Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Економічна оцінка розробки і застосування програмного забезпечення в інформаційних системах зв’язку
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра менеджменту
Інформація про роботу
Рік:
2012
Тип роботи:
Курсовий проект
Предмет:
Економіка та управління підприємством
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
Національний університет “Львівська політехніка”
Кафедра “Менеджменту та міжнародного підприємництва”
Курсовий проект
на тему:
«Економічна оцінка розробки і застосування програмного забезпечення в інформаційних системах зв’язку»
Львів 2012
Вступ
У багатьох країнах світу сектор послуг у наш час дає близько половини валового національного продукту і це співвідношення не обмежується лише економічно розвинутими державами. В таких різних країнах, як наприклад Сінгапур, Гонконг або Угорщина, сектор послуг забезпечує до 60% економічної активності країни. Навіть у менш розвинутих країнах частка сектору послуг (43%) перевищує частку сільськогосподарського сектору (37%) або промислового (20%). При цьому вже на початку 90-х років частка сфери послуг у світовій економіці становила в середньому близько 60%, а протягом наступних років від 70 до 80% економіки розвинутих країн знаходяться під значним впливом саме інформаційних технологій.
Галузь телекомунікацій в Україні поділяється на два великі сегменти: електрозв’язок та поштовий зв’язок. Електрозв’язок має два основні напрями: наземний (фіксований чи дротовий) та радіозв’язок. До першої групи, як правило, включають телефонний, телефонний міський, телефонний сільський, телефонний міжміський, телефонний міжнародний зв’язок. Сюди ж можна віднести До другої групи належать супутниковий, стільниковий, пейджинговий, транкінговий зв’язок.
Телекомунікації як базова сфера галузі зв’язку України (95 відсотків загального обсягу доходів від послуг зв’язку) – одна з найбільш капіталоємних складових інфраструктури держави, яка відбиває, з одного боку, стан економіки держави в цілому, а з іншого – визначає подальший розвиток суспільного виробництва.
Характеристика учасників проекту та програмного продукту.
Характеристика компанії-розробника.
ТзОВ «Формула-Плюс» займається наданням послуг зв’язку для харчопереробних компаній, а також розробкою додаткового програмного контенту для їх клієнтів.
На сьогоднішній день вважається кращою програма, яка потребує менших затрат на розробку та супроводження, а не найкоротша чи найшвидша. Найбільш перспективний напрям організаційного розвитку є напрямок розподілу праці, спрощення кожної функції або операції, нормування праці, поетапний контроль результатів, високий рівень стандартизації. Така організація праці у виробництві ПП становить технологію виробничого процесу. Немає універсальної технології розробки програм, але більшість запропонованих технологій мають спільні риси, адже об’єкт праці – програмний продукт відрізняється продуктовою однаковістю, одним рівнем розвитку обчислювальної техніки та самої галузі програмування. За рахунок модифікації й оновлення процедурні технології успішно конкурують із новітніми сучасними концепціями. Розробка програми на основі наперед підготовлених компонентів (технологія збірного програмування) є засобом переведення програмування на індустріальну основу, зменшення складності програмування реальних задач, продовження терміну використання окремих передових рішень, що реалізовані в модулях програми застосовуються і для процедурно орієнтованих програм, зокрема, в технології реляційних СУБД включені інструменти, які дозволяють отримати проект програми, шляхом інтеграції таких компонентів, як таблиці бази даних, запити, шаблони вводу/виводу. Сучасними зразками технології збірного програмування є такі відомі технології програмування як СOM(Component Object Module) – багатокомпонентна модель об’єктів, DeCOM – розподілена багатокомпонентна модель об’єктів та інші. Головна ідея прогресивної технології програмування є розклад складних проблем на більш прості та пошук шляхів їх вирішення, такий процес називається структурним програмуванням або структуруванням програми. Поділ цілого на структурні частини потребує організації зв’язків. Якщо такі зв’язки виявляться складними, то ефект від розкладу буде невеликий. Прогресивна технологія програмування пропонує одноманітний спосіб розподілу робіт по етапах і більш штучно підходить до структурування програми. Окремі етапи є більш або менш трудомісткими, творчими або рутинними.
Форма власності даного підприємства:
Приватна власність - являє собою абсолютне, захищене законом право громадянина чи юридичної особи на конкретне майно.
Приватна власність на засоби виробництва є також базисним елементом ринкової економіки. Приватне підприємство передбачає ведення бізнесу від імені однієї особи,яка є його повним власником і несе відповідальність перед споживачами, діловими партнерами і державою за боргові зобов”язання, якість товару тощо. Згідно з чинним законодавством, фізична особа у праві на власний розсуд вчиняти щодо належного йому майна будь - які дії, що не суперечать закону й іншим правовим актам. Однак воно не повинно порушувати права та охоронювані законом інтереси інших осіб. Громадянин у праві відчужувати своє майно у власність іншим особам, передавати їм, залишаючись власником, право володіння, користування і розпорядження майном, віддавати майно в заставу й обтяжувати його іншими способами, розпоряджатися ним іншим шляхом.
Приватне привласнення має два види, які істотно різняться між собою:
А) Власність на засоби виробництва людини, яка сама працює;
Б) Власність на речові умови виробництва особи, яка застосовує чужу працю.
Перший вид приватної власності мають селяни, ремісники та інші люди, які живуть своєю працею. Відповідно до економічних законів приватновласницького трудового присвоєння за одноосібної власності на засоби виробництва працівникові дістаються всі плоди його господарювання. Цим забезпечується повна свобода трудівника від будь-яких форм гноблення і поневолення з боку інших людей.
Коли в одній особі з'єднані власник і трудівник, виникає велика матеріальна зацікавленість у тому, щоб краще працювати для особистого блага. Не варто дивуватися тому, що одноосібні селяни прагнуть домогтися стійкості свого господарства, не шкодуючи на те сил і засобів. Другий вид приватної власності мають особи, які володіють порівняно великими господарствам з застосуванням праці багатьох працівників. Якщо в першому виді частого присвоєння речові і особистий фактори виробництва природно з'єднуються, оскільки вони належать одній особі, то справа йде зовсім інакше в другому вигляді господарства. У ньому засоби виробництва потрапляють до рук небагатьох осіб, а значна частина суспільства відчужена від цих благ.
Використання приватної власності є одним з базових елементів змішаної економічної системи. Значна частина капіталу перебуває в приватному володінні. Приватна власність на капітал, вироблені товари, отримані доходи є важливою умовою підтримки системи вільного підприємництва.
Приватна власність має різновиди:
а) індивідуальна або сімейна власність - право безпосереднього контролю об'єкта власності знаходиться в однієї людини або сім'ї. На цій формі власності можуть, наприклад, будуватися фермерські господарства, невеликі магазини, майстерні, кафе. Її ще можна назвати необ'єднаної приватною власністю;
б) пайова власність - об'єднана приватна власність, де право безпосереднього контролю об'єкта належить групі суб'єктів, які домовляються про спосіб управління ним. Ці суб'єкти називаються співвласниками, чи пайовиками - кожному з них належить певна частка (пай) об'єкта власності. Зазвичай величина цього паю встановлюється у грошовому вираженні. На цій формі власності будується багато сучасних підприємств, так як вона має фінансові та деякі інші переваги;
в) акціонерна власність є також пайовий власністю. Проте має важливі відмінності, тому її можна розглядати окремо від пайовий. Акціонер - це той, хто вніс певний пай у капітал підприємства і взамін отримав титул власності: цінний папір - акцію. Акціонерна власність ніколи, якщо підприємство діє, не може бути фізично розділена, позбавлення або придбання частини власності може відбуватися тільки шляхом відчуження відповідних акцій.
г) власність громадських організацій - це власність груп людей, об'єднаних в якісь громадські організації: політичні партії, професійні спілки, союзи воїнів-інтернаціоналістів і т. д. Це неперсоніфікована приватна власність, тобто тут не встановлюються індивідуальні частки в об'єкті власності, які могли б належати членам цих організацій. Наприклад, якщо автори цієї допомоги є членами галузевої профспілки працівників освіти, якому належить санаторій або пансіонат на Чорноморському узбережжі, то це аж ніяк не означає, що кожен з нас може претендувати на свою частку в цьому звабливому об'єкті. Об'єкт подібної форми власності не ділиться на індивідуальні частки.
Організаційно-правова форма власності : ТзОВ (товариство з обмеженою відповідальністю)
Товариством з обмеженою відповідальністю називається товариство, яке має статутний фонд, розділений на частки ,розміри яких визначаються установчими документами. Як і акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю за своїми зобов'язаннями відповідає теж належним йому майном. І ця відповідальність є, за загальним правилом, повною (відшкодування всіх заподіяних збитків), якщо тільки за даним видом зобов'язань не передбачено обмеженої відповідальності. Поняття ж "обмежена відповідальність" тут означає, що при зверненні стягнення на майно товариства за його боргами, пайовик втрачає лише свій пай (внесок), а на решту його майна ця відповідальність не поширюється (наприклад, при банкрутстві товариства).
У цьому розумінні й відповідальність акціонерів у акціонерному товаристві є також обмеженою, бо вони відповідають за зобов'язаннями товариства лише в межах належних їм акцій. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний капітал, розмір якого не встановлюється.
До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов’язаний внести до тимчасового розрахункового рахунку в банку не менше 50 % зазначеного в установчих документах вкладу, що підтверджується документами, виданими банківською установою. Учасник зобов’язаний повністю внести свій вклад не пізніше 1 року після реєстрації товариства.
Одною з відмінностей товариства з обмеженою відповідальністю від акціонерного товариства є те, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю може передати свою частку (чи її частину) одному чи кільком учасникам цього товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам лише за згодою інших учасників. Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки учасника, який її відступив, пропорційно їхнім часткам у статутному фонді товариства або в іншому, погодженому між ними розмірі. Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 100 осіб (зміни від 12.05.2011)
Будь-який з учасників має право вийти з товариства зі сплатою йому вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному фонді. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернений повністю або частково в натуральній формі.
Учасник також може бути виключеним з товариства за рішенням зборів учасників, якщо систематично не виконує свої обов’язки або якщо його дії суперечать досягненню цілей товариства. Управління ТзОВ здійснюється за допомогою системи органів, які формують учасники товариства. Функції з управління товариством поділяються між його органами:
вищим — зборами учасників;
виконавчим — дирекцією (директором);
контролюючим — ревізійною комісією.
Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників, що складаються з учасників або призначених ними представників. До компетенції зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить:
визначення основних напрямів діяльності товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;
внесення змін до статуту товариства;
обрання та відкликання членів виконавчого органу та ревізійної комісії;
затвердження річних результатів діяльності товариства, звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку;
створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їхніх статутів та положень;
винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб товариства;
затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення його організаційної структури;
встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів;
вирішення питання про придбання товариством частки учасника;
виключення учасника з товариства;
визначення умов оплати праці посадових осіб товариства;
затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує зазначену в статуті товариства;
прийняття рішення про припинення діяльності товариства.
Статутом товариства до компетенції зборів учасників можуть бути віднесені й інші питання.
Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50% загальної кількості голосів учасників товариства.
Збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше як 2 рази на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Такі збори вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), які володіють у сукупності більш як 60% голосів.
У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції зборів учасників, її повноваження при цьому визначено ст. 62 Закону України «Про господарські товариства» та установчими документами товариства.
Контроль за діяльністю виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю здійснює ревізійна комісія, що утворюється зборами учасників товариства з їх числа у кількості не менше трьох осіб. Її діяльність регламентовано ст. 63 Закону України «Про господарські товариства».
1.2. Організаційна структура управління компанії-розробника.
Організаційна структура підприємства – це склад відділів, служб і підрозділів в апараті управління, системна їх організація, характер підпорядкованості та підзвітності один одному і вищому органу управління, а також набір координаційних і інформаційних зв’язків, порядок розподілу функцій управління по різним рівням і підрозділам управлінської ієрархії.
Організаційна структура включає засоби розподілу різних видів діяльності між складовими структури та координації діяльності цих складових, що використовуються для досягнення цілей. В межах організаційної структури відбуваються усі управлінські процеси і функції, що забезпечують випуск продукції, в яких приймають участь менеджери всіх рівнів, категорій і професійної спеціалізації, та робітники.
Рис 2. Організаційна структура підприємства.
Табл. 1. Характеристика функціональних обов’язків підприємства
№
Посада
Функціональні обов’язки
1
Генеральний директор
управління і керування всіма подіями на підприємстві
2
Виконавчий директор
планування, створення алгоритму роботи програми
3
Головний маркетолог
оформлення, представлення, розповсюдження продукту
4
Фінансовий директор
управління фінансами, планування, звітність
5
Головний програміст
написання коду, тестування і налагодження програми
6
Розробник
розробка, створення алгоритму роботи програми
7
Програміст
написання коду, тестування і налагодження програми
8
Маркетолог
оформлення, представлення, розповсюдження продукту
9
Бухгалтер
управління фінансами, планування, звітність
1.3.Система мотивування в компанії-розробника.
Поняття мотивації тісно зв'язано з проблемою управління персоналом. Нові економічні відносини, породжені переходом України до ринку, висувають і нові вимоги до персоналу. Це не тільки підбір, навчання і влаштування кадрів, але і формування нової свідомості, менталітету, а отже, і методів мотивації.
Необхідною умовою існування й розвитку суспільства є праця, як доцільна діяльність людей, що спрямована на задоволення їхніх життєвих потреб. Однією з складових праці є її мотивування на рівні учасників трудових відносин. Система мотивації характеризує сукупність взаємопов'язаних заходів, які стимулюють окремого працівника або трудовий колектив у цілому щодо досягнення індивідуальних і спільних цілей діяльності підприємства.
Заробітна плата - це один з чинників, який робить мотиваційний процес кожної конкретної людини унікальним і не на сто відсотків передбаченим, тому що є розходження інноваційних структур окремих людей, різна ступінь впливу однакових мотивів на різних людей, різна ступінь залежності дії одних мотивів від інших. Так у одних людей прагнення до досягнення результату може бути дуже сильним, а в інших же воно може бути відносно слабким. У цьому випадку даний мотив буде по-різному діяти на поводження людей.
Заробітна плата – винагорода, обчислена, зазвичай, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір зарплати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Табл. 2. Характеристика системи мотивування на підприємстві
№
Посада
Форма заробітної плати
Система заробітної плати
Посадовий оклад
1
Генеральний директор
комісійна
прогресивна
14000 грн
2
Виконавчий директор
комісійна
регресивна
8000 грн
3
Головний маркетолог
комісійна
регресивна
5000 грн
4
Фінансовий директор
комісійна
регресивна
4000 грн
5
Головний програміст
почасова
проста
6000 грн
6
Розробник
почасова
проста
5500 грн
7
Програміст
почасова
проста
5000 грн
8
Маркетолог
відрядна
проста
3000 грн
9
Бухгалтер
почасова
проста
3500 грн
1.4. Характеристика потенційних компаній-замовників програмного продукту.
1)Харчова промисловість - одна з найбільших та найважливіших галузей промисловості України. Від рівня її розвитку, стабільності функціонування залежить стан економіки і продовольча безпека держави, розвиток внутрішнього і зовнішнього ринків, рівень життя населення.
Продукція АПК в експортному потенціалі становить 26,5%, в тому числі сільського господарства - 14% , харчової і переробної промисловості - 12,5%. Саме на сільське господарство припадає близько 20% загального обсягу валового продукту держави.
Для України характерні досить значні за світовими мірками обсяги виробництва різних видів продовольчої продукції. Україна входить до першої десятки країн світу за показниками виробництва окремих видів зернових і зернобобових культур, цукрових буряків та цукру, соняшнику і соняшникової олії, картоплі, окремих видів плодоовочевої продукції, молока та деяких молочних продуктів, меду. Засобом промислової обробки до потрібної споживачам якості доводиться більша частина сільськогосподарської продукції. На базі різноманітних технологічних процесів харчова промисловість може виготовляти продовольчі товари з якісно новими споживацькими властивостями. За рахунок збалансованого вмісту корисних речовин в продуктах харчування, екологічної чистоти, бажаного асортименту та якості, підвищення термінів придатності за рахунок спеціальної обробки та упаковки повинні забезпечувати умови для нормального фізичного та розумового розвитку людини, задоволення його потреб у смаку та різноманітній їжі.
Економічна діяльність, пов'язана із сільським господарством, була, є і залишиться фундаментальною основою суспільного виробництва України.
Промислове виробництво продовольчих продуктів сприяє значній економії суспільної праці, направленої на приготування їжі. Використання нових харчових технологій дозволяє промисловості випускати продукти харчування, які не поступаються за смаком та зовнішньому вигляду продуктам, виготовленим в домашніх умовах.
Варто зауважити, що на продовольчих підприємствах створюються умови для більш економних витрат сільськогосподарської сировини в результаті комплексної переробки та використання відходів та побічних продуктів для годування тварин та птахів. Інтенсивний розвиток переробної промисловості на базі нової техніки та технологій дозволяє підвищити забезпеченість населення продуктами харчування. Відходи виробництва промисловості використовуються і в інших галузях промисловості, таких як легка, фармацевтична тощо.
Харчова промисловість виробляє майже третю частину національного доходу. Сільськогосподарське виробництво - основа всього економічного, соціального і політичного життя України.
Виробництво продовольства - основа існування будь-якого суспільства. Люди постійно споживають продукти харчування і ефективне функціонування цієї галузі та економіки в цілому підвищує попит на продукти. Ефективне функціонування харчової промисловості значною мірою залежить від структури ресурсів, які вона споживає. Доцільно окремо розглянути структуру матеріальних (сировинних та енергетичних), фінансових і трудових ресурсів. Основними стратегічними напрямами зміни структури сировиннних ресурсів, що споживає харчова промисловість України є: поліпшення якісних показників сільськогосподарської сировини, яка використовується у виробництві продуктів харчування, використання нетрадиційних видів сировини, харчових добавок та ін; максимальне зменшенняч залежності від імпортних сировинних ресурсів (насамперед таро-пакувальних матеріалів); забезпечення комплексної переробки сировини та мінімізація її витрат. Як і кожна галузь промисловості, харчова має проблеми, які потребують найраціональнішого і негайного вирішення.
Для стабілізації становища в ряді галузей харчової промисловості необхідно:
оновити матеріально-технічну базу, модернізувати виробництво;
збільшити обсяги випуску конкурентоспроможної продукції й розширити її асортимент, активізувати роботу щодо залучення іноземних інвестиції та кредитів;
забезпечити пріоритетність розвитку галузей здійсненням державної фінансово-кредитної підтримки підприємств за рахунок розширення видів їх кредитування, а також відновлення практики передбачення в державному бюджеті коштів для кредитування міжсезонних. витрат підприємств цукрової, олійножирової, плодоовочеконсервної, виноробної та інших галузей;.
продовжувати протекціоністську політику щодо вітчизняного товаровиробника;
створити оптові ринки продовольчих товарів, розширити мережу фірмової торгівлі, а отже, зменшив кількістьпосередників при реалізації продукції, завдяки чому буде знижено ціни й збільшено обсяги її продажу;
запровадити регулювання ринків зерна, цукру, олії алкогольних напоїв;
відновити традиційні й освоїти нові зовнішні ринку збуту, зокрема, створити за кордоном постійно діючі представництва окремих галузей, підприємств, регіонів;
активізувати роботу щодо створення інтегрованих структур, до складу яких повинні увійти переробні і сільськогосподарські підприємства, фірмові магазини організації з матеріально-технічного забезпечення й збуту продукції.
Один з головних стратегічних напрямків виходу харчової промисловості з кризового стану, стабілізації та прискорення їі розвитку — знаходження
джерел залучення інвестицій з урахуванням галузевих особливостей, прийняття ефективних управлінських рішень щодо розробки й реалізації інвестиційних проектів. Основні напрямки стимулювання вітчизняних та іноземних інвестицій у харчову промисловість - розробка регіональних програм стимулювання приватних інвестицій, розвиток ринку цінних паперів, створення вільних економічних зон, придбання іноземними інвесторами акцій вітчизняних підприємств харчової промисловості, страхування інвестицій від некомерційних ризиків, концентрація внутрішніх ресурсів при централізованій підтримці з метою реалізації пріоритетних інвестиційних проектів.
2) Підприємствами, яким необхідні послуги компанії ТзОВ «Формула-Плюс», як правило, є насамперед підприємства, які торгують продуктами харчування та продовольчі підприємства на ринках України, такі як : ТОВ «Фоззі-Фуд», ПП «Реліквія» та інші.
3) Однією з найголовніших проблем, які під силу вирішити компанії-розробнику – це проблема надання якісного та надійного програмного забезпечення для забезпечення функціонування та автоматизації процесу виробництва продовольчої продукції, а також забезпечення функціонування системи управління взаємовідносин з постачальниками (SRM) та споживачами готової продукції.
1.5. Загальний опис програмного продукту
Програмний продукт, запропонований ТзОВ «Формула-Плюс» являє собою потужні та інтегровані рішення програмного забезпечення для збуту для компаній у галузі збуту харчових продуктів і напоїв. Ці рішення допомагають добитися успіху, даючи змогу виконувати автоматичне збирання та обробку даних, пришвидшувати доставку від постачальника до полиці магазину, усувати зайві витрати з операцій і відповідати вимогам клієнтів – дистриб”юторів харчових продуктів і напоїв. Також це програмне забезпечення допомагає у здійсненні наступних важливих функцій:
1)Моніторинг безпеки харчових продуктів – дозволяє автоматизувати відстеження продукту від постачальника до роздрібного торговця, впроваджує системи показників і відстеження для окремих складів і відділів, зменшує ризик псування харчових продуктів і витрати на зберігання, передаючи сигнали безпосередньо з відділу збуту та від роздрібних торговців до відділу постачання.
2)Спрощення бізнес-процесів – дозволяє автоматизувати збір даних і важливі бізнес-процеси – від приймання замовлення до поповнення матеріально – технічних запасів і скорочення марнотратних заходів, надає керівництву та клієнтам дані бізнес-аналізу та оповіщення про стан справ у реальному часі, пришвидшує компонування замовлень у 2 – 6 разів за допомогою потужних та інтегрованих рішень автоматичного збирання даних.
3)Збільшення швидкості реакції – дозволяє створювати звіти й оповіщення в реальному часі для керівництва та роздрібних торговців, допомагає відстежувати вимоги клієнтів, що змінюються, і допомагає легко адаптуватися до цих змін, дозволяє координувати зв”язки, коли декілька працівників взаємодіють із клієнтом через кілька каналів, забезпечує можливість самообслуговування клієнтів через веб – портали.
2. Розрахунок витрат на розробку та доходів від реалізації програмного продукту.
2.1 Розрахунок капітальних затрат на розробку і впровадження проектного рішення.
К=К1+К2= 1021577,5 + 243379,8 = 1264957,3 грн.
К1 – затрати на розробку проектного рішення, грн.
К2 – затрати на від лагодження і дослідну експлуатацію програмного рішення задачі ЕОМ, грн.
2.1.1. Складові структури затрат (К1) на розробку проектного рішення:
К1 = Зз + Вф + Пв + Вн + Ві
Зз – загальна зарплата розробників, грн.
Вф – відрахування у фонди соціального захисту, грн
Пв – вартість купованих виробів, грн
Вн – вартість спец обладнання, грн
Ві – інші витрати, грн
Приймаємо:
З кер = 8000 грн.
З розр1 = 5500 грн., Зпрогр1 = 5000 грн.
Т розр = 3 міс.
n = 15 розробників, 20 програмістів
Зз = (Зкер +Зрозр1*n +Зпрогр*n)*Трозр=(Помилка! Помилка зв'язку. + 5500* 15+5000*20) * 3 = 571500 грн.
Зкер – зарплата керівника проекту за місяць, грн.
Зрозр – зарплата розробника проекту за місяць, грн.
n – кількість розробників проекту, осіб
Трозр – термін виконання розробок, міс.
Розмір відрахувань у фонди соціального захисту:
Вф = 38,5% * Зз = 38,5% * 571500 = 220027,5 грн.
Вартість купованих виробів (додаток Б) :
Пв = 10*40+200+5*10+40*20 = 1450 грн.
Накладні витрати проектних організацій містять витрати на управління, загальногосподарські та невиробничі витрати. Накладні витрати становлять 30-90% Зз (див. вихідні дані).
Н=(20%/100%)* Зз;
Н=0,2*571500 =114300 грн
Інші витрати включають витрати, що не враховані в попередніх статтях витрат і становлять певний відсоток від затрат на оплату праці (Зз).
Ві=(20%/100%)* Зз;
Ві=0,2*571500 = 114300 грн.
Отже, К1= 571500 + 220027,5 + 1450 + 114300 + 114300 = 1021577,5 грн.
.
2.1.2. Затрати на відлагодження і дослідну експлуатацію проектного рішення
К2 = Sм-г * Фд = 1352,11 * Помилка! Помилка зв'язку. = 243379,8 грн.
Sм-г – вартість (1 машино-години) роботи і відлагодження на ЕОМ конкретного типу (вказується в розрахунках), грн/год.
Фд – машинний час, витрачений на відлагодження і дослідну експлуатацію програмного рішення, год.
Вартість 1 машино-години роботи ЕОМ розраховується за складовими витрат на таку роботу:
Sм-г = (А + Ен +Ввідл)/Фд=
= (262,5+79,2+243379,8)/Помилка! Помилка зв'язку. = 1352,11 грн.
А – амортизація використаної обчислювальної техніки, грн
Ен – вартість електроенергії, яку споживає обчислювальна техніка, грн
Ввідл – вартість відлагодження програми, що становить половину витрат на розробку програми(Ввідл=0,5*К1).
Розрахунок складових вартості 1 машино-години роботи ЕОМ:
Амортизація ЕОМ:
А = Кт * На/100 = 1750 * Помилка! Помилка зв'язку./100 = 262,5 грн.
Кт – вартість використання ЕОМ, грн
Кт = Кс * Трозр/12 = 7000 *3/12 = 1750 грн.
Кс – вартість обчислювальної системи, грн
На – норма амортизації, %
Вартість використаної електроенергії розраховується:
Ен = Р * Фд * Квик * Цел = 1,0 * Помилка! Помилка зв'язку. * 0,8 * 0,55 = 79,2 грн.
Р – потужність обчислювальної техніки, Вт
Квик – коефіцієнт використання (0,8)
Цел – ціна електроенергії, (0,55 грн/кВт)
Фд – дійсний час відлагодження програми за час tвід, год
Фд = Трозр.дн * tсер= Помилка! Помилка зв'язку. * 30 * 3 = Помилка! Помилка зв'язку. год
Трозр.дн – к-сть робочих днів роботи ЕОМ протягом терміну виконання розробки Трозр, дні
tсер – середній щоденний час роботи на ЕОМ, год
Отже, капітальні затрати на розробку і впровадження проектного рішення становлять:
К = К1+К2 = 1021577,5+243379,8 = 1264957,3 грн.
2.1.3. Результати розрахунків капітальних затрат на розробку і впровадження проектного рішення за складовими кошторису.
Таблиця 2.1
Кошторис капітальних затрат на розробку і впровадження проектного рішення
№ з/п
Складові елементи затрат
Умовне позначення
Сума, грн
1
Витрати на оплату праці
Зз
571500
2
Відрахування у фонди соціального захисту
Вф
220027,5
3
Затрати на куповані (придбані) вироби
Пв
1450
4
Накладні витрати
Вн
114300
5
Інші витрати
Ві
114300
6
Затрати на розробку проектного рішення (∑п.1-п.5)
К1
1021577,5
7
Затрати на відлагодження і дослідну експлуатацію проектного рішення
К2
243379,8
8
Разом капітальні затрати на розробку і впровадження проектного рішення (К1+К2)
К
1264957,3
2.2 Розрахунок ціни споживання проектного рішення і суми доходів від реалізація програми.
Ціна споживача – це затрати на придбання та експлуатацію проектного рішення для організації – розробника:
Цс.розр = Ц1+Е1Р = 1264957,3+11761,84 = 1276719,14 грн.
Ц1 – ціна придбання (початкова ціна) проектного рішення для організації-розробника, грн.
Ц1 = К*(1+Пн/100) = 1264957,3 * (1+28/100) = 1619145,34 грн.
К – затрати на розробку і впровадження програмного засобу, грн.
Пн – норматив прибутку проектної організації.
2.3. Розрахунок витрат на експлуатацію проектного рішення
Річні експлуатаційні витрати (Е1р ) визначаються за формулою:
Е1р = Е10 * N = 2940,46 * Помилка! Помилка зв'язку. =11761,84 грн.
Е10 – одноразові експлуатаційні витрати, грн;
N – періодичн. експлуата. проектн. рішення за рік, разів (N = 1-10 раз);
Е10 = Е11 + Е12 = 236,24+2704,22 = 2940,46 грн.
Е11 – вартість підготовки даних роботи ЕОМ;
Е12 – вартість машино-годин роботи ЕОМ.
2.3.1. Вартість підготовки даних для роботи ЕОМ
Е11 = = 236.24 грн.
ll – норми категорій персоналу, який бере участь у підготовці даних
– чисельність працівників І-ї категорії, осіб
– час роботи працівників І-ї категорії для підготовки даних, год
– середньогодинна ставка працівника І-ї категорії з врахуванням додаткової зарплати та відрахувань у фонди соціального захисту, грн/год.
– основна зарплата працівника І-ї категорії за місяць, грн
b – коефіцієнт, який враховує додаткову зарплату і відрахування у фонди соціального захисту
m – кількість годин у місяці (m= 22*8 = 176 год).
b = Вф + Дод = 0,385+0,11 = 0,495
Вф – коефіцієнт, який враховує відрахування у фонди соціального захисту
Дод – коефіцієнт, який враховує додаткову зарплату працівника 1-ї категорії за місяць.
2.3.2. Витрати на експлуатацію ЕОМ (Е12)
Е12 = Sм-г * tm = 1352,11 * 2 = 2704,22 грн.
Sм-г – вартість (1 машино-години) роботи ЕОМ
tm – кількість машино-годин роботи ЕОМ для одноразової експлуатації проектного рішення, год.
Отже, річні експлуатаційні витрати рівні:
Е1р = Е10 * N = 2940,46*Помилка! Помилка зв'язку. = 11761,84 грн.
Розрахунок суми доходів від реалізації програми
Доходи від реалізації програми:
Дреал = Цпок * Nреал = 1947174,41 * 4 = 7788697,64 грн.
Цпок – початкова ціна даного програмного продукту для організації-покупця
Nреал – кількість організації-покупців
Цпок = Ц2 + ПДВ = 1622645,34+(1622645,34* 0,2) = 1947174,41 грн.
Ц2 – кінцева ціна проектного рішення для організації-покупця
ПДВ – податок на додану вартість (20%)
Ц2 = Ц1 + К0 = 1619145,34+3500 = 1622645,34 грн.
К0 – затрати на пристосування та освоєння проектного рішення на конкретному об’єкті, грн;
Затрати на пристосування та освоєння проектного рішення на конкретному об’єкті (К0) містять:
Вартість адаптації програмного продукту на ЕОМ (К01)
Вартість документації на програмний продукт (К02)
Вартість демонстрації роботи програмного продукту на ЕОМ (К03).
Загальна сума затрат на пристосування та освоєння проектного рішення:
К0 = К01 + К02 + К03 = 1500+Помилка! Помилка зв'язку.+1150 = 3500 грн.
2.5. Ефективність використання проектного рішення
2.5.1. Розрахунок показників ефективності впровадження проектного рішення
Кеф = Пбал /К = 5223027,84/1264957,328%
КефПомилка! Помилка зв'язку. = 413% 28%
Пбал – балансовий прибуток, грн.
К – капітальні затрати на розробку і впровадження проектного рішення, грн.
R – процентна ставка за кредит (можна прийняти R = i).
Пбал = Дреал – ПДВ – К = 7788697,64 – 1300712,5 –1264957,3= 5223027,84 грн.
ПДВ становить 0,167 частку від доходів від реалізації (Дреал)
Отже,
ПДВ = Дреал * 0.167 = 7788697,64 * 0,167 = 1300712,5 грн.
2.5.2. Період окупності інвестицій або капіталовкладень у проект
а) статичний метод розрахунку періоду окупності
ТокС = K / Пбал = 1264957,3/5223027,84=0,24218850 року.
0,24218850≤ Ток.н
0,24218850 ≤ 3
Ток.н – нормативний термін окупності проекту (Ток.н = 3 роки)
б) динамічний метод розрахунку періоду окупності
Визначається за допомогою методу чистої теперішньої вартості (NPV)
NPVt = –К +
T – термін служби проектного рішення, роки
Період (ТокД), у який NVP набуде значення >0 – період окупності
ТокД ≤ Ток.н.
При Т = 1:
NPVt = 2815533,2 грн.
Отже, ТокД = 1.
Таблиця 2.2
Економічні результати та реалізації проектного рішення
№ з/п
Назва показника
Умовні позначення
Од. виміру
Значення показника
1
Термін розробки та впровадження проектного рішення
tрозр
міс.
3
2
Одноразові витрати на розробку та впровадження проектного рішення
Е10
грн.
2940,46
3
Річні експлуатаційні витрати
Е1Р
грн./рік
11761,84
4
Ціна споживання проектного рішення для організації-розробника
Цс.розр
грн.
1276719,14
5
Ціна придбання проектного рішення для організації-покупця
(з ПДВ)
Цпок
грн.
1947174,41
20.01.2013 13:01-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора