Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Менеджмент
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2008
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Захист інформації в комп’ютерних системах
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
ІНСТРУКЦІЇ ДО ЛАБОРАТОРНИХЇ РОБІТ
З КУРСУ АЛГОРИТМІЧНІ МОВИ ТА ПРОГРАМУВАННЯ (1 частина)
для студентів спеціальностей
7.160102 “Захист інформації з обмеженим доступом та автоматизація її обробки”
7.160103 “Системи захисту від несанкціонованого доступу”
7.160104 “Адміністративний менеджмент в сфері захисту інформації з обмеженим доступом”
7.160105“Захист інформації і комп'ютерних системах і мережах”
Львів 2008
Інструкції до лабораторних робіт з курсу «Алгоритмічні мови та програмування» для студентів спеціальностей 7.160102 “Захист інформації з обмеженим доступом та автоматизація її обробки”, 7.160103 “Системи захисту від несанкціонованого доступу”, 7.160104 “Адміністративний менеджмент в сфері захисту інформації з обмеженим доступом”, 7.160105“Захист інформації і комп'ютерних системах і мережах” / Укл.: Отенко В.І., Пархуць Л.Т., Будз Б.Д. – Львів: НУЛП, 2008.- 56 с.
Укладачі: Отенко В.І., к.т.н, доцент,
Пархуць Л.Т., к.т.н, доцент,
Будз Б.Д., асистент
ІНСТРУКЦІЯ ДО ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ № 1
ПРОСТІ ПРОГРАМИ ЛІНІЙНОЇ СТРУКТУРИ
Мета роботи – вивчити елементи мови Сі, базові типи даних, операції, стандартні бібліотечні функції вводу-виводу, стандартні бібліотечні математичні функції, навчитися складати та відлагоджувати прості розрахункові програми лінійної структури.
КОРОТКІ ТЕОРЕТИЧНІ ДАНІ(
Елементи мови Сі
Під елементами мови Сі розуміють наступні базові конструкції, які використовуються при написанні програм:
алфавіт;
константи;
індентифікатори;
ключові слова;
коментарі.
Алфавіт мови Cі утворюють:
великі та малі букви латинського алфавіту (А...Z, a...z);
арабські цифри (0...9);
символи (. " , [ ] ( ) { } + – / % \ ; : ? < = > | ~ ^ & * # символ пропуску , спеціальні символи тощо).
Спеціальний символ складається із оберненого слеша, за яким іде або буква, або знаки пунктуації, або комбінація цифр.
Наприклад:
\n – символ нового рядка;
\r – символ повернення каретки;
\t – символ горизонтальної табуляції;
\v – символ вертикальної табуляції;
\b – символ повернення на крок;
\f – символ переведення формату;
\\ – зворотний слеш;
\ ( – апостроф;
\ ( – лапки;
\0 – нуль-символ;
\ddd – байтове значення у вісімковому представленні;
\xdd – байтове значення у шістнадцятковому представленні;
Константа – це число, символ або рядок символів. Константи використовуються у програмі для задання сталих величин. Розрізняють чотири типи констант: цілі, з плаваючою крапкою, символьні константи і символьні рядки.
Ціла константа – це десяткове, вісімкове чи шістнадцяткове число, яке представляє ціле значення. Десяткова константа має наступний формат представлення:
<цифри>
де <цифри> – послідовність з однієї або декількох десяткових цифр від 0 до 9.
Кожна ціла константа має тип, що визначає її представлення у пам’яті (див. 1.2) Десяткові константи можуть мати тип int (цілий знаковий тип) або long (довгий цілий знаковий тип). Якщо значення десяткової константи більше максимального значення, яке може бути представлено типом int, то дана константа представляється типом long.
Можна явно визначити для любої цілої константи тип long, дописавши до неї суфікс l або L. Наприклад, константа із значенням 10 буде мати тип long тільки у тому випадку, якщо її записати як 10L
Константа з плаваючою крапкою – це дійсне десяткове додатне число. Воно містить цілу частину, дробову частину і експоненту. Такі константи мають наступний формат представлення:
[<цифри>] [ . <цифри>] [<e>[ - ]<цифри>]
де <цифри> – одна чи більше десяткових цифр (від 0 до 9);
< е > – ознака експоненти, яка задається як Е або е.
Зауваження: а) або ціла або дробова частина константи може бути відсутня, але не обидві одночасно. б) або десяткова крапка з дробовою частиною або експонента може бути відсутня, але не обидві одночасно.
Константи з плаваючою крапкою завжди специфікують додатні значення. Для формування від’ємного значення застосовується операція “унарний мінус”. Приклади констант з плаваючою крапкою:
15.75
1.575Е1
1575е-2
-0.0025
-.175Е-2
Усі константи з плаваючою крапкою мають тип double.
Символьна константа – це літера, цифра, знак пунктуації чи спеціальний символ, обрамлений апострофами. Символьна константа має наступну форму представлення:
' <символ> '
<символ> може бути довільним символом (у тому числі довільним спеціальним символом), за виключенням символів апострофа ('), зворотного слеша (\) і нового рядка (\n). Символи апострофа, зворотного слеша і нового рядка представляються відповідними спеціальними символами – ' \' ' , ' \\ ' та ' \n '.
Приклади символьних констант:
' а ' - мала літера а;
' ? ' - знак питання;
' \b ' - символ повернення на крок.
Усі символьні константи мають тип int.
Ідентифікатор – це послідовність букв, цифр і символів підкреслення, яка починається з букви або символа підкреслення. Ідентифікатори вживаються для іменування різних об’єктів: типів констант, змінних, функцій тощо. Допустиме довільне число символів у ідентифікаторі, однак лише перші 32 символи розглядаються компілятором як такі, що мають значення.
Приклади правильних ідентифікаторів:
a
temp1
top_of_page
Приклади не правильних ідентифікаторів:
a+b
1temp
top of page
Компілятор мови Сі розглядає букви верхнього і нижнього регістрів як різні символи. Тому наступні ідентифікатори є різними:
add
ADD
aDD
Ключові слова – наперед визначенні індетифікатори, які мають спеціальне значення для компілятора мови Сі. Ключові слова не можна використовувати як ідентифікатори.
Перелік ключових слів:
auto do for return switch
break double goto short typedef
case else if signed union
char enum int sizeof unsigned
continue extern long static void
default float register struct while
Коментар – це послідовність символів, яка сприймається компілятором мови Сі як окремий символ пропуску та ігнорується.
Синтаксис коментаря має наступний вигляд:
/* < символи > */
Приклад коментаря:
/* це коментар */
Коментарі можуть займати більше одного рядка програмного тексту:
/* Коментар може займати
декілька рядків */
Коментарі не можуть містити вкладених коментарів, тому наступний приклад буде помилковим:
/* Неприпустимі /* вкладені */ коментарі */
1.2. Базові типи даних.
У мові Сі реалізовано набір типів даних, які називаються “базовими” типами.
До базових типів відносяться: цілі знакові, цілі беззнакові, з плаваючою крапкою. Типи, їх імена та розмір пам’яті в байтах, яку займають дані цих типів у ІBM РС сумісних персональних комп’ютерах, наведено у табл. 2.
Таблиця 1
Базові типи
Назва
Довжина,
байт
Діапазон значень
Цілі знакові типи
Символьний
Цілий
Короткий цілий
Довгий цілий
сhar
int
short або short int
long або long int
1
2 або 4
2
4
–128...127
– 32768...32767
– 231....231 –1
Цілі беззнакові типи
Символьний
Цілий
Коротк. цілий
Довгий цілий
unsigned char
unsigned або unsigned int
unsigned short
unsigned long
1
2 або 4
2
4
0...255
0...65535
– 232….232 –1
Типи з плаваючою комою
Плаваючий
Плаваючий довгий
float
double або long float
4
8
– 231....231 –1
10-38...1038
1.3. Операції.
Операції – це комбінації символів, що специфікують дії по перетворенню значень. В таблиці 3. представлений перелік операцій. Операції повинні використовуватися так, як вони представлені в таблиці, без символів пропуску між символами в тих операціях, які представлені декількома символами (за винятком умовної операції). Таблиця 2
Операція
Назва
Операція
Назва
!
Логічне НІ
&&
Логічне І
~
Зворотний код
||
Логічне АБО
+
Додавання; унарний плюс
,
Послідовне виконання
–
Віднімання; унарний мінус
? :
Умовна операція
*
Множення; значення за адресою
+ +
Інкремент
/
Ділення
– –
Декремент
%
Остача від ділення
=
Просте присвоювання
<<
Зсув вліво
+ =
Присвоювання з додаванням
>>
Зсув вправо
– =
Присвоювання з відніманням
<
Менше
* =
Присвоювання з перемноженням
<=
Менше чи рівне
/ =
Присвоювання з діленням
>
Більше
% =
Присвоювання з залишком від ділення
>=
Більше чи рівне
>> =
Присвоювання з зсувом вправо
= =
Рівне
<< =
Присвоювання з зсувом
вліво
! =
Не рівне
& =
Присвоювання з порозрядним І
&
Порозрядне І; адресація
| =
Присвоювання з пороз-рядним АБО
|
Порозрядне АБО
^ =
Присвоювання з пороз-рядним АБО з виключенням (Присвоювання з порозрядним додаванням за модулем 2)
^
Порозрядне АБО з виключенням (порозрядне додавання за модулем 2)
sizeof
Розмір об’єкту
Примітка: операція sizeof на відміну від інших представляється ключовим словом.
Присвоєння змінним деякого значення здійснюється за допомогою операції присвоєння. Синтаксис:
<змінна> = <вираз>
де <змінна> - ім'я змінної (правильний ідентифікатор);
<вираз> – константа (ім'я або значення), вираз, виклик функції, тип яких сумісний з типом змінної.
1.3. Заголовочні файли.(
Cтандартні заголовочні файли включаються у вихідну програму за допомогою директиви препроцесора #include. Наприклад:
#include <stdio.h> /* включення файлу stdio.h у вихідну програму*/
#include <math.h> /* включення файлу math.h у вихідну програму*/
У файлі stdio.h (standart input/output header – заголовний файл вводу/ виводу) містяться оголошення функцій (прототипи) вводу/виводу, зокрема для стандартних бібліотечних функцій printf та scanf.
У файлі math.h знаходяться прототипи стандартних бібліотечних математичних функцій. Перелік цих функцій наведено в табл. 3.
Таблиця 3
Функція
Короткий опис
abs(x)
Знаходження абсолютного значення виразу типу int
atan(x)
Обчислення арктангенса
atan2(x,y)
Обчислення арктангенса від y/x
acos(x)
Обчислення арккосинуса
asin(x)
Обчислення арксинуса
cabs(x)
Знаходження абсолютного значення комплексного числа
ceil(x)
Знаходження найменшого цілого, більшого чи рівного х
cos(x)
Обчислення косинуса
cosh(x)
Обчислення гіперболічного косинуса
exp(x)
Обчислення функції експоненти
fabs(x)
Знаходження абсолютного значення типу double
floor(x)
Знаходження найбільшого цілого, меншого чи рівного х
fmod(x/y)
Знаходження залишку від ділення х/y
frexp(x)
Розкладання х як добутку мантиси на експоненту 2n
labs(x)
Знаходження абсолютного значення типу long
ldexp(x)
Обчислення x * 2exp
log(x)
Обчислення натурального логарифма
log10(x)
Обчислення десяткового логарифма
pow(x,y)
Обчислення х в степені у
sin(x)
Обчислення синуса
sinh(x)
Обчислення гіперболічного синуса
sqrt(x)
Знаходження квадратного корня
tan(x)
Обчислення тангенсу
tanh(x)
Обчислення гіперболічного тангенсу
1.5. Функція введення даних scanf.
За допомогою функції scanf відбувається зчитування значень із стандартного пристрою вводу (клавіатури) і присвоєння їх змінним вихідної програми.
Приклади:
int x;
. . . . .
scanf(“%d”, &x); /* зчитування із клавіатури та присвоєння змінній x значення цілого типу */
int x;
double y;
. . . . .
scanf(“%d %lf ”, &x, &y); /* зчитування із клавіатури та присвоєння змінній x значення цілого типу, а змінній y – значення типу double */
1.6. Функція виводу даних printf.
За допомогою функції printf здійснюється вивід інформації на дисплей. Синтаксис виклику функції printf має наступний вигляд:
printf (керуючий текстовий рядок, аргумент1, аргумент2,…);
У керуючому текстовому рядку може міститися інформація двох різних видів:
символи що друкуються текстуально;
специфікації формату;
аргумент1, аргумент2… – параметри що виводяться, які можуть бути змінними, константами чи виразами, що обчислюються перед виводом на друк.
У випадку виводу текстового фрагменту на екран дисплея, керуючий текстовий рядок являє собою текстовий фрагмент.
Наприклад:
printf (“ Текстовий рядок ”);
У цьому випадку на екран буде виведено текстовий рядок.
У випадку виводу числових даних на екран дисплея, керуючий текстовий рядок повинен містити специфікації формату. Окрім того, після керуючого текстового рядка необхідно задати список аргументів, кількість яких повинна відповідати кількості специфікацій формату. Перший аргумент співставляємо з першою специфікацією формату, другий аргумент – з другою і т.д.
Приклад:
printf (“ Значення змінних а = %d та b = %lf ”, x, y);
де “значення змінних a = та b = ” – текстовий рядок, що містить специфікації формату %d і %lf .
x, y – аргументи.
Інформація, що буде виведена на екран дисплею, матиме вигляд (вважається, що x та y було попередньо присвоєно відповідні значення 5 та 3.14):
Значення змінних а = 5 та b = 3.14
Специфікація формату визначається типом аргумента згідно з табл. 4 Таблиця 4
Специфікація формату
Тип аргумента
%і або %d
цілий знаковий
%с
символьний
%s
текстовий рядок
%e
з плаваючою крапкою
(eкспоненціальний запис)
%f
з плаваючою крапкою
(десятковий запис)
%lf
з плаваючою крапкою подвійної точності
(десятковий запис).
%u
цілий беззнаковий
1.7. Структура типової програми .
#include <stdio.h> /* включення файлів stdio.h та math.h */
#include <math.h> /* у вихідну програму*/
void main(void) /* визначення головної функції*/
{
int x = 5; /* визначення змінної х (оголошення з ініціалізацією
значення */
double y, z; /* оголошення змінних у та z*/
scanf( “%lf”, &y ); /* зчитування з клавіатури значення типу double та присвоєння його змінній y */
z=x+pow(y,2);
printf(“x = %d, z = %lf ”, x, z ); /* вивід на дисплей значень змінних x та z */
}
1.9. Побудова блок-схем алгоритмів програм.
Основні умовні графічні позначення для побудови блок-схем алгоритмів програм та правила їх використання наведені в табл. 5.
Таблиця 5
Умовне графічне позначення
Правила використання
Початок програми (підпрограми)
Кінець програми (підпрограми)
Введення/виведення даних для стандартних пристроїв введення-виведення (клавіатура, дисплей); у межах блока вказуються ідентифікатори змінних для введдення даних або вирази, значення яких виводяться
Виконання дій; у межах блока вказуються дії, які необхідно виконати. У даному випадку обчислюється значення виразу і обчислене значення присвоюється змінній
Розгалуження алгоритму програми залежно від виконання умови; у межах блока вказується вираз, результат якого визначає подальший хід виконання алгоритму програми
Виконання циклу; у межах блока вказуються межі діапазону значень параметру циклу та алгоритм (вираз), за яким змінюється параметр циклу
Виконання підпрограми (процедури чи функції); у межах блока вказується заголовок (ім’я та параметри) підпрограми(процедури чи функції)
Виведення даних на папір (принтер); у межах блока вказується список виразів, значення яких виводяться
Лінії з’єднань між блоками
Переходи на іншу сторінку; використовуються, якщо блок-схема розташована на кількох сторінках; N – номер сторінки, M – номер блоку
Перехід у межах сторінки
2. ЗАВДАННЯ
2.1. Домашня пiдготовка до роботи
1. Ознайомитися із структурою програми написаною мовою Cі.
2. Ознайомитися з типами даних мови Cі.
3. Ознайомитися з операціями та функціями мови Cі.
4. Вивчити правила побудови ідентифікаторів, виразів та присвоєння значень змінним мови Cі.
5. Ознайомитися з умовними графічними позначеннями для побудови блок-схем алгоритмів.
Скласти програму мовою Cі для розрахунку значення виразу. Дані для роботи беруться з табл. 5 за вказівкою викладача.
Таблиця 5
№ п/п
Вираз
Значення аргументів
1
x=2.632, y=0.731
2
x=3.142, z=0.543
3
x=4.112, y=1.628
4
x=2.361, y=1.149
5
x=2.735, z=7.218
6
y=6.153, z=1.001
7
x=12.394, y=7.139
8
z=9.761
9
x=2.14, y=0.578
10
x=1.155, y=3.981
11
x=15.241, y=7.118
12
x=0.067, y=3.017
13
x=5.168, z=1.569, y=3.022
14
x=2.134, y=0.129
15
x=0.013, z=1.245
16
y=7.315, z=3.127
17
x=1.839, y=3.821, z=0.349
18
x=1.549, y=7.317
19
x=4.123, y=2.395
20
x=0.712, y=3.161
21
x=166.124, z=15.839
22
x=2.531, y=0.193
23
x=4.597, y=7.954
24
x=1.413, y=0.057
25
x=0.357, y=2.031
26
x=1.769, y=1,235
27
x=12.689, y=0.593, z=1.842
28
x=0.894, y=13.464
29
x=12.603, y=11.591, z=0.588
30
x=5.678, y=8.942, z=0.588
31
x=10.894, y=6.445
32
x=8.499, y=0.586, z=1.941
33
x=0.894, y=10.456
34
x=10.541, z=8.991
35
x=0.489, y=5.441, z=0.291
2.2. Робота в лабораторії
Ввести в комп'ютер програму, написану мовою Cі згідно з отриманим завданням.
Відлагодити програму. При необхідності скоригувати блок-схему алгоритму та програму у відповідності з виявленими логічними та синтаксичними помилками.
Остаточні версії блок-схеми, програми та отримані результати занести у звіт з лабораторної роботи.
Здати звіт з лабораторної роботи.
3. ЗМIСТ ЗВIТУ
Номер і назва лабораторної роботи.
Повний текст завдання.
Остаточна версія блок-схеми алгоритму.
Список ідентифікаторів констант, змінних, функцій, використаних у блок-схемі алгоритму і програмі, та їх пояснення.
Остаточна версія програми.
Результати роботи програми.
* Зразок оформлення звіту наведений в додатку А.
Додаток А
Довідковий зразок оформлення звіту
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
ІКТА
кафедра ЗІ
З В І Т
до лабораторної роботи №1
з курсу: «Алгоритмічні мови та програмування»
на тему: «Прості програми лінійної структури»
Варіант № 36
Виконав: ст. гр. ІБ-11
Коваль А.В.
Прийняв: Будз Б.Д.
Львів 2008
ЗАВДАННЯ
Скласти програму мовою Cі для розрахунку значення виразу при x=4.597, y=7.954. Забезпечити ввід аргументів з клавіатури та вивід результату на дисплей.
БЛОК-СХЕМА АЛГОРИТМУ
СПИСОК ІДЕНТИФІКАТОРІВ КОНСТАНТ, ЗМІННИХ, ФУНКЦІЙ, ВИКОРИСТАНИХ У БЛОК-СХЕМІ АЛГОРИТМУ І ПРОГРАМІ, ТА ЇХ ПОЯСНЕННЯ
x, y – змінні дійсного типу, які є аргументами виразу;
z – змінна дійсного типу, якій надається значення результату обчислення виразу;
main() – головна функція;
printf() – функція виводу даних;
scanf() – функція вводу даних;
sin(х) – математична функція обчислення синуса від х;
pow(x,y) – математична функція обчислення xy;
ТЕКСТ ПРОГРАМИ
#include <stdio.h>
#include <math.h>
void main(void)
{double x, y, z;
printf(“Vvedit znachenja x=”); scanf(“%lf”, &x );
printf(“Vvedit znachenja y=”); scanf(“%lf”, &y );
z=sin(y)+pow(x,2);
printf(“rezultat = %lf ”, z);
}
РЕЗУЛЬТАТ РОБОТИ ПРОГРАМИ
Vvedit znachenja x = 4.597
Vvedit znachenja y = 7.954
rezultat = 21.27078701
ІНСТРУКЦІЯ ДО ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ № 2
ПРОГРАМИ З РОЗГАЛУЖЕНИМИ ТА ЦИКЛІЧНИМИ АЛГОРИТМАМИ
Мета роботи – вивчити оператори мови Сі та основні функції введення-виведення даних, навчитися складати та відлагоджувати розрахункові програми з розгалуженими та циклічними структурами.
ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
Оператори є основними елементами, із яких будується програма на мові Cі. Оператор є закінченою інструкцією для комп’ютера. Ознакою оператора є символ “ ; ”, що його завершує. Тому, наприклад, якщо number = 4 є виразом (який може бути частиною більшого виразу), то number = 4; є оператором.
1.1. Пустий оператор “ ; ”.
Пустий оператор – це оператор, який складається лише із крапки з комою “ ; ”.
Синтаксис:
;
Даний оператор може з’являтися в довільній частині програми, де за синтаксисом може знаходитись оператор. Виконання пустого оператора не змінює стану програми. Пустий оператор найчастіше використовується тоді, коли за синтаксисом необхідна наявність оператора, який б не виконував ніяких дій, зокрема в операторах do, for, if, while.
Приклад:
for(i = 0; i < 10; i++)
;
В наведеному прикладі у третьому виразі оператора циклу for значення змінної і інкрементується, доки і не стане рівним 10.
1.2. Оператор-вираз.
Синтаксис:
<вираз>;
Оператор-вираз може бути записаний лише там, де по синтаксису допустимий оператор.
Приклад:
x = y + 3; /* приклад 1*/
x++; /* приклад 2*/
f(x); /* приклад 3*/
В першому прикладі змінній х присвоюється значення y + 3.
В другому прикладі змінна х інкрементується.
В третьому прикладі показанно вираз виклику функції.
1.3. Умовний оператор if.
Умовний оператор дає змогу змінити хід виконання програми залежно від результату перевірки значення деякого виразу логічного типу.
Синтаксис:
if <вираз>
<оператор1> [else <оператор2>]
де if, else – ключові слова мови Cі;
<вираз> – вираз логічного типу;
<оператор1> – оператор, який виконується, якщо значення виразу <вираз> є істинне (true); <оператор2> – довільний оператор, який виконується, якщо значення виразу <вираз> не є істинне (false). Частина умовного оператора обмежена квадратними дужками є необов’язковою.
Якщо значення виразу <вираз> є false, однак конструкція else пропущена, то керування передається на оператор, що знаходиться в програмі за оператором if.
Приклад:
if (a < 10)
a = 10;
else
a = 15;
В даному прикладі показано, що змінній а присвоюється значення 10 тоді, коли значення виразу (a < 10) – true, тобто умова виконується; в іншому випадку, якщо значення виразу false, (тобто (а > = 10) або (а > 10)), змінній а присвоюється значення 15.
В одному операторі можна використовувати стільки конструкцій else if, скільки потрібно, що ілюструється на даному прикладі:
if (a < 10)
a = 10;
else if (a < 15)
a = 15;
else if (a < 20)
a = 20;
else
a = 25;
Існує правило, яке говорить, що else відповідає найближчому if, крім тих випадків, коли присутні фігурні дужки.
Приклад1:
if (number > 6)
if (number < 12)
printf (“Вивід змінних … ”);
else
printf (“Вивід змінних завершено ! ”);
При виконанні програми результат буде наступним:
Число Результат
5 Немає
10 Вивід змінних …
15 Вивід змінних завершено !
Якщо ми хочемо, щоб else відповідав першому if , необхідно даний фрагмент оформити наступним чином:
if (number > 6)
{
if (number < 12)
printf (“Вивід змінних … ”);
}
else
printf (“Вивід змінних завершено !”);
Тепер результат виглядатиме так:
Число Результат
5 Вивід змінних завершено !
10 Вивід змінних …
15 Немає
В мові Сі є короткий спосіб запису одного із видів оператора if else. Він називається “Умовним виразом” і використовує операцію умови ? : . Ця операція складається із двох частин і містить три операнда. Нижче наводиться приклад оператора, за допомогою якого знаходиться абсолютне значення числа:
x = (y < 0 ) ? –y : y;
Cенс оператора полягає у наступному:
Якщо y < 0 то x = -y; в іншому випадку x = y.
В загальному випадку умовний вираз можна записати наступним чином:
<вираз1> ? <вираз2> : <вираз3>;
1.4. Оператор циклу з передумовою while.
Оператор циклу while визначає ччоперації, які циклічно виконуються до тих пір, поки вираз, що перевіряється не стане false або рівним 0. Оператор while – це цикл з передумовою; рішення, чи виконувати в черговий раз тіло циклу, приймається перед початком його проходження.
Оператор, що утворює тіло циклу, може бути або простим або складеним.
Синтаксис простого оператора:
while (вираз) /*простий оператор*/
<oператор>
Приклад:
while (i < 0)
printf(“Значення змінної і від’ємне”);
Оператор виконується в тому випадку, коли i < 0. Якщо значення і буде більшим чи рівним 0 ((i > 0) чи (і >= 0)), то тіло оператора while взагалі не буде виконуватись і управління зразу перейде на наступний за тілом циклу оператор програми.
Синтаксис складеного оператора :
while (вираз) /*складений оператор*/
{
<oператор1>
<oператор2>
}
Приклад:
while (i < 10)
{
i = 0;
i++;
printf(“Значення змінної і = %d”, i );
}
1.5. Оператор покрокового циклу for.
В операторі for використовуються три вирази, що керують роботою циклу; вони розділені символами “ ; ”.
Синтаксис:
for( [<ініціалізація>]; [<умовний вираз>]; [<корекція>])
<oператор>
Тіло оператора циклу for виконується до тих пір, поки <умовний вираз> не стане false або рівним 0. Якщо він із самого початку false, то тіло циклу не буде виконано жодного разу. <Ініціалізація> і <корекція> використовуються для ініціалізації і модифікації параметрів циклу чи інших значень.
Ініціалізуючий вираз (якщо він є) обчислюється тільки один раз до початку виконання якого-небудь із операторів циклу. Потім обчислюється умовний вираз і проводиться його оцінка наступним чином:
Якщо вираз що перевіряється true (не рівний нулю), то тіло циклу виконується один раз. Потім обчислюється величина виразу що коректується, і значення виразу що перевіряється визначається знову.
Якщо <умовний вираз> пропущений, то його значення приймається за істину і процес виконання продовжується. В цьому випадку оператор циклу for пердставляє собою безкінечний цикл, який може завершитись тільки при виконанні в його тілі операторів break, goto, return.
Якщо умовний вираз не істинний, то виконання оператора for завершується і управління передається наступному за ним оператору в програмі.
Оператор for – це цикл з передумовою: рішення, виконати в черговий раз тіло циклу чи ні, приймається до початку його проходження. Тому може бути так, що тіло циклу не буде виконано ні разу.
Оператор, що утворює тіло циклу, може бути як простим (приклад 1), так і складеним (приклад2)
Приклад1:
for( n = 0; n < 10; n++)
printf( “%d”, n);
Приклад2:
for( n = 0; n < 10; n++)
{
k = 5 * b;
printf( “%d”, k);
}
В даних прикладах тіло циклу виконується до тих пір, поки умова що перевіряється (n < 10), не стане false чи рівна нулю.
Операція “,” пов’язує два вирази в один і гарантує, що самий лівий вираз буде обчислюватись першим.
Приклад:
for( а = 1, в = 0; в < 10;
16.01.2013 12:01-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора