Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Система національних рахунків в Україні
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра обліку і аудиту
Інформація про роботу
Рік:
2006
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Статистика
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
Кафедра обліку і аудиту
КУРСОВА РОБОТА
з курсу „Статистика”
за темою „Система національних рахунків в Україні ”
Зміст:
Зміст ---------------------------------------------------------------------------------------------------------2
Вступ---------------------------------------------------------------------------------------------------------3
1. Система національних рахунків-------------------------------------------------------------------4
1.1.Загальне положення----4
1.2.Групування в системі національних рахунків-----13
1.3Систтема рахунків.------15
1.4.Використання системи національних рахуеків для аналізу зв'язків у економіці---19
1.5 Кореляційне дослідження-----------------------------------------------------------------------25
2. Практична частина-------------------------------------------------------------------------------24
Висновки-------------------------------------------------------------------------------------------------22
Список літератури:-----------------------------------------------------------------------------------23
Вступ
Система національних рахунків — це система взаємо-зв'язаних статистичних показників, яка побудована у ви гляді певного набору рахунків і таблиць з метою одер жання повної картини економічної діяльності держави.
Вона дає змогу створити інформаційну базу для вивчення реальних процесів, що відбуваються в ринковій економіці, зокрема розвитку ви робництва, масштабів інфляції, безробіття, приватизації, дієвість податкової та митної політики тощо.
У ході аналізу зв'язків у економіці на основі системи національних рахунків враховують зміст окремих рахун ків та взаємозв'язок між ними. На рахунку виробництва як сальдо розрахунків визначають валовий внутрішній продукт. Він е джерелом ресурсів рахунку — утворення доходів. На цьому рахунку обчислюють валовий резуль тат виробничої діяльності, тобто величина, що залишає ться у підприємств після платежів, пов'язаних з оплатою так званих факторів виробництва. Взаємозв'язок між рахунками можна використати і для аналізу інших аспектів економіки. Так, рахунки ви робництва можна розглядати по окремих секторах, що дає змогу висвітлити їх роль у формуванні валового на ціонального продукту.
1.1. Загальні положення
Діюча система балансу народного господарства дає можливість дістати важливу економічну інформацію про механізм розширеного відтворення, основні економічні пропорції та взаємозв'язки в народному господарстві. Проте вона не. враховує в повному обсязі діяльність не виробничої сфери., сфери нематеріальних послуг, фінан совий аспект відтворення. В ній не знайшли достатнього висвітлення такі економічні важелі, як державний бюд жет, фінансові ресурси, кредит тощо.
У зв'язку з цим запроваджується система національ них рахунків, яка розглядає економіку як єдине ціле, без проведення принципової різниці між виробництвом матеріальних благ і наданням послуг, дозволяє дати за гальну оцінку результатів діяльності по всьому народно му господарству як з матеріально-речового, так і фінан сового погляду для всіх господарських одиниць на всіх рівнях функціонування економічного механізму.
Система національних рахунків дає змогу створити інформаційну базу для вивчення реальних процесів, що відбуваються в ринковій економіці, зокрема розвитку ви робництва, масштабів інфляції, безробіття, приватизації, дієвість податкової та митної політики тощо.
Система показників СНР є найважливішим інструмен том розробки національної економічної стратегії, зовніш ньоторговельної та валютно-фінансової політики, до зволяє зробити оцінку міждержавних рівнів еконо мічного і науково-технічного розвитку, здійснити пошук раціональних форм участі в міжнародному розподілі праці.
Найбільш раціональний підхід до широкого викори стання міжнародних стандартів ООН по національному обліку і збереженню всіх позитивних надбань у галузі балансових побудов — використання інтегрованої систе ми макроекономічних показників БНГ і СНР. Ця інте грація передбачає координацію та ув'язування відповід них понять, визначень, класифікацій обох систем у рам ках єдиної узгодженої системи. •
Тому, використовуючи розрахунки, наведені в системі звітних балансів народного господарства, треба знати найбільш важливі концептуальні відмінності між двома системами — БНГ та СНР і на цій основі встановити за гальний методологічний підхід до міжнародних зістав лень показників БНГ та СНР з метою міждержавного зіставлення макропоказників результатів господарської діяльності.
Основна принципова відмінність між БНГ та СНР по лягає в неоднаковому визначенні меж сфери виробництва суспільного продукту і національного доходу, які зумов лені різним тлумаченням питань теорії розширеного від творення. Це призводить до різного тлумачення таких ка тегорій, як споживання та перерозподіл.
Різні й одиниці класифікації. В СНГ у рахунках ви робництва одиницею класифікації є заклад (фабрика, завод)', у БНГ одиницею класифікації на рівні основних галузей народного господарства є підрозділ або підприєм ство, однорідне за складом продукції, технологією, струк турою витрат. Наприклад, у складі промислового підпри ємства відокремлюють промислову діяльність, будівни цтво, підсобне сільське господарство, галузі невиробни чої сфери тощо. Отже, одиниця класифікації БНГ більш однорідна за складом продукції, ніж у СНР.
Головна відмінність валової продукції в СНР від ва лового суспільного продукту БНГ полягає в тому, що в СНР у вартість валової продукції включають вартість матеріальних витрат, а також вартість нематеріальних послуг.
Крім того, різний склад компонентів чистої продукції. У БНГ первинні доходи населення охоплюють доходи, пов'язані з розподілом національного доходу за працею між робітниками сфери матеріального виробництва, а в СНР категорія заробітної плати, включаючи відрахуван ня на соціальне страхування, охоплює крім доходів, одер жаних у сфері матеріального виробництва, доходи, які одержали зайняті в сфері нематеріальних послуг.
У БНГ первинні доходи підприємств включають при буток і деякі інші форми чистого доходу, які реалізовані в сфері матеріального виробництва, а в СНР первинний доход підприємств (хоч цей термін у СНР не застосову ють) — прибуток і сальдо непрямих податків, які одер жують і в невиробничій сфері.
У БНГ до особистого споживання належить придбан ня матеріальних благ, а в СНР, крім того, нематеріальні послуги. У БНГ нагромадження визначають на чистій основі, тобто після віднімання споживання основних фондів І втрат, а в СНР — на валовій '(до віднімання амор тизації).
Існують і інші відмінності, які слід враховувати при зіставленні показників БНГ і СНР.
1.2. Групування в системі національних рахунків
Система національних рахунків — це система взаємо-зв'язаних статистичних показників, яка побудована у ви гляді певного набору рахунків і таблиць з метою одер жання повної картини економічної діяльності держави,
У системі функціонують:
продукти — результати праці, що мають матеріально-уречевлену форму;
послуги — результати діяльності, які задовольняють певні особисті і суспільні потреби, які не втілюються в продуктах.
їх поділяють на послуги матеріального і нематеріаль ного характеру;
товари — продукти та послуги, призначені для прода жу, на ринку;
нетоварні послуги — послуги державних закладів { суспільних організацій, які відносяться до їх поточного споживання;
трансферти — перерозподільні потоки доходів, які являють собою однобічні безвідплатні передачі доходів як у грошовій, так і в натуральній формі, що здійснюють ся з метою перерозподілу доходів і заощаджень. При цьому не враховують потоки доходів, продуктів та послуг у зворотному напрямі. Трансферти поділяють на поточні і капітальні.
У СНР розрізняють категорії внутрішньої і національної економіки. Для розмежування цих категорій викори стовують такі поняття: економічна територія; резидент; центр економічного інтересу.
Під економічною розуміють територію, якою адміні стративне керує уряд країни, в межах якої особи, товари і гроші можуть вільно переміщуватися. До економічної території країни також належать:
повітряний простір, територіальні води певної країни і континентальний шельф у міжнародних водах, у відно шенні яких країна має виключне право на добуток сиро вини, палива тощо;
«територіальні анклави» за кордоном, тобто зони в ін ших країнах, які використовують урядові заклади певної країни для дипломатичних, воєнних, наукових і інших цілей, наприклад посольства, консульства і інші дипломатичні заклади.
Економічна територія певної країни не включає тери торіальні анклави інших країн або міжнародних органі зацій на своїй території.
Інституціональні одиниці (домашні господарства, під приємства, організації) вважають резидентами певної країни, якщо центр їхніх економічних інтересів пов'язаний з економічною територією країни. Практично до рези дентів країни відносяться особи, що проживають на тери торії цієї країни, крім осіб, що приїздять на відносно ко роткий строк, тобто менше ніж на рік (артисти, туристи, спортсмени, учені, сезонні робітники), а також чле нів іноземних посольств, представництв, інших диплома тичних закладів, що знаходяться на території країни. ;
Внутрішня економіка охоплює діяльність на економіч ній території країни як резидентів, так і нерезидентів; на ціональна економіка— тільки резидентів незалежно від їх місцезнаходження: на економічній території певної країни або за її межами. У СНР застосовують групування господарських одиниць за галузями та секторами.
Групування за галузями використовують для вивчен ня процесів виробництва і балансу між ресурсами і вико ристанням продуктів та послуг. Галузь визначають як групу одиниць з однорідним виробництвом відповідно до прийнятої класифікації продуктів та послуг. Цим під креслюються техніко-економічні аспекти виробничих від носин незалежно від інституціонального статусу одиниць '(самостійні підприємства або їх підрозділи). На практи ці більшість одиниць зайняті різними видами діяльності.
У цьому випадку виділяється основна діяльність, а також вторинна, яка відноситься до інших галузей. Допо міжна діяльність не відокремлюється від основної або вторинної (управління, постачання та збут, зберігання, ремонт та ін.).
Групування економіки за секторами проводять з ме тою дослідження потоків доходів та видатків, фінансових активів та пасивів. Одиницею класифікації є інституціональна одиниця. Одиницю вважають інституціональною, якщо вона здійснює повний набір бухгалтерських рахун ків і є юридичною особою, тобто може самостійно прийма ти рішення, розпоряджатися своїми матеріальними і фі нансовими ресурсами.
Відповідно до типів економічної поведінки Інституціо нальні одиниці об'єднують у такі сектори. «Підприємства по виробництву товарів, крім фінансо вих послуг (не фінансові підприємства)», який включає підприємства незалежно від форми власності — держав ні, акціонерні, орендні, кооперативні, приватні.
«Фінансові заклади», який складається з інституціональних одиниць, що зайняті фінансовими операціями на комерційній основі ( комерційні кредитні заклади) і опе раціями по страхуванню (страхові заклади) незалежно від форми власності.
Кредитні заклади включають комерційні байки, кре дитні товариства та асоціації, їх основна функція — ви пуск цінних паперів, випуск, придбання, зберігання та розподіл фінансів, надання кредитів підприємствам, до машнім господарствам тощо. Ресурси цих одиниць фор муються в основному з фондів, що утворюються в резуль таті прийнятих зобов'язань (депозити, сертифікати, облі гації) та одержаних процентів.
Страхові заклади охоплюють інституціональні одини ці, що займаються страхуванням життя від нещасних ви падків, а також страхуванням майна підприємств і до машніх господарств.
«Державні заклади» включає інституціональні одини ці, які зайняті наданням поза ринкових послуг, призначе них для колективного споживання, а також перерозподі лом національного доходу і багатства. Сюди належать державні заклади і організації, які в основному фінан суються з державного бюджету і зайняті в галузі загаль ного управління, фінансів, регулювання і планування еко номіки, науково-дослідної діяльності, захисту навколиш нього середовища, оборони, додержання внутрішнього по рядку, а також у галузі безплатного і пільгового обслу говування населення в сфері освіти, охорони здоров'я, фізкультури і спорту, культури, мистецтва, соціального забезпечення тощо. Ресурси цих одиниць утворюються в основному за рахунок обов'язкових платежів одиниць, які входять до інших секторів.
«Громадські організації, які обслуговують домашнігосподарства» охоплює інституціональні одиниці, зайняті наданням поза ринкових послуг особливим групам домаш ніх господарств. Сюди входять громадські організації, що обслуговують як індивідуальні потреби домашніх господарств (головним чином у галузі освіти, охорони здоров'я, культури і мистецтва, відпочинку, соціального обслугову вання), так і їх колективні потреби (політичні партії, профспілкові організації). У сектор включають організації, які не контролюються і не фінансуються державними закладами, їх ресурси утворюються в основному за рахунок добровільних внес ків і пожертвувань домашніх господарств та прибутків від власності.
«Домашні господарства » охоплює споживачів, а також підприємницьку діяльність щодо виробництва продуктів та послуг, яку не можна з юридичної та економічної точки зору відокремити від домашнього господарства її власни ка. В сектор включають домашні господарства резидентів країни, у тому числі підсобні господарства робітників та службовців, членів кооперативів, індивідуальні селянські господарства, господарства некооперованих кустарів та ремісників, приватні підприємства, які не мають незалеж ного юридичного статусу.
«Зовнішньоекономічні зв’язки» («решта світу») обій має зарубіжні економічні одиниці тією мірою, в якій вони здійснюють операції з резидентами країни.
Економічні операції в СНР поділяють на три основні групи:
Операцій з продуктами до ви робництва, обліку і використання продуктів та послуг у галузях і секторах народного господарства; включають операції з продуктами та послугами, що вироблені як у цьому, так і в попередні періоди;
розподільчі операції складаються з операцій, мета яких -- розподіл і перерозподіл добавленої вартості, ство реної виробниками, а також перерозподіл збережень;
фінансові операції відносять до зміни фінансових акти вів та пасивів у різних секторах народного господарства.
1.3. Система рахунків
Для економічного аналізу діяльності кожної групи одиниць і для макроекономічного аналізу на національ ному рівні економічні операції представляють у вигляді рахунків.
Рахунки поділяють на три класи:
першого — призначені для характеристики економіки в цілому, пропорцій між найважливішими макроекономіч-ними величинами і категоріями;
другого — деталізують рахунки першого класу від носно показників виробництва, споживання і нагромад ження національного продукту; складають для окремих галузей, товарів або груп товарів;
третього — представляють деталізацію рахунків пер шого класу Відносно показників доходів і видатків, фінан сування видатків капітального характеру і складаються для окремих секторів економіки.
У скороченому вигляді наведено методичні положення складання національних рахунків на основі Європейської системи інтегрованих економічних рахунків. Вони побу довані з урахуванням особливостей перехідного періоду від тієї, що планується централізовано, до ринкової еко номіки і існуючих інформаційних потоків та інтеграції системи національних рахунків і балансу народного гос подарства.
Враховуючи реальну на цей період інформаційну базу, доцільно виконувати розрахунки окремих показників, зокрема ВНП, виходячи з макрорівня, тобто на основі зведених рахунків, система яких наводиться нижче, а не з нижніх — рівня секторів та галузей.
Згідно з подвійним записом, який прийнято в системі, кожна операція відображується в рахунках двічі — в ре сурсах і у використанні. Підсумки операцій на кожному боці рахунку балансуються, їх використовують при еко номічному аналізі і для зв'язків з іншими рахунками,
СНР включає такі рахунки:
внутрішньої економіки: продуктів та послуг, утворен ня, розподілу, використання доходів, капітальних витрат, фінансовий рахунок;
«Зовнішньоекономічних зв'язків» («решти світу»): по точних операцій, капітальних витрат, фінансовий рахунок.
Сукупність рахунків утворює зведені рахунки і від ображує відношення між національною економікою і ін шими країнами, а також відношення між різними показ никами системи.
Для кожного сектора внутрішньої економіки передба чено складання набору рахунків — від рахунку виробни цтва до фінансового; для різних галузей — складання ра хунків продуктів і послуг, виробництва і утворення доходів.
Основні потоки в СНР оцінюють у ринкових цінах, тобто в цінах яких здійснюються операції — ціни вироб ників і кінцевих покупців. Валовий внутрішній продукт оцінюють у цінах кінцевих покупців, валовий випуск — у цінах-виробників.
Продукти та послуги, які не приймають товарно-гро шової форми, оцінюють за ринковими цінами на анало гічні товари, що реалізуються на ринку, або собівартості, якщо ринкова ціна відсутня (послуги державних закладів, громадських організацій). Економічний зміст окремих рахунків наведено нижче.
Рахунок виробництва відображує операції, які відно сяться до процесу виробництва.
Використання Ресурси
Проміжне споживання Валовий випуск продуктів та по- У тому числі в сфері слуг: матеріального виробництва У тому числі невиробничій продуктів і матеріальних послуг Валовий внутрішній продукт нематеріальних послуг в ринкових цінах Чисті податки на
продукти імпорт Разом Разом
Ресурсна частина складається з таких елементів: ва ловий випуск продуктів та послуг, що є результатом діяль ності виробничих одиниць — резидентів протягом даного періоду (за виключенням умовно розрахованої продукції банків) складається з випуску продуктів, ринкових і поза ринкових послуг, умовно розрахованої продукції банків.
Валовий випуск продукції включає: вартість про дукції, що реалізується на сторону, зміну незавершеного виробництва, запасів напівфабрикатів і готової, але не реалізованої продукції, продукцію, вироблену на підпри ємствах і використану на виробничі цілі цих підприємств, продукцію, використану на цілі власного будівництва, вартість основних фондів, вироблених для власного використання, передачу продукції іншим підрозділам підпри ємств (що виступають як окремі одиниці класифікації) для виробничих і невиробничих цілей, передачу про дукції іншим підприємствам у порядку натурального об міну, продукцію, яка використана як оплата праці в натуральному вираженні; випуск сільськогосподарських і продовольчих продуктів для власного споживання домашніми господарствами.
Ринкові— це послуги, які є об'єктом купівлі та прода жу і які вироблені одиницями, витрати яких покриваються за рахунок виручки від реалізації цих послуг.
Валовий випуск ринкових послуг поділяють на дві гру пи: випуск ринкових послуг (за виключенням умовно роз рахованої продукції банків); умовно розрахована про дукція банків.
До випуску ринкових послуг, за виключенням умовно розрахованої продукції банків, входять послуги, які роз глядають як ринкові: оптової і роздрібної торгівлі (вклю чаючи зовнішньоторгові організації), підприємств громадського харчування, послуги транспорту, зв'язку, послу ги по ремонту, прокат кіно та відеофільмів; послуги по оренді та прокату обладнання, транспортних засобів і предметів домашнього вжитку, по експлуатації житла, які займають його власники; по здачі в наймі житла, адмі ністративних приміщень та землі; послуги посередницьких організацій по здачі в наймі житла і землі, послуги пра лень та хімчисток; фінансових закладів (обмін валюти, ведення рахунків), по страхуванню (за виключенням обо в'язкового соціального страхування); послуги охорони здоров'я (в частині витрат на лікування в платних полі клініках, оплата послуг лікарів, які займаються приват ною практикою, медсестер, витрат на путівки в санаторії і будинки відпочинку), фізичної культури (в частині ви трат на туризм, на оплату спортивних вчителів, що зай маються приватною практикою, та тренерів та ін.), на родної освіти, культури та мистецтва в частині оплати послуг приватного навчання, інформаційно-обчислювальні послуги, інші послуги (різні юридичні консультації адво катів, нотаріальних контор), послуги домашньої прислуги.
Умовно розрахована продукція банків — це продукція, яка вироблена фінансовими закладами, що виступають як фінансові посередники і займаються збиранням, пере водом та розподілом фінансових ресурсів, її визначають як доход від власності, одержаний фінансовими закладами, за виключенням процентів, виплачених їх кредиторами.
Поза ринкові — це послуги, витрати яких головним чи ном покриваються за рахунок державного бюджету, доб ровільних внесків домашніх господарств або доходів від власності. Випуск поза ринкових послуг включає послу ги, що задовольняють колективні потреби суспільства, які надаються безплатно або за номінальну плату суспіль ству в цілому, або певним групам домашніх господарств. До них відносять послуги закладів державного управлін ня, партійних і громадських організацій (професійних асоціацій та економічних організацій, асоціацій, підпри ємців), послуги оборони, послуги обов'язкового соціаль ного страхування; інші послуги.
Чисті податки на продукти визначають як різницю між податками на продукти і субсидіями на продукти. Чисті . податки на імпорт— ця різниця між податками на імпорт та субсидіями по імпорту.
Проміжне споживання виробників-резидентів на еко номічній території країни являє собою вартість усіх про дуктів (за винятком основних фондів) та ринкових послуг, які споживають протягом певного періоду з метою виробництва інших продуктів та послуг.
До складу проміжного споживання включають мате ріальні продукти та матеріальні послуги, витрати під приємств і організацій в інтересах виробництва, витрати на відрядження, підйомні, витрати підприємств, які забез печують нормальні умови праці, нематеріальні послуги.
Валовий внутрішній продукт являє собою кінцевий ре зультат виробничої діяльності резидентних одиниць-
виробників. Його одержують як суму валового випуску про дуктів та послуг у цілому по території, податків на про дукцію, чистих податків на імпорт мінус проміжне спожи вання.
Відніманням від валового внутрішнього продукту спо живання основних фондів дістають чистий внутрішній продукт.
Рахунок утворення доходів відображує розподільні операції, безпосередньо пов'язані з процесом виробництва. Ресурсна частина рахунку складається з валового внут рішнього продукту в ринкових цінах і субсидій по вироб ництву й імпорту, а використання включає елементи пер винного розподілу валового внутрішнього продукту на оплату праці робітників, податки на виробництво і імпорт, споживання основних фондів і прибуток економіки.
Валовий внутрішній продукт переноситься в цей ра хунок з рахунку виробництва. Субсидії — це поточні трансфери, які держава надає господарським одиницям-резидентам, що виробляють або імпортують продукти та ринкові послуги, для здійснення впливу на їх ціни, або доходи І створення умов проведення певної економічної або соціальної політики.
Субсидії поділяють на дві групи: на виробництво і на імпорт.
У використанні перелічені витрати, що робляться з добавленої вартості — валового внутрішнього продукту.
Оплата праці робітників включає всі виплати гроши ма і натурою особам, які працюють по найму, у вигляді "винагороди на працю, виконану за даний період.
Оплата праці в рахунку утворення доходів охоплює плату праці цих робітників на економічній території краї ни — як резидентів, так і нерезидентів. Валовий прибу ток економіки є балансуючою статтею рахунку утворення доходів, її дістають після підрахунку з валового внут рішнього продукту в ринкових цінах оплати праці, а та кож чистих податків на виробництво і імпорт (податки на виробництво і імпорт з відрахуванням субсидій на вироб ництво і імпорт).
Відрахуванням споживання основних фондів з вало вого прибутку дістають чистий прибуток економіки.
Споживання основних фондів являє собою частину вартості основних фондів, використану в даному періоді в результаті зношування, включаючи моральне зношу вання.
При визначенні прибутку економіки доцільно виділити окремий показник — змішаний доход. Змішаний доход — це різновидність доходів, в яких поєднуються елементи оплати праці і прибутку. До них відносять доходи (до дають вартість за відрахуванням податків на виробни цтво) від особистої підприємницької діяльності (без за стосування найманої праці), особистого підсобного госпо дарства, прибутки осіб вільної професії, авторські гоно рари тощо.
Рахунок розподілу доходів відображує розподіл і пере розподіл доходів країни на рівні економіки в цілому з урахуванням відношень з іншими країнами.
У ресурсах показують як доходи від виробничої діяль ності (валовий прибуток економіки, оплата праці робітників, налоги на виробництво і імпорт), так і інші види доходів, одержані в результаті перерозподільних опера цій з урахуванням надходжень з інших країн (доходи від власності і поточні трансферти).
У рахунку розподілу доходів на рівні економіки в ці лому в ресурсах відображують тільки поточні трансферти, одержані від «іншого світу», а при розрахунках по секто рах внутрішньої економіки — поточні трансферти, одер жані від усіх секторів.
Поточні трансферти, одержані як від «іншого світу», так і від секторів внутрішньої економіки, включають над ходження:
платежів по страхуванню від нещасних випадків;
поточних податків на доходи і власність;
відрахувань на соціальне страхування;
допомоги по соціальному забезпеченню;
штрафи, пені;
добровільні внески тощо.
У використанні відображують субсидії, а також пере дачу доходів від власності і поточних трансфертів іншим ; країнам.
Доходи, передані від власності,— це платня господарських одиниць власникам фінансових активів, землі і нематеріальних активів за право користуватися ними.
У рахунку розподілу доходів на рівні економіки в ці лому в використанні відображують тільки поточні транс ферти, передані «іншому світу», а при розрахунках по секторах внутрішньої економіки — поточні трансферти, передані іншим секторам.
Валовий національний доход в розпорядженні суспіль ства є балансуючою статтею рахунку розподілу доходів. Його визначають як різницю між всіма одержаними до ходами (разом ресурсів) і переданими доходами, пока заними в використанні (субсидії, доходи від власності і поточні трансфертні передачі).
Потоки доходів показують у рахунку на валовій осно ві. Наприклад, якщо є, з одного боку, надходження, а з іншого — виплати доходів від власності, вони будуть по казані не як сальдо цих доходів, а окремо — відповідно в ресурсах і використанні.
Рахунок використання доходів показує, як валовий на ціональний доход у розпорядженні суспільства використовують на кінцеве національне споживання і валове на ціональне заощадження.
В ресурсах рахунку відображується валовий націо нальний доход у розпорядженні суспільства, у викори станні — витрати на кінцеве споживання домашніх госпо дарств, державних установ і громадських організацій, що обслуговують домашні господарства і валове націо нальне заощадження.
Валовий національний доход у розпорядженні суспіль ства переноситься з рахунку розподілу доходів.
Кінцеве національне споживання — це вартість про дуктів та послуг, які використовують безпосередньо для задоволення потреб людей — як індивідуальних, так і ко лективних. Воно охоплює споживчі витрати різних груп споживачів, які групуються залежно від того, хто фак тично їх фінансує, на витрати на кінцеве споживання домашніх господарств, державних установ і громад ських організацій, що обслуговують домашні господар ства.
Витрати на кінцеве споживання домашніх господарств відображують витрати домашніх господарств-резидентів, що знаходяться як на економічній території країни, так і за кордоном. Воно включає витрати на придбання спо живчих товарів га послуг за рахунок особистого бюдже ту, а також надходження продуктів та послуг в нетовар ній формі, які виступають як особисті доходи.
Витрати на кінцеве споживання державних установ і громадських організацій, що обслуговують домашні господарства, охоплюють вартість безплатних послуг, які надаються цими установами і організаціями окремим осо бам у галузі охорони здоров'я, соціального забезпе чення, освіти, культури та мистецтва і суспільству в цілому в галузі науки, загального управління, оборони та ін, Всі перелічені вище рахунки можуть бути кваліфіко вані як поточні, тому що все, що в них записується, відно ситься до операцій, які завершуються в поточному звіт ному періоді.
Інший набір операцій відноситься до придбання і ви користання в наступні періоди. Це рахунки нагромаджен ня. Першим з них є рахунок капітальних витрат.
Рахунок капітальних витрат призначений для харак теристики процесу реального нагромадження основних та оборотних фондів, нематеріальних і фінансових активів, а також джерел його фінансування.
У ресурсну частину рахунку включають:
валове національне заощадження (переноситься з ра хунку використання доходів);
капітальні трансферти, одержані від «іншого світу».
У використання входять різноманітні типи вкладень в активи:
валове нагромадження основних фондів;
зміна запасів матеріальних оборотних засобів;
чисті покупки землі і нематеріальних активів (сальдо покупок і продажу землі і нематеріальних активів — па тентів, торгових знаків, авторських прав);
капітальні трансферти, передані «іншого світу» (на приклад, субсидії на будівництво об'єктів у інших краї нах, передача без відшкодувань основних фондів тощо);
чисті кредити ( + ) або чисті борги (—) нації.
Не балансуюча позиція рахунку капітальних витрат. їх визначають як різницю між валовими заощадженнями, з одного боку, і валовим нагромадженням і чистими по купками землі і нематеріальних активів — з іншого, плюс сальдо капітальних трансфертів «іншого світу». На рівні народного господарства чисті кредити ( + ) або чисті бор ги (—) показують чисту кількість ресурсів, яку держава надає в розпорядження «іншого світу» або яку «інший світ» надає державі.
Рахунок продуктів і послуг характеризує загальні ре сурси продуктів і послуг по економіці в цілому, а також напрям використання цих ресурсів.
Показники рахунку поділяють на такі групи: продукти і матеріальні послуги; нематеріальні послуги.
У ресурсній частині рахунку відображено валовий ви пуск продуктів і послуг, податки на продукти, імпорт то варів і послуг, чисті податки на імпорт. Використання включає проміжне і кінцеве споживання, валове нагро мадження основних фондів, зміну запасів матеріальних оборотних засобів і експорт товарів і послуг.
Валовий випуск продуктів і послуг переноситься в цей рахунок Із рахунку виробництва; податки на продукти-^ з рахунку виробництва; імпорт продуктів і послуг — з ра хунку поточних операцій по зовнішньоекономічних зв'яз ках; чисті податки на імпорт — із рахунку виробництва; проміжне споживання — із рахунку виробництва; кінцеве споживання — із рахунку використання доходів; валове нагромадження основних фондів — із рахунку капіталь них затрат; зміни запасів матеріальних оборотних засо бів — із рахунку капітальних витрат; експорт продуктів і послуг — з рахунку поточних операцій по зовнішньо економічних зв'язках.
Рахунки зовнішньоекономічних зв'язків («іншого сві ту») — розділ СНР, що характеризує зв'язки економіки країн з економікою зарубіжних країн, які виявляються в формі зовнішньоекономічної діяльності.
Зовнішньоекономічна діяльність — це експорт і імпорт товарів, послуг, прав інтелектуальної власності, міжна родної кооперації та інша господарська діяльність за участю зарубіжних юридичних осіб на території певної країни і вітчизняних організацій за кордоном; транскордонний рух робочої сили, зарубіжних і вітчизняних інве стицій; міжнародний туризм; зовнішньоекономічні транс портні операції, а також інші економічні відносини, які виникають у сфері міжнародного спілкування, в тому числі ті, які не мають компенсаційного характеру.
Результати зовнішньоекономічної діяльності характе ризуються в трьох рахунках: поточних операцій, капі тальних витрат, фінансовому.
1.4. Використання системи національних рахунків для аналізу зв'язків у економіці
У ході аналізу зв'язків у економіці на основі системи національних рахунків враховують зміст окремих рахун ків та взаємозв'язок між ними. На рахунку виробництва як сальдо розрахунків визначають валовий внутрішній продукт. Він е джерелом ресурсів рахунку — утворення доходів. На цьому рахунку обчислюють валовий резуль тат виробничої діяльності, тобто величина, що залишає ться у підприємств після платежів, пов'язаних з оплатою так званих факторів виробництва.
Сальдо цього рахунку — валовий прибуток економі ки — переноситься на рахунок розподілу доходів. Мета цього рахунку та рахунку використання доходів — пока зати, як використовують доходи, причому не тільки ті, що залишаються в результаті виробничої діяльності, але й інші, які в ході перерозподілу надійшли від інших оди ниць. Насамперед виділяють споживання, а також випла ти, пов'язані з перерозподілом доходів.
Сальдо рахунку використання доходів — валове націо нальне заощадження — переноситься на наступний раху нок капітальних витрат. Він дає інформацію для зістав лення власних ресурсів фінансування капіталовкладень та їх обсягу. Якщо власних ресурсів не вистачає, виникає потреба фінансування за рахунок позики. Аналіз показує» як досягають економічної рівноваги за рахунок коштів системи, а також за рахунок зовнішніх зв'язків. У разі нестачі частина потреб фінансується закордонними ресур сами. В іншому випадку — надлишку — частина ресурсів країни може спрямовуватися за кордон. Сальдо цих опе рацій відображують на рахунках зовнішньоекономічних зв'язків.
Взаємозв'язок між рахунками можна використати і для аналізу інших аспектів економіки. Так, рахунки ви робництва можна розглядати по окремих секторах, що дає змогу висвітлити їх роль у формуванні валового на ціонального продукту.
Якщо проміжні витрати вивчати по окремих видах продукції, то дістають інформацію для аналізу системи «витрати — випуск» і вивчення процесу ціноутворення.
Інформація, одержана з рахунків утворення доходів та доповнена інформацією з рахунку виробництва, дозво ляє встановити взаємозв'язок між робочою силою та ви пуском продукції на основі показників продуктивності праці та здійснити порівняльний аналіз оплати праці.
Рахунки розподілу доходів, що охоплюють як первин ний, так і вторинний розподіли, дають інформацію, яка потрібна для тих, хто визначає податкову політику та аналізує податкову систему по секторах та видах подат ків. Ці рахунки показують також чистий ефект трансфер тів і прибутків від власності, одержаний в результаті пе рерозподілу. Рахунки утворення і розподілу доходів ви світлюють процеси формування споживання.
На додаток до аналізу рахунків по горизонталі відпо відно з типами рахунків можна здійснити аналіз по вер тикалі відносно окремих секторів. На цій основі здійсню ють порівняльний аналіз по секторах структури доходів, надходження та видатків. А балансове узгодження під вищує надійність розрахунків і ефективність використання інформації для потреб управління економікою в цілому та окремими секторами.
Особливе місце в аналізі економічних зв'язків займа ють міжгалузеві баланси, які побудовані по схемі систе ми національних рахунків (МГБ СНР). Це зумовлено широкими можливостями, які вони надають для аналізу структури економіки, основних вартісних і натурально-речових пропорцій, визначення напрямів та кількісних ха рактеристик тенденцій розвитку, проведення міжнарод них зіставлень, оцінки ефективності управління.
Відповідно до завдань, що стоять перед економікою, аналіз може бути розширений за рахунок більшої деталі зації як по горизонталі, так і по вертикалі. Так, по гори зонталі може бути розширене коло операцій за рахунок введення додаткових балансових статей. По вертикалі це досягається введенням підсекторів, наприклад, розділяючи центральний і місцеві уряди, виділяючи групи домашніх господарств, підприємств з 'різними формами власності.
У разі здійснення аналізу важливо забезпечити ви вчення взаємодії окремих елементів системи при різних напрямах аналізу. Система «витрати — випуск» є комбінацією рахунків виробництва і доходів окремих виробни ків, яка узгоджена з співвідношенням попиту та пропо зиції, де випуск та імпорт, що становлять загальний об сяг пропозиції, узгоджуються з проміжним споживанням, витратами на споживання домашніх господарств, урядо вих інститутів, нагромадженням.
Елементи та підсумки національних рахунків входять в систему показників, на основі яких проводять оцінку перспектив розвитку. При цьому вирішують три пробле ми. По-перше, оцінка можливостей досягнення поставле них перед державою цілей на базі наявних ресурсів; по-друге, поєднання завдань і засобів для їх вирішення у часі; по-третє, досягнення поставлених завдань найліп шим засобом. Вирішення цих проблем потребує вивчення динаміки під впливом основних факторів на основі моде лей економічного зростання, забезпечення економічної рівноваги у всіх ланках економіки, оптимізації розвитку за певними критеріями. Як динамічні моделі, так і схеми оптимізації будуються на основі економічних показників, які визначаються національними рахунками і відповідних параметрів (технологічних, функціональних та фінансо вих). Ці параметри відображують закономірності, які властиві тим чи іншим зв'язкам, що визначаються на основі національних рахунків або проведенням спеціаль них досліджень. Прикладом технологічних параметрів можуть служити коефіцієнти прямих та повних витрат, які визначаються на основі міжгалузевого балансу, кое фіцієнти капітала та трудомісткості продукції, коефі цієнти імпорту. До функціональних параметрів належать, наприклад, коефіцієнти еластичності попиту від доходів; до фінансових параметрів — ставки оподаткування, кое фіцієнти самофінансування інвестицій підприємствами, ставки облікового відсотку.
Велике значення має складання національних рахун ків не тільки річних, але й внутрішньо річниих, зокрема квартальних, їх використовують для аналізу поточного стану економіки, а також для прогнозу на майбутнє. На явність квартальних даних дає можливість виділити та вивчити коливання найважливіших показників розвитку економіки і тим самим зробити висновок про те, чи є поточні зміни кон'юнктури сезонними, чи вони характери зують поворотні пункти динаміки народного господар ства. Наявність квартальних рахунків на відміну від річ них розширює можливості не тільки прогнозу, але й пере вірки ефективності окремих заходів та корегування прийнятих програм. Ці дані дозволяють поліпшити си стему організації поточної інформації на основі зведення прибутків та витрат. Наявність балансових зв'язків до зволяє використати національні рахунки для оцінки точ нос...
18.12.2012 00:12-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора