Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Проблеми і перспективи співпраці України з ЄС
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Економічної теорії
Інформація про роботу
Рік:
2011
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економічної теорії
«Проблеми і перспективи співпраці України з ЄС»
Рівне 2011
Зміст
Вступ………………………………………………………………………………….3
1. Історія відносин між Україною та Європейським Союзом …………………....4
2. Перспективи вступу України до ЄС…………………………………….……….8
3.Проблеми співпраці України з ЄС……………………........................................10
Висновки………………………………………………………………………....….13
Список використаної літератури………………………………………………….14
Вступ
Європейська інтеграція є найбільш визначальним фактором, як міжнародної діяльності України, так і її внутрішньої політики на тривалу перспективу, закріплює безпеку та позитивно впливає на відносини України з усіма країнами світу. Тому все на вищі щаблі виступає питання реалізації курсу на інтеграцію України у Європейський Союз.
Незважаючи на численні економічні та політичні проблеми, які підсилені економічною кризою держави, Україна все ж таки намагається втілити в життя власну зовнішньоекономічну стратегію, основою якої є європейський вибір, перспективна мета входження до ЄС, а також розвиток двосторонніх економічних відносин із Францією, Італією, Німеччиною.
Зовнішньоекономічна стратегія України на найближчу перспективу визначена «Концептуальними основами стратегії економічного і соціального розвитку України на 2002-2011 роки. Європейський вибір». Виконання цих стратегічних умов дасть можливість стати повноправним членом ЄС
Метою даної роботи є вивчення, аналіз проблем та перспектив економічної співпраці України з ЄС.
У роботі відповідно до даної мети поставлені наступні задачі:
розкрити основні напрями співпраці і шляхи інтеграції України до ЄС;
визначити основні проблеми та перспективи співпраці України з ЄС
визначити першочергові цілі на шляху інтеграції України до ЄС.
Предметом дослідження є процес взаємодії суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України і країн ЄС.
Історія відносин між Україною та Європейським Союзом
Відносини між Україною та Європейським Союзом були започатковані в грудні 1991 року, коли Міністр закордонних справ Нідерландів, як головуючої в ЄС країни, у своєму листі від імені Євросоюзу офіційно визнав незалежність України.
Правовою основою відносин між Україною та ЄС є Угода про партнерство та співробітництво від 14 червня 1994 (набула чинності 1 березня 1998 р.). Ця угода започаткувала співробітництво з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань. Крім того, укладено низку галузевих угод та документів міжнародно-правового характеру, згідно з якими здійснюється співробітництво між Україною та ЄС.
Україна є учасницею ініціативи ЄС «Східне партнерство», установчий саміт якої відбувся 7 травня 2009 у м. Прага.
Отримання статусу повноцінного члена ЄС, як стратегічна мета України була вперше задекларована президентом України Віктором Ющенко одразу після його обрання на початку 2005-го року.
Хоча в дискусіях українськими посадовцями і політологами називалися декілька конкретних дат можливого набуття членства, на цей час офіційно Україні від ЄС було запропоновано лише Європейську політику сусідства. Адміністрація президента поставилася критично до запропонованого статусу відносин у рамках сусідства.
У березні 2007-го року Україні було запропоновано укладення Договору про Зону вільної торгівлі з ЄС. Ця пропозиція хоча і викликала набагато схильнішу реакцію української держави, всеж не містить конкретних планів приєднання України до ЄС у найближчому часі. Деякі західноєвропейські політики говорять про тимчасову «стомленість від розширення» європейських інституцій[4].
Фактично всі парламентські партії в Україні є поборниками вступу України до ЄС і розвитку відносин з західною Європою.
Для набуття членства в ЄС потрібна згода всіх країн членів. Деякі політики в ЄС мають сумніви щодо можливого членства України. В 2002-му році Комісар з Розширення ЄС Ґюнтер Верхьоген сказав, що «європейська перспектива для України не означає обов'язково членство у найближчі 10-20 років, хоча це можливо».
13-го січня 2005-го року Європарламент фактично одноголосно (467 «за» проти 19) прийняв постанову про бажання Європарламенту наближення позицій з Україною щодо членства. Єврокомісія відзначає, що, хоча ще має пройти певний підготовчий період прийняття нових членів не виключено. На що президент Ющенко відповів про свої наміри подати заявку на членство «у близькому майбутньому»[2].
Декілька впливових в ЄС лідерів в той час виказали підтримку покращенню зв'язків з Україною. Зокрема міністр закордонних справ Польщі Адам Ротфельд 21-го березня 2005-го року заявив, що Польща за будь яких умов підтримувати євро інтеграційні прагнення України. Зокрема він сказав: «На даному етапі ми маємо концентруватися на конкретних кроках кооперації замість порожніх розмов про загальноєвропейську кооперацію». Три дні по тому опитування у шести найбільших країнах ЄС показало прихильність громадян ЄС до прийняття України у майбутньому як повноцінного члена.
У жовтні 2005-го року Президент Єврокомісії Жозе Мануель Баррозо сказав, що майбутнє України «в ЄС». Однак 9-го жовтня 2005-го року Європейська Комісія у новій редакції документа щодо стратегії розвитку зазначила, що виповнення планів розширення (Хорватія і республіки колишньої Югославії) може блокувати можливість вступу України, Білорусі і Молдови. Комісар Оллі Рен сказав, що ЄС має уникнути «занадто великого розширення» наголосивши, що поточний план розширення виглядає цілковито завершеним.
Українські оглядачі виділяють так звану «групу опору» прийняття України до ЄС. Зокрема при укладанні тексту Посиленої Угоди між Україною і ЄС у березні 2007 з нього були виключені згадування про перспективу членства. «Будь-які згадки про перспективу вступу України до Євросоюзу були виключені з проекту посиленої угоди Україна — ЄС через позицію Франції», пише впливове німецьке видання Frankfurter Allgemeine Zeitung. Позиція Італії залежить від внутрішнього політичного розкладу цієї країни. Так під час передвиборчих перегонів у цій країні уряд Сільвіо Берлусконі давав дипломатичні сигнали, що готовий підтримати євроінтеграційні прагнення України. Його політичний супротивник Романо Проді навпаки заявив, що «перспективи України вступити до ЄС такі самі, як і в Нової Зеландії».
Найстійкішим адвокатом ефективних відносин України з ЄС є провідні політичні сили сусідньої Польщі, члена ЄС з стійкими історичними зв'язками з Україною[1].
З метою переведення відносин між Україною та ЄС від формату «партнерства та співробітництва» до «політичної асоціації та економічної інтеграції» наразі ведуться переговори щодо
нової посиленої угоди на заміну Угоди про партнерство та співробітництво
низки галузевих угод та домовленостей, які її доповнюватимуть в окремих сферах відносин між Україною та ЄС.
5 березня 2007 розпочато переговори про укладення нової угоди, яка має замінити Угоду про партнерство та співробітництво. Представники ЄС наполягали на укладанні стратегічних відносин з Україною як з країною сусідом. Під час паризького Саміту Україна–ЄС (вересень 2008) досягнуто компромісного рішення щодо назви цієї угоди як Угоди про асоціацію.
Важливою складовою частиною нової Угоди є створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, яка передбачає максимально глибоку економічну інтеграцію на основі домовленостей, досягнутих під час двосторонніх переговорів з ЄС щодо вступу України до СОТ. Проведено сім раундів переговорів, наступний раунд заплановано на 5 – 9 жовтня 2009 року.
16 червня 2009 р. під час засідання Ради з питань співробітництва Україна — ЄС політично схвалено «Порядок денний асоціації Україна — ЄС для підготовки та сприяння імплементації Угоди про асоціацію», який є новим практичним інструментом на заміну Плану дій Україна-ЄС для підготовки Сторін до реалізації Угоди про асоціацію до моменту набуття нею чинності.
Документ підготовлено на принципах:
політичної асоціації та економічної інтеграції,
спільної участі, спільної відповідальності та спільної оцінки[6].
Передбачено щорічний перегляд та запровадження механізму моніторингу його реалізації.
Моніторинг того, як Україна виконує свої зобов'язання в рамках Порядку денного асоціації, та оцінку виконання Україною чинного до весни 2009 р. Плану дій Україна - ЄС здійснює як Європейська Комісія, так і українське громадянське суспільство.
Європейська Комісія слідкує за результатами (передусім щодо реалізації реформ) в рамках традиційного щорічного аналізу поступу в межах Європейської політики сусідства - ENP Progress Report. Доповідь за 2009 опублікована англійською та українською мовами.
Українське громадянське експертне середовище здійснювало власну оцінку виконання дійсного в минулому Плану дій Україна - ЄС[13], та проводить оцінку виконання зобов'язань в рамках чинного Порядку денного асоціації. У травні 2010 року в Україні стартував Громадський моніторинг Порядку денного асоціації Україна-ЄС.
Рамки співробітництва між ЄС та Україною у реалізації Європейської політики безпеки та оборони визначають угоди
«Про визначення загальної схеми участі України в операціях ЄС з врегулювання криз»
«Про процедури безпеки, які стосуються обміну інформацією з обмеженим доступом» (підписані 13 червня 2005 р.).
Україна приєднується до заяв та позицій ЄС з регіональних та міжнародних проблем (станом липень 2009 р. Україна приєдналася до 90 % заяв). Порушується питання залучення України на етапі їх підготовки.
Схвалено Робочий план співробітництва між Збройними Силами України та Генеральним секретаріатом Ради ЄС у сфері Європейської політики безпеки та оборони на 2009 рік.
16 жовтня 2008 започатковані перші неформальні зустрічі Міноборони України з Європейським оборонним агентством.
Україна бере участь у поліцейській місії ЄС у Боснії та Герцеговині (п'ять представника від МВС).
Опрацьовується питання участі України у військово-морській операції ЄС «Atalanta», яка розпочата у грудні 2008 р. в рамках Європейської політики безпеки та оборони для боротьби з актами піратства біля узбережжя Сомалі.
Обсяг торгівлі товарами та послугами між Україною та ЄС за перший квартал 2009 зменшився в порівнянні з аналогічним періодом 2008 на 55,2 % та склав 6,32 млрд. дол. США, у тому числі:
експорт — на 59,5 % і склав 2,75 млрд. дол. США
імпорт — на 52,3 % і склав 3,57 млрд. дол. США
від'ємне для України сальдо — 820 млн. дол. США.
Основними статтями українського експорту до ЄС були: чорні метали та вироби з них, енергетичні матеріали, нафта та продукти її перегонки, руди, зернові культури, одяг текстильний, жири та олії тваринного або рослинного походження, деревина і вироби з деревини, електричні машини і устаткування.
Основними статтями імпорту в Україну з ЄС були: котли, машини, апарати і механічні пристрої, наземні транспортні засоби, крім залізничних, електричні машини і устаткування, фармацевтична продукція, полімерні матеріали, пластмаси, енергетичні матеріали, нафта та продукти її перегонки, папір та картон[3].
Співробітництво між Україною та ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки здійснюється в рамках Плану дій Україна — ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки (План дій ЮСБ, затверджений у червні 2007 р.) та Плану-графіку його імплементації (затверджений у квітні 2008 р.).
Під час Спільного засідання Підкомітету № 6 Україна — ЄС «Юстиція, свобода та безпека» (12-13 травня 2009) проведено чергову спільну оцінку стану виконання Плану-графіку.
Питання співпраці у сфері ЮВС обговорювалося під час засідання міністрів юстиції та внутрішніх справ у форматі Україна-Трійка ЄС (3 червня 2009).
Співробітництво України з ЄС у сфері енергетики здійснюється відповідно до Меморандуму про взаєморозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі, підписаного 1 грудня 2005. Меморандум охоплює такі сфери:
Ядерна безпека.
Інтеграція ринків електроенергії та газу.
Підвищення безпеки енергопостачання та транзиту вуглеводнів.
Структурна реформа, підвищення стандартів із техніки безпеки та охорони довкілля у вугільній галузі.
Енергоефективність.
З метою оцінки стану виконання Меморандуму сторонами щороку схвалюється відповідний звіт. Третій спільний звіт щодо імплементації Меморандуму було схвалено на Саміті Україна — ЄС у вересні 2008 р.
Співробітництво України і Європейського Союзу у сфері охорони навколишнього природного середовища є важливим чинником у двосторонніх відносинах України і ЄС і здійснюється за кількома актуальними для обох сторін напрямками:
Створення Регіонального екологічного центру України
Отримання бюджетної підтримки в сектор охорони довкілля
Співробітництво з Європейською агенцією довкілля
Зміна клімату
Пріоритетними напрямками співробітництва України та ЄС у галузі транспорту є:
розвиток транспортної інфраструктури України та її інтеграції до загальноєвропейської транспортної системи;
підвищення рівня безпеки на транспорті та адаптація відповідного національного законодавства із залученням проекту ЄК TWINNING;
модернізація та оновлення основних фондів і рухомого складу транспорту;
створення Спільного авіаційного простору між Україною та ЄС.
У 2010 році у відносинах України з ЄС відбулася помітна активізація деяких напрямів діалогу. В рамках політичного діалогу України з ЄС у 2010 році відбулося чотири зустрічі на найвищому рівні, а також два раунди переговорів щодо Угоди про асоціацію. Питання, які розглядались в його рамках, можна умовно розподілити на три блоки: по-перше, питання просування двосторонніх відносин між Україною та ЄС, по-друге, питання внутрішнього розвитку України і, по-третє, питання міжнародного характеру, які представляють спільний інтерес для обох сторін.
22 листопада у Брюсселі відбулася ключова подія у відносинах України з євроінтеграційною спільнотою в цьому році – 14-й саміт Україна–ЄС. Найвагомішим досягненням саміту стало надання Україні Плану дій з лібералізації візового режиму між Україною та ЄС, кінцевою метою якого є запровадження безвізових умов короткострокових поїздок громадян України до держав-членів Євросоюзу. Під час саміту лідери України та ЄС також відзначили успіхи в переговорах щодо зони вільної торгівлі[2].
Співпраця України та ЄС у сфері енергетики та транспорту у 2010 році була дуже активною. Головним досягненням стало приєднання України до Європейської енергетичної спільноти, що дозволить пришвидшити реформування сектора та залучити інвесторів. Також країна отримує можливість доступу до внутрішнього ринку електричної енергії та газу ЄС.
Загалом, слід зазначити, що у 2010 році тривав процес формування політичних і практичних засад відносин між Україною та ЄС на середньострокову перспективу. Позитивною можна вважати досягнуту цього року домовленість сторін про посилення механізму політико-безпекових консультацій для забезпечення подальшого зближення позицій України та ЄС на міжнародній арені. Вдосконалення координації української та європейської дипломатії є першочерговою умовою для зміцнення міжнародної суб’єктності України.
2.Перспективи вступу України до ЄС
Європейська інтеграція є найбільш визначальним фактором, як міжнародної діяльності України, так і її внутрішньої політики на тривалу перспективу, закріплює безпеку та позитивно впливає на відносини України з усіма країнами світу. Невідхильна реалізація курсу на інтеграцію у Європейський Союз забезпечить гарантії прав людини, розвиток в Україні громадянського суспільства, побудову соціально орієнтованої ринкової економіки та величезну матеріальну підтримку з боку ЄС.
Не будучи членом ВТО, Україна не може ефективно протидіяти застосуванню до неї в перспективі додаткових антидемпінгових і компенсаційних мір з боку нових членів ЄС. Це ще один аргумент на користь необхідності вступу України до ЄС, що дозволить їй використати відповідні международно визнані механізми захисту своїх інтересів у цих питаннях.
Загалом, наближення ЄС до українських границь об'єктивно зміцнює вплив європейського співтовариства на Україну. У політичному плані цей процес можна вважати позитивним, оскільки він сприяє впровадженню в Україні європейських стандартів[5].
На сьогодні є всі підстави для того, щоб говорити про надзвичайну важливість для України розвитку різнопланового співробітництва з Євросоюзом та про необхідність посилити роботу в цьому напрямку, оскільки на сьогодні Євросоюз є найпотужнішим та найбільш скоординованим економічним угрупуванням у світі і питання вступу до нього протягом найближчих років стоїть на порядку денному принаймні для 13 країн Європи, включаючи Східноєвропейські країни, країни Середземномор'я та Балтії. З точки зору економічних інтересів надзвичайно важливим є те, що в рамках укладених угод між Україною і Євросоюзом вітчизняні товаровиробники мають гарантований доступ на європейські ринки для своєї традиційної продукції — сталеливарних та текстильних виробів, а також те, що в структурі імпорту з Євросоюзу домінує продукція машинобудування, що дає змогу проводити технічну реструктуризацію промисловості та запроваджувати сучасні технології. Крім того, Тимчасовою угодою про торгівлю та Угодою про партнерство і співробітництво визначено взаємне застосування режиму найбільшого сприяння та національного режиму у торгівельних відносинах. Важливим стимулом для подальшої співпраці є постійне збільшення товарообігу між Україною і країнами—членами ЄС. За словами тоді державного секретаря МЗС України з питань європейської інтеграції О.Чалого, ніша нашого ринку в країнах ЄС постійно зростає і вже досягла 22—23%, а в подальшому, після вступу нових країн-кандидатів до ЄС, становитиме понад 30%. У 2009 р., за даними О.Чалого, товарообіг з ЄС зріс на 1 млрд. 200 млн. доларів.
У світлі попередніх домовленостей актуальним є вирішення питання щодо підтримки з боку Євросоюзу процесу вдосконалення ін-ституційної структури співробітництва. Україна має одержувати допомогу з боку Європейської Комісії у створенні системи моніторингу змін в українському законодавстві, використання можливостей програми ТАСІС для реалізації проектів технічного співробітництва з метою створення в Україні конкурентного економічного середовища, трансформації правил і практики державної підтримки підприємств, захисту навколишнього середовища в Україні[4].
Отже, для прискорення інтеграції України до ЄС слід здійснити такі першочергові заходи:
1) зупинення подальшого соціального розшарування;
2) забезпечення справжнього, а не декларованого розвитку підприємництва;
3) виведення економіки з тіні;
4) вільний доступ до кредитних, матеріальних та інформаційних ресурсів, ринків збуту продукції;
5) ефективне втілення законодавства з питань боротьби з шахрайством та корупцією;
6) посилення фінансового контролю за структурними фондами та фондами розвитку;
7) реформа судової системи, захист прав власності та прав людини;
8) розробка нової зовнішньоекономічної стратегії з урахуванням позитивних та негативних факторів від інтеграції України в Європу.
3.Проблеми співпраці України з ЄС
Проте не лише позитиви несе в собі співпраця України з ЄС. Необхідно звернути увагу те, що негативне сальдо торгівлі з багатьма країнами ЄС (найбільше з Німеччиною та Францією) спостерігається в умовах, коли Євросоюз надає Україні кредит на вирівнювання платіжного балансу за умов проведення Урядом України комплексу додаткових заходів по лібералізації імпортного режиму. Ця ситуація викликає стурбованість тому, що Урядом України в рамках програми економічних реформ та приведення зовнішньоекономічного режиму відповідно до вимог ГАТТ/СОТ проводиться послідовна лібералізація зовнішньоторговельного режиму, спрямована на відкриття внутрішнього ринку та нарощування експорту. За програмою Уряду, лібералізація експортного режиму має стати головним фактором нарощування та розвитку експорту, що впливатиме на вирівнювання платіжного балансу, скорочення дефіциту державного бюджету, подолання платіжної кризи. Саме надходження від експорту мають стати джерелом отримання додаткових коштів на закупівлю технологій та інвестиційних товарів виробничо-промислового призначення для проведення реструктуризації експор-тоспроможних галузей та забезпечення технологічного оновлення виробництва[1].
Отже, політика лібералізації зовнішньоторговельного режиму України має забезпечити: а) нарощування експорту в Євросоюз ліквідної української продукції і, за рахунок цього нарощування імпорту інвестиційних промислово-виробничих товарів, необхідних для переобладнання виробництва; б) загальну тенденцію вирівнювання сальдо в торгівлі споживчими товарами з метою забезпечення за рахунок цього компенсацію витрат на закупівлю енергоносіїв; в) відповідність ступеня лібералізації режиму імпорту рівню фінансової допомоги, яку одержує Україна за умов виконання зобов'язань щодо зазначеної лібералізації. З огляду на ситуацію із зростанням від'ємного сальдо у торгівлі з країнами Євросоюзу правомірним є, поряд з повною лібералізацією експорту, вживати у майбутньому заходів обмеженого протекціонізму в політиці щодо імпорту, спрямовані на сприяння імпорту інвестиційних товарів та обмеження доступу споживчих товарів, додаткове ввезення яких може спричинити шкоду окремим галузям економіки, в першу чергу сільському господарству, харчовій промисловості та іншим галузям, що перебувають у процесі реструктуризації.
Тобто якщо від'ємне сальдо України в торгівлі з країнами Євросоюзу буде формуватися значною мірою за рахунок імпорту інвестиційних промислово-виробничих товарів, необхідних для переобладнання виробництва, це може позитивно сприйматися Урядом України, проте це не виключає вжиття Україною запобіжних заходів по вдосконаленню тарифного регулювання імпорту, спрямованих на обмеження доступу до ринку споживчих товарів, які в достатній кількості виробляються в Україні, в першу чергу товарів сільськогосподарської групи та продуктів харчування, оскільки структура імпорту України з Євросоюзом засвідчує, що існує негативна тенденція збільшення імпорту сільськогосподарської продукції в Україну та зменшення питомої ваги інвестиційних товарів в умовах, коли реструктуризація промисловості вимагає різкого збільшення імпорту виробничо-промислових товарів[3].
Загальному погіршенню торговельного сальдо України суттєво сприяє несиметричність рівнів відкритості ринків Євросоюзу та України через застосування Європейським Союзом політики жорсткого протекціонізму відносно національних товаровиробників, що суттєво позначається на експорті в Євросоюз українських товарів, а саме — застосування з боку Євросоюзу кількісних обмежень на імпорт чутливих для України товарів (сталеливарної продукції, текстилю й одягу) та антидемпінгових заходів призвело до значного скорочення експорту високоліквідних товарів, що перебувають під дією антидемпінгових процедур. На сьогодні антидемпінгові заходи вживаються до імпорту в Євросоюз багатьох товарів походженням з України, проте антидемпінгові заходи не вживаються до імпорту в Україну жодного товару походженням з Євросоюзу.
Таким чином, складається ситуація, яка може призвести до значного або повного блокування експорту українських валютоємких товарів на ринки країн—членів Європейського Союзу. Це, в свою чергу, може призвести до скорочення виробництва згаданих товарів в Україні, звуження сегментів європейського ринку для збуту української продукції та до значних втрат валютних надходжень в Україну.
Враховуючи викладене вище, Україна зацікавлена у порушенні питання про можливість започаткування процесу перегляду антидемпінгових процедур ЄС щодо товарів українського походження та відшукування взаємоприйнятних шляхів урегулювання цієї проблеми з метою недискримінаційного доступу українських товарів на ринок ЄС.
Під час засідань Спільного комітету Україна—Євросоюз, робочої групи експертів з питань торговельного співробітництва, у листах на адресу урядових структур Європейська комісія підтримала питання, які стосуються забезпечення національного режиму та режиму найбільшого сприяння в торгівлі, а саме:
1. Уніфікація акцизних зборів на автомобілі, алкоголь та іншу харчову продукцію;
2. Приведення системи тарифів в Україні у відповідність до Концепції трансформації митного тарифу, яка є основою переговорів про вступ України до СОТ: порядок сертифікації, необхідність усунення повторної сертифікації запасних частин автомобілів; необхідність заміни сертифікації харчових продуктів до їх реалізації на систему ринкового контролю відповідно до Угоди про технічні бар'єри СОТ; система сертифікації будівельних матеріалів в Україні та перспективи її приведення відповідно до норм СОТ; можливість застосування в Україні міжнародних, зокрема європейських стандартів, як еквівалентних до українських;
3. Вдосконалення системи сертифікації та стандартизації;
4. Стан захисту прав на інтелектуальну власність в Україні, зокрема захисту прав на аудіо- та відеопродукцію;
5. Обмеження можливості участі європейських компаній в українських тендерах, що суперечить Угоді про партнерство та співробітництво з Євросоюзом; 6. Порядок та обгрунтування реєстрації і ліцензування хімічних речовин для сільського господарства та виробів ветеринарного призначення;
7. Великі збори за чартерні рейси іноземних авіакомпаній та необгрунтовані збори у сфері морських послуг;
8. Невідповідність Закону України «Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні» основним положенням угод СОТ, необхідність усунення застосування мінімальної митної вартості при імпорті автомобілів.
Для вирішення цих та інших проблем в першу чергу необхідно:
— прискорити розроблення та прийняття законодавчих актів, які б відповідали праву Євросоюзу та прийнятим в ЄС стандартам і вимогам СОТ;
— сприяти імпорту саме тих промислово-виробничих товарів, які необхідні для технологічної модернізації виробничих процесів у слабких галузях української економіки;
— поліпшити політико-правові умови для експорту товарів[3].
Незважаючи на ряд законодавчих актів (Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок експорту товарів (робіт, послуг)» та ін.), експорт українських товарів є дуже малим порівняно з нашими можливостями через бюрократичність митних органів, низьку конкурентоспроможність товарів. Важливе значення для вирішення цього питання має політичний аспект.
Стратегія європейського вибору має розглядатися в Україні як важливий стимул прискорення системних реформ, піднесення політичної та соціальної активності громадян. Після парламентських виборів в Україні з'явились ознаки та реальні передумови консолідації всіх гілок державної влади за підтримки широких кіл громадськості навколо повної та ефективної реалізації євроінтеграційного курсу України, що має сприяти подальшій розбудові Української держави на основі європейських цінностей та стандартів.
Висновки
Отже, характер і рівень співробітництва України з розширеним ЄС, перспектива української євроінтеграціі будуть залежати насамперед від внутрішніх трансформацій в Україні, від створення умов для стабільного демократичного розвитку, підйому вітчизняної економіки.
Перспективи економічної взаємодії України з ЄС та його країнами-членами залежать насамперед від раціональності експортної політики України відносно цього регіону. Стратегія виходу на ринки країн ЄС має поєднувати сировинний напрям з напрямом проникнення на ринки про дукції з високим ступенем обробки на основі ретельно проведеної діагностики конкурентоспроможності українських товарів і послуг на ринку країн ЄС. Важливим перспективним завданням має стати вихід на ринки країн ЄС з принципово новими виробами: в галузі ракетної та авіаційної техніки, середнього та великого машинобу дування, приладобудування, окремих виробництв електронної та електро технічної промисловості, виробництва зварювальної апаратури. А також впровадження і розвиток середньо- і довгострокових програм інтеграції України в ЄС.
Список використаної літератури:
1. Філоненко Р. Україна – ЄС: остаточний вибір засад розвитку держави // Віче. – 2007. №9 – 10 .- С. 45.
2.Чебаненко О. Основні результати і проблеми виконання плану дій Україна - ЄС // Політика і час - 2007. - №3. - С. 24.
3.Шпек Р. Україна - ЄС: крок до членства // Політика і час. - 2009. - №5. - С. 8.
4.http://www.niss.gov.ua/Monitor/2010/24.htm
5.Сайт: http://library.if.ua/book/70/5133.html
6. Сайт:http://readbookz.com/book/146/4109.html
26.01.2013 01:01-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора