Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Статистика
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ЗМІСТ
Вступ …………………………………………………………3
(17) Статистичні методи визначення цін і тарифів України. 4
(30) Статистика рівня життя населення України. 9
Завдання 1 14
Завдання 2 20
Завдання 3 25
Завдання 4 27
Висновок 34
Література 35
ВСТУП
Статистика – це багатогалузева наука, яка складається з окремих
розділів(загальна теорія статистики, економічна, соціальна , галузеві
статистики), які тісно пов’язані між собою, та дають можливість
різнобічно охарактеризувати розвиток економіки, визначити успіхи і
недоліки, намітити шляхи і заходи щодо усунення небажаних тенденцій.
Тема курсової роботи, яку я виконала звучить так «Статистичні методи визначення цін і тарифів України. Статистика рівня життя населення України.».
Ця тема є досить актуальною в наш час, оскільки стратегічний курс України на побудову високорозвиненої, демократичної і правової держави, яка прагне інтегруватися у світовий та європейський економічний простір, передбачає пріоритетність досягнення соціальних цілей, орієнтацію на людські цінності, що визначають отримання нової якості життя громадян країни, запровадження різних соціальних, економічних, демократичних європейських стандартів життєдіяльності людини. Нині людина, яка є основним джерелом праці, носієм державних економічних відносин, повинна мати відповідний рівень доходів, освітньо-професійний потенціал, належні умови проживання, культурний розвиток, соціальні права та гарантії. Тому на сьогодні головним завданням соціальної політики уряду України є забезпечення належного і підвищення наявного рівня життя населення країни.
(17) Статистичні методи визначення цін і тарифів України.
В Україні, як і в інших країнах, існують різні органи виконавчої влади. На них існуюче законодавство поклало відповідні повноваження в галузі ціноутворення. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, які уповноважені на це урядом України. Координація роботи щодо здійснення політики цін, проведення економічного аналізу рівня та динаміки цін, вжиття заходів щодо коригування цін і тарифів здійснюється відповідними державними органами управління України та їх структурними підрозділами, зокрема, Державною комісією з контролю за цінами, Державною податковою адміністрацією, відділами цін при облдержадміністраціях та ін. Ці органи здійснюють контроль за цінами у взаємодії з профспілками, спілками споживачів та іншими громадськими організаціями.
Втручання держави у процеси ціноутворення передбачає насамперед спостереження за рівнем цін. Цим займаються центральні статистичні управління, а також соціальні партнери (науково-дослідні центри профспілок, спеціальні комісії за завданням голів різних партій, міжнародні організації). Органи статистики забезпечують нагляд за динамікою цін і тарифів в Україні, розробляють індекси їх зміни, обчислюють вплив зміни цін і тарифів на рівень життя населення. В організації статистичного нагляду беруть участь органи, які встановлюють ціни і тарифи, та фінансові органи. Господарські суб'єкти зобов'язані у встановленому порядку подавати необхідну інформацію для здійснення контролю за правильністю встановлення і застосування цін.
Органи державної влади уповноважені здійснювати контроль за додержанням державної дисципліни цін. Державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому в сфері дії вільних цін контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог антимонопольного законодавства.
За порушення державної дисципліни цін встановлюється відповідальність, яка визначається відповідно до Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами державного контролю за цінами [7]. Дія цієї Інструкції поширюється на всі підприємства, організації та установи незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва, розташовані в Україні.
Так, вся необґрунтовано одержана підприємством сума виручки внаслідок порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій, підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства. Крім того, в позабюджетні фонди стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій у банківських установах за рішенням суду у безспірному порядку.
Підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання необґрунтованої виручки. Необґрунтовано одержана суб'єктом господарювання виручка, що підлягає вилученню в доход бюджету, обчислюється:
при порушенні порядку встановлення та застосування цін і тарифів, що регулюються уповноваженими органами, — як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та її вартістю за цінами і тарифами, сформованими згідно з вимогами законодавства;
при неправильному застосуванні вільних цін замість фіксованих або регульованих (декларованих) — як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та цінами, які повинні застосовуватися згідно з вимогами законодавства;
при включенні у вартість продукції та послуг, ціни на які регулюються, фактично невиконаних послуг (робіт) або виконаних не в повному обсязі — як різниця між одержаною виручкою від реалізації і вартістю продукції та послуг, визначеною відповідно до нормативів з урахуванням фактичних обсягів виконання.
Державна інспекція контролю за цінами Міністерства економіки України, державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі на підставі проведених ними перевірок і матеріалів перевірок, здійснених фінансовими та іншими контрольними органами, приймають рішення про вилучення суми, необґрунтовано одержаної суб'єктами господарювання внаслідок порушення державної дисципліни цін, і застосовують штрафні санкції. Рішення складається за формою у трьох примірниках (за зразком, поданим у додатку М), один з яких направляється порушнику, другий залишається у справах органу державного контролю за цінами, який прийняв це рішення.
У випадку невиконання рішення, повного або часткового відхилення претензії чи залишення її без відповіді орган державного контролю за цінами у 30-денний термін подає позов у арбітражний суд про примусове стягнення суми економічних санкцій. Рішення вважається виконаним і знімається з контролю після одержання відповідної інформації про зарахування сум економічних санкцій за належністю.
Підприємства, організації та інші юридичні та фізичні особи мають право оскаржити в господарському суді порушення цін з боку державних органів та вимагати відшкодування завданих їм збитків у випадках реалізації їм товарів і послуг з порушенням чинного законодавства.
Забороненою в Україні є змова продавців про встановлення ціни. Так, зокрема, змова про зміну чи фіксування цін або примушення до їх змін чи фіксування передбачає, що змова про штучне підвищення або підтримання монопольних цін (тарифів), знижок, надбавок, доплат, націнок з метою усунення конкуренції між суб'єктами підприємницької діяльності всупереч вимогам антимонопольного законодавства карається штрафом від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років [25].
Отже, на сучасному етапі розвитку української економіки ринкове господарство не може повністю ефективно виконувати функцію ціноутворення. Об'єктивною необхідністю виступає втручання держави у цю сферу за допомогою державної політики ціноутворення, яка покликана підвищити ефективність механізму вільного ціноутворення і з допомогою якої можливе спрямування економічного розвитку у потрібному напрямку. Отже, паралельно виникає необхідність у контролі за виконанням державної політики ціноутворення в Україні.
Висновок: Ціна - це економічна категорія, яка впливає на соціальне, економічне і політичне становище в країні, тому об'єктивна інформація про рівень цін, аналіз закономірностей і тенденцій їх змін мають велике значення для дослідження стану ринкових відносин, маркетингових служб, при визначенні привабливості товару для споживачів. Ціна є також еквівалентом обміну товару на гроші, тому ціну можна визначити, як суму грошей, сплачених за одиницю товару. Суть ціни, її економічна природа відображаються в функціях ціни. Ціна може виступати як індикатор кон'юнктури ринку або як маркетинговий регулятор ринку, за допомогою якого відбувається вплив на попит та пропозицію, на купівельну спроможність грошової одиниці та інше. Ціна може виступати як посередник і спільномірник при обміні товару на гроші. Ціна — це інструмент утворення прибутку та управління ефективністю. Ціна - це фактор рівня життя населення, який визначає обсяг і структуру споживання та рівень реальних доходів населення. Підвищення загального рівня цін призводить до знецінення грошей, викликаного порушенням рівноваги між грошовою масою і товарними запасами. Таке явище в економічній теорії дістало назву — інфляція. Інфляційні процеси в Україні пов'язані, по-перше, з емісією грошей, незабезпечених товарами , а по-друге, із зростанням рівня витрат виробництва (зростання цін на сировину, нафтопродукти та інше). На конкурентному ринку ціни встановлюються в умовах вільної конкуренції з урахуванням законів попиту та пропозиції, відповідно до середніх цін на конкретні вироби у відповідному місці та часі. Динаміка зміни цін безпосередньо впливає і на попиті на пропозицію. Зміна ціни на один товар викликає зміну попиту на інший товар, якщо вони є взаємозамінними. Таким чином, можна сказати, що ринкове ціноутворення базується на загальних об'єктивних законах, що діють у суспільстві.
(30) Статистика рівня життя населення України.
Рівень життя населення — це соціально-економічна категорія, яка характеризує можливості суспільства щодо забезпечення життя, діяльності та всебічного розвитку. Він виражається сукупністю суспільних відносин і умов, що характеризують життя, працю, побут та інтелектуально-культурний розвиток людей, їх свободу та правову захищеність.[1]
Рівень життя населення — це одна з найважливіших соціальних категорій, що формується під впливом взаємодії всіх суб'єктів економічних відносин. Його підвищення (соціальний прогрес) має бути пріоритетним напрямом державної соціально-економічної стратегії, зокрема спрямованої на реалізацію засад соціально орієнтованої ринкової економіки.
Категорія "рівень життя" акумулює широкий спектр соціально-економічних відносин, котрі виявляються через багаторівневу систему індикаторів стану та умов життєдіяльності особи, домогосподарства, соціальних груп, населення країни та її регіонів. Цю категорію можна розмежувати на три взаємозалежні поняття: умови життя, власне рівень життя, якість життя (рис.2.1).
/[2]
Рис. 2.1
Згідно з нормативами чи стандартами виокремлюють такі рівні життя населення:
— достаток — це рівень життя, який дає змогу користуватись усіма благами, що забезпечують всебічний розвиток людини;
— нормальний рівень життя — забезпечує раціональне споживання відповідно до науково обґрунтованих норм та нормативів, що дає можливість людині відновлювати свій фізичний та інтелектуальний потенціал;
— бідність — це життя, за якого споживання відбувається на рівні збереження працездатності як нижньої межі відтворення життєвих сил.[4]
Стан і розвиток суспільства визначається значною кількістю та складом його населення, його трудовими можливостями, рівнем та якістю життя. Показники кількості, складу, динаміки населення, рівня його життя дають змогу судити про можливості соціально-економічного розвитку країни, його тенденціях, вказують державі заходи, які необхідно вжити для розвитку народонаселення. Саме населення країни є джерелом ресурсів для праці, носієм конкретних економічних відносин.[3]
Статистичні органи поки що не публікують узагальнених показників рівня життя людей за областями та економічними районами, тому виникає потреба в порівнянні господарського розвитку цих регіонів. Для цього використовують систему загальноекономічних показників, які характеризують рівні регіонального господарського розвитку. Ця система дає змогу ранжирувати області та райони за рівнем економічного розвитку, виявляти причини відставання окремих регіонів. Такими показниками є:
— розподіл національного багатства, виробленого сукупного суспільного продукту та національного доходу за регіонами;
— розвиток основних галузей матеріального виробництва промисловості, сільського господарства і транспорту;
— використання робочої сили.[6]
Статистика ще не обліковує створеного за областями та економічними районами національного доходу. Цей показник можна було б використовувати для зіставлення рівнів економічного розвитку.
Важливим завданням науки нині є розроблення показників для виявлення конкретної залежності між рівнем економічного розвитку та рівнем спеціалізації, комплексності, станом розвитку виробничої і соціальної інфраструктури як у районах, так і між районами на різних стадіях господарського розвитку.
Аналіз рівня життя людей має певні особливості. Насамперед слід враховувати відмінності в умовах життя населення, спричинені природними, національними та соціально-економічними чинниками. Для цього треба знати сучасні й перспективні потреби населення окремих регіонів, особливості способу життя людей різних районів країни. З цією метою розробляють науково обґрунтовані норми споживання матеріальних благ і послуг, складають раціональний бюджет цього споживання, який відображає ці потреби на перспективу. Рівень задоволення потреб населення визначають як співвідношення фактично досягнутого рівня споживання матеріальних і духовних благ з раціональними нормами споживання, розрахованими для населення певного регіону. Крім того, варто враховувати конкретні умови життя людей, які визначають характер споживання матеріальних і духовних благ. Ці відмінності відображають специфіку споживання матеріальних благ міським і сільським населенням, їх доступність (віддаленість населених пунктів від великих міст).
Рівень життя характеризується також низкою синтетичних показників, до яких належать: фонд споживання у використовуваному національному доході, реальні доходи населення, номінальна заробітна плата робітників і службовців, реальна заробітна плата робітників і службовців, доходи селян від особистого господарства, суспільні фонди споживання, обсяг роздрібного товарообороту.
Для визначення тенденції рівня життя порівнюють величину й динаміку споживання продуктів харчування та непродовольчих товарів, житлових і комунально-побутових послуг, а також послуг транспорту, зв'язку, соціально-культурної сфери, умов відпочинку та праці тощо.
Міжнародна статистика розраховує показник життєвого рівня за валовим внутрішнім продуктом (ВВП) або валовим національним продуктом (ВНП) на одну особу. [9]
За останні роки в Україні істотно змінилися структура й обсяги грошових доходів населення. У структурі грошових доходів зберігається тенденція до зниження частки заробітної плати. Якщо в 1990 р. вона становила 70,9 % заробітної плати 1985 р. ( 1985 р. = 100 % ), то в 2012р. — лише 41,9%. Дохід на одну особу в 2012 р. дорівнював 18 383,5 грн.
Співвідношення між найвищим та найнижчим рівнями заробітної плати на галузевому рівні становило 6 разів, на регіональному — 2,7 разу.
Падіння розміру реальної заробітної плати призвело до того, що вона в Україні не забезпечує навіть простого відтворення робочої сили, не кажучи вже про виконання нею функції стимулювання.
Водночас у структурі грошових доходів зростає частка інших доходів, які перебувають у "тіні" й не оподатковуються.
Найвідчутнішими наслідками зниження реальних доходів і платоспроможного попиту населення е зниження обсягів споживання продуктів харчування, погіршення його структури, якості та асортименту, що призводить до скорочення тривалості життя населення.
Падіння індексу людського розвитку було зумовлене, крім зростання бідності, зниженням рівня освіти, несприятливою екологічною ситуацією, погіршенням стану здоров'я та скороченням тривалості життя населення. За останні роки зниження людського потенціалу держави зумовило від'ємний приріст населення та відплив висококваліфікованих спеціалістів.[11]
Висновок: Добробут суспільства визначається рівнем добробуту кожного його громадянина. Сьогодні більшість українських громадян почувають себе приниженими через надзвичайну бідність і неможливість забезпечити собі й своїй сім'ї нормальні умови життя. Доходи значної частини населення не досягають прожиткового мінімуму, що негативно відбивається на соціальному самопочутті, психічному і фізичному здоров'ї людей. При цьому розрив у рівні доходів найбільш і найменш забезпечених груп населення досягнув критичного рівня.
Це суттєво гальмує процеси соціальної трансформації українського суспільства, створення середнього класу, котрий у розвинених країнах є гарантом соціально-політичної стабільності, головною продуктивною силою суспільства.
Україна лише тоді стане сучасною демократичною державою з розвиненою економікою і культурою, коли у складі українського середнього класу будуть не лише бізнесмени і комерсанти, але й учені, лікарі, працівники освіти, культури, інженерно-технічні працівники, кваліфіковані робітники, трудові доходи яких дозволять забезпечити високі життєві стандарти та якість життя.
Політика доходів в умовах перехідного періоду повинна спрямовуватися на розв'язання двоєдиного завдання: подолання надмірної диференціації доходів різних соціальних груп і зростання реальних доходів більшості українських громадян.
У соціальній сфері головним завданням має стати цілеспрямоване забезпечення надійних передумов реалізації прав та свобод громадян у всіх їх виявах, утвердження середнього класу - основи політичної стабільності та демократизації суспільства, значне обмеження загрозливої диференціації доходів населення та подолання бідності. Ідеться не лише про істотне посилення соціальної спрямованості курсу реформ, а й про її перетворення на важливий інструмент прискорення економічного зростання, зміцнення злагоди і порозуміння в суспільстві. Побудова в Україні соціально орієнтованої ринкової економіки європейського типу - визначальний чинник посилення суспільної привабливості реформ, забезпечення їм широкої громадської підтримки, утвердження сучасних європейських стандартів якості життя.
ЗАВДАННЯ 1.
Маємо дані про розподіл пасажирів за розміром витрат часу на дорогу до присадибних ділянок. За результатами даних представлених у таблиці розрахувати:
Середній рівень витрат часу;
Моду і медіану за допомогою формул та графічно;
Показники варіації чисельності пасажирів, розмах варіації, квадратичний коефіцієнт варіації;
Середнє лінійне і квадратичне відхилення;
Загальну дисперсію трьома методами;
Коефіцієнт осциляції;
Коефіцієнт детермінації;
Емпіричне кореляційне відношення.
Зробити висновки.
Номер варіанту - 2
№ п/п
Витрати часу, хв.
Чисельність пасажирів, чол.
1
До 20
53
2
20-30
15
3
30-40
54
4
40-50
21
5
50-60
34
6
60-70
98
7
70-80
54
8
80-90
29
9
90-100
34
10
Більше 100
15
Разом
407
Доповнимо таблицю необхідними даними:
Таблиця 1.1
№
Витрати часу, хв.
Чисельність пасажирів, чол.(f)
x
fx
Кумуля-тивна частота
f
1
До 20
53
15
795
53
42.9
2273.7
2
20-30
15
25
375
68
32.9
493.5
3
30-40
54
35
1890
122
22.9
1236.6
4
40-50
21
45
945
143
12.9
270.9
5
50-60
34
55
1870
177
2.9
98.6
6
60-70
98
65
6370
275
7.1
695.8
7
70-80
54
75
4050
329
17.1
923.4
8
80-90
29
85
2465
358
27.1
785.9
9
90-100
34
95
3230
392
37.1
1261.4
10
Більше 100
15
105
1575
407
47.1
706.5
Разом
407
600
23565
2324
250
8746.3
Продовження таблиці 1.1.
№ п/п
1
1840,41
97541,73
-4184540
179516775
2
1082,41
16236,15
-534169
17574171
3
524,41
28318,14
-648485
14850316
4
166,41
3494,61
-45080,5
581538,05
5
8,41
285,94
-829,226
2404,7554
6
50,41
4940,18
35075,28
249034,47
7
292,41
15790,14
270011,4
4617194,8
8
734,41
21297,89
577172,8
15641383
9
1376,41
46797,94
1736204
54940630
10
2218,41
33276,15
1567307
167325660
Разом:
8294,1
267978,87
-1227335
455299107
Визначимо середини інтервалів Х та середній рівень витрат часу: Величина відкритого інтервалу визначається із величини інтервалу, суміжного з даним.
Середній рівень витрат часу обчислюється за формулою:
Середні витрати часу на дорогу до присадибних ділянок для пасажирів становлять 57,9 хв.
Визначимо моду за формулою:
- мінімальна межа модального інтервалу,
- величина модального інтервалу,
- частота модального інтервалу,
- частота інтервалу попереднього від модального.
=60+10
(98−34)
98−34
+(98−54)
=65.93 хв.
/
Медіана обчислюється за формулою:
, де
- це є нижня межа медіанного інтервалу, - розмір медіанного інтервалу,
- сума накопичених частот в інтервалах що передують медіанному,
- частота медіанного інтервалу, - сума напівчастот.
х <Ме < Мо – асиметрія лівостороння.
/
Розмах варіації чисельності пасажирів:
;
хв.
Квадратичний коефіцієнт варіації:
=
25,66
57,9
=0,44
Середнє лінійне відхилення:
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора