Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
СТАБІЛІЗОВАНЕ ДЖЕРЕЛО ЖИВЛЕННЯ
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра захисту інформації
Інформація про роботу
Рік:
2011
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Електроніка та мікросхемотехніка
Група:
ЗІ-32
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
Кафедра «Захисту інформації»
/
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни:
«ЕЛЕКТРОНІКА ТА МІКРОСХЕМОТЕХНІКА»
на тему:
«СТАБІЛІЗОВАНЕ ДЖЕРЕЛО ЖИВЛЕННЯ»
Технічне завдання…………………………………………………………………….……...
3
Вступ………………………………………………………………………..….....................
4
Стабілізатори напруги…….………………….………………………….…..….
5
Параметричні стабілізатори напруги.……………….………….…......
5
1.2 Компенсаційні стабілізатори напруги…………………….…….….....
7
Синтез структурної схеми.………………………………….…………….........
8
Структурна схема………… …………………………………………….……...
13
Розрахунок принципової схеми…………………………….………….….…...
14
Розрахунок стабілізатора…………….………………………………...
14
Розрахунок фільтра…………………………………………………….
18
Розрахунок випрямляча……………………….……..………………...
18
Розрахунок трансформатора…………………………………………..
19
Моделювання……………………….…………………………………………..
20
Висновок………………………………………………………………………...
Список використаної літератури…………………………………………......... 22
21
22
Технічне завдання
Варіант №2
Спроектувати стабілізоване джерело живлення, яке задовольняє наступні вимоги:
Uвих = 5В
Iн.ном = 4А
Iн.min = 1А
Uмер = 127В
fм = 50Гц
Кст. = 200
Uп.т. = 5 мВ
Дрег.= 10%
δм = 10%
Тос. -10…+150ºC
ВСТУП
Джерело живлення - елемент електричного кола, в якому зосереджена електрорушійна сила. Джерела живлення характеризуються значенням електрорушійної сили і внутрішнього опору.
Для будь-якого електронного пристрою необхідне джерело живлення. Сучасні джерела живлення повинні відповідати усім вимогам технічної документації, бути малогабаритними та раціонально побудованими. Окрім основних задач, які перед ними ставляться (стабілізація напруги), часто необхідно, щоб вони виконували додаткові, пов’язані з перетворенням параметрів вихідної напруги, вимоги.
Джерела живлення поділяються на первинні і вторинні.
Під первинними джерелами електроживлення розуміють перетворювачі енергії будь-якого виду (механічної, хімічної, теплової, світлової, тощо) в електричну. До таких джерел живлення відносять електромашинні генератори, акумулятори, гальванічні елементи, сонячні та атомні елементи тощо.
Вторинними джерелами живлення називають перетворювачі електричної енергії одного виду в електричну енергію іншого виду.
Більшість побутових предметів живляться або від гальванічних елементів, або від мережі електроживлення. Використання в якості джерела живлення гальванічних батарей неекономно. Тому збільшення технічних та економічних параметрів вторинних джерел електроживлення було і є важливою проблемою, вирішення якої в значній степені залежить від їх правильного вибору та проектування. Необхідність перетворення змінного струму в постійний викликана тим, що багато споживачів електричної енергії можуть працювати тільки на постійному струмі, або при роботі на постійному струмі мають кращі характеристики.
СТАБІЛІЗАТОРИ НАПРУГИ
Стабілізатори напруги — це електронні пристрої, призначені для підтримання сталого значення напруги з необхідною точністю в заданому діапазоні зміни напруги джерела або опору навантаження (дестабілізуючі чинники). За принципом роботи стабілізатори напруги поділяються на параметричні та компенсаційні. Параметричний метод стабілізації базується на зміні параметрів нелінійного елемента стабілізатора, залежно від зміни дестабілізуючого чинника, а стабілізатор називають параметричним.
В компенсаційному методі стабілізації у вимірювальному елементі порівнюється величина, що стабілізується, з еталонною і виробляється сигнал розузгодження. Цей сигнал перетворюється, підсилюється і подається па регулювальний елемент.
1.1 ПАРАМЕТРИЧНІ СТАБІЛІЗАТОРИ НАПРУГИ
Параметричний стабілізатор напруги на базі стабілітрона пока зано на рис. 1.1.
Особливості роботи такого стабілізатора напруги базуються на то му, що напруга стабілітрона на зворотній ділянці його вольт-амперної характеристики Uст.доп змінюється незначно в широкому діапазоні зміни зворотного струму стабілітрона. Тобто коливання напруги на вході стабілізатора зумовлюють значну зміну струму стабілітрона при незначних змінах напруги на ньому.
/
Рис. 1.1. Схема параметричного стабілізатора напруги
Стабілізатори характеризуються коефіцієнтом стабілізації
який для параметричних стабілізаторів становить Кст.u = 2030.
Рівняння електричної рівноваги для такого стабілізатора має виг ляд: U=Uн+ RБI, де RБ — баластний опір, необхідний для зменшен ня впливу дестабілізуючих чинників на напругу навантаження.
Опір баластного резистора ЛБ вибирають таким, щоб при номі нальному значенні напруги джерела U, напруга і струм стабілітрона теж дорівнювали номінальним значенням Uст/н, Iстн. Величину Iстн визначають за паспортними даними та виразом
Iст/н = (Iстн.мін +Iст.Макс)/2
Тоді, з рівняння електричної рівноваги, визначаємо баластний опір за виразом
RБ=
де Ін=Рн/Uн; UUd; І = Іст.н + Ін
Роботу параметричного стабілізатора зручно ілюструвати за допо могою вольт-амперної характеристики (ВАХ) стабілітрона та відпові дної графічної побудови навантажувальної прямої (рис. 1.2). Для по будови ВАХ стабілітрона за його паспортними даними через точку з координатами Uст.н, Iстн. проводять пряму лінію під кутом до осі координат, що визначається значенням динамічного опору стабілітрона Rд. Далі будуємо навантажувальну характеристику при номінальній напрузі джерела. Для цього визначаємо координати двох точок, через які проходитиме пряма. А саме, точка з координатою Uст/н, Iстн. та точка на осі ординат, яка визначається за виразом І = U/RБ. Через ці точки проводимо навантажувальну пряму.
/
Рис. 1.2. Графічна інтерпретація роботи параметричного стабілізатора напруги
Роботу стабілізатора перевіряють за умови його здатності забезпе чувати задане значення Uн при коливаннях вхідної напруги U. Для прикладу, якщо вхідна напруга змінюється в межах ±10%, то на виході стабілізатора коливання напруги Uн становить ±0,1% (рис. 2). Побу дова навантажувальних прямих при зміні напруги мережі в межах ±10% здійснюється шляхом паралельного зсуву навантажувальної ха рактеристики при номінальній напрузі мережі відповідно вліво і вправо на 0,1 U. За допомогою цієї побудови можна з'ясувати, чи при таких коливаннях напруги мережі забезпечуйтеся умови стабілізації, тобто, чи точки перетину зсунених навантажувальних характеристик з ВАХ стабілітрона не виходять за межі значень струмів стабілітрона Iстн.мін +Iст.Макс.
1.2 КОМПЕНСАЦІЙНІ СТАБІЛІЗАТОРИ НАПРУГИ
Робота компенсаційних (транзисторних) стабілізаторів напруги базується на порівнянні вихідної напруги стабілізатора з еталонною. Якщо вони не рівні між собою, то різниця цих напруг підсилюється й подається на регулювальний елемент, який відновлює вихідну напругу до стабілізованої величини. Такі стабілізатори дозволяють розширити діапазон стабілізованих напруг та забезпечити вищу якість стабіліза ції (Кст.u 50) порівняно з параметричними стабілізаторами.
За способом вмикання регулювального елемента відносно наван таження, компенсаційні стабілізатори поділяють на послідовного та паралельного типів.
На рис. 1.3 зображено компенсаційний стабілізатор послідовного типу.
/
Рис. 1.З. Схема компенсаційного стабілізатора напруги
Транзистор VT1 виконує функцію регулювального елемента, а транзистор VT2 — функцію підсилювального елемента. Еталонна на пруга задається з допомогою стабілітрона VD. Вона порівнюється з напругою на резисторі R2, яка пропорційна вихідній напрузі стабіліза тора, тому що цей резистор є плечем дільника напруги R1, R2. Різниця цих напруг підсилюється транзистором VT2 і виділяється на резисторі Rу Напруга на цьому резисторі є вхідною напругою регулювального елемента VT1 і, тому, зумовлює зміну напруги емітер-колектор VT1, завдяки чому забезпечується стабілізація вихідної напруги.
СИНТЕЗ СТРУКТУРНОЇ СХЕМИ
Структурна схема стабілізованого джерело живлення наведена на рис. 2.1 і складається з трансформатора Тр, випрямляча В, згладжуючого фільтру Ф і стабілізатора.
Рис. 2.1. Структурна схема стабілізованого джерела живлення
Трансформатор — пристрій, що використовується для зміни напруги й сили змінного струму. Трансформатор складається з обмоток на спільному осерді. Одна з обомоток під'єднана до джерела змінного струму. Ця обмотка називається первинною. Інша обмотка, вторинна, служить джерелом струму для навантаження. Створений струмом у первинній обмотці змінний магнітний потік викликає появу е.р.с. у вторинній обмотці, оскільки обидві обмотки мають спільне осердя. Співвідношення е.р.с. у вторинній обмотці й напруги на первинній залежить від кількості витків у обох обмотках.
Випрямляч – це електронний пристрій, який призначений для перетворення змінної напруги в постійну. Випрямлячі поділяються за такими основними ознаками:
1.За кількістю фаз первинної обмотки трансформатора випрямлячі поділяються на однофазні і трифазні.
2.За кількістю фаз вторинної обмотки трансформатора на однофазні, двофазні і трифазні.
3.За кількістю імпульсів струму у вторинній обмотці трансформатора за період частоти мережі на однотактні і двотактні.
4.За схемою з’єднання вентилів: з послідовним ввімкненням вентилів і вторинної обмотки трансформатора, мостові , каскодні.
5.В залежності від призначення на керовані і некеровані.
Основні схеми випрямлячів:однопівперіодна схема випрямлення, двопівперіодна схема випрямлення, однофазна мостова схема випрямлення.
Однопівперіодна схема випрямлення
Рис.2.2. Однопівперіодна схема випрямлення
Основна превага однопівперіодної схеми випрямлення – це її простота. До недоліків можна віднести:
велика маса і розміри трансформатора, які пов’язані з поганим використанням вторинної обмотки трансформатора і наявністю підмагнічення осердя трансформатора постійною складовою струму;
велике значення зворотної напруги на діоді;
велике амплітудне значення струму через діод;
велике значення коефіцієнта пульсації і низька частота пульсації, що приводить до збільшення маси і габаритних розмірів згладжуючого фільтра.
Двопівперіодна схема випрямлення з середньою точкою
Рис.2.3. Двопівперіодна схема випрямлення з середньою точкою
Основні переваги двопівперіодної схеми випрямлення з середньою точкою:
розміри і маса трансформатора значно менші, оскільки значно зменшується підмагнічення трансформатора постійною складовою струму;
краще використовуються обмотки трансформатора;
амплітудне значення струму через діод зменшується в два рази;
значно зменшуються розміри, маса згладжуючого фільтра за рахунок зменшення коефіцієнта пульсацій і збільшення частоти пульсації.
За значенням зворотної напруги на один діод розглянуті схеми випрямлення рівноцінні.
Недолік такої схеми випрямлення є необхідність використання вторинної обмотки трансформатора з середньою точкою.
Однофазна мостова схема випрямлення
Рис.2.4. Схема однофазної мостової схеми випрямлення
Основні переваги однофазної мостової схеми випрямлення
розміри і маса трансформатора значно менші за рахунок кращого використання вторинної обмотки трансформатора;
не потрібно спеціального виводу від середньої точки вторинної обмотки трансформатора;
зменшена в два рази зворотна напруга, яка прикладається до одного діода.
Згладжуючі фільтри
На виході випрямляча ми отримуємо пульсуючу напругу в складі якої крім постійної складової є змінні складові, тому через навантаження буде проходити пульсуючий струм. Для послаблення змінної складової випрямленої напруги або для зменшення пульсацій застосовують згладжуючі фільтри. Ці фільтри призначені для згладження пульсацій випрямленої напруги до значення, яке допустиме за умовами експлуатації певного електронного пристрою. Крім зменшення змінної складової згладжуючі фільтри повинні забезпечувати мінімальні втрати постійної складової випрямленої напруги. Отже, згладжуючі фільтри повинні задовольняти наступні вимоги:
1.Фільтр не повинен помітно спотворювати форму струму навантаження. Це може мати місце при швидких змінах опору навантаження, що може протидіяти швидкій зміні напруги і струму.
2.Власна частота коливань фільтра повинна бути нижча ніж нижня частота змінної складової випрямленої напруги. Якщо ця вимога не буде виконуватися, то можливі резонансні явища і зростання амплітуди пульсацій на окремих частотах.
3.Перехідні процеси в фільтрі не повинні викликати значного підвищення напруги або викидів струму в навантаженні.
4.Згладжуючий фільтр повинен бути економічним, мати малу масу, габаритні розміри і вартість.
Індуктивні згладжуючі фільтри
Індуктивний фільтр складається з індуктивності , яка ввімкнена послідовно з опором навантаженням (рис.2.5). Змінна складова струму створює в осерді дроселя магнітний потік, який індукує в його обмотці проти е.р.с., яка протидіє зміні струму в колі навантаження.
Рис.2.5. Індуктивний згладжуючий фільтр
Переваги індуктивних фільтрів:
простота;
малі втрати потужності;
мала зміна вихідної напруги при зміні струму навантаження;
практично неперервний струм у навантаженні, що полегшує режим роботи трансформатора і випрямляючих діодів.
Недоліки індуктивних фільтрів:
можливість появи на виводах дроселя підвищеної напруги при різкому зменшенні струму в навантаженні;
фільтр є джерелом електромагнітних завад;
велика маса і габаритні розміри.
Індуктивні фільтри найбільш ефективні при великих струмах і малих опорах навантаження. Застосовуються в потужних випрямляючих пристроях де вони забезпечують хороше згладжування пульсацій.
Ємнісні згладжуючі фільтри
Ємнісний фільтр представляє собою конденсатор, який шунтує опір навантаження (рис.2.6). Ємнісний фільтр забезпечує ефективне згладжування при великих значеннях опору навантаження і малих струмах.
Рис.2.6. Схема ємнісного згладжуючого фільтра
Основний недолік ємнісних фільтрів – це необхідність застосування випрямляючих діодів, які розраховані на велике амплітудне значення струму.
Компенсаційний стабілізатор постійної напруги послідовного типу
Рис.2.7.Електрична схема компенсаційного стабілізатора постійної напруги послідовного типу
СТРУКТУРНА СХЕМА
Рис. 3.1.
Тр – трансформатор
В – випрямляч
Ф – фільтр
Ст – стабілізатор
4. РОЗРАХУНОК ПРИНЦИПОВОЇ СХЕМИ
4.1. РОЗРАХУНОК СТАБІЛІЗАТОРА
Розрахунок починаємо з визначення мінімальної напруги на вході стабілізатора:
де Uке.min ( мінімальна напруга між емітером і колектором регулюючого транзистора. Для кремнієвого транзистора Uке.min =(4 ... 7) В; (Uвих ( відхилення напруги на виході стабілізатора від номінальної, (Uвих = 0,1·Uном.
Номінальне і максимальне значення напруги на вході стабілізатора з врахуванням відхилення вхідної напруги (н буде дорівнювати:
Визначаємо максимальний спад напруги на колекторі регулюючого транзистора VT3:
Знаходимо максимальну потужність, яка розсіюються на колекторі регулюючого транзистора:
При виборі регулюючого транзистора керуємося такими вимогами :
Вибираємо регулюючий транзистор VT3 типу КТ819А з відповідними електричними параметрами: (3=15; Uке.доп=40В; Iк.доп=10А Pк.доп.=60Вт.
Визначаємо струм бази регулюючого транзистора :
Якщо Іб3>10мА, потрібно використовувати додатковий транзистор VT1.
Вибираємо додатковий транзистор VT1 типу КТ819Б з відповідними електричними параметрами:
(1min=20; (1max=225; Uке.доп=50В; Iк.доп=10мА Pк.доп.=60Вт
Максимальна потужність розсіювання додатковим транзистором:
Розрахунок проводимо при використанні транзистора із середньостатистичними параметрами:
Визначаємо струм бази додаткового транзистора:
Приймаємо значення струму колектора підсилювального транзистора VT2 з умови:
Струм Iк2 дуже малий, тоді вибираємо Iк2 = (0,5 ... 2) мА.
Приймаємо: Iк2= 1мА
Вибираємо тип підсилюючого транзистора VT2 типу КТ3102Б для якого відомі електричні параметри: Ік.доп=100мА ; Uке.доп=50В ; (min= 200; (max=500 ; Pк.доп=0,25Вт.
Знаходимо значення струму бази транзистора VT2 в режимі спокою:
Вибираємо тип кремнієвого стабілітрона, який повинен мати номінальну напругу стабілізації:
Вибираємо тип кремнієвого стабілітрона VD6 типу КС133А, для якого відомі електричні параметри: Ucт=3,3В; Іст.min=3мА; Іст.max=81мА; rд=180 Ом.
Знаходимо коефіцієнт ділення подільника напруги на резисторах R6, R7, R8:
Вибираємо струм подільника Іп1 = (1 ... 2) мА і знаходимо значення сумарного опору подільника:
Оскільки вихідна напруга стабілізатора повинна регулюватися в границях (10%, а напруга стабілізації стабілітрона може також змінюватися в границях від Uст.min до Uст.max, то визначаємо опір нижнього плеча подільника для крайніх значень Uст і Uвих:
Приймаємо значення R8=Rn.min.=1350 Ом.
Визначаємо значення опорів подільника:
Зі стандартного ряду Е12 виберемо такі резистори:
R6 = 680 Ом; R7 = 470 Ом;
Зі стандартного ряду Е24 виберемо такий резистор:
R8 = 1300 Ом;
Розраховуємо потужність, що розсіюється на резисторах R6, R7, R8.
Опір резистора R2 розраховуємо з умови забезпечення протікання через стабілітрон додаткового струму:
Зі стандартного ряду Е12 виберемо такий резистор:
R2 = 390 Ом.
Розраховуємо потужність, що розсіюється на резисторі R2:
.
Задаємося значенням напруги додаткового джерела живлення підсилювального каскаду на транзисторі VT2 рівною E0 >Uвхmax і розраховуємо значення резистора R1
Зі стандарту Е12,приймаємо R1=18кОм.
Розраховуємо потужність, що розсіюється на резисторі R1:
Визначаємо коефіцієнт підсилення за напругою підсилювального каскаду на транзисторі VT2:
,
де
Знаходимо значення коефіцієнта стабілізації стабілізатора:
Напруга Е0 може бути вибрана рівною Uвх.min, якщо розрахований коефіцієнт стабілізації Кст більший від заданого. При цьому спрощується принципова схема стабілізатора, оскільки відпадає необхідність у додатковому джерелі.
Вибираємо тразистор VT4 типу КТ817А для якого відомі електричні параметри: Ік.доп=3А ; Uке.доп=25В ; (3= 25; Pк.доп=25Вт.
Задаємося максимально допустимими значенням потужності, яка може розсіюватися на колекторі регулюючого транзистора VT1 в режимі перенавантаження Pк1доп=60Вт і знаходимо значення опору захисту R:
де Uбе3 ( напруга відкривання транзистора захисту VT3. Для кремнієвих транзисторів Uбе3=0,6В.
Приймаємо R5=1,2 Ом.
Розраховуємо потужність, що розсіюється на резисторі R5:
Встановлюємо максимальний струм спрацювання схеми захисту ІЗmax=(2 ... 3)Іном=4А і визначаємо напругу зміщення транзистора VT4
Задаємося значенням струму подільника напруги на резисторах R3 і R4:
Iп2 =(1 ... 2)мА і знаходимо значення резисторів цього подільника:
Приймаємо R4=4300Ом і R3=820кОм.
Розраховуємо потужність, що розсіюється на резисторах R3 та R4:
Коефіцієнт корисної дії стабілізатора знаходимо використовуючи наступний вираз:
де
4.2. РОЗРАХУНОК ФІЛЬТРА
Визначаємо напругу на фільтрі:
Струм, що тече через фільтр, визначаємо за виразом:
Напруга пульсації на вході стабілізатора Un:
Внутрішній опір трансформатора
де В − коефіцієнт втрат в трансформаторі, який залежить від його номінальної потужності (табл. 1).
Табл. 1.
Номінальна потужність, Вт
В
4...15
1,25
15...33
1,17
33...55
1,12
55...105
1,08
Більше 105
1,05
Ємність конденсатора фільтра
Вибираємо конденсатор з ряду Е24:
Е24:
4.3. РОЗРАХУНОК ВИПРЯМЛЯЧА
Напругу на випрямлячі:
Струм, що тече через випрямляч, визначаємо за виразом:
Зворотна напруга на діоді:
де В=0,9÷1,2В
Напруга на виході випрямляча під навантаженням
Схема випрямлення – однофазна, мостова.
Діод VD2 вибираємо зі співвідношення
Вибираємо діод VD2 типу D102
4.4. РОЗРАХУНОК ТРАНСФОРМАТОРА
Якщо в схемі використано мостовий випрямляч, то номінальна потужність трансформатора
де А = 1,2 − коефіцієнт форми струму; UD − спад напруги на одному діоді мостового випрямляча. Для кремнієвих діодів можна прийняти UD = 1 В.
Повний активний опір фази випрямлення:
Індуктивність розсіювання трансформатора:
де - магнітна індукція в магнітопроводі(≤1,5Тл).
S=1 – число стержнів магнітопроводу.
(коефіцієнт для однофазної мостової схеми).
- для однофазної мостової схеми.
Основний розрахунковий параметр:
де m=2 – число імпульсів випрямленої напруги(для однофазної мостової схеми)
Кут зсуву за рахунок :
B=0,9 F=4,2 D=1,8
Напруга вторинної обмотки трансформатора:
Струм вторинної обмотки трансформатора:
5. МОДЕЛЮВАННЯ
Моделювання стабілізованого джерела живлення проводимо за допомогою «Micro-Cap».
Принципова схема стабілізованого джерела живлення.
/
Висновок
Компенсаційний стабілізатор напруги на транзисторах складається з регулюючого транзистора VT3, джерела опорної напруги на кремнієвому стабілітроні VD5, підсилюючого транзистора VT2, який виконує також функцію порівняння і вихідного подільника напруги на резисторах R6, R7, R8. Резистор R2 забезпечує необхідне значення струму, який протікає через стабілітрон VD5. Частина вихідної напруги знімається з резистора R6 і подається на базу транзистора VT2 і порівнюється з опорною напругою, яка визначається напругою стабілізації стабілітрона VD1. При збільшенні напруги на виході стабілізатора, напруга на базі транзистора VT2 зростає, що приводить до збільшення струму бази і відповідно струму колектора транзистора VT2. При зростанні колекторного струму VT2 збільшується спад напруги на резисторі R1, а потенціал колектора VT2 і бази VT3 зменшується, що приводить до запирання транзистора VT3. Його опір зростає, а напруга на виході стабілізатора зменшується.
Схема захисту стабілізатора від короткого замикання на виході cкладається з транзистора VT4, резистора захисту R5. Спад напруги на резисторі захисту R5, який створюється струмом навантаження, прикладається до бази транзистора VT4 і є для цього транзистора від відкриваючий. Одночасно при допомозі опорів R3 і R4 на емітер транзистора VT4 подається напруга зміщення, яка підтримує транзистор VT4 в закритому стані. При досягненні струмом навантаження значення, при якому повинен спрацювати захист, спад напруги на R5 зростає і стає рівним напрузі відкривання VT4. Транзистор VT4 відкривається, напруга на його колекторі понижається, що приводить до закривання транзистора VT1 і VT3 При зменшенні струму навантаження транзистор VT4 закривається і стабілізатор працює в звичайному режимі.
Отже, у даному курсовому проекті я синтезував схему стабілізованого джерела живлення,котра стабілізує напругу на виході,зменшуючи пульсації напруги до потрібної величини, з заданою точністю,і задовольняє всі пункти технічного завдання.
Список використаної літератури
Електроніка та мікросхемотехніка в 2 ч. Аналогова схемотехніка. Конспект лекцій./ Укл.: Кеньо Г.В., Собчук І.С. – Львів: Видавництво Національного університету “Львівська Політехніка”, кафедра "Захист інформації", 2009. – 220с.
Китаев В.Е., Бакуняев А.А., Колканов М.Ф. Расчет источников электропитания устройств связи: Учеб. пособие для вузов / Под ред. А.А. Бокуняева. – М.: Радно и связь, 1993. – 232 с.
Основи електроніки та їх застосування. Львів – 2003. П.Г.Стахів. В.І. Коруд, О.Є.Гамола.
Полупроводниковые приборы: Транзисторы. Справочник под общей редакцией Горюнова.
Скаржепа В.А., Луценко А.Н. Электроника и микросхемотехника. Ч.1. Электронные устройства информационной автоматики: Учебник / Под общ. Ред.. А.А. Краснопрошиной. – Выща шк. 1989. – 431 с.
Справочное пособие по электротехнике и основам электроники под редакцией проф. А. В. Нетушила.
http://www.microelectronica.ru/tira/C2_14.html
http://radioamator.at.ua/publ/stabilizatori_naprugi/1-1-0-39
16.01.2013 12:01-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора