Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра експлуатації гідромеліоративних систем

Інформація про роботу

Рік:
2009
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Економіка

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ Факультет Економіки і підприємництва Кафедра експлуатації гідромеліоративних систем Контрольна робота з дисципліни «Системи технологій в промисловості» Зміст I. Теоретична частина 3 Плазмові процеси. 3 Феросплави. 5 Особливості оформлення комплектів документів на процеси випробувань. 7 II. Практична частина 12 Розрахунок матеріального балансу технологічних процесів. 12 Визначення коефіцієнта використання матеріалів. 15 Визначення економічної ефективності технологічних процесів. 18 III. Список використаної літератури 20 I. Теоретична частина 1. Плазмові процеси. Плазмова металургія — витягання з руд, виплавка і обробка металів і сплавів в плазмових реакторах і плазмових печах, а також використання плазмового нагріву для інтенсифікації існуючих способів плавки. Плазмова металургія почала розвиватися в 50-х рр. 20 ст. у СРСР, Японії, США, НДР, ФРН і інших країнах. Переробка руд (оксидів і ін.) здійснюється шляхом їх термічної дисоціації в плазмі; вони або подаються в плазмовий струмінь у вигляді порошку, або утворюють в суміші з електропровідним матеріалом, наприклад вуглецем, витратний електрод плазматрона. Для попередження зворотних реакцій застосовують відновники (вуглець, водень і ін.), різкий «гарт» газоподібних продуктів дисоціації на виході з плазмового реактора (Плазмохимія) або отримують проміжні продукти, наприклад хлориди. При обробці складних з'єднанні важливим завданням є розділення отримуваних продуктів. Виплавка сталей і сплавів проводиться в плазмодугових печах (ПДП). Інертна атмосфера і відсутність звичайних для плавки електродуги джерел забруднення металу дають можливість отримувати із звичайної шихти з високим вмістом відходів чистий метал, наприклад особонизьковуглецеві неіржавіючі сталі високої якості. При частковій заміні аргону азотом в плазмоутворюючому газі або безпосередньо в атмосфері печі отримують легований азотом метал без застосування азотованих сплавів. Переплавка металів і сплавів з метою підвищення їх чистоти або легування проводиться в ПДП з металевим водоохолоджуваним кристалізатором. Глибокому рафінуванню металу сприяють інертна або відновна проточна атмосфера, велика поверхня взаємодії металу з газовою фазою, обробка металу шлаком. Кристалізацією металу в таких ПДП можна управляти, роздільно регулюючи швидкість плавлення металу і тепловий потік на ванну. У промислових умовах здійснені (окремо і комплексно) різні варіанти процесу: рафінуюча переплавка в атмосфері інертних газів; поєднання переплавки з плазмоводневим розкислюванням металу або насиченням його азотом; плазмодугової переплавка з шлаком. Проведення процесу при підвищеному або нормальному тиску забезпечує запобігання втратам летючих легуючих елементів (хрому, марганцю і ін.), насичення сплаву азотом, а при зниженому тиску — глибшу дегазацію металу (наприклад, титану). Переплавку в ПДП застосовують для підвищення якості спеціальних легованих сталей, прецизійних і жароміцних сплавів, тугоплавких металів, для отримання австенітних сталей з підвищеним вмістом азоту, не досяжним при інших способах плавки, для зниження втрат летючих і легкоокислювальних елементів. Застосування плазмодугового нагріву при індукційній плавці скорочує тривалість розплавлення шихти і істотно покращує рафінування металів завдяки перегріву шлаку дугою. Плазматрони можна використовувати як допоміжні джерела тепла в доменних і мартенівських печах, в термічних печах при обробці напівфабрикатів, а також при вирощуванні монокристалів.[1,3] 2. Феросплави. Фероспла́ви — напівпродукти металургійного виробництва — сплави заліза з кремнієм, марганцем, хромом і іншими елементами, використовувані при виплавці сталі (для розкислювання і легування рідкого металу, скріплення шкідливих домішок, додання металу необхідної структури і властивостей), а також при отриманні інших феросплавів (т.з. передільні феросплави). До феросплавів умовно відносять деякі сплави, що містять залізо лише у вигляді домішок (наприклад, силікомарганець, силікокальцій) і, крім того, деякі метали і неметали в технічно чистому вигляді (металевий марганець, металевий хром, кристалічний кремній). Так звані комплексні феросплави містять декілька компонентів. Відновлення оксидів провідного елементу феросплавів (Mn, Cr і ін.) вуглецем у присутності заліза протікає при нижчій температурі, швидше, повніше і з меншими енергетичними витратами. Температура плавлення феросплавів, за рідкісним винятком, нижче за температуру плавлення чистого металу; це полегшує його розчинення при введенні в рідку сталь, приводить до зменшення чаду провідного елементу. Вартість елементу у феросплаві нижче, ніж в технічно чистому металі. Стандартний зміст компонентів у феросплаві обумовлено хімічним складом сировини, умовами виплавки феросплава і введення їх в рідку сталь. Феросплавне виробництво — отримання феросплавів на спеціалізованих заводах чорної металургії. Найпоширеніший електротермічний (електропічний) спосіб отримання феросплавів (т.з. електроферосплавів); по вигляду відновника він розділяється на вуглевідновний, яким отримують вуглецеві феросплави (5–8% C) і всі крем'янисті сплави, і металотермічний (до нього умовно відносять і силікотермічний), яким отримують сплави з пониженим вмістом вуглецю (0,01–2,5% C). Вуглевідновним процесом (Карботермія), здійснюваним головним чином в рудотермічних печах потужністю 16,5–72 Мва, отримують феросиліцій, кристалічний кремній, силікоалюміній, силікокальций, феросилікокальций, силікомарганець, силікохром, вуглецевий феромарганець і ферохром, ферофосфор, комплексні сплави на крем'янистій основі, а також низькофосфористий марганцевий шлак; виробництво доменних феросплавів дуже мале за масштабами і постійно скорочується (бідний феросиліцій і феромарганець), оскільки вони більше забруднені домішками і стоять дорожче за електроферосплави. Низьковуглецеві (рафіновані) феросплави отримують в дугових (рафінувальних) електропечах потужністю 2,5–5,5 Мва металотермічним способом (Металотермія). силікотермічеським (Силікотермія) – низько- і безвуглецеві сплави марганцю і хрому, ферованадій (у шихту додають алюміній), феровольфрам (у шихту додають коксик), силікоцирконій, алюмінотермічеським (див. Алюмінотермія) – металевий хром, безвуглецевий ферохром, фероніобій, феробор, силікоцирконій, різні лігатури з рідкісними і рідкоземельними металами. Середневуглецевий ферохром отримують також в конвертерах з кисневим дуттям (з вуглецевого ферохрому). Для отримання азотвмісних (азотованих) сплавів марганцю, хрому і ванадію застосовують електропечі опору і індукційні печі.Позапічними алюмінотермічним способом виплавляють феротитан, металевий хром і ванадій, позапічним силікотермічним способом – феромолібден (у шихту додають алюміній).[2,5] 3. Особливості оформлення комплектів документів на процеси випробувань. Сертифікація  продукції  - це процес  випробувань  товару  на відповідність до стандартних вимог під час його реалізації.      Визначення  поняття "сертифікація продукції" було  розроблено спеціальним  комітетом з питань сертифікації продукції Міжнародної організації зі стандартизації (ІСО).      Сертифікація  відповідності  -  дія  третьої  сторони,   якою доводять,  що  забезпечується необхідна  впевненість  у  тому,  що певним   чином   ідентифікована  продукція,  процес   чи   послуга відповідають   конкретному  стандарту   чи   іншому   нормативному документу.      Сертифікація грунтується на проведенні випробувань  і  оцінці умов   виробництва  продукції,  що  сертифікується,  контролі   за виконанням  цих  процедур  і нагляді за якістю  продукції  з  боку незалежного   органу.  Сукупність  усіх  цих   операцій   дозволяє встановити   в   нормативно-технічній   документації    (НТД)    і контролювати   будь-які   важливі  для  споживача   характеристики продукції.  Тому  сертифікація не тільки надійна гарантія  строгої відповідності їх до встановлених вимог, а й об'єктивна  інформація про  таку відповідність. Крім цього, це ефективний засіб і  стимул підвищення якості продукції.      Сертифікацію  давно використовують у міжнародній  економічній співпраці.  Вона  проводиться під контролем  як  уряду  так  і  не урядових   організацій.   Уряд   контролює   такі   проблеми,   як забезпечення якості, захист інтересів споживача, безпека і охорона здоров'я,     охорона    навколишнього    середовища,    підтримка національного   виробництва   продукції,   якість   товарів,   які поставляють  на  експорт,  захист  від  шахрайства  і  викривленої інформації.      Порядок   проведення  сертифікації  відбувається   так,   щоб забезпечити  достатню  об'єктивність  сертифікації,  достовірність результатів випробувань, забезпечити економічну взаємоприйнятність як для виробника, так і для споживача продукції.      Роботи  з  сертифікації грунтуються на наступних  принципових положеннях:      вибір   критеріїв,  за  якими  можна  судити,  що   продукція відповідає інтересам споживача, можливостям виробника;      вибір системи сертифікації, що залежить від авторитету органу з  сертифікації,  який, у свою чергу, залежить від  компетентності oepqnm`ks і надійності обладнання, порядності виконавців;      стабільності  технологічного процесу  виробництва  продукції, використання  системи  управління  якістю  продукції,   оцінки   і контролю за її діями;      незалежності результатів випробувань і проведення робіт  щодо сертифікації,  запевнення  виробника  в  тому,  що   його   вироби відповідають  вимогам стандартів, не завжди приймаються  на  віру, тому  споживач  організовує перевірку, що вимагає  матеріальних  і трудових  затрат. З точки зору зовнішньої торгівлі  і  міжнародних економічних зв'язків лише незалежність результатів сертифікаційної діяльності має найоб'єктивніше значення.      У  випадку позитивних результатів сертифікаційних випробувань вироби повинні мати клеймо, спеціальний знак або сертифікат.      Виходячи   з   вимог   законів  України  "Про   захист   прав споживачів",  "Про охорону праці", торговельних інтересів  України на  міжнародному ринку з 1993 p. здійснюють сертифікацію продукції в Україні в рамках вимог створеної державної системи сертифікації- УкрСЕПРО.      За  правилами  УкрСЕПРО в Україні здійснюють  взаємопов'язані види діяльності, такі як:      - сертифікація продукції (процесів, послуг);      - сертифікація систем якості;      - атестація виробництва;      - акредитація випробувальних лабораторій;      - акредитація органів з сертифікації продукції;      - акредитація органів з сертифікації систем якості;      - атестація аудиторів за видами діяльності.      Загальне керівництво системою здійснює національний орган  із сертифікації (Держстандарт України).      Обов'язковій  сертифікації  підлягають  вироби,   послуги   і процеси,  визначені директивними документами держави,  їх  перелік визначається   і   повинен   відповідати   обов'язковим    вимогам нормативних  документів,  міжнародних  і  національних  стандартів інших  держав, що діють в Україні. Робота з сертифікації в Україні базується на 12 стандартах:      - ДСТУ 3410 - 96 - Основні положення;      - ДСТУ 3411 - 96 - Вимоги до органів сертифікації продукції і порядок їх акредитації;      - ДСТУ 3412 - 96 - Вимоги до випробувальних лабораторій і порядок їх акредитації;      - ДСТУ 3413 - 96 - Порядок проведення сертифікації продукції;      - ДСТУ 3414-96-Атестація виробництва. Порядок здійснення;      - ДСТУ 3415 - 96 - Реєстри системи;      - ДСТУ 3416-96 - Порядок реєстрації об'єктів добровільної сертифікації;      - ДСТУ 3417-96 - Процедура визначення результатів сертифікації продукції, що імпортується;      - ДСТУ 3418 - 96 - Вимоги до аудиторів і порядок їх атестації;      - ДСТУ 3419 - 96 - Сертифікація систем якості. Порядок проведення;      - ДСТУ 3420 - 96 - Вимоги до органів сертифікації систем якості та порядок їх акредитації;      - ДСТУ 3498 -96 - Бланки документів. Форма та опис.      Добровільну  сертифікацію  здійснюють  на  відповідність   до показників,  що не занесені до обов'язкових, але можуть  утвердити довіру      між     продавцем     і     споживачем,      підвищити конкурентоспроможність   продукції.   Система   передбачає   також сертифікацію імпортної продукції.      Усі  витрати на виконання робіт із сертифікації оплачують  за рахунок  виробника  незалежно від прийнятих рішень.  У  загальному вигляді суму цих витрат обчислюють за формулою:                     B = Boc + Bзр + Ввп + Вся +      де  В  -  загальні  витрати,  грн.;  Вос  -  вартість  робіт, виконаних  органом сертифікації, грн.; Взр - вартість зразків  для випробувань, грн.; Bвп — вартість лабораторних аналогів, грн.; Вся -  вартість  сертифікації систем якості,  грн.;  Втні  -  вартість однієї  перевірки  під  час технагляду, грн.;  Втр  —  видатки  на відбір,  ідентифікацію,  упакування і транспортування  зразків  до місця  випробувань,  грн.;  m - число  перевірок  щодо  технагляду системи  якості;  n  -  число перевірок щодо технагляду;  Втнсі  - вартість однієї перевірки системи якості, грн.      Сертифікованій продукції присвоюється сертифікат і  видається свідоцтво   про   визнання.  Зразки  свідоцтва  про   визнання   і сертифікатів відповідності подано в додатках  2.      Продукцію,    яка   пройшла   сертифікаційні    випробування, позначають національними знаками відповідності. Знак відповідності призначений  для  інформування споживачів  про  те,  що  продукція сертифікована згідно з правилами системи УкрСЕПРО. Підприємства  і npc`m3g`v3?  мають право використовувати знак відповідності  після одержання зареєстрованого сертифіката відповідності на продукцію.      В  додатку  3 зображені національні знаки відповідності,  які інформують споживача, що: а) продукція пройшла випробування з усіх показників обов'язкових вимог до неї; б) продукція відповідає всім вимогам  нормативних  документів;  в)  продукція  відповідає  лише окремим вимогам споживачів.      Знак відповідності наносять на нез'ємну частину виробу або на тару,  упаковку, експлуатаційну та товаросупровідну  документацію. Місце  нанесення знака відповідності на продукцію (тару, упаковку, документацію) встановлює підприємство, що одержало право  на  його застосування.      При  неможливості нанесення знака відповідності на  продукцію його  наносять на найменшу споживчу упаковку, в якій цю  продукцію реалізують.      Розміри  знаків  відповідності  визначає  підприємство,   яке одержало право на його застосування через вибір базового розміру - Н. Співвідношення між розмірами стосовно базового розміру визначає ДСТУ 2296-93.      Знак   відповідності  для  сертифікованої  послуги  (процесу) проставляють  у  супровідній  документації  на  цю  послугу.   При неможливості  нанести  його  в супровідну  документацію  він  може проставлятись  виконавцем  сертифікованої  продукції  у  рекламних матеріалах  щодо  цієї послуги. У цьому випадку таке  використання знака  відповідності обумовлюють у ліцензійній угоді  між  органом сертифікації  і  заявником.  При  анулюванні  сертифіката  заявник (підприємство) втрачає право використовувати і знак відповідності.[6] II. Практична частина Завдання №1 Розрахунок матеріального балансу технологічних процесів. Скласти матеріальний баланс першого та другого технологічних процесів одержання клінкеру шляхом випалювання вапняку, мергелю та вугілля при надходженні повітря; за результатами розрахунків обґрунтувати раціональний процес. В процесах випалювання клінкеру одержують додаткову продукцію – кисень. Загальну кількість початкової сировини і матеріалів, інші дані прийняти по таблиці 1.1 згідно варіанту (за двома останніми цифрами залікової книжки). Розрахунки необхідно представити у формі таблиць матеріального балансу технологічних процесів з розділенням сировини і матеріалів на тверду, рідку та газову складові. Додатково визначити витрати сировини на одиницю основної продукції (матеріалоємність). Дано: загальна початкова маса використаних матеріалів і сировини 6000 кг., в ній сухого вапняку, мергелю та вугілля відповідно 19%, 25% та 4%. Вологість мінеральної сировини 25%, вологість повітря 61%. Маса використаного повітря невідома. В першому процесі одержано 1200 кг. клінкеру та 60% кисню, в другому 800 кг. клінкеру та 65% кисню. Розв’язання: Визначаємо всі вхідні початкові матеріали: в процесі переробки використовують вапняк, мергель, вугілля, повітря, які вміщують вологу (необхідно врахувати наявність вологи і показати її окремо). Визначаємо маси вапняку, мергелю та вугілля в сухому стані за відносною кількістю від початкової маси всієї сировини: Визначаємо загальну масу мінеральної сировини в сухому стані: 1140+1500+240 = 2880 кг Розраховуємо загальну масу мінеральної сировини з водою.  Розраховуємо масу води, яка знаходиться в мінеральній сировині: 3840 - 2880 = 960 кг 6. Визначаємо із умов балансу кількість повітря, що використовується в процесі випалювання клінкеру: 6000-3840=2160 кг 7. Розраховуємо кількість вологи в повітрі за його вологістю:  8. Визначаємо кількість сухого повітря 2160-1317,6=842,4 кг 9. Визначаємо загальну кількість вологи (води), що була в матеріалах: 960+1317,6 = 2277,6 кг 10. Перевіряємо баланс вхідних матеріалів у твердій, рідкій та газовій формах (вапняк, мергель, вугілля, вода, повітря): 1140+1500+240+2277,6+842,4 = 6000 кг 11. Визначаємо кількість одержаного кисню в першому та другому процесах: 1ТП:  2ТП:  12. Розраховуємо загальну масу одержаної продукції в першому та другому процесах: 1ТП: 1200+3600 = 4800 кг 2ТП: 800+3900 = 4700 кг 13. Розраховуємо кількість виробничих витрат матеріалів в першому та другому технологічних процесах: 1ТП: 6000-4800 = 1200 кг 2ТП: 6000-4700 = 1300 кг 14. За результатами розрахунків складаємо таблиці матеріального балансу для першого та другого технологічних процесів, розраховуємо в таблицях кількість матеріалів у відносних одиницях (процентах): Матеріальний баланс 1ТП Сировина і матеріали Продукція та втрати  Назва Маса, кг % Назва Маса, кг %  Вапняк сухий 1140 19 Клінкер 1200 20  Мергель сухий 1500 25 Кисень 3600 60  Вугілля сухе 240 4 Втрати 1200 20  Повітря сухе 842,4 14,04     Вода 2277,6 37,96     Всього 6000 100 Всього 6000 100  Матеріальний баланс 2ТП Сировина і матеріали Продукція та втрати  Назва Маса, кг % Назва Маса, кг %  Вапняк сухий 1140 19 Клінкер 800  13,3  Мергель сухий 1500 25 Кисень 3900 65  Вугілля сухе 240 4 Втрати 1300 21,7  Повітря сухе 842,4 14,04     Вода 2277,6 37,96     Всього 6000 100 Всього 6000 100   15. Визначаємо втрати мінеральної сировини на одиницю основної продукції: 1ТП:  2ТП: 16. Аналізуємо результати розрахунків і за кількістю відходів та питомою витратою мінеральних ресурсів визначаємо більш раціональний технологічний процес: за втратами – перший, за матеріалоємністю та виходом основної продукції – перший. Визначення економічної ефективності технологічних процесів. Дано: Річна програма машинобудівного підприємства складає 110шт; маса однієї деталі 5 кг.; вартість одного кілограму матеріалів 1,1 грн.; коефіцієнт використання матеріалу в 1ТП складає 0,65, в другому – 0,75; Заробітна плата наладчиків в першому ТП 8000 грн., в другому 5000 грн., вартість спеціальної технологічної оснастки відповідно 9000 грн. та 4000 грн.; норма штучного часу технологічних операцій в 1ТП – 51год., в 2ТП – 47год.; кількість технологічних операцій в 1ТП – 10 штук, в 2ТП – 8 штук; тарифна ставка виконання операцій відповідно 2грн./год. Та 3грн./год.; норма відрахувань на соціальні потреби 36%; накладні витрати поточного характеру для 1ТП – 40%, для 2ТП – 55%, коефіцієнт терміну використання оснастки в першому процесі дорівнює 0,81, в другому – 0,61. Розв’язання: Розраховуємо масу початкового матеріалу для виготовлення всієї партії деталей: В 1ТП: М1= В 2ТП: М2= Визначаємо вартість матеріалу: В 1ТП: m1=1,1*846,1=930,71 грн.; В 2ТП: m2=1,1*733,3=806,6 грн. Розраховуємо заробітну плату основних робітників, задіяних в технологічному процесі: В 1ТП: З0=51*2*10=1020грн.; В 2ТП: З0=47*3*8=1128грн. Визначаємо величину нарахувань на заробітну плату: В 1ТП: Н1= В 2ТП: Н2= Визначаємо заробітну плату основних робітників з нарахуваннями: В 1ТП: З1=1020+367,2=1387,2 грн.; В 2ТП: З2=1128+406,08=1534,08грн. Визначаємо накладні витрати поточного характеру: В 1ТП: В1= В 2ТП: В2= Розраховуємо поточні витрати на виготовлення заданої партії деталей: В 1ТП: а1=930,71+1387,2+408=2725,91грн.; В 2ТП: а2=806,6+1534,08+620,4=2961,08грн.; Розраховуємо одноразові поточні витрати на створення технологічних ліній: Для 1ТП: b1=8000+9000*0.81=13770грн.; Для 2ТП: b2=5000+4000*0,61=5490грн.; Визначаємо розмір критичної партії продукції двох технологічних процесів: Nкр= Будуємо графік порівняння собівартості виготовлення партій деталей за першим та другим технологічними процесами S1=2,72591*110+13,77=313.6201 тис. грн. S2=2,96108*110+5,49=331.2088 тис. грн. Висновки за результатами розрахунків: За річного випуску продукції менше 35 шт. економічно доцільно використовувавати другий варіант технологічного процесу, при річній програмі від 36 і більше доцільно прийняти перший варіант технологічного процесу, оскільки собівартість випуску продукції є меншою. При випуску продукції 35 шт. деталей процеси рівноцінні. Визначаємо собівартість одної деталі в заданій партії: 1ТП:  2ТП:  Визначення коефіцієнта використання матеріалів. Визначити коефіцієнт використання матеріалу при виготовленні деталей в однорядних штампах послідовної або комбінованої дій з металевої стрічки товщиною t і довжиною L. Вихідні дані прийняти за табл. Дано: Визначити коефіцієнт використання матеріалу при виготовленні шайби з зовнішнім діаметром 20мм, і внутрішнім діаметром 8мм в однорядному штампі металевої стрічки товщиною 1,8мм і довжиною 1400мм. Намалювати схему розкладки деталей на стрічці. Розв’язання: Визначаємо – задана деталь шайба з зовнішнім діаметром 20мм, і внутрішнім діаметром 8мм, виготовляється із стрічки товщиною 1,8мм. Намалюємо ескіз даної деталі: Виходячи з конфігурації деталі встановлюємо, що всі її елементи розміщенні в одній площині, тобто деталь відноситься до групи плоских деталей. Для її виготовлення необхідно здійснити дві операції: 1 – вирубування зовнішнього діаметру; 2 – прибивання круглого отвору. Для штампування даної шайби доцільно використовувати штамп послідовної дії, у якому по ходу подачі стрічки послідовно виконуються дві операції: спочатку пробивається отвір Ø8мм, потім вирубується круглий контур. Обидві операції виконуються за один робочий хід повзуна преса. Виходячи з конфігурації деталі та технології штампування намалюємо схему розкладки в стрічці. Перемички між контурами деталей передбачаємо(в=1,8мм), оскільки контури утворенні не прямими лініями. Наведена розкладка забезпечує видалення відходів і максимальне використання матеріалу. Визначаємо крок подачі. Крок подачі дорівнює найбільшому розмірі деталі у напрямі подачі. Тобто К=D+в=20+1,8=21,8мм Визначаємо найбільший розмір контуру деталі в напрямі ширини стрічки. Найбільший розмір шайби в напрямі ширини стрічки дорівнює її діаметру: М=D=20мм Виходячи з відомої товщини матеріалу (S-1.8мм) за даними таблиці визначаємо ширину кромки а=2,1мм. Визначаємо потрібну ширину стрічки або штаби. Потрібна стрічка або штаба мінімальною шириною: В=М+2*а=20+4,2=24,2мм≈25мм Визначаємо кількість деталей, яку можна виготовити із стрічки довжиною L=1200мм. Якщо використовувати штамп з боковим отвором, то їх кількість дорівнює: NД= Обчислюємо площу однієї деталі: FД=FМ-FК FД= Розраховуємо коефіцієнт використання матеріалу: КВМ= Висновок: при КВМ менше 60% використання матеріалу є нераціональним. Дані розрахунки показали що КВМ в даному виробництві дорівнює 48%. Отже дане використання матеріалу є нераціональним.
Антиботан аватар за замовчуванням

15.12.2012 20:12-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!
Нічого не вибрано
0%

Оголошення від адміністратора

Антиботан аватар за замовчуванням

Подякувати Студентському архіву довільною сумою

Admin

26.02.2023 12:38

Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!