Організаційно – технічний рівень підприємства та резерви і шляхи його підвищення. Звіт з Спецсемінар. Робота № 518838

Перехід до торгівельного партнера Binance

Організаційно – технічний рівень підприємства та резерви і шляхи його підвищення

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Національний університет водного господарства та природокористування

Інститут:

Не вказано

Факультет:

Не вказано

Кафедра:

Кафедра економіки підприємства

Інформація про роботу

Рік:

2010

Тип роботи:

Звіт

Предмет:

Спецсемінар

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

Міністерство освіти і науки України Національний університет водного господарства і природокористування Кафедра економіки підприємства Звіт з дисципліни «Спецсемінар» на тему: “Організаційно – технічний рівень підприємства та резерви і шляхи його підвищення” на прикладі ВАТ «Сарненська ПМК-66» План Вступ Розділ 1. Економічна суть та характеристика організаційно-технічного рівня підприємства та резервів його підвищення. 1.1. Організаційно-технічний рівень виробництва будівельної організації, його суть та структура 1.2. Показники що характеризують організаційно-технічний рівень підприємства 1.3. Резерви та шляхи підвищення організаційно-технічного рівня підприємства Розділ 2.Дослідження та аналіз ефективності використання організаційно технічного рівня ВАТ "Сарненська ПМК №66" 2.1. Економіко-організаційна характеристика підприємства 2.2. Структурно-динамічний аналіз наявності та стану основних виробничих фондів(ОВФ) 2.3. Аналіз руху ОВФ 2.4. Аналіз забезпеченості ОФ 2.5. Аналіз організаційно-управлінського рівня виробництва Розділ 3. Обгрунтування резервів та заходів підвищення організаційно-технічного рівня 3.1. Визначення резервів організаційно-технічного рівня 3.1.1. Резерви використання основних виробничих фондів 3.1.2.Резерви використання сировини та матеріалів 3.2. Заходи та шляхи підвищення організаційно-технічного рівня підприємства Висновок Список використаних джерел Додатки Вступ Раціональність використовування матеріальних, трудових і фінансових ресурсів будівельної організації багато в чому визначається організаційно-технічним рівнем виробництва, який характеризується станом управління, організацією виробництва, ступенем його технічного розвитку і ефективністю організаційно-технічних заходів. Дієвість управління обумовлюється раціональною виробничою структурою будівельної організації, ефективною організацією управління тощо. Таким чином, практична значимість вказаних проблем зумовлює актуальність дослідження теми. Метою даної роботи є економічне обгрунтування резервів та шляхів підвищення організаційно-технічного рівня підприємства на прикладі ВАТ «Сарненська ПМК-№66». Мета роботи передбачає виконання таких завдань: дослідити поняття організаційно-технічного рівня підприємства; охарактеризувати спрацювання і відтворення організаційно-технічного рівня підприємства ; дослідити ефективність відтворення та використання ОТР; виявити можливості підвищення ефективності використання ОТР підприємства. Об’єктом дослідження є ВАТ “Сарненська ПМК -№66” розсташоване за адресою : Рівненська обл.,м.Сарни,вул.Ткача,3. Предметом діяльності Товариства є : розвиток і підвищення ефективності будівництва і виробництва, його інтенсифікації, впровадження досягнень НТП, підвищення продуктивності праці; виконання БМР на об'єктах меліоративного, цивільного, соціального, культурно-побутового призначення; будівництво меліоративних систем, гідротехнічних споруд , доріг,природоохоронних об'єктів, об'єктів цивільного, культурно-побутовогопризначення і їх реконструкція; виконання робіт по будівництву мереж водопостачання, теплопостачання проведення земельних робіт; будівництво ЛЕП, монтаж зовнішніх і внутрішніх силових і освітлювальних електромереж, прокладання телефонного зв'язку, мереж радіо; Сфера виробничої діяльності на даний час включає : - земельні роботи , роботи по влаштуванню водопровідних мереж, мереж теплопостачання та каналізації; - роботи по прокладанню газопроводів низького, середнього та високого тиску; - загально-будівельні роботи. Наукова новизна роботи полягає в удосконаленні сутності і змісту поняття “організаційно – технічного рівня ”, яке поєднує актуальність, релевантність, істинність і надійність інформації, що дозволяє формувати повноцінну стратегію зростання підприємства та удосконалення його ОТР, адекватну його цілям. Розділ 1. Економічна суть та характеристика організаційно-технічного рівня підприємства та резервів його підвищення. 1.1. Організаційно-технічний рівень виробництва будівельної організації, його суть та структура Для того щоб забезпечити подальший економічний прогрес суспільства, глибокі якісні зрушення в матеріально-технічній базі на основі прискорення НТП, інтенсифікації суспільного виробництва, підвищення його ефективності, необхідно мати глибоке і системне уявлення про стан виробництва, його матеріально-технічну базу, ступінь прогресивності технології і організації на кожному підприємстві. Таке уявлення складається за допомогою економічного аналізу. Воно включає: оцінку вихідного стану виробництва на основі відповідних характеристик кожного компонента; економічне обгрунтування напрямків розвитку виробництва; розробку плану підвищення ефективності виробництва. Це дає можливість обгрунтованого прогнозування очікуваних результатів діяльності і економічного росту. В економічній літературі по-різному трактується поняття рівнь виробництва: технічний, організаційний, техніко-економічний, організаційно-технічний, економічний. Ще більш різноманітний склад показників що рекомендовані для оцінки рівня виробництва. Продовжується полеміка по різним аспектам цього питання, в тому числі про місце показників рівня виробництва в системі показників діяльності підприємства. На нашу думку, призначення цієї групи показників полягає в узагальненій характеристиці можливостей підприємства по забезпеченню росту і вдосконаленню структури виробництва, підвищенню його ефективності. Всі показники, що характеризують в комплексі діяльність підприємства, постійно змінюються. Тому достовірна оцінка ефективності виробництва та його організаційно-технічного рівня можлива при поєднанні кількісних і якісних показників, що відображають джерела економічного росту. Діяльність підприємства складається з двох груп процесів: по надаванню послуг і розвитку виробництва. Процеси надавання послуг – це процеси перетворення первинних ресурсів на основі певних технологічних методів. Звідси випливає, що потенційні можливості технологічного зростання в першій групі процесів зосереджені: в сукупності технологічних властивостей ресурсів виробництва, що забезпечують максимальну в даних конкретних умовах економність їх використання; у відповідності матеріально-речових структур ресурсів виробницва структурам трудомісткості, станкомісткості і матеріаломісткості виробничих процесів, що забезпечують повноту і доцільність використання всіх ресурсних елементів; в системності організаційної структури підприємства, змісту і методів функцій управління, що забезпечує ефективну координацію робіт, послідовність і взаємозв’язок процесів у відповідності з метою діяльності підприємства. Властивості і структурні характеристики всіх компонентів виробничих процесів, а також організаційні умови їх здійснення формуються, розвиваються і вдосконалюються на основі результатів інженерної діяльності, метою яких є матеріалізація наукових знань в об’єктах нової техніки, тобто в досконалих конструкціях виробів, прогресивній технології їх виробництва, продуктивних засобах і предметах праці, оптимальній організації виробництва. На основі цих процесів організаційного і технічного розвитку виробництва потенційні можливості його компонентів постійно розширюються і посилюються. Це досягається шляхом як цілеспрямованого впливу на систему об’єктів, що складають матеріально-технічну базу підприємства, так і на основі взаємодії різних по змісту і цільовій направленості процесів. Для узагальненої характеристики можливостей підприємства по забезпеченню зростання і вдосконалення структури виробництва, підвищення його ефективності використовується система показників. Всі ці показники постійно змінюються. Тому достовірна оцінка ефективності виробництва та його організації можлива тільки при поєднанні кількісних та якісних показників, що відображають джерела економічного зростання. Узагальненим показником, що характеризує вищезгадані процеси є організаційно-технічний рівнь підприємства, що є невід’ємною складовою економічного рівня підприємства і включає в себе технічний, технологічний і організаційно-управлінський аспекти. Для харакеристики технічного аспекту організаційно-технічного рівня доцільно, на наш погляд, дослідити динаміку, структуру та ефективність використання основних виробничих фондів. Очевидно, що в якості елементу організаційно-технічного рівня слід приймати середньорічну вартість та інші ознаки основних промислово-виробничих фондів, оскільки невиробничі основні фонди не пов’язані з процесом виробництва і не відносяться до організаційно-технічного рівня підприємства. Розглядаючи технологічну складову організаційно-технічного рівня необхідно вивчити відповідність матеріально-речових структур ресурсів виробницва структурам трудомісткості, матеріаломісткості і енергомісткості виробничих процесів, що забезпечують повноту і доцільність використання всіх ресурсних елементів. Найбільш важливим показником якості технології є зниження трудомісткості виробництва. Але економічна оцінка технологічних процесів по показнику трудомісткості недостатня, бо виконанння їх на різних видах обладнання суттєво змінює витрати предметів праці. Запровадження прогресивних технологічних процесів сприяє зниженню витрат живої і уречевленої праці. У зв’язку з цим узагальненим показником ефективності технології слід вважати зниження собівартості продукції. Можливі і часткові критерії оцінки економічної і соціальної доцільності технологій. Наприклад, при обмеженні трудових ресурсів, основним критерієм виступає більш раціональне використання кваліфікованої робочої сили, сировинних ресурсів – підвищення коефіцієнта їх використання і т.д. Метою вдосконалення технологічних процесів є покращення умов праці. У зв’язку з цим економічні критерії економності зливаються з соціальними. В якості інформаційних джерел аналізу рівня технології використовують технологічні карти, технічну документацію, виробничі плани, кошториси витрат на виробництво, специфікації на матеріали і комплектуючі вироби, маршрутні листи і інші документи, що характеризують або структуру операцій технологічного процесу, або показники економічної ефективності, що покращуються в результаті її змін. Узагальнені результати вдосконалення всіх напрямків технологічного процесу відображаються в калькуляції. Технологічні процеси багатостадійні і різноманітні по призначенню і змісту. Тому повне виявлення їх впливу на ефективність виробництва можливе при поєднанні аналізу економічних характеристик кожного процесу з аналізом результатів їх взаємодії. Первинну структуру організаційно-управлінської складової організаційно-технічного рівня утворює кадровий потенціал. Особливе місце у кадровому потенціалі займає його складова кадрова політика, тобто цілеспрямована діяльність щодо роботи з кадрами: добір, розстановка, навчання, атестація, просування і закріплення кадрів, що забезпечує відповідність конкретного працівника потребам виробництва і його організаційно-технічному рівню. Кадровий рівень передбачає динамічність співвідношень між керівними працівниками, фахівцями і керівниками, певні співвідношення всередині цих категорій працівників. Кадровий рівень підприємства та його конкретний працівник перебувають у певній взаємозалежності і взаємозв’язку: чим досконаліша структура кадрового рівня і вище організаційний рівень, тим вища ефективність діяльності конкретного працівника. Якість праці або міра її складності визначаються знаннями, практичними навичками і іншими людськими особливостями, які прямо не піддаються вимірюванню. З цієї причини у організаційно-технічному рівню можна врахувати лише кількісну сторону людської праці, що виражається через витрати на оплату праці і продуктивність. Крім того необхідно враховувати витрати, які пов’язані з навчанням промислово-виробничого персоналу, перепідготовку і підвищенням кваліфікації. При аналізі організації управління вивчаються структура підприємства, стан управління в ньому, ступінь завантаженості апарату управління, а також засоби, витрачені на управління. 1.2. Показники що характеризують організаційно-технічний рівень підприємства Раціональність використовування матеріальних, трудових і фінансових ресурсів будівельної організації багато в чому визначається організаційно-технічним рівнем виробництва, який характеризується станом управління, організацією виробництва, ступенем його технічного розвитку і ефективністю організаційно-технічних заходів. Дієвість управління обумовлюється раціональною виробничою структурою будівельної організації, ефективною організацією управління. Показниками, що характеризують виробничу структуру будівельної організації основної ланки управління (тресту, об'єднання), є: ▪ кількість виробничих одиниць, у тому числі самостійних будівельних управлінь, що входять до складу тресту; ▪ зменшення числа виробничих одиниць і будівельних управлінь за рахунок укрупнення, ліквідації; ▪ об'єм будівельно-монтажних робіт в середньому на одну будівельну організацію, у тому числі виробничу одиницю; ▪ число працюючих, у тому числі по виробничих одиницях і будівельних управліннях; ▪ питома вага %, і динаміка чисельності працівників, зайнятих на будівельно-монтажних роботах, підсобних виробництвах, в інших і обслуговуючих господарствах. Для характеристики організації управління застосовуються наступні основні показники: - структура управлінського персоналу (адміністративно-управлінський і лінійний інженерно-технічний персонал); - чисельність працівників апарату управління; - витрати на зміст апарату управління; - середнє число робочих, доводяться на одного ІТП в основному виробництві; - рівень освіти ІТП; - технічна озброєність інженерно-управлінської праці (визначається розподілом вартості технічних засобів на чисельність ІТП і службовців). Економічний ефект залежить від заходів щодо вдосконалення організації управління в будівництві: ▪ у сфері управління — від вдосконалення структури управління (укрупнення, скорочення чисельності ІТП і ін.); ▪ у сфері виробництва — від вдосконалення структури управління (спеціалізації, кооперації, концентрації); упровадження автоматизованих систем управління. Також для характеристики технічного аспекту організаційно-технічного рівня доцільно дослідити динаміку, структуру та ефективність використання основних виробничих фондів. Основні виробничі фонди займають, як правило, найбільшу частку в загальній сумі основного капіталу підприємства. Від їх кількості, вартості, технічного рівня, ефективності використання багато в чому залежать кінцеві результати діяльності підприємства: випуск продукції, її собівартість, прибуток, рентабельність, стійкість і стабільність фінансового стану. Отже, одним з найважливіших факторів підвищення організаційно-технічного рівня на промислових підприємствах є забезпеченість їх основними фондами в необхідній кількості та асортименті і більш повному їх використанні. Для узагальнюючої характеристики ефективності використання основних виробничих фондів служать показники рентабельності (відношення прибутку до середньорічної вартості ОВФ), фондовіддачі (відношення вартості виробленої чи реалізованої продукції за вирахуванням ПДВ, акцизу до середньорічної вартості ОВФ), фондоємності (зворотній показник фондовіддачі), питомих капітальних вкладень на 1 грн. приросту продукції. Для розрахунку середньорічної вартості фондів використвується не тільки вартість власних, а й орендованих основних засобів та не включається вартість фондів, що знаходяться на консервації, у резерві і здані в оренду. Для характеристики використання окремих видів машин, обладнання, виробничих площ використовуються часткові показники, в процесі аналізу яких вивчається динаміка цих показників, їх структура і проводяться різні види порівнянь. Джерелами даних для аналізу є бізнес-план підприємства, план технічного розвитку, звітний бухгалтерський баланс підприємства, звіт про наявність та рух основних засобів, амортизацію (знос), дані про переоцінку основних засобів, інвентарні картки обліку основних засобів, проектно-кошторисна, технічна документація і інше. Згідно методики аналіз починається з вивчення обсягу основних фондів, їх динаміки та структури. Фонди підприємства поділяються на промислово-виробничі та невиробничого призначення. Технічну складову організаційно-технічного потенціалу підприємства визначають насамперед промислово-виробничі фонди. Окрім того прийнято виділяти активну частину (робочі машини та обладнання) і пасивну частину фондів, а також окремі підгрупи у відповідності з їх функціональним призначенням (будинки, споруди, передавальні пристрої і т.д.). Така деталізація необхідна для вивчення резервів підвищення ефективності їх використання на основі оптимізації структури. Розглядаючи технологічну складову ОТР варто звернути увагу на технологічну схему виробничого процесу, ефективність використання ресурсів, розглянути динаміку трудомісткості, станкомісткості, матеріаломісткості і енергомісткості виробничих процесів, якість продукції, що забезпечують повноту і доцільність використання всіх ресурсних елементів. Найбільш важливим показником якості технології є зниження трудомісткості виробництва. Але економічна оцінка технологічних процесів по показнику трудомісткості недостатня, тому що виконанння їх на різних видах обладнання суттєво змінює витрати предметів праці. Запровадження прогресивних технологічних процесів сприяє зниженню витрат живої і уречевленої праці. У зв’язку з цим узагальненим показником ефективності технології слід вважати зниження собівартості продукції. Можливі і часткові критерії оцінки економічної і соціальної доцільності технологій. Наприклад, при обмеженні трудових ресурсів, основним критерієм виступає більш раціональне використання кваліфікованої робочої сили, сировинних ресурсів – підвищення коефіцієнта їх використання і т.д. Метою вдосконалення технологічних процесів є покращення умов праці. У зв’язку з цим економічні критерії економічності зливаються з соціальними. В якості інформаційних джерел аналізу рівня технології використовують технологічні карти, технічну документацію, виробничі плани, кошториси витрат на виробництво, специфікації на матеріали і комплектуючі вироби, маршрутні листи і інші документи, що характеризують або структуру операцій технологічного процесу, або показники економічної ефективності, що покращуються в результаті її змін. Узагальнені результати вдосконалення всіх напрямків технологічного процесу відображаються в калькуляції. Технологічні процеси багатостадійні і різноманітні по призначенню і змісту. Тому повне виявлення їх впливу на ефективність виробництва можливе при поєднанні аналізу економічних характеристик кожного процесу з аналізом результатів їх взаємодії. Головна складність аналізу структури організаційно-технічного рівня підприємства полягає в тому, що всі його елементи функціонують одночасно і спільно, а отже закономірності його розвитку можуть бути розкриті лише через сполучення закономірностей розвитку його складових. 1.3. Резерви та шляхи підвищення організаційно-технічного рівня підприємства Незалежно від прийнятої класифікації всі види резервів розвитку виробництва вказують на можливість підвищення його ефективності. Тому більш правильно і коректно буде об’єднати всі резерви виробництва у внутрішньовиробничі резерви підвищення ефективності виробництва. Окреме вивчення резервів зростання продуктивності праці, резервів зниження собівартості, резервів використання виробничих потужностей підприємства (цеху) неминуче приводить до аналізу в основному одних і тих же первинних факторів. Важливим є розробка такого групування резервів підвищення ефективності виробництва, яке б дозволило: відобразити всі джерела формування резервів на різних ланках виробництва; провести факторний техніко-економічний аналіз внутрішнього- сподарських резервів, який буде основою для комплексного аналізу і дозволить виявити резерви по кожному фактору окремо, а також визначити ефективність додаткових капітальних вкладень щодо реалізації резервів по цьому фактору; провести комплексне виявлення внутрішньовиробничих резервів; передбачити об’єм робіт і намітити конкретні організаційно-технічні заходи по мобілізації виявлених резервів виробництва; оперативно впливати на резерви покращення якісних техніко-економічних показників виробництва. Проблема пошуку резервів підвищення організаційно-технічного рівня має комплексний характер. Кінцеві результати його віддачі залежать не лише від експлуатації виробничих потужностей, а багато в чому визначаються вибором раціональної організаційно-управлінської структури, стратегії капітальних вкладень, структурною та інвестиційною політикою. Такий підхід доцільний як з огляду підвищення ефективності функціонування вже існуючого організаційно-технічного рівня, так і його вдосконалення на підставі досягнень НТП шляхом створення нових технологій, що відповідають сучасним вимогам. Ефективність використання діючого ОТР формується під впливом великої кількості факторів і умов виробництва. Характер і ступінь впливу кожного з них суттєво різняться між собою. Більшість факторів безпосередньо впливає не на ОТР в цілому, а на його окремі складові – виробничі основні фонди, виробничі процеси підприємства, організацію виробництва. Сукупний вплив цих факторів на ОТР здійснюється через складові елементи, до того ж не шляхом звичайної інтеграції результатів по кожному елементу, а з урахуванням гармонійного і збалансованого їх розвитку. Незбалансованість виробничих можливостей між окремими елементами призводить, як правило, до негативних наслідків. Так, автоматизація виробництва на окремих ділянках, впровадження автоматизованих комплексів без відповідного розвитку суміжних ланок знижують ефективність виробництва. Для пошуку резервів підвищення ефективності діючого ОТР слід вивчити вплив різноманітних факторів на зміну показників ОТР в цілому та його складових елементів, визначити міру нівелювання від’ємного впливу негативних і шляхи використання в практиці господарювання додаткового впливу позитивних факторів. З цією метою доцільним є використання факторного аналізу для оцінки впливу основних факторів на величину фондовіддачі, фондорентабельності, продуктивності праці, з’ясування причин сповільненого їх росту. Як відомо, ефективність використання ОТП залежить від впливу сукупності факторів, таких як підвищення технічного рівня виробництва, вдосконалення організації виробництва і праці. Поряд з ростом величини виробничих основних фондів змінюється і чисельність робітників. Прогресивним є фондозаощадний напрямок НТП. Суть його полягає в тому, що з впровадженням нової техніки і технології скорочуються питомі затрати живої уречевленої праці. Такий тип технічного прогресу характерний для виробництв, що впроваджують принципово нову техніку і технологію, яка забезпечує значний ріст виробництва, підвищення технічного рівня і якості продукції, завоювання нових ринків збуту. Разом з тим, зазначена техніка забезпечує ці переваги лише тоді, коли вона впроваджується комплексно. В іншому випадку в технічному ланцюгу виникають диспропорції, що знижують ефективність не лише нової техніки, але й виробництва в цілому. Якісне вдосконалення засобів праці, що використовуються на підставі досягнень науки і техніки зумовлює збільшення частки активних елементів виробничих основних фондів і фондовіддачі. Суттєвим є той факт, що не у всіх випадках ріст фондоозброєності праці сприяє значному підвищенню його продуктивності і збільшенню фондовіддачі. У фондомістких галузях промисловості на певних етапах заміна ручної праці машинами, надто тоді, коли на виробництві низький рівень ручної праці, а заміна її здійснюється на підставі традиційної техніки, приводить до зростання фондомісткості запроваджених засобів. Уникнути такого впливу можна лише на підставі комплексного запровадження принципово нової техніки й технології на базі технічного переозброєння ліній, цехів і виробництва в цілому. Підвищення технічного рівня виробництва сприяє прискоренню оновлення техніки на діючих підприємствах за рахунок заміни її новою, більш прогресивною і списання зайвого обладнання. Ефективне оновлення основних виробничих фондів багато в чому залежить від науково-організованого рівня управління цими процесами. З цією метою доцільно систематично аналізувати стан діючого обладнання, співставляти його з кращими зразками техніки і на цій підставі визначати потребу в заміні фізично і морально застарілого обладнання, ліквідації зайвих робочих місць. Підвищення ефективності віддачі виробничих фондів багато в чому залежить від вартості заново введених об’єктів і обладнання. Однак, як свідчить аналіз, у більшості випадків ціни на нову техніку, особливо в умовах інфляції, в порівнянні з діючою зростають швидше, ніж її продуктивність. Така ситуація природно негативно впливає на фондовіддачу. Також зберігся вплив такого негативного фактору як довготривале освоєння проектних потужностей, строк якого може тривати від декількох місяців до декількох років. Це є наслідком ряду причин, в основному організаційного характеру. Усе більшого значення для підвищення ефективності виробництва набуває вдосконалення організації виробництва і праці, більш повне використання виробничих основних фондів, передусім машин і обладнання, за потужністю і часом. Важливим фактором поліпшення використання обладнання є зниження його простоїв, особливо нового прогресивного високопродуктивного обладнання. Повне укомплектування обладнання робочою силою, своєчасне і повне забезпечення робочих місць сировиною, матеріалами, електроенергією, періодичне здійснення оглядів, ремонтів, ліквідація диспропорцій між технологічними процесами – важливі передумови скорочення і ліквідації простоїв обладнання. Підвищення коефіцієнта інтенсивного використання обладнання є найважливішою умовою росту фондовіддачі. Це сприяє скороченню виробничого циклу виготовлення виробів, прискоренню обороту засобів, збільшенню обсягу виробництва. Інтенсифікація завантаження обладнання визначається рівнем освоєння його проектної потужності. Рішення цієї задачі, в основному, залежить від організаційно-технічної роботи, що проводиться на підприємстві. Шляхи кращого використання. Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання основних фондів і виробничих потужностей того чи іншого підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції при наявному розмірі виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин і устаткування протягом доби, місяця або року, тобто їх екстенсивного завантаження, а з другого, — від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження). Отже, всю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо кращого використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства за їх змістом та призначенням умовно можна поділити на дві групи: перша — збільшення екстенсивного завантаження, друга - підвищення інтенсивного навантаження. Виділені групи складають головні напрямки більш ефективного використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства, кожний з яких охоплює певну кількість конкретизованих заходів, або шляхів. При цьому треба відзначити дві важливі обставини. По-перше, якщо екстенсивне завантаження машин і устаткування можна підвищувати до певного рівня, обмеженого календарним фондом часу, то можливості підвищення інтенсивного навантаження устаткування, його продуктивності практично не є такими вичерпними. По-друге, здійснення заходів екстенсивного напрямку, як правило, не потребує капітальних витрат, а підвищення рівня інтенсивного використання виробничого апарату зв'язане зі значними інвестиціями; проте останні порівняно швидко скуплюються за рахунок одержуваного внаслідок цього додаткового економічного ефекту. Рис. 1.3. Шляхи кращого використання оснвоних фондів і виробничих потужностей підприємства. Великим резервом збільшення продуктивної роботи виробничого устаткування є максимально можливе скорочення його простоїв. На підприємствах з дискретним виробництвом кількість не працюючого впродовж доби устаткування нерідко досягає 15-20% загального його парку, а внутрізмінні простої складають 10-15% робочого часу. Це спричинюється: - неузгодженістю пропускної спроможності окремих цехів і дільниць; - незадовільною організацією технічно-профілактичного обслуговування та ремонту устаткування; - відсутністю робітників тих чи інших професій; перебоями у забезпеченні виробами, оснащенням, пристроями, підйомно-транспортними засобами тощо. Для підприємств ряду галузей індустрії і перш за все машинобудування надзвичайної гостроти набула проблема підвищення коефіцієнту змінності роботи виробничого устаткування. Зокрема на машинобудівних підприємствах України цей показник впродовж останніх років практично не змінюється і по металообробному устаткуванню становить в середньому 1,45 (з урахуванням внутрізмінних простоїв ще менше — всього 1,25), що свідчить про наявність достатньо великих резервів кращого використання знарядь праці. Якщо довести реальну змінність роботи металообробного устаткування до раціонального рівня (1,7-1,8), то можна було б збільшити випуск машинобудівної продукції більше ніж на 30%. Значному поліпшенню екстенсивного завантаження діючих засобів праці сприяє зниження частки недіючого устаткування, розміри якого є значними (декілька десятків тисяч одиниць) лише на промислових підприємствах України, а також виведення з експлуатації зайвого та неефективно використовуваного устаткування. За існуючими рахунками здійснення таких заходів дало б можливість підвищити фондовіддачу на підприємствах різних галузей промисловості та народного господарства на 10-15 і більше років. Вирішальне значення для підвищення рівня інтенсивного використання основних фондів має своєчасне здійснення заходів щодо заміни та модернізації фізично спрацьованого і технічно застарілого устаткування. Для підтримання порівняно високого технічного рівня виробництва на підприємствах треба щорічно замінювати 4-6% і модернізувати 6-8% діючого парку машин, устаткування та інших видів знарядь праці. До важливих факторів, що зумовлюють зростання продуктивності устаткування за одиницю часу, відносяться запровадження новітньої технології, інтенсифікація виробничих процесів. Підприємствам різних галузей властиві свої специфічні способи інтенсифікації технологій виготовлення продукції, виконання робіт або надання виробничих послуг. Широке використання природного газу та кисню разом зі збільшенням температури дуття і тиску під колошником домни зумовлює зростання виробництва чавуну майже на третину. Значного підвищення інтенсивного навантаження устаткування на підприємствах можна досягти завдяки застосуванню прогресивних форм і методів організації виробництва, що дозволяють використовувати високопродуктивне автоматизоване устаткування. За результатами спеціальних досліджень, на підприємствах машинобудування виготовлення конструктивно і технологічно однорідних деталей на потокових лініях забезпечує підвищення навантаження устаткування на 20-30%. Досить істотні за величиною резерви кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів і виробничих потужностей мають бути реалізовані шляхом освоєння у стислі строки проектних потужностей, введених в дію нових технологічних агрегатів, ліній, устаткування. За даними вибіркового обстеження декількох сотень підприємств різних галузей промисловості та будівництва, середній фактичний період освоєння виробничих потужностей становить 5-6 років. Разом з тим технічно і економічно обгрунтовані розрахунки підтверджують реальну можливість досягнення проектних показників нових потужностей і виробничих об'єктів на підприємствах видобувної промисловості за півтора-два роки, а обробної — за один рік і навіть швидше. В умовах ринкової економіки діюча система господарювання в цілому повинна містити в собі достатні економічні стимули ефективного використання основних фондів, виробничих потужностей, усього наявного майна функціонуючих підприємств. Дійова система таких колективних та індивідуальних економічних стимулів на підприємствах різних галузей народного господарства України поки що знаходиться на стадії свого становлення і розвитку. Цьому сприятимуть: - реалізація програми роздержавлення та приватизації власності; широке акціонування підприємств, система їх оподаткування; - побудова механізму оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва ; - більш гнучка амортизаційна та інвестиційна політика; - державна підтримка здійснюваних підприємствами великих інвестиційних проектів, підприємницької і зовнішньоекономічної діяльності тощо. Розділ 2.Дослідження та аналіз ефективності використання організаційно-технічного рівня ВАТ "Сарненська ПМК №66" 2.1. Економіко-організаційна характеристика підприємства Відкрите акціонерне товариство "Сарненська пересувна механізована колона ПМК №66" створене на добровільних засадах за рішенням установчих зборів від 05.12.1994 р. на засадах угоди громадянами України шляхом об'єднання їх грошових коштів та майнових сертифікатів в процесі приватизації державного майна. Статут ВАТ "Сарненська ПМК №66" зареєстровано Розпоряджденням Сарненської районної ради народних депутатів №127 від 30.12.1994 р.. Протягом функціонування підприємства змін до установчих документів не вносилось. Товариство має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості. Підприємство несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном Товариства. Юридична та фактична адреса Товариства - 34500, Рівненська обл,; м.Сарни, вул.Ткача, З. ВАТ "Сарненська ПМК №66" створено на базі ПМК-66 підприємства "Рівневодбуд". Виробничу діяльність розпочато з 01.01.1995 року. Предметом діяльності Товариства є : створення соціально-побутових умов життя жителів сіл і міст; надання платних послуг населенню, об'єднанням і підприємствам; • розвиток і підвищення ефективності будівництва і виробництва, його інтенсифікацію, впровадження досягнень НТП, підвищення продуктивності праці; виконання БМР на об'єктах меліоративного, цивільного, соціального, культурно-побутового призначення; підвищення соціального рівня колективу, створення сприятливих умов для високопродуктивної праці; будівництво меліоративних систем, гідротехнічних споруд, доріг, природоохоронних об'єктів, об'єктів цивільного,культурно-побутового призначення і їх реконструкція; виконання робіт по будівництву мереж водопостачання, теплопостачання, проведення земельних робіт; очисні споруди і каналізація; будівництво ЛЕП, монтаж зовнішніх і внутрішніх силових і освітлювальних електромереж, прокладання телефоннного зв'язку, мереж радіо; Сфера виробничої діяльності на даний час включає : - земельні роботи, роботи влаштуванню водопровідних мереж, мереж теплопостачання та каналізації; - роботи по прокладанню газопроводів низького, середнього та високого тиску; - загально-будівельні роботи. Товариство діє на засадах повного господарського розрахунку, забезпечує самоокупність, фінансування витрат по вдосконаленню діяльності, соціальному розвитку та матеріальному стимулюванню, відповідає за результати своєї діяльності. Підприємство характеризується певною специфікою своєї діяльності, що зумовило практичну відсутність замовлень на виконання меліоративних робіт. Однак спеціалістів на ВАТ "Сарненська ПМК №66" багато, звільнення їх не проводиться, продовжується нарахування заробітної плати. Пересувні механізовані колони (ПМК) - це будівельні організації первинної ланки, оснащені мобільними технічними засобами, призначеними для здійснення будівництва розосереджених об'єктів і будов на порівняно великій території. Характерною особливістю цих будівельних організацій є здатність їх виробничих підрозділів (загонів) до швидкого переміщення та ведення будівельних робіт у відриві від місця базування виробничої інфраструктури. Хоча проектна потужність підприємства складає 2 млн.грн. на рік, підприємство мало наступні показники діяльності за останні 5 роки: Таблиця 2.1.1. Показник 2004 2005 2006 2007 2008 Обсяг виконаних робіт власними силами, тис.грн. 272 284,497 224 553 1550 Процент від проектної потужності, % 13,60 14,22 11,20 27,65 77,50 Як видно з таблиці, підприємство лише за останній рік працювало з використанням більше половини своєї потужності, а в усі попередні роки менше 30%. Основною причиною такого становища було відсутність зростання обсягу робіт, що викликано низькою платоспроможністю споживачів.Діяльність будь-якого підприємства можна оцінити за основними економічними показниками діяльності підприємства. Показники, які характеризують стан ВАТ "Сарненська ПМК №66" наведені в таблиці 2.1.2Таблиця 2.1.2 Основні техніко-економічні показники діяльності ВАТ “Сарненська ПМК № 66” № з/п Показники 2006 2007 2008 Відхилення від 2006р. від 2007р. абсолютне % абсолютне % 1 2 3 4 5 6 7 8 9 1. Обсяг підрядних робіт,тис.грн (Q) 1550 1123 1123 -427 -27,55 0 0 2. Чисельність працівників,осіб (R) 64 61 60 -4 -6,25 -1 -1,64 3 Середня величина продуктивності праці працівника, тис.грн/особу (ППR) 24,22 18,41 18,72 -5,50 -22,72 0,31 1,67 4. Загальне число відроблених люд/днів (Nл.д) 11416 8755 10381 -1035 -9,07 1626 18,57 5. Середнє число днів відроблених працівником протягом року (N) 242,88 208,44 220,86 -22,02 -9,07 12,42 5,96 6. Середня тривалість робочого дня, год. (Т) 8 8 8 0 0 0 0 7. Середньогодинна продуктивність праці одного працівника (ППс.г) 0,017 0,016 0,014 -0,003 -17,5 -0,002 -12,5 8. Чистий доход від надання послуг будівництва, тис.грн 2076,7 2180 2506 429,3 17,13 326,0 13,01 9. Фондовіддача, грн/грн. 1,57 1,46 0,525 -0,12 -7,43 -0,93 -0,35 10. Фондоємність, грн./грн. 0,63 0,69 1,9 0,05 8,02 1,21 2,75 Отже, провівши аналіз основних показників діяльності підприємства ми бачимо зменшення питомої ваги числа робітників в загальному обсязі працюючих у 2007 році в порівнянні з 2006 роком на 4,89% та збільшення у 2008 році в порівнянні з 2007 роком на 9,48%, що пов’язано зі зменшенням числа працівників на 6,25% та 1,64% відповідно у 2007 в порівнянні з 2006 на 11,91%. Спостерігається зменшення середньої величини продуктивності праці працівників на 5,50 тис.грн. або 22,72% у 2007 році в порівнянні з 2006 роком та незначне збільшення на 0,31 тис.грн або 1,67% у 2008 році в порівнянні з 2006 роком. Це пов’язано зі зменшення обсягу підрядних робіт на підприємстві меншою мірою, ніж зменшення числа працівників за аналізований період. Зменшення величини продуктивності праці працівників оцінюється як негативна тенденція діяльності підприємства. Спостерігається відносне зменшення числа відроблених днів робітником протягом року на 22,02 дня або 9,07% у 2007 році в порівнянні з 2006 роком та збільшення на 12,42 днів дня або 5,96% у 2008 році в порівнянні з 2006 роком. Середня тривалість робочого дня залишилась не змінною і становить 8 годин. Спостерігається зменшення середньогодинної продуктивності праці одного працівника на 0,003 тис.грн. або 17,5% у 2007 році в порівнянні з 2006 роком та 0,002 тис.грн або 12,5% у 2008 році в порівнянні з 2006 роком. Це пов’язано зі зменшення обсягу підрядних робіт на підприємстві меншою мірою, ніж зменшення числа відпрацьованих людино годин на підприємстві. 2.2. Структурно-динамічний аналіз наявності та стану основних виробничих фондів(ОВФ) Згідно методики аналіз починається з вивчення обсягу основних фондів, їх динаміки та структури. Фонди підприємства поділяються на промислово-виробничі та невиробничого призначення. Технічну складову організаційно-технічного рівня підприємства визначають насамперед промислово-виробничі фонди. Окрім того...

Звіт Спецсемінар

infoman

26.01.2013 02:01-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись