Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Синтез та аналіз важільного, кулачкового та зубчастого механізмів
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Пояснювальна записка до курсового проекту
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
КАФЕДРА ТЕПЛОЕНЕРГЕТИКИ ТА МАШИНОЗНАВСТВА
РОЗРАХУНКОВО-ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до курсового проекту з курсу
“Теорія механізмів і машин”
на тему:
“Синтез та аналіз важільного, кулачкового та зубчастого механізмів”
Рівне – 2012
ВСТУП
Технічний рівень окремих галузей народного господарства країни визначається рівнем машинобудування в цілому. Провідна роль машинобуду-вання серед інших галузей народного господарства визначається тим, що основні виробничі процеси у всіх галузях промисловості, будівництві і сільському господарстві виконують машини.
Ефективність реконструкції і темпи економічного розвитку України у вирішальній мірі залежать від машинобудування. Саме в ньому матеріалізуються основні науково-технічні ідеї, створюються нові знаряддя праці, системи машин, які визначають прогрес в інших галузях народного господарства. Тут закладаються основи широкого виходу на принципово нові ресурсозберігаючі технології, підвищення продуктивності праці і якості продукції. Як би не називали наш технічний вік – віком космосу, електроніки чи віком атому – основою технічного прогресу була і залишається машина. Сучасні машини забезпечують багаторазове підвищення продуктивності праці людини. В той час, коли людина може розвивати потужність приблизно 0,1 кВт, сучасні електричні генератори будують потужністю більше 1 млн. кВт. Розвиток машинобудування і засобів автоматизації забезпечує можливість автоматичної роботи окремих машин, груп машин і автоматичних ліній в цехах заводів під контролем людини.
Створення нових, більш досконалих механізмів і машин вимагає розвитку існуючих і розробки сучасних інженерних методів дослідження і проектування цих машин. У вирішенні вищеназваних задач важлива роль належить курсу “Теорія механізмів і машин”, який являється безпосередньою складовою у вивченні питань машинобудування.
Курсовий проект з теорії механізмів і машин є першою самостійною роботою студентів по комплексному проектуванню і дослідженню механізмів, котрі являються складовими частинами транспортних засобів та технологічного обладнання для технологічного обслуговування і ремонту автомобілів.
Виконання курсового проекту з теорії механізмів і машин вимагає від студентів відповідної підготовки з математики, фізики, теоретичної механіки, інженерної графіки, обчислювальної техніки та теорії механізмів і машин. В процесі виконання курсового проекту студенти отримують навики у використанні сучасних методів дослідження і проектування механізмів і машин для вирішення практичних задач. Курсове проектування з теорії механізмів і машин готує студентів для виконання курсових проектів з деталей машин, підйомно-транспортних машин та ін., а в кінцевому результаті до дипломного проектування, а також привчає студентів до вирішення конкретних інженерних задач, використання навчальних посібників, довідкової літератури, прививає навики науково-дослідної роботи та використання сучасної обчислювальної техніки.
1. Структурний аналіз механізму преса
Викреслюємо структурну схему механізму згідно індивідуального завдання. Номеруємо ланки цифрами, а кінематичні пари позначемо великими буквами латинського алфавіту (рис 1.1)
Рис. 1.1 Структурна схема механізму
1.1. Визначити ступінь вільності механізму за формулою П.Л.Чебишева
W=3n-2p5-p4 ,
де n – число рухомих ланок; p5 і p4 – відповідно число кінематичних пар п’ятого і четвертого класів.
В нашому прикладі: n=5, (кривошип -1, шарнірна тяга - 2, коромисло- 3. повзун-4 і штанга - 5); p5=7 ( обертальні кінематичні пари -O1, A, В, O2 і С - поступальна ); p4=0.
Підставивши ці значення в формулу Чебишева, одержимо
W=3•5-2•7-0=1.
Це означає, що задана схема буде являтись механізмом при одній ведучій ланці. В нашому випадку це ланка 1 – кривошип.
1.2. Розкласти механізм на структурні групи Ассура визначити їх клас, порядок і вид. Визначимо клас механізму в цілому.
1.3. Від’єднуємо кінцеву групу Ассура (ланки 4 і 5) (рис. 1.2): це група ІІго класу, 2го порядку і 2го виду.
Кінцева група Ассура
Рис. 1.2.
Від’єднуємо передкінцеву групу Ассура (ланки 3 і 2) (рис. 1.3): це група ІІго класу, 2го порядку і 1го виду.
Передкінцева група Ассура
Рис. 1.3
Від’єднуємо вхідний механізм (ланки 1 і n) (рис. 1.4): це механізм Іго класу, 1го порядку.
Механізм першого порядку
Рис. 1.4
Таким чином, в цілому, це буде механізм 2 класу і утворився він послідовним приєднанням до вихідного механізму (ланки 0 і 1), груп
Ассура(спочатку ланки 2 і 3, а пізніше ланки 4 і 5).
2. Кінематичний синтез механізму преса
2.1. Кінематична схема механізму і вихідні дані
Кінематична схема механізму
Рис. 2.1.
Табл. 2.1
Вихідні дані
Позначення
lOA, м
lAD, м
LCB, м
LDО2, м
y
x
x1
Величина, мм
0,09
0,4
0,4
0,25
0,15
0,5
0,24
Примітка: І. Центр мас ланок Si знаходиться на їх середині;
Підбираємо масштабний коефіцієнт
де Х- дійсна величина координати Х у м; lx-величина координати Х на
кресленні в мм.
Оскільки всі розміри ланок нам відомі з вихідних даних, визначаємо хід повзуна Hc.
3. Кінематичний аналіз механізму преса
3.1. Кінематичне дослідження механізму методом планів.
3.1.1. Кінематична схема механізму і вихідні дані.
Таблиця 3.1.
Параметри,
lOA, м
lAD, м
LCB, м
LDО2, м
n1,об/хв
Значення,м
0,09
0,4
0,4
0,25
180
Для проведення кінематичного аналізу механізму, отриману після кінематичного синтезу механізму, викреслюємо у 13 положеннях на аркуші 1. За початок відліку приймаємо те положення ведучої ланки АО1, при якому ведена ланка 5 займає крайнє положення на початку робочого ходу.Нумеруємо ланки, позначаємо кінематичні пари і центр мас ланок (для одного з положень).
Примітка: Центр мас ланок Si знаходиться на їх середині.
3.1.2. Кінематичне дослідження механізму методом планів швидкостей
Плани швидкостей будую повернутими на 90º проти обертання ведучої ланки з метою їх використання при визначенні зрівноважувальної сили методом «важіля» М.Є.Жуковського.
Визначаю швидкість точки А.
;
де - рад/с, n1-частота обертання кривошипа, об/хв.
Визначаєм масштабний коефіцієнт плану швидкостей.
.
Для визначення швидкості точки D складаємо систему векторних рівнянь:
На основі цих рівнянь визначаємо швидкості точки D.
Для визначення швидкості точки D складаємо систему векторних рівнянь:
Отже, дійсні швидкості характерних точок механізму знайдемо із залежностей :
Побудувавши плани швидкостей для всіх положень, знайдемо їх дійсні швидкості і зводимо в таблицю 3.2.
Відрізок,
швидкість
Положення механізму
0
1
2
3
4
5
5’
6
7
8
9
10
11
PVa, (мм)
100
VA, (м/с)
1,7
PVd, (мм)
113
94
51
10
68
98
97
95
79
53
9
55
99
VD, (м/с)
1,92
1,60
0,87
0,17
1,16
1,67
1,65
1,62
1,34
0,90
0,15
0,94
1,68
PVc, (мм)
0
54
104
141
141
95
12
0
80
144
154
113
55
Vc, (м/с)
0,00
0,92
1,77
2,40
2,40
1,62
0,20
0,00
1,36
2,45
2,62
1,92
0,94
сb,(мм)
99
94
67
24
27
77
108
110
107
71
15
41
80
VCB,(м/c)
1,68
1,60
1,14
0,41
0,46
1,31
1,84
1,87
1,82
1,21
0,26
0,70
1,36
PVb, (мм)
99
117
139
150
135
105
107
110
136
156
153
125
99
VB, (м/с)
1,68
1,99
2,36
2,55
2,30
1,79
1,82
1,87
2,31
2,65
2,60
2,13
1,68
da,(мм)
38
64
87
101
86
32
38
46
94
120
107
52
4
VDA,(м/c)
0,65
1,09
1,48
1,72
1,46
0,54
0,65
0,78
1,60
2,04
1,82
0,88
0,07
PvS1,(мм)
50
VS1,(м/c)
0,85
PvS2,(мм)
102
95
82
75
85
98
98
97
86
74
73
88
101
VS2,(м/c)
1,73
1,62
1,39
1,28
1,45
1,67
1,67
1,65
1,46
1,26
1,24
1,50
1,72
PvS3,(мм)
49
78
118
145
138
93
53
55
98
146
154
117
69
VS3,(м/c)
0,83
1,33
2,01
2,47
2,35
1,58
0,90
0,94
1,67
2,48
2,62
1,99
1,17
PvS4,(мм)
43
55
94
137
154
98
37
37
95
133
67
71
76
VS4,(м/c)
0,73
0,94
1,60
2,33
2,62
1,67
0,63
0,63
1,62
2,26
1,14
1,21
1,29
PvS5,(мм)
0
54
104
141
141
95
12
0
80
144
154
113
55
VS5,(м/c)
0,00
0,92
1,77
2,40
2,40
1,62
0,20
0,00
1,36
2,45
2,62
1,92
0,94
Табл. 3.2.
Дійсні швидкості точок механізму, отримані методом планів.
3.1.3.Кінематичне дослідження механізму методом планів прискорень.
План прискорень будуємо для двох положень механізму (для робочого та холостого ходу). Вибираємо 3 та 10 .
Визначаю прискорення точки А:
.
Визначаємо масштабний коефіцієнт плану прискорень.
.
Для визначення прискорення точки D складаємо систему векторних рівнянь:
Визначаємо нормальні прискорення :
Для положення 3: Для положення 10:
; ;
; .
Відрізки в мм, що потрібно відкласти на плані прискорень
Для положення 3: Для положення 10:
.
Вектор прискорення точки C знаходимо аналогічно точці D:
Для положення 3: Для положення 10:
; ;
Отже, дійсні прискорення характерних точок механізму знайдемо із залежностей:
Результати розрахунків записую в таблицю 3.3.
Таблиця 3.3.
Дійсні прискорення точок механізму.
Відрізок із
плану, мм (положення 3)
100
50
123
88
43
106
62
52
7
88
92
Прискорення,м/с2
31,9
15,95
39,2
28,1
13,72
33,81
19,78
16,59
2,23
28,07
29,35
3.1.4. Визначаємо кутові швидкості всіх ланок для 3 положення:
3.1.5. Визначаємо кутові прискорення всіх ланок для 3 положення:
;
;
3.2. Кінематичне дослідження механізму методом діаграм
3.2.1. Вихідні дані механізму.
Вихідні дані для дослідження механізму методом діаграм беремо із першого аркушу креслення.
3.2.2 Побудова діаграми переміщень точки С в координатних осях S-t (аркуш 1креслення).
На осі абсцис відкладаю відрізок L=120 мм, що відповідає часу t одного повного оберту кривошипа О1А або куту його повороту φ=2π. Відрізок L ділю на 12 рівних частин.
По осі ординат відкладаю переміщення точки С в масштабі починаючи від крайнього положення. Отримані точки сполучаю плавною кривою, яка і буде діаграмою переміщення точки С в залежності від часу (кута) повороту кривошипа О1А.
3.2.3. Побудова діаграми швидкостей точки С, в координатних осях -t (див. аркуш 1 креслення).
На осі абсцис відкладаю час t, а на осі ординат - швидкість . Графік швидкості отримуємо продиференціювавши графік переміщень SС=SС(t) наближеним графічним методом хорд. Для цього вісь абсцис проводжу вліво. На ній вибираю точку P1 на довільній віддалі, наприклад H1=20 мм. Одержані при графічному диференціюванні точки сполучаю плавною кривою. Це і буде діаграма швидкостей точки С.
3.2.4. Побудова діаграми прискорень точки С в координатних осях - t (див. аркуш 1 креслення).
На осі абсцис відкладаю час t, а на осі ординат – прискорення .
Графік прискорення отримуємо продиференціювавши графік швидкості наближеним графічним методом хорд. Для цього вісь абсцис проводжу вліво. На ній вибираю точку P2 на довільній віддалі, наприклад H2=30 мм. Одержані при графічному диференціюванні точки сполучаю плавною кривою. Це і буде діаграма прискорень точки С.
3.2.5. Визначаємо масштабні коефіцієнти побудови діаграм.
Масштабний коефіцієнт переміщені.
Масштабний коефіцієнт часу.
Масштабний коефіцієнт швидкостей.
Масштабний коефіцієнт прискорення.
3.2.6. Визначаємо дійсні швидкості точки С.
;
де h1-ордината на діаграмі швидкостей, мм.
Результати обчислень швидкостей зводимо в таблицю 3.4.
Таблиця 3.4.
Швидкості та прискорення точки С, отримані методом діаграм.
Положення механізму
0
1
2
3
4
5
6
6’
7
8
9
10
11
Ордината h1, мм
0
19
37
50
49
34
4
0
29
50
56
41
20
Швидкість, VC, м/с
0,00
0,89
1,74
2,36
2,31
1,60
0,2
0,00
1,37
2,36
2,64
1,93
0,94
3.2.7. Порівнюємо швидкості та точки C отримані методом планів та методом діаграм і визначаю відносну похибку .
%.
Результати обчислень записую в таблицю 3.5.
Таблиця 3.5
Положення механізму
0
1
2
3
4
5
6
6’
7
8
9
10
11
, м/с
0,00
0,92
1,77
2,40
2,40
1,62
0,20
0,00
1,36
2,45
2,62
1,92
0,94
, м/с
0,00
0,89
1,74
2,36
2,31
1,60
0,2
0,00
1,37
2,36
2,64
1,93
0,94
, %
0,00
3,3
1,7
1,7
3,8
1,2
0,00
0,00
0,7
3,70
0,8
0,5
0,00
4.Силовий аналіз механізму
4.1. Кінематична схема механізму і вихідні дані для розрахунків.
4.1.1 Креслимо на аркуші №2 (формат А1) кінематичну схему механізму в масштабі в одному з положень (3 положення), що належить робочому ходу, нумеруємо ланки та позначаємо кінематичні пари і центр мас ланок, визначаємо маси ( ), динамічні моменти інерції ) ланок, довжини ланок () див. таблицю 4.1.
Маса ланок кг;
кг;
кг;
кг;
кг;
кг;
Динамічний момент інерції ланок кгм2;
кгм2;
кгм2;
кгм2;
кгм2.
Таблиця 4.1
Інерційні характеристики і довжини ланок механізму.
Параметри
Номер ланок механізму
1
2
3
4
5
mj, кг
1,8
12
5
8
8
ISj , кгм2
0,0015
0,432
0,031
0,128
-
lj, м
0,09
0,6
0,25
0,4
-
4.1.2. Переносимо з аркуша 1 плани швидкостей (повернутий) та прискорення для даного положення механізму. Виписуємо з попередніх числових розрахунків значення:
прискорення центра мас ланки, м/с2; кутове прискорення ланки, рад/с2.
Зводимо їх в таблицю 4.2
Таблиця 4.2
Прискорення центра мас ланок і кутові
Прискорення
Номер ланки механізму (j)
1
2
3
4
5
, (м/с2)
15,95
33,81
19,78
16,59
13,72
, (рад/с2)
-
6
112
73
-
На схемі механізму вказую напрямки кутових швидкостей і кутових прискорень всіх ланок.
4.1.3. Визначаємо силові характеристики ланок.
4.1.3.1. Сили тяжіння – Fgj, H.
де g – прискорення вільного падіння, g=9,81 м/с2.
4.1.3.2. Сили інерції – Fij, H.
4.1.3.3. Сила корисного опору опору Fko Н, в кожному Z-му положення механізму визначається із діаграми що побудована в масштабі (див.аркуш №1)
де - відповідно ординати на діаграми
Результати розрахунків зводимо в таблицю 4.3.
Таблиця 4.3
Значення Fко для всіх положень механізму
Сила
Номер положення механізму
0
1
2
3
4
5
5’
6
7
8
9
10
11
Fко, Н
1550
1550
1550
1550
1550
1550
0
0
0
0
0
0
0
4.1.3.4.Моменти сил інерції
;
;
Знак “-” в формулах пункти 4.1.3.2. та 4.1.3.4. вказує, що має напрямок протилежний до напрямку , а - .
В деяких розділах силового аналізу замінюємо дію Mij пара сил від цього моменту, величину яких знаходимо за формулою:
;
;
Результати розрахунків зводимо в таблицю 4.4
Таблиця 4.4
Силові параметри ланок механізму
Силові
параметри
Номер ланки механізму (j).
1
2
3
4
5
Fgj , H
17,7
117,7
49,1
78,5
78,5
Fij, H
28,7
405,8
98,9
132,7
109,7
Mij, Hм
-
2,41
3,51
9,39
-
FMij, H
-
4,0
14,0
23,5
-
4.1.2.5. Прикладаємо всі сили і моменти сил інерцій у відповідних точках ланок механізму у відповідних точках повернутого плану швидкостей, змінивши дію моментів сил на дію пари сил від цього моменту, (без врахування масштабу) .
4.2. Силовий аналіз механізму методом планів.
4.2.1. Креслимо на аркуші 2 в порядку зворотному утворенню механізму, окремо кожну групу Ассура в масштабі з прикладеними до їх ланок силами і моментами сил інерції.
4.2.2. Визначаємо загальні реакції в кінематичних парах в кінцевій групі Ассура (ланки 4 і 5).
4.2.2.1. Прикладаємо в елементі поступальної кінематичної пари “B” цієї групи складові загальної реакції : нормальну – і тангенціальну – , напрямки яких вибираємо довільно.
В елементі посту пальної кінематичної пари “C” прикладаємо загальну реакцію , напрямок якої вибираємо також довільним.
4.2.2.2. Визначаємо тангенціальну складову .
Складаємо рівняння рівноваги моментів сил ланки 4 відносно “C”
; ,
звідки
де , , в мм – плечі дії сил , і
4.2.2.3. Визначаємо реакції .
Складаю векторне рівняння рівноваги сил групи. Запис векторного рівняння виконую в слідуючій послідовності: на початку записую невідому складову реакції, потім відома складова, далі відомі сили, які діють на цю ж ланку, а на суміжну ланку, навпаки – відомі сили, відому складову реакції і невідому.
Визначаю масштаб плану сил:
де Fmax – сила із векторного рівняння, яка має найбільше значення модуля, Н;
lFmax – відрізок (довжина вектора) на плані сил, який відповідає силі Fmax, мм.
Визначаємо з врахуванням відрізки, які відповідають іншим відомим силам векторного рівняння:
Будую (аркуш №2) план сил в послідовності як записано векторне рівняння.
4.2.2.4. Визначаємо, на плані сил.
Знаходимо їх величини :
4.2.2.5. Переносимо з плану сил реакції на елементи кінематичних пар “B” , “C” кінцевої групи.
4.2.3. Визначаємо загальні реакції в кінематичних парах “D” і “О2” в передкінцевій групі Ассура (ланки 2 і 3).
4.2.3.1. Прикладаємо в елементах обертальної кінематичних пар “D” і “О2” цієї групи складові загальної реакцій R12: нормальну –та тангенціальну – ,
та R03: нормальну –та тангенціальну – , напрямки яких вибираємо попередньо довільно.
В елементі кінематичної пари “B” прикладаємо вектор.
4.2.3.2. Визначаємо тангенціальні складові , .
Складаю рівняння рівноваги моментів сил відносно “D” для ланки 2:
де в мм – плечі дії сил відповідно .
Складаю рівняння рівноваги моментів сил відносно “D” для ланки 3:
де в мм – плечі дії сил відповідно
4.2.3.3. Визначаємо нормальні складові та .
Складаю векторне рівняння рівноваги сил групи:
.
Визначаємо з врахуванням відрізки, які відповідають іншим відомим силам векторного рівняння:
Будуємо (аркуш №2) план сил в послідовності як записано векторне рівняння.
4.2.3.4. Визначаємо загальні реакції і на плані сил.
Знаходимо їх величини :
4.2.3.5. Переносимо з плану сил реакції R12 і RО3 на елементи кінематичних пар “А” і “О2” передкінцевої групи.
4.2.4. Визначаємо загальні реакції в кінематичній парах “А” і“O1” в механізмі І класу (ланка 1).
4.2.4.1. Прикладаємо в елементах кінематичної пари “А” ведучої ланки 1, що приєднується до ланки 2 відому реакцію і зрівноважувальну силу Fзр, щоб розглянути механізм у рівновазі.
4.2.4.2. Визначаємо зрівноважувальну силу Fзр.
Складаємо рівняння рівноваги моментів сил ведучої ланки 1 відносно
т. “О1”.
де в мм – плечі дії сил відповідно .
4.2.4.3. Визначаємо реакцію RО1 в кінематичній парі “О1” ведуча ланка – стояк.
Складаємо векторне рівняння рівноваги сил:
Визначаємо з врахуванням відрізки, які відповідають іншим відомим силам векторного рівняння:
Будуємо (аркуш №2) план сил в послідовності як записано векторне рівняння.
З побудованого плану сил визначаємо .
4.3. Аналіз механізму методом “важіля Жуковського” з врахуванням сил інерції та моментів пар сил інерції.
4.3.1.Прикладаємо всі сили і моменти сил інерції у відповідних точках ланок механізму та у відповідних точах повернутого плану швидкостей,
замінивши дію моментів сил інерції на дію пари сил від цього моменту, (без врахування масштабу).
4.3.2. Складаємо рівняння рівноваги моментів сил “важіля Жуковського” відносно полюса плану швидкостей і знаходжу зрівноважувальну силу.
;
де
де -плечі дії сил відповідно:
вимірюються на плані швидкостей (аркуш №2).
4.3.3. Порівнюємо величини зрівноважувальних сил, одержаних методом “важіля Жуковського” і планів сил:
%%=2,8 %,
де –відносна похибка (%).
4.4. Аналіз механізму методом “важіля Жуковського” без врахування сил інерції та моментів сил інерції.
4.4.1. Вихідні дані для задачі.
Використовуємо (аркуш 1) і прикладаємо у відповідних точках плану швидкостей сили (без врахування масштабу): тяжіння ланок, корисного опору та зрівноважувальну
силу.
4.4.2. Знаходимо зрівноважувальну силу і даю порівняльну оцінку точності її визначення.
Складаємо рівняння рівноваги моментів сил “важіля Жуковського” відносно полюса плану швидкостей і знаходимо зрівноважувальну силу для 13-ти положень механізму.
;
0)
1)
2)
3)
4)
5)
6)
6’)
7)
8)
9)
10)
11)
4.4.3. Визначаємо зрівноважувальні моменти та приведені до ведучої ланки моменти сил опору:
4.4.4. Визначаємо моменти сил опору:
4.4.5. Зводимо в таблицю 4.5. результати обчислень і використовуємо при визначенні моменту інерцій маховика.
Результати обчислень плеч, сил, моментів зводимо в таблицю 4.5.
Таблиця 4.5
Плечі сил та величини зрівноважувальних сил та моментів
Плечі
сили,
моменти
Номер положення механізму (z)
0
1
2
3
4
5
6
6’
7
8
9
10
11
6
20
40
50
46
30
6
3
20
40
50
46
30
21
24
59
75
72
52
20
16
16
51
73
79
61
25
12
3
0
5
15
23
24
25
19
4
20
32
4
63
114
145
137
85
3
8
82
142
153
116
57
0
54
104
141
142
95
12
0
80
144
154
113
55
0
54
104
141
142
95
12
0
0
0
0
0
0
65
70
35
719,3
1365,8
1907,4
1886,6
1257,3
138,3
-25
137,3
282,3
333,8
291
181
3,2
64,7
122,9
171,7
169,8
113,2
12,4
-2,3
12,4
25,4
30,0
26,2
16,3
5.Визначення динамічного моменту інерції маховика
5.1. Побудова діаграм моментів, робіт, моменту інерції і кінетичної енергії механізму.
5.1.1. Будуємо діаграму моментів Мзв приведених до ведучої ланки сил опору: сили корисного опору Fко і сил тяжіння Fg.
.
де – зрівноважу вальний момент, визначений методом “важіля Жуковського”.
5.1.1.1. Вибираємо масштаб моментів:
де Ymax – найбільша ордината графіка, яка відповідає найбільшому значенню моменту
5.1.1.2. Визначаємо масштаб кутів повороту кривошипу , град/мм.
де L – абсциса діаграми, L=120 мм.
5.1.1.3. Будую криву для цього ділимо відрізок L на дванадцять рівних частин, через точки поділу проводжу ординати і на їх відкладаю числові значення .
;
де z – номер положення механізму.
Значення ординат на діаграмі наведені в таблиці 5.1.
Таблиця 5.1.
Номер положення механізму, Z
0
1
2
3
4
5
6
6’
7
8
9
10
11
3,2
64,7
122,9
171,7
169,8
113,2
12,4
-2,3
12,4
25,4
30,0
26,2
16,3
2
38
72
100
99
66
7
-1
7
15
17
15
9
5.1.2. Методом графічного інтегрування будуємо діаграму робіт сил опору і сил тяжіння .
5.1.2.1. Вибираємо полюсну відстань Н = 35 мм і відкладаю її вліво від нуля осі діаграми .
20.12.2012 21:12-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора