Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2012
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Політекономія
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Національний університет водного господарства та природокористування
Контрольна робота з дисципліни:
«Політекономія»
НТР та її роль в економічному прогресі.
Сутність НТР та її основні етапи. В історії розвитку техніки виділяють три основні етапи. Перший почався з виникненням первісного ладу, появою найелементарні ших знарядь праці і тривав до кінця XVIII — початку XIX ст., тобто до виникнення машинного виробництва. Цей етап охоплює приблизно 3 млн. років існування люд ського суспільства, а притаманний йому технологічний спосіб виробництва ґрунтується на ручній праці. Другий етап тривав до початку розгортання НТР і ґрунтувався на машинній праці.
На першому етапі техніка розвивалася на основі ем піричних знарядь і практичного досвіду людей. Головни ми віхами її розвитку в цей період було виготовлення знарядь праці з каменю, бронзи, а пізніше із заліза, що дало відповідну назву вікам: кам'яний, бронзовий та за лізний. В умовах цього технологічного способу виробни цтва існували первісний, рабовласницький, феодальний і більша частина нижчої стадії розвитку капіталістичного ладу (з початку XVI до кінця XVIII ст.). Розвиток науки і техніки в докапіталістичних формаціях здійснювався відокремлено. І лише в XVI— XVIII ст. почався процес поступового зближення наукового й технічного прогресу.
НТП має еволюційну та революційну форми розвит ку. Як загальноісторична закономірність він виник лише в період промислової революції кінця XVIII — початку XIX ст. Еволюційна форма розвитку характеризується поступовими кількісними та якісними змінами в розвит ку науки і техніки, вдосконаленням традиційних видів техніки, виробництва. Революційна форма розвитку НТП означає появу принципово нових видів техніки, предме тів праці, фундаментальних наукових відкриттів, їх пра ктичне застосування та ін., тобто докорінну революційну зміну технологічного способу виробництва.
У ході першої промислової революції спеціалізація знарядь праці, інструментів в умовах мануфактурного розвитку капіталізму в промисловості поступово готує ос нову для появи спеціалізованих машин, переходу до дру гого етапу в розвитку техніки крупного машинного виро бництва, до виникнення істотно нового технологічного способу виробництва.
Спочатку машина складалася з тих самих знарядь праці та інструментів, які використовувалися в мануфак турному виробництві. Але якщо раніше вони були в ру ках людини, то тепер стають органами машини. Це роз в'язує техніко-економічну суперечність між людиною і знаряддям праці, про що йшлося вище.
Машина складається з: робочої машини, яка приводить у дію знаряддя праці; двигуна, що забезпечує машину енергією передавального механізму (або приводу), який служить для передачі енергії від двигуна до робочої маши ни. У промисловій революції XVIII — початку XIX ст. ви хідним пунктом було винайдення робочої машини, що зго дом зумовило докорінні зміни в інших частинах машини.
Хоча перші машини виникли на ґрунті поступового нагромадження емпіричних знань, але з цього часу тех ніка стає результатом цілеспрямованого вивчення зако нів природи, матеріалізації наукових відкриттів, наука починає перетворюватися на специфічну продуктивну си лу. У свою чергу, технічний прогрес стає надзвичайно сильним стимулом розвитку науки. Науково-технічний прогрес означає якісні (еволюційні) та істотні (револю ційні) зміни засобів і предметів праці, технологій, форм і методів організації виробництва, використовуваних лю дьми сил природи, тобто існуючої системи продуктивних сил на основі досягнень науки, а також аналогічні зміни речової форми розвитку продуктивних сил — відносин спеціалізації, кооперування, комбінування виробництва, його концентрації тощо. Ці зміни супроводжуються пев ними кількісними та якісними зрушеннями в розвитку робочої сили, змісті праці.
Подальший розвиток системи машин, перехід до ком плексної механізації виробництва потребував значної кількості кваліфікованих робітників, верстатників, на ладчиків, спеціалістів з виготовлення нової техніки то що. Внаслідок цього зростає загальноосвітній рівень ро бітників. Наприкінці XIX — на початку XX ст. типовою була початкова освіта, а наприкінці 40-х — на початку 50-х років XX ст. — середня. Через це, а також завдяки зменшенню надмірного дроблення процесу виробництва, переходу до нових форм організації виробництва і праці та іншим факторам дещо послаблюється технологічне підпорядкування праці капіталом, технологічне відчу ження найманих робітників, зростає інтерес до змісту праці, частково долається однобічний розвиток безпосе редніх виробників, спостерігається певний прогрес у роз витку особистості.
Тіснішим стає взаємозв'язок наукового і технічного прогресу. Наприкінці XIX ст. з'являється перша наукова лабораторія в американській корпорації «Дженерал елек трик». З часом такі лабораторії на гігантських монополі стичних підприємствах стають типовими. Все це поступо во створює матеріальні (об'єктивні) і духовні (суб'єктив ні) передумови для такої революційної форми науково-те хнічного прогресу, якою є НТР, що розгорнулася в сере дині 50-х років XX ст.
Термін «науково-технічна революція» уперше ввів у науковий обіг Дж. Бернал у книзі «Світ без війни», що вийшла в колишньому СРСР 1960 р. З того часу з'явило ся понад 150 визначень сутності НТР у працях науковців країн СНД. Сутність НТР вони найчастіше розглядають як передання функцій людини машині, як революцію в технологічному способі виробництва, як процес інтенсив ного зближення науки, техніки й виробництва, як зміни в основній продуктивній силі. Щоб осягнути глибинну сутність НТР, слід попередньо з'ясувати суперечності технологічного способу виробництва.
Визначальними суперечностями в межах технологіч ного способу виробництва є:
1. Суперечність між людиною і природою. Ставлення людини до природи, їх взаємодія становить зміст систе ми продуктивних сил. Тому суперечність між людиною і природою є визначальною рушійною силою розвитку ці єї системи. Технологія, як відомо, розкриває активне від ношення людини до природи і безпосередній процес її життя, а весь історичний процес розвитку техніки мож на зобразити як заміну людської сили силами природи.
2. Суперечність між продуктивними силами та їх ре човою формою, тобто відносинами спеціалізації, кооперу вання, комбінування виробництва, його концентрацією тощо.
Виходячи з цього, глибинну сутність НТР коротко мо жна визначити як революційні зміни у взаємодії людини і природи, а також в системі продуктивних сил та їх ре чової форми. Оскільки система продуктивних сил охоп лює засоби і предмети праці, науку, робочу силу, вико ристовувані людьми сили природи, а в сучасних умовах все більшою мірою інформацію, то НТР зумовлює істотні зміни в кожному з цих елементів. Через те що кожний з елементів системи продуктивних сил перебуває в певних кількісно-якісних взаємозалежностях з іншими елемен тами, їх взаємодія (кожного з іншим окремим елементом і системою продуктивних сил загалом) також має харак тер суперечливої єдності.
Хоча суперечність між людиною і природою становить глибинну сутність техніко-економічної категорії «науково-технічна революція» і внаслідок цього належить до неан тагоністичних суперечностей, проте за недотримання лю диною законів природи вона може набувати конфліктних, антагоністичних форм розвитку. Оскільки людина є біосо-ціальною істотою, то в цьому разі відбувається деформація людської особистості, її деградація, поглиблюються супе речності всього суспільного способу виробництва, у тому числі суперечності в системі відносин власності.
Глибинна сутність НТР виявляється в її основних ри сах (схема. 3). В них вона розгортається в цілісну систе му, охоплює головні структурні елементи технологічного способу виробництва.
/
Основні риси НТР:
1. Перетворення науки на безпосередньо продуктив ну силу. Наука — це загальний духовний продукт сус пільного розвитку, загальний інтелект, суспільне знання. Процес такого перетворення, як уже зазначалося, почав-
ся ще в період першої промислової революції, а завер шився лише в епоху НТР. Його особливістю є випереджу юче зростання науки в системі «наука — техніка — ви робництво». У свою чергу, закономірність розвитку нау ки полягає в тому, що її прогрес у певний проміжок ча су залежить від маси знань, успадкованих від попередніх поколінь, а в наш час — і від засвоєння, активної пере робки наукових знань, набутих в інших країнах, від ін тернаціоналізації науки.
Функцію безпосередньо продуктивної сили наука ви конує насамперед традиційним шляхом, тобто через меха нізм реалізації наукових винаходів у машинах, робочій силі, предметах праці та інших елементах продуктивних сил, а також шляхом перетворення науки на самостійний фактор виробництва, на відносно самостійну рушійну си лу економічного прогресу. Перетворення науки на безпо середньо продуктивну силу супроводжується появою в ній функції управління виробництвом, розширенням меж продуктивної праці, сукупного виробника. У ході цього процесу поглиблюється також суспільний поділ праці, розширюються масштаби товарного виробництва тощо.
2. Фундаментальні зміни в техніці — штучно ство рених засобах праці, які посідають проміжне місце у вза ємодії людини і природи. В історії розвитку техніки роз різняють три основні етапи: інструменталізація (знаряд дя ручної праці), механізація (машинна праця) й автома тизація (автоматизована праця). Остання є матеріальною основою виникнення і розвитку нового сучасного техно логічного способу виробництва. Центральною ланкою ре волюційного перетворення в цей період є істотна якісна зміна робочих машин і поява четвертої ланки машин — автоматично керуючого пристрою, який долає обмеже ність психофізичних можливостей людини як суб'єкта, що управляє, й істотно змінює роль людини в процесі ви робництва. Отримуючи імпульс від розвитку науки, зо крема від відкриття нових властивостей матерії, розробки нової техніки, конструкційних матеріалів, джерел енергії та ін., техніка стає проміжною ланкою на шляху здійс нення НТР і, у свою чергу, дає науці стимули розвитку.
Сучасна техніка все більше охоплює такі види трудо вої діяльності людини, як технологічна, транспортна, енергетична і контрольно-управлінська. Впровадження принципу нової техніки в процес виробництва безпосе редньо впливає на предмети праці найновішої технології; на структуру речей на молекулярному, атомному та суб атомному рівнях, що спричиняє якісні зміни у змісті праці людини, сприяє розвитку її сутнісних сил у проце сі виробництва. Якщо в умовах машинного виробництва
мало місце технологічне підпорядкування праці капіта лом, то автоматизована система машин є матеріальною основою для подолання техніко-економічного відчужен ня. Праця людини все більше замінюється працею ма шин, людина звільняється не лише від ручної праці, а й від виконавчих функцій, частково від функцій розумової праці нетворчого змісту. Відбувається перетворення про цесу виробництва на науково-виробничий процес, який все більше ґрунтується на використанні потенціалу сил природи. В результаті функціонування автоматизованої системи машин людина виходить з безпосереднього про цесу виробництва і стає поряд з виробництвом, а автома ти, крім чисто виконавських функцій, все більше викону ють функції контролю й управління. Так уперше за всю історію людської цивілізації людина починає виконувати функції, що відповідають її природі, а це створює небаче ний простір для розвитку її особистості, сутнісних сил.
3. Докорінні перетворення головної продуктивної си ли — людини. Вони полягають у гармонійному поєднан ні розумових, фізичних, психічних зусиль людини, в її духовному збагаченні. Докорінне перетворення робочої сили передбачає перевагу розумових зусиль, духовних здібностей людини в організації й управлінні виробницт вом, високий рівень освіти і кваліфікації, що дає змогу швидко здійснювати перехід до інших видів праці, забез печує професійну мобільність. Таке перетворення також означає, що серед потреб людини вирішальну роль віді граватимуть потреби у вільній і творчій праці, універ сальному характері дій особи, у власному вдосконаленні її, виявленні талантів. Сюди також належать потреби у всебічному розвитку здібностей людини до сприйняття знань, максимально можливому продовженні активного життя. З цього моменту почнеться розвиток людини як самомети, або абсолютне виявлення її творчих обдару вань, всіх людських сутнісних сил. Особа, яка володіти ме «безмежністю своїх потреб і здатністю до їх розширен ня» (К. Маркс), стане могутнім фактором економічного і суспільного прогресу, що, постійно збагачуючись, при скорюючись, за своїм ефектом перевершить сукупну дію всіх інших елементів системи продуктивних сил.
4. Докорінна зміна предметів праці, поява принципо во нових видів матеріалів із наперед заданими власти востями. Вони створюються на основі синтезу використо вуваних раніше матеріалів і речей, що мають необхідні фізико-хімічні властивості. Так з'явилися композитні матеріали (поєднання металів і кераміки, скла й керамі ки тощо), сплави різних металів, полімери, надчисті ма теріали, хімічне волокно та ін.
5. Впровадження принципово нових технологій, ство рених на базі фундаментальних відкриттів: лазерних, плазмових, мембранних та ін. їм властиві маловідход-ність, зростання продуктивності в десятки разів, висока якість продукції, екологічна чистота тощо.
6. Революція у використовуваних людьми силах приро ди. Уперше таке широке використання мало місце під час промислової революції кінця XVIII — початку XIX ст., ко ли у безпосередньому виробництві були задіяні такі сили природи, як вітер, пара, електроенергія. В умовах НТР взаємодія людини і природи в ідеальному вигляді характе ризується розвитком природничих наук (відбувається пере хід на молекулярний, субмолекулярний та атомний рівні), що відкрило шлях до використання ядерної та термоядер ної енергії. Розробляються методи використання енергії термоядерного синтезу, енергії Сонця, океанських припли вів, підземного тепла Землі та ін.
7. Початок інформаційної революції, її матеріальною базою є поява принципово нових засобів передання ін формації (космічні, волоконно-оптичні засоби зв'язку).
8. Мультимедіа — завершальна риса НТР. Тобто но вітні інформаційні технології, які забезпечують об'єднан ня графічних образів, відео, звуку тощо за допомогою су часних комп'ютерних засобів.
Розкриття основних рис НТР дає змогу розгорнуто, системно визначити її сутність, що полягає в таких рево люційних перетвореннях науки, техніки та технології, які зумовлюють докорінні зміни у взаємодії людини і природи, особистісних і речових факторів виробництва, системи продуктивних сил та їх речової форми, що, у свою чергу, детермінує принципові зміни ролі людини в суспільному виробництві, перетворення науки на безпо середньо продуктивну силу.
Особливості сучасного етапу НТР та економічний про грес. Із середини 70-х років почався новий етап розвитку НТР, пов'язаний передусім з електронною автоматизаці єю матеріального виробництва й обігу, науково-технічної творчості. Його вихідним пунктом є поява і розвиток мі кропроцесорів на великих інтегральних схемах — мікро процесорна революція (див. схему 3). Так, кристал пло щею 1 кв. см може за допомогою магнітних хвиль нагро маджувати до 5 млн. біт інформації. Така мініатюризація основних блоків ЕОМ, у тому числі пристроїв пам'яті (або блоків пам'яті), дала змогу підключати їх до будь-якої машини і механізму як керуючу частину. Як результат — поява досконалих комп'ютерів, електронних блоків упра вління в побутовій техніці тощо.
Якісне поліпшення інформаційної місткості, надійно сті, швидкості роботи ЕОМ, її гнучкості й автономності (без втручання людини) послужили матеріальною осно вою для створення ЕОМ п'ятого покоління, спроможних «розуміти» мову людини, «читати» знімки, графіки та ін ші символи, що значно прискорює створення «штучного інтелекту». У СІЛА та деяких інших країнах проводять розробку суперкомп'ютера, що містить майже 1 млн. мік ропроцесорів і здійснюватиме 10" операцій за секунду.
Для нормального функціонування таких ЕОМ необ хідна велика кількість різних програм, за допомогою яких зовнішня інформація переводиться на цифрову мо ву. Цим видом інтелектуальної та професійної діяльнос ті в СІЛА зайнято до 500 тис. фахівців, що свідчить про появу і швидке поширення нового виду професій, сприяє збільшенню відсотка осіб розумової праці.
Сучасний комп'ютер, доповнений відповідною техні кою зв'язку, дає змогу окремому робітникові розв'язати широке коло завдань. Мікропроцесорна революція підви щила комп'ютерну грамотність робітників, зменшила фі зичне навантаження, зросла роль розумової праці, а от же, значно прискорився НТП.
Розгортання мікропроцесорної революції, у свою чер гу, послужило матеріальною основою для появи промис лових роботів третього покоління, або «інтелектуальних» роботів, які за допомогою сенсорної системи сприймають інформацію про навколишні події, обробляють її за допо могою найновіших ЕОМ і передають у свій виконавчий механізм. Це створює реальну передумову для комплекс ної автоматизації виробництва, формування «безлюдних виробництв», або заводів-автоматів, що є найвищим сту пенем автоматизації, який передбачає виготовлення ма шин самими машинами. Завдяки цьому створюється можливість неперервної роботи, величезного зростання продуктивності суспільної праці, швидкого освоєння но вої продукції, системного контролю за якістю продукції, що виробляється Все ширшого розвитку набувають ре-сурсо- і працезаощаджуючі напрями НТП.
Новий етап НТР, що розгорнувся, характеризується також інтенсивним розвитком біотехнології, зокрема ген ної та клітинної інженерії. На основі біотехнології з'яв ляються нові галузі промисловості, знижуються енерго-місткість і матеріаломісткість у сільському господарстві, нафтовій, хімічній галузях, революціонізуються медици на, виробництво продуктів харчування та ін.
Розвиток біотехнології готує ґрунт для розгортання «біологічної», «біотехнологічної революції». Йдеться на самперед про те, що за допомогою генної інженерії ство-
рюватимуться нові організми з наперед заданими власти востями, змінюватимуться спадкові якості сільськогоспо дарських рослин і тварин. Зокрема, докорінний перево рот у сільському господарстві очікується від вироблення у сільськогосподарських рослин здатності засвоювати азот безпосередньо з повітря, збільшення у них кількос ті та якості білків, цукрів, вітамінів. Згідно з прогноза ми через 50 років більшість сільськогосподарських про дуктів вироблятиметься за допомогою біосинтезу.
Важливим каталізатором науково-технічного й еконо мічного прогресу, нових винаходів, технологій в усіх галу зях економіки є космонавтика, освоєння космічного прос тору. Вже нині без неї неможливі супутникові зв'язки, точна метеорологія, навігація, картографія. В космосі одержано досконалі кристали для напівпровідникової про мисловості, біологічно активні та чисті препарати. Саме в космосі виготовлятиметься все більше чистих і специфіч них продуктів, здійснюватиметься контроль енергопоста чання (за рахунок збирання сонячної енергії в космосі та її передання на Землю), дистанційне зондування Землі з космосу. У довгостроковій перспективі в космосі буде ство рений могутній промисловий потенціал. У 2020 р. США планують висадку людини на Марс. Здійснення цих прое ктів також неможливе без найновіших ЕОМ.
Бурхливий розвиток електронної техніки зумовлює поступове перетворення всієї інформаційної діяльності, створення потужних індустріально-інформаційних комп лексів як у національних, так і в міждержавних межах, а їх електронізація є одним з найважливіших напрямів сучасного етапу НТР. До цього комплексу належать зби рання, обробка, систематизація інформації та видача її кінцевому споживачеві, що передбачає зближення ЕОМ і споживача інформації, інтеграцію ЕОМ, їх обслуговуван ня дедалі більше здійснюватиметься через штучні супут ники Землі. Одна з ланок цієї системи — широка мере жа інформаційних пунктів.
Позичковий капітал і позичковий процент.
Позичковий капітал - це певна сума вільних грошей, які надаються їх власником у тимчасове користування іншій особі (підприємцю) з метою отримання процента.
Позичковий капітал або капітал, що приносить проценти, як і торговельний, виник задовго до капіталізму, ще у рабовласниць кому суспільстві у вигляді лихварського капіталу. Він, як і купе цький капітал, відіграв. значну роль у руйнуванні феодалізму й становленні капіталізму. Проте в умовах сучасної ринкової системи позичковий капітал втратив свою самостійність й існує як відо кремлена частина промислового капіталу.
В силу яких причин відбувається така відокремленість? Об'єктивна необхідність появи особливої групи підприємців, що виконують специфічні функції перетворення грошей в капітал, диктується самою природою капіталу як самозростаючої вартості. Річ у тім, що в процесі кругообороту й обороту капіталу утворю ються тимчасово вільні грошові кошти, які не можуть в кожний даний момент бути використані як капітал.
Джерелом таких коштів, по-перше, е амортизація основного капі талу, яка накопичується у вигляді амортизаційного фонду і є тимча сово вільною до повного зносу основного капіталу. По-друге, тимчасо ве вивільнення грошових коштів відбувається і в результаті незбігу часу реалізації готової продукції і часу закупівлі сировини й матеріа лів для нового виробничого циклу. По-третє, частина оборотного капіталу, а саме - гроші, призначена для виплати заробітної плати. По-четверте, частина прибутку виділена для нагромадження. Ці гроші не можуть бути використані за призначенням, доки не досягнуть певного мінімуму. До цьго вони є тимчасово вільними. Нарешті, по-п'яте, - це гроші, призначені для нагромадження всіма верствами населення. Останні акумулюються в ощадних касах, страхових товариствах, які разом з банками здійснюють кредитні операції.
Поява тимчасово вільних грошових коштів суперечить самій суті капіталу (бо ж капітал - це вартість, яка приносить додаткову вар тість). Тому за таких умов об'єктивно утворюється особлива група підприємців, яка концентрує у своїх руках тимчасово вільні гроші і пускає їх в обіг з метою забезпечити їх зростання. Саме такі гроші, передані одними підприємцями в тимчасове користування іншим з метою їх самозростання, набувають форми позичкового капіталу.
Хоча позичковий капітал є відокремленою частиною промисло вого капіталу, він принципово відрізняється від останнього так само, як і від торговельного капіталу. В чому ця відмінність полягає?
1. Позичковий капітал є капітал-власність на відміну від промислового й торговельного, які виступають як капітали-функції. Тобто, якщо промисоловий і торговельний капітали приносять прибуток тому, що вони функціонують, то позичковий капітал приносить процент лише тому, що він є власністю.
2. Позичковий капітал виступає як капітал-товар, чого не можна сказати про промисловий та торговельний капітали. Прав да, це товар специфічний. На відміну від товару як речі, тут об'єктом продажу виступає не продукт праці, а властивість грошей самозростати, приносити прибуток. Тим самим гроші у формі позичкового капіталу набувають подвійної споживної вартості. По-перше, як гроші вони виступають у ролі загального еквівалента, а, по-друге, вони набувають властивості приносити додаткову вар тість, тобто виступають у ролі капіталу. І що особливо важливо, виступають як капітал не лише для їх власника, а й для функціонуючого підприємця (тобто для того, хто взяв гроші в борг з метою їх продуктивного використання).
3. Як товар особливого роду, позичковий капітал має і своєрід ну форму відчуження. Так, звичайний товар відчужується від свого власника шляхом продажу, а позичковий капітал посередни цтвом позики. Тобто, гроші не продають назавжди. Відбувається лише передача грошей в тимчасове користування з метою викорис тання їх другої споживної вартості - властивості приносити прибу ток. Тому, після закінчення певного строку позичковий капітал повертається до свого власника та ще й з певним приростом -процентом.
4. Специфічна природа позичкового капіталу знаходить безпо середнє вираження у формі його руху, яка якісно відрізняється від форми руху промислового і торговельного капіталів. Він не набуває ні продуктивної, ні товарної форми й функціонує лише в одній формі - грошовій. Тому формула його руху виглядає так: Г - Г\
При поверховому знайомстві з позичковим капіталом склада ється враження, що це самостійна форма капіталу, незалежно від руху промислового капіталу. Насправді ж сама можливість появи позичкового капіталу безпосередньо пов'язана з існуванням капі талу - функції, насамперед промислового капіталу, який створює вартість і додаткову вартість. Якби не було продуктивного капіта лу (складової форми промислового), не було б і капіталу, що приносить проценти, бо не було б звідки їх брати.
Наочно сутність позичкового капіталу можна представити схе мою. Див. схему 101.
Схема 101 Позичковий капітал
/
/
Позичковий капітал у пороцесі свого руху, як і будь-який інший капітал, повинен не лише зберегтися у своїй початкове авансованій сумі грошей, але й зрости, тобто принести своєму власнику доход. Цей доход виступає у формі процета. І тут виникає принаймні два питання. По-перше, за що платить той, хто бере гроші в позику? По-друге, звідки беруться гроші у позичальника для виплати процента?
Відповідаючи на перше питання, треба згадати, що гроші у фо рмі позичкового капіталу набувають додаткової споживної вартос ті, а саме - приносять прибуток.
Отже, позичальник, беручи в позику певну суму грошей, опла чує їх власнику саме цю потенціальну можливість отримати прибуток. І процент, який сплачує позичальник, не є ціною грошей, взятих у позику, адже гроші не можуть мати ціну. Він виступає лише як плата за споживну вартість тих грошей. А такою споживною вартістю є властивість приносити прибуток.
Але звідки може взятися прибуток? Очевидно, що той, хто бере гроші в позику, повинен їх застосовувати продуктивно, тобто застосовувати їх там, де створюється й реалізується вартість і додаткова вартість. Таким місцем у першу чергу є виробництво.
Приклад. Власник грошей "А" позичив підприємцю "В" 10000 грн. з умовою повернення їх через рік з Ю-% надбавкою, тобто, 11000 грн. "Б" ці гроші пустив у виробництво. Придбав на 8000 грн. засоби виробництва й на 2000 грн. найняв робочу силу. В процесі виробництва робітники своєю конкретною працею перенес ли стару вартість (8000 грн.) у вартість продукції, що виробляєть ся, а своєю абстрактною працею створили нову вартість, припусти мо, у 4000грн. (тобто більшу, ніж вартість робочої сили). В результаті вартість виробленої продукції буде дорівнювати: 8000 грн. (стара вартість) + 4000 грн. (нова вартість) = 12000грн. Реалізувавши цю продукцію за вартістю, "Б" матиме прибуток 2000 грн. (12000 - 10000). Отже, продуктивне використання позики дає можливість повернути борг (10000 грн.), заплатити процент (1000 грн.) і мати свій прибуток у 1000 грн. (2000 грн.-1000грн.).
Таким чином, за умов опосередкування позичковим капіталом процесу виробництва, загальний прибуток розподіляється між підприємцем-функціонером і власником грошового капіталу. Перший отримує частку, яка називається підприємницьким доходом; а частка другого називається процентом.
Наведений приклад можна проілюструвати схемою 102.
/
З наведеного прикладу яскраво видно, що оскільки підприєм ницький доход і процент мають одне й те ж джерело - додаткову вартість (прибуток), постільки, чим більша ставка процента, тим менший доход, і навпаки. Тому між грошовими й функціонуючи ми підприємцями існує жорстка конкурентна боротьба за те, щоб якомога більше привласнити додаткової вартості. Саме ці процеси є характерними для економіки сучасної України. Вітчизняні грошові капіталісти, монополізувавши через комерційну банківсь ку систему грошовий обіг, непомірне підняли проценти за корис тування кредитами, що вони надають, не залишивши промислово му капіталу ніякої надії на отримання своєї частки. За цих умов нові підприємці не ризикують вкладати свої капітали у виробницт во, а те виробництво, яке існувало, поступово згортає свою діяль ність або банкрутує. Це одна з головних причин деградації вироб ництва в Україні в умовах економічної кризи 1991-97 рр.
/
Чим визначається рівень (ставка) процента? У зв'язку з тим, що процент є "ціною"8 капіта-лу-товару, величина його регулюється попитом
на позичковий капітал і його пропозицією. Але це не говорить про те, що процент не має ніяких обмежень. Враховуючи, що процент є частиною прибутку, він не може бути більшим від його загальної суми, навіть дорівнювати їй. Тому середня норма прибутку складає верхню, максимальну межу процента. Мінімальна межа не підда ється точному визначенню. Вона може впасти до найнижчого рівня, близького до нуля. Але тоді активізуються протидіючі фактори, які піднімуть її вище цього мінімума. В цих межах (верхньої і нижньої) позичковий процент визначається пропозиці єю позичкового капіталу й попитом на нього.
Розмір збільшення або зменшення позичкового процента вимі рюється нормою процента. Норма процента - це відношення суми річного доходу, який отримує позичковий підприємець до суми капіталу, що віддається в позику. Розрахунок норми процента ведеться за формулою:
/
Нп - норма процента; Ј % - сума річного доходу, отриманого на позичковий капітал; Кп - сума позичкового капіталу.
Приклад. Величина капіталу, переданого в позику, складає 10000 грн. Сума доходу, отриманого позичковим підприємцем в кінці року на цей капітал, - 500 грн. Звідси
/
Норма процента в кожний даний момент визначається пропо зицією позичкового капіталу й попитом на нього. Найбільш низькою вона буває тоді, коли пропозиція позичкового капіталу зростає, а попит на нього падає і навпаки. У свою чергу попит на грошовий капітал залежить від фази економічного циклу. Найви щого рівня процент досягає в період кризи, коли різко зростає попит на грошовий капітал. Зокрема в Україні у 1993-1994 рр. (тобто в розпал економічної кризи) ставка процента сягала 1000 і вище процентів. Правда, такий рівень процентної ставки був
* Слово "піна" взято в лапки тому, шо процент не с реальною ціною грошей, що надаються в кредит Це пише ірраціональна ціна, тобто лише плата за право користуватися певною сумою грошей певний період часу При цьому право власності на Іроші не передасться позичальнику. Персляпься лише право користування зумовлений ще й гіперінфляцією, яка вирувала в країні. Проте в наступні роки (1995-1997 рр.) хоча інфляція й була приглушена, ставка процента трималася на досить високому рівні (50-200%) тому, що криза в економіці продовжувалась.
У зв'язку з цим необхідно відзначити, що рух ставки процента в середині економічного циклу не збігається з рухом норми прибу тку. Найвища ставка процента, (і це підтверджено досвідом проходження економічної кризи в Україні в 1991-1997 рр.) досяга ється в період кризи, тобто тоді, коли найбільше падає норма прибутку. Пояснюється це тим, що в цей період промислові підприємці, прагнучи оновити основний капітал, щоб швидше вийти з економічної кризи, посилюють попит на грошовий капі тал. Власники ж грошей (комерційні банки) не пропускають можливості набити собі гаманці і, якщо держава не стримує їх апетити, як це трапилося в Україні в період 1991-1997рр., безпе решкодно підносять ставку процента.
24.12.2012 18:12-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора