МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ „ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА” Кафедра інформаційних систем та мереж Лабораторна робота №3 на тему: Базові типи даних. Бібліотечні функції форматованого введення даних з клавіатури та виведення результатів на екран Мета роботи: вивчити правила оголошення змінних базових типів даних та бібліотечні функції форматованого введення даних з клавіатури та виведення їх на екран. Теоретичні відомості Для введення-виведення даних необхідно підключити файл-заголовок stdio.h . Підключення відбувається за допомогою директиви препроцесора #include, наприклад: #include <stdio.h> 1) Форматоване виведення даних відбувається за допомогою функції printf, прототип якої має такий вигляд: int printf (const char *format [, argument, ...]); де format – форматний рядок, argument – зміні або вирази, значення яких виводяться на екран. Форматний рядок функції printf складається із специфікацій форматів. Специфікація форматованого виведення має вигляд: % [flags] [width] [.prec] [size_modifier] type_char, де: flags={-,+|пропуск, #} – набір прапорців, які можуть приймати значення; width ={n|0n|*}– ширина поля виведення; тут n позначає ціле число; prec ={none|0|n|*}– точність виведення чисел та рядків символів; тут none позначає відсутність позначення точності, а n – ціле число; size_modifier ={F|N|h|l|L}– модифікатор розміру типу. Модифікатор типу використовується у комбінації з форматними символами; type_char ={d|i|o|u|x|X|f|e|g|E|G|c|s|p}– символ типу: d значенням аргументу є десяткове цiле число; o вiсiмкове цiле число; x, X шiстнадцяткове цiле число; i цiле число у 10, 8 або 16 системi числення; u беззнакове цiле число; c символ; s рядок символiв; e, E дiйсне десяткове з експонентою (з плаваючою крапкою); f дiйсне десяткове з фiксованою крапкою; g, G найбiльш короткий формат iз e або f; p вказiвник (адреса в 16-вiй системi числення); Крім специфікацій форматів у форматному рядку можна задавати інші друковані та керуючі символи, які будуть виведені на екран. 2) Форматоване введення даних відбувається за допомогою функції scanf, прототип якої має такий вигляд: int scanf (const char *format [, address, ...]); де format – форматний рядок, address – адреси змінних, значення яких вводяться з клавіатури. Форматний рядок функції scanf складається із специфікацій форматів. Специфікація форматованого введення даних за допомогою функції scanf має вигляд: % [flag] [width] [size_modifier] type_char де flag =‘*’ - позначає пропуск введення поля даних із вхідного потоку; width – кількість символів, які будуть прочитані із вхідного потоку; size_modifier ={F|N|h|l|L}– модифікатор розміру типу; type_char ={d|D|i|I|o|O|u|U|x|X|f|e|g|E|G|c|s|p}– символ типу. Дані у вхідному потоці повинні розділятися порожніми символами – пропусками, табуляціями та переходами на новий рядок. Якщо у форматному рядку функції scanf зустрічаються символи, відмінні від допустимих специфікацій формату, то їх необхідно ввести з клавіатури. Це дає можливість розділяти дані вхідного потоку символами, відмінними від порожніх. Програма #include <conio.h> #include <stdio.h> void main(){ long double a=5.763115E+00; double b=2.149998E+02; short c=-401; long d=-29993; float a2=1.324656E+00; char b2='*'; short c2=0425; int d2=0363; puts("Funccia scanf:\n"); scanf("14.6LE,12.6E,hi:11ld\n",&a,&b,&c,&d); printf("%14.6LE,%12.6E,%hi:%11ld\n",a,b,c,d); puts("Funccia printf:\n"); printf("\aa=%-*.0G\a b=%9c\nc=%-010.*hx\nd=%+-*.*X",7,a2,b2,9,c2,8,5,d2); getch(); } Результати виконання програми:
Висновок: на цій лабораторній роботі я ознайомився з форматованим введенням-виведенням на мові Сі. Воно дозволяє вводити та виводити дані у зручному та необхідному нам форматі.