Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Менеджмент організації
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2010
Тип роботи:
Конспект лекцій
Предмет:
Менеджмент
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ „ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
Копець Г.Р., Лісовська Л.С., Галаз Л.В.
УПРАВЛІННЯ ВИКОРИСТАННЯМ РЕСУРСІВ
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
для студентів стаціонарної та заочної форми навчання
базового напрямку 6.0502 "Менеджмент"
Затверджено
на засіданні кафедри
менеджменту організацій
Протокол № 3 від 30 вересня 2010 р.
Львів – 2010
Копець Г.Р., Лісовська Л.С., Галаз Л.В. Управління використанням ресурсів: Конспект лекцій для студентів стаціонарної та заочної форми навчання базового напрямку 6.0502 „Менеджмент". - Львів: Видавництво Національного університету „Львівська політехніка” 2010. - 155 с.
Висвітлено основні положення управління використанням ресурсів, методи та принципи його здійснення. Розглянуто підходи та основні завдання екологічного менеджменту, який застосовується для практичної реалізації концепції сталого розвитку підприємств України. У конспекті лекцій наведено теоретичний матеріал, який стосується вивчення основних розділів дисципліни згідно навчальної програми. Теоретичні підходи включають питання визначення ефективності використання різних видів ресурсів: людських, матеріальних, фінансових та інформаційних.
Відповідальний за випуск: Чухрай Н.І., д-р екон. наук, проф.
Рецензенти: Мороз Л.І., канд. екон. наук, доц.
Косар Н.С., канд. екон. наук, доц.
Загальні положення
Для ефективної роботи підприємства необхідно ефективно використовувати всі види його ресурсів. В умовах ринкової економіки, глобалізаційних та інтеграційних процесів на складному перехідному етапі її розвитку підприємствам виробничої сфери та сфери послуг слід працювати прибутково. Аналіз роботи успішних підприємців, що діють у реальному секторі економіки, показує на головну передумову їх досягнень – професійний менеджмент, в тому числі менеджмент ресурсів. Бізнес є успішним за умови задоволення потреб споживачів у якісній конкурентноспроможній продукції (послугах), що є метою підприємництва, і ефективного управління всіма видами ресурсів підприємства. Тому майбутні менеджери повинні зрозуміти функції, методи, способи, та стратегії управління матеріальними, фінансовими, трудовими, інформаційними ресурсами, оволодіти ними з метою застосування їх у своїй професійній діяльності.
Мета викладання дисципліни:
засвоєння студентами основ ефективних методів та прийомів менеджменту з метою успішного функціонування підприємства та ефективного використання всіх його ресурсів.
Завдання вивчення дисципліни:
розкрити функції, методи, способи, стратегії управління виробничими ресурсами підприємства у контексті їх оптимального використання та сталого розвитку України;
переконати студентів у необхідності використання ефективних методів управління використанням ресурсів у професійній діяльності менеджерів.
У результаті вивчення дисципліни фахівець повинен знати:
класифікацію виробничих ресурсів у системі виробничого менеджменту;
стратегію взаємодії фірми з ринками матеріальних ресурсів;
форми і системи постачання ресурсів на підприємство;
вплив ефективного управління використанням ресурсів на формування і використання прибутку підприємств;
шляхи та методи підвищення ефективності використання ресурсів, а також вибору засобів і напрямків їх реалізації.
Підготовлений фахівець повинен уміти:
застосувати методи і прийоми менеджменту з метою ефективного використання ресурсів підприємства;
визначити потребу в матеріальних ресурсах підприємства;
застосувати модель управління виробничими запасами, модель оптимального розміру замовлень матеріальних ресурсів;
застосувати методи ефективного використання майна та основних фондів підприємства, а також фінансових, трудових, енергетичних та інформаційних ресурсів підприємства;
визначити оптимальну величину партії продукції з метою мінімізації загальних витрат підприємств;
оптимізувати використання і транспортування ресурсів і продукції підприємства на протязі логістичного ланцюжка виготовлення і реалізації продукції.
Конспект лекцій призначений для вивчення дисципліни "Управління використанням ресурсів" студентами стаціонарної та заочної форми навчання базового напрямку 6.0502 “Менеджмент” спеціальності 7.050201 “Менеджмент організацій” і містить теоретичні положення щодо основних розділів вивчення дисципліни згідно затвердженої навчальної програми, а також список літератури.
РОЗДІЛ 1. ЕКОЛОГІЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ТА ЕФЕКТИВНЕ УПРАВЛІННЯ ВИКОРИСТАННЯМ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ
Управління використанням ресурсів підприємства у контексті сталого розвитку України
Управління використанням ресурсів (УВР) підприємства у контексті сталого розвитку України повинно відбуватись згідно законодавчої бази, ратифікованими Україною міжнародними конвенціями та екологічними програмами. Крім Господарського і Цивільного кодексу України використання окремих видів ресурсів, зокрема природних ресурсів, регулюється ратифікованими Україною міжнародними угодами, законами та регіональними програмами, а саме:
Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища";
Ратифікованими Україною міжнародними угодами про дотримання концепції сталого розвитку (Ріо-де-Жанейро, Йоганнесбург, 2002);
Комплексною місцевою екологічною програмою "Львів 2001 Порядок денний на ХХІ сторіччя на період 2001-2002 роки" (затвердженою ухвалою Львівської міської Ради від 21.06.2001р. № 1125).
Концепція сталого розвитку передбачає функціонування економіки та підприємств згідно до вимог охорони навколишнього природного середовища (НПС) та підтримання природного балансу створення належних екологічних умов функціонування біосистеми, в т.ч. життя і трудової діяльності людей.
Третій етап комплексної екологічної програми передбачає покращення стану природного середовища та перехід до моделі сталого розвитку. Передбачено відповідні механізми забезпечення реалізації програми: організаційний, економічний, науковий, освітній і т.д. Організаційний механізм забезпечення програми передбачає ефективне використання природних ресурсів як складову частину комплексної системи господарювання, економіки , виробництва, містобудування.
Економічний механізм забезпечення програми передбачає фінансування заходів програми з таких джерел:
міський бюджет;
міський фонд охорони навколишнього природного середовища;
кошти підприємств;
залучені кошти (кошти міжнародних фондів і спонсорських організацій, зарубіжні та внутрішні інвестиції, в т.ч. пільгові);
інші (державний бюджет, природоохоронний фонд у складі обласного бюджету, резервний фонд Кабінету міністрів України).
Головними складовими елементу економічного механізму використання природних ресурсів мають бути:
плата за спеціальне використання природних ресурсів;
плата за забруднення НПС та інші види шкідливого впливу на довкілля;
екологізація податкової та цінової систем (наприклад, включення екологічних витрат у ціну і собівартість продукції, послуг);
підтримка становлення і розвитку екоіндустрії.
Господарський механізм управління використанням природних ресурсів має виконувати три основні функції:
стимулювати впровадження екологічно чистих технологій;
створювати економічну зацікавленість у проведенні природовідновлювальних і природоохоронних заходів ;
регулювати процес розміщення нових промислових об'єктів в умовах жорсткий екологічних обмежень.
Перехід до переважного фінансування профілактичних заходів, скерованих на попередження забруднення довкілля і погіршення екологічного стану міста дає восьмикратну економію фінансових ресурсів. Тому суб'єкти господарювання повинні усвідомити, що екологічна реконструкція підприємств та ефективне використання природних ресурсів не тільки необхідні, але й вигідні.
Удосконалення використання природних ресурсів передбачає:
удосконалення системи платежів за забруднення довкілля та штрафів і їх тарифів з орієнтацією на розмір необхідних витрат для виконання природоохоронних заходів на різних рівнях управління відповідно до екологічних програм;
упровадження системи екологічної сертифікації, ліцензування, акредитації, аудиту (екологічної експертизи), що забезпечують: оцінку відповідності продукції, робіт і послуг екологічним вимогам, стандартам та нормативам;
попередження реалізації продукції, небезпечної для здоров'я мешканців і довкілля;
сприяння споживачам у компетентному виборі продукції та послуг з урахуванням екологічного фактору в податковій політиці.
Для цього необхідно також вирішувати такі економічні стимулюючі заходи для ефективного використання природних ресурсів та формування моделі сталого розвитку міської (національної, регіональної соціосистеми):
звільнення від податку прибутку, використаного для здійснення природоохоронних заходів;
установлення диференційованого оподаткування прибутку та диференційованої оплати за житло залежно від екологічного стану району;
підвищене оподаткування екологічно небезпечної продукції, яка підлягає виведенню з виробництва;
звільнення від податку на додану вартість робіт, що виконуються за рахунок коштів екологічних фондів;
додаткове оподаткування прибутку підприємств, що не відповідають сучасним вимогам екологічної безпеки та ресурсозбереження;
врахування в цінах екологічної чистоти продукції;
введення платежів за використання всіх без винятку природних ресурсів для їх відновлення та охорони, зокрема за понадлімітне їх використання.
Необхідно створити систему екологічного страхування, що передбачає відповідальність підприємств за заподіяні збитки третім особам, а також страхування збитків від аварійного чи раптового забруднення навколишнього середовища.
Потребує удосконалення існуюча система природоохоронних фондів. Крім національного та регіональних екологічних фондів необхідно створити:
страхові екологічні фонди;
фонди окремих підприємств;
фонди ресурсозабезпечення;
фонди охорони окремих екосистем.
Перспективи розширення інвестицій в ефективне використання природних ресурсів пов'язані з посиленням взаємодії позабюджетних екологічних фондів з банками. Фонди повинні взяти на себе функції поєднуваної ланки між комерційно вигідними екологічними інвестиційними проектами та інвестиційним капіталом. При цьому фонди повинні забезпечувати пошук і відбір ефективних, пріоритетних проектів, які кредитуватимуться за пільговими процентами, а різниця в ставках за пільговим і комерційним кредитами покриватиметься за рахунок засобів фондів, що мають стабільні джерела доходів.
Залучення додаткових фінансових ресурсів можливе шляхом використання власності, що створилась у процесі реалізації природоохоронних заходів за рахунок бюджетних і позабюджетних засобів.
Система еколого-правових відносин має бути максимально орієнтована на міжнародновизнані правові норми та екологічні стандарти, зокрема Міжнародні стандарти якості продукції (стандарти ІSO 9000) та екологічного менеджменту (ІSO 14000). Їх метою має стати гармонійне поєднання екологічних та економічних інтересів за незмінного пріоритету прав людини на здорове довкілля, сприятливі умови проживання та праці, збереження стійкості екологічних систем.
Передумови необхідності дотримання міжнародних засад сталого розвитку:
напружена екологічна ситуація в Україні, незважаючи на суттєве зменшення промислового виробництва;
забезпечення здоров'я та працездатності населення у складній демографічній ситуації;
необхідність ефективного використання всіх видів ресурсів з точки зору недостатнього забезпечення ними виробничо-господарської діяльності підприємств (майна, обладнання, обігових коштів, енергетичних та інформаційних ресурсів);
інтенсивний розвиток окремих галузей (паливно-енергетичного комплексу, зв'язку, інформаційних технологій і т.д.);
неефективне використання окремих видів ресурсів на підприємствах України, зокрема: - енергетичних (зумовлену залежністю від Росії через недостатню кількість енергоносіїв та неефективне їх використання, застарілі технології у промисловому виробництві, будівництві, добувних та інших галузях); - фінансових ресурсів (зумовлену недосконалою фінансово-кредитною системою, податковим та амортизаційним законодавством, нестачею обігових коштів на підприємствах, значним обсягом дебіторської заборгованості, неможливість реалізувати продукцію через її недостатню якість, конкурентоспроможність, а також через низьку купівельну спроможність населення; - інформаційних ресурсів через відсталі інформаційні технології, недосконалу технічну базу або недостатню кваліфікацію персоналу.
Концепція оптимального використання природних ресурсів підприємства повинна ґрунтуватися на системному підході до ефективного УВР на різних рівнях управління ресурсами:
державному (народногосподарському);
галузевому;
регіональному;
на рівні окремих підприємств (фірм).
Державний (народногосподарський) підхід до ефективного УВР повинен враховувати міжнародні засади сталого розвитку та соціально-орієнтованої економіки, які передбачають розвиток економіки і виробництва за умов дотримання соціальних аспектів виробничого розвитку та економічного зростання, ефективного використання усіх видів ресурсів, забезпечення екологічно чистих умов праці та проживання для формування державної системної діяльності з УВР на основі оптимального використання ресурсів, ресурсозабезпечення, створення економічних передумов упровадження ресурсозберігаючих технологій, матеріалів, товарів.
Ефективне УВР передбачає розробку системних та цільових критеріїв оцінки використання ресурсів. Дотримання критеріїв може здійснюватися за допомогою застосування різних методів управління використання ресурсів на відповідних рівнях управління:
організаційно-економічних методів ефективного УВР;
організаційно-законодавчих, нормативних, впровадження процедур, правил, інструкцій і т.д.;
системно підтримуючих методів регулювання використання ресурсів.
Управління використанням ресурсів підприємства у контексті сталого розвитку України
Управління використанням ресурсів (УВР) підприємства у контексті сталого розвитку України повинно відбуватись згідно законодавчої бази, ратифікованими Україною міжнародними конвенціями та екологічними програмами. Крім Господарського і Цивільного кодексу України використання окремих видів ресурсів, зокрема природних ресурсів, регулюється ратифікованими Україною міжнародними угодами, законами та регіональними програмами, а саме:
Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища";
Ратифікованими Україною міжнародними угодами про дотримання концепції сталого розвитку (Ріо-де-Жанейро, Йоганнесбург, 2002);
Концепція сталого розвитку передбачає функціонування Комплексною місцевою екологічною програмою "Львів 2001 Порядок денний на ХХІ сторіччя на період 2001-2002 роки" (затвердженою ухвалою Львівської міської Ради від 21.06.2001р. № 1125).
Економіки та підприємств згідно до вимог охорони навколишнього природного середовища (НПС) та підтримання природного балансу створення належних екологічних умов функціонування біосистеми, в т.ч. життя і трудової діяльності людей.
Третій етап комплексної екологічної програми передбачає покращення стану природного середовища та перехід до моделі сталого розвитку. Передбачено відповідні механізми забезпечення реалізації програми: організаційний, економічний, науковий, освітній і т.д. Організаційний механізм забезпечення програми передбачає ефективне використання природних ресурсів як складову частину комплексної системи господарювання, економіки, виробництва, містобудування.
Економічний механізм забезпечення програми передбачає фінансування заходів програми з таких джерел:
міський бюджет;
міський фонд охорони навколишнього природного середовища;
кошти підприємств;
залучені кошти (кошти міжнародних фондів і спонсорських організацій, зарубіжні та внутрішні інвестиції, в т.ч. пільгові);
інші (державний бюджет, природоохоронний фонд у складі обласного бюджету, резервний фонд Кабінету міністрів України).
Головними складовими елементу економічного механізму використання природних ресурсів мають бути:
плата за спеціальне використання природних ресурсів;
плата за забруднення НПС та інші види шкідливого впливу на довкілля;
екологізація податкової та цінової систем (наприклад, включення екологічних витрат у ціну і собівартість продукції, послуг);
підтримка становлення і розвитку екоіндустрії.
Господарський механізм управління використанням природних ресурсів має виконувати три основні функції:
стимулювати впровадження екологічно чистих технологій;
створювати економічну зацікавленість у проведенні природовідновлювальних і природоохоронних заходів ;
регулювати процес розміщення нових промислових об'єктів в умовах жорсткий екологічних обмежень.
Перехід до переважного фінансування профілактичних заходів, скерованих на попередження забруднення довкілля і погіршення екологічного стану міста дає восьмикратну економію фінансових ресурсів. Тому суб'єкти господарювання повинні усвідомити, що екологічна реконструкція підприємств та ефективне використання природних ресурсів не тільки необхідні, але й вигідні.
Удосконалення використання природних ресурсів передбачає:
удосконалення системи платежів за забруднення довкілля та штрафів і їх тарифів з орієнтацією на розмір необхідних витрат для виконання природоохоронних заходів на різних рівнях управління відповідно до екологічних програм;
впровадження системи екологічної сертифікації, ліцензування, акредитації, аудиту (екологічної експертизи), що забезпечують: оцінку відповідності продукції, робіт і послуг екологічним вимогам, стандартам та нормативам;
попередження реалізації продукції, небезпечної для здоров'я мешканців і довкілля;
сприяння споживачам у компетентному виборі продукції та послуг з урахуванням екологічного фактору у податковій політиці.
Для цього необхідно також вирішувати такі економічні стимулюючі заходи для ефективного використання природних ресурсів та формування моделі сталого розвитку міської (національної, регіональної соціосистеми):
звільнення від податку прибутку, використаного для здійснення природоохоронних заходів;
встановлення диференційованого оподаткування прибутку та диференційованої оплати за житло залежно від екологічного стану району;
підвищене оподаткування екологічно небезпечної продукції, яка підлягає виведенню з виробництва;
звільнення від податку на додану вартість робіт, що виконуються за рахунок коштів екологічних фондів;
додаткове оподаткування прибутку підприємств, що не відповідають сучасним вимогам екологічної безпеки та ресурсозбереження;
врахування в цінах екологічної чистоти продукції;
введення платежів за використання всіх без винятку природних ресурсів для їх відновлення та охорони, зокрема за понадлімітне їх використання.
Необхідно створити систему екологічного страхування, що передбачає відповідальність підприємств за заподіяні збитки третім особам, а також страхування збитків від аварійного чи раптового забруднення навколишнього середовища.
Потребує удосконалення існуюча система природоохоронних фондів. Крім національного та регіональних екологічних фондів необхідно створити:
страхові екологічні фонди;
фонди окремих підприємств;
фонди ресурсозабезпечення;
фонди охорони окремих екосистем.
Перспективи розширення інвестицій в ефективне використання природних ресурсів пов'язані з посиленням взаємодії позабюджетних екологічних фондів з банками. Фонди повинні взяти на себе функції поєднуваної ланки між комерційно вигідними екологічними інвестиційними проектами та інвестиційним капіталом. При цьому фонди повинні забезпечувати пошук і відбір ефективних, пріоритетних проектів, які кредитуватимуться за пільговими процентами, а різниця в ставках за пільговим і комерційним кредитами покриватиметься за рахунок засобів фондів, що мають стабільні джерела доходів.
Залучення додаткових фінансових ресурсів можливе шляхом використання власності, що створилась у процесі реалізації природоохоронних заходів за рахунок бюджетних і позабюджетних засобів.
Система еколого-правових відносин має бути максимально орієнтована на міжнародновизнані правові норми та екологічні стандарти, зокрема Міжнародні стандарти якості продукції (стандарти ІSO 9000) та екологічного менеджменту (ІSO 14000). Їх метою має стати гармонійне поєднання екологічних та економічних інтересів за незмінного пріоритету прав людини на здорове довкілля, сприятливі умови проживання та праці, збереження стійкості екологічних систем.
Передумови необхідності дотримання міжнародних засад сталого розвитку:
напружена екологічна ситуація в Україні, незважаючи на суттєве зменшення промислового виробництва;
забезпечення здоров'я та працездатності населення в складній демографічній ситуації;
необхідність ефективного використання всіх видів ресурсів з точки зору недостатнього забезпечення ними виробничо-господарської діяльності підприємств (майна, обладнання, обігових коштів, енергетичних та інформаційних ресурсів);
інтенсивний розвиток окремих галузей (паливно-енергетичного комплексу, зв'язку, інформаційних технологій і т.д.);
неефективне використання окремих видів ресурсів на підприємствах України, зокрема: - енергетичних (зумовлену залежністю від Росії через недостатню кількість енергоносіїв та неефективне їх використання, застарілі технології в промисловому виробництві, будівництві, добувних та інших галузях);
фінансових ресурсів (зумовлену недосконалою фінансово-кредитною системою, податковим та амортизаційним законодавством, нестачею обігових коштів на підприємствах, значним обсягом дебіторської заборгованості, неможливість реалізувати продукцію через її недостатню якість, конкурентоспроможність, а також через низьку купівельну спроможність населення; - інформаційних ресурсів через відсталі інформаційні технології, недосконалу технічну базу або недостатню кваліфікацію персоналу.
Концепція оптимального використання природних ресурсів підприємства повинна ґрунтуватися на системному підході до ефективного УВР на різних рівнях управління ресурсами:
державному (народногосподарському);
галузевому;
регіональному;
на рівні окремих підприємств (фірм).
Державний (народногосподарський) підхід до ефективного УВР повинен враховувати міжнародні засади сталого розвитку та соціально-орієнтованої економіки, які передбачають розвиток економіки і виробництва за умов дотримання соціальних аспектів виробничого розвитку та економічного зростання, ефективного використання усіх видів ресурсів, забезпечення екологічно чистих умов праці та проживання для формування державної системної діяльності з УВР на основі оптимального використання ресурсів, ресурсозабезпечення, створення економічних передумов впровадження ресурсозберігаючих технологій, матеріалів, товарів.
Ефективне УВР передбачає розробку системних та цільових критеріїв оцінки використання ресурсів. Дотримання критеріїв може здійснюватися за допомогою застосування різних методів управління використання ресурсів на відповідних рівнях управління:
організаційно-економічних методів ефективного УВР;
організаційно-законодавчих, нормативних, впровадження процедур, правил, інструкцій і т.д.;
системно підтримуючих методів регулювання використання ресурсів.
Екологічний менеджмент машинобудівних підприємств
Важливою складовою забезпечення управління підприємствами на засадах інноваційної моделі розвитку є зменшення екодеструктивного впливу виробничої діяльності суб'єктів господарювання на навколишнє природне середовище. Для України ця проблема є досить актуальною в силу складної екологічної ситуації (у промислово-насичених регіонах нашої держави техногенне навантаження на природу у 4-5 разів перевищує цей показник у розвинутих країнах світу) [24].
Необхідною умовою еколого-збалансованого прямування є екологізація усіх сфер суспільного життя, але в першу чергу - економічної, починаючи з кожного окремого підприємства. Для цього сьогодні існують наступні передумови: формується екологічна свідомість суспільства на фоні глобальної екологічної загрози, існує життєва необхідність економії природних ресурсів і переорієнтації виробництва на енергозберігаючі, маловідходні і ресурсозаощаджувальні технології. Тому суб'єкти господарювання поступово приходять до усвідомлення необхідності поширення процесів екологізації як стратегічного фактору розвитку. Формування системи екологічно орієнтованого управління і реалізація процедур підвищення екологічної чистоти виробництва пов'язані з тим, що врахування екологічного фактору в діяльності підприємства забезпечує можливість його ефективного тривалого існування, виступає умовою конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості.
Проблематиці створення ефективного механізму еколого-економічного управління та проблемам екологізації діяльності підприємств присвячено багато наукових праць українських та закордонних вчених, серед яких роботи І. А. Александрова, К.В. Низькодубової, В.Г. Глушкової, С.М. Ілляшенка, В.В. Божкової, О.В. Прокопенко, Л.Г. Мельника, Ю. Стадницького, О.М. Царенка, С.О. Білої, А.А. Садекова, В.Я Шевчука, С.К. Харичкова, Н.Н. Андрєєвої, О.Ю. Попової, О. Сизоненко та багато інших. Враховуючи наукові досягнення вчених у цій сфері, необхідно надати розвиток методико-прикладним аспектам підвищення екологічної чистоти виробництва промислових підприємств, специфіка яких обумовлюється характеристиками технологічних процесів.
Сьогодні ресурсо- та енергозатратні технології, які продовжують використовуватися багатьма промисловими підприємствами України в силу дії різних об'єктивних і суб'єктивних обставин, вже не забезпечують підприємствам ринкові конкурентні переваги. На зміну їм поступово приходять більш ефективні інноваційні стратегії сталого еколого-збалансованого розвитку, реалізація яких забезпечується систематичною діяльністю у сфері екологічного управління з використанням процесного підходу [2, 9].
Стратегія "чистого виробництва" представляє собою продовжуване застосування інтегрованої превентивної екологічної стратегії у процесах, продуктах та послугах для підвищення загальної ефективності та зменшення збитків, заподіяних людству та навколишньому природному середовищу.
У промисловому виробництві концепція "чистого виробництва" досягається за рахунок комбінації таких методів, як: раціональне використання сировини, матеріалів та енергоносіїв, уникнення використання токсичних та шкідливих матеріалів, зменшення обсягу та токсичності усіх видів забруднень та відходів на рівні джерела виникнення перед тим, як вони покинуть виробничий процес. У життєвому циклі продукції вона спрямована на зменшення екодеструктивного впливу продукції протягом усього життєвого циклу - від проектування, добування сировини, виробництва і використання до кінцевого споживання та утилізації [24].
Загальні еколого-економічні проблеми, які проявляються в економіці промислового підприємства через збільшення вартості сировини, енергоресурсів, зовнішню дію регуляторів організаційно-економічного механізму екологічного управління, продукують певний економічний стимул до усунення негативних екологічних наслідків виробничої діяльності підприємства. Особливого значення окреслені проблеми набувають у сфері виробництва машинобудівних підприємств з приводу того, що технологічні процеси в машинобудуванні характеризуються досить високими показниками споживання матеріальних та енергетичних ресурсів, що підтверджують питомі еколого-економічні показники промисловості Донецького регіону за видами економічної діяльності, розраховані за статистичними даними [4, 5].
Дані таблиці 1.1 засвідчують той факт, що найбільш екологічно напруженою залишається ситуація в металургійній промисловості по всіх розрахованих показниках, у вугільній галузі, в електроенергетиці, промисловості будівельних матеріалів, машинобудуванні. Окремо для машинобудівного комплексу екологічні проблеми знаходяться в площині водокористування та споживання матеріальних ресурсів. Крім цього, машинобудівні підприємства формують попит на продукцію металургійного комплексу, тим самим, опосередковано визначаючи масштаби забруднення навколишнього середовища.
Таблиця 1.1
Показники екологічності обсягу реалізованої продукції Донецького регіону у 2007-2008 рр.
Вид промислової діяльності
Збитковість продукції
(за викидами),
т/.тис.грн.
Показники екологічності за водними ресурсами
Енергоємність,
кВт/грн.
Мате-
ріа-
лоєм-
ність, грн./грн
водоєм-
ність
м3/грн.
обсяг відведеної за брудненої води до обсягу реалізованої продукції, м3/грн.
2007
2008
2007
2008
2007
2008
2007
2008
2007
Електроенергетика
0,0340
0,0248
0,0060
0,0044
0,0005
0,0005
0,26
0,19
0,40
Вугільна промисловість
0,0362
0,0235
0,0023
0,0014
0,0202
0,0129
0,32
0,20
0,57
Металургійна промисловість
0,0085
0,0056
0,0180
0,0129
0,0177
0,0037
0,13
0,10
0,78
Хімічна та нафтохімічна промисловість
0,0010
0,0007
0,0014
0,0013
0,0002
0,0001
0,13
0,10
0,66
Машинобудування та обробка металу
0,0004
0,0003
0,0016
0,0011
0,0011
0,0007
0,07
0,06
0,68
Харчова промисловість
0,0003
0,0002
0,0007
0,0006
0,0001
0,0001
0,04
0,03
0,73
На фоні скорочення запасів сировинних ресурсів та дефіцитності енергоносіїв зазначеним екологічним аспектам у вигляді непродуктивних втрат сировинних та енергетичних ресурсів обов'язково необхідно приділяти увагу. Це надасть змогу активізувати роботу з пошуку шляхів зменшення їх негативного впливу на підсумкові економічні результати діяльності машинобудівного підприємства та скорочення екологічного збитку, пов'язаного з цими аспектами.
В практиці екологічного управління найчастіше використовують балансові методи пов'язування ресурсів із споживанням, які можна рекомендувати в якості інформативної бази для прийняття відповідних управлінських рішень. Екологічний баланс використовують для розгляду екологічно релевантної системи, яка підлягає оцінці. При цьому може йти мова про підприємство, його місце розташування, виробничий процес або ж продукцію. Еко-баланс може служити також порівнянню екологічних впливів двох чи більше різних видів продукції, систем, процесів чи способів поведінки.
Для існуючої технології виробництва балансове рівняння може бути виражено наступним співвідношенням [24]:
(С + Е)...Т...(Пр+В)
де С - сировина, що споживається;
Е - споживання усіх видів енергії;
Т- технологія виробництва;
Пр - сукупність усіх видів корисної продукції;
В - відходи виробництва.
Приклад складеного матеріального балансу машинобудівного підприємства Донецької області, яке виготовляє гірничошахтне обладнання, наведений на рис. 1.1. Вихідні потоки технологічних процесів машинобудівного підприємства окрім готової продукції включають тверді відходи, викиди в атмосферу, скиди у водні об'єкти, утворення відходів у вигляді водяної пари.
Обчисленню екологічного балансу допомагає процедура складання технологічної карти виробничого процесу, яка передбачає визначення всіх технологічних операцій та їх послідовність; пов'язання операцій з потоками ресурсів; деталізація вхідних та вихідних матеріальних потоків та енергетичних витрат; встановлення розміру відходів, які утворюються на кожному етапі. При складанні екологічного балансу необхідно
перевірити відповідність розміру вхідного потоку ресурсів і матеріалів фактичним потребам виробництва. Чим більша дефіцитність (вартість) і токсичність складових вхідного та вихідного потоків, тим більш деталізованим має бути екологічний баланс. До переліку речовин та їх хімічних сполук, що чинять значний негативний вплив на здоров'я людей і підлягають жорсткому контролю, у першу чергу належать: алюміній, берилій, ванадій, залізо, кадмій, кобальт, марганець, молібден, мідь, нікель, ртуть, свинець, селен, срібло, стронцій, сурма, цезій, цинк, сполуки азоту, нафтопродукти.
Таким чином, при складанні екологічних балансів вирішуються питання виявлення вузьких місць у сфері матеріало- та енергоспоживання, покращення характеристик екологічності продукції чи виробничих процесів, пошуку рішень щодо зменшення загального навантаження на природне середовище у вигляді скорочення відходів (викиди в атмосферу, скиди у водні об'єкти, забруднення земельних ресурсів, теплове забруднення) тощо. Еко-баланси виявляються ефективними в стратегічному плануванні при визначенні потенціалу екологічної оптимізації виробництва та прийнятті відповідних управлінських рішень щодо підвищення екологічної чистоти виробництва.
Рис. 1.1. Матеріальний баланс машинобудівного підприємства
Підсумовуючи оцінку внутрішніх факторів машинобудівного підприємства, які визначають дію екологічних аспектів, можна запропонувати наступну схему їх ідентифікації (рис. 1.2):
Рис. 1.2. Фактори внутрішнього середовища підприємства, які визначають екологічні аспекти
Вирішенню еколого-економічних проблем на підприємстві сприятиме комплексний підхід до регулювання факторів внутрішнього середовища, які визначають дію екологічних аспектів машинобудівного підприємства. Можливість підвищення екологічної чистоти виробництва машинобудівного підприємства необхідно шукати в сфері покращення стану виробничих фондів і очисних споруд, їх оновлення; удосконалення використовуваної технології виробництва; підвищення якості вхідних матеріальних ресурсів; впровадження нових технологій екологічного управління; підвищення кваліфікації персоналу та його вмотивованості до екологічно обґрунтованих дій (рис. 1.3).
Рис. 1.3. Напрямки регулювання екологічних наслідків діяльності підприємства
При реалізації концепції чистого виробництва особливу увагу слід приділяти екологізації людських ресурсів (персоналу) і мотивуванню творчої праці робітників. Результатом дій за вказаними напрямками повинно стати стійке переконання кожного працівника підприємства в необхідності здійснення природоохоронних заходів на тій ділянці, за яку він персонально відповідає. Можливість знаходження оптимальних шляхів розв'язання еколого-економічних проблем підприємства в кінцевому підсумку залежатиме від якості перетворень в діючому мотиваційному механізмі екологізації персоналу, для чого вище керівництво має бути впевнено в необхідності і результативності таких змін. З цього приводу, особливі вимоги необхідно пред'являти до управлінського складу. Вміння менеджерів інтегрувати в інноваційну діяльність екологічний фактор в значній мірі сприятиме вирішенню завдань екологізації і, як наслідок, досягненню конкретних кінцевих результатів діяльності підприємства в цілому.
Таким чином, розробку варіантів підвищення екологічної чистоти виробництва необхідно починати з комплексного аналізу факторів внутрішнього середовища підприємства (технології, матеріалів, персоналу, обладнання), які визначають дію екологічних аспектів і залежать від специфіки технологічних процесів. При цьому, доцільно використовувати методи складання екологічних балансів, які надають змогу кількісно оцінити технологію виробництва, починаючи із вхідних потоків і закінчуючи готовою продукцією та складом і кількістю утворюваних відходів.
РОЗДІЛ 2. УПРАВЛІННЯ ВИКОРИСТАННЯМ РЕСУРСІВ У СИСТЕМІ ВИРОБНИЧОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Мета і завдання управління використанням ресурсів
Ефективне УВР є передумовою успішної діяльності організацій (підприємств) на ринку товарів (послуг).
Професійне УВР повинно бути органічною складовою частиною менеджменту організацій (підприємств), оскільки воно суттєво впливає на зростання виробничого потенціалу, завоювання підприємством нових секторів та стійкого становища на ринку. Тому ефективне УВР повинно бути предметом діяльності відповідних топ-менеджерів (головного економіста, фінансиста, інженера, заступників директора (керівника) підприємства з управління персоналом, збутом і маркетингом і т.д. )
Наполеглива діяльність у сфері УВР може призвести до створення нових підрозділів, відділів, що відобразиться на організаційній структурі управління підприємством. Такі великі підприємства (компанії) організовують сервісні центри (підрозділи), які вивчають потреби споживачів, усувають недоліки товарів та їх окремих частин, послуг, інтелектуальних продуктів, надають гарантійне обслуговування. Така діяльність не тільки формує позитивний імідж підприємства (фірми), але й суттєво підвищує ефективність УВР. Наприклад, компанія Microsoft організувала спеціальну службу, яка працює виключно з незадоволеними клієнтами і на цій основі здійснює модернізацію своїх програмних продуктів. Вирішення простих запитань клієнтів здійснюється за допомогою веб-сайта, що дозволяє знизити кількість телефонних звернень та витрати компанії. Готельна мережа Promus гарантує дієву реакцію на побажання і скарги клієнтів. Велике українське об'єднання АТ "Норд" організувало цілу мережу сервісних центрів підприємств, які надають споживачам відповідні послуги гарантійного та сервісного обслуговування продукції "Норд".
Отже, ефективне УВР забезпечує:
скорочення строків виготовлення продукції (надання послуг);
покращення якості та конкурентоспроможності продукції (послуг);
зниження собівартості продукції на основі оптимального використання ресурсів підприємства (майна, обігових коштів, основних фондів, матеріальних, фінансових, енергетичних та інформаційних), виникнення синергічного ефекту у функціонуванні та розвитку підприємства;
формування стійкого позитивного іміджу підприємства, завоювання ним нових секторів ринку збуту продукції;
покращення фінансових показників виробничо-операційної діяльності підприємства, його платоспроможності та кредитоспроможності;
значне зростання потенціалу розвитку підприємства.
УВР на підприємстві регулюється нормативно-законодавчою базою підприємницької діяльності, у якій відображено рекомендації та законодавче регулювання щодо використання різних видів ресурсів. Це Цивільний та Господарський кодекси України, які удосконалюють Закони України, прийняті після 1991 року.
Наявність та рівень використання ресурсів суттєво впливає на систему управління підприємницькою діяльністю організацій (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Система управління підприємницькою діяльністю організацій
Головною рушійною силою створення нової ринкової вартості підприємств, в т.ч. при здійсненні їх реструктуризації) є формування підприємствами фондового потенціалу, в якому концентруються власний і позичковий капітал. Структура та ефективне використання фондового капіталу визначає успішну підприємницьку діяльність організацій як економічну систему, яка повинна забезпечити обґрунтоване управління у головних галузях – інвестицій, виробництва і збуту, фінансування. У такій системі ефективно формується нова політика інновацій, спрямована на підвищення якості продукції та зниження витрат виробництва (заміняючи колишні пріоритети з необмеженого нарощування обсягів виробництва).
Рекомендовані перетворення у системі підприємництва дають необхідний ефект, якщо формується нова система управління організаціями, підприємствами (див. рис. 2.1). Вона органічно включає ефективне УВР на основі об'єднання найважливіших функцій: аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища, ресурсів, конкурентів; одержання і використання маркетингової інформації; стратегічне бізнес-планування і контроль; прийняття рішень про стратегію і цілі, інвестиції, виробництво, збут, фінансування, вилучення капіталу з питань кадрової, соціальної, екологічної політики. Така система управління підприємницькою діяльністю дозволяє поетапно реформувати структуру підприємств, інтенсифікувати ділову активність, уникнути можливих ризиків і загроз у досягненні рентабельності виробництва.
Ефективне УВР передбачає можливість прийняття різних рішень щодо варіантів розвитку підприємства (рис. 2.2). При цьому слід враховувати такі основні фактори розвитку підприємств:
наявний та перспективний попит;
ємність ринку та доля на ньому підприємства;
потужність підприємства та перспективи зростання його потенціалу;
перспективи інноваційного розвитку;
можливість випуску конкурентоспроможної за ціною і якістю продукції.
УВР в умовах функціонування ринку повинно здійснюватися згідно таких принципів:
врахування багаторічного досвіду управління ресурсами на підприємстві та необхідності адаптації - дедалі більшої відповідальності діяльності підприємства вимогам ринку, зовнішнього оточення підприємства (постачальників, споживачів, конкурентів), проміжного середовища (інноваційних, страхових, консалтингових фірм, банків і т. д.);
постійний перегляд методів УВР з метою встановлення їх адекватності змінним умовам зовнішнього середовища, оновлення методів і процедур УВР на підприємстві;
забезпечення гнучкості методів УВР в ум...
03.01.2013 11:01-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора