Чорноморський державний університет імені Петра Могили
Кафедра економіки підприємства
Галузь знань 0305 – економіка та підприємництво
Напрям підготовки 6.030504 – економіка підприємства
Курсова робота
на тему:
«Удосконалення фінансового планування діяльності підприємства»
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………….............................3
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЕМСТВІ………………………....................................5
1.1 Зміст, завдання та методи фінансового планування на підприємстві….............5
1.2 Фінансовий план піприємства: зміст і порядок складання………………..........9
РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА …………………………………………………………………....13
2.1. Аналіз фінансово-економічного становища підприємства ……………..........13
2.2. Оцінка системи фінансового планування на підприємстві ……………. ........17
РОЗДІЛ ІІІ. ОСНОВНІ НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ ……………………………………………..30
3.1. Удосконалення методів та засобів фінансового планування та прогнозування на підприємстві ……………………..……………..……….........................................30
3.2. Розробка рекомендацій щодо автоматизованої системи фінансового планування на підприємстві .………………………………………………..............36
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...........41
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………….......................46
ВСТУП
Фінансове планування охоплює найважливіші сторони фінансово-господарської діяльності підприємства, забезпечує необхідний попередній контроль за утворенням і використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів, створює умови зміцнення фінансового стана підприємства.
Без фінансового планування не можна досягти того рівня управління виробничо-господарською діяльністю підприємств, який забезпечує йому успіх на ринку постійного вдосконалення матеріальної бази, соціальний розвиток колективу, бо ніякий інший вид планування не може мати для підприємства такого узагальнюючого, глобального значення.
Актуальність теми полягає в тому що фінансове планування допомагає підприємству досягти високого рівня управління виробничо-господарської діяльності, яке забезпечує йому успіх на ринку, постійне вдосконалення матеріальної бази, соціальний розвиток колективу.
Задача фінансового планування:
1. Забезпечення фінансовими ресурсами і коштами виробничо-господарської діяльності;
2. Збільшення прибули за рахунок зниження собівартості, підвищення якості продукції і росту рентабельності виробництва;
3. Визначення фінансових взаємовідносин із бюджетами і банками;
4. Забезпечення реальної збалансованості планованих витрат і прибутків підприємства на принципах самооплатності і самофінансування;
5. Контроль за фінансовим станом платоспроможністю підприємства.
Метою фінансового планування є планування подальшого розвитку для стабільності підприємства.
Метою роботи є узагальнення та поглиблення теоретико-методичних засад і розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення фінансового планування на підприємстві.
Досягнення зазначеної теми зумовило необхідність вирішення наступних завдань:
- проаналізувати і теоретично узагальнити методичні засади фінансового планування на підприємстві;
- проаналізувати та оцінити фінансове планування на підприємстві ВАТ «Вадан Ярдс Океан»;
- удосконалити методи та засоби фінансового планування на підприємстві;
- розробити рекомендації щодо автоматизованої системи фінансового планування на підприємстві.
Об’єктом дослідження є процес фінансового планування на підприємстві.
Предметом дослідження є теоретико-методичні засади фінансового планування на підприємстві.
Методи дослідження базуються на фундаментальних положеннях про фінансове планування.
Практична цінність роботи полягає в тому, що отримані висновки мають практичну направленість. Результати дослідження можуть бути використані суб’єктами підприємницької діяльності.
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЕМСТВІ
Зміст, завдання та методи фінансового планування на підприємстві
Планування було прерогативою командно-адміністративної системи. Головна мета фінансового плану підприємства полягала у виявленні невикористаних ресурсів і визначенні суми платежів у бюджет, величина якої відповідала перевищенню доходів підприємства над його витратами. Сума та рівень витрат централізовано нормувались. Надмірна централізація фінансів за планово-директивної економіки послаблювала економічні стимули для розширення виробництва. Це негативно позначалось на результатах фінансово-господарської діяльності підприємств. Державні дотації в багатьох галузях сягали значних розмірів, оскільки ці галузі були збитковими або малорентабельними.
Галузеві Міністерства займалися перерозподілом доходів та прибутків підприємств. Значна частина прибутку й тимчасово вільних коштів ефективно працюючих підприємств вилучалась для фінансування державних видатків та на покриття витрат збиткових підприємств галузі.
За ринкової економіки значно підвищується матеріальна відповідальність керівника підприємства за його фінансовий стан. Саме тому зросло значення перспективного, поточного та оперативного фінансового планування для забезпечення стійкого фінансового стану та підвищення рентабельності підприємств.
Фінансове планування є необхідним для фінансового забезпечення розширення кругообороту виробничих фондів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємства. Ринок ставить високі вимоги до якості фінансового планування, оскільки нині за негативні наслідки своєї діяльності відповідальність нестиме само підприємство. За нездатності врахувати несприятливу ринкову кон'юнктуру підприємство стає банкрутом і підлягає ліквідації з відповідними негативними наслідками для засновників.
Сьогодні фінансове планування вимагає використання нових принципів організації. Його зміст та форми мають бути суттєво змінені у зв'язку з новими економічними умовами та соціальними орієнтирами[19].
За адміністративної економіки фінансове планування базувалось на директивних планових показниках виробничого та соціального розвитку підприємства. Нині ця база перестала існувати, оскільки підприємства вже не одержують директивних вказівок "зверху". Державне замовлення, яке збереглося, утратило своє колишнє директивне значення і розглядається підприємством лише як одна з можливих сфер реалізації продукції. Відтак фінансове планування має орієнтуватися на ринкову кон'юнктуру, ураховувати ймовірність настання певних подій і одночасно розробляти моделі поведінки підприємства за зміни ситуації з матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами. Фінансове планування - це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді. Метою фінансового планування є забезпечення господарської діяльності необхідними джерелами фінансування.
Фінансове планування втілює встановлені цілі у форму конкретних фінансових показників і забезпечує фінансовими ресурсами закладені в виробничому плані економічні пропорції розвитку.
Значення фінансового планування полягає в тому, що воно дає можливість визначити життєздатність проекту підприємства за умов конкуренції і є інструментом одержання фінансової підтримки від зовнішніх інвесторів.
Отже, основними завданнями фінансового планування на підприємстві є:* забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;* установлення раціональних фінансових відносин із суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями;
* визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціонального його використання;* виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;* здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів[18].
Фінансове планування дає змогу розв'язати такі конкретні питання:
які грошові кошти може мати підприємство в своєму розпорядженні; які джерела їх надходження;
чи достатньо фінансових ресурсів для виконання накреслених завдань;
яка частина коштів має бути перерахована в бюджет, позабюджетні фонди, банкам та іншим кредиторам;
як повинен здійснюватися розподіл та використання прибутку на підприємстві;
як забезпечується реальна збалансованість планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.
У фінансовому плануванні використовується балансовий метод. Його зміст полягає в тім, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття. При цьому використовуються різні способи: нормативний, розрахунково-аналітичний, оптимізації планових рішень, економіко-математичного моделювання.
Суть нормативного способу фінансового планування полягає в тім, що на основі встановлених фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба суб'єкта підприємницької діяльності у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Згаданими нормативами є ставки податків, ставки, зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів. Норми та нормативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними.
За використання розрахунково-аналітичного методу планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та їх зміни в плановому періоді.
Оптимізація планових рішень полягає в розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати з них найоптимальніший. Відтак можуть використовуватися різні критерії вибору:
* максимум прибутку (доходу) на грошову одиницю вкладеного капіталу;
* економія фінансових ресурсів, тобто мінімум фінансових витрат;
* економія поточних витрат;
* мінімум вкладення капіталу за максимально ефективного результату;
* максимум абсолютної суми одержаного прибутку.
Фінансове планування (крім уже згадуваних способів розрахунків) потребує широкого використання економіко-математичного моделювання. Цей спосіб уможливлює знаходження кількісного вираження взаємозв'язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають. Економіко-математична модель - це точний математичний опис факторів, які характеризують структуру та закономірності зміни даного економічного явища і здійснюються з допомогою математичних прийомів. Моделювання може здійснюватися за функціональним та кореляційним зв'язком. Еко-номіко-математичне моделювання дає змогу перейти в плануванні від середніх величин до оптимальних варіантів. Підвищення рівня наукової обгрунтованості планування потребує розробки кількох варіантів планів виходячи з різних умов та шляхів розвитку підприємства з наступним вибором оптимального варіанта фінансового плану[17].
Фінансовий план піприємства: зміст і порядок складання
За ринкової економіки для вирішення виробничих та комерційних завдань, які потребують вкладання коштів, необхідною є розробка внутрішньофірмового документа - бізнес-плану.
Бізнес-план має:
* давати конкретні уявлення про те, як функціонуватиме підприємство, яке місце воно займатиме на ринку;
* містити всі виробничі характеристики майбутнього підприємства, детально описувати схему його функціонування;
* розкривати принципи та методи керівництва підприємством;
* обов'язково містити програму управління фінансами, без якої неможливо розпочати справу та забезпечити ефективність її виконання;
* показати перспективи розвитку підприємства інвесторам та кредиторам.
При складанні бізнес-плану керуються такими стимулюючими мотивами:
1) подати інформацію про підприємство та про наміри власників;
2) викласти стратегію і тактику підприємства та показати, як взаємодіють різноманітні підрозділи підприємства, будучи одним цілим;
3) висвітлити фінансові цілі та розробити детальні кошториси, з допомогою яких можна проконтролювати фактичні витрати та доходи;
4) переконати третю сторону надати необхідні кошти або сприяти підприємству в іншій формі.
Узагальнення ще не дуже великого досвіду складання бізнес-планів вітчизняними підприємствами дає змогу виділити такі галузі їх застосування:
- вибір економічно вигідних напрямків та способів досягнення позитивних фінансових результатів підприємствами за нових умов господарювання, неплатоспроможності суб'єктів;
- підготовка підприємствами інвестиційних проектів для залучення інвестицій та банківських кредитів;
- складання проектів емісії акцій, облігацій та інших цінних паперів підприємств;
- залучення іноземних інвесторів для розвитку підприємств;
- обгрунтування пропозицій щодо приватизації підприємств державної та комунальної власності.
За умов економічної кризи перехідного періоду бізнес-план підприємства має передусім вирішувати завдання поліпшення його фінансового стану. У цьому зв'язку розгляд саме фінансового аспекту бізнес-плану є найактуальнішим[16].
Фінансовий план - це найважливіший елемент бізнес-плану, який складається як для обгрунтування конкретних інвестиційних проектів, так і для управління поточною та стратегічною фінансовою діяльністю. Цей розділ бізнес-плану включає такі складові:
- прогноз обсягів реалізації;
- баланс грошових надходжень та витрат;
- таблицю доходів та витрат;
- прогнозований баланс активів та пасивів підприємства;
- розрахунок точки беззбитковості.
Нині, коли підприємствам надано самостійність у плануванні, вони можуть не складати фінансового плану або складати його в будь-якій довільній формі, що її вони вважають для себе найбільш прийнятною.
Враховуючи зміни в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності, які відбуваються з введенням національних стандартів (положень) бухгалтерського обліку, можуть бути запропоновані такі форми і зміст поточного фінансового плану.Поточне фінансове планування є складовою частиною перспективного плану, є, власне, його конкретизацією. Воно полягає в розробці: плану руху грошових коштів, плану про прибутки (збитки), плану бухгалтерського балансу.
Складання фінансового плану може відбуватися в три етапи:
1. Аналіз очікуваного виконання фінансового плану поточного року.
2. Розгляд та вивчення виробничих, маркетингових показників, на підставі яких розраховуватимуться планові фінансові показники.
3. Розробка проекту фінансового плану.
Мета складання фінансового плану полягає у взаємоузгодженні доходів та витрат.
Поточний фінансовий план складається на рік з розбивкою по кварталах, оскільки протягом року потреба в грошових коштах значно змінюється і може статися брак або надлишок фінансових ресурсів.
Розбивка річного фінансового плану на більш короткі проміжки часу дає змогу відстежувати виникнення вхідних і вихідних грошових потоків, визначити потребу в залученні коштів[18].
Розробка фінансового плану розпочинається з розрахунку показників дохідної, а потім витратної його частин.
Підприємства, які не складають бізнес-плану, виручку від реалізації визначають методом прямого рахунку, виходячи із запланованого обсягу асортименту виробів, або з допомогою укрупненого методу. Підприємства, які працюють з бізнес-планом, виручку від реалізації відображають у "Прогнозі обсягів реалізації".
У процесі складання плану доходів та витрат необхідно перевірити взаємоузгодженість запланованих сум витрат та відрахувань із джерелами покриття їх відповідними доходами та надходженням коштів, передбачених у першому розділі плану доходів та витрат. Витрати на реалізацію продукції, передбачені в другому розділі плану доходів та витрат, повинні покриватися з виручки від реалізації продукції та послуг (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного збору).
Якщо виручка від реалізації продукції та послуг (за вирахуванням податків) виявляється меншою за витрати на реалізовану продукцію, тоді прибуток у першому розділі буде відсутній. У другому розділі з'являться збитки в сумі перевищення витрат над виручкою.
Після визначення всіх статей плану доходів та витрат та підведення підсумку в кожному розділі перевіряють рівень їхньої збалансованості. Для цього підсумки першого розділу порівнюють з підсумками другого розділу плану доходів та витрат. Сальдо всіх надходжень і всіх витрат характеризують фінансовий результат діяльності підприємства. Якщо має місце негативний фінансовий результат (збиток), необхідно переглянути витрати в бік зменшення або відшукати додаткові резерви доходів та надходження коштів. Таким чином, у процесі фінансового планування здійснюється конкретна ув'язка кожного виду витрат з джерелом фінансування.
Поточний фінансовий план можна розробляти на підставі річного плану руху грошових коштів за видами діяльності з розбивкою по кварталах.
За допомогою такої форми плану підприємство може перевірити реальність джерел надходження грошових коштів і обґрунтованість їхнього витрачання за видами діяльності[19].
РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
ВАТ «Вадан Ярдс Океан»
2.1 Аналіз фінансово-економічного становища підприємства
1951 рік – дата народження Миколаївського суднобудівного заводу “Океан”. У травні 1952 року з його верфі у плавання пішла перша несамохідна морська баржа.
У 1980-ті роки значно нарощуються об’єми виробництва. Одночасно ведеться будівництво нафтонавалочників, супертраулерів, освоюються морські плавучі напівпогружені установки для буріння нафтових скважин глибиною до 6 тис. метрів. Успішно справляється “Океан” з освоєнням технічно особливо складної продукції – будівництвом науково-дослідних суден. Наймолодший в Союзі завод “Океан” набув авторитет одного з кращих підприємств галузі по випуску продукції, що користується попитом на світовому ринку.
1990 рік – завод виготовляє судна на експорт. Продукція Миколаївського “Океану” виходить на міжнародний ринок. Неприємності почалися з постанови Кабінету міністрів України, згідно якому підприємство, що отримує валюту за реалізацію продукції, повинно 50% виручки продавати Національному банку за значно заниженим (у порівнянні з біржовим) курсом. Однак всі взаєморозрахунки між підприємствами країн СНД були дозволені тільки в національній валюті. У той час 80% постачальників комплектуючих виробів і матеріалів знаходилися в Росії, і вони відмовились постачати українському суднобудівному заводу свою продукцію без передоплати в доларах чи рублях. Через таку валютну політику Національного банку “Океан” у короткий термін залишився без оборотних коштів. У ринкових умовах поповнити їх можна було лише за рахунок банківських кредитів. У той час всі банки стають комерційними, отримавши від Нацбанку ліміти на кредитування під 100-300 % річних. Суднобудівний завод з багаторічним технологічним циклом виробництва в таких умовах не міг вижити, почалася криза. Уряд України ввів інститут посередників на постачання енергоносіїв. Різко зросли ціни на енергоносії, метал та комплектуючі. Об’єми виробництва знизились майже на 50%, будівництво суден стало збитковим.
1998-2000 рр. – період простою. В цей час ні одне судно не вийшло з заводської верфі. Спад виробництва за 1998 рік склав 73%, заборгованість по заробітній платі – більше 12 млн. грн., весь персонал – більше 6 тис. осіб знаходилися у примусових відпустках. Була порушена справа про визнання підприємство банкрутом.
У вересні 2000 року на комерційному конкурсі по продажу 78% акцій заводу купує голландська компанія “Дамен Шипярдс Груп”. У лютому 2001 року збори акціонерів перейменовують підприємство в “Дамен Шипярдс Океан”, а у 2008 р – «Вадан Ярдс Океан». Після довготривалого простою, що був викликаний економічною кризою, Миколаївський суднобудівний завод почав відроджуватися.
Перевагою заводу було те, що технологічне обладнання в основному було збережене і знаходилось у робочому стані. Це дозволило у винятково короткий термін налагодити виробництво і швидко збільшити об’єми виробництва. Почалось будівництво суден на великій та малій лініях.
З 2002 року стрімко зростають об’єми виробництва, миколаївські корабели спустили на воду 16 суден: 9 повнокомплектних суден і 7 корпусів загальною вартістю 67 млн. доларів. Проводиться модернізація виробничих цехів та ділянок. Зростає авторитет заводу в міжнародних організаціях. Колектив заводу нагороджений Дипломом Міжнародного Академічного Рейтингу популярності і якості “Золота фортуна”[15].
У виробничому асортименті ВАТ «Вадан Ярдс Океан» грузові судна різного призначення: контейнеровози, танкери-хімовози, такери-заправщики, комбіфрейтори, океанські буксири, судна “ріка – море” і плавзасоби іншого призначення. Підприємство має досвід будівництва промислових рефрижераторів, супертраулерів, рибооброблюваних баз, унікальних крилеловів, складних науково-дослідницьких, сухо грузних та нафтонавалочних судів великих габаритів.
Маркетологи заводу постійно вивчають ринок з метою поповнення портфелю замовлень контрактами на будівництво судів дедвейтом 45 тис. тонн і вище. Будівництво суден таких розмірів може гарантувати прибуток від використання потужностей корпусних цехів і сухого доку. Труднощі будівництва суден заключалося в тому, що виробництво здійснювалось невеликими серіями і за одиничними проектами при різкому підвищенні значущості виробничого графіка у зв’язку з строгістю дотримання контрактних термінів. Були складнощі і технічного характеру: низька якість конструкторської документації, виконання великого об’єму по підготовці кромок корпусних деталей під сварку, проблеми з матеріально-технічним забезпеченням та інші.
У 2009 році в процесі будування знаходилося 20 замовлень. За 2009 рік об’єм випущеної продукції склав більше 689 млн. грн. Виконання запланованих об’ємів виробництва по підприємству склало – 99,5%[15].
Загальна сума активів за рік збільшилась на 7,5%, в основному за рахунок збільшення суми і питомої ваги необоротних активів, а також за рахунок збільшення дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги і збільшення дебіторської заборгованості за розрахунками з бюджетом. Сума необоротних активів збільшилась внаслідок збільшення залишкової вартості основних фондів, так як була проведена переоцінка вартості окремих об’єктів основних засобів та були виконанні заходи по модернізації та оновленню основних фондів. Протягом року сума найбільш ліквідних активів зменшилась на 68,3%[15].
Відбулося збільшення термінових пасивів на 1200 млн. грн. або 23,4%, що зумовлено збільшенням фонду оплати праці та заборгованості перед бюджетом. Погашення короткострокових кредитів зменшили короткострокові пасиви на 3,4%. Збільшилось залучення довгострокових кредитів на 6104 млн. грн. Постійні пасиви збільшились на 1972 млн. грн.
За 2009 рік були одержані збитки від усіх видів господарської діяльності. Збитки одержані в результаті дії низки факторів:
курсова різниця;
при відсутності прибутку підприємство вимушене утримувати соціальну сферу, проводити виплати, передбачені колективною угодою;
одночасно з будівництвом велися роботи по підготовці виробництва (виготовлення оснащення, облаштування виробничих дільниць) і ці витрати збільшили собівартість реалізованих суден;
значні загальновиробничі, адміністративні витрати;
значно зросли ціни на сталь і енергоносії під час будування суден.
Кредиторська заборгованість (без авансів одержаних) за рік зросла на 25,5% внаслідок збільшення зобов’язань перед постачальниками сировини та матеріалів, по оплаті праці разом з відрахуваннями на соціальні заходи (термін сплати який не настав), розрахунках з бюджетом та податкових розрахунках, заборгованості за векселями. Дебіторська заборгованість за рік збільшилась на 51%. Наявність обігових коштів за рік збільшилась на 22,4%.[15].
На початок 2010 року чисельність робітників склала 2843 особи, з них 1604 особи – основні виробничі робочі чи 56,4% від загальної кількості працюючих, 503 особи допоміжні працівники (17,7%), 736 особи керівники, спеціалісти і службовці (25,9%). Зберігається дефіцит висококваліфікованих працівників основних суднобудівних професій, це призводить до необхідності залучення контрагентів на виконання сборочно-сварочних та інших видів робіт для забезпечення виконання контрактних зобов’язань. Мінімальна заробітна плата на підприємстві за 2010 рік склала 1595 грн., а середня заробітна плата – 4688 грн. Зростання зарплати прямо пропорційне виконанню нормованих завдань і якості продукції, і не може виплачуватися за не випущену продукцію [15].
Зробити завод рентабельним підприємством, яке виготовляє конкурентноздатну продукцію, працювати над тим, щоб ВАТ «Вадан Ярдс Океан» став лідером суднобудування в Європі – це стратегічна мета керівництва підприємства.
Організаційна структура підприємства враховує виробничу технологію виготовлення суден та організаційне забезпечення всіх технологічних процесів. Управління підприємством здійснює голова правління, якому підпорядковані: служба головного інженера, служба головного енергетика-механіка, фінансова, планово-економічна, постачальницька служби, завідуючі складами матеріалів та готової продукції, юристи, кадрова служба. Керівництво основним виробництвом покладено на головного інженера і йому підпорядковані: начальник виробничо-технічного відділу, майстри дільниць [15].
2.2 Оцінка системи фінансового планування на підприємстві
Одне з найскладніших питань, яке доводиться вирішувати керівництву підприємства, – як передбачити майбутні проблеми та можливості і як виробляти стратегії, необхідні для того, щоб розв’язати проблеми та використати можливості. У минулому поведінка підприємства зводилась до реакції на зміни. Сьогодні усвідомлена необхідність планування змін на основі процедури їх передбачення, регулювання та пристосування до цілей підприємства [1, 7, 9].
Під системою планування розуміється прийнята на підприємстві структура планів, а також визначені та формалізовані для кожного з них принципи, формати і регламент планування. Структура планів, як сукупність взаємопов’язаних планів у всіх необхідних розрізах дає цілісне та повне уявлення про стан підприємства за період часу, що розглядається.
Організацією роботи по діяльності підприємства у галузі економіки з метою ефективного працевикористання доведення планових завдань по виробництву і обліку результатів виробничої діяльності, дотримання режиму економії, досягнення найвищих результатів при найменших затратах матеріальних, трудових, фінансових ресурсів, управління виробництвом і використання ресурсів, здійснення обліку і складання звітності займається економічна служба. У галузі служби створено планово-економічний відділ.
Фінансове планування на ВАТ “Дамен Шипярдс Океан” являє собою складний процес і включає такі етапи (рис. 2.1):
І етап
Аналіз фінансової ситуації
ІІ етап
Розробка загальної фінансової стратегії підприємства
ІІІ етап
Складання поточних фінансових планів
ІV етап
Коригування, ув’язування і конкретизація фінансового плану
V етап
Розробка оперативних фінансових планів
VI етап
Аналіз і контроль виконання фінансових планів
Рис. 2.1. Основні етапи фінансового планування на підприємстві
На першому етапі аналізують фінансові показники діяльності підприємства за попередній період. Використовують дані фінансової документації: бухгалтерського балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів. Основна увага приділяється таким показникам, як обсяг реалізації, витрати, прибуток. Проведений аналіз дозволяє оцінити фінансові результати діяльності підприємства і визначити проблеми, що стоять перед ним.
На другому етапі проводять розробку фінансової стратегії та фінансової політики за основними напрямами фінансової діяльності підприємства, складають основні прогнозні документи, які стосуються перспективних фінансових планів. Здійснюється сукупність систематизованих та взаємоузгоджених робіт по визначенню довгострокових цілей та напрямків діяльності на визначений період. Система стратегічних цілей, враховуючи постійну зміну зовнішнього середовища, є багаторівневою, неоднорідною за періодом часу, неоднозначною за об’єктом характеристики. Для правильної розробки і реалізації цілі стратегічного планування, планово-економічний відділ визначає стратегічну місію підприємства, формує стратегічні цілі, аналізує зовнішнє середовище та оцінює актуальність та реальність діяльності підприємства, проводить аналіз потенціалу підприємства і перспектив його розвитку.
На третьому етапі уточнюють і конкретизують основні показники прогнозних фінансових документів за допомогою складання поточних фінансових планів.
Четвертий етап передбачає ув’язування показників фінансових планів з виробничими, комерційними, інвестиційними та іншими планами і програмами, що розробляються підприємством.
На п’ятому етапі здійснюють оперативне фінансове планування, яке визначає розробку поточної виробничої, комерційної та фінансової діяльності підприємства і впливає на кінцеві фінансові результати його діяльності у цілому. Цехові плани детально розбиваються на плани окремих дільниць, бригад на зміну, добу, тиждень, декаду. При цьому розробка планів поєднується з організацією їх виконання і поточного регулювання. Так розробляються оперативні плани та графіки випуску продукції, тобто здійснюється календарне планування в тому числі міжцехове та внутрішньоцехове.
Процес фінансового планування на підприємстві завершується аналізом і контролем за виконанням фінансових планів. Тобто шостий етап полягає у визначені фактичних кінцевих фінансових результатів діяльності підприємства, порівнянні їх із запланованими показниками, виявленні причин відхилень від планових показників, у розробці заходів щодо усунення негативних явищ.
В основі фінансового планування на ВАТ “Дамен Шипярдс Океан” лежать наступні принципи:
принцип відповідності термінів – фінансові менеджери прагнуть досягти “відповідності термінів” функціонування активів і періоду існування зобов’язань, що виникли у зв’язку з їх фінансуванням.
принцип постійної потреби в оборотному капіталі – часто фінансові менеджери стикаються з дефіцитом постійних інвестицій у власний оборотний капітал. Таку постійну потребу вони фінансують за рахунок довгострокових джерел.
принцип надлишку грошових коштів – фінансове планування і управління побудоване так, щоб підприємство постійно має залишок коштів на грошових рахунках в розмірі, що необхідний для оплати рахунків у наступному місяці. Надлишок грошових коштів, у випадку коли він перевищує деяке порогове значення, інвестується у високоліквідні активи. Нестача поповнюється за рахунок зовнішніх джерел фінансування [4].
Відзначимо, що важливий не тільки кінцевий результат фінансового планування (фінансовий план), але і сам процес його розробки, у ході якого фінансовий менеджер розглядає сукупний ефект інвестиційних рішень разом з результатами фінансових рішень, вивчає загрози компанії, розробляє стратегії їх усунення.
Фінансове планування на ВАТ “Дамен Шипярдс Океан” здійснюється за допомогою фінансових розрахунків і планів різного змісту і призначення залежно від завдань і об’єктів планування. Виходячи з цього фінансове планування на підприємстві проводиться за трьома основними напрямами: перспективне фінансове планування; поточне фінансове планування; оперативне фінансове планування. Кожній з цих трьох підсистем властиві певні форми розроблюваних фінансових планів (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Характеристика підсистем фінансового планування
Підсистеми фінансового планування
Форми розроблюваних планів
Період планування
Перспективне (стратегічне) планування
Прогноз звіту про прибутки та збитки
Прогноз про рух грошових коштів
Прогноз бухгалтерського балансу
3-5 років
Поточне планування
План доходів і видатків за операційною діяльністю
План доходів і видатків за інвестиційною діяльністю
План надходження і витрачання грошових коштів
Балансовий план
1 рік
Оперативне планування
Платіжний календар
Касовий план
Декада, місяць, квартал
Усі підсистеми фінансового планування взаємопов’язані і взаємообумовлені, планування здійснюється у певній послідовності. Найважливішим етапом планування виступає прогнозування основних напрямів фінансової діяльності підприємства, яке здійснюється у процесі перспективного планування. На цьому етапі визначаються завдання і параметри поточного фінансового планування. У свою чергу базою для розробки оперативних фінансових планів служить саме поточне фінансове планування.
Перспективне планування представляє собою передбачення можливих змін і розробку альтернативних фінансових показників і параметрів, використання яких дозволяє визначити один із варіантів фінансового розвитку з урахуванням спрогнозованих тенденцій.
У свою чергу, прогноз являється результатом аналізу і узагальнення інформації з наступним моделюванням варіантів ситуації і фінансових показників. При цьому припускається, що основні параметри, показники діяльності підприємства відносно стабільні на достатньо довгих часових проміжках.
На основі отриманих в результаті перспективного планування прогнозів звіту про прибутки і збитки, руху грошових коштів, бухгалтерського балансу оцінюється фінансовий стан підприємства на кінець періоду, що планується.
Виходячи з прогнозованих прибутків та збитків розраховується величина очікуваного прибутку. За методом “витрати – об’єм – прибуток” (СVP – аналіз), визначаються об’єми продажу продукції, що забезпечує беззбитковість виробництва; розміри бажаного прибутку. Створюються необхідні передумови для підвищення рівня гнучкості фінансових планів за рахунок маневру ціновими факторами, об’ємами продажу і т.д.
Прогноз руху грошових коштів дозволяє фінансовим менеджерам оцінити ефективність використання підприємством фінансових засобів, визначити їх джерела, необхідний обсяг, синхронність їх надходження та витрачання. Прогноз бухгалтерського балансу фіксує статистичне становище фінансової рівноваги підприємства.
Поточне планування представляє собою конкретизацію прогнозів за переліченими напрямами. Розробка плану прибутків та збитків включає декілька етапів: на першому розраховується сума амортизаційних відрахувань. На другому – сума затрат по центрам відповідальності. Центром відповідальності являється підрозділ підприємства, керівнику якого делегована відповідальність за рівень та динаміку витрат даного підрозділу [11].
Планування по центрам відповідальності спирається на використання матриці витрат, яка включає розмірність центру відповідальності (де проведені витрати); виробничої програми (призначення витрат); елементу витрат (вид ресурсу, який використовується).
На третьому етапі визначається виручка від реалізації продукції: виручка за попередній період коректується з урахуванням зміни об’єму, асортименту і цін на реалізовану продукцію за умови відповідності виробленої продукції платоспроможному попиту.
Річний план руху грошових коштів з розбивкою по кварталах, місяцях напряму відображає дійсний їх рух, притоки і відтоки грошових коштів за всіма напрямками діяльності, що дозволяє контролювати реальність надходження коштів, обґрунтованість витрат, визначати потребу в позичкових коштах.
Завершальним документом фінансового плану являється бухгалтерський баланс, в якому відображаються всі зміни в активах і пасивах в результаті запланованих заходів, стану майна і фінансів підприємства.
Дані про зміну матеріальних активів беруться з довгострокового плану фінансування; розміри запасів – із планів виробництва і постачання; основою планування вартості основних засобів являються інвестиційні проекти.
В пасиві балансу зміни власного капіталу розраховуються з можливостей його збільшення на момент складання плану і зміни резервного капіталу, що утворюється згідно законодавству та засновницьких документів. Об’єм необхідного позикового капіталу визначається як різниця між активом балансу і власним капіталом.
Оперативне фінансове планування здійснюється для контролю за надходженням коштів на рахунок, витрачанням фінансових ресурсів і включає складання платіжного календаря, касового та кредитного планів.
Виходячи з періодичності основних платежів підприємства платіжний календар складається на місяць. В процесі його складання враховується необхідність забезпечення грошовими надходженнями майбутніх витрат, формування і обліку змін в інформаційній базі про притоки і відтоки; аналізу неплатежів за сумами і джерелами виникнення, розробки заходів щодо їхнього усунення; розрахунків за сумами і термінами тимчасово вільних коштів та потреби в кредитах.
Поряд з платіжним календарем складається податковий календар, що дозволяє уникнути прострочень і пені. Касовий план представляє собою план обороту готівкових грошових коштів через касу. Для його складання використовується інформація про очікувані виплати по фонду заробітної плати, про продаж матеріальних ресурсів, про витрати на відрядження, про інші надходження і виплати готівковими грошима, про суму податків, а також календар видачі заробітної плати і інших платежів [12].
Значна частина витрат підприємства фінансується за рахунок кредитних коштів, тому важливим аспектом фінансового планування на підприємстві являється розробка кредитного плану, в якому обґрунтовується розмір кредиту, сума, яку необхідно буде виплатити банку з урахуванням процентів, ефективність кредитного заходу.
Отже, фінансове планування в координатах “минуле – теперішнє – майбутнє” виглядає наступним чином (табл. 2.2):
Таблиця 2.2
Часові параметри фінансового планування
Інформаційна база
Робочий період
Пріоритети та прогнози
Фінансові звіти:
Баланс
Звіт про доходи
Звіт про рух грошових коштів
Поточне фінансове планування
Стратегічні плани
Статистичні звіти
Фінансові та інші прогнози
Дані управлінського обліку
Минуле
Сьогодні
1 рік
Майбутнє
5-10 років
Плани різних рівнів та груп пов’язані між собою змістовно та у часі. Змістовна ув’язка – це узгодження цільових показників, планових задач і суб’єктів відповідальності. Суб’єкти відповідальності визначаються і пов’язуються, наприклад, тим же проектом чи ієрархічно – по управлінській вертикалі.
В залежності від часових параметрів, на ВАТ “Дамен Шипярдс Океан” розрізняється неперіодичне (чи епізодичне) і періодичне (чи регулярне) планування. Останнє, в залежності від співвідношення періодів планування, може бути послідовним (періоди, що не перекриваються) і ковзким (періоди, що перекриваються) (рис. 2.3).
Приклад послідовного планування – деталізація п’ятирічної стратегії в вигляді річних бізнес-планів; у ковзкому режимі, як правило, відбувається оперативне планування. Одночасна змістова та часова ув’язка відбувається, коли один чи декілька планів розробляються на базі іншого (послідовне планування), чи коли зміст двох чи більше планів визначається одночасно (синхронне планування). Це відбувається, наприклад, при одночасному формуванні плану доходів і плану надходжень на основі плану продажів.
Послідовне планування
Довгостроковий план 1 Довгостроковий план 2
1
2
3
4
1
2
3
4
Короткострокові плани Короткострокові плани
Ковзке планування
Рис. 2.3. Види планування у часовій послідовності
При комбінованій формі змістової та часової ув’язки процес планування починається з формування вихідного плану, якщо являється основою для декількох похідних планів.
Як правило, керівники вищого рангу ВАТ “Дамен Шипярдс Океан” усвідомлюють важливість стратегічного планування, але, як це не парадоксально, приділяють йому лише незначну частину свого робочого часу. Вони часто повністю ігнорують планування або доручають його працівникам апарату. Причини цього пов’язані з такими моментами:
природна тенденція приділяти багато часу поточним питанням призводить до того, що його не залишається для довгострокових проблем;
великі труднощі та невизначеність, пов’язані з аналізом довгострокових проблем, стримують бажання керівників витрачати свій обмежений час та сили на те, чого не знаєш;
відсутність ефективної системи стратегічного планування.
Керівництво схильне нехтувати довгостроковими проблемами та пов’язаними з ними вигодами на тій підставі, що коли вони не вирішать поточних завдань, тоді їм не доведеться займатися проблемами більш віддаленими в часі. Ця тенденція посилюється і тим, що на підприємстві керівників оцінюють переважно за короткостроковими результатами, а тому навряд чи вони стануть приділяти багато уваги довгостроковим.
Недоліками у діяльності ВАТ “Дамен Шипярдс Океан” є також відсутність орієнтації на кінцевий результат, прямі втрати інформації, її спотворення при передачі, неузгоджені дії функціональних відділів, надмірна тривалість процедур узгодження рішень, дублювання функцій тощо. Численні причини саме такого стану справ маємо у сфері фінансового планування і контролю.
Проблеми, пов’язані з організацією системи фінансового планування на підприємстві, можна виокремити за ступенем важливості:
нереальність фінансових планів;
оперативність складання планів;
прозорість планів для керівництва;
відрив довгострокових фінансових планів від короткострокових;
реалізація планів;
комплексність.
Майже третину проблем у сфері фінансового планування складає забезпечення обґрунтованості розробки фінансового плану, його реальності. Це залежить значною мірою від достовірності даних щодо збуту, заниженими термінами погашення дебіторської заборгованості, надмірними потребами у фінансуванні, функціональна роз’єднаність підрозділів, що беруть участь у формуванні фінансових планів [3].
Іншою проблемою є оперативність складання планів. Економічні служби й досі готують значну кількість непридатних для фінансового аналізу документів, а відсутність чіткої системи підготовки і передачі планової інформації з відділу до відділу, необхідність тривалих процедур їх ітераційного узгодження, недостовірність інформації призводять до того, що навіть добре опрацьований план стає непотрібним, бо спізнюється до планового терміну. Процес планування затягнутий у часі, що робить його непридатним для прийняття оперативних управлінських рішень.
Дві попередні проблеми неминуче викликають третю – “непрозорість” планів для керівництва. Це природний наслідок відсутності чітких внутрішніх стандартів формування фінансових планів. Дуже важливо, щоб укладачі плану брали участь у прийнятті його остаточного варіанта, а керівник