Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Статистика
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Зміст ---------------------------------------------------------------------------------------------------------2
Вступ---------------------------------------------------------------------------------------------------------3
1. Теоретична частина----------------------------------------------------------------------------------4
1.1.Статистика продукції сільського господарства України---------------------------------5
1.2.Статистика забезпечення підприємств робочою силою--------------------------------13
2. Практична частина-------------------------------------------------------------------------------28
2.1 Завдання №1----------------------------------------------------------------------------------------28
2.2 Завдання №2----------------------------------------------------------------------------------------33
2.3 Завдання №3---------------------------------------------------------------------------------------37-
2.4 Завдання №4----------------------------------------------------------------------------------------39
Висновки-------------------------------------------------------------------------------------------------43
Список літератури:-----------------------------------------------------------------------------------44
Вступ
Статистика як суспільна наука вивчає стан і розвиток людського суспільства, включаючи матеріальні умови його життя, тобто суспільне виробництво.
Предметом статистики як суспільної науки є особливі об'єктивні ознаки стану і розвитку суспільства і матеріальних умов його життя. Такі ознаки одержали назву об'єктивних статистичних показників. На відміну від звичайних ознак, які означають лише якісну подібність чи відмінність, статистичні показники, що дають міру масовим явищам, представляють собою ознаки більш складного складу. Об'єктивні статистичні показники як особливі об'єктивні ознаки характеризуються такими якостями.
По-перше, це ознаки, які представляють собою єдність якісних і кількісних сторін явищ, тобто ознаки, що мають певний зміст і відповідну цьому змісту величину (міра явищ).
По-друге, це загальні ознаки, тобто ознаки, які відносяться не до одиничного факту чи випадку, а охоплюють всю сукупність фактів або одиниць спостереження цього роду, цієї якості. Пізнання таких ознак неможливе без статистичного зведення, яке забезпечує перехід від індивідуальних характеристик одиниць сукупності до узагальнених характеристик сукупності; це дало основу статистикам називати їх зведеними ознаками. Статистичний показник як загальна ознака завжди передбачає визначену кількість сукупності (в абсолютному показнику кількість – складова частина величини; в середній величині кількість передбачається як один із членів відношення, результатом якого є сама середня); він також містить в згорнутому виді визначену варіацію охоплених (узагальнених) ним індивідуальних величин. Ця варіація отримує міру в вигляді особливого показника.
По-третє, це ознаки реального суспільства в той чи інший період або момент його розвитку, тобто ознаки історично конкретні.
По-четверте, це ознаки, істотні для характеристик стану і розвитку суспільства, ознаки, які виявляють закономірність його розвитку.
Кожний, навіть самий простий, статистичний показник як об'єктивна ознака того чи іншого явища життя суспільства.
Об'єктивні статистичні показники тих або інших явищ не можна представити як те, що знаходиться поза цими явищами, бо вони – об'єктивні сторони цих явищ.
Статистичний аналіз витрат обігу передовсім передбочає можливості максимального використання у веденні оперативного податкового обліку даних бухгалтерського обліку необхідно, в першу чергу, забезпечити правильність ведення бухгалтерського обліку.
Статистикаи обліку витрат виробництва та обігу дозволяє оцінити фінансову діяльність підприємства, і визначити правильність ведення ним підприємницької діяльності та організацію фінансової звітності.
Витрати - це найважливіша частина фінансової діяльності підприємства, тому з порядком їх здійснення, обліку і розподілу повинно бути все зрозуміло.
ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
1.Статистика продукції сільського господарства України
Сільське господарство нашої країни - це складний різноманітний об'єкт, який вивчається сукупністю природних, технічних і загальних наук.
Серед загальних наук, які вивчають сільське господарство, назвемо економіку, планування, бухгалтерський облік, статистику. Ці науки досліджують як економічні, так і соціальні явища і процеси, які відбуваються в галузі. Сільське господарство розглядається при цьому як одна із галузей народного господарства.
При загальноприйнятому розумінні сільського господарства як галузі матеріального виробництва в літературі по різному трактується зміст галузі і визначаються її границі. В одному випадку функцію сільського господарства зводять до оброблення сільськогосподарських культур і розведення тварин для отримання продукції рослинництва і тваринництва та первинної переробки рослинної і тваринної продукції; в другому – до виробництва первинних сирих продуктів рослинного і тваринного походження, які використовуються для харчування населення і промислової переробки.
Сучасне сільське господарство – особлива галузь матеріального виробництва, в якому праця людини направлена на розширення відтворення у великих масштабах культурних рослин і тварин, а також на використання життєдіяльності рослин і тварин для одержання продукції цієї галузі. До сільського господарства також відноситься виконання робіт сільськогосподарського характеру (з експлуатації іригаційних і меліоративних систем, захист рослин від хвороб і шкідників і т.п.). Господарське управління визначає функцію сільського господарства в тих випадках, коли витрати по ньому включаються в собівартість продукції. Відтворення в сільському господарстві здійснюється в рамках соціально-економічних категорій господарств.
Статистика сільського господарства є самостійною учбовою дисципліною. В учбових цілях статистика сільського господарства викладається в зв'язку зі статистикою заготівель. Курс сільськогосподарської статистики вивчається з основами соціально-економічної статистики.
Статистика сільського господарства є однією з особливих галузей статистичної науки. Перш ніж дати визначення предмету статистики сільського господарства, слід вказати на існуюче різне поняття цієї науки. Деякі статистики у визначенні предмета застосовують відоме формулювання статистики як науки, яка вивчає кількісну характеристику масових суспільних явищ у нерозривному зв'язку з їх якісною характеристикою, і механічно пов'язують це формулювання з оцінками явищ у сільськогосподарському виробництві. Інші вважають, що статистика вивчає явища і процеси відтворення матеріальних благ і суспільних відносин в сільському господарстві в їх якісному вираженні, даючи їм відповідну цифрову характеристику. Заслуговує особливої уваги думка, що предметом сільськогосподарської статистики є система об'єктивних статистичних показників стану і розвитку сільськогосподарського виробництва.
З врахуванням викладеного сформулюємо визначення предмету. Статистика сільського господарства вивчає сукупність кількісних характеристик сільського господарства як галузі народного господарства у нерозривному зв'язку з їх якісними характеристиками. Статистика досліджує кількісні тенденції, зв'язку і закономірності в сільському господарстві у просторово-часових границях. Статистика сільського господарства має справу, по перше, з різними видами характеристик, які в певній мірі пов'язані між собою. Це означає: статистика сільського господарства займається класифікацією цих характеристик (показників). По друге, сукупність характеристик (показників) відноситься до сільського господарства, яке включає виробничі і обслуговуючі функції.
Теоретичною і методологічною основою статистики сільського господарства як науки є діалектичний і історичний матеріалізм, політична економія, науковий соціалізм. Українська статистика – могутнє знаряддя соціально-економічного пізнання і перебудови дійсності. Статистика при вивченні характеристик явищ і процесів сільського господарства та його основних елементів і структур використовує наслідки, одержані природничими, технічними та іншими науками.
Сільське господарство нашої країни ведеться на великій території, яка включає в себе різноманітні природні, економічні, соціальні, національні та інші структури. Статистика вивчає стан і розвиток сільського господарства України як в цілому, так і диференційовано з врахуванням існуючих територіальних, галузевих і соціально-економічних структур. Значення цієї статистики особливо підвищується в умовах переходу на принципи регіонального госпрозрахунку, самоуправління і самофінансування. Завданням статистики є розробка методології побудови системи показників, інформаційного забезпечення і аналізу статистичних даних, які відображають територіальну, галузеву і соціально-економічну структуру сільського господарства України. Статистика вивчає цю структуру у визначеному порядку, на основі класифікації і угруповань.
В органах державної статистики сільське господарство завжди вивчалось у національно-територіальному і регіональному аспектах, а також з врахуванням галузевої структури і соціально-економічних категорій господарств, правда в деяких випадках навчальна література обмежувалась тільки аналізом класифікації галузей і угрупованням категорій господарств.
Статистика сільського господарства як соціально-економічна наука використовує загальний метод пізнання – діалектичний метод, який вимагає розглядати явища і процеси в їх взаємозв'язку і розвитку, вивчати перехід від кількісних змін до якісних, виясняти внутрішні протиріччя як джерело розвитку і як процес боротьби нового зі старим.
Соціально-економічні особливості полягають в багатогранності форм користування власністю колгоспами, радгоспами та іншими державними сільськогосподарськими підприємствами, організаціями орендарів, кооператорів, особистих господарств громадян. Для сільського господарства характерне посилення інтеграційних зв'язків різних форм господарювання.
Економічні особливості проявляються в тому, що відтворення в цій галузі здійснюється безпосередньо на особистій основі в натуральній формі. Це значить, що більша частина продукції залишається в сільському господарстві і використовується для відновлення виробництва: насіння і посадковий матеріал витрачаються на посів і посадку, молоко – на напування телят, яйця птиці – на виведення молодняку, мед – для годування бджіл і т.п. Більше того, вся продукція кормових культур і кормових угідь використовується у тваринництві, а така продукція тваринництва як гній – цінне органічне добриво.
Певна частина продукції сільського господарства перетворюється в засоби праці. Так, наприклад, молоді сади переходять у плодоносний вік, а молодняк великої рогатої худоби – в основне продуктивне стадо. Доросла продуктивна худоба на відгодівлі і нагулі вважається предметом праці. Як предмети, так і засоби праці в сільському господарстві піддаються більш чи менш довготривалим природним, фізичним, фізіологічним і іншим змінам, а процес праці в той же час повністю або частково призупиняється.
Зміст статистичного показника і його величина мають велику різноманітність форм.
Вивчаючи свій специфічний предмет з усіма його особливостями, статистика в процесі такого вивчення висловлює міру різних явищ життя суспільства. характеризує їх обсяг, структуру, рівні, динаміку, інтенсивність і т.п.
З розвитку суспільства і суспільного виробництва змінюються і їх об'єктивні статистичні показники. Частина показників зникає; натомість з'являються нові зі специфічним суспільним змістом; інші міняють свою суспільну форму, змінюється величина статистичних показників і т.п.
Сукупність, загальні ознаки яких вивчає статистика, складаються із відповідних одиниць, підлягають спостереженню, які отримали в зв'язку з цим найменування одиниць спостереження. Величини тих або інших ознак цих одиниць сукупності змінюється, варіює від однієї одиниці до іншої. Вивчення статистичних сукупностей, їх загальних ознак, в тому числі їх варіацій, незалежно від специфіки змісту, тобто незалежно від того, суспільні або природні, хімічні або біологічні процеси отримують відображення, яке є завданням математичної статистики.
Статистичне вивчення динаміки виробництва продукції сільського господарства.
Виробництво валової продукції в сільському господарстві здійснюється по законах розширеного відтворення. Але при загальній тенденції планомірного збільшення виробництва тут внаслідок можливих різких змін метеорологічних умов року, які впливають на врожай, будуть мати місце істотні відхилення в загальному обсягу продукції.
Це зобов'язує при порівняні за окремі роки притягувати поряд з показниками, які характеризують засоби виробництва і трудові ресурси, а також показники метеорологічних умов. В порівняні по періодах метеорологічні умови зрівнювальних періодів в тому чи іншому ступені вирівнюються, що дає можливість вже досить чітко бачити зв'язок між змінами обсягу продукції і величиною факторів виробництва.
Зіставлення динаміки урожайності і найважливіших факторів інтенсифікації. Одним із необхідних вихідних прийомів факторного аналізу динаміки урожайності є порівняння паралельних рядів змін врожайності і основних факторів інтенсифікації сільськогосподарського виробництва (землеробства). Маючи на увазі значні щорічні коливання врожайності, які викликані щорічними змінами метеорологічних умов, вказане зрівняння проводиться чи посередництвом застосування методу кореляційного аналізу, чи по збільшених періодах.
Фактичний обсяг виробництва продукції тваринництва за рік (також зростаючим підсумком по роках) зрівнюється з плановим завданням і рівнем попереднього року (або відповідних періодів). Першорядне значення мають показники, які характеризують виконання плану (державного замовлення) по продажу продукції тваринництва державі.
Аналіз змін обсягу продукції тваринництва як в цілому по країні, так і окремо по громадських категоріях (секторах), регіонах і виробничо-економічних типах підприємств можу бути проведений з боку форми відтворення цієї продукції і з боку основних факторів. Обидва підходи органічно пов'язані між собою. В першому випадку зіставляються динаміка чисельності сільськогосподарських тварин ї їх продуктивність. Збільшення продукції за рахунок простого збільшення чисельності худоби представляє екстенсивну форму виробництва, а за рахунок підвищення продуктивності – інтенсивну. Своєрідність, також, полягає в тому, що, по-перше, саме поголів'я худоби – первинний фактор виробництва продукції тваринництва, який підлягає організованому людиною природному відтворенню, що робить необхідним спеціальний аналіз якісного рівня цього складного процесу, по-друге, продуктивність – це явище або функція сільськогосподарських тварин. При цьому рівень продуктивності тим вищий, чим вище якість самого скота і забезпеченість другими факторами, які приймають участь в формуванні продукції тваринництва.
В іншому випадку розглядається безпосередній зв'язок зміни виходу продукції із зміною його факторів, в числі яких, якщо абстрагуватися від простого збільшення поголів'я худоби і пов'язаного з цим рівня змісту, який склався (приміщення для худоби, корму і т.п.), в основному фактори інтенсифікації тваринництва, які підвищують продуктивність худоби (поліпшення середньої якості худоби, підвищення рівня годівлі, покращання умов утримання і т.п.). Тому центральною ланкою факторного аналізу збільшення виробництва продукції тваринництва є аналіз продуктивності худоби, виявлення можливостей її подальшого підвищення на основі всебічної інтенсифікації виробництва.
Аналіз продуктивності за факторами проводиться як в динаміці, так і порівняно за групами підприємств, а також групами сільськогосподарських тварин на підприємствах з використанням даних про бонітування худоби. Оскільки основним джерелом кормів для тваринництва є особиста кормова база, яка створена в рослинницькому цеху, оскільки представляє собою інтерес факторний аналіз продукції тваринництва на 100 га сільськогосподарських угідь (ріллі).
У зв'язку з тим, що у виробництві продукції тваринництва є визначенні сезонність, одним із направлення аналізу є вивчення сезонності виробництва протягом року. До важливого направлення аналізу належить вивчення структурних зрушень в тваринництві, зв'язаних з різницею темпів росту по видах худоби, соціальних секторах і регіонах.
Аналіз даних про стан тваринництва виробляється з метою дати оцінку рівню розвитку, визначити основні тенденції динаміки показників чисельності тварин і птиці, їх продуктивності і виходу продукції тваринництва, виділити фактори, які зумовили фактичний рівень продуктивності тварин і обсяг виробленої продукції і виявили резерви їх росту.
На обсяг виробництва продукції тваринництва безпосередньо впливає рівень продуктивності тварин і їх чисельність. Ступінь впливу факторів вивчається з використанням багатьох методів, в тому числі індексного методу.
Для аналізу змін обсягів продукції в динаміці можна обчислити індекс
Іоп =
де ОП – обсяг продукції визначеного виду; Чж1 и Чжо – чисельність тварин, від яких отримують дану продукцію, в окремих господарствах за аналізуючий і базисний роки; ПРж1 і ПРжо – середній рівень продуктивності тварин в окремих господарствах за відповідні роки.
Вплив факторів, які обумовлюють зміни обсягу виробництва продукції, виміряються за допомогою взаємозв'язку індексів
Іоп = Іпрж Ічж, де Ічж =
Індекс середньої продуктивності обчислюється по формулі індексу змінного складу:
Іпрж = :
Зміна продуктивності тварин, яка показує цей індекс, залежить від двох причин: від рівня їх продуктивності в окремих сільськогосподарських підприємствах і від питомої ваги тварин кожного господарства в загальній чисельності тварин по групі сільськогосподарських підприємств, тобто від структури поголів'я з різним рівнем продуктивності.
Для винятку впливу структурних змін в поголів'ї тварин на їх середню продуктивність розраховують індекс продуктивності фіксованого складу:
Іпржф = .
А для виявлення впливу змін в структурі поголів'я на динаміку виробництва продукції обчислюють індекс структури поголів'я Ісп:
Ісп =.
Тоді індекс динаміки обсягу виробництва продукції буде дорівнювати добутку трьох індексів
Іоп = Ічж Іпржф Ісп .
Велике значення має вивчення змін показників кількості тварин і птиці, їх продуктивності і вихід продукції за кілька років для встановлення тенденцій у змінах, які відбуваються. Для цього розраховують цінні базисні і середньорічні абсолютні прирости, темпи росту і темпи приросту, а також проводять вирівнювання динамічних рядів.
В аналізі показників тваринництва в динаміці рекомендується порівнювати не тільки річні, але і їх середні рівні за кілька років. Велике значення мають середні показники.
2.Статистика забезпечення підприємств робочою силою
Вирішальним фактором процесу суспільного відтворення виступає жива праця як прояв свідомої діяльності людини. При поєднанні робочої сили із засобами виробництва відбувається процес праці, результатом якої є створення продукції або ж виконання певних послуг, здатних задовольнити запи ти фірм чи населення. Відомий англійський економіст В.Петгі (1623-1687рр.), підкреслюючи цю важливу тезу, стверджував, що праця - це батькобагатства, а земля - його мати.
Сучасна статистика вивчає потенційну робочу силу, трудові ресурси, щозайняті у суспільному виробництві, а також ту їх частину, яка зайнята безпосередньо у сфері матеріального виробництва. Для їх характеристики використовуються поняття і значення, що запропоновані міжнародною організацієюпраці (МОП) з врахуванням особливостей організації статистики в Україні.В останні роки відбуваються значні зміни у соціальній структурі суспільства: збільшилась частка осіб, зайнятих розумовою працею. На початку 90-х років у США вона становила 60% сукупної робочої сили, зменшилась кількість промислових робітників, зросла чисельність працівників у галузях нематеріального виробництва (торгівлі, комунальному господарстві, сфері послуг). Тепер у цій галузі працює 75% найманої робочої сили.
Становлення ринку праці в Україні започатковано в 1991 р. з прийняттям законодавства про зайнятість населення, згідно якого всі громадяни держави мають виключне право самостійно розпоряджатися своєю здатністю до продуктивної чи творчої праці. Цим, власне, визначено право людини бути власником своєї робочої сили (володіти, розпоряджатися та використовувати її), регламентувати відносини між наймачами та працівниками.
Перехід до ринкових відносин ставить перед статистикою ряд важливих завдань щодо вивчення працевлаштування та зайнятості населення, перерозподілу робочої сили, підготовки і перепідготовки кадрів, їх використання, ринку праці і ін.
Для забезпечення виробництва певного обсягу продукції чи послуг потрібна певна кількість праці, найбільш загальним показником якої є чисельність працівників, зайнятих у відповідному виробництві чи сфері діяльності. Чисельність працівників в народному господарстві постійно змінюється, від бувається безперервний процес її поповнення за рахунок природного приросту населення, перерозподілу сільськогосподарського населення, міграції.Проте структурні зрушення зумовлені реструктуризацією виробництва, ведуть до міжгалузевого перерозподілу трудових ресурсів на тлі їх загального скорочення (табл..1.).
Роки
1990
1991
1992
1993
1994
1995
млн.
в%
чол.
Всього зайнято (без
тих, що навчаються)
25,4
25,0
24,5
23,9
23,0
23,7
100
В галузях економіки
25,4
25,0
24,0
23,4
22,2
21,9
92,6
промисловості
7,8
7,8
7,4
7,0
6,3
5,8
24,3
сільському І
лісовому
господарстві
5,0
4,9
4,9
4,9
4,8
5,3
22,3
будівництві
2,4
2,3
1,9
1,8
1,6
1,5
6,3
транспорті І зв'язку
1,8
1,8
1,6
1,6
1,5
1,4
6,1
В Інших сферах
економічної діяльності
0,0
0,0
0,5
0,5
0,8
1,8
7,4
Таблиця .1.
Основними завданнями статистики робочої сили є вивчення складу і чисельності працівників галузей народного господарства, їх розподілу за статтю, віком, рівнем освіти, ступенем забезпеченості виробництва працівника ми відповідних професій І кваліфікації, вивчення руху робочої сили та її використання.
Середньорічна чисельність зайнятих у суспільному виробництві України
Обсяг виробленої продукції у будь-якій галузі народного господарства і зокрема, промисловості - це результат діяльності всього виробничого колективу підприємства, в якому об'єднані різні категорії працівників, що виконують одну з функцій переважно складного виробничого процесу. Виробничі підприємства - це, за деяким винятком, складні організаційні ланки галузі, які здійснюють не тільки промислову діяльність. У їх складі є ряд невиробничих підрозділів, зокрема, житлово-комунальне господарство, а також непромислових - підсобне сільськогосподарське виробництво, капітальне будівництво, вантажний транспорт і ін. Тому незалежно від розміру підприємств і фірм, їх форм власності необхідність чіткої організації виробництва потребує визначення не лише чисельності, а й характеристики його складу. Причому склад робочої сили підприємства, об'єднання чи фірми вивчається на основі групування за певною ознакою залежно від мети дослідження.
За характером діяльності персонал промислового підприємства поділяють на промислово-виробничий (персонал основної діяльності) та персонал не-промислових господарств. До промислово-виробничого персоналу відносять працівників основних, допоміжних, підсобних і побічних цехів; осіб, зайнятих на вантажно-розвантажувальних роботах; працівників науково-дослідних, конструкторських, проектно-конструкторських організацій, які знаходяться на балансі підприємства, а також працівників апарату управління.
До персоналу непромислових господарств відносять працівників, праця яких прямо не пов'язана з промислово-виробничою діяльністю підприємства (працівники підсобного сільського господарства, житлово-комунальних організацій, дитячих і лікувальних установ). У статистиці детально вивчається персонал основної діяльності.
Працівники основної діяльності виконують різні функції, відповідно з цим виділяють шість категорій: робітники, учні, інженерно-технічні працівники (ІТП), службовці, молодший обслуговуючий персонал (МОП) і охорона.
Категорія робітників найчисельніша у складі персоналу підприємства. До них належать особи, які безпосередньо зайняті випуском продукції, виконанням робіт промислового характеру, здійсненням ремонту і нагляду за устаткуванням, переміщенням вантажів тощо. Залежно від характеру виконуваних функцій робітників поділяють на основних і допоміжних. До перших згідно з інструкцією відносять тих, хто безпосередньо зайнятий у технологічному процесі виготовлення основної продукції даного підприємства. Це - слюсарі-складальники, фрезерувальники, інші - у машинобудуванні; прядильниці, тріпальниці - у прядильному виробництві. До допоміжних належать робітники, які переважно працюють у допоміжних цехах, а також в основних, зокрема, обслуговують робочі місця (зайняті транспортуванням, зберіганням, складанням предметів і продуктів праці, технічним обслуговуван ням машин і механізмів, їх ремонтом, налагодженням, підтриманням приміщень у робочому стані).
Учнями вважаються особи, що навчаються на підприємстві виконанню певних виробничих операцій для того, щоб стати робітниками. До цієї категорії належать не лише підлітки, а й дорослі, що проходять навчання на під приємстві у вигляді індивідуального чи бригадного учнівства і оплачуються за тарифною ставкою учнів.
Інженерно-технічні працівники - це особи, які здійснюють організаційно-технічне керівництво виробничим процесом. До них належать керівники підприємств і їх заступники з виробничо-технічних питань, інженери-механіки, конструктори, начальники заводських і цехових відділів та бюро, їх заступники, начальники цехів, відділів, дільниць, змін, майстри, інші пра цівники, які займають посади, що вимагають кваліфікації інженера.
До категорії службовців відносять осіб, які виконують адміністративно-господарські і канцелярські функції, а також обліковий персонал: це робітники збуту і постачання, фінансування, статистики, обліку і діловодства.
Молодший обслуговуючий персонал - це особи, які зайняті обслуговуванням службових приміщень - прибиральниці невиробничих приміщень, двірники, кур'єри, гардеробники.
До персоналу охорони відносять працівників сторожової та протипожежної охорони підприємства.
У даний час на підприємствах і фірмах прийнято виділяти і відображати у звітності такі категорії персоналу: робітники, службовці, спеціалісти і керівники. Залежно від характеру виконуваних функцій керівники можуть бути віднесені до спеціалістів, якщо їх діяльність вимагає наявності спеціальних технічних знань, або до службовців, якщо виконувані ними функції таких спеціальних знань не вимагають.
Про зміни чисельності робітників і службовців, зайнятих в галузях народного господарства України, свідчать дані табл.19.2.
Таблиця 19.2.
Середньорічна чисельність робітників і службовців за галузями народного господарства
Роки
тис.чол.
в%
1990
1991
1992
1990
1991
1992
Всього по народному
господарству
19886
19119
18122
100
96,1
91,1
Промисловість
7100
6913
6515
100
97,4
91,8
Сільське господарство
1400
1346
1449
100
96,1
103,5
Будівництво
1920
1639
1409
100
85,4
73,4
Транспорт
1491
1420
1298
100
95,2
87,0
Зв'язок
277
279
267
100
100,7
96,4
Торгівля
1047
996
933
100
95,1
94,8
В межах окремих підприємств у складі робітників виділяють основних і допоміжних. Такий поділ важливий тому, що робітники складають найбільш чисельну категорію, і функції, виконувані основними і допоміжними робітниками, досить різноманітні.
У складі функціональних груп є поділ їх за професіями, спеціальностями і кваліфікацією. Професія - це комплекс знань і вмінь, необхідних для виконання певної роботи. Кваліфікація відбиває ступінь оволодіння цими знан нями, вміннями і навиками. Спеціальність пов'язана з поглибленням професійного поділу праці. Так, у професії шахтаря можна виділити забійників, машиністів, прохідників і т.ін.
Кваліфікація робітника відбивається в тарифному розряді, який йому присвоюється. Мірою кваліфікації робітників підприємства виступає показник середнього тарифного розряду, який розраховується методом середньої арифметичної зваженої за кількістю робітників кожного розряду.
де X - тарифний розряд;
f- чисельність робітників кожного розряду.
Слід пам'ятати, що тарифні розряди враховують не лише складність робіт, але й інтенсивність праці та інші фактори, зокрема, умови праці. Не завжди однакові тарифні розряди свідчать про однаковий рівень кваліфікації. На їх основі можна одержати лише приблизну характеристику рівня кваліфікації в окремих галузях, в яких прийнята одна і та сама тарифна сітка. Залежно від розподілу робітників за тарифними розрядами можна виділити такі кваліфікаційні групи (при 6-розрядній сітці): висококваліфіковані робітники - 5 і 6 розряди, кваліфіковані - 3 і 4 розряди, низькокваліфіковані - 1 і 2 розряди і некваліфіковані робітники, що не мають розряду.
Крім того, для характеристики складу працівників підприємств широко використовуються групування за ознаками: статі, віку, освіти, стажу роботи, ступеня автоматизації праці робітників тощо. Групування працівників за статтю і віком допомагають виявити частку праці жінок, а також спостерігати за надходженням молоді у виробництво, визначати чисельність осіб пенсійного віку.
Групування працівників за рівнем освіти характеризує їх якісний склад. Досить сказати, що на 1000 чоловік зайнятого в Україні населення у 1992 р. припадало 974 особи з вищою і середньою освітою проти 813 чоловік у 1 979 р. і 928 чоловік у 1 989 р.
Групування робітників і службовців за стажем роботи необхідне для вивчення стабільності кадрів, їх плинності, продуктивності праці, визначення розміру пенсії. Стаж роботи - це час трудової діяльності робітника. Розрізняють загальний трудовий стаж, безперервний і стаж роботи на даному підприємстві. В загальний трудовий стаж зараховується будь-яка робота пра цівника чи службовця, включаючи і час служби в армії, навчання в училищах, на курсах підготовки і підвищення кваліфікації кадрів. При визначенні права на пенсію за загальним стажем роботи виділяють такі групи працівників: до 5 років, 5-10, 10-15, 15-20, 20-25, більше 25 років. За стажем безперервної роботи розрізняють такі групи робітників: менше одного року, 1-2, 2-3, 3-4, 4-5, 5-8, 8-Ю, 10-12, 12-15, 20-25, 25-30, 30-35, 35-40, більше 40 років. Залежно від тривалості безперервного трудового стажу визначається розмір оплати за тимчасовою непрацездатністю працівника. Відсутні на роботі з різних причин (працівники, які перебувають у чергових відпустках, у відрядженнях, тимчасово залучені до виконання державних обов'язків, у зв'язку з хворобою, прогулами тощо). Не включають в списко-вий склад осіб, зарахованих на штатні посади для виконання робіт за сумісництвом; працівників, залучених для виконання разових робіт (дрібний ре монт, натирання підлоги і т.ін.), які одержують плату з неспискового фонду заробітної плати; робітники, які відряджені на Інші підприємства чи організації і одержують там заробітну плату; учні навчальних закладів, які прохо дять виробничу практику на підприємстві і т.ін.
Явочний склад - це чисельність осіб, які з'явились на роботу незалежно від того, приступили вони до роботи чи ні, а фактична чисельність працюючих - це особи, які з'явились і приступили до роботи незалежно від її тривалості.
Чисельність працівників на певну дату (момент) має важливе значення, проте внаслідок прийому і звільнення вона постійно змінюється, а значить, не дає вичерпного уявлення про робочу силу підприємства. Тому розраховують середньоспискову чисельність як таку, що характеризує чисельність працюючих за певний проміжок часу (інтервал), що рахується в списках підприємства. Цей показник потрібний ще і тому, що в економіко-статис-тичному аналізі виробництва чисельність працівників зіставляється з такими інтервальними показниками, як обсяг продукції, фонд оплати праці, інші показники. Такі зіставлення не можуть проводитися на основі спискової чисе льності і вимагають обчислення середньоспискової чисельності. При цьому слід зауважити, що деякі працівники, які рахуються в списках, не врахову ються при обчисленні середньоспискової чисельності. Серед них жінки, що отримали додаткову відпустку без оплати по догляду за дитиною; інваліди війни, що працюють неповний робочий день; працівники, які навчаються у вищих навчальних закладах заочно і отримують додаткову відпустку без збереження оплати і т.ін. Водночас у середньоспискову чисельність працівників підприємства включаються працівники, які залучені за спеціальними договорами і розраховуються за роботу у людино-днях явок.
У практиці статистики застосовують різні методи визначення середньо спискової чисельності персоналу залежно від наявної вихідної інформації.
де Т - середньоспискова числьність;
Т - чисельність працівників, які не враховуються при визначенні серед ньоспискової чисельності ацівників.
Найпоширеніший варіант, коли у вихідних даних є спискова чисельність за всі дні періоду (спискова чисельність у вихідні і святкові дні приймається такою, якою вона була у передвихідний чи передсвятковий день). Якщо по значити через Т спискову чисельність працівників за кожний день, а число календарних днів - через Д, то середньоспискову чисельність можна розра хувати таким способом:Наприклад, сума спискової чисельності працівників за листопад місяць становила 90330 людино-днів, сума всіх явок на роботу - відповідно 65516 людино-днів і сума фактично відпрацьованих людино-днів - 65494. Тоді середньоспискова чисельність робітників даного підприємства за листопад становитиме:
Середньоспискова чисельність персоналу за квартал чи за рік визначається, як правило, на основі даних про середньоспискові показники за окремі місяці, наприклад, за квартал:
При умові наявності даних про спискову чисельність персоналу за окремі Інтервали, неоднакові за своєю тривалістю, середньоспискову чисельність розраховують за формулою:
де п - число календарних днів, протягом яких чисельність залишалась незмінною.
Якщо підприємство розпочало свою діяльність не з початку місяця, то середньоспискова чисельність персоналу визначається діленням суми спис-кової чисельності за дні функціонування підприємства не на число днів функціонування, а на повне число календарних днів у місяці.
Поряд з середньосписковою чисельністю персоналу визначають серед-ньоявочну чисельність працівників шляхом ділення числа явок на роботу на число робочих днів. Явочне число працівників слід відрізняти від числа працівників, які фактично працювали, тобто таких, які фактично приступили до роботи. Ця чисельність менша від явочної чисельності на кількість людино-днів цілоденних простоїв. Наприклад, якщо позначити середньоявочну чисельність працівників через Т чисельність явок на роботу - Тя і Др - число робочих днів, то у наведеному прикладі середньоявочна чисельність і чисельність фактично працюючих становитимуть:Як видно з наведених даних, з ЗОН працівників підприємства за листопад місяць на роботу в середньому не з'явилось 33 працівники, в свою чергу із тих, що з'явилися на роботу, щоденно не працював один працівник.
Характеристика руху робочої сили
Категорія чисельності працівників за деяким винятком є надзвичайно мінливою. Вона змінюється внаслідок того, що одних робітників включають у списки, інші вибувають з підприємства, крім того відбувається також внурішнє переміщення працівників. Цей процес зумовлений рядом причин, вивчення і виявлення закономірностей яких важливе завдання статистики.
Рух кадрів, як внутрішній, так і зовнішній - явище суспільне необхідне, оскільки дозволяє розв'язувати питання про забезпечення підприємств кадрами робітників. Не менш важливою є роль, яку відіграє він у процесі відтво рення робочої сили. Хоча це призводить до певних втрат. Знижується продуктивність праці у період адаптації працівника на новому місці, витрачаються кошти на його перепідготовку, знижується якість продукції, інші показники.
Розрізняють зовнішній оборот робочої сили, коли приймають нових робітників або їх звільняють з роботи, і внутрішній оборот - переміщення пра цівників у межах підприємства, коли їх переводять з однієї категорії персоналу в іншу. І якщо при зовнішньому обороті змінюється як середньосписко ва чисельність, так і чисельність працівників окремих категорій, то при внутрішньому - змінюється лише чисельність окремих категорій.
Статистичне вивчення руху працівників підприємства здійснюється в розрізі джерел комплектування персоналу і причин їх вибуття з списків підприємства. Джерелами комплектування є: організований набір, випускники ПТУ, переведені з інших підприємств, прийняті самим підприємством. Загальну чисельність всіх прийнятих на роботу на даному підприємстві нази вають абсолютним показником загального обороту робочої сили.
Вибуття працівників з підприємства визначається також у розрізі причин: переведення на інші підприємства чи в організації, у зв'язку із закінчен ням строку договору, звільненням за власним бажанням, за рішенням судових органів чи адміністрації.
За даними про наявність і рух персоналу в цілому і за категоріями та групами персоналу при необхідності будують баланс руху кадрів (баланс ресурсів робочої сили) за такою схемою:
Кате горії і групи персо налу
Наявність на початок періоду
Поступило за період
Вибуло за перюд
Наявність на кінець періоду
Втому
ЧИСЛІ
тих, що працюва ли весь перюд
Всього
вт.ч. за джерелами
Всього
вт.ч. за джерелами
1
2
3
4567
8
9 |ІО|І1 | 12
13
14
Загальна чисельність працівників, які прийняті і вибули з підприємства у звітному періоді, є абсолютними показниками загального обороту прибуття і вибуття. Абсолютні показники руху характеризують лише зовнішній аспект
цього процесу, не розкриваючи його закономірностей. Тому поряд з абсолютними показниками руху робочої сили розраховують відносні показники, які розкривають інтенсивність руху і виражаються у вигляді коефіцієнтів. Показники інтенсивності обороту визначаються окремо по прийому і вибуттю шляхом зіставлення кількості прийнятих чи звільнених з середньосписковою чисельністю працівників. Найдетальніше вивчають рух робітників.
Деякі економісти вважають, що названі показники слід
18.12.2012 00:12-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора