Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Розробка корпоративної комп’ютерної мережі організації
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2010
Тип роботи:
Курсовий проект
Предмет:
Комп'ютерні мережі
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
/
Курсовий проект
з дисципліни:
«КОМП’ЮТЕРНІ МЕРЕЖІ»
на тему:
« Розробка корпоративної комп’ютерної мережі організації »
Зміст
Технічне завдання
Вступ
1.Огляд основних технологій локальних та глобальних комп’ютерних мереж.........5
1.1 Особливості побудови локальних мереж……………..……………………………..7
1. 2 Особливості базових технологій локальних мереж……………………….…..9
2.Розроблення загальної структури корпоративної комп’ютерної мережі..……..15
3.Розроблення локальної мережі кампусу головного підрозділу організації. …..…..16
3.1. Розроблення загальної локальної мережі кампусу. …………………………..…16
3.2. Розроблення локальної мережі головного будинку кампусу.…………………....17
3.3. Вибір необхідного обладнання для локальної мережі кампусу. ………..………17
4.Структуризація ІР-мережі головного підрозділу.………………………….……20
5.Розроблення СКС центрального будинку кампусу...................................................22
Висновки………………………………..………………………………………………..23
Список використаної літератури………………………………………………….….24
Технічне завдання
Спроектувати корпоративну комп’ютерну мережу (ККМ) організації (навчального закладу, проектного інституту, банку, виробничого підприємства, заводу та ін.), яка повинна забезпечувати наступні послуги своїм корпоративним користувачам:
доступ до розподілених інформаційних, програмних, технічних ресурсів;
передавання мультимедійного трафіку;
аудіо-, відеозв’язок;
корпоративний телефонний зв’язок;
вихід в мережу Internet.
При виконанні курсового проекту необхідно:
розробити структуру корпоративної мережі, до складу якої входять локальна мережа головного підрозділу та локальні мережі географічно віддалених філій;
вибрати та обґрунтувати технології для побудови мережі кампусу головного підрозділу (Ethernet, Fast Ethernet, Gigabit Ethernet, Token Ring, 100VG-AnyLAN – в середині будинків, для об’єднання будинків між собою – технології FDDI, відповідні Ethernet, або ж безпровідні технології);
вибрати та обґрунтувати технології для побудови мережі доступу до віддалених філій ( виділених каналів (T1/E1), з комутацією каналів (КТМЗК, ISDN, xDSL), з комутацією пакетів (TCP/IP, X.25, Frame Relay), безпровідні технології та сателітарний зв’язок);
обґрунтувати вибір для локальної мережі головного підрозділу необхідного комунікаційного обладнання, мережевої операційної системи та стеку та стеку комунікаційних протоколів TCP/IP;
розробити структурну схему мережі головного підрозділу;
виконати структуризацію ІР-мережі головного підрозділу, визначити маску, унікальні ідентифікатори підмереж, ідентифікатори хостів у підмережах;
визначити основні характеристики мережі передавання даних.
Номер залікової книжки: 0709031
Вихідні дані для проектування, які визначаються на основі номера залікової книжки (НЗК) є наступними:
число географічно віддалених між собою мереж кампусів (центральна мережа та філії) n = 2( згідно з предостанньою непарною цифорою НЗК) ;
відстань між головною мережею та її найближчою філією d = 31 км (вона визначається трьома останніми цифрами НЗК);
мережа кампусу об’єднує n = 2 будинки ( згідно останньої цифри НЗК з табл.), максимальна відстань між будинками m = 4 км (згідно передостанньої цифри НЗК з табл.).
НЗК (для n - остання цифра, для m – передост.)
0
1
2
3
4
5
6
7
8
9
n, m
1
2
3
4
5
1
2
3
4
5
Отже, n=2; m=4;
кількість k вузлів в мережі центрального будинку кампусу головного підрозділу дорівнює добутку двох останніх цифр НЗК на 10 (kmin=100)
k =2ост.цифри НЗК * 10 = 310;
5) кількість маршрутизаторів в мережі кампусу p =5 (p=n+o n – кількість будинків у кампусі; o – рівне 3, сума двох цифр НЗК парна;)
6) для мережі головного підрозділу регіональним Internet-провайдером виділена наступна IP-адреса: 192.168.0.0 .
Вступ
З глибокої давнини людство намагалося винайти засоби організації зв’язку на далеку відстань. До таких засобів можна віднести димовий телеграф, сигнальні вогні та ін. Безпосереднім провісником сучасних КМ були телеграфна та телефонна мережі. Виникнення мереж передавання даних і розподіленого їх опрацювання було результатом науково-технічної революції та розвитку мікроелектроніки. У 50-х роках ХХ ст, коли з’явились досить потужні ЕОМ, виникла потреба зв‘язувати їх з одним або багатьма терміналами для ефективнішого використання їхніх ресурсів. Було створено системи з розподілом часу роботи цен
трального процесора, де кожному терміналу по черзі виділявся квант часу. Канали з’язку в такій системі були досить дорогими, і термінали використовували їх неефективно. Тому згодом учені розробили спеціальні пристрої (мультиплексори та концентратори), які збирали трафік (інформацію) з розташованих поблизу терміналів для спрямування його до центрального процесора. Елементом такої системи був фронтальний процесор, який виконував функції організації зв’язку.
Унаслідок еволюції мережа поступово набула сучасного вигляду. Тепер вона має багато центральних процесорів, терміналів та мереже зв’язку, яка складається з вузлів. Кожен вузол – це пристрій (комп’ютер, маршрутизатор) спеціалізований на виконання комунікаційних завдань. Для мередавання даних між вузлами використовують спеціальні магістральні канали. Замість терміналів часто стали використовувати персональкі комп’ютери.
Поряд зі створенням глобальних мереж науковці намагалися організувати передавання даних у локальній зоні. У 80-х роках були спроби організувати зв’язок між комп’ютерами на рівні одного підприємства з використанням місцевої АТС. Однак справжній розвиток КМ розпочався завдяки появі дешевих мікропроцесорів та ПК. Масове використання мікропроцесорів у вузлах та пристроях, а також ПК спонукало організувати надійний зв’язок між ними для сумісного використання ресурсів та розв’язування задач. З появою ПК та КМ стало можливим наблизити місце опрацювання інформації до місця її виникнення і таким чином збільшити ефективність роботи інформаційної системи.
1. Огляд основних технологій локальних та глобальних мереж передавання даних
Класифікація комп'ютерних мереж по області дії враховує географічний район, охоплений мережею, і, у меншій мірі, розмір мережі. Згідно такої класифікації виділяють наступні типи комп'ютерних мереж:
локальні (Local Area Network - LAN);
глобальні (Wide Area Network - WAN).
міські (Metropolitan Area Network - MAN);
Тип мережі в деякій мірі залежить від її розміру, тобто від кількості підключених комп'ютерів і користувачів: локальні мережі звичайно менші міських, які, у свою чергу, звичайно менші глобальних. В деякій мірі тип залежить також від фінансових ресурсів: глобальні мережі, як правило, коштують дорожче і вимагають великих витрат на підтримку, ніж локальні. Проте найбільш істотним чинником класифікації є географічна область, що покривається мережею.
Локальна мережа передавання даних (LAN) – це мережа з’єднаних між собою комп’ютерів або інших термінальних пристроїв, розміщених на невеликій території. Локальні мережі забезпечують користувачам доступ до розподілених ресурсів, розміщених на інших комп'ютерах.
Щоб полегшити управління великими локальними мережами, їх іноді розділяють на робочі групи. В цьому випадку в робочу групу входять користувачі, що мають доступ до одних і тих же ресурсів, таких як файли, принтери або програми. Наприклад, локальна мережа деякої компанії може бути розділена на робочі групи відповідно до таких її підрозділів, як фінансовий відділ, відділ продаж, відділ кадрів і т. д.
Локальні комп'ютерні мережі можуть скласти основу більших мереж, міських або глобальних, які утворюються шляхом з'єднання двох або більше локальних мереж.
Глобальна мережа передавання даних (WAN) - це мережа з’єднаних між собою з допомогою спеціального телекомунікаційного обладнання ліній зв’язку та апаратури передачі даних абонентів, розташованих на великій території. Сучасні МПД можуть передавати такі види трафіка як: комп’ютерний, голос, відеозображення і т.д. Абонентами глобальної мережі можуть бути як локальні комп’ютерні мережі так і окремі комп’ютери, різноманітні абонентські пункти з вбудованими процесорами та інше термінальне обладнання (наприклад, касові апарати, банкомати, вимірювальне обладнання і т.п.). WAN можуть охоплювати цілі держави та континенти.
Глобальні мережі поділяються на розподілені та централізовані. В розподілених глобальних мережах (наприклад, Інтернет) немає центрального пункту управління, а централізована глобальна мережа має центральний сервер або вузол, до якого підключені всі інші мережі.
Розподілені глобальні мережі є маршрутизованими мережами. Це значить, що пакети, які передаються з однієї локальної мережі в іншу, повинні пройти через шлюзи. Шлюз – це маршрутизатор, або комп'ютер, що конфігурується для виконання функцій маршрутизації.
Міська мережа (MAN) - за площею охоплення займає проміжне місце між локальними та глобальними мережами. Міська комп'ютерна мережа складається з двох або більшої кількості локальних мереж, розташованих на площі, приблизно рівній великому місту. Міська мережа є загальнодоступною комп'ютерною мережею з високими параметрами продуктивності. Термін "міська мережа" використовується не так часто, як „локальна” і „глобальна”, тому що міські мережі зустрічаються значно рідше. Більшість мереж обмежені межами будівлі або декількох будівель, отже, вони потрапляють в категорію локальних. Якщо ж вони тягнуться на більшу відстань, то, швидше за все, їх вузли досягають інших міст, областей або країн, потрапляючи, таким чином, в категорію глобальних мереж. Максимальна відстань між вузлами міської мережі приблизно дорівнює 80 кілометрам.
Корпоративні мережі (мережі масштабу підприємства) об’єднують велику кількість комп’ютерів на всіх територіях окремого підприємства. Вони можуть мати складні зв’язки і покривати місто, регіон чи навіть континент. Віддаль між окремими територіальними мережами можуть бути такими, що стає необхідним використання глобальних зв’язків. Корпоративні мережі забезпечують передавання даних між підрозділами одного відомства (корпорації, міністерства, організації, фірми і т.п.), розміщеними на певній території (будинок, місто, держава, континент). До їх складу можуть входити різні LAN і WAN та MAN, які використовують різнотипні лінії зв’язку, в т.ч. телефонні канали, радіо і супутниковий зв’язок. Корпоративні мережі часто використовують складне комунікаційне обладнання і апаратуру передавання даних.
Технологія ADSL
Технологія ADSL є варіантом DSL, в якому доступна смуга пропускання каналу розподілена між витікаючим трафіком, що входить, несиметрично, - для більшості користувачів трафік, що входить, значно істотніший, ніж витікаючий, тому надання для нього більшій частині смуги пропускання цілком виправдане (виключеннями з правила є електронна пошта, де об'єм і швидкість витікаючого трафіку бувають важливі). Звичайна телефонна лінія використовує для передачі голосу смугу частот 0,3..3,4 кГц. Щоб не заважати використанню телефонної мережі по її прямому призначенню, в ADSL нижня межа діапазону частот знаходиться на рівні 26 кГц. Верхня ж межа, виходячи з вимог до швидкості передачі даних і можливостей телефонного кабелю, складає 1,1 Мгц. Ця смуга пропускання ділиться на дві частини - частоти від 26 кГц до 138 кГц відведені витікаючому потоку даних, а частоти від 138 кГц до 1,1 Мгц - що входить. Смуга частот від 26 кГц до 1,1 Мгц була вибрана не випадково. Починаючи з частоти 20кГц і вище, загасання має лінійну залежність від частоти.
Такий частотний розподіл дозволяє розмовляти по телефону не перериваючи обмін даними по тій же лінії. Зрозуміло, можливі ситуації, коли або високочастотний сигнал ADSL -модема негативно впливає на електроніку сучасного телефону, або телефон із-за яких-небудь особливостей своєї схемотехніки вносить до лінії сторонній високочастотний шум або ж сильно змінює її АЧХ в області високих частот; для боротьби з цим в телефонну мережу безпосередньо в квартирі абонента встановлюється фільтр низьких частот (частотний роздільник, англ. Splitter), проникний до звичайних телефонів тільки низькочастотну складову сигналу і що усуває можливий вплив телефонів на лінію. Такі фільтри не вимагають додаткового живлення, тому мовний канал залишається у строю при відключеній електричній мережі і у разі несправності устаткування ADSL.
Передача до абонента ведеться на швидкостях від 1,5 до 8 Мбіт/з, хоча сьогодні існують пристрої, передавальні дані з швидкістю до 25 Мбіт/з (VDSL), проте в стандарті така швидкість не визначена. Швидкість службового каналу може варіюватися від 15 до 640 Кбит/с. Причому кожен канал може бути розділений на декілька логічних низькошвидкісних каналів. Максимальна швидкість лінії залежить від ряду чинників, таких як довжина лінії, переріз і питомий опір кабелю. Також істотний вклад до підвищення швидкості вносить той факт, що для ADSL лінії рекомендується вита пара (а не ТРП) причому екранована, а якщо це багатопарний кабель, то і з дотриманням напряму і кроку повива.
1.1 Особливості побудови локальних мереж
Локальна мережа передавання даних (LAN)- це мережа з’єднаних між собою з допомогою спеціального технічного і програмного забезпечення комп’ютерів, розташованих на невеликій території. Метою створення LAN є доступ до розміщених на інших комп’ютерах мережі розподілених ресурсів: інформаційних, програмних та технічних.
LAN будується за певними мережевими технологіями – наборами стандартних протоколів (правил) і використовують конкретні програмні і апаратні засоби, які реалізують ці протоколи.
Основними компонентами локальної мережі є комп’ютери, мережеві адаптери та фізичне середовище, яке з’єднує комп’ютери між собою. В локальних мережах використовуються комп’ютери двох типів:
1. Рядовий комп’ютер (клієнт) – це робоча станція, яка через мережу отримує доступ до розподілених ресурсів і призначена для розв’язування прикладних задач користувача.
2. Центральний комп’ютер (сервер) – це потужний комп’ютер, який містить розподілені ресурси, доступні до інших комп’ютерів (клієнтів).
Комп’ютери під’єднуються до мережі за допомогою спеціальних апаратних засобів, які називаються мережевими адаптерами (мережевими картами). Мережеві адаптери разом із спеціальними програмами – драйверами перетворюють повідомлення комп’ютерів у послідовність електричних сигналів, які поступають у фізичне середовище (кабелі), що з’єднують комп’ютери між собою.
Фізичне середовище призначене для передачі електричних сигналів між комп’ютерами, розміщеними на певній віддалі один від одного. Для зв’язку комп’ютерів між собою в локальних мережах найчастіше використовують кабелі на основі скручених пар, волоконно-оптичні та коаксіальні кабелі.
Важливою характеристикою LAN є її топологія. Розрізняють фізичну і логічну топологію (фізичні і логічні зв’язки) мережі. Фізична топологія – це конфігурація електричних зв’язків, утворених окремими сегментами фізичного середовища. Логічна топологія - це конфігурація інформаційних потоків в мережі.
Найбільш поширеними фізичними топологіями локальних мереж є "загальна шина", "зірка", "ієрархічна зірка" та "кільце".
При топології "загальна шина" пакет даних, який передається у фізичне середовище будь-яким комп’ютером, одночасно поступає на входи мережевих адаптерів всіх комп’ютерів, під’єднаних до цього середовища. Вводить цей пакет у свою пам’ять тільки той комп’ютер, який розпізнав у службовому полі пакету свою адресу. Цей тип топології характерний специфікаціям технології Ethernet, які описують побудову мережі на основі коаксіальних кабелів.
При кільцевій топології дані передаються послідовно по кільцю від одного комп’ютера до іншого, а у свою пам’ять їх вводить той комп’ютер, якому вони призначені. По кільцевій топології будуються мережі Token Ring тa FDDI.
Топології типу "зірка " та "ієрархічна зірка "будуються за допомогою спеціальної комунікаційної апаратури, найчастіше - концентраторів і комутаторів. Цей тип топології є найбільш характерним для сімейства технологій Ethernet.
Комунікаційні пристрої локальних мереж відповідають стандартам конкретних базових технологій і підтримують передавання даних по конкретному фізичному середовищі. Вони призначені для здійснення комутації між вузлами мережі, відновлення якості електричних сигналів, збільшення діаметру мережі, фізичної та логічної структуризації локальних мереж.
Фізичну структуризацію здійснюють з метою збільшення її довжини та числа комп’ютерів за допомогою повторювачів і концентраторів. Фізична структуризація дозволяє не тільки збільшити число PC і довжину мережі, але й підвищує її надійність.
Логічну структуризацію виконують з метою підвищення продуктивності і безпеки даних шляхом розбиття єдиного для всієї мережі фізичного середовища на окремі сегменти за допомогою мостів, комутаторів і маршрутизаторів. Логічна структуризація дозволяє локалізувати трафіки окремих сегментів і забезпечує одночасний обмін даними між комп’ютерами в межах кожного сегменту. Логічна структуризація не тільки підвищує ефективність мережі, але і зменшує можливість несанкціонованого доступу до даних.
1.2 Особливості базових технологій локальних мереж
Ethernet
В даний час з вiдносно невеликих комп’ютерних мереж зi швидкiстю передачi до 10 Мбiт/с найбiльш поширеною є Ethernet. Ця мережа призначена для об’єднання робочих станцiй рiзних установ (банкiв, офiсiв i т.п.) в локальну мережу. Мережа характеризується низькою вартiстю, простотою налаштування та експлуатацiї. Для даного типу мереж iснує достатньо великий набiр програмних та апаратних засобiв.
В якостi фiзичного середовища для даної мережi стандартом IЕЕЕ 802.3 визначенi два типи коаксiального кабеля, вита пара провiдникiв та оптоволоконний кабель. Вiдповiдно, розрiзняють чотири типи специфiкацiї середовища передачi: 10BASE5, 10BASE2, 10BASE-T i 10BASE-F. Однiєю з перших появилась специфiкацiя 10BASE5, яка визначає використання товстого коаксiального кабеля з дiаметром центрального мiдного провiдника 2,17 мм. Специфiкацiя 10BASE2 визначає використання тонкого коаксiального кабеля з дiаметром центрального провiдника 0,89 мм. Фiзичнi та електричнi характеристики кабеля впливають на такi параметри мережi, як дальність передачi по кабелю без повторювачiв, максимальне число станцiй, що пiдключенi до одного сегмента та iн. Щоб розрiзнити мережi на базi кабелiв цих типiв, в першому випадку говорять про мережу товста Ethernet, а в другому – тонка Ethernet.
В якостi магiстрального кабеля в системi 10BASE5 використовується кабель RG-11. Для системи 10BASE2 найчастiше використовують кабель RG-58. Кабель RG-11 характеризується бiльшою надiйнiстю та завадостiйкiстю, однак його вартiсть суттєво вища вартостi кабеля RG-58.
Максимальна довжина сегмента, тобто частини мережi без додаткових пiдсилювачiв (повторювачiв), для системи 10BASE5 складає 500 метрiв. До сегмента допускається пiдключення до 100 станцiй. На кiнцях сегмента розмiщуються термiнатори, що попереджають виникнення ефекту вiдбитої хвилi на кiнцi коаксiального кабеля. Термiнатор має такий же хвилевий опiр, як i коаксiальний кабель – 50 Ом. Для пiдключення станцiй до середовища передачi використовується спецiальний прийомопередавач (трансiвер) та адаптер. Довжина iнтерфейсного кабеля мiж адаптером i трансiвером може досягати 50 метрiв. Це дозволяє в достатньо великих межах змiнювати мiсцерозташування станцiй, не чiпаючи основний кабель, який прокладають вiд одного примiщення до iншого, як правило, в спецiальних монтажних коробах.
Для мереж системи 10BASE2 максимальна довжина сегмента складає 185 м, хоча деякi типи мережевих адаптерiв допускають збiльшення цього параметра до 200, а деякi, для адаптерiв 3СОМ – навiть до 300 метрiв. Максимальне число станцiй, що пiдключаються до сегмента, повинно бути не бiльше 30. Пiдключення станцiї здiйснюється за допомогою Т- i BNC-конекторiв з хвилевим опором 50 Ом. Т-конектор являє собою невеликий трiйник, який однiєю стороною пiдключається до мережевого адаптера, а двома iншими через BNC-конектори – до коаксiального кабеля. Термiнатор використовується для поглинання сигналiв на кiнцях коаксiального кабеля та попередження ефекту вiдбитої хвилi. Один з термiнаторiв (але не обидва) повинен бути заземленим. Iнакше мережа буде працювати нестабiльно.
В загальному, за рахунок використання вiдносно дешевого кабеля та вiдсутностi трансиверiв, вартiсть мережi Ethernet 10BASE2 є нижчою в порiвняннi з мережею Ethernet 10BASE5, у зв’язку з чим за нею закрiпилась назва CheapNet (дешева мережа).
Використовуючи спецiальнi повторювачi (репiтери), можна об’єднати мiж собою до п’яти сегментiв мережi. В цьому випадку максимальна довжина мережi Ethernet 10BASE5 складає 2,5 км, а максимальна довжина мережi Ethernet 10BASE2 – 1 км. Репiтери можуть розташовуватись на довiльній частині сегмента, утворюючи мережi рiзної кофiгурацiї – лiнiйної та розгалуженої.
Бiльше того, повторювачi дозволяють об’єднати мережi з товстим i тонким кабелем. В даний час з’явились багатопортовi повторювачi, якi дозволяють об’єднати декiлька сегментiв у виглядi зiркоподiбної структури. Таким чином, за допомогою повторювачiв може бути реалiзована топологiя локальної комп’ютерної мережi, близька до оптимальної.
Вдосконалення мережевих засобiв, i в першу чергу адаптерiв, дозволило широко використати витi пари провiдникiв в якостi середовища передачi локальних комп’ютерних мереж. Так, в рамках мережi Ethernet розроблена специфiкацiя 10BASE-Т, яка визначає використання в якостi середовища передачi витої пари провiдникiв категорiї 3 i довжиною кабеля до 100 метрiв. Основним структурним елементом мережi є концентратор (Hub), до якого радiальним чином пiдключаються робочi станцiї. Використовуючи декiлька концентраторiв, можна побудувати мережу достатньо складної кофiгурацiї.
Дальше пiдвищення ефективностi мереж Ethernet пов’язане з використанням комутуючих концентраторiв (switching hub), якi на вiдмiну вiд звичайних (ретранслюючих) концентраторiв дозволяють розглядати сегменти мережi в якостi окремих мереж, зв’язаних разом через iнтерфейс комутацiї пакетiв. Комутуючий концентратор обладнаний двома буферами на кожний комутований порт: для пакетiв, що приймаються, i пакетiв, що передаються. Завдяки цьому комутуючий концентратор працює аналогiчно вузлу комутацiї пакетiв – приймає i передає пакети одночасно мiж рiзними парами абонентiв. Це, поряд iз збiльшенням продуктивностi, дозволяє уникнути зiткнень пакетiв (колiзiй). Комп’ютернi мережi, що використовують подiбну технологiю, отримали назву Switch Ethernet.
Також новим технологiчним напрямком розвитку мереж Ethernet є оптоволоконна мережа Ethernet 10BASE-F зi швидкiстю передачi 10 Мбiт/с. В якостi середовища передачi використовується 50- та 100-мiкронний оптоволоконний кабель. Мережа характеризується зiркоподiбною топологiєю, яка пiдтримується за допомогою оптоволоконних концентраторiв. Максимальна довжина одного променя (сегмента) складає 2100 метрiв.
Fast Ethernet
Мережа Fast Ethernet є подальшим розвитком мережі Ethernet за рахунок збільшення у 10 разів частоти швидкості передачі. При цьому основні аспекти побудови мережі Ethernet залишилися незмінними. Насамперед це стосується механізму (методу) доступу і формату кадру. Основні відмінності спостерігаються на фізичному рівні і пов'язані з використовува ним передавальним середовищем.
Згідно із стандартом IEEE 802.3u, прийнятим 1995 року, для технології Fast Ethernet в за лежності від застосовуваного кабелю визначено такі три найменування: 100Base-TX і 100Base-T4 — для витої пари провідників і 100Base-FX — для оптоволоконного кабелю.
У системі 100Base-TX використовуються дві пари проводів: одна для передачі, друга-для прийому даних. Специфікація стандарту на фізичне середовище передачі даних ANSI TP-PMD, на якому грунтується застосування витої пари в 100Base-TX, допускає викорис тання неекранованої (UTP) і екранованої (STP) витих пар категорії 5.
Найпоширенішим середовищем є неекранована вита пара. У цьому кабелі пари провід ників мають бути завиті уздовж усього кабелю, за винятком його країв, де кабель підключається до роз'ємів. Довжина невитої ділянки не повинна перевищувати 1-1,5 см. Довжина сегментів мережі 100Base-TX на кабелі UTP категорії 5 з хвильовим опором 100 Ом не по винна перевищувати 100 м. Це обмеження зумовлене допустимим часом затримки поши рення сигналу в передавальному середовищ і є досить жорстким. З метою зниження впливу перешкод використовується біполярна передача: по одному з проводів передається позити вний, по другому — негативний потенціал. На відміну від стандарту ANSI TP-PMD у 100Base-TX використовується така ж розпайка, як і в 10Base-T. Це дозволяє заміняти інтерфейсні плати без перепаювання або заміни кабелю.
Стандартом 100Base-TX передбачене використання екранованої витої пари з хвильовим опором 150 Ом і стандартних дев'ятиштиркових конекторів D-типу.
Специфікацією 100Base-T4 також визначена довжина кабелю: до 100 м. При цьому до пускається використання кабелів UTP категорій 3, 4 і 5, проте рекомендується використання кабелю категорії 5. З чотирьох пар, що використовуються, дві призначені для односпрямованої передачі, а дві інші — для двоспрямованої передачі. Пари позначаються таким чином:
• ТХ — для односпрямованої передачі даних; RX — для односпрямованого прийому;
• ВІ — інші дві пари для обміну даними в обох напрямках.
З метою зниження рівня перешкод при підключенні кабелю 100Base-T4 необхідно дотримуватися правила перехресного з'єднання пар провідників. Обидві специфікації обмежують діаметр мережі (максимальна відстань між будь-якими двома абонентами) величиною 200 м.
Специфікація на оптоволоконний інтерфейс 100Base-FX визначає довжину сегмента до 100 м, проте допустимий діаметр мережі дорівнює 412 м. За специфікацією 100Base-FX для кожного з'єднання необхідний двожильний багатомодовий оптоволоконний кабель, сигнал у якому передається одним волокном, а приймається другим. Ці волокна мають перехресне з'єднання і тому позначаються як RX і ТХ. Існує багато видів волоконно-оптичних кабелів, від простих двоволоконних до спеціальних багатоволоконних. Найчастіше в сегментах 100Base-FX використовується багатомодовий кабель MMF з оптоволокном товщиною 62,5 мікрона і зовнішньою ізоляцією завтовшки 125 мікрон і позначається як 62,5/125.
Gigabit Ethernet
Gigabit Ethernet також відомий як "гігабит по міді" або 1000BaseT. Він є звичайною версією Ethernet, що працює на швидкостях до 1.000 мегабіт в секунду, тобто вдесятеро швидше 100BaseT.
Основою Gigabit Ethernet є стандарт IEEE 802.3z, який був затверджений в 1998 році. Проте в червні 1999 року до нього вийшло доповнення - стандарт Gigabit Ethernet по мідній витій парі 1000BaseT. Саме цей стандарт зміг вивести гигабитный Ethernet з серверних кімнат і магістральних каналів, забезпечивши його застосування в тих же умовах, що і 10/100 Ethernet.
До появи 1000BaseT для Gigabit Ethernet необхідно було використовувати волоконно-оптичний або екранований мідний кабелі, які навряд чи можна назвати зручними для прокладення звичайних локальних мереж.
Група Gigabit Ethernet прекрасно впоралася зі своєю роботою - вона випустила універсальний стандарт, що вдесятеро перевищує швидкість 100BaseT. 1000BaseT також є назад сумісним з 10/100 устаткуванням, він використовує CAT - 5 кабель (чи вищу категорію). До речі, сьогодні типова мережа побудована саме на базі кабелю п'ятої категорії.
Для з’єднання будинків в кампусі використали технологію 1000Base-LX описує побудову мережі Gigabit Ethernet на оптоволоконних кабелях максимальною довжиною сегментів до 5000 м, що дає надійний та якісний канал передачі даних.
Token Ring
З кiльцевих мереж з маркерним методом доступу найпоширенiшою є мережа Token Ring. Ця мережа розроблена фiрмою IВМ. Популярнiсть Token Ring, мабуть, така ж, якi Ethernet. Фiрма IВМ провела велику роботу по стандартизацiї мережi Token Ring, в результатi чого вона була прийнята спочатку в якостi стандарта IЕЕЕ 802.5, а пiзнiше й мiжнародного стандарта ISO/DIS 8802/5. Стандартом визначена швидкiсть передачi 4 Мбiт/с. В даний час використовуються мережi зi швидкiстю 16 Мбiт/с.
10 Base-2
Мережі, які побудовані за технологією 10 Base 2, іноді називають "cheaper net" - дешеві мережі. Як середовище передачі даних технологія 10 Base 2 використовує тонкий коаксіальний кабель.
Основними активними компонентами мережі 10 Base 2 являються повторювачі, які забезпечують можливість об'єднання декількох фізичних сегментів в один логічний сегмент.
Повторювач - пристрій, який виконує функцію відновлення електричних параметрів сигналу і об'єднання сегментів локальної мережі на фізичному рівні.
Світова глобальна комп’ютерна мережа INTERNET
Internet – це світова глобальна комп’ютерна мережа, що поєднує мільйони комп’ютерів і десятки мільйонів користувачів в усьому світі. Вона охоплює практично всю земну кулю і включає тисячі мережевих підсистем з комп’ютерами різних типів: від персональних до супер компютерів. Ніяка організація і ніхто особисто не адмініструє мережу, вона існує і розвивається завдяки загальним зусиллям сотень тисяч добровільних активістів і багатьох організацій у різних куточках світу. Кожен користувач мережі Internet має унікальне ім’я (адресу).
Структура та принципи роботи INTERNET.
Як і будь-яка інша комп'ютерна мережа, Iнтернет складається з багатьох комп'ютерів, з'єднаних між собою лініями зв'язку(каналами), і встановлених на цих комп'ютерах програм. Є декілька способів доступу до мережі Iнтернет, які визначаються вибраним каналом.
Найпоширенішим варіантом каналу серед приватних користувачів є так звана комутована лінія, або, інакше кажучи, виділена звичайна телефонна лінія, по якій дані можуть передаватися за допомогою модема. Перевагою такого каналу є дешевизна: при наявності у користувача вдома телефонного зв'язку канал готовий до експлуатації. Недоліками тут є невисока швидкість і якість зв'язку, адже якість зв'язку залежить від того, сучасною чи застарілою є телефонна станція, до якої під'єднано комп'ютер. Бажано теж, щоб комп'ютер користувача був під'єднаний до тієї ж станції, що і сервер провайдера (організація, що надає послуги по під'єднанню до комп'ютерної мережі Iнтернет). Швидкість передачі інформації обмежується меншою з двох наступних величин: максимальною швидкістю, яку "витримує" телефонна лінія (у нас це реально 28.8 Кбіт, в окремих випадках 33.6 Кбіт) і швидкістю модема.
Виділена (або некомутована, тобто персональна) лінія є найпоширенішим каналом, яким з'єднані комп'ютери, що працюють в мережі на постійній основі. Негативною стороною такого каналу є, в першу чергу, висока ціна прокладання і трохи вища вартість мережевих послуг. Позитивною - практично бездоганна якість і значно вища швидкість. Для виділеної лінії може використовуватися як звичайний кабель(Ethernet), так і телефонна пара. Дуже перспективним є використання оптоволоконних кабелів.
Як зазначено вище, користувачі Iнтернета під'єднуються до мережі через комп'ютери спеціальних організацій, які називаються провайдерами (provider - постачальник) послуг Iнтернета. До мережі можуть бути під'єднані як окремий комп'ютер, так і локальна мережа. В останньому випадку вважають, що до Iнтернета під'єднані всі комп'ютери даної локальної мережі, хоча лінією зв'язку з Iнтернетом з'єднаний лише один комп'ютер. З'єднання може бути постійним або тимчасовим. Всі організації, з'єднані між собою найшвидшими лініями зв'язку, утворюють базову частину мережі, або хребет Iнтернета.
Насправді відмінність між користувачами і провайдерами досить умовна. Кожен користувач, який під'єднав свій комп'ютер або локальну мережу до Iнтернета і встановив необхідне програмне забезпечення, може надавати послуги під'єднання до мережі інших користувачів, тобто стати провайдером.
В загальному випадку Iнтернет здійснює обмін інформацією між двома довільними комп'ютерами, під'єднаними до мережі. Комп'ютери, під'єднані до Iнтернета, часто називають вузлами Iнтернета, або сайтами. Сайти (вузли), встановлені у провайдерів, забезпечують доступ користувачів до Iнтернета. існують також вузли, що спеціалізуються тільки в наданні інформації.
Особливістю Iнтернету є його висока надійність. При виході з ладу частини комп'ютерів і ліній зв'язку мережа продовжує функціонувати. Така надійність забезпечується тим, що в Iнтернеті немає єдиного центру управління. Якщо виходять з ладу деякі лінії зв'язку або комп'ютери, то повідомлення можуть бути передані іншими лініями зв'язку, оскільки завжди існує декілька шляхів передачі інформації.
2.Розроблення загальної структури корпоративної комп’ютерної мережі.
Метою роботи є розробити загальну структуру корпоративної мережі, що у своєму складі містить: центральну мережу, мережі двох філій. Дана мережа повинна забезпечувати аудіозв’язок, корпоративний телефонний зв’язок, підключення корпоративних користувачів до мережі INTERNET з метою забезпечення її базових послуг;
Виходячи з цих вимог була спроектована мережа логічна стуруктура якої зображена на Додатку 1.
Як бачимо головний офіс, обидві філії корпорації сполучені між собою за допомогою каналів зв’язку на базі технології ISDN. Це дозволяє нам забезпечити обмін інформацією різного типу між головним офісом та філіями. Загальна відстань між центральною мережею та філіями не перевищує 31 км.
Використаня даної технології дає ряд переваг: ISDN може працювати зі всіма типами інформації, включаючи голос, текст, зображення, аудіо- і відеоінформацію; ISDN дозволяє об'єднати комп'ютерні мережі компанії, що має розосереджені офіси як в межах міста (дзвінок безкоштовний), так і за його межами (щохвилинна оплата за міжміський, з'єднання на вимогу - DDR) з гарантованою (на відміну від мережі "Інтернет") швидкістю 64 або 128 Кбіт/c; вартість ISDN-устаткування значно менша, ніж вартість модемів для виділених ліній.
Для доступу до мережі Internet головний офіс та філії використовують технологію ADSL, що дає змогу забезпечити швидкість передачі прийому даних 8 Мб/с “вниз” і 1.4 Мб/с “вверх”, в залежності від можливостей провайдера та якості лінії, що цілком задовольняє вимоги забезпечення обміну даними між філіями та головним підрозділом, забезпечення передачі аудіо та відео даних та доступу віддалених користувачів.
3.Розроблення локальної мережі кампусу головного підрозділу організації.
3.1. Розроблення загальної локальної мережі кампусу.
Загальна локальна мережа кампусу організації зображена на Додатку 1. Як бачимо локальна мережа складається з наступних основних вузлів:
R1 – забезпечує доступ мережі до глобальної мережі Internet за допомогою технології ADSL.
R2 – центральний маршрутизатор, забезпечує маршрутизацію трафіку мережі, доступ працівників корпорації до локальних серверів, до нього під’єднані маршрутизатори будинків корпоративної мережі, а також за допомогою технології ISDN дає доступ до мереж філій організації.
R3, R4, R5 – маршрутизатори будинків кампусу головного підрозділу корпоративної мережі, забезпечують маршрутизацію трафіку в межах окремих будинків, до них під’єднані комутатори та маршрутизатори нижчих рівнів у будинку.
Для об’єднання будинків кампусу в єдину мережу використано технологію 1000Base-LX описує побудову мережі Gigabit Ethernet на оптоволоконних кабелях з використанням довгохвильвих лазерних передавачів, які генерують промені в діапазоні 1300 нм. При цьому використаємо одномодове оптоволокно діаметром 8,3/125 мікрон з максимальною довжиною сегментів до 5000 м. Зв’язки між маршрутизаторами, комутаторами та концентраторами всередині будинків організовані за допомогою екранованої витої пари(STP) з використанням технології Fast Ethernet, Gigabit Ethernet. Комп’ютери мереж окремих підрозділів під’єднані до комутаторів та концентраторів за допомогою неекранованої витої пари(UTP) або тонкого коаксіалу в залежності від технології використаної для побудови мережі підрозділу чи відділу.
Отже, структурою мережі є ієрархічна зірка і зв’язок між всіма будинками здійснюється за допомогою центрального маршрутизатора R2, що знаходиться в головному будинку кампусу.
3.2. Розроблення локальної мережі головного будинку кампусу.
Мережа головного будинку кампусу складається з п’яти підмереж відділів.
Підмережа на базі технології 10BASE-2 об’єднує в собі 16 вузлів та комутатор S0, що забезпечує зв’язок з маршрутизатором R3 та, відповідно, з локальною мережею організації, і займає одну кімнату. Під’єднана за допомогою тонкого коксіального кабелю RG-59.
Підмережа на базі технології Token Ring об’єднує в собі 30 вузлів та займає одну кімнату. Під’єднана за допомогою витої пари UTP Cat.5 Data Link. Вузли підключені до концентраторів(MAU1 та MAU2), які в свою чергу об’єднані в кільце.
Підмережа на базі технології FastEthernet об’єднує 3 підмережі, що займають три кімнати. Вузли підключені до комутаторів S1, S2, S3.
Отже, підводячи підсумки до даного підрозділу слід відзначити, що при розробці локальної мережі головного будинку кампусу, було детально розглянуто розташування усіх під мереж відділів та провередно опис їх складу та розташування.
3.3. Вибір необхідного обладнання для локальної мережі кампусу.
В якості маршрутизатора R1 пропонується використовувати DSL-2500U, що містить необхідні WAN та LAN порти, а також підтримку технології ISDN.
/
В якості маршрутизатора R2 пропонується використати маршрутизатор типу D-LINK DGS-1008D який підтримує оптоволокно на всіх портах.
/
В якості маршрутизатора R3, R4, R5 пропонується використати маршрутизатор типу DIR-130 разом з SFP-модулями для підключення оптоволокна для необхідних портів.
/
В якості комутаторів можна використовувати прилади з серії Cisco Catalyst 3750 E який підтримують 48 портів.
/
В даному курсовому проекті з вище перечисленого мережевого обладнання були використані комутатори фірми CISCO,а саме:
Cisco Catalyst 6500 Series Switches
/
Основні переваги:
Підтримка до 10-Gigabit Ethernet інтерфейсів
Забезпечує до 320 Гбіт / с експедиторських потенціалу
Підтримка критичних
16.01.2013 12:01-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора