Порівняльна характеристика властивостей різних видів тари та упакування продовольчих товарів. Індивідуальна робота з Товарознавство. Робота № 518193

Перехід до торгівельного партнера Binance

Порівняльна характеристика властивостей різних видів тари та упакування продовольчих товарів

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Національний університет водного господарства та природокористування

Інститут:

Не вказано

Факультет:

Не вказано

Кафедра:

Кафедра менеджменту

Інформація про роботу

Рік:

2011

Тип роботи:

Індивідуальна робота

Предмет:

Товарознавство

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Національний університет водного господарства та природокористування Кафедра менеджменту ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА з дисципліни «Товарознавство» на тему: «Порівняльна характеристика властивостей різних видів тари та упакування продовольчих товарів» Зміст: Вступ……………………………………………………………………..3ст. Класифікація і асортимент тари…………………………………….5ст Споживчі властивості… ……………………………………………10ст Фактори, що формулюються споживчі властивості товару та його якість………………………………………………………………....14ст Сировина… ……………………………………………………...14ст Технологія виробництва………………………………………...16ст Технологічні дефекти………………………………………….. .19ст Фактори, що сприяють збереженню якості тари та упаковки…...24 ст Маркування та упаковка… ……………………………………..24ст Зберігання та транспортування………………………………....29ст Оцінка якості тари та упаковки…………..………………………...32ст Органолептичні показники……………………………………...32ст Фізико-хімічні показники……………………………………….33ст Показники безпеки……………………………………………....35ст Сучасний ринок тари та упаковки………………………………. ..36ст Асортимент… …………………………………………………...36ст Виробники… …………………………………………………….38ст Насиченість ринку тарою та упаковками… …………………...39ст Висновок…. …………………………………………………………….42ст Список використаної літератури…. …………………………………..43ст Вступ Сучасний ринок продовольчих товарів – економічна система, в якій ринковий механізм (ціна, попит, пропозиція) є основним засобом координації у сфері виробництва товарів та розподілу їх серед споживачів. Останні роки характеризуються поліпшенням ситуації на ринку продовольчих товарів. У ході ринкових перетворень розвиваються різні організаційно-правові форми господарювання, що сприяє створенню конкурентного середовища і розширенню асортименту продовольчих товарів. Стабільним попитом користуються вітчизняні продукти харчування, дещо збільшився експорт аграрної продукції. Проте ринок продовольства є недовершеним, попит на продовольство задовольняється не за рахунок збільшення виробництва продукції, а формується в умовах низької платоспроможності населення, фактичне споживання продуктів харчування не досягає рівня раціональних фізіологічних норм. Сільське господарство – головний виробник продовольства – функціонує в умовах незадовільного матеріально-технічного забезпечення, слаборозвиненої ринкової інфраструктури, загострення соціальних питань, дефіциту практичного досвіду підприємництва, неефективності заходів державного регулювання. Дослідження проблем формування ринків продовольчих товарів мали відповідне відображення в наукових працях учених-економістів – Амбросова В.Я., Бойка В.І., Зінов’єва Ф.В., Пасхавера Б.Й., Саблука П.Т., Шпичака О.М., Шубравської О.В. та ін. Розробкою методичних основ дослідження товарних ринків займалися вітчизняні та закордонні вчені: Гуменюк К.В., Додонов С.В., Лір В.Є., Паценко О.Ю., Точилін В.О., Чепурко В.В., Lissitsa А., Farrell M.J., Dellmann K., Pedell K.L., Cooper W.W. , Norman M., Stocker B. та ін. Разом з тим відсутній комплексний підхід до вивчення стану ринків продовольства. Необхідно систематизувати різні методичні підходи до дослідження товарних ринків. Потребують уточнення критерії оцінки продовольчої безпеки регіону, необхідно визначити пріоритети у формуванні споживчого попиту на ринку продовольчих товарів та напрямки стабілізації розвитку і підвищення ефективності виробництва продовольства на рівні регіону. Важливість і необхідність вирішення цих складних питань обумовили актуальність теми дослідження. Класик теорії упаковки Т. Хайн уважає, що головна відмінність між супермаркетом і традиційним ринком полягає в тім, що в першому акт продажу фактично відбувається без участі людини, бо роль продавця значною мірою відіграє упаковка. Упаковка стала невід'ємною частиною нашого життя. Упаковок так багато, що людина вже не зосереджує на них спеціальної уваги, але вони діють через підсвідомість. Люди постійно перебувають у контакті з різними упаковками: яскравими, які привертають увагу, оригінальними, які полегшують користування товарами. Інформативними, які допомагають зрозуміти, що люди матимуть, коли придбають той чи той товар. Упаковка входить у будинки, квартири як рівноправна складова інтер'єру, заповнюючи кухні, ванні кімнати та спальні. Вона відгукується на сучасні смаки та нові уявлення про комфорт. Упаковка багато важить для виробника товару, бо вона є одним із основних засобів привертання уваги споживача та створення довіри до товару. Покупця готують до покупки за допомогою різних заходів (рекламування, персональний продаж, стимулювання попиту тощо), але найчастіше примушує його щось вперше купити саме вдала упаковка. Якщо куплене сподобається, покупець надалі шукатиме тільки таку упаковку, бо вона створює так необхідні виробнику асоціації товаром та із самим виробником. Класифікація та асортимент тари Різноманіття властивостей та особливостей товарів, різні умови їх транспортування, зберігання і відпускання викликають необхідність виробництва великої кількості видів тари, до якої належать ящики, бочки, барабани, фляги, банки, мішки та ін. Класифікація тари проводиться за низкою ознак, основними з яких є: • функції в процесі обігу; • кратність використання; • стійкість до зовнішніх механічних впливів; • конструкційні особливості; • призначення; "види; типи і типорозміри; • матеріал виготовлення; • наявність специфічних властивостей; • метод виготовлення та ін. Так, за функціями в процесі товарного обігу вирізняють споживчу, транспортну тару і тару-обладнання. Споживча тара — це функціонально самостійний виріб, який містить раціональний за обсягом використання споживчий запас, забезпечує безпосередній захист його кількості та якості протягом необхідного часу і становить єдину з запасом товару вартість. Споживча тара — це тара, в яку розфасовують товари для доставки і продажу споживачам, вартість якої звичайно включається в його ціну. Споживча тара має бути зручною, легкою, дешевою, красивою, надавати вичерпну інформацію про товар. Найпоширенішими видами споживчої тари є коробки, пляшки, банки, флакони, пакети. Транспортна тара — це самостійна транспортна одиниця, в яку затарюють різноманітні товари, упаковані або не упаковані в споживчу тару. У транспортній тарі товари перевозять і зберігають у процесі їх руху від виробництва до споживання, але не реалізують покупцям. Вартість транспортної тари включається у вартість товару лише частково. До транспортної тари належать ящики, бочки, мішки, фляги тощо. Тара-обладнання — це технічний засіб, призначений для укладання, транспортування, зберігання і продажу з нього населенню товарів за методом самообслуговування, який відповідає стандартам або технічним умовам, затвердженим у встановленому порядку. За кратністю використання тара ділиться на багатооборотну і тару разового використання. Багатооборотна тара призначена для багаторазового використання її при постачанні товарів. Цю тару періодично ремонтують на тароремонтних підприємствах і повертають постачальникам-виробникам продукції. Різновидом багатооборотної тари є інвентарна (виробнича) тара, котра належить конкретному підприємству, зазначена його тавром, інвентарним номером і підлягає поверненню даному підприємству. Тара разового використання після реалізації упакованих у неї товарів утилізується. За призначенням тару поділяють на універсальну і спеціалізовану (для упакування однієї певної групи товарів). За видами заведено виділяти групи тари, які різняться між собою геометричними формами, — ящики, пляшки, бочки, пакети, туби та ін. У межах окремих видів тари з урахуванням її конструкції та матеріалу виготовлення виділяють окремі типи тари, а в межах цих типів, у свою чергу, з урахуванням габаритів тари виділяють типорозміри тари. За матеріалом виготовлення тара поділяється на: дерев'яну, картонну, паперову, текстильну, металеву, скляну, керамічну, полімерну, комбіновану. Найбільш розповсюдженою на сьогодні є дерев'яна тара: дерев'яні ящики, бочки, барабани, клітки, решітки, різноманітні за формою і місткістю. Дерев'яна тара відрізняється високою міцністю та стійкістю до зношення, її недоліком є порівняно висока маса тари. Дерев'яні ящики можуть виготовлятися з дощок, фанери, а також з комбінацій цих матеріалів; вони бувають з кришкою та без неї. Дерев'яні ящики складаються з дна, двох головок, двох боковин і кришки, які закріплюються на з'єднувальних планках залізними кутниками або дротом і цвяхами. Для упакування більшості продовольчих та непродовольчих товарів (у первинній упаковці чи насипом) використовуються дерев'яні ящики із суцільними боковинами найрізноманітніших конструкцій; для упаковування овочів, фруктів — решітчасті ящики. Дерев'яні ящики різняться за конструкцією (нерозбірні, розбірні, складані), розмірами, призначенням (для овочів, фруктів, ягід, кондитерських виробів, виробів рибної промисловості тощо) і застосовуються для зберігання і транспортування товарів масою до 200 кг. Дерев'яні і фанерно-штамповані бочки використовуються для упакування багатьох продовольчих товарів завдяки високій стійкості до механічних навантажень, поштовхів, ударів, зручності переміщення та штабелювання. За призначенням вирізняють бочки заливні (для затарювання вина, пива, коньяку, соків, інших рідин та напіврідких товарів) та сухотарні (для насипних і твердих товарів). Для затарювання хімічних продуктів (терті фарби, пігменти, барвники) і насипних продтоварів (яєчний та молочний порошки) використовуються також дерев'яні і фанерні барабани. Дерев'яна тара, як правило, є багатооборотною і підлягає обов'язковому поверненню. Паперова і картонна тара (ящики, коробки, пакети, мішки) дуже широко використовується в торгівлі розвинутих країн, витісняючи насамперед дерев'яну тару. Вона містка, стійка до стискання, вібрацій та ударів, легка, дешевша від дерев'яної, забезпечує герметичність та ізотермічність усередині тари; процес виробництва паперової та картонної тари характеризується високим рівнем механізації та автоматизації, а після використання така тара легко піддається повторній переробці. Картонні ящики виготовляють, як правило, з 3-, 4- або 6-шарового гофрованого картону, картонні коробки — з пресованого картону. Для упакування насипних товарів застосовують бітумовані, дубльовані або вологостійкі паперові мішки, які за способами виготовлення бувають зшиті і склеєні, з відкритою або закритою (з клапаном) горловиною. Бітумовані (оброблені спец-розчинами) паперові мішки називаються крафт-мішками. Максимальна маса продукції, яка може упаковуватися в паперовий мішок, — 50 кг. Пакети виготовляють зі спеціального пакувального паперу. Текстильна тара включає мішки, виготовлені з лляної, напівлляної, бавовняної, комбінованої (лляно-джутової, лляно-джуто-кенафної) тканини, а також пакувальної тканини. Для текстильної тари характерними є низький коефіцієнт маси тари, достатня міцність, можливість застосування для упакування широкого асортименту насипних і навальних товарів. У торгівлю тканинні мішки надходять з різними насипними і навальними продовольчими товарами: для перевезення зернових і насипних продтоварів застосовуються продуктові тканинні мішки,, цукру — лляно-джуто-кенафні (т. зв. "цукрові") мішки; для перевезення овочевої продукції та картоплі — сітчасті тканинні мішки. При цьому використовуються мішки звичайної та підвищеної міцності; вирізняють мішки ємністю 50, 100 кг та маломірні. Пакувальні тканини застосовуються для пакування швейних, трикотажних, килимових виробів, тканин. Металева тара — бочки, бідони, барабани, фляги, каністри, банки з листової сталі, спеціальної жерсті, алюмінію — використовуються для перевезення і зберігання товарів зі специфічними властивостями — рідких, летких, вогненебезпечних. Металева тара характеризується високою механічною міцністю, герметичністю, термостійкістю, довговічністю, економічністю і великою вантажопідйомністю. Для запобігання взаємодії тари з харчовими продуктами її внутрішню поверхню покривають спеціальними лаками або нейтральними металами. , Скляна тара — банки, пляшки, балони, флакони різних форм і місткості, які використовуються для пакування продукції косметичної, хімічної, харчової промисловості. Вадою скляної тари є її нестійкість до механічних впливів і потреба в наявності жорсткої транспортної тари й м'яких пакувальних матеріалів при перевезенні. Переважна більшість різновидів скляної тари належить до споживчої тари; проте окремі її види вважаються багатооборотною тарою і підлягають збиранню та поверненню постачальникам. Керамічна тара (пляшки, банки, балони, флакони оригінальної форми) використовується для певних лікеро-горілчаних виробів, парфумерно-косметичної продукції, деяких кислот тощо. Полімерна тара — ящики, мішки, бочки, пакети, коробки, туби, каністри — характеризується міцністю, відсутністю постійних деформацій, хімічною стійкістю, легкістю, здатністю зафарбовуватися в будь-який колір. Для її виробництва застосовуються поліетилен (зокрема для виготовлення ящиків, бочок, лотків, мішків), полістирол, полівінілхлорид, целофан, інші синтетичні матеріали, які забезпечують надійний захист упакованих товарів. Найбільш перспективним матеріалом для виробництва полімерної тари вважається поліпропілен. Тару класифікують також за наявністю специфічних властивостей: ізотермічна, ізобарична, герметична, пилонепроникна, вологонепроникна, тара для аерозолів, ароматизована, їстівна, тара-іграшка, подарункова тара (тара-сувенір) тощо; за методом виготовлення — лита, штампована, бондарна, клеєна, виготовлена литтям під тиском тощо. 2. Споживчі властивості Споживча (внутрішня) тара надходить до споживача зпродукцією і не являє собою самостійної транспортної одиниці. Вартість споживчої тари - пакетів, коробок, тубов, банок і т. п.,як правило, включається у вартість товару. Ода повинна бути зручною,дешевої, легкої, оформленої. Її оформлення має нести велику рекламнуі інформаційне навантаження. Одним з різновидів споживчої тари є подарунковатара, художньо-конструкторське виконання якої повинно підкреслюватипризначення продукції (товарів) як подарунок, сувенір. Тара-обладнання - це пристрій, призначений длятранспортування, тимчасового зберігання, викладки і продажу товарів. За призначенням тару поділяють на універсальну і спеціалізовану. Універсальна тара може бути використана для затарювання різнихтоварів, спеціалізована тара - тільки для певних товарів. Залежно від належності слід розрізняти тару загального таіндивідуального користування. Тара загального користування може застосовуватисярізними підприємствами та організаціями. До тарі індивідуальногокористування відноситься інвентарна тара, що виготовляється за спеціальнимзамовленням для централізованої доставки товарів на роздрібні торговіпідприємства. Вона є власністю підприємств промисловості абооптових торгових підприємств. За кратності використання тара поділяється на багатооборотні, поворотнуі разового використання. Багатооборотні тара призначена для багаторазового її використанняпри поставках продукції. Сюди відносяться ящики, бочки, фляги, мішки й іншатранспортна тара. До поворотної тари відноситься тара, що була у використанні, якудоцільно використовувати повторно. Вона підлягає здачі постачальникуобов'язковому порядку. Разова тара призначена для одноразовоговикористання при поставках продукції. Це коробки з-під цукерок, сірників,цигарок та інша споживча, а також транспортна тара, яка післяїї використання підлягає утилізації. Залежно від матеріалу виготовлення тару підрозділяютьдерев'яну, картонну, паперову, текстильну, металевий, скляний,керамічну, полімерну і комбіновану. Дерев'яна тара найбільш поширена у зверненні. Її виготовляютьз деревини різних порід. До цієї групи тари відносять ящики, бочки ікошика. Ящики бувають дощаті, фанерні і комбіновані. Конструктивнимиелементами скриньок є: дно, дві голівки, дві боковини і кришка. Дляупаковки промислових і продовольчих товарів використовують щільнозбиті ящики; для овочів, фруктів, винно-горілчаних виробів --гратчасті. У відповідності зі стандартами випускається декілька видівдощатих та фанерних ящиків для продукції рибної промисловості, кондитерськихвиробів, консервів, овочів і фруктів, а також інших продовольчихтоварів, продукції легкої промисловості та інших непродовольчихтоварів. Розрізняються вони між собою за розмірами, призначенням, обсягомдеревини, що пішла на виготовлення деталей ящиків, і за іншими ознаками. Бувають нерозбірні, розбірні і складні ящики. Місткість їх можескладати до 200 кг продукції. Дерев'яні бочки виготовляють з деревини різних порід. Складаютьсявони з кленок, днищ і обручів. З клепок і днища збирають остов бочки. НаНаприкінці клепок є Утори (пази), в які вставляють дно. Остов бочки ззовнішнього боку обтягнутий симетрично розташованими обручами. Бочки підрозділяються на заливні і сухотарние. У заливні бочкизатарюватися рибу в тузлук, пиво, вина та інші рідкі продукти, усухотарние бочки - сухі молочні продукти, яєчний порошок, суху фарбу,замазку і т. п. У днище заливних бочок є отвір для заливанняропи, тузлук і т. п. Дерев'яні бочки випускають різної ємності. Наприклад, соки, морси,коньяки і коньячний спирт, вина затарюватися в бочки місткістю від 50 до 600 л;рибну і плодоовочеву продукцію, топлене масло, маргарин - від 15 до 250 л. Сипучі і пастоподібні товари затарюватися в фанерні барабанимісткістю від 10 до 100 л. Для збору, зберігання та транспортування овочів, фруктів, риби ідеяких інших продуктів використовують прутяние і драночние кошика. Тара може бути виготовлена з шпону з прошарками еластичної гуми. Виробництво тари з такого матеріалу (резофана) дозволяє значнозменшити її власна вага без зниження показників міцності івологостійкості, характерних для дерев'яної тари. До картонній тарі відносять коробки і ящики. Коробки виготовляють зпресованого картону, ящики - із пресованого і гофрованого. Картоннатара легше дерев'яної в 2,5-4 рази на одиницю затарений продукції. Для їївиготовлення потрібно в кілька разів менше деревної маси. Сировиною дляїї виготовлення можуть служити відходи ділової деревини. Виробництвокартонної тари і процес її затарювання легше механізувати. У зв'язку зцим картонна тара все ширше застосовується для затарювання як промислових,так і продовольчих товарів. У залежності від призначення, конструкції, розмірів і деяких іншихознак картонні ящики підрозділяються більш ніж на 10 типів (длякондитерських виробів, для продукції м'ясної і молочної промисловості і т.д.). Для затарювання сипучих товарів використовується паперова тара. До неївідносяться паперові мішки та пакети. Мішки підрозділяють на бітумірованние (крафт-мішки), дубльовані і вологоміцний. Бітумірованние мішкипросочують спеціальними розчинами. Крім того, за способом виготовлення їхпідрозділяють на склеєні та зшиті, з відкритою та закритою горловиною. Длявиготовлення пакетів використовують спеціальну пакувальний папір. Текстильно-мочальная тара в основному представлена тканинними ісітчастими мішками, пакувальних тканинами. Мішки виготовляють з лляних,напівлляних, льноджутових, льнокенафних, льноджутокенафних та інших тканин,а також із сітки або гардинного полотна. Залежно від призначення вониділяться на мішки сітчасті з-під картоплі й овочів, тканинні мішки з-підцукру і тканинні мішки з-під хлібопродуктів і насіння сільськогосподарськихкультур. Як правило, мішки випускаються місткістю 50 і 100 кг. Пакувальні тканина (бавовняна або лляна) використовується дляупаковки тканин, швейних, трикотажних і килимових виробів, а також іншихтоварів. 3. Фактори, що формулюються споживчі властивості товару та його якість Сировина Картонна й паперова тара виготовляється з листового, пресованого, клеєного й гофрованого картону та паперу. Картонна тара-використовується у вигляді різних ящиків, барабанів і лотків, а паперова — у вигляді мішків. Картонні ящики виготовляються здебільшого з тришарового гофрованого картону місткістю до 40 кг і більше. Барабани картонні використовуються для пакування тих самих видів продукції, що й дерев'яні. Вони можуть бути також вологозахисною тарою для гігроскопічних матеріалів. Значного поширення набула паперова тара у вигляді мішків] (крафтмішки), які застосовуються для тарування сипких будівельних (в'яжучих) матеріалів і хімікатів. Паперові мішки бувають І двох видів: звичайні й вологонепроникні. Перші використовують для негігроскопічних сипких будівельних матеріалів і хімікатів, а другі — для гігроскопічних матеріалів. Вага наповненого чотири-шести шарового паперового мішка не повинна перевищувати 50 кг. Полімерну й комбіновану тару виготовляють з поліетилену, полівінілхлориду, полістиролу, поліпропілену та інших подібних і матеріалів. полімерна й комбінована тара використовується у вигляді ящиків, бочок, каністр, сулій, мішків» лоіків, тощо. Пласт-1 масові ящики виготовляють з поліетилену високої щільності місткістю до 20 кг і більше. Поліетиленові бочки призначаються для] транспортування та зберігання різних рідин і сипких матеріалів Місткість їх досягає 50 л і більше. Для транспортування та зберігання різних рідин широко використовують також поліетиленові каністри і сулії місткістю до 20 л. Для транспортування та зберігання сажі, мінеральних добрив та інших сипких матеріалів використовують поліетиленові мішки місткістю 50 кг. Нині небувалого поширення набули різні види споживчої полімерної тари —поліетиленові пакети найрізноманітнішої конструкції та з оригінальним оформленням. Металеву тару використовують для пакування матеріалів, які мають здатність самозайматися, а також летких і хімічно агресивних матеріалів, рослинної олії, лаків, фарб тощо. До основних видів металевої тари відносять бочки, балони, ящики, барабани, бідони, фляги, банки, коробки тощо. За розміром її поділяють на велико- (бочки, балони, ящики), середньо- (барабани, бідони, фляги) і дрібно-габаритну (банки, коробки, лотки). Металева тара виготовляється з тонкої листової сталі, кровельної та оцинкованої сталі й білої жерсті. Газові балони виготовляють із цільнотягнутих труб. Для транспортування й зберігання різних агресивних матеріалів, які хімічно взаємодіють із металом, використовують бочки з внутрішнім хімічностійким покриттям місткістю до 200 кг. Антиокисне покриття використовують також для кришок, банок та іншої тари, призначеної для харчових продуктів. Комбінована тара виготовляється шляхом поєднання різних матеріалів (полімерні матеріали, метал, фольга, тканина, дерево та ін.) з метою отримання довговічних, міцних і зручних в обігу виробів. За конструкційними особливостями тару поділяють на нерозбірну, розбірну, складану, розбірно-складану, суцільну, решітчасту, відкриту і закриту, а також само руйнівну. За стійкістю до зовнішніх механічних впливів тара поділяється на жорстку (дерев'яні і металічні ящики і бочки, скляна тара), напівжорстку (картонна тара), м'яку (паперова, текстильна тара). 3.2 Технологія виробництва Перспективне виробництво виробів термоформування. Широке поширення процесів термоформування для виготовлення одноразової тари та упаковки у вигляді лотків і контейнерів пояснюється простотою виготовлення, компактністю, відносною дешевизною використовуваного устаткування і технологічного оснащення. На відміну від технології лиття під тиском при виготовленні виробів методом термоформування потрібно значно більше проста конструкція формуючих елементів, а виготовлення готової продукції виробляється з листових рулонних матеріалів. Недорогі матеріали і обладнання, стабільний попит на кінцеву продукцію роблять технологію термоформування одним з найбільш привабливих напрямків для розвитку малого бізнесу у сфері громадського харчування, дизайну, транспорту, машинобудування, сільського господарства та будівництва. Технологія термоформування поділяється на кілька видів: вакуумне, пневматична, з попередніми нагрівом і витяжкою, штампування та ін а також комбінування перерахованих методів. Оскільки зазначені методи передбачають нагрів термопластичний листової заготовки до високоеластіческого стану, з подальшим формуванням і охолодженням, їх можна об'єднати загальною назвою «Термоформування». При вакуумному формуванні листова заготівля з термопластичного матеріалу спочатку нагрівається для розм'якшення. Потім у формі створюється розрядження, що в результаті лист під впливом перепаду тисків з двох протилежних сторін листовий заготовки щільно прилягає до стінок форми, набуваючи конфігурацію порожнини. Принцип пневматичного формування аналогічний вакуумному формуванню. На першій стадії відбувається нагрів листового матеріалу і переведення його в розм'якшене стан. Далі формування здійснюється шляхом створення надлишкового тиску. Перевага пневмоформованія перед вакуум-формуванням полягає в можливості використовувати більш високий тиск (0,15-2,5 МПа) для виробів з більш товстими стінками і великогабаритних деталей з невеликою різнотовщинності, чітким рельєфом і стабільними геометричними розмірами. Для порівняння, при вакуумному формуванні тиск складає 0,06-0,085 МПа. Для виробів складної форми використовують комбіноване пневмо-вакуум формування, в тому числі з попереднього механічного витяжкою. Основними параметрами технологічного процесу, що забезпечують якісне формування виробів, є: оптимальна температура формування; час витяжки; час нагрівання листа; температура форми. Нижче представлені деякі дані по температурних режимів: Матеріал Т заготовки, оС Т форми, оС ПЕНД 120-135 50-70 ПЕВТ 90-135 50-70 ПС 115-150 50-65 ПП 150-190 50-80 ПММА 120-200 40-60 Види шлюбу (причина, спосіб їх усунення): - Різнотовщинність (різнотовщинність вихідного листа, регулювання ступеня витяжки, нагріву по зонах) - Освіта складок (надмірний тиск повітря на стадії попередньої витяжки) - Підвищена вразливість (низька температура листа, малий час прогріву, погана робота нагрівачів) - Розрив листа (вибір матеріалу, низька температура форми) - Погана підготовка, нечіткий рельєф (низька температура листа, форми) - Прилипання вироби до поверхні форми (конструкція форми, перегрів листа) 3.3 Технологічні дефекти Приймання товарів за якістю є важливою операцією торгово-технологічного процесу складу, яка покликана забезпечити надходження на склад тільки товарів належної якості відповідно до умов договорів та нормативно-технічної документації. Приймання товарів за якістю полягає в зіставленні якості товару, що надійшов, та його комплектності, а також тари, упаковки і маркування з вимогами стандартів, технічних умов (ТУ), умовами договорів і з даними супровідних документів постачальника, які засвідчують якість даних товарів (технічні паспорти, сертифікати,рахунки-фактури, специфікації та ін.); для окремих товарів встановлюється відповідність їх кресленням або зразкам (еталонам). Приймання товарів за якістю, як правило, проводиться на складі кінцевого покупця. Приймання товару за якістю здійснюється в терміни, які визначаються умовами договору або встановлюються стандартами чи технічними умовами для окремих видів товарів. У торговельній практиці найчастіше застосовуються такі терміни приймання товарів за якістю: при місцевому постачанні: для товарів, що швидко псуються, — 24 години; для всіх інших товарів (продовольчих та непродовольчих) — не пізніше від 10 днів після надходження товарів на склад одержувача; при іногородніх поставках: відповідно 24 години та 20 днів після видачі товарів органом транспорту або надходження їх на склад одержувача при доставці постачальником чи при вивезенні одержувачем. У цей строк матеріально відповідальна особа повинна відкрити тару та перевірити вміст. Приймання вважається вчасним, якщо перевірка якості та комплектності товару закінчена в установлені терміни. На складах оптових торговельних підприємств товари в переважній більшості випадків не повинні прийматися за якістю, оскільки вони пере-відправляються покупцям у тарі чи упаковці виробника або початкового відправника. Водночас приймання товарів за якістю на складах оптового торговельного підприємства є обов'язковим тоді, коли це передбачено умовами договору, а також У разі отримання товарів у пошкодженій, відкритій або немаркованій тарі, у тарі з пошкодженою пломбою, за наявності ознак псування (витікання, бій склопосуду та ін.). У разі приймання товарів від органів транспорту покупці — бази збутових, постачальницьких, заготівельних організацій, оптових і роздрібних торгових підприємств, котрі переправляють товари в тарі або упаковці початкового відправника (виробника), повинні проводити приймання товарів за кількістю, якістю і комплектністю всередині тарних місць лише у випадках, передбачених обов'язковими правилами чи договором, а також за невідповідності фактичної маси брутто масі брутто, вказаній у супровідних документах, або при отриманні товарів у пошкодженій, відкритій або немаркованій тарі, у тарі з пошкодженою пломбою чи за наявності псування або биття виробів. Ці покупці зобов'язані належним чином зберігати товари, які підлягають перевідправленню, і не звільняються від відповідальності за псування товарів. Приймання товарів за якістю та комплектністю може здійснюватися також і на складі постачальника, але тільки у випадках, прямо передбачених умовами договору. Приймання товарів за якістю та комплектністю має проводитись у точній відповідності з вимогами стандартів, технічних умов, інших нормативних документів та умов договору. У разі браку всіх або окремих документів, які засвідчують якість та комплектність товарів (технічний паспорт, сертифікат, свідоцтво про якість, рахунок-фактура, специфікація та ін.), приймання за якістю не припиняється, а за підсумками перевірки складається Акт про фактичну якість і комплектність товарів з вказанням документів, яких бракує. Якість отриманих у партії товарів встановлюється: • способом зовнішнього огляду та перевіркою розмірів окремих одиниць (органолептична оцінка); • лабораторним аналізом відібраних зразків (лабораторна оцінка). При цьому зовнішньому оглядові може підлягати або вся партія товару (суцільна перевірка), або тільки її частина у вигляді зразків чи проб (вибіркова перевірка). Для більшості товарів застосовують метод суцільної перевірки. Вибіркова перевірка допускається у випадках, передбачених угодами, стандартами, технічними умовами, а результати її розповсюджуються на всю партію товару. Для визначення якості товару у випадках, передбачених стандартами, угодами та іншими нормативно-договірними актами, учасники приймання товарів за якістю здійснюють відбір зразків (проб) згідно з вимогами нормативних актів. В акті про відбір зразків (проб) вказуються такі дані: час і місце складання акта, назва одержувача товарів, прізвища, імена, по-батькові і посади осіб, які відбирали зразки (проби); назва виробника (відправника), від котрого отримані товари; номер і дата рахунка-фактури і транспортної накладної, за котрими надійшли товари, дата надходження товарів на склад одержувача, а в разі доставки товарів постачальником чи при одержанні товарів зі складу постачальника — номер і дата накладної або рахунка-фактури, за котрими здані товари; кількість місць і маса товарів, а також кількість 1 номери місць, з яких відбиралися зразки (проби) товарів; зазначення того, що зразки (проби) товарів відбиралися в порядку, передбаченому стандартами, технічними умовами або договором, з посиланням на їх номер і дату; зазначення того, що відібрані зразки (проби) оснащені етикетками, на яких вказано дані, передбачені стандартами або технічними умовами; вказання того, що зразки (проби) опечатані або опломбовані, за чиїми печатками чи пломбами, яким є зміст відбитків пломб; інші дані, необхідні для детальнішої характеристики зразків (проб). Під час приймання товарів за якістю перевіряють правильність маркування товарів і їх комплектність. Маркування повинно містити: товарний знак підприємства (вензель, рисунок); найменування підприємства; найменування виробу; артикул; ширину, розмір, ріст, повноту, ростовку; вид обробки, фасон; дату випуску; сорт, номер стандарту чи ТУ тощо. Перевірка комплектності товарів проводиться у випадку отримання технічно складних товарів (техніки, обладнання, механізмів тощо), для яких у договорі чи нормативно-технічній документації передбачена умова щодо комплектності виробу. Комплектність товарів, як правило, перевіряється способом встановлення наявності складових частин вантажу (комплектуючих виробів, вузлів та ін.), вказаних у договорі, стандартах, технічних умовах або іншій нормативно-технічній документації. Перевірка якості і комплектності товарів, які надійшли в тарі, повинна проводитися підчас розкривання тари, але не пізніше від установлених термінів, якщо інші терміни не передбачені у договорі в зв'язку а особливостями постачання комплектних вантажів. Машини, обладнання, прилади та інші види товарів, які надходять у тарі і мають гарантійні терміни роботи чи зберігання, повинні перевірятися за якістю та комплектністю під час розкривання тари, але не пізніше від встановлених гарантійних термінів. При виявленні невідповідності якості товару, його комплектності, маркування, а також тари та упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, указаним у маркуванні та супровідних документах, ! які засвідчують якість товарів, одержувач повинен призупинити дальше приймання товару і скласти односторонній акт, в котрому потрібно вказати кількість перевіреного товару та характер виявлених під час приймання дефектів.Одержувач зобов'язаний забезпечити зберігання товарів неналежної якості або некомплектних товарів в умовах, які б запобігали погіршанню їхньої якості га змішуванню з іншими однорідними товарами. Одночасно з цим викликається представник постачальника (виробника) для участі в остаточному прийманні товару. У випадку постачання товарів від місцевого постачальника (виробника) товарів виклик представника і його прибуття для участі в прийманні товарів за якістю та складання двостороннього акта є обов'язковими; при іногородній поставці повідомлення постачальника (відправника) про виклик його представника є обов'язковим тоді, коли його участь у дальшому прийманні та складанні двостороннього акта передбачені договором. Повідомлення про виклик представника постачальника (виробника) необхідно направити не пізніше від 24 годин після виявлення невідповідності отриманих товарів щодо їх якості, комплектності або маркування. Виклик представника місцевого постачальника здійснюється телефонограмою, іногороднього — телеграмою. У свою чергу, іногородній постачальник зобов'язаний не пізніше від наступного після отримання виклику дня повідомити телеграмою або телефонограмою, чи буде скерований його представник для участі у прийманні. У разі відсутності такого повідомлення отримувач має право розпочати приймання товарів до настання терміну, встановленого для прибуття представника. У повідомленні про виклик представника вказується: найменування продукції, її кількість, якість; дати і номери рахунка-фактури і транспортних документів (якщо до моменту виклику рахунок не отримано); основні виявлені недоліки; кількість товарів неналежної якості або некомплектних товарів; час, на який призначене приймання (в межах встановленого для приймання терміну), місце його проведення. 4. Фактори, що сприяють збереженню якості чаю 4.1 Маркування і упаковка Маркування це комплекс написів, умовних позначень та зображень, які розміщені на зовнішній упаковці, транспортних бирках і самому товарі для цілей індивідуалізації, транспортування, завантаження та розвантаження товару. Маркування має велике значення не лише для транспортних цілей, але і для інших обставин, пов'язаних з виконанням поставки. Якщо контракт не містить вказівок щодо маркування, продавець повинен забезпечити маркування, звичайну для такого виду товару та упаковки, з урахуванням умов транспортування. Якщо в контракт включаються вказівки по маркування, вони носять, зазвичай, детальний характер. Маркування повинна містити відомості, призначені різним адресатам: 1. Для покупця - (товарна маркування). Написи для покупця повинні бути зроблені на мові країни покупця. Якщо передбачається тривала транспортування по території країни виробника, написи, також, повинні дублюватися мовою країни виробника. Ці написи повинні містити: - Найменування виробника та країну походження товару ; - Найменування вантажовідправника; - Найменування вантажоодержувача та місце призначення; - Номер контракту; - Місцезнаходження документації; - Вагові показники; - Загальна кількість місць вантажу - Номер пакувальної одиниці; - Вказівки по оборотності тари. 2. Для перевізника - (транспортна маркування): - Точні габарити; - Інструкції за погрузки, вивантаження та складуванню - «верх, низ, не кантувати, скло, боїться вогкості» тощо; - Інструкції по стропуванні - центр ваги, місця стропування, напрямок Стропові тросів; 3.Для споживача - інформація про товари має містити: - назви нормативних документів, вимогам яких повинні відповідати товари; - перелік основних споживчих властивостей товару, а для продуктів харчування - склад, калорійність, вміст шкідливих речовин, у порівнянні з нормативними вимогами, протипоказання; - ціну та умови придбання товару; - дату виготовлення, термін служби і термін придатності; - гарантійні зобов'язання виготівника; - правила та умови ефективного використання; - найменування та адресу виробника та особи, що задовольняє претензії споживача; - вказівку про сертифікацію товарів, які повинні бути сертифіковані; - попередження про потенційну небезпеку товару. Маркування повинна бути чіткою і добре помітною, нанесеної незмивною або водовідштовхувальним фарбою, контрастною до кольору упаковки. Маркування повинна дублюватися на різних місцях упаковки і бути доступною для прочитання. Для маркування можуть застосовуватися графічні зображення (піктограми), відповідають міжнародним стандартам. Невідповідність упаковки і маркування висуваються вимогою є підставою для пред'явлення позову незалежно від можливих збитків, які могли бути заподіяні таким невідповідністю. Маркування виконує наступні функції: -інформаційна; -ідентифікує; -емоційна; -мотивуюча. Всі ці функції взаємопов'язані, так як барвисто оформлена маркування викликає позитивні емоції, що слугує мотивацією для придбання товару. Структура товарної маркування включає в себе наступні 3 елементи: 1. Текст (50 - 100%); 2. малюнок; 3. умовні позначення (інформаційні знаки). Виділяють наступну класифікацію інформаційних знаків: 1. Товарні знаки і знаки обслуговування. Відповідно до закону РФ "Про товарні знаки, знаках обслуговування і найменування місць походження товарів", прийнятому в 1992 р., товарний знак - позначення, здатне відрізняти відповідно товари і послуги одних юридичних або фізичних осіб від однорідних товарів і послуг інших юридичних або фізичних осіб. По формам вираження виділяють: · словесні товарні знаки товарні знаки у формі

Індивідуальна робота Товарознавство

infoman

10.12.2012 02:12-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись