклад, щоб вибрати цільові сегменти покупців-професіоналів і знати купівельні переваги різних верств населення та їх реакцію на товар, що поставляється.
Професійний ринок збуту сегментують за такими критеріями, як: обсяги закупівель, широта асортименту, ділова репутація, платоспроможність, проведена цінова політика і т.д.
Якщо споживачем є населення, то застосовують різні системи показників, вибираючи з них ті, які найбільшою мірою характеризують споживчий сегмент (соціальні, демографічні, економічні, поведінкові та інші показники).
Маркетинг закупівель служить для отримання конкурентних переваг вже на стадії роботи з постачальниками за рахунок придбання товарів, здатних задовольнити потреби кінцевих покупців. [8]
У цьому випадку вирішуються наступні завдання:
закуповувати товар, що користується попитом у споживача;
процес закупівлі повинен давати економічну вигоду для оптовика (за рахунок отримання знижок, відстрочення платежу);
у разі бракованого товару оптовик повинен мати можливість його заміни.
Підприємство-виробник робить закупівлі сировини, деталей комплектуючих вузлів також з урахуванням необхідної якості вироблених товарів. Процес закупівлі складається з ряду послідовних кроків:
визначення потреб у конкретному товарі, конкретної торгової марки з встановленням його кількості;
визначення потреб в асортименті, який бажано купувати в одного постачальника;
визначення критеріїв, які складають вихідну базу при оцінці постачальників і веденні переговорів з ними (економічні, маркетингові, технічні, логістичні вимоги);
пошук і аналіз постачальників методами маркетингового дослідження ринку;
відбір постачальників та організація переговорів з ними;
розміщення пробних замовлень;
оцінка результатів;
висновок довгострокових договірних угод.
Маркетинг-логістика оптовій компанії полягає в розробці такої транспортно-складський схеми, яка враховувала б вимоги маркетингу закупівель і маркетингу збуту. Як і інші структури підприємства, орієнтовані на маркетинговий підхід в своїй роботі, служби логістики повинні враховувати специфіку поведінки і вимоги роздрібних торгових підприємств, які вони пред'являють до своїх постачальникам-оптовикам. Це насамперед, - розмір партії товарів та швидкість поставки.[9]
Часто такі вимоги призводять до того, що оптова компанія змушена розміщувати торгові склади, найбільш близько розташовані до магазинів.З іншого боку, власні закупівлі оптовика великих партій товару у виробників змушує його вирішувати таку задачу: мати центральний розподільний склад або, минаючи його, розвозити товар по районних складам.
Маркетингові рішення в системі збуту мають на меті надати підтримку в реалізації запланованого обсягу товарів на місцевому та регіональних ринках.
Маркетингова інформація, які підживлюють збут, сприяє зниженню ризику збутової діяльності.
Організація мерчендайзинга.
Мерчендайзинг - це будь-яка діяльність виробника або оптової компанії в місці роздрібного продажу, що дозволяє максимально підвищити товарообіг.
Основні процедури мерчендайзинга:
розміщення товару в торговому залі;
контроль за своєчасним поповненням товарних запасів і, особливо, за знаходженням товару в потрібній кількості в торговому залі;
оцінка справедливості ціни на товар, зазначений на ціннику.
Розміщення товару в торговому залі передбачає визначення місця товару в торговому залі, по висоті і довжині торгової полиці. Конкретні рекомендації залежать від типу товару, які для цілей мерчендайзинга можна розділити на чотири основні групи:
швидкопродаваємі товари, що забезпечують магазину хороший обіг (м'ясо, молоко та ін.) Середня ціна на такі товари покупцеві відома, тому якщо ціна для нього приваблива, то він може стати постійним клієнтом магазину;
стандартні товари (крупи, цукор, напої), які покупець розраховує їх купити в магазині і якщо вони відсутні, то піде в інший магазин;
товари імпульсного попиту, повинні бути помітні і привертати увагу. Розміщуються на окремих, яскравих стійках, а також біля кас;
товари спеціального призначення, за якими покупець приходить тільки в конкретний магазин.[10]
Магазин, який має ці товари, запам'ятовуються покупцям.
Мерчендайзер - представник виробника або оптової компанії, природно, стежить за своїм товаром, домагаючись від адміністрації виконання узгоджених заздалегідь умов розміщення товару в торговому залі. Деякі виробники публікують рекомендації з викладення своїх товарів у спеціальних журналах, призначених для розповсюдження серед магазинів.[7]
Маркетинг-аудит системи збуту повинен підтримувати систему збуту у високоефективному стані шляхом періодичної ревізії маркетингових рішень особливо щодо використовуваних методів збуту, збутових каналів, ступеня їх збалансованості кваліфікації збутового персоналу, змісту рекламацій від партнерів. Особливе значення має фінансовий аудит збуту: стан дебіторської та кредиторської заборгованостей, рівень безнадійних боргів, оборотність товарних запасів і оборотних коштів в цілому, оцінка можливостей крадіжок, втрати товарів і т.д.
1.3. Практичний досвід використання маркетингу в оптовій торгівлі.
Оптові торговці повинні приймати ряд маркетингових рішень, основні з яких стосуються вибору цільового ринку, формування товарного асортименту і комплексу послуг, ціноутворення, стимулювання і вибору місця розміщення підприємства.
Рішенні про вибір цільового ринку. Подібно роздрібним торговцям, оптовикам необхідно визначити свій цільовий ринок, а не намагатися обслужити відразу всіх. Оптовик може вибрати цільову групу клієнтів за ознаками їх розмірів (Наприклад, тільки великі роздрібні торговці), їх виду (наприклад, тільки магазини продовольчих товарів), гостроти їхньої зацікавленості в послузі (Наприклад, клієнти, які потребують у кредитуванні) і на підставі інших критеріїв. У рамках цільової групи оптовик може виділити найбільш вигідних для себе клієнтів, розробити для них привабливі пропозиції і встановити з ними тісніші відносини. Він може запропонувати таким клієнтам систему автоматичної видачі повторних замовлень, організувати курси для навчання керівництва та консультаційну службу і навіть виступити в якості спонсора добровільної мережі. Одночасно оптовик може віднадити від себе менш вигідних клієнтів, встановивши більш високі обсяги мінімальних замовлень або надбавки до ціни за замовлення невеликого обсягу.
Рішення про товарний асортимент і комплекс послуг. «Товаром» оптовика є пропонований ним асортимент. На оптовиків надають сильний тиск, щоб вони пропонували повний асортимент і підтримували достатні запаси товарів для негайної поставки. Але це може негативно позначитися на прибутках. І сьогодні оптовики знову замислюються над тим, якою кількістю асортиментних груп товарів займатися, і відбирають тільки найбільш вигідні для себе товарні групи. Одночасно оптовики знову замислюються над тим, які саме послуги допомагають домагатися найбільш тісних відносин із клієнтами, а від яких послуг слід відмовитися або зробити їх платними. Основне - сформувати чітко виражений комплекс послуг, найбільш цінних з точки зору клієнтів.
Рішення про ціни. Для покриття своїх витрат оптовики зазвичай виробляють певну націнку, скажімо 20%, на первісну вартість товарів. Витрати можуть досягати 17% суми валового прибутку, і тоді чистий прибуток оптового торговця складе всього близько 3%. В оптовій торгівлі бакалейно-гастрономічними товарами чистий прибуток часто не досягає й 2%. Оптові торговці починають експериментувати з новими підходами до проблем ціноутворення. Вони, наприклад, можуть скоротити розміри чистого прибутку на якісь товари, щоб завоювати собі більше потрібних клієнтів. Вони можуть звернутися до постачальника з пропозицією встановити низьку пільгову ціну, якщо в них є можливість домогтися завдяки цьому збільшення загального обсягу збуту товарів цього постачальника.[5]
Рішення про методи стимулювання. Більшість оптових торговців не дуже замислюються про стимулювання. Використання ними реклами на сферу торгівлі, стимулювання збуту, пропаганди і методів особистого продажу носить в основному випадковий характер. Особливо відстає в них техніка особистого продажу, оскільки оптовики дотепер розглядають збут як переговори одного комівояжера з одним клієнтом, а не як колективні зусилля по забезпеченню продажів основним клієнтам, зміцненню відносин з цими клієнтами та задоволенню їхніх потреб у послугах. Крім того, оптовикам необхідно взяти на озброєння і деякі прийоми неособистого стимулювання, застосовувані роздрібними торговцями. Оптовикам необхідно розробити всеосяжну стратегію стимулювання. Їм слід ширше користуватися у своїх інтересах матеріалами й програмами стимулювання, якими користуються постачальники.
Рішення про місце розташуваннф підприємства. Оптові торговці зазвичай розміщують свої підприємства в районах з низькою орендною платою і низьким оподаткуванням і витрачають мінімум коштів на благоустрій території та обладнання приміщень. Нерідко застосовувані ними методи грузообрабки і проходження замовлень відстають від рівня сучасної техніки і технології. Для боротьби зі зростаючими витратами передові оптовики розробляють нові методи і прийоми діяльності. Однією з таких розробок стало створення автоматизованих складів із записом вступників замовлень на перфокарти, які потім вводяться в ЕОМ. Товари витягаються з місць зберігання з допомогою механічних пристроїв і подаються транспортером на відвантажувальну платформу, де відбувається комплектування замовлення. Складська механізація, так само як і механізація багатьох конторських робіт, розвивається дуже високими темпами. Часто оптові торговці звертаються до комп'ютерів і текстовим процесорам, використовуючи їх для бухгалтерських операцій, виставляння рахунків, управління товарно-матеріальними запасами і прогнозування.[2]
РОЗДІЛ ІІ АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «СІО»
2.1. Загальна характеристика ТОВ «СІО»
Для досягнення своєї мети Товариство здійснює оптову та роздрібну торгілю ветиринарними медикаментами і препаратами.
Товариство є юридичною особою з моменту його державної реєстрації, має самостійний баланс, поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках, круглі печатки зі своїм найменуванням, штампи, фірмові бланки, фірмовий знак, фірмове найменування та інші реквізити.
Майно Товариства становлять основні та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Товариства.
Джерелами формування майна Учасників є:
гроші та матеріальні внески учасників;
доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності;
кредити банків та інших кредиторів;
майна інших підприємств, організацій;
благодійні внески, пожертвування українських і іноземних підприємств і громадян;
інші джерела не заборонені законодавчими актами України.
Для забеспечення діяльності Товариства за рахунок грошових внесків Учасників створюється Статутний капітал в розмірі 35000,00 (тридцять п’ять тисяч) гривень, який розподіляється таким чином:[2]
Прудій Світлана Григорівна – 35000,00 (тридцять п’ять тисяч) гривень, що становить 100% Статутного капіталу.
Зобразимо організаційну структуру управління ТОВ «СІО» (рис.2.1)
Збори учасників є вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у зборах учасників, сповістивши про це інших учасників.
Учасники товариства з обмеженою відповідальністю вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному фонді. Збори учасників товариства обирають голову товариства.[10]
До компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю належить:
визначення основних напрямів діяльності товариства і за твердження його планів та звітів про їх виконання;
внесення змін до статуту товариства;
обрання та відкликання членів виконавчого органу та реві зійної комісії;
затвердження річних результатів діяльності товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків;
створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень;
винесення рішень про притягнення до майнової відповідаль ності посадових осіб органів управління товариства;
затвердження правил процедури та інших внутрішніх до кументів товариства, визначення організаційної структури товариства;
визначення умов оплати праці посадових осіб товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв;
затвердження договорів (угод), укладених на суму, що пере вищує вказану в статуті товариства;
прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквіда ційного балансу;
встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів;
вирішення питання про придбання товариством частки учас ника;
виключення учасника з товариства.
З питань, зазначених у перших двох пунктах, а також при ви рішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.
По решті питань рішення приймаються простою більшістю голосів.
Наглядова рада здійснює контроль за діяльністю правління. Наглядова рада складається з двох осіб товариства, які затверджуються Загальними зборами.
Наглядова рада має право:
отримувати будь-яку інформацію про діяльність підприємства;
залучати експертів до аналізу окремих питань діяльності Товариства;
тощо.
Наглядов рада може вимагати від правління підприємства скликання Загальних зборів.[10]
Наглядова рада підприємства у своїй діяльності керується «Положенням про Наглядову раду Товариства з обмеженою відповідальністю «СІО», яке затверджується Загальними зборами Товариства. Наглядова рада надає Загальним зборам щорічний звіт про свою діяльність.
Директор - керівник компанії, підприємства. Традиційно директор - вища посада в підприємстві, наділена повноваженнями вибору стратегії розвитку компанії, роботи з кадрами, налагодженням фінансових потоків підприємства.Однак при ряді умов у деяких організаціях посаду директора може бути формальною або відсутні взагалі.
Функції директора підприємства:[8]
Визначає, формулює, планує, здійснює і координує всі види діяльності підприємства.
Визначає напрями розвитку підприємства у формуванні цінової, кредитно-банківської, податкової та страхової політики, соціальної та зовнішньоекономічної діяльності.
Організує роботу і ефективну взаємодію виробничих одиниць, цехів та інших структурних підрозділів підприємства, направляє їх діяльність на досягнення високих темпів розвитку і удосконалення виробництва та продукції.
Забезпечує відповідність продукції кращим світовим зразкам з метою задоволення потреб замовників і споживачів у відповідних видах продукції, підвищення продуктивності праці, ефективності виробництва і якості продукції на основі широкого запровадження нової техніки і прогресивної технології, організації праці, виробництва і управління, удосконалення господарського механізму.
Направляє діяльність персоналу на досягнення високих економічних та фінансових результатів.
Забезпечує виконання підприємством програми оновлення продукції, планів капітального будівництва, обов'язків перед державним бюджетом, постачальниками, замовниками і банками.
Організує виробничо-господарську діяльність підприємства на основі застосування методів обгрунтованого планування, нормативних матеріалів, фінансових і трудових витрат, широкого розповсюдження передового досвіду, а також максимальної мобілізації резервів виробництва шляхом досягнення високих техніко-економічних показників, підвищення технічного рівня і якості продукції, раціонального і економного витрачання всіх видів ресурсів.
Вживає заходів щодо забезпечення підприємства кваліфікованими кадрами, найкращого використання безпечних і сприятливих умов праці, додержання вимог законодавства про охорону навколишнього середовища.
Здійснює заходи з соціального розвитку колективу підприємства, забезпечує розроблення, укладання і виконання колективного договору, проводить роботу щодо зміцнення трудової і виробничої дисципліни, сприяє розвитку творчої ініціативи і трудової активності працівників.
Забезпечує сполучення економічних і адміністративних методів керівництва, матеріальних і моральних стимулів підвищення ефективності виробництва, а також підсилення відповідальності кожного працівника за доручену йому справу.
Вирішує всі питання в межах наданих йому прав, доручає виконання окремих організаційно-господарських функцій іншим посадовим особам: заступникам керівника, керівникам виробничих підрозділів підприємства.
Забезпечує додержання законності, активне використання правових засобів удосконалення управління, зміцнення договірної дисципліни і обліку, господарського розрахунку.
Здійснює заходи щодо соціального захисту колективу підприємства, забезпечення і збереження зайнятості працівників.
Представляє підприємство в органах державної влади і у взаємовідносинах з партнерами.
Готує проекти нормативних документів, що вимагають затвердження загальними зборами акціонерів.[6]
Головний бухгалтер - це фінансовий керівник, який звичайно координує діяльність як у сфері фінансового, так і управлінського обліку. До сфери управлінського обліку відноситься планування і контроль, звітність та її аналіз, оцінка і консалтинг. Посадовий рівень і обов'язки головного бухгалтера на різних підприємствах різні. В малих підприємствах його функції мало відрізняються від функцій рахівника, який поєднує факти переважно для складання балансу і звіту про фінансові результати. На великих підприємствах головний бухгалтер є ключовим адміністратором, який допомагає управлінню декількох сотень підрозділів. У більшості фірм статус головного бухгалтера - дещо середнє між двома описаними ситуаціями.[5]
Функції головного бухгалтера такі:
загальне керівництво процесом бухгалтерського обліку;
організація бухгалтерського обліку, контролю та аналізу;
керівництво структурним підрозділом;
підготовка прийняття управлінських рішень на керівному рівні установи чи організації.
Відповідно до зазначених функцій у процесі своєї діяльності головний бухгалтер має забезпечувати:
своєчасне вироблення та реалізацію облікової політики установи (за всіма її складовими);
законність, своєчасність і правильність оформлення носіїв облікової інформації;
повноту обліку коштів загального та спеціального фондів;
достовірність обліку витрат та видатків, обліку виконання кошторису доходів і видатків установи;
точність обліку результатів виконання кошторису доходів і видатків установи;
правильність нарахування відповідних категорій виплат, утримань та нарахувань і своєчасність розрахунків з робітниками і службовцями, стипендіатами, позабюджетними соціальними фондами, з державним бюджетом тощо;
повноту обліку товарно-матеріальних цінностей та контроль за їх збереженням;
повноту та своєчасність розрахунків з дебіторами і кредиторами установи;
здійснення контрольної та аналітичної роботи господарської діяльності установи чи організації;
повноту, достовірність та своєчасність інформаційної бази облікових даних для прийняття управлінських рішень;
зберігання носіїв облікової інформації тощо;
зміцнення фінансової дисципліни.
За широкого спектра функцій і обов’язків головному бухгалтерові надаються права у частині:[11]
встановлення посадових обов’язків для своїх підлеглих;
вимог до структурних підрозділів щодо дотримання порядку оформлення операцій і подання їх до бухгалтерії;
участі в прийомі, призначенні і переміщенні працівників бух галтерської служби та матеріально відповідальних осіб;
візування угод на отримання та відпуск товарно-матеріаль них цінностей, на виконані роботи, надані послуги, а також наказів про встановлення посадових окладів, надбавок до заробітної плати, преміювання тощо;
пропозицій до керівництва стосовно раціонального і ефективного використання коштів загального та спеціального фондів державного бюджету;
перевірки порядку приймання, оприбуткування і витрачання товарно-матеріальних цінностей у структурних підрозділах.
2.2. Техніко-економічний аналіз ТОВ «СІО».
На основі звітності підприємства (Форма-1, Форма-2, Форма-1ПВ) проведемо аналіз техніко-економічних показників (таб. 2.1.-Техніко-економічні показники ТОВ «СІО»)[3]
Таблиця 2.1.- Техніко-економічні показники ТОВ «СІО»
Показники
Од. виміру
2009
2010
Відхилення
Абсолютне
Темп приросту, %
1
2
3
4
5
6
1. Середня вартість сукупного капіталу
Тис. грн.
372,75
596,05
223,30
59,91
2. Серелня вартість власного капіталу
Тис. грн.
167,55
279,00
111,45
66,52
3. Ресурси підприємства
3.1. Середня вартість основних засобів
Тис. грн.
65,85
74,70
8,85
13,44
3.2. Середні залишки оборотніх засобів
Тис. грн.
321,35
541,85
220,50
68,62
3.3. Середня облікова чисельність працівників
Осіб
4
5
1
25
4. Економічні показники
4.1. Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
Тис. грн.
3950,40
3778,30
-172,10
-4,36
4.2. Матеріальні витрати
Тис. грн.
2,30
2,80
0,50
21,74
4.3. Собівартість реалізованої продукції
Тис. грн.
2993,00
2921,50
-71,50
-2,39
5. Фінансові результати
1
2
3
4
5
6
5.1. Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування
Тис. грн.
134,87
141,20
6,33
4,69
5.2. Чистий прибуток (збиток)
Тис. грн.
107,90
115,00
7,10
6,58
6. Показники ефективності використання ресурсів
6.1. Коефіцієн зносу основних засобів
0,25
0,29
0,04
15,56
6.2. Коефіцієн обіговості оборотних засобів
Обороти
12,29
6,97
-5,32
-43,28
6.3. Середній період обороту оборотних засобів
Дн.
29,28
51,63
22,34
76,30
6.4. Коефіцієнт обіговості активів
Обороти
10,60
6,34
-4,26
-40,19
6.5. Рівень витрат на 1 грн. реалізованої продукції
Коп
75,76
77,32
1,56
2,06
28.11.2012 10:11-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора