Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Менеджмент
Кафедра:
Кафедра менеджменту
Інформація про роботу
Рік:
2011
Тип роботи:
Методичні рекомендації
Предмет:
Операційний менеджмент
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра менеджменту
101 – 114
Методичні рекомендації
для виконання курсової роботи з дисципліни „Операційний менеджмент” студентами денної форми навчання
напряму підготовки 6.030601 „Менеджмент”
Рекомендовано методичною
комісією напряму „Менеджмент"
Протокол №__від ___________р.
Рівне 2011
Методичні рекомендації для виконання курсової роботи з дисципліни „Операційний менеджмент” студентами денної форми навчання напряму підготовки 6.030601 „Менеджмент”/ І.О. Панасюк, М.О. Орлова, О.В.Пахаренко, Рівне: НУВГП, 2011, - 40 с.
Упорядники: І.О. Панасюк, канд. с-г. наук, доцент
М.О. Орлова, асистент
О.В.Пахаренко, асистент
Відповідальний за випуск Л.Ф. Кожушко, доктор тех. наук, професор, завідувач кафедри менеджменту
ЗМІСТ
Вступ......................................................................................... .................
3
Порядок виконання курсової роботи................................................
4
Оформлення курсової роботи............................................................
4
Зміст курсової роботи………………………….................................
6
4. Додатки………………………………………………………………...
35
Список літератури до виконання курсової роботи
40
© Панасюк І.О.,Орлова М.О.,
О.В.Пахаренко, 2011
© НУВГП, 2011
Вступ
В умовах ринку становище підприємств докорінно змінилося. Розширюються їх права та обов’язки, вони набувають економічної самостійності та повністю відповідають за результати своєї діяльності. Виникають нові цілі і завдання, які раніше взагалі на цьому рівні не розв’язувалися і не ставилися.
Сучасне виробництво являє собою складну інтегровану систему, що містить численні і різноманітні структурні ланки. Для функціонування цієї структури необхідно створити оптимальну систему управління.
Система операційного управління основним виробництвом являє собою організаційно-планову систему, яка включає функціональну, елементну і організаційну підсистеми.
Функціональна підсистема забезпечує коло функцій управління, елементна – склад основних елементів і організаційна – організаційну структуру управління.
Система операційного управління виробництвом забезпечує об’ємне і операційно-календарне планування, облік та диспетчеризацію. У процесі об’ємного планування проводиться розподіл річної виробничої програми підприємства в трудовому та календарному показниках між цехами і дільницями на квартал і місяць відповідно до задіяних трудових і матеріальних ресурсів.
Необхідність проведення радикальних економічних перетворень в економіці України потребує від майбутніх фахівців володіння новітніми методами господарювання.
Курсова робота з „Операційного менеджменту” є підсумком самостійного комплексного дослідження студентом однієї з актуальних проблем економіки, організації та стратегії розвитку підприємства в динамічному ринковому середовищі.
Метою курсової роботи є поглиблення студентами теоретичних знань, набутих в процесі вивчення курсу „Операційний менеджмент”, та обґрунтування шляхів і методів подальшого вдосконалення операційної системи підприємства.
Курсова робота повинна переслідувати декілька цілей:
- закріпити та поглибити теоретичні знання, набуті в процесі вивчення дисципліни,
- виробити вміння самостійно опрацьовувати спеціальну літературу, довідники, джерела первинної статистичної інформації;
- самостійно формулювати висновки та розробляти пропозиції, обґрунтовувати та відстоювати власну точку зору з досліджуваних проблем.
Виконання курсової роботи є одним з видів самостійної роботи студентів, спрямованої на більш ефективне вирішення питань у галузі управлінської діяльності.
Для цього необхідно здійснити збір та провести порівняльний аналіз інформації, що міститься в різних літературних джерелах, узагальнити ці вихідні дані та сформулювати власні висновки й пропозиції.
Курсова робота виконується в передбачені учбовою програмою терміни. На початку роботи вказується номер варіанту.
Розрахунки проводяться повністю з написанням і розшифруванням формул і приведенням необхідних висновків.
Сторінки повинні бути пронумеровані.
В кінці курсової роботи наводиться список використаної літератури.
Курсова робота здається на кафедру, реєструється і після перевірки повертається студенту. В разі необхідності доопрацьовується. При зарахуванні курсової роботи студент допускається до екзамену.
1. Порядок виконання курсової роботи
Першим етапом написання курсової роботи з „Операційного менеджменту” є вибір теми. Якісно виконана курсова робота в подальшому становитиме частину дипломної роботи та є орієнтиром для її подальшого написання. Вибираючи тему курсової роботи, студент має врахувати її практичну значимість, а також наявність необхідних матеріалів, наведених в науковій літературі, періодичній пресі та статистичних щорічних виданнях.
Після вибору теми та погодження її з керівником студент повинен розробити план курсової роботи для повного висвітлення основних питань та проблем теми дослідження. При вивчені літературних джерел обов’язково необхідно користуватися нормативними актами (законами, постановами), статистичні матеріали необхідно ретельно опрацювати, згрупувати та зробити порівняльний аналіз (подати ці матеріали можна у вигляді таблиць, схем, діаграм чи графіків). Список використаних літературних джерел необхідно систематизувати і розмістити після заключної частини тексту курсової роботи.
2. Оформлення курсової роботи
Курсова робота відкривається титульним аркушем, на якому вказані: назва закладу освіти, тема, прізвище автора (форма титульного аркуша наведена у додатку 1). Після титульного аркуша вміщується завдання (видається викладачем) та сторінка змісту, в якому наводиться перелік заголовків частин курсової роботи та вказуються номери сторінок, з яких вони починаються.
Курсова робота виконується на папері стандартного формату А4, текст її може бути як рукописним так і машинописним (через 1,5 інтервалу). Робота пишеться чи друкується на одній стороні стандартного формату, при виконанні рукописного варіанту текст має бути розбірливим та чітким. Заголовки структурних частин –„ЗМІСТ”, „ВСТУП”, „РОЗДІЛ” – пишуться великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів пишуться маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу, крапку в кінці заголовка не ставити. Кожну структурну частину роботи необхідно починати з нової сторінки.
Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, рисунків, таблиць чи формул проводити арабськими цифрами без знака №. Порядковий номер сторінки ставиться у правому верхньому куті. Нумерація сторінок починається з першої сторінки „ВСТУПу”, на якій проставляється порядковий номер „4” (титульний аркуш, завдання та зміст не нумеруються), та завершується останньою сторінкою - списком літератури чи додатками.
Таблиці нумеруються послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу.
Стиль викладання повинен бути строгим, стриманим. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, кожна таблиця повинна мати назву, при переносі частини таблиці на іншу сторінку назву пишуть лише над першою її частиною, над іншими частинами пишуть слова „Продовження табл.” і вказують номер таблиці.
При написанні курсової роботи студент повинен давати посилання у квадратних дужках на літературні джерела за порядковим номером переліку списку літератури, наприклад „...у праці [7] ..”. Якщо використовуються відомості та матеріали монографій, оглядових статей, тоді в посиланні необхідно вказати номери сторінок, ілюстрацій чи таблиць, на які посилається студент.
Список використаної літератури подається після висновків у такій послідовності:
- закони та законодавчі акти України;
- нормативні акти міністерств та відомств;
- спеціальна література в алфавітному порядку авторів монографій, статей у журналах, тощо.
Після списку використаної літератури розміщуються додатки з позначенням їх послідовно великими літерами.
При викладанні матеріалу слід використовувати загальновизнану термінологію, звертаючи увагу та точність її застосування та чіткість формулювань. Скорочення слів у тексті та ілюстраціях, крім загальновизнаних абревіатур, не допускається.
Курсова робота повинна мати певну логічну побудову, послідовність та завершеність розгляду означеного кола питань. Не допускається перехід до розглядання іншого питання, доки висвітлення попереднього не завершено.
3. Зміст курсової роботи
В курсовій роботі викладаються основні теоретичні та методичні положення теми, проблемні питання, які уточнюються та поглиблюються з урахуванням впровадження ринкових засад господарювання. Студент повинен показати глибокі знання сучасного рівня економічних досліджень, виявити дискусійний характер та невирішені аспекти теми, визначити своє ставлення до них. Необхідно детально розглянути методологічні підходи, методи та засоби аналізу досліджуваних питань.
При викладені матеріалу студент повинен обґрунтувати актуальність теми, розкрити теоретичну значимість основних питань роботи, зробити аналіз фактичного матеріалу, обґрунтувати шляхи їх вирішення, зробити відповідні висновки. Курсова робота комплектується у наступній послідовності :
1. Титульний аркуш
2. Завдання
3. Зміст (план) роботи
4. Вступ
5. Основна частина, яка складається з трьох розділів та визначених автором підрозділів
6. Висновки і рекомендації
7. Список літератури
8. Додатки
У вступі до курсової роботи (3-6 сторінок) стисло характеризується сучасний стан розробки проблеми та питань, які необхідно вирішити, зокрема: обґрунтовується актуальність теми, чітко визначається мета курсової роботи і її завдання, визначається об’єкт та предмет дослідження, характеризується рівень опрацювання теми у вітчизняній та зарубіжній літературі, виділяються дискусійні питання та невирішені проблеми, наводиться коротка характеристика об’єкта дослідження (підприємства, організації)
Основна частина курсової роботи містить 35-40 сторінок і складається з трьох розділів. В ній студент повинен показати, як досліджувана проблема з позицій сучасності висвітлена в літературі, викласти сутність існуючих підходів до її вирішення, зробити її критичний аналіз, провести дослідження об’єкту управління, зробити порівняння та сформулювати власну точку зору. Викладення теоретичних положень має супроводжуватися аналізом статистичної інформації, прикладами з практики управлінської діяльності. У цій частині студент повинен продемонструвати свої знання з питань, які досліджуються в роботі, уміння узагальнювати матеріали, послідовно їх викладати, робити висновки, обґрунтовувати свої пропозиції та рекомендації. Основна частина курсової роботи повинна містити три розділи.
Перший розділ “ХАРАКТЕРИСТИКА ІСНУЮЧОГО ВИРОБНИЧОГО ПІДПРИЄМСТВА”. У даному розділі необхідно дослідити організацію - як об’єкт управління:
навести назву та місцезнаходження;
визначити цільове призначення і види діяльності;
охарактеризувати мету, місію та імідж підприємства в ділових колах;
описати історію створення організації, її життєвий цикл, сучасні проблеми та перспективи розвитку, форми власності та умови господарювання, структуру і ресурси об’єкту дослідження;
дати оцінку існуючої операційної системи підприємства, виробничої потужності і технології виробництва основного виду продукції;
детально описати виробничу структуру підприємства.
При можливості охарактеризувати стиль керівництва, розподіл влади та відповідальності.
Другий розділ “ОПТИМІЗАЦІЯ ВИРОБНИЧОЇ СТРУКТУРИ ПІДПРИЄМСТВА” складається з декількох підрозділів.
2.1. Розробка виробничої програми
Розробку виробничої програми починають, виходячи з того, що виробнича програма визначає кількість продукції певного асортименту, що виготовляє підприємство. Вона складається з врахуванням особливостей продукції, на якій спеціалізується підприємство, і обґрунтовується виробничою потужністю виробника.
Виробнича потужність – це максимально можливий випуск продукції певного асортименту в кількісному співвідношенні, який може здійснити виробник за певний період часу при встановленому режимі роботи, повному використанні площ і всіх засобів виробництва, при раціональній організації праці і виробництва.
Потужність підприємства виражається в натуральній і вартісній формі, або в умовних одиницях.
Визначення виробничої потужності починається з розрахунку балансу робочого часу на одного робітника. Розрахунок проводять в табличній формі таблиця 1., виходячи з загальної кількості календарних днів у році.
Далі необхідно зробити висновки про величину корисного фонду робочого часу на підприємстві.
Використовуючи величину корисного фонду робочого часу, визначаємо значення виробничої потужності по кожному виду обладнання, а також в цілому по підприємству (таблиця 2) за формулою
,
де
М – потужність певного виду обладнання, год.;
Фк – фактичний час роботи обладнання протягом розрахункового періоду, год.;
Nобл – кількість одиниць певного виду обладнання на підприємстві, шт.
Таблиця 1
Баланс робочого часу на _______ рік
Назва показників
Відсоток від номінального фонду
Кількість днів
1. Загальна кількість календарних днів
2. Кількість неробочих днів
2.1. святкових
2.2. вихідних
3. Кількість календарних робочих днів (номінальний фонд робочого часу)
4. Невиходи на роботу, всього:
4.1. чергові і додаткові відпустки
4.2. відпустки по вагітності
4.3. виконання державних обов’язків
4.4. через хворобу
4.5. навчання
4.6. неявка з дозволу адміністрації
4.7. прогули
4.8. простої (з різних причин)
5. Корисний фонд робочого часу
Таблиця 2
Розрахунок виробничої потужності підприємства
№ п/п
Види обладнання
Кількість обладнання, Nобл.шт.
Виробнича потужність в умовних од., станко-год.(М)
1.
Металоріжуче
…
….
ВСЬОГО
Фактичний час роботи обладнання протягом розрахункового періоду розраховується за формулою
,
де
Кф – корисний фонд робочого часу в днях;
Т – тривалість робочої зміни, год.
У висновках дається оцінка величини виробничої потужністі підприємства.
Визначення можливої кількості виготовлення продукції за асортиментом проводять в таблиці 3 (додаток 2), використовуючи норму витрат станко-годин на виготовлення одиниці продукції певного виду в такій послідовності:
- визначаємо величину потужності за видами обладнання, що необхідно для виготовлення мінімальної кількості продукції певного асортименту за формулою
,
де
Ні – норма станко-год. на одиницю і-ого виду продукції;
Nminі – мінімальна кількість продукції і-ого виду.
розрахуємо залишок потужності за всіма видами обладнання:
;
- визначимо потреби в потужності на виготовлення одиниці всіх видів продукції:
;
- визначимо на скільки одиниць всіх видів продукції можна випустити більше:
;
- визначимо найменшу величину додаткової кількості продукції і збільшимо мінімальну кількість продукції на цю величину. Визначаємо необхідну потужність для такої кількості і асортименту продукції:
;
- визначаємо вільний залишок потужності за кожним видом обладнання:
.
У висновках до таблиці дається характеристика «вузького» місця на підприємстві і шляхи покращення ситуації.
Вузьке місце – найменша кількість обладнання, яка лімітує всі інші види обладнання.
Отже, виробнича програма підприємства виглядатиме наступним чином (див табл. 4)
Таблиця 4
Виробнича програма підприємства
Вид продукції
Мінімальна кількість продукції, од.
Можлива кількість продукції, од.
Максимальна кількість продукції, од.
А
…
Cума
У висновках дається оцінка виробничої програми підприємства та шляхи її оптимізації. А також аналізується ефективність використання виробничої потужності підприємства.
2.2. Обґрунтування виробничого процесу
При обґрунтуванні виробничого процесу враховують, що це процес перетворення сировини в готову продукцію. Виробничий процес складається з множини технологічних і нетехнологічних операцій.
Технологічні операції являють собою безпосередню зміну сировини – направлені на виготовлення продукції. Їх сукупність утворює технологічний процес виробництва.
Нетехнологічні операції являють собою необхідні за техніко-організаційними причинами перерви в технологічному процесі. Сюди відносять час на внутрішнє транспортування сировини і продуктивний час внутрішньозмінних і міжзмінних перерв, час технічного контролю та інше.
Розрахуємо складові частини виробничого процесу.
Технологічний процес виробництва
Технологічний процес – це основна частина виробничого процесу, яка об’єднує методи виготовлення продукції шляхом зміни стану, властивостей, форм і розмірів матеріалів, сировини і напівфабрикатів. Кожен технологічний процес представляється у вигляді технологічної схеми, в якій спосіб виробництва викладається у формі послідовного опису технологічних операцій, які проходять на певному обладнанні.
Розробку технологічного процесу починають з аналізу деталей, які входять у виробничу програму для виявлення повторюваності і технологічної надійності.
Деталі об’єднують у групи за особливостями конструкції, матеріалами заготовки, габаритними розмірами, точністю обробки. Для кожної виділеної групи існують типові, поопераційні технологічні карти.
Розрахунок складових частин продукції і групування деталей виконується в таблиці 5, виходячи з питомих витрат на одиницю продукції і виробничої програми.
Таблиця 5
Специфіка складових частин виробів за рухом
Групи складових частин виробів
Питомі витрати на одиницю продукції
Загальні витрати на виробничу програму, одиниць
Всього на виробничу програму, од.
A
B
C
D
E
A
B
C
D
E
Корпусні деталі
….
Будуємо загальну технологічну схему виробничого процесу за стадіями.
Вибір типу виробництва
Тип виробництва визначають для кожної складової групи виробів. Тип виробництва характеризується коефіцієнтом закріплення операцій за одним робочим місцем, або одиницею обладнання:
,
де
Nо – число різних операцій,
Чрм – число робочих місць, на яких використовуються ці операції.
Залежність від типу виробництва, від величини коефіцієнта серійності наведена в нормативній літературі:
для масового типу виробництва К = 1;
для серійного типу виробництва 1 < К < 40;
для одиничного типу виробництва К > 40.
Таблиця 6
Залежність типу виробництва від річного обсягу випуску (од) і маси деталей в (кг.)
Маса деталей, кг
Тип виробництва
одиничне
серійне
масове
< 1,0
<1000
1000...100000
>100000
1...5
<500
500...75000
>75000
5...10
<300
300...50000
>50000
> 10
<200
200...25000
>25000
Використовуючи дані нормативної таблиці встановлюється тип виробництва кожної групи складових частин виробів в табл. 7.
Таблиця 7
Типи виробництва кожної групи деталей
Групи складових частин виробів
Маса деталі, кг
Загальна кількість на виробничу програму, од.
Тип виробництва
Корпусні деталі
….
У висновках дається характеристика типів виробництва для груп складових частин виробів із зазначенням основних переваг та недоліків.
Вибір виду сполучення виробничих операцій
Існує 3 види технологічного процесу:
послідовний – при послідовному сполученні технологічних операцій на кожному робочому місці виконується відповідна технологічна операція з усіма виробами, що входять в дану партію і тільки після всього ця партія поступає на наступне за технічним порядком робоче місце;
паралельний – кожен виріб, що входить в склад даної партії передається на наступну операцію поступово, тобто над партією одночасно виконують різні операції;
паралельно-послідовний – наступна за порядком операція виконується з першими в партії до того як попередня виконана з усіма виробами партії. Тобто частина операції виконується в послідовному сполученні, а частина в паралельному, для ліквідації простою, що виник через неоднакову тривалість технологічних операцій.
Вид сполучення технологічних операцій визначається типом виробництва. В умовах одиничного і малосерійного виробництва застосовують послідовний вид руху виробів. Тривалість технологічного циклу при цьому становитиме
,
де
n – кількість виробів в партії, од.;
– час виконання всіх операцій з одною деталлю, сек.
В умовах масового виробництва застосовують паралельний вид руху виробів, для чого технологічні операції погоджуються за кратністю. Тривалість технологічного циклу при цьому становитиме
,
де
tгол – тривалість головної операції, секунд.
В умовах серійного виробництва застосовують змішаний вид руху виробів. Тривалість технологічного циклу становитиме
,
де
, – відповідно сума довгих і коротких операцій, секунд.
Розрахунок тривалості технологічного процесу за кожною групою складових частин виробів проводиться в таблиці 8.
Таблиця 8
Визначення тривалості технологічного циклу виготовлення виробів
Групи складових частин виробів
Тривалість технологічних операцій, секунд
Тривалість технологічного циклу
1
2
3
4
5
год.
дні
Корпусні деталі
….
Розрахунок тривалості виробничого циклу
При розрахунку тривалості виробничого циклу вважається, що виробничий цикл – це проміжок часу від моменту запуску сировини чи матеріалів у виробництво до повного виготовлення і здачі продукції. Виробничий цикл складається з робочого періоду і періоду перетворення.
Робочий період включає час технологічних операцій, підготовчо-заготівельних робіт, природних процесів, технічного контролю, транспортування матеріалів в процесі обробки.
Період перерв складається з часу між змінних і міжопераційних перерв.
Тривалість виробничого циклу визначається для одного виробу чи партії виробів за формулою
де
∑tmех –загальна тривалість технологічних операцій;
∑tп-з – загальна тривалість підготовчо-заготівельних процесів;
∑tзб – загальна тривалість збірних процесів;
∑tпр – загальна тривалість природних процесів;
∑tк – загальна тривалість технічного контролю;
∑tmр – загальна тривалість на транспортування напівфабрикатів;
∑tмз – загальна тривалість міжзмінних перерв у виробництві;
∑tмо – загальна тривалість міжопераційних перерв у виробництві.
Розрахунок тривалості виробничого циклу проводиться для всієї виробничої програми в таблиці 9. Для цього розраховуються складові тривалості виробничого циклу кожного виду виробу. Тривалість технологічних операцій розподіляємо виходячи з їх загальної кількості на виготовлення певної групи виробів (таблиця 7) і питомих витрат на одиницю виробу (таблиця 5).
Значення інших складових умовно приймається:
∑tп-з = 0,2 ∙ ∑tmех , ∑tзб = 0,3 ∙ ∑tmех , ∑tпр = 0,05 ∙ ∑tmех , ∑tк = 0,05 ∙ ∑tmех
∑tmр = 0,1 ∙ ∑tmех , ∑tмз = 0,6 ∙ ∑tmех , ∑tмо = 0,4 ∙ ∑tmех
Таблиця 9
Розрахунок тривалості виробничого циклу
Вид ви-робу
Тривалість основного технологічного процесу, год.
∑tmех
∑tп-з
∑tзб
∑tпр
∑tк
∑tmр
∑tмз
∑tмо
Тривалість виробничого циклу
Деталі кріплення
Симетричні деталі обертання
Корпусні деталі
Площинні деталі
Фігурні деталі
год.
днів
А
….
Далі будується календарний графік випуску виробів, об’єднуючи виготовлення деяких в одному виробничому підрозділі таким чином щоб календарні терміни приблизно дорівнювали корисному фонду робочого часу. Для скорочення деяких виробничих циклів можна зменшити витрати часу на організаційно-технічні заходи: технічний контроль, між операційні і між змінні перерви.
Календарний графік представимо в таблиці 10.
У висновках наводяться планові терміни виробництва продукції в підрозділах основного виробництва, а також дається характеристика потокових ліній, які забезпечують виробництво продукції.
Таблиця 10
Календарний графік виробництва продукції
Підрозділ
Вироби
Тривалість
технол.циклу
Корисний фонд робочого часу
2.3. Організація допоміжного виробництва
В даному підрозділі дається характеристика допоміжному виробництву: ремонтного та інструментального господарств.
Організація ремонтного господарства
Ремонтне господарство підприємства призначене для виконання сукупності робіт з технічного обслуговування обладнання для запобігання передчасного спрацювання машин і механізмів, своєчасному ремонту та модернізації обладнання.
Організація ремонту і обслуговування обладнання спирається на систему планово-попереджувального ремонту, зміст якої заключається в проведенні міжремонтного обслуговування малих, середніх капітальних ремонтів з певною послідовністю і періодичністю.
Залежно від розмірів і серійності основного виробничого складу та особливостей обладнання ремонтне господарство може функціонувати за централізованою, децентралізованою чи рухомою формою організації.
Централізована форма – зосереджує в одному спеціалізованому підрозділі (ремонтний цех) всі види ремонтів, застосовується для невеликих підприємств з кількістю обладнання до 600 одиниць.
Децентралізована форма – передбачає створення в кожному виробничому підрозділі ремонтного господарства, яке виконує всі види ремонту обладнання тільки певного виробничого підрозділу. Застосовується в умовах специфічного виробництва чи у випадках суттєвих відмінностей технологічних процесів виробничих підрозділів.
Рухома форма – пов’язана із виїздом згідно з встановленими строками чи місця ремонту, а планування, підготовка, облік ремонтних робіт і виготовлення запасних частин здійснюється централізованим підрозділом. Застосування такої форми доцільне на підприємстві, де виробничі підрозділи значно віддалені один від одного.
Проводимо розрахунок обсягів ремонтних робіт у таблиці 11.
Організація інструментального господарства
Організація інструментального господарства призначена для забезпечення основного виробництва інструментами, приладами, технікою. Необхідність створення інструментального господарства на кожному підприємстві, хоча його роль в галузях промисловості різна, залежно від характеру використання інструменту. До виробничих функцій інструментального господарства входять:
проектування і виготовлення інструменту;
отримання готового стандартного інструменту;
зберігання і видача інструменту у виробництво;
ремонт і виготовлення інструменту;
заточка ріжучого інструменту.
Таблиця 11
Розрахунок обсягів ремонтних робіт
Вид робіт
Працеємність ремонтної одиниці кожного виду обладнання, люд-год.
Загальна працеєм-ність, люд-год.
Ли-вар-не
Мета-лорі-зальне
Кова-льське
Штам-пу-вальне
Електро-зварю-вальне
Кількість ремонтних одиниць
15∙
Nобл
25∙
Nобл
11∙
Nобл
23∙
Nобл
10∙
Nобл
Слюсарні
Станочні
Зварні
Налагоджу-вальні
Жестяні
2,1
0
0
0,9
0
13,5
1,2
1,2
1,5
0
41,1
12,6
3,3
5,4
0
6,9
2,1
4,5
7,2
2,4
1,2
0
0
0
0
Для виконання задач і ефективного забезпечення основного виробництва інструментальне господарство складається з підрозділів:
інструментальна група;
конструкторське бюро;
інструментальний склад; цехові спеціалізовані склади;
інструментальний цех;
цехові інструментальні роздаткові контори.
Отже, згідно з даними умовами, необхідно визначити доцільність створення на вашому підприємстві централізованої або денцентралізованої форм інструментального виробництва на період становлення підприємства. Таким чином, буде можливим уникнення фатальних помилок і в подальшому керівники вже матимуть певний досвід роботи, що дозволить при цьому значно підвищити ефективність виробництва і дозволить розвиватися відповідно до поставлених перед ним задач та цілей.
2.4. Організація обслуговуючих підрозділів
Організація енергетичного господарства
Енергетичне господарство призначене для забезпечення основного виробництва необхідними видами енергії в достатніх обсягах і в певні проміжки часу. Задачею енергетичного господарства є :
підбір енергоносія для повного задоволення потреб та дотримання економічних норм та вимог;
створення енергетичного балансу;
безперебійне постачання внутрішніх споживачів підприємства;
економічне функціонування енергетичного обладнання;
систематична економія енергоресурсів.
До складу енергогосподарства підприємства входять:
силове господарство (котельні, парові та повітряні мережі, водопостачання та каналізація);
газове господарство (газові мережі, кисневі та ацетиленові станції, холодильні установки, промислова вентиляція);
електросилове господарство (підстанції, електромережі, акумуляторні дільниці, трансформаторні дільниці);
електроремонтні майстерні;
зв'язок (АТС, телефонні мережі, диспетчерський зв'язок).
Остаточно склад енергетичного господарства встановлюють виходячи з питомих витрат різних видів енергії та виробничої програми підприємства, враховуючи необхідність у певних засобах комунікації (таблиця 12).
Таблиця 12
Розрахунок енерговитрат на виробничу програму
Вид продукції
Виробнича програма, од.
Питомі витрати
Загальні витрати
Пара,
кКал
Електро-енергія, тис. кВт
Вода, м3
Пара, кКал
Електро-енергія, тис. кВт
Вода, м3
А
…
Сума
Отже, енерговитрати залежать від кількості виготовленої продукції та від її виду, а так як на підприємстві виготовляються різні види продукції, то відповідно, що енерговитрати для них будуть різні.
Організація транспортного господарства
Транспортне господарство – призначене для перебійного постачання вантажів до складів зберігання вантажів під час транспортування, а також переміщення сировини і матеріалів до робочого місця.
В процесі функціонування транспортного господарство передбачає вирішення таких задач :
Створення чіткої системи внутрішнього транспортування вантажів відповідно до організаційного рівня виробничого процесу.
Визначення потреб ресурсів для запланованого функціонування внутрішнього транспорту.
Погодження виробничих і транспортних задач.
Транспорт за призначенням поділяється на зовнішній, міжцеховий, внутрішньоцеховий.
Види зовнішнього транспорту проводять на основі техніко-економічних розрахунків. Для цього порівнюють варіанти зовнішніх перевезень існуючими видами транспорту і вибирають той, де приведені витрати мінімальні
де
Sе – сумарні щорічні експлуатаційні витрати за варіантами;
En – нормативний коефіцієнт капіталовкладень;
К – сумарні капіталовкладення за варіантами.
Міжцеховим транспортом у більшості випадків виступає автомобільний та електротранспорт. Сфери застосування окремих видів транспорту наведені у таблиці 13.
Таблиця 13
Сфери застосування транспортних засобів
Вид транспортного засобу
Дальність транспортування
1.Універсальні автомобілі і автомобілі самоскиди
понад 2000 м
2. Автомобілі тягачі і електротягачі
400-2000 м
3. Автонавантажувачі і електронавантажувачі
150-400 м
Використовуючи дані таблиці і конкретні умови виробництва вибираємо вид міжцехового транспорту і розраховуємо кількість транспортних засобів для забезпечення вимог виробництва.
Розрахунок їх кількості для річного обсягу перевезень знаходимо у такій послідовності:
визначаємо час руху протягом одного рейсу:
,
де
l – відстань транспортування, м.
V – швидкість транспортування, м/хв.;
визначаємо тривалість рейсу:
,
де
tвант – розв. – тривалість вантажно – розвантажувальних робіт, хв.
tманевр. – тривалість маневрування, хв..
визначаємо кількість рейсів, які може виконати навантажувач за одну робочу зміну:
,
де
Фm – фактичний час роботи протягом зміни.
визначаємо обсяг продукції, що перевезе один навантажувач:
,
де
q – середня вантажопідйомність за один рейс, кг
визначаємо загальну кількість навантажувачів:
,
,
де
Qзм – обсяг перевезень за одну робочу зміну;
К – кількість навантажувачів на виробничу програму, шт.;
Фк – корисний фонд робочого часу.
Розрахунок обсягу перевезень на всю виробничу програму проведемо в таблиці 14
Таблиця 14
Розрахунок річного обсягу перевезень
Групи складових частин виробів
Загальна кількість на виробничу програму, од.
Маса деталі, кг
Річний обсяг перевезень, кг
Корпусні деталі
….
Всього
Організація складського господарства
Складське господарство призначене для прийому, переробки, зберігання і видачі матеріалів та готових виробів.
Площа складського господарства залежить від масштабів і організації виробництва, рівня спеціалізації і кооперування, номенклатури матеріалів і виробів, умов МТП.
Складське господарство в загальному вигляді утворюється:
склади матеріально – технічного забезпечення (центральний матеріальний склад, склад інструментів, хімікатів, обладнання, склад паливно – мастильних матеріалів);
склади основного технічного призначення (склад сировини, матеріалів, заготовок, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, склад виробів і готової продукції);
спеціалізовані склади – склади матеріалів, які потребують спеціальних умов зберігання (ядохімікати, карбід кальцію, аміак кисню і вибухові речовини).
Доцільність функціонування складу певного призначення обґрунтовується розрахунком площі необхідної для зберігання протягом певного періоду необхідного об’єму матеріалів.
Розраховуємо площу складу готової продукції (для всієї виробничої програми) в таблиці 15 за формулами
, ,
де
Fск – загальна площа складу, м2;
Fк – корисна площа складу, м2;
γ – коефіцієнт, що враховує проходи (0,5);
G – виробнича програма, од;
Hз – норма запасу, днів (10 днів);
T – термін реалізації продукції, днів (20 днів);
Hв – норма вкладання, од/м2 (0,75);
α – коефіцієнт нерівності надходження (1,1);
β – коефіцієнт нерівності реалізації (1,3).
Таблиця 15
Розрахунок загальної площі складу готової продукції
Вид продукції
G
T
Hз
α
β
Hв
Fк
γ
Fск
А
….
Сума
2.5. Розрахунок чисельності працівників
Розрахунок кількісного складу працівників підприємства проводиться згідно функціонального розподілу праці за такими категоріями:
робітники;
інженерно – технічні робітники та службовці;
молодший обслуговуючий персонал.
Розрахунок чисельності робітників проводиться окремо для основного (табл. 16), допоміжного і обслуговуючого виробництва:
,
де
Чрм – кількість робочих місць, які обслуговуються даною групою робітників;
Чод – число робочих місць, які обслуговуються даним робітником;
Рн – процент невиходів і втрат робочого часу у відсотках від номінального фонду робочого часу.
Таблиця 16
Розрахунок чисельності основних робітників
Найменування обладнання
Кількість обладнання, од.
Норма обслуговування одиниці обладнання
Відсоток втрати робочого часу
Чисельність робітників
Металорізальне
….
Сума
Чисельність допоміжних робітників визначається діленням загальних потреб (людино-годин) на корисний фонд роботи одного робітника:
,
де
N – кількість випуску виробів;
і – види робіт;
t - трудомісткість і-ого виду робіт на один виріб;
Фк – корисний фонд робочого часу.
Розрахунок чисельності допоміжних робітників інструментального господарства здійснюємо за формулою Чі = 1,5 ∙ Чроб,; робітників енергетичного господарства - Че = 0,1 ∙ Ч роб ; робітників транспортного господарства - Чт = 0,2 ∙ Ч роб .
Загальна чисельність робітників підприємства становитиме
Ч = Ч роб + Чд + Чі + Че +Чт.
2.6. Побудова оптимізованої виробничої структури підприємства
Структуру підприємства утворюють підрозділи підприємства їх взаємозв'язок в процесі випуску продукції і обслуговування колективу, кількість, склад, співвідношення за чисельністю робітників, зайнятої площі і територіальне їх розміщення.
Виробнича структура являє собою форму організації виробничого процесу і знаходить свій вираз в розмірах підприємства, в кількості і складі філіалів, цехів, служб, в кількості і розміщенні дільниць, робочих місць в середині цехів.
Первинною ділянкою виробничої структури є робоче місце.
Робоче місце — частина виробничої площі обладнаної комплексом знарядь праці за допомогою яких один
23.12.2012 21:12-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора