Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2011
Тип роботи:
Індивідуальна робота
Предмет:
Маркетинг
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Національний університет водного господарства
та природокористування
Кафедра регіонального управління
Індивідуальна робота
З дисципліни «Маркетинг»
Зміст
Вступ ………………………………………………………………………………3
(5) Дайте означення основних понять які характеризую ринок і маркетинг (нужда, потреба, попит, товар, обмін і угода)……………………………….5
(14) Опишіть основні напрямки зростання підприємства…………………..6
(23) Опишіть основні принципи маркетингових досліджень………………9
(35) Як впливає на прийняття маркетингових рішень економічний фактор?..............................................................................................................10
(41) Які види товару ви знаєте?......................................................................11
(51) Як класифікують товарні марки?............................................................14
(61) Що таке сегментація ринку, які ознаки вона має?.................................18
(77) Що розуміють під сегментацією ринку товарів промислового призначення ?....................................................................................................22
(88) Які фактори впливають на поведінку покупців на індустріальному ринку?................................................................................................................23
(93) Що розуміють під поняттям обсяг продажу?.......................................24
Список використаної літератури ………………………………………………26
Вступ
Сучасний стан розвитку підприємств України свідчить, що не так багато з них орієнтується на маркетинг в повному розумінні цього слова.
Це спричиняє ряд негативних факторів, які досить суттєво впливають на діяльність підприємства в цілому. Перехід підприємств до ринкових умов господарювання вимагає від них застосування нових методів організації самого виробництва та збуту готової продукції. Підприємство має виготовляти те, що потрібно споживачам, а не навпаки, продавати те, що можна виготовити, тому що філософія маркетингу скеровує його діяльність на одержання прибутку за рахунок задоволення потреб споживачів, при чому з прицілом на негайну вигоду, а на тривалу перспективу.
Термін “маркетинг” походить від англійського “market“ (ринок) і означає діяльність у сфері ринку збуту. Однак маркетинг як система економічної діяльності – більш широке поняття.
Головне в маркетингу – двосторонній і взаємодоповнюючий підхід. З одного боку, це ретельне і всебічне вивчення ринку, попиту, смаків і потреб, орієнтація на них виробництва, адресність продукції, що випускається. З іншого – активний вплив на ринок та існуючий попит, на формування потреб і запитів покупців.
У промислово розвинутих країнах запити покупців є головною рушійною силою економіки. Оскільки навіть праця робітника найвищої кваліфікації з виготовлення дуже потрібного суспільству виробу може виявитися в кінцевому підсумку непродуктивною тільки тому, що продукт не знайшов свого покупця, не потрапив до кінцевого споживача. Таке може статися з тієї причини, що потенційний споживач не знав про існування потрібного йому виробу або про місце, де його можна придбати. Пов’язати виробника і споживача, допомогти їм знайти один одного і тим самим зробити працю першого по-справжньому продуктивною – в цьому, власне, і полягає основна мета будь-якої маркетингової діяльності.
Отже, маркетинг — це поєднання строгої науки і мистецтва ефективної роботи на ринку. Уперше цей термін з'явився в 1902 р. у США, а через 20 років цим терміном користувалися вже в багатьох країнах світу.
Дайте означення основних понять які характеризую ринок і маркетинг (нужда, потреба, попит, товар, обмін і угода)
Перш за все, маркетинг – це будь-яка діяльність в сфері ринку, направлена на просування товару від того, хто його виготовляє до тих, хто його потребує шляхом обміну.
Маркетинг – це ринкова концепція управління виробництвом та реалізацію товарів, орієнтована на платоспроможний попит. Тобто, в залежності від стану ринку та позиції підприємства на ньому маркетинг може бути орієнтованим на виробництво, збут, товар та на інші складові ринку.
Маркетинг – це війна, в якій конкурент є вашим супротивником, а споживач – територією, яка підлягає завоюванню.
Маркетинг – це підприємницька діяльність, яка перетворює потреби покупців в доходи підприємства або маркетинг – це активна підприємницька діяльність орієнтована на отримання прибутку шляхом максимального задоволення потреб споживачів.
Маркетинг – це система поглядів, функція координації різних аспектів комерційної діяльності, філософія бізнесу, мета якої – пом’якшення криз виробництва, процес збалансування попиту та пропозиції.
Одним з найвдаліших є визначення запропоноване Американською асоціацією маркетингу в 1985 році.
Маркетинг – це процес проектування, планування, ціноутворення, розподілу, просування на ринку товарів та послуг для здійснення обміну з метою задоволення потреб споживачів, організацій та суспільства в цілому.
Отже, ключовим словом, яке проходить через усі існуючі визначення маркетингу – ПОТРЕБИ споживачів. Для задоволення потреб споживачів та отримання максимального прибутку розробляються маркетингові програми управління підприємством, розробки нових товарів, ціноутворення, товароруху, збуту, реклами тощо.
Діяльність будь-якого підприємства завжди пов’язана з ринком. Маркетинг та ринок характеризуються такими вихідними поняттями, як нужда, потреба, попит, пропозиція, товар, обмін, угода.
Нужда – почуття людини, групи людей, організацій, спричинене нестачею чогось.
Потреба – споживання, використання товарів, речей, благ, послуг необхідних для підтримки життєдіяльності і розвитку організму людини, соціальної групи людей, суспільства.
Розрізняють потреби виробничі та невиробничі. Виробничі – використання ресурсів, матеріалів, палива, енергії в процесі виробництва, а невиробничі – кінцеве споживання благ людьми, населенням для задоволення життєвих потреб.
Попит – суспільна або особиста потреба в матеріальних благах, цілях, засобах виробництва, предметах споживання, забезпечена купівельною спроможністю, тобто грошовими засобами.
Товар – продукт праці, властивості якого задовольняють певні потреби покупців.
Обмін – процес отримання однією стороною від другої товару на послуги, які б задовольняли потреби покупців та продавців.
Угода – комерційний обмін товарами, послугами, ідеями між двома організаціями, юридичними особами.
Пропозиція – характеризується кількістю товарів та послуг, які виробник або продавець бажає, може, здатен продати по даній ціні у визначений період часу.
Отже, маркетинг – це вид діяльності пов’язаний з розробкою, виробництвом, просуванням товарів та послуг від виробника до споживача з метою певного задоволення потреб споживачів та отримання максимального прибутку при мінімальних витратах.
2. Опишіть основні напрямки зростання підприємства
Фірма, яка діє на ринку в умовах складної, дуже мінливої ситуації, може розраховувати на успіх за умови постійного перегляду своїх цільових, стратегічних і тактичних настанов. При цьому ді яльність її має спиратися на цілком окреслені принципи (засади), серед яких найважливішими вважаються такі:
Перед тим як починати організацію виробництва, слід спо чатку визначити, який товар, з якими споживчими властивостями, якості, за якою ціною, в яких кількостях та в яких місцях ба жає придбати потенційний покупець
Маркетинг покликаний сприяти покращанню якості життя людини,
Орієнтиром функціонування фірми має стати не епізодична вигода, результат, а цілі довгострокового порядку, що дає Можли вість фірмі посісти чільне місце на ринку, а отже, вдало працюва ти на свій імідж.
Фірма повинна не тільки пристосовуватися до вимог ринку, запитів покупця, а й активно впливати на них, що є дуже суттє вим при створенні і просуванні товару ринкової новизни.
Управлінська діяльність, в тому числі й у сфері маркетингу, має носити цілеспрямований характер. Серед загальних цілей маркетин гу називають такі : досягнення по можливості най вищого рівня споживання; що в свою чергу створює умови для максимального зростання виробництва, зайнятості та збагачення, досягнення максимального споживчого задоволення; надання мак симально широкого вибору, максимально можливої різноманітнос ті товарів; підвищення якості життя, що означає: а) якість, кіль кість, асортимент, доступність і вартість товарів; б) якість фізич ного середовища; в) якість культурного середовища.
Аналізувати цілі маркетингової діяльності фірми можна і -не обхідно іна тлі множинності інших завдань, які характеризують І? функціонування. Щ завдання теж не постійні, їх слід постійно пе реглядати і передусім у тих випадках, коли: а) цінності фірми не відповідають вимогам навколишнього середовища
Що стосується інтеграційного зростання, то це передусім: 1) здійснення регресивної інтеграції, коли фірма прагне або під порядкувати собі, або поставити під більш жорсткий контроль сво їх постачальників; 2) прогресивна інтеграція, коли ставиться зав дання посилити контроль за системою розподілу; 3) горизонталь на інтеграція, коли фірма має намір жорсткіше контролювати підприемства-конкуренти.
Диверсифікаційне зростання фірма обирає, у випадках, коли: 1) поповнення асортименту відбувається аналогічними з позицій технології або маркетингу товарами (концентрична диверсифіка ція). 2) поповнення асортименту відбувається за рахунок нових товарів, розрахованих на існуючих клієнтів (горизонтальна дивер сифікація); 3) організація виробництва, товарів проходить за но вою технологією, а збут планується здійснювати, на нових ринках (конгломератна диверсифікація).
Рис 2.1. Схема циклічного (кільцевого) управління фірмою на засадах маркетингу
3. Опишіть основні принципи маркетингових досліджень
Серед основних принципів маркетингових досліджень є:
системність;
комплектність;
регулярність;
об’єктивність;
точність;
економічність;
оперативність;
ретельність.
Будь-які дослідження повинні мати систематичний, а не випадковий характер. Це не одноразові заходи, а сукупність дій чи процесів, які включають збирання даних, запис та аналіз. Об’єктивність інформації забезпечується тим, що вона надходить з різних джерел, які, крім усього іншого, дорожать своєю репутацією та, звичайно, прагнуть того, щоб дані були досить змістовними та глибокими. Інакше можна одержати помилкові висновки. Науковий підхід ґрунтується на об’єктивності, точності та ретельності. Точність пов’язана із застосуванням інструментів дослідження, які розробляються і використовуються щонайскрупульозніше. Це має місце, коли йдеться про анкету, її структуру, добір та навчання опитуваних осіб, опрацювання відповідей.
Спеціальні дослідження здійснюють спеціально під замовлення фірми. Ексклюзивні передбачають комплексне дослідження для однієї компанії. В такому разі інформацією, отриманою в процесі маркетингових досліджень, не можуть користуватися інші підприємства. Універсальні — ті, що проводяться у комплексі для кількох фірм за їх погодженням.
Регулярні дослідження здійснюють маркетингові агенції з певною періодичністю, незалежно від замовлень компаній, з метою накопичення баз даних, які згодом можна використовувати для визначення загальних тенденцій ринку.
Якісні дослідження передбачають збирання якісної інформації, тобто такої, яка не підлягає вимірюванню. Наприклад, ставлення споживачів до товару, прихильність до певної торгової марки тощо.
Кількісні дослідження передбачають збирання інформації, яку можна виміряти у натуральних та вартісних показниках (кількість споживачів на певному сегменті, рівень попиту, кількість реалізованої продукції конкурентами за певний період). На маркетингові дослідження фірми витрачають від 300 до 1 млн. дол. залежно від обсягу необхідної інформації, точності її опрацювання й цілей дослідження.
4. Як впливає на прийняття маркетингових рішень економічний фактор?
На маркетингову діяльність підприємства впливають найрізноманітніші фактори, які класифікуються на контрольовані /внутрішні і не контрольовані (зовнішні).
До контрольованих належать ті, до яких безпосередньо причетне підприємство, це власне його організаційні структури, її фінансові, виробничі, економічні служби, підрозділи матеріально-технічного постачання, збуту, реклами і т.д.
До не контрольованих (зовнішніх) факторів, які впливають на маркетингову діяльність підприємства відносять сім факторів:
- політичні;
- технологічні;
- соціальні;
- ринкові;
- економічні;
- конкурентні.
- міжнародні;
Економічні фактори. Такі фактори як темпи зростання чи спаду економіки, рівень інфляції, рівень зайнятості населення, затрати на виробництво повинні постійно оцінюватись та враховуватись підприємством в його діяльності.
Економічність – ступінь використання підприємством ресурсів. Визначається шляхом порівняння кількості продукції, запланованих для досягнення цілей і фактично витрачених.
5. Які види товару ви знаєте?
Товаром є все те, що може задовольнити певну потребу, все те, що можна виробити та продати. Пропонується у вигляді послуг, осіб, місця, організації, ідеї на ринку для привернення уваги, придбання та використання. Основні види товару показано на рис. 5.1.
Як видно з рис. 5.1. товари поділяються на споживчі та виробничі призначення. До споживчих товарів відносять:
товари тривалого використання;
вироби короткочасного користування;
послуги – об’єкти у вигляді дії, вигод чи задоволення вимог.
Споживчі послуги, у свою чергу, поділяються на такі категорії:
– послуги, пов’язані з орендою товарів;
– послуги, пов’язані з переробкою або ремонтом товарів, які належать споживачам;
– надання послуг нетоварного характеру (юридичні, навчання, консультації).
Споживчі товари класифікуються:
1. Товари повсякденного попиту:
– основні товари постійного попиту;
– товари імпульсної торгівлі;
– товари для екстрених випадків.
2. Товари попереднього вибору:
– схожі товари;
– несхожі товари.
3. Товари пасивного попиту:
– товари, які споживач не знає, або знає, але не задумується про їх купівлю.
4. Товари особливого попиту:
– товари з унікальними характеристиками;
– окремі дорогоцінні та марочні товари.
Рис. 5.1. Види товару
Товари виробничого призначення характеризуються та класифікують за такими ознаками:
– за рівнем прийняття рішень, необхідних для здійснення покупки;
– за величиною вартості;
– за швидкістю споживання;
– за роллю в процесі виробництва.
Окрім наведених видів товарів, товари класифікуються за певними ознаками:
За призначенням:
товари споживчого попиту;
товари виробничого призначення;
товари довго- і короткотривалого користування;
швидкістю споживання та роллю у виробництві.
За характером споживання та ступенем обробки:
сировину;
напівфабрикати;
готові вироби;
проміжні товари;
комплектуючі деталі;
споруди;
обладнання;
засоби виробництва.
За терміном використання:
товари короткотермінового використання (використані за один цикл);
товари довготермінового використання.
За призначенням і ціною:
товари повсякденного попиту;
товари вибіркового попиту;
престижні товари;
товари розкоші;
товари селективного попиту (відбір за якістю, класності, престижу тощо).
4. За способом виготовлення:
стандартні товари (конвеєрного виготовлення);
унікальні товари (окремі товари з неповторними властивостями та параметрами).
Отже, створюючи товар, виробник повинен сприймати цей процес як трирівневий. Основним тут є рівень товару за задумом, де важливими є не стільки властивості даного товару, як вигоди від нього споживачеві.
6. Як класифікують товарні марки?
Управління товаром здійснюється на трьох рівнях —на рівні марки, на рівні товарного асортименту, на рівні товарної номенклатури.
При розробці стратегії маркетингу конкретного товару продавець (виробник) повинен вирішити - чи буде він запропоновувати його як марочний (що підвищить його цінове значення, що є важливим аспектом товарної політики). На сьогодні це набуло такого широкого вжитку, що навіть сіль, цукор, сірники пакуються в оригінальні упаковки, а на банани, ківі, мандарини клеять марку фірми-виробника. Однак, основні споживчі товари та ліки пропонуються в простій, однокольоровій упаковці без позначення виробника.
МАРКА - ім'я, термін, символ, знак, малюнок або словосполучення, що за призначенням мають допомагати відрізнити один товар від іншого.
МАРОЧНА НАЗВА - частина марки, яку можна коротко сформулювати ("Ейвон", "Соні", "Шевроле", "Левіс").
МАРОЧНИЙ ЗНАК (ЕМБЛЕМА) - частина марки, що має візуальне відображення, легко запам'ятовується і упізнається, але яку неможливо вимовити (символи фірм "Пума", "Мерседес" та таке інш.).
ТОВАРНИЙ ЗНАК - це марка або її частина, забезпечені правовим захистом.
Товарний знак — це знак обслуговування, тобто зареєстроване в установленому порядку оригінальне оформлене художнє зображен ня, яке використовується для виокремлювання товарів та послуг фі рми та для реклами. Синоніми товарного знака — фірмовий знак, марка, фірмова марка, емблема. У США налічується понад 300 тис. торгових марок. Щорічно 100 найбільших фірм витрачають майже 25 млрд дол., рекламуючи свої торгові марки.
Можна виділити чотири групи торгових знаків: художні (обра зотворчі), словесні, об'ємні та звукові.
Художні знаки -— це зображення предметів, тварин, птахів, лю дей за допомогою символів, орнаменту, художньої композиції текс тів та цифр.
Словесні товарні знаки виражаються словами або сполученнями літер, що створюються фантазією авторів. Вони добре втримуються в пам'яті людей. Цей знак реєструється у вигляді тексту або нестан дартного графічного твору.
Об'ємні знаки можуть бути виготовлені в іще більш оригіналь ному вигляді — металева чи інша упаковка тощо.
Звукові товарні знаки — це музично оформлений текст гімну фір ми, адреси, назви продукту тощо.
Змішані або комбіновані товарні знаки — це зображення + сло ва, зображення + музика, слова + музика. Вони замінюють назву фі рми або можуть існувати паралельно. Вони часто повторюються і тому швидко запам'ятовуються.
Товарні знаки є центральним елементом фірмового стилю, фірма має на них виключне право, яке забезпечується державою.
Деякі торгові знаки, що з'явилися понад 100 років тому, відомі в США та інших країнах і понині. До них належать такі марки, як «Максвелл Хауз», яка з'явилася у 1873 році і реп резентує розчинну каву; «Лівайс» — 1873 рік, одяг та джинси; «Айворі» — 1879 рік, мило; “Кока-Кола” — 1886 рік, тонізуючі напої; “Кемпбелл Суп”— 1898 рік, консервовані супи, соуси тощо; «Шоколад Херші»-—1900 рік.
Використання торгового знака має такі переваги:
• полегшує захист від недобросовісної конкуренції. Підробка товарного знака переслідується законом і фірма-власник знака може звернутися до суду;
• полегшує ідентифікацію продукту;
• гарантує, що товарна послуга має високий рівень якості;
• добре відома марка привабливіша для каналів розподілу.
Рекламодавець не повинен шкодувати часу та коштів на розробку товарного знака, тому що сформувати в споживача та користувача прихильність до торгової марки та підтримувати її сталий імідж — це значить збільшити продаж продукту, що має такий торговий знак.
Різновиди товарних марок:
· марка виробника, що створена самим виробником, або взята у оренду;
· приватна марка – марка, що створена торгівельним підприємством і включає в себе назву фірми-виробника;
· групова марка – марка, під якою продаються всі товари фірми. Перевага - зниження витрат на виведення товару на ринок, рекламу, товар купується вже тільки з-за назви фірми (відома якістю і престижністю). Особливість багатомарочного метода полягає у використанні двох і більше марок в одній товарній категорії. Його застосування пояснюється такими факторами:
1. виробник отримує більше торгової площі в магазинах, де пропонується його товар;
2. споживач (психологічно) хоч і віддає перевагу своїй марці (в силу звички), але не відмовиться спробувати щось нове;
3. розробка нових марочних товарів стимулює ініціативу та підвищує віддачу робітників фірми-виробника;
4. акцентується увага на корисності і привабливості пропонуємого товар
· індивідуальна марка – марка, яка присвоюється окремому товару фірми. Перевага - якщо будь-який товар зазнає поразки на ринку, репутація фірми не постраждає.
Зазначимо, що залежно від того, виробник чи посередник здійснює контроль над марками, а також залежно від того, чи планується маркетингова підтримка марки, можна виділити такі типи марки:
- марка виробника (manufacturer brand) — марка, яка створюється самим виробником і має присвоєну їй марочну назву (Tide, "Чумак");
- приватна марка (own-label brand), інша назва — марка торгового посередника, дилерська, магазинна марка), створюється і є власністю торгового посередника (наприклад, товари, що продаються в торговельній мережі Marks and Spencer, мають назву St.Michael);
- ліцензійна марка — марочна назва товару або послуги, запропонована ліцензіату власником торгової марки;
- спільна марка передбачає використання для одного товару марочних назв двох різних компаній;
- марки-винищувачі (fighter brand) —дешеві варіанти марок, які контролюються самими виробниками і передбачають невисокі витрати на просування марки (цигарки Piramid компанії L&M, ціна яких на 25% нижча від ціни зви чайних марок);
- безмарочні товари — виготовляються виробниками, контролюються торговими посередниками, не мають торгового знака і на передбачають рекламної підтримки (сіль, цукор, питна сода та ін.).
Марочні товари надають певні переваги обом сторонам процесу обміну — спожива чам і продавцям (виробникам та посередникам). Так, для покупців наявність у прода жу марочних товарів означає зниження ризику помилкового рішення під час купівлі, ґрунтуються на власному суб'єктивному ставленні споживачів до продуктів, що мають певну марочну назву, і є наслідком споживання товарів під цією маркою в минулому.
Одна із суттєвих переваг марочних товарів для фірм-виробників — "страхування" від загрози цінової конкуренції, оскільки чутливість цін на такі товари менша, що своєю чергою дає змогу підтримувати певний рівень цін на товари навіть тоді, коли конку ренти застосують агресивну цінову стратегію. Крім того, завдяки популярності пев них марочних товарів у споживачів, торгівля охочіше погоджується на реалізацію ві домих торгових марок. Виграє і торгівля, оскільки просування марочних товарів потребує менших витрат і зусиль і дозволяє використовувати більшу торгову націнку.
Рішення на рівні окремої торгової марки передбачають:
вибір сегмента для марки;
позиціювання марки;
розробку комплексу маркетингу для марки.
Якщо фірма виготовляє або продає на ринку не один, а кілька товарів, а здебільшого так і буває, або навіть кілька товарних ліній, виникає питання щодо раціонального товарного асортименту і товарної номенклатури.
При розробці марочного товару виробник повинен прийняти рішення про рівень його якості та особові властивості, що будуть підтримувати позицію марки на ринку.
7. Що таке сегментація ринку, які ознаки вона має?
Виходячи з товаром на будь-який ринок – споживчий, індустріальний – виробник повинен розуміти, що він не може всіх його покупців навіть за умови достатньої виробничої потужності. Адже покупці порізному використовують цей товар, а головне – купують його, керуючись різними мотивами. Тому звичайною є розбивка покупців (сегментація) за цими мотивами та іншими ознаками і лише потім – пропозиція товару, виробленого з максимальним урахуванням цих ознак.
Отже, сегментом ринку називають групу споживачів, які зайняті пошуком однотипних товарів та згідні їх купити. Основними ознаками сегментації є:
Географічна;
Демографічна;
Психографічна;
Поведінкова.
Географічна передбачає розподіл ринку з врахуванням географічних відмінностей та дозволяє визначити групи споживачів за природно-кліматичними умовами. Основними характеристиками даної ознаки є:
Розташування регіону;
Чисельність та щільність населення;
Структура комерційної діяльності;
Динаміка розвитку ринку.
Розташування регіону відображає певні відмінності в культурі, традиціях, в рівні доходів. Регіони характеризуються:
чисельністю та густотою населення;
наявною інфраструктурою;
співвідношення міського і сільського населення;
транспортною мережею та системою комунікацій.
Географічну ознаку відносять в адміністративний розподіл. Так територія України поділена на сьогодні на 9 регіонів. Міські території за чисельністю та густотою населення поділяються на такі сегменти:
До 5 тис. осіб;
5 – 10 тис. ос.;
20 – 50 тис. ос.;
50 – 100 тис. ос.;
100 – 250 тис. ос.;
250 – 500 тис. ос.;
500 – 1 млн. ос.;
Більше 1 млн. ос.
Демографічна ознака передбачає розподіл споживачів на групи за певними демографічними даними, такими як:
Вік
Стать
Склад сім’ї
Етапи життєвого циклу сім’ї
Сфера діяльності
Освіта
Національність
Релігійні переконання
Вік. За даною ознакою споживачів сегментують на 7 категорій:
Молодші 6 років;
6 – 11 років;
12 – 19 років;
20 – 34 роки;
35 – 49 років;
50 – 64 роки;
Більше 65 років
Стать: він, вона, воно.
Склад сім’ї:
Одна, 2 особи;
3, 4 особи;
Більше 5 осіб.
Етапи життєвого циклу сім’ї:
Молоді одинаки або одиначки;
Молода сім’я;
Молода сім’я з 1 дитиною до 6 років;
Молода сім’я з 2 дітьми до 6 років;
Сім’я з дитиною більше 6 років;
Сім’я з 2 дітьми більше 6 років;
Сім’я з 3 дітьми більше 6 років;
Подружжя похилого віку з дітьми і без дітей;
Вдівці та вдови.
Рівень доходу:
До 25$ на місяць;
26 – 50$ на місяць;
51 – 100$ на місяць;
101 – 200$ на місяць;
201 – 500$ на місяць;
501 – 1000$ на місяць.
Психографічна ознака. Сегментацію ринку за психографічною ознакою проводять за такими характеристиками як:
Суспільний клас
Тип особистостей
Спосіб життя
Суспільний клас – це порівняно стабільна група людей розташована в ієрархічному порядку, характеризується наявністю споріднених цінностей, інтересів та поведінки.
Спосіб життя залежить від місця роботи, спеціальності, сімейного стану, звичок та смаку.
Типи особистостей (за Крегмером):
Пікнік-циклотимік
Астенік-шизотимік
Атлетик-піксотимік
За Шелдоном:
Ендоморфний (товариський);
Мезоморфний (неспокійний);
Ектоморфний (Загальмований, інертний).
Поведінкова ознака:
Статус користувача
ті, хто не користується даним товаром;
потенційні користувачі;
регулярні користувачі;
новачки
Ступінь випадковості покупки
випадковий покупець;
звичайний
Пошук вигоди
ті, які шукають товар високої якості;
звертають увагу на ціну;
не престижність товарів
Ступінь готовності купити товар
ті, хто бажає купити;
не готовий купити сьогодні;
недостатньо проінформований про товар;
цікавляться товаром;
обов’язково куплять
Емоційне ставлення до товарів
ентузіасти;
з позитивним ставленням;
з байдужим ставленням;
з негативним ставленням;
ворожим ставленням
8. Що розуміють під сегментацією ринку товарів промислового призначення ?
Основною передумовою ефективної товарної, цінової, збутової та рекламної діяльності підприємства є виділення більш-менш однорідних груп споживачів – сегментація ринку.
Сегментом ринку називають групу споживачів, що зайняті пошуком однотипних товарів та згодні їх купити.
Сегментація ринку споживачів має такі ознаки:
Сегментація застосовується виключно до споживачів окремого виду товару чи послуг. Сегмент – це завжди якась група споживачів – покупців годинників, консультаційних послуг тощо.
Сегмент виявляє вимоги до модифікацій товару і цим відрізняється від ринку, що характеризується особливим видом товарів. Так, на ринках тракторів і телевізорів існують відповідно споживачі міні-тракторів та персональних телевізорів.
Використання декількох характеристик при сегментуванні не є обов’язковим, сегмент може базуватися і на одній ознаці (релігійні погляди чи рівень доходу на сім’ю). В той же час практика показує доцільність багатомірної сегментації.
Сегментація – атрибут ринку покупця, оскільки саме боротьба підприємств за його гроші примушує глибше вникати в потреби споживача.
Розглянемо загальні рекомендації щодо сегментації:
Головна мета сегментації – не просто виділити якісь особливі групи споживачів на ринку, а пошук таких груп, котрі ставлять конкретні вимоги до даного виду товару, що суттєво відрізняються від вимог інших груп покупців.
Сегменти повинні значною мірою відрізнятись один від одного завдяки принциповій різниці між товарами. Лише тоді можна запобігти „усереднення” товару.
Надмірна кількість характеристик не бажана, тому що це ускладнює інформаційне забезпечене сегментації.
Сегментація – це не разовий процес, а завдання маркетингу, що потребує постійної уваги.
9. Які фактори впливають на поведінку покупців на індустріальному ринку?
При аналізі факторів, які впливають на прийняття рішень покупцями, на індустріальному ринку слід уникати двох край ностей. Так, часто вважають, що на покупців найбільше впли ває економічний фактор, тому спеціалістам з маркетингу слід концентрувати увагу лише на економічній вигоді покупок (на приклад, низькі ціни, якість продукції, якість обслуговування). Інші приділяють першорядну увагу особистим факторам — ува зі, ерудиції та ін.
Здається, що більш оптимальне рішення може бути прийняте з урахуванням як економіко-організаційних, так і особистих ін дивідуальних факторів. Наприклад, якщо покупці безпосередньо можуть зустрічатися з постачальниками, то важливого значення набувають особисті та індивідуальні фактори; коли існують кон курентні товари, то доцільно орієнтуватися на економічні фак тори.
До загальних факторів відносять поточний і прогнозований стан економіки, рівень попиту на засоби виробництва тощо. Так, в умовах спаду економіки знижуються інвестиції в будівництво підприємств і в обладнання. При цьому спеціалісти з маркетин гу не стимулюють покупки засобів виробництва. Однак урядові програми у сфері капітальних вкладень, податків і кредиту мо жуть допомогти вивести економіку з кризи, і тоді ситуація змі ниться. По-різному впливають на кон'юнктуру ринку політичні та технологічні фактори. Спеціалісти з маркетингу індустріаль ного ринку повинні спостерігати за всіма змінами у навколишній обстановці й намагатися правильно визначати ступінь їхнього впливу на покупців.
Організаційні фактори також слід брати до уваги при купів лі засобів виробництва. Мається на увазі специфіка діяльності підприємства, фірми, які купують товари. Для визначення розмі рів і структури купівлі засобів виробництва також має значення те, як багато людей впливають на рішення покупців, їхні критерії оцінки, а також політика компанії відносно по купців.
10. Що розуміють під поняттям обсяг продажу?
Розробивши новий товар, маркетологи повинні дати оцінку майбутньому продажу з точки зору чи достатньо високою буде рентабельність підприємства. Для цього необхідно встановити максимум і мінімум майбутнього продажу та ступінь ризику. Методи оцінуи продажу залежить від багатьох факторів в тому числі від кількості та характеру покупок які можна розділити на одноразові покупки, не часті та часті.
Ємність ринку – це максимально можливий обсяг продажу для всіх підприємств протягом певного часу при певному рівні маркетингової діяльності, а також за певних умов розвитку ринку.
Загальна ємність визначається за формулою:
, (10.1)
де N – кількість покупців на специфічному ринку, осіб;
q – кількість покупок, шт.;
ц – середня ціна одиниці товару, грн.
Найчастіше цей метод застосовується коли фірма просуває новий товар. Саме тому, тут слід з’ясувати чи достатня ємність ринку, щоб просування товару виправдало затрати на його виробництво.
Коли необхідно визначити ємність територіального ринку, то користується слідуючою формулою, яка набуває вигляду
, (10.2)
де n – чисельність населення;
Д – доход на душу населення, грн.;
q1 – частка коштів, які ідуть на продукти харчування чи на інші товари або послуги, грн.;
q2 – частка коштів, які витрачаються на покупку даного виду товару, грн.;
q3 – частка коштів, яка іде на конкретний товар (стіл), грн.;
q4 – частка коштів на стільці без м’якої частини, грн.;
q5 – очікувана частка витрат на нову марку меблів, грн.
Коли підприємство має справу не з одним, а декількома територіальними ринками, тоді слід використати метод підсумування ринків (найчастіше використовується для підприємств, які виробляють товари виробничого призначення.
Метод підсумування ринків потребує виявлення всіх можливих покупців даного товару по всіх галузях промисловості. Зробити це можна розіславши міністерствам, відомствам анкети про обсяг закупівлі того чи іншого товару, з’ясувати наміри покупців та кількість товару, які вони можуть закупити, що визначить ємність ринку.
Список використаної літератури
Гончаров С.М. Маркетинг: Навч. посібник. – Рівне: НУВГП, 2007. – 364с.
Франчук В.І., Копєлєв І.Ю., Палига Є.М., Живко З.Б., Руда О.І. Основи сучасного маркетингу: Навч. посібник. – Львів: – Львівський державний університет внутрішніх справ. Тріада плюс, 2006. – 144с.
Прауде В.Р., Білий О.Б. Маркетинг: Навч. посібник. – К.: Вища шк., 1994. – 256с.
Герасимчук В.Г. Маркетинг: теорія і практика: Навч. Посібник. – К.: Вища шк., 1994. – 327 с.
14.01.2013 12:01-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора