Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Статистика забезпечення підприємств робочою силою
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2006
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Статистика
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
Кафедра обліку та аудиту
Курсова робота
з курсу «Статистика»
на тему :
«Статистика забезпечення підприємств
робочою силою»
Зміст:
Вступ…………………………………………………………………………….3
1. Теоретична частина………………………………………………………….4
1.1. Поняття робочої сили, її роль у виробництві ………………………..4
1.2. Склад та особливості поділу робочої сили………….………………..4
1.3. Рух робочої сили підприємств…………………………………………8
1.4. Кореляційне дослідження……………………………………………..11
2. Практична частина…………………………………………………..............14
2.1. Завдання 1………………………………………………………………14
2.2. Завдання 2………………………………………………………………18
2.3. Завдання 3………………………………………………………………26
2.4. Завдання 4………………………………………………………………32
Висновки………………………………………………………………………..37
Список використаної літератури……………………………………………...38
Вступ
Вивчення статистики окремих структур та статистиики в цілому є надзвичайно необхідним для повноцінного та ефективного функціонування не лише економіки, але й всіх сфер суспільства.
Визначення, узагальнення та групування показників забезпечення підприємств робочою силою дають змогу вивчити, передбачити та покращити результати процесів виробництва, які безперервно пов’язані з працею - одним з найважливіших чинників ефективності будь-якого виду діяльності.
Сучасна статистика вивчає потенційну робочу силу, трудові ресурси, щозайняті у суспільному виробництві, а також ту їх частину, яка зайнята безпосередньо у сфері матеріального виробництва. Для їх характеристики використовуються поняття і значення, що запропоновані міжнародною організацією праці зі врахуванням особливостей організації статистики в Україні. В останні роки відбуваються значні зміни у соціальній структурі суспільства: збільшилась частка осіб, зайнятих інтелектуальною працею, зменшилась кількість промислових робітників, зросла чисельність працівників у галузях нематеріального виробництва (торгівлі, комунальному господарстві, сфері послуг). Отримані попередньо статистичні дані свідчать по актуальність досліджуваної теми роботи, оскільки саме підприємства, на жаль, повільно але впевнено втрачають потенційних працівників, які обирають інші професії, більш попитові, престижні та вище оплачувані на ринку праці.
Основними завданнями статистики робочої сили є вивчення складу і чисельності працівників галузей народного господарства, їх розподілу за статтю, віком, рівнем освіти, ступенем забезпеченості виробництва працівника ми відповідних професій, кваліфікації, вивчення руху робочої сили та її використання.
Визначення факторів впливу та залежності результатів виробництва від різного роду чинників є метою написання курсової роботи, проведення відповідних розрахунків та отримання висновків, спираючись на досліджені дані.
1.Теоретична частина
1.1. Поняття робочої сили, її роль у виробництві.
Вирішальним фактором процесу суспільного відтворення виступає жива праця як прояв свідомої діяльності людини. При поєднанні робочої сили із засобами виробництва відбувається процес праці, результатом якої є створення продукції або ж виконання певних послуг, здатних задовольнити запи ти фірм чи населення.
Становлення ринку праці в Україні започатковано в 1991 р. з прийняттям законодавства про зайнятість населення, згідно якого всі громадяни держави мають виключне право самостійно розпоряджатися своєю здатністю до продуктивної чи творчої праці. Цим, власне, визначено право людини бути власником своєї робочої сили (володіти, розпоряджатися та використовувати її), регламентувати відносини між працівниками.
Перехід до ринкових відносин ставить перед статистикою ряд важливих завдань щодо вивчення працевлаштування та зайнятості населення, перерозподілу робочої сили, підготовки і перепідготовки кадрів, їх використання на ринку праці тощо.
Для забезпечення виробництва певного обсягу продукції чи послуг потрібна певна кількість праці, найбільш загальним показником якої є чисельність працівників, зайнятих у відповідному виробництві чи сфері діяльності. Чисельність працівників в народному господарстві постійно змінюється, від бувається безперервний процес її поповнення за рахунок природного приросту населення, перерозподілу сільськогосподарського населення, міграції. Проте структурні зрушення зумовлені реструктуризацією виробництва, ведуть до міжгалузевого перерозподілу трудових ресурсів на тлі їх загального скорочення.
Обсяг виробленої продукції у будь-якій галузі народного господарства і зокрема, промисловості - це результат діяльності всього виробничого колективу підприємства, в якому об'єднані різні категорії працівників, що виконують одну з функцій переважно складного виробничого процесу. Виробничі підприємства - це, за деяким винятком, складні організаційні ланки галузі, які здійснюють не тільки промислову діяльність. У їх складі є ряд невиробничих підрозділів, зокрема, житлово-комунальне господарство, а також непромислових - підсобне сільськогосподарське виробництво, капітальне будівництво, вантажний транспорт і ін. Тому незалежно від розміру підприємств і фірм, їх форм власності необхідність чіткої організації виробництва потребує визначення не лише чисельності, а й характеристики його складу. Причому склад робочої сили підприємства, об'єднання чи фірми вивчається на основі групування за певною ознакою залежно від мети дослідження.
1.2 Склад та особливості поділу робочої сили.
За характером діяльності персонал промислового підприємства поділяють на промислово-виробничий (персонал основної діяльності) та персонал не-промислових господарств. До промислово-виробничого персоналу відносять працівників основних, допоміжних, підсобних і побічних цехів; осіб, зайнятих на вантажно-розвантажувальних роботах; працівників науково-дослідних, конструкторських, проектно-конструкторських організацій, які знаходяться на балансі підприємства, а також працівників апарату управління.
До персоналу непромислових господарств відносять працівників, праця яких прямо не пов'язана з промислово-виробничою діяльністю підприємства (працівники підсобного сільського господарства, житлово-комунальних організацій, дитячих і лікувальних установ). У статистиці детально вивчається персонал основної діяльності.
Працівники основної діяльності виконують різні функції, відповідно з цим виділяють шість категорій: робітники, учні, інженерно-технічні працівники (ІТП), службовці, молодший обслуговуючий персонал (МОП) і охорона.
Категорія робітників найчисельніша у складі персоналу підприємства. До них належать особи, які безпосередньо зайняті випуском продукції, виконанням робіт промислового характеру, здійсненням ремонту і нагляду за устаткуванням, переміщенням вантажів тощо. Залежно від характеру виконуваних функцій робітників поділяють на основних і допоміжних. До перших згідно з інструкцією відносять тих, хто безпосередньо зайнятий у технологічному процесі виготовлення основної продукції даного підприємства. Це - слюсарі-складальники, фрезерувальники, інші - у машинобудуванні; прядильниці, тріпальниці - у прядильному виробництві. До допоміжних належать робітники, які переважно працюють у допоміжних цехах, а також в основних, зокрема, обслуговують робочі місця (зайняті транспортуванням, зберіганням, складанням предметів і продуктів праці, технічним обслуговуван ням машин і механізмів, їх ремонтом, налагодженням, підтриманням приміщень у робочому стані).
Учнями вважаються особи, що навчаються на підприємстві виконанню певних виробничих операцій для того, щоб стати робітниками. До цієї категорії належать не лише підлітки, а й дорослі, що проходять навчання на під приємстві у вигляді індивідуального чи бригадного учнівства і оплачуються за тарифною ставкою учнів.
Інженерно-технічні працівники - це особи, які здійснюють організаційно-технічне керівництво виробничим процесом. До них належать керівники підприємств і їх заступники з виробничо-технічних питань, інженери-механіки, конструктори, начальники заводських і цехових відділів та бюро, їх заступники, начальники цехів, відділів, дільниць, змін, майстри, інші пра цівники, які займають посади, що вимагають кваліфікації інженера.
До категорії службовців відносять осіб, які виконують адміністративно-господарські і канцелярські функції, а також обліковий персонал: це робітники збуту і постачання, фінансування, статистики, обліку і діловодства.
Молодший обслуговуючий персонал - це особи, які зайняті обслуговуванням службових приміщень - прибиральниці невиробничих приміщень, двірники, кур'єри, гардеробники.
До персоналу охорони відносять працівників сторожової та протипожежної охорони підприємства.
У даний час на підприємствах і фірмах прийнято виділяти і відображати у звітності такі категорії персоналу: робітники, службовці, спеціалісти і керівники. Залежно від характеру виконуваних функцій керівники можуть бути віднесені до спеціалістів, якщо їх діяльність вимагає наявності спеціальних технічних знань, або до службовців, якщо виконувані ними функції таких спеціальних знань не вимагають.
В межах окремих підприємств у складі робітників виділяють основних і допоміжних. Такий поділ важливий тому, що робітники складають найбільш чисельну категорію, і функції, виконувані основними і допоміжними робітниками, досить різноманітні.
У складі функціональних груп є поділ їх за професіями, спеціальностями і кваліфікацією. Професія - це комплекс знань і вмінь, необхідних для виконання певної роботи. Кваліфікація відбиває ступінь оволодіння цими знан нями, вміннями і навиками. Спеціальність пов'язана з поглибленням професійного поділу праці. Так, у професії шахтаря можна виділити забійників, машиністів, прохідників і т.ін.
Кваліфікація робітника відбивається в тарифному розряді, який йому присвоюється. Мірою кваліфікації робітників підприємства виступає показник середнього тарифного розряду, який розраховується методом середньої арифметичної зваженої за кількістю робітників кожного розряду.
Слід пам'ятати, що тарифні розряди враховують не лише складність робіт, але й інтенсивність праці та інші фактори, зокрема, умови праці. Не завжди однакові тарифні розряди свідчать про однаковий рівень кваліфікації. На їх основі можна одержати лише приблизну характеристику рівня кваліфікації в окремих галузях, в яких прийнята одна і та сама тарифна сітка. Залежно від розподілу робітників за тарифними розрядами можна виділити такі кваліфікаційні групи (при 6-розрядній сітці): висококваліфіковані робітники - 5 і 6 розряди, кваліфіковані - 3 і 4 розряди, низькокваліфіковані - 1 і 2 розряди і некваліфіковані робітники, що не мають розряду.
Крім того, для характеристики складу працівників підприємств широко використовуються групування за ознаками: статі, віку, освіти, стажу роботи, ступеня автоматизації праці робітників тощо. Групування працівників за статтю і віком допомагають виявити частку праці жінок, а також спостерігати за надходженням молоді у виробництво, визначати чисельність осіб пенсійного віку.
Групування працівників за рівнем освіти характеризує їх якісний склад.
Групування робітників і службовців за стажем роботи необхідне для вивчення стабільності кадрів, їх плинності, продуктивності праці, визначення розміру пенсії. Стаж роботи - це час трудової діяльності робітника. Розрізняють загальний трудовий стаж, безперервний і стаж роботи на даному підприємстві. В загальний трудовий стаж зараховується будь-яка робота пра цівника чи службовця, включаючи і час служби в армії, навчання в училищах, на курсах підготовки і підвищення кваліфікації кадрів. При визначенні права на пенсію за загальним стажем роботи виділяють такі групи працівників: до 5 років, 5-10, 10-15, 15-20, 20-25, більше 25 років. За стажем безперервної роботи розрізняють такі групи робітників: менше одного року, 1-2, 2-3, 3-4, 4-5, 5-8, 8-Ю, 10-12, 12-15, 20-25, 25-30, 30-35, 35-40, більше 40 років. Залежно від тривалості безперервного трудового стажу визначається розмір оплати за тимчасовою непрацездатністю працівника. Відсутні на роботі з різних причин (працівники, які перебувають у чергових відпустках, у відрядженнях, тимчасово залучені до виконання державних обов'язків, у зв'язку з хворобою, прогулами тощо). Не включають в списковий склад осіб, зарахованих на штатні посади для виконання робіт за сумісництвом; працівників, залучених для виконання разових робіт (дрібний ре монт, натирання підлоги і т.ін.), які одержують плату з неспискового фонду заробітної плати; робітники, які відряджені на Інші підприємства чи організації і одержують там заробітну плату; учні навчальних закладів, які прохо дять виробничу практику на підприємстві.
Явочний склад - це чисельність осіб, які з'явились на роботу незалежно від того, приступили вони до роботи чи ні, а фактична чисельність працюючих - це особи, які з'явились і приступили до роботи незалежно від її тривалості.
Чисельність працівників на певну дату (момент) має важливе значення, проте внаслідок прийому і звільнення вона постійно змінюється, а значить, не дає вичерпного уявлення про робочу силу підприємства. Тому розраховують середньоспискову чисельність як таку, що характеризує чисельність працюючих за певний проміжок часу (інтервал), що рахується в списках підприємства. Цей показник потрібний ще і тому, що в економіко-статис-тичному аналізі виробництва чисельність працівників зіставляється з такими інтервальними показниками, як обсяг продукції, фонд оплати праці, інші показники. Такі зіставлення не можуть проводитися на основі спискової чисе льності і вимагають обчислення середньоспискової чисельності. При цьому слід зауважити, що деякі працівники, які рахуються в списках, не врахову ються при обчисленні середньоспискової чисельності. Серед них жінки, що отримали додаткову відпустку без оплати по догляду за дитиною; інваліди війни, що працюють неповний робочий день; працівники, які навчаються у вищих навчальних закладах заочно і отримують додаткову відпустку без збереження оплати і т.ін. Водночас у середньоспискову чисельність працівників підприємства включаються працівники, які залучені за спеціальними договорами і розраховуються за роботу у людино-днях явок.
У практиці статистики застосовують різні методи визначення середньо спискової чисельності персоналу залежно від наявної вихідної інформації.
Найпоширеніший варіант, коли у вихідних даних є спискова чисельність за всі дні періоду (спискова чисельність у вихідні і святкові дні приймається такою, якою вона була у передвихідний чи передсвятковий день). Cередньоспискова чисельність персоналу за квартал чи за рік визначається, як правило, на основі даних про середньоспискові показники за окремі місяці, наприклад, за квартал:
При умові наявності даних про спискову чисельність персоналу за окремі інтервали, неоднакові за своєю тривалістю, середньоспискову чисельність розраховують за формулою:
де n - число календарних днів, протягом яких чисельність залишалась незмінною.
Якщо підприємство розпочало свою діяльність не з початку місяця, то середньоспискова чисельність персоналу визначається діленням суми спис-кової чисельності за дні функціонування підприємства не на число днів функціонування, а на повне число календарних днів у місяці.
Поряд з середньосписковою чисельністю персоналу визначають серед-ньоявочну чисельність працівників шляхом ділення числа явок на роботу на число робочих днів. Явочне число працівників слід відрізняти від числа працівників, які фактично працювали, тобто таких, які фактично приступили до роботи. Ця чисельність менша від явочної чисельності на кількість людино-днів цілоденних простоїв. Наприклад, якщо позначити середньоявочну чисельність працівників через Т чисельність явок на роботу - Тя і Др - число робочих днів, то у наведеному прикладі середньоявочна чисельність і чисельність фактично працюючих становитимуть:Як видно з наведених даних, з ЗОН працівників підприємства за листопад місяць на роботу в середньому не з'явилось 33 працівники, в свою чергу із тих, що з'явилися на роботу, щоденно не працював один працівник.
1.3 Рух робочої сили підприємств
Категорія чисельності працівників за деяким винятком є надзвичайно мінливою. Вона змінюється внаслідок того, що одних робітників включають у списки, інші вибувають з підприємства, крім того відбувається також внурішнє переміщення працівників. Цей процес зумовлений рядом причин, вивчення і виявлення закономірностей яких важливе завдання статистики.
Рух кадрів, як внутрішній, так і зовнішній - явище суспільне необхідне, оскільки дозволяє розв'язувати питання про забезпечення підприємств кадрами робітників. Не менш важливою є роль, яку відіграє він у процесі відтво рення робочої сили. Хоча це призводить до певних втрат. Знижується продуктивність праці у період адаптації працівника на новому місці, витрачаються кошти на його перепідготовку, знижується якість продукції, інші показники.
Розрізняють зовнішній оборот робочої сили, коли приймають нових робітників або їх звільняють з роботи, і внутрішній оборот - переміщення пра цівників у межах підприємства, коли їх переводять з однієї категорії персоналу в іншу. І якщо при зовнішньому обороті змінюється як середньосписко ва чисельність, так і чисельність працівників окремих категорій, то при внутрішньому - змінюється лише чисельність окремих категорій.
Статистичне вивчення руху працівників підприємства здійснюється в розрізі джерел комплектування персоналу і причин їх вибуття з списків підприємства. Джерелами комплектування є: організований набір, випускники ПТУ, переведені з інших підприємств, прийняті самим підприємством. Загальну чисельність всіх прийнятих на роботу на даному підприємстві нази вають абсолютним показником загального обороту робочої сили.
Вибуття працівників з підприємства визначається також у розрізі причин: переведення на інші підприємства чи в організації, у зв'язку із закінчен ням строку договору, звільненням за власним бажанням, за рішенням судових органів чи адміністрації.
За даними про наявність і рух персоналу в цілому і за категоріями та групами персоналу при необхідності будують баланс руху кадрів (баланс ресурсів робочої сили) .
Загальна чисельність працівників, які прийняті і вибули з підприємства у звітному періоді, є абсолютними показниками загального обороту прибуття і вибуття. Абсолютні показники руху характеризують лише зовнішній аспект
цього процесу, не розкриваючи його закономірностей. Тому поряд з абсолютними показниками руху робочої сили розраховують відносні показники, які розкривають інтенсивність руху і виражаються у вигляді коефіцієнтів. Показники інтенсивності обороту визначаються окремо по прийому і вибуттю шляхом зіставлення кількості прийнятих чи звільнених з середньосписковою чисельністю працівників. Найдетальніше вивчають рух робітників.
Особлива увага при вивченні робочої сили на підприємстві приділяється характеристиці вибуття з причин звільнення. У статистиці праці розрізняють два основних різновиди обороту по звільненню: необхідний і зайвий. Необхідним вважається звільнення з причин виробничої чи державної необхідності, а саме: призов в армію, раціоналізація виробництва, вступ до навчальних закладів, переведення на роботу в інші підприємства, вихід на пенсію. Зайвий оборот відбиває вибуття працівників з причин, що не належать до суспільне необхідних, зокрема: звільнення за власним бажанням, звільнення за порушення трудової дисципліни, а також за рішенням судових органів. Звільнені з цих причин становлять абсолютну величину плинності кадрів. Відношення абсолютного показника плинності до середньоспискової чисельності робітників дає відносний показник - коефіцієнт плинності Кпл. Він є частковим відносно загального коефіцієнта обороту робочої сили по вибуттю, до середньої спискової їх чисельності.
Державні і статистичні органи систематично вивчають плинність робочої сили. Детально вивчаються її причини: невдоволеність умовами праці, заробітною платою, побутовими умовами, використання працівника не за спеціальністю і т.ін. Особлива увага при цьому приділяється молоді, оскільки за цією категорією спостерігається найбільша плинність. Створення нормального клімату в колективі, сприятливих умов праці і побуту дозволяють запобігти плинності кадрів, забезпечити їх стабільність.
Для характеристики стабільності кадрів використовують коефіцієнт стабільності, який, як правило, визначають за категорією робітників. Обчислюють його, зіставляючи чисельність працівників, які рахувались у списках підприємства протягом всього року, з чисельністю працівників на кінець року.
Ступінь використання робочого часу на підприємствах (фірмах) визначають на основі табельного обліку, в якому відбиваються відпрацьований і невідпрацьований час у людино-годинах. Відпрацьованим вважається день за умови, що робітник з'явився і став до роботи незалежно від кількості відпрацьованих ним годин. Однак відпрацьований людино-день не відбиває ні фактичної тривалості робочого дня, ні втрат робочого часу протягом робочого дня, оскільки в загальну кількість відпрацьованих людино-днів входять людино-дні працівників, що перебували у службових відрядженнях, виконували роботи за нарядами на інших підприємствах. Більш точною одиницею виміру затрат праці є людино-година. Відпрацьованою людино-годиною вважається година фактичної роботи працівника. Внутрішньозмінним простоєм вважається час простою протягом дня у зв'язку з відсутністю енергії, сировини, матеріалів, несправністю устаткування. Якщо до внутрішньозмінних простоїв додати втрати робочого часу внаслідок порушень трудової дисципліни, то одержимо загальну величину втрат робочого часу.
Використовуються інші одиниці обліку робочого часу: хвилини, секунди, особливо коли проводиться технічне нормування праці.
Дані табельного обліку використовуються для складання статистичного звіту з праці, а також для розгорнутої характеристики всіх явок і неявок на роботу в розрізі причин. За причинами неявки поділяються на чергові відпустки у зв'язку з навчанням, пологами та хворобою, неявки з дозволу адміністрації, інші неявки, дозволені законом, прогули, а також святкові і вихідні. Явки складаються з фактично відпрацьованих днів і цілоденних простоїв.
Табельний облік робочого часу дозволяє визначити ряд його фондів, які мають важливе значення для характеристики використання робочого часу. Розрізняють календарний, табельний та максимально можливий фонди часу.
Календарний фонд робочого часу -це фонд часу, що визначений астрономічною тривалістю періоду. Він складається з явок і неявок на роботу за певний період. Календарний фонд робочого часу не може бути повністю використаний, оскільки до його складу входять святкові і вихідні дні та час чергових відпусток. Тому якщо з календарного фонду вирахувати число людино-днів неявок у святкові та вихідні дні, одержимо табельний фонд, а виключивши з нього ще людино-дні чергових відпусток, одержимо максимально можливий фонд робочого часу. Часто останній називають наявним фондом робочого часу. Власне, це той робочий час, яким розпоряджається підприємство Названі фонди робочого часу розраховуються і наводяться в статистичній звітності у вигляді балансу робочого часу лише за категоріями робітників промислово-виробничих цехів. На підприємствах складають також баланс робочого часу по повній схемі, тобто у розгорнутому вигляді всіх його розділів.
Кореляційне дослідження
Розрахункові дані для обчислення показників кореляції
Рівняння прямої: , де Ух – вирівняне значення обсягу реалізованої продукції промисловості, х – кількість найманих працівників , - шукані параметри.
Розв’язок:
Для проведення кореляційного дослідження, сформуємо таку таблицю:
Середньорічна
Обсяг реалізованої
кількість найманих
продукції
Розрахункові дані
Рік
працівників
промисловості,
на підприємства,
млн.грн
тис
ХХ
УУ
ХУ
Ух
2000
4,4618
182718,3
19,90765924
33385977154,89
815252,5109
163927,5596
2001
4,2672
210842,7
18,20899584
44454644143,29
899707,9694
222692,4784
2002
4,0635
229634,4
16,51203225
52731957663,36
933119,3844
284205,397
2003
3,9436
289117,3
15,55198096
83588813159,29
1140162,984
320412,5592
2004
3,9412
400757,1
15,53305744
160606253200,41
1579463,883
321137,3064
Разом
20,6773
1313069,8
85,71372573
374767645321,24
5367706,732
1312375,301
Середні
4,13546
262613,96
17,14274515
74953529064
1073541,346
262475,0601
Параметри рівняння зв’язку визначимо способом найменших квадратів і системи двох рівнянь з двома невідомими:
, де n - кількість років
Підставляємо наші значення в систему рівнянь:
Для того щоб спростити систему рівнянь перше рівняння поділимо на 5, а друге – на 20,6773
Звідси випливає що:
Тоді лінійне рівняння матиме вигляд:
Послідовно підставляючи в дане рівняння значення факторної ознаки х отримаємо результуючі ознаки . Ці значення покажуть обсяг продукції при даній кількості зайнятого населення у цій галузі.
Для вимірювання тісноти зв’язку і визначення його напрямку при лінійній залежності використаємо лінійний коефіцієнт кореляції, який визначається за формулою:
Скористаємося іншою формулою:
Отже між кількістю зайнятого населення на підприємствах та обсягом реалізованої продукції промисловості існує обернений зв’язок.
Обчислимо коефіцієнт детермінації, як коефіцієнт кореляції квадратів:
Отже, зміни обсягу реалізованої продукції промисловості на 60% залежать від кількості зайнятого на підприємствах населення.
Висновок: кореляційне дослідження дає нам змогу встановити зв'язок
двох показників, визначити міру залежності одного показника від іншого. Обчисливши коефіцієнт детермінації ми побачили, що обсяг реалізованої продукції промисловості на 60% залежить від кількості зайнятого населення в цій галузі.
Практична частина
На основі даних по 25-ти автотранспортних підприємствах (АТП) необхідно виконати:
І. Групування АТП за кількістю вантажних автомобілів, виділивши чотири групи з рівними інтервалами. Для кожної групи підрахувати число АТП, питому вагу групи в загальній чисельності АТП, кількість вантажних автомобілів. Результати групування представити у вигляді таблиці ( оформленої зі врахуванням всіх правил оформлення статистичних таблиць) і проаналізувати.
ІІ. Здійснити комбінаційний розподіл АТП за кількістю вантажних автомобілів, використовуючи результати першого групування та утворюючи чотири групи за другою ознакою. Охарактеризувати одержані групи і підгрупи рядом показників, необхідних для аналізу. Зробити висновки.
Завдання №1
В-19 [15-20], [35-53]
I.№
Кількість
Коефіцієнт
Виробіток
автопідприємства
вантажних
використання
на 100 машинотон,
автомобілів
вантажівок
т/кг
1
70
68
162
2
23
72
167
3
48
65
124
4
36
67
145
5
59
78
162
6
46
63
156
7
67
62
139
8
25
61
145
9
29
69
140
10
22
72
159
11
29
61
148
12
36
66
132
13
42
77
144
14
45
69
182
15
80
64
139
16
72
68
132
17
76
62
163
18
65
61
152
19
38
78
149
20
40
71
154
21
53
70
175
22
71
64
182
23
25
70
142
24
34
62
170
25
39
61
198
Групування АТП за кількістю вантажних автомобілів:
Крок зміни (за кількістю вантажних автомобілів): де - найбільше і найменше значення ознаки, n – кількість груп.
Кількість
Кількість
вантажниж
Елементи
АТП
автомобілів
22-36,5
22,23,25,29,29,36,25,34,36
9
36,5-51
48,46,42,45,38,40,39
7
51-65,5
59,65,53
3
65,5-80
70,67,80,72,76,71
6
Разом
25
2. Питома вага групи в загальній чисельності АТП:
1) 100% -25
x% - 9
х=36%,
2) 100%-25
x%- 7
х=28%,
3) 100%-28
x%-3
х= 12%,
4) 100%-28
x%-11
х=24%.
3. Кількість вантажних автомобілів в середньому на одне АТП для кожної групи:
4. Середня продуктивність для кожної групи:
5. Середній процент використання вантажних автомобілів для кожної групи:
6. Групування за коефіцієнтом використання вантажних автомобілів:
Крок зміни ( за коефіцієнтом використання вантажних автомобілів )
А – [61 – 65,25]
B – [65,25 – 69,5]
C – [69,5 – 73,75]
D – [73,75 – 78]
Коефіцієнт
Кількість
використання
Коефіцієнти
АТП
автомобілів
61-65,25
65,63,62,61,61,64,62,61,64,62,61
11
65,25-69,5
68,67,69,66,69,68
6
69,5-73,75
72,72,71,70,70
5
73,75-78
78,77,78
3
Разом
25
Розподіл атп за кількістю
Кількість
Питома
Середня
Середній
Середній
вантажних автомобілів
АТП
вага, %
к-ть на 1
продукт
процент
АТП
використання
[22-36,5]
9
36
28,78
149,78
66,67
[36,5-51]
7
28
42,57
158,14
69,14
[51-65,5]
3
12
59
163
69,67
[65,5-80]
6
24
72,67
152,83
64,67
Разом
25
100
ІІ. Комбінаційний розподіл АТП за кількістю вантажних автомобілів і коефіцієнтом використання вантажних автомобілів.
Кількість
Коефіцієнт використання автомобілів
Разом
вантажних
автомобілів
[61-65,25)
[65,25-69,5)
[69,5-73,75)
[73,75-78]
[22-36,5)
3
3
3
0
9
[36,5- 51)
3
1
1
2
7
[51- 65,5)
1
0
1
1
3
[65,5-80]
4
2
0
0
6
Разом
11
6
5
3
25
Завдання №2
За результатами типологічного групування розрахувати:
1) середню кількість вантажних автомобілів для всієї сукупності і для кожної групи окремо;
2) моду і медіану за допомогою формул і графічно;
3) показники варіації вантажних автомобілів: розмах варіації; середнє лінійне і квадратичне відхилення; загальну дисперсію трьома методами; коефіцієнт осциляції; квадратичний коефіцієнт варіації; групові дисперсії виробітку на 100 машинотон та середню з групових дисперсій; між групову і загальну дисперсії за цією ж ознакою та за правилом складання дисперсій; перевірити рівність суми середньої з групових і між групової дисперсій загальній; коефіцієнт детермінації, емпіричне кореляційне відношення, дисперсію долі автотранспортних підприємств третьої групи.
Групи АТП
Кількість
Розрахункові величини
за кількістю
АТП,
середина
автомобілів
f
інтервалу
22-36,5
9
29,25
263,25
-17,84
160,56
2864,3904
-51100,72474
911636,9293
36,5-51
7
43,25
302,75
-3,84
26,88
103,2192
-396,361728
1522,029036
51--65,5
3
58,25
174,75
11,16
33,48
373,6368
4169,786688
46534,81944
65,5-80
6
72,75
436,5
25,66
153,96
3950,6136
101372,745
2601224,636
Разом
25
-
1177,25
-
374,88
7291,86
54045,4452
3560918,414
Середня кількість вантажних автомобілів для всієї сукупності:
де х – середина інтервалу, f – кількість АТП.
Середня кількість вантажних автомобілів для кожної групи окремо:
Мода:
де - нижня границя модального інтервалу, - розмір модального інтервалу, - частота модального інтервалу, - частота попереднього інтервалу, - частота інтервалу наступного за модальним.
Модальний ряд: [22-36.5]
Медіана:
Медіанний інтервал: [36.5-51]
, де - нижня границя медіанного інтервалу, - розмір медіанного інтервалу, - півсума накопичених частот, - сума накопичених частот, які передують медіанному інтервалу, - частота медіанного інтервалу.
Групи АТП
Кількість
Накопичена
Середина
за кількістю
АТП
частота
інтервалу
вантажівок
22-36,5
9
9
29,25
36,5-51
7
16
43,75
51-65,5
3
19
58,25
65,5-80
6
25
72,75
Всього
25
-
-
Показники варіації кількості вантажних автомобілів:
Розмах варіації
Обчислимо середню кількість вантажних автомобілів за формулою середньої арифметичної зваженої:
Середнє лінійне відхилення:
де х – індивідуальне значення ознаки, - середнє значення ознаки, f – частота ознаки.
Середнє квадратичне відхилення:
Визначаємо дисперсію:
А) Як квадрат квадратичного відхилення:
Б) Як різницю квадратів:
В) За методом моментів:
, де ,
А – середина інтервалу, який відповідає найбільшій частоті, і – величина інтервалу.
За А вибираємо число, яке знаходиться посередині варіаційного
18.12.2012 00:12-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора