Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Менеджмент
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Зміст
Вступ
Розділ 1. Характеристика існуючого виробничого підприємства.
Характеристика виду діяльності підприємства.
Виробнича структура підприємства.
Технологічний процес виробництва продукції.
Розділ 2. Оптимізація виробничої структури підприємства.
2.1. Розробка виробничої програми.
2.2. Обґрунтування виробничого процесу.
2.2.1. Технологічний процес виробництва.
Вступ
Менеджмент в сучасній Україні стрімко розвивається, разом з ним можуть використовуватися і використовуються наукові знання, створюються власні професійні стандарти. В свою чергу операційний менеджмент займає не останнє місце в розвитку будь-якої організації. Інтерпретувати це поняття можна так:
управлінські дії, спрямовані на забезпечення ефективного функціонування операційної системи організації та досягнення цілей, поставлених перед нею;
управління здійснюваними в рамках конкретної організації процесами виробництва визначених обсягів продукції чи послуг;
прийняття та контроль реалізації управлінських рішень, що забезпечують успішне здійснення операційної функції.
Операційний менеджмент виконує такі операції на будь-якому сучасному промисловому підприємстві:
проектування, обслуговування і ремонт промислового устаткування;
керування матеріальними потоками;
керування якістю;
керування виробничим процесом;
управління персоналом;
проектування виробництва.
Можна стверджувати що знання операційного менеджменту та його вміле використання на підприємстві забезпечить безперебійність виробництва, а отже і його беззбитковість.
Бізнес у наш час дуже хиткий і нещадний до слабких. Але сьогодні ми маємо наглядний приклад того, як майже з нічого виросло підприємство в якого тапер можна навчитись нам менеджерам, як виходити з критичних ситуацій.
Операційний менеджмент полягає в ефективному та раціональному управлінні будь-якими операціями. Подібно маркетингу і фінансам, операційний менеджмент являє собою область бізнесу з явно вираженими управлінськими функціями.
В даній курсовій роботі розкрито питання планування підприємства. Планування прибутку, витрат, кадрового забезпечення, оплати праці, що таке організація, в чому її суть, які її функції, які закономірності розвитку організації, в чому особливість соціально-економічних відносин, що являє собою внутрішнє та зовнішнє середовище та ін. Представлена діяльність Відкритого акціонерного товариства «Яготинський маслозавод», з метою проведення аналізу, планування управлінських дій, оцінки виробництва в цілому, знаходження шляхів покращення роботи даного підприємства.
ВАТ «Яготинський маслозавод» - виробник масла та молокопродуктів. Першочерговим завданням цієї організації є задоволення запитів замовників.
Дане підприємство створене задля отримання прибутку. Вищою цінністю для персоналу цієї компанії є інтереси споживачів.
Компанія здійснює свою діяльність та надає послуги лише відповідно до своєї професійної компетенції. Співпрацівники компанії і позаштатні співпрацівники, діють лише відповідно до правового розпорядження.
Ціллю ВАТ «Яготинський маслозавод» є отримання фінансового та соціального результату протягом певного періоду, шляхом виробництва близько 70 видiв молочної продукцiї , для забезпечення населення Яготинського району та частково м.Києва та Київської області. Надання транспортних послуг на замовлення населення.
Щодо асортименту продукції, то він налічує 70 видів молочної продукції: 1. Молоко - до цієї групи можна віднести наступні товари: молоко пастеризоване, молоко не пастеризоване , молоко знежирене; 2. Масло - до даної групи можна віднести наступні вироби: масло з 2,5% жирності, масло з 62,5% жирності та масло з 72,2% жирності; 3. Йогурт - до них відносяться: йогурт з різними смаками (банан, полуниця,малина,смородина); йогурт з цілими фруктами; 4. Кефір та ряжанка - це молочні вироби з різним відсотком жирності.
Висока якість продукції досягається застосуванням високотехнологічного виробничого обладнання. Вся продукція сертифікована і відповідає вимогам якості. Система менеджменту якості підприємства сертифікована згідно міжнародного стандарту якості ISO 9001:2000.
Розділ 1
Характеристика існуючого виробничого підприємства
Характеристика виду діяльності підприємства.
Галузь товариства з обмеженою відповідальністю "Яготинський маслозавод" – маслоробна, сироробна и молочна промисловість (крім виробництва молочних консервів).
Вид організації визначається, як Відкрите акціонерне товариство, тобто товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.
Підприємство здійснює свою діяльність в законодавчому полі Україні, на основі установчих документів: статуту та установчого договору.
Місце перебування товариства: 77000, Україна, Київська обл., м. Яготин, вул.Шевченка, 52. Крім юридичної адреси та адреси місцезнаходження Товариство має поштову адресу для надходження кореспонденції.
Історія маслозаводу бере початок з 1956р. З того часу підприємство – серед лідерів молочної галузі.
Яготинський маслозавод першим в області ще в 1967 р. встановив французьку лінію з виробництва масла "Контімаб". Маслу "Вершкове" та "Любительське", виробленим у Яготині, першим у СРСР було присвоєно Державний Знак якості. Тут уперше пройшли випробування фасувальні автомати для пакування масла в упаковку з фольги.
З набуття Україною незалежності та переходу економіки країни на нову модель розвитку завод не втратив своїх позицій. Саме в цей непростий для країни час завод очолив О.О. Сіренко. Знову ж таки чи не першими в Україні яготинці запровадили забуту практику роботи з індивідуальними молоко здавачами, бо сировини катастрофічно не вистачало. Своїм коштом завод обладнав мережу молокоприймальних пунктів, закупив необхідне обладнання, матеріали, потурбувався про ветеринарне обслуговування поголів’я приватних корів. Селянам завод продавав у кредит корів високопродуктивних порід. Була продумана система оплати, яка здійснювалася 2 рази на місяць. Традиційно випускалися на заводі вершкове масло, сухе знежирене молоко. Ринкові реалії змусили наростити асортимент продукції з незбираного молока. На прилавках київських фірмових магазинів, торгових точок Яготина та інших міст з’явилися кефіри, йогурти, десерти, сири виробництва Яготинського маслозаводу.
Вищим органом товариства є загальні Збори. Всі структурні пiдроздiли підпорядковані Правлінню Товариства на чолі Голови Правління, яке підпорядковане Наглядовій Раді.
Облікова політика товариства забезпечується згідно вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та наказом "Про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики в 2008 році по ВАТ "Яготинський маслозавод".
ВАТ "Яготинський маслозавод" виробляє 70 видів молочної продукції, для забезпечення населення Яготинського району та частково м. Києва та Київської області. Надає транспортні послуги на замовлення населення. Діє роздрібна та оптова торгівля переважно продовольчим асортиментом.
ВАТ "Яготинський маслозавод" - госпрозрахункове підприємство, але планує використовувати банківські кредити для своєчасних розрахунків за сировину з постачальниками сировини, а також для технічного переоснащення заводу.
Перед ВАТ «Яготинський маслозавод» стоять певні задачі, які потребують вирішення. Основними з них це є виробництво продукції за новими технологіями та пошук фахівців для обслуговування сучасних технологічних ліній даного виробництва. ВАТ "Яготинський маслозавод" складається з таких структурних пiдроздiлiв: цех незбираного молока, маслоцех, який займається виробництвом масла, цех СЗМ. ВАТ Яготинський маслозавод працює на давальницькiй сировинi, яку поставляє ДПФ Екотехнiка-М, що знаходиться у м.Києвi.
Сьогодні щодоби переробляється до 350 тонн молочної сировини. Завод був и залишається лідером з якості масла.
Процес заміни старих технологій охолодження молока проходить на Яготинському маслозаводі. Завод використовує технологію індивідуального охолодження виробів. Процес заміни обладнання обходиться недешево, але це вимога часу, якості до продукції та екологічності виробництва.
Сьогодні "Яготинський маслозавод" може працювати в три зміни, для цього є всі технічні й технологічні умови. Але хоча на виробництві нині й задіяно 530 працівників, серед них – 26 випускників різних років НУХТ, зокрема, 12 головних спеціалістів заводу, та відповідного кадрового потенціалу немає.
За спостереженнями спеціалістів, значний відплив трудових ресурсів співпадає з відкриттям в регіонах гігантських супермаркетів. Приваблива й масова реклама нових робочих місць, шикарні умови праці, головна з яких - пристойна заробітна плата, роблять свою справу. Зараз просто неможливо знайти фахівців для обслуговування сучасних технологічних ліній нашого виробництва.
Пiдприємство виробляє масло тваринне, цiльномолочну продукцiю. Продукцiя виробляється вищого гатунку та користується попитом у споживачiв, про що свiдчать замовлення на виробництво та реалiзацiю. Готова продукцiя реалiзується в межах району, областi, України. Клiєнтами є оптовi покупцi та дрiбнi пiдприємцi. Молочна галузь в даний час набула значного розвитку. На ринку продажу покупцям пропонується широкий асортимент якiсної молочної продукцiї в розфасованому виглядi. У зв'язку з тим, що молокопереробних пiдприємств в областi досить багато, вiдповiдно i конкуренцiя як на сировинному, так i на ринку готової продукцiї досить висока.
Дана організація діє на основі таких законодавчих актів: Закони України “Про підприємництво”, “Про цінні папери та фондову біржу”, “Про власність”, “Про господарські товариства”; Господарський та Цивільний кодекс.
Дане підприємство має конкретні цілі:
збільшити кількість постійних клієнтів, шляхом надання спеціального коду, який дасть можливість отримати систему знижок на послуги;
забезпечити клієнтів якісними молокопродуктами;
підвищувати кваліфікацію працюючих ;
досягнення високого рівня серед конкурентів завдяки здійсненню зразкового співробітництва з нашими партнерами;
досягнення показників роботи підприємства в відповідності з кращими стандартами.
Виробнича структура підприємства.
Виробничий процес розглядається як сукупність основних, допоміжних та обслуговуючих процесів виробничого призначення. На будь якому підприємстві розрізняють основні, допоміжні, побічні цехи і обслуговуючі господарства. Їх склад, а також форма виробничих зв’язків між ними прийнято називати виробничою структурою підприємства.
ВАТ «Яготинський маслозавод» за розмірами відноситься до великих підприємств і його виробнича структура представлена сукупністю цехів, що поділені на дільниці.
До основного виробництва відносять ті дільниці, на яких проводиться виготовлення основної продукції. ВАТ «Яготинський маслозавод» займається двома видами діяльності: по-перше – це виробництво високоякісної молочної продукції, а по–друге – оптовий продаж виготовлених товарів.
На підприємстві має місце цех, в якому проводиться стерилізація молока, цех, де знаходяться дільник молока за жирністю; 2 цехи, де проводиться сепарація та знежирення молока; а також 3 складських приміщень для збивання молока до потрібної консистенції та охолодження вже масла, всі вони знаходяться на території фірми.
Виробнича структура підприємства формується при створенні, а також в результаті безперервно здійснюваного в майбутньому процесу виробництва. Вона визначається великою сукупністю факторів, основними з яких є: спеціалізації підрозділів підприємства тощо конструктивні і технологічні особливості продукції; об’єми випуску по кожному виду продукції, форми спеціалізації виробничих підрозділів визначають конкретний склад технологічно та предметно спеціалізованих дільниць підприємства, їх розміщення і виробничі зв’язки між ними, що є важливим фактором формування виробничої структури.
Дане підприємство організоване за предметною ознакою, тобто у кожному цеху виготовляють закріплені за ними вироби.
Виробнича структура – це частина загальної структури підприємства, а саме виробничі підрозділи які випускають продукцію а також обслуговуючі і допоміжні служби.
Виробнича структура підприємства являє форму організації виробничого процесу, тобто склад, кількість, взаємозв’язок та просторове розміщення виробничих підрозділів. Тобто це комплекс цехів, господарств і служб підприємства, які забезпечують необхідні умови для функціонування підприємства в цілому.
Виробнича інфраструктура підприємства – це сукупність підрозділів, які безпосередньо не беруть участі у створенні профільної (основної) продукції, але своєю діяльністю створюють необхідні умови для успішного функціонування основних виробничих цехів.
Товариство як відкрита система своє існування і розвиток засновує на взаємодії з зовнішнім середовищем. При цьому умовою існування системи є певна відповідність між середовищем та системою. Будь-які зміни у середовищі та у самій системі призводять до порушення функціонування або руйнування цієї системи. Пристосуватися до змін у середовищі система може різними шляхами. Можна змінити кількість або якість елементів, з яких складається система. Але можна поміняти зв'язки між елементами, щоб досягти нового синергічного ефекту. Взаємодія елементів усередині системи забезпечує трансформацію входів на виходи. Отже ефективність процесу трансформації залежить не тільки від якості елементів системи, але і від способу їх поєднання, тобто від структури системи.
Первинною ділянкою виробничої структури є робоче місце. Робоче місце – це частина виробничої площі обладнаної комплексом знарядь праці, за допомогою яких один або група робітників виконують певну частину виробничого процесу по перетворенню сировини і матеріалів у готовий продукт, або по обслуговуванню процесу виробництва.
Робочі місця зв’язані між собою певним виробничим процесом по виготовленню деякої частини готового продукту або які виконують однакові операції об’єднуються у виробничу дільницю. Виробничі ділянки можуть об’єднуватись в цехи або просто формувати виробничі дільниці.
Цех – це виробничий адміністративно-відокремлений підрозділ підприємства, в якому виготовляється продукція (або її частини) чи виконується певна стадія виробництва, в результаті якої створюється напівфабрикат, який використовується на цьому або на іншому підприємстві.
Кількість ступенів виробничої структури залежить від масштабів виробництва, кількості однотипних робочих місць і складності управління виробничим процесом. В залежності від частини виробничого процесу виробничі підрозділи поділяються на підрозділи основного виробництва, підрозділи допоміжного виробництва, підрозділи обслуговуючого виробництва.
Побудуємо виробничу структуру підприємства для реалізації розробленої виробничої програми підрозділами різного призначення,
вони можуть будуватися за технологічним, предметним або змішаним принципом.
Технологічний принцип представляє собою побудову цехів і виробничих підрозділів за технологічною однорідністю і застосовуються в умовах випуску продукції широкого асортименту. Предметний принцип представляє собою спеціалізацію виробничого підрозділу на виробах обмеженого асортименту, а внутрішні підрозділи спеціалізуються на випуску складових частин виробів.
Функціонування виробничої структури суттєво відрізняється від діяльності основних підрозділів підприємства. Його особливості полягають у тому, що результат діяльності інфраструктури являє собою послугу виробничого характеру, її продукція не існує самостійно, поза виробничим процесом. Особливістю елементів виробничої інфраструктури є також їхня територіальна належність.
При сучасній системі організації промисловості, коли відсутні спеціалізовані підприємства технічного обслуговування, Підприємство змушене розвивати власний комплекс цехів, господарств та служб для технічного обслуговування основних виробництв.
Рис.1. Виробнича структура управління ВАТ «Яготинський маслозавод»
Отже, з даної виробничої структури видно, що підприємство має основне виробництво, тобто виготовлення масла та молокопродуктів, а також для його повноцінного функціонування необхідним є обслуговуюче господарство, яке в свою чергу забезпечить повний, безперебійний цикл виробництва продукту.
Технологічний процес виробництва продукції.
Технологічний процес – це основна частина виробничого процесу, яка об’єднує методи виготовлення продукції шляхом зміни стану, властивостей, форм і розмірів матеріалів, сировини і напівфабрикатів. Кожен технологічний процес представляється у вигляді технологічної схеми, в якій спосіб виробництва викладається у формі послідовного опису технологічних операцій, які проходять на певному обладнанні.
Після того, як вибрано місця розташування виробництва, необхідно зробити рішення про покупки самого устаткування. На ринку країни зараз дуже великий асортимент пропозицій з продажу молокопереробного обладнання. Щоб зробити правильний вибір при купівлі обладнання, необхідна допомога фахівців, які не один рік працюють в цій галузі і мають великий досвід. У результаті аналізу різних видів обладнання, як вітчизняного так і закордонного виробництва, та авторитетної думки консультантів було прийнято рішення про придбання імпортного обладнання, яке пропонує польської підприємство «MIWE».
Пiдприємство виробляє масло тваринне, цiльномолочну продукцiю. Продукцiя виробляється вищого гатунку та користується попитом у споживачiв, про що свiдчать замовлення на виробництво та реалiзацiю. Готова продукцiя реалiзується в межах району, областi, України. Клiєнтами є оптовi покупцi та дрiбнi пiдприємцi. Молочна галузь в даний час набула значного розвитку. На ринку продажу покупцям пропонується широкий асортимент якiсної молочної продукцiї в розфасованоу виглядi. У зв'язку з тим, що молокопереробних пiдприємств в областi досить багато, вiдповiдно i конкуренцiя як на сировинному, так i на ринку готової продукцiї досить висока.
Виробничі процеси, за допомогою яких предмети праці перетворюються у готовий продукт, є основними й утворюють основне виробництво. Матеріальними об'єктами виробни чої структури підприємств є цехи, дільниці, лабораторії. У них вироб ляється, проходить технічний контроль і випробовується кінцева про дукція, другорядна продукція, матеріали і напівфабрикати, перетворюються види енергії.
Обладнання для виробництва масла повністю справне. В комплект устаткування входять наступні агрегати:
- розфасовувальна машина;
- машина для стерилізації;
- машина для сепарації;
- машина для знежирення молока;
- збивач молока;
- охолоджувальна камера;
- машина для фасування;
Іншими словами придбаного комплекту обладнання буде достатньо, щоб розпочати виробництво продукції.
При описі виробничого процесу варто вказати графік роботи. Планується організувати 8-ми годинний робочий день з одною робочою зміною,без вихідних. З врахуванням максимальної потужності машини для стерилізації 1000 літрів в годину. Основною сировиною для виробництва масла є молоко. Це компонент без якого нічого не вийде.
Після доставки борошно зберігається на складі. Перед надходженням у пекарню вона просівається на спеціальній машині. Потім борошно попадає в тістомісильні машини, де змішується з водою й дріжджами, а так само з різними добавками. Опісля тісто переміщається на витримування в спеціальну ємність. Потім тісто надходить на тістоділильну машину, де розділяється на рівні шматки, опісля йде на формування, де шматки перетворюються в кульки. Далі тісто попадає в тістозакаточну машину, що закочує, де з нього виходять заготівлі хлібин. Там шматок тіста спочатку розкочується валками машини в довгастий млинець, а потім згортується в рулон. Цей рулон попадає в щілину між захоплюючим барабаном і формуючим кожухом барабан обертається й котить тісто по кожусі. Після цього тісто якийсь час витримується в теплі, щоб воно підійшло й стало пухким, пористим і м'яким. І потім попадає в піч. Перед випічкою спеціальний механізм наносить на тісто надрізи. Без яких хліб, продовжуючи підніматися в печі, полопається й вийде некрасивим, “рваним”. А надрізане тісто просто злегка розходиться по надрізах, і на їхньому місці виходять потім хрусткі гребінці.
Процес виготовлення масла
/
Процес виготовлення масла
/
Розділ 2.
Оптимізація виробничої структури підприємства
2.1. Розробка виробничої програми
Розробку виробничої програми починають виходячи з того, що виробнича програма визначає кількість продукції певного асортименту, що виготовляє підприємство. Вона складається з врахуванням особливостей продукції, на якій спеціалізується підприємство і обґрунтовується виробничою потужністю виробника.
Виробнича потужність – це максимально можливий випуск продукції певного асортименту в кількісному співвідношенні, який може здійснювати виробник за певний період часу при встановленому режиму роботи, повному використанні площ і всіх засобів виробництва при раціональній організації праці і виробництва.
Визначаємо виробничу потужність, починаючи з розрахунку балансу робочого часу на одного робітника. Розрахунок проводимо в табличній формі (табл. 2.1.), виходячи із загальної кількості календарних днів у році.
Таблиця 1.
Розрахунок балансу робочого часу
№
п/п
Назва показників
% від номі -
нального фонду
Кількість днів
1.
Загальна кількість календарних днів
-
365
2.
2.1.
2.2.
Кількість неробочих днів, в т.ч.
- святкових
- вихідних
-
-
-
113
9
104
3.
Кількість календарних робочих днів
(номінальний фонд робочого часу)
100
252
4.
Невиходи на роботу, в т.ч.:
4.1. чергові і додаткові відпустки;
4.2. відпустки по вагітності;
4.3. виконання державних обов’язків;
4.4. через хворобу;
4.5. навчання;
4.6. неявка з дозволу адміністрації;
4.7.прогули;
4.8. простої (з різних причин);
18
7
1
1
3
2
2
1
1
46
17
3
3
7
5
5
3
3
5.
Корисний фонд робочого часу
82
206
Використовуючи величину корисного фонду робочого часу визначаємо значення виробничої потужності по кожному виду обладнання і в цілому по підприємстві:
М = Фк ∙ Nоблад
Фк = Кф ∙ Т год.,
М – потужність певного виду обладнання, станко – годин;
Фк – фактичний час роботи обладнання протягом розрахункового періоду, год.;
Nоблад – кількість одиниць певного виду обладнання на підприємстві, од.
Кф – корисний фонд робочого часу.
Час роботи обладнання протягом робочої зміни розраховуємо за формулою:
Фк = 206 ∙ 8 = 1648 год.
Розрахунок виробничої потужності підприємства проведемо в таблиці 2.2.
Таблиця 2.
Розрахунок виробничої потужності підприємства
Вид наявного обладнання
Кількість обладнання на підприємстві, од. (Nоблад)
Виробнича потужність в умовних одиницях, верстато - годин (М)
1. Ливарне
24
39552
3. Ковальне
13
21424
2. Металоріжуче
14
23072
4. Штамповочне
30
49440
5. Електрозварювальне
59
97232
Всього
140
230720
Висновок: виробнича потужність підприємства становить 230720 станко-годин.
Визначення можливої кількості виготовленої продукції за асортиментом проводимо в табл. 2.3., використовуючи норми витрат станко-годин на виготовлення одиниці продукції певного виду в такій послідовності:
визначаємо величину потужності за видами обладнання, яке необхідне для виготовлення мінімальної кількості продукції певного асортименту за формулою:
Мmin = ∑ Н Nmin, де
Н – норма станко - годин на одиницю певного виду продукції;
Nmin – мінімальна кількість продукції певного виду.
розраховуємо залишок потужності по всіх видах обладнання:
∆М = М - Мmin
визначаємо потреби потужності на виготовлення одиниці продукції всіх видів :
Мj = ∑ Н
визначаємо на скільки одиниць всіх видів продукції можна випустити більше:
Nmax = ∆M / Mj
визначаємо найменування величини додаткової кількості продукції. Збільшуємо мінімальну кількість продукції на цю величину і визначаємо необхідну потужність для такої кількості і асортименту продукції:
Mmax = ∑ H (Nmax + Nmin)
визначаємо вільний залишок потужності по кожному виду обладнання:
∆M ' = M - Mmax
виявляємо "вузьке місце" даного виробництва за найменшим залишком потужності і формуємо остаточно виробничу програму підприємства.
Таблиця 3.
Розрахунок виробничої програми підприємства
Вид обладнання
Вир. потуж-ність, верстато-год, М
Норми витрат, верстато-год на од., Н
Вит-ти потуж-ності на мін. об'єм пр-ції, верстато-год, Мmin
Залишок потуж-ності, верстато-год, ∆М
Вит-ти потужності на одиницю всіх видів пр-ції, верстато-год, Мj
Кіль-кість продук-ції понад план, од, N max
Вит-ти потуж-ності на макс. об'єм пр-ції, верстато-год, Мmax
Вільний залишок потужності, верстато-год, ∆М'
51
24
21
31
70
A
B
C
D
E
1.Ливарне
39552
133
150
185
144
135
28182
11370
747
15
34905
4647
2.Металоріжуче
23072
40
20
43
35
28
6468
16604
166
100
7962
15110
3.Ковальне
21424
64
78
146
70
96
17092
4332
454
9
21178
246
4.Штамповочне
49440
40
56
71
45
67
10960
38480
279
138
13471
35969
5.Електрозварювальне
97232
174
229
226
180
215
39746
57486
1024
56
48962
48270
Найменша кількість продукції буде являтися вузьким місцем виробництва, а що стосується нашого випадку – це буде ковальне обладнання, де Nmax дорівнює 9.
Nmax = Nmіn (з усіх видів обладнання) = const для всіх подальших розрахунків – 9.
Вузьке місце – це найменша кількість обладнання, яке лімітує всі інші види обладнання.
Мінімально вільний залишок потужності в станко-год. складатиме - ∆М' = 246.
Таблиця 4.
Виробнича програма підприємства
Вид продукції
Необ. мін. к-сть продукції, од
Можлива к-сть продукції, од
Макс. к-сть продукції, од
A
51
60
111
B
24
33
58
C
21
30
52
D
31
40
72
E
70
79
149
Висновок: під час розробки виробничої програми підприємства ми визначали величину корисного фонду робочого часу (1648 год).
Oтже, розробивши виробничу програму підприємства ми визначили максимальний випуск продукції.
2.2. ОБҐРУНТУВАННЯ ВИРОБНИЧОГО ПРОЦЕСУ
При обґрунтуванні виробничого процесу враховують, що це процес перетворення сировини в готову продукцію. Виробничий процес складається з множини технологічних і нетехнологічних операцій.
Технологічні операції являють собою безпосередні зміни сировини, направлені на виготовлення продукції. Їх сукупність утворює технологічний процес виробництва.
Нетехнологічні операції являють собою необхідні за техніко-організаційними причинами перерви в технологічному процесі. До них відносять: час на внутрішнє транспортування сировини і продукції, час внутрішньо змінних і між змінних перетворень, час технічного контролю.
2.2.1. Технологічний процес виробництва
Технологічний процес – це основна частина виробничого процесу, яка об’єднує методи виготовлення продукції шляхом зміни стану, властивостей, форм і розмірів матеріалів, сировини і напівфабрикатів.
Кожен технологічний процес представлений у вигляді технологічних схем, в якій спосіб виробництва викладається у формі послідовного опису технологічних операцій, які проходять на певному обладнанні. Розробка технологічного процесу починається з аналізу деталей, які входять у виробничу програму для виявлення повторюваності і технологічної подібності. Деталі об’єднують у групи за особливими конструкціями: матеріали, заготовки, габаритні розміри, точністю обробки. Для кожної групи виділяють типові кооперативні технологічні карти.
Розрахунок складових частин продукції А, В, С, D, Е і групування деталей виконуємо виходячи з питомих витрат на одиницю продукції і виробничої програми (Таблиця 2.5.).
Таблиця 5.
Специфікація складових частин виробів за групами
Групи складових частин виробів
Питомі витрати, од
Загальні витрати, од
Всього на виробничу програму, од
A
B
C
D
E
A
B
C
D
E
деталі кріплення
252
312
515
398
278
13104
16224
26780
20696
14456
91260
симетричні деталі і обертання
76
212
134
84
48
3952
11024
6968
4368
2496
28808
корпусні деталі
1
1
1
1
1
52
52
52
52
52
260
площинні деталі
15
321
40
18
5
780
16692
2080
936
260
20748
фігурні деталі
113
8
50
22
14
5876
416
2600
1144
728
10764
Висновок: під час розробки виробничої програми підприємства ми визначали величину корисного фонду робочого часу (1648 год).
Oтже, розробивши виробничу програму підприємства ми визначили максимальний випуск продукції.
Будуємо загальну технологічну схему виробничого процесу за стадіями.
Мал.1. Постадійна технологічна схема виготовлення виробів А, В, С, D, Е.
2.2.2. Вибір типу виробництва
Тип виробництва визначають для кожної складової групи виробів. Тип виробництва характеризується коефіцієнтом закріплення операцій за одним робочим місцем, або одиницею обладнання:
k – коефіцієнт серійості;
N0 – число різних операцій;
Чрм – число робочих місць, на яких використовуються ці операції.
Залежність від типу виробництва, від величини коефіцієнта серійності наведена в нормативній літературі. Для:
для масового типу виробництва К = 1;
для серійного типу виробництва 1 < К < 40;
для одиничного типу виробництва К > 40.
Таблиця 6.
Залежність типу виробництва від річного обсягу випуску (од) і маси деталей (кг.)
Маса деталі, кг.
Тип виробництва
одиничне
серійне
масове
< 1,0
< 1000
1000 – 100000
> 100000
1,0 – 5,0
< 500
500 – 75000
> 75000
5,0 – 10,0
< 300
300 – 50000
> 50000
>10,0
< 200
200 – 25000
> 25000
Використовуючи дані нормативної таблиці встановлюємо тип виробництва кожної групи складових частин виробів.
Таблиця 7.
Типи виробництва кожної групи деталей
Групи складових частин виробів
Маса деталі, кг.
Загальна кількість, од
Тип виробництва
Деталі і кріплення
0,7
91260
масове
Симетричні деталі
3,7
28808
серійне
Корпусні деталі
640
260
серійне
Площинні деталі
24
20748
серійне
Фігурні деталі
19
10764
серійне
Масове виробництво характеризується неперервним випуском одиничної продукції протягом тривалого проміжку часу на окремі робочі місця, постійно виконують одинакові технологічні операції.
Переваги:
збільшення пропускної здатності робочих місць;
можливість використання праці робітників низької кваліфікації;
значне підвищення продуктивності праці в результаті чіткого закріплення за робочими місцями певних виробничих операцій.
Недоліки:
складність переходу на інший вид продукції через специфічність обладнання.
Серійне виробництво ознаки: обробка виробів партіями з певною регулярністю після чого обладнання переналагоджується на інший виріб.
Переваги:
повне використання обладнання;
використання універсального обладнання і спеціалізованих пристосувань;
швидке перенесення виробництва.
Недоліки:
скритість розробки технологічного процесу при узгодженні технологічних операцій на окремих робочих місцях.
Одиничне виробництво ознаки: застосування при широкій номенклатурі виробів і відповідальності чи нерегулярності, повторювальності виробництва.
Переваги:
універсальне обладнання;
виключення простоїв обладнання;
швидкий перехід з одного виду продукції на інший.
Недоліки:
висока собівартість виробів;
висококваліфіковані робітники;
універсальне обладнання;
індивідуальний технологічний процес.
По результатам розрахунків мною встановлено, що:
1. деталі кріплення будуть виготовлятися за масовим типом виробництва;
2. симетричні деталі обертання, площинні деталі, корпусні деталі та фігурні деталі виготовлятимуться за серійним типом виробництва;
3. за одиничним типом виробництва не виготовлятиметься жодна із деталей.
2.2.3. Вибір виду сполучення технологічних операцій.
Існує 3 види побудов виробничого процесу:
послідовний – це сполучення технологічних операцій при якому на кожному робочому місці виконується відповідна технологічна операція з усіма виробами, що входять в дану партію і тільки після цього вся партія поступає на наступне, по технічному порядку, робоче місце.
паралельний – це сполучення технологічних операцій, при якому кожен виріб, що входить у склад даної партії передається на наступну операцію поступово, тобто над партією одночасно використовуються різні операції.
змішувальний (паралельно-послідовний) - це сполучення технологічних операцій, при якому наступна по порядку операція використовується з першим у партії до того, як попередня виконана з усіма виробами партіями, тобто частина операцій використовується в послідовному сполученні, а частина – паралельному для ліквідації простоїв, що виникають через неоднакову тривалість технологічної операції.
Вид сполучення технологічної операції визначається типом виробництва в умовах одиничного і масового виробництва застосовується паралельний вид руху виробів. Тривалість технологічного циклу при цьому становитиме:
Т = n ∑ t год
n – кількість виробів партії, од;
∑ t год – час виконання всіх операцій з однією деталлю, с.
В умовах масового виробництва застосовується паралельний вид руху виробів, для чого технологічні операції погоджуються по кратності. Тривалість технологічного циклу при цьому:
Т = ∑ tгод + (n - 1) ∙ t гол
tгол – тривалість головної (найдовшої) операції.
В умовах серійного виробництва застосовується змішаний тип руху виробів. Тривалість технологічного циклу при цьому становитиме:
Т = ∑ tгод + (n - 1) ∙ (∑ tд - ∑ tк)
∑ tд - сума довгих операцій, тобто таких, що триваліші ніж попередня і наступна, сек.
∑ tк – сума коротких операцій, тобто таких, що менш триваліші, ніж суміжні, сек.
Розраховуємо тривалість технологічного процесу по кожній групі складових частин виробів.
Таблиця 8.
Визначення тривалості технологічного циклу виготовлення виробів
Групи складових частин виробів
Тривалість технологічних операцій, сек.
Тривалість технологіч
ного процесу, сек
1
2
3
4
5
год.
дн.(зміни)
Деталі кріплення
18
9
16
14
14
456
65
Симетричні деталі
35
18
30
15
28
744
93
Корпусні деталі
66
46
186
85
84
15
2
Площинні деталі
90
20
52
27
79
1274
159
Фігурні деталі
42
31
94
47
56
574
72
Висновок: при виробництві деталей використовуємо змішаний вид сполучення, оскільки вони виготовляються в умовах серійного типу виробництва.
2.2.4. Розрахунок тривалості виробничого циклу
При розрахунку тривалості виробничого циклу вважаємо, що виробничий цикл – це проміжок часу від моменту запуску сировини чи матеріалів у виробництво до повного виготовлення і здачі продукції. Виробничий цикл складається з робочого періоду і періоду перетворення.
Робочий
27.12.2012 17:12-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора