Організаційно – технічний потенціал управління підприємством та резерви і шляхи його підвищення . Курсова робота з Потенціал підприємства. Робота № 518839

Перехід до торгівельного партнера Binance

Організаційно – технічний потенціал управління підприємством та резерви і шляхи його підвищення

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Національний університет водного господарства та природокористування

Інститут:

Не вказано

Факультет:

Не вказано

Кафедра:

Кафедра економіки підприємства

Інформація про роботу

Рік:

2010

Тип роботи:

Курсова робота

Предмет:

Потенціал підприємства

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

Міністерство освіти і науки України Національний університет водного господарства і природокористування Кафедра економіки підприємства КУРСОВА РОБОТА з дисципліни «Управління потенціалом підприємства» на тему: “ Організаційно – технічний потенціал управління підприємством та резерви і шляхи його підвищення ” на прикладі ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго» План Вступ Розділ 1. Економічна суть та характеристика організаційно-технічного рівня підприємства та резервів його підвищення. 1.1. Організаційно-технічний рівень виробництва будівельної організації, його суть та структура 1.2. Показники що характеризують організаційно-технічний рівень підприємства 1.3. Резерви та шляхи підвищення організаційно-технічного рівня підприємства Розділ 2.Дослідження та аналіз ефективності використання організаційно технічного рівня управління на ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" 2.1. Економіко-організаційна характеристика підприємства 2.2. Аналіз фінансового стану ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго» 2.3. Поняттяавтоматизованої системи управління SAP та передумови її впровадження системи Розділ 3. Обгрунтування резервів та заходів підвищення організаційно-управлінського рівня 3.1. Вигоди від впровадження системи SAP 3.2. Заходи та шляхи підвищення організаційно-технічного рівня підприємства 3.2.1. Розробка заходів для покращення роботи ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго». Підвищення економічної ефективності за рахунок використання системи SAP Висновок Список використаних джерел Додатки Вступ Управлінський потенціал - це навички та здібності керівників усіх рівнів управління з формування, організації, створення належних умов для функціонування та розвитку соціально-економічної системи підприємства. У найзагальнішому вигляді він є інтеграцією функціонально-структурних та нематеріальних елементів. Раціональність використовування матеріальних, трудових і фінансових ресурсів багато в чому визначається рівнем управління підприємством, організацією виробництва, ступенем його технічного розвитку і рівнем іноваційно-технічного забезпечення. Дієвість управління обумовлюється раціональною виробничою структурою, ефективною організацією управління. Таким чином, практична значимість вказаних проблем зумовлює актуальність дослідження теми. Метою даної роботи є економічне обгрунтування резервів та шляхів підвищення управлінського рівня підприємства на прикладі ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго». Мета роботи передбачає виконання таких завдань: дослідити поняття організаційно-управлінського рівня підприємства; дослідити ефективність системи управління; виявити потенціал підвищення ефективності управління підприємством. Об’єктом дослідження є ЗАТ “ Ей-І-Ес Рівнеенерго” розсташоване за адресою : м. Рівне, вул.Князя Володимира, 71. Предметом діяльності ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” є : передача, розподіл, постачання електроенергії та продаж її споживачам на умовах укладених договорів по тарифах, що регулюються відповідно до чинного законодавства; ремонтно-технічне обслуговування електричних мереж , будівель, споруд , машин і механізмів, їх технічне переозброєння; виробництво електричної енергії; розвиток електрифікації в регіоні відповідно до перспективних планів розвитку енергетичних джерел і мереж; впровадження нової техніки і технологій , науково-пошукові роботи по предмету діяльності компанії; надання послуг юридичним та фізичним особам з оперативно-технічного та ремонтно-експлуатаційного обслуговування основних засобів, що є на балансі ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” , та на замовлення інших юридичних та фізичних осіб; виконання державного енергетичного нагляду за роботою , технічним станом електричних установок для споживачів; надання платних послуг фізичним і юридичним особам, виробництво продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання; організація робіт з питань охорони праці, техніки безпеки, впровадження безпечних методів праці в процісі виробничо-господарської діяльності; виготовлення, ремонт, обслуговування, повірка засобів вимірювання та контролю; виготовлення технічних умов та проектно-кошторисної документації на електропостачання; виконання ремонту і повірки вимірювальних приладів обміру електроенергії і виконання випробувальних та налагоджувальних робіт в електроустановках. Наукова новизна роботи полягає в удосконаленні сутності автоматизованої системи управління, яке поєднує актуальність, релевантність, істинність і надійність інформації, що дозволяє формувати повноцінну стратегію зростання підприємства та удосконалення його управлінського рівня. Розділ 1. Економічна суть та характеристика організаційно-технічного рівня підприємства та резервів його підвищення. 1.1. Організаційно-технічний рівень виробництва будівельної організації, його суть та структура Для того щоб забезпечити подальший економічний прогрес суспільства, глибокі якісні зрушення в матеріально-технічній базі на основі прискорення НТП, інтенсифікації суспільного виробництва, підвищення його ефективності, необхідно мати глибоке і системне уявлення про стан виробництва, його матеріально-технічну базу, ступінь прогресивності технології і організації на кожному підприємстві. Таке уявлення складається за допомогою економічного аналізу. Воно включає: оцінку вихідного стану виробництва на основі відповідних характеристик кожного компонента; економічне обгрунтування напрямків розвитку виробництва; розробку плану підвищення ефективності виробництва. Це дає можливість обгрунтованого прогнозування очікуваних результатів діяльності і економічного росту. В економічній літературі по-різному трактується поняття рівнь виробництва: технічний, організаційний, техніко-економічний, організаційно-технічний, економічний. Ще більш різноманітний склад показників що рекомендовані для оцінки рівня виробництва. Продовжується полеміка по різним аспектам цього питання, в тому числі про місце показників рівня виробництва в системі показників діяльності підприємства. На нашу думку, призначення цієї групи показників полягає в узагальненій характеристиці можливостей підприємства по забезпеченню росту і вдосконаленню структури виробництва, підвищенню його ефективності. Всі показники, що характеризують в комплексі діяльність підприємства, постійно змінюються. Тому достовірна оцінка ефективності виробництва та його організаційно-технічного рівня можлива при поєднанні кількісних і якісних показників, що відображають джерела економічного росту. Діяльність підприємства складається з двох груп процесів: по надаванню послуг і розвитку виробництва. Процеси надавання послуг – це процеси перетворення первинних ресурсів на основі певних технологічних методів. Звідси випливає, що потенційні можливості технологічного зростання в першій групі процесів зосереджені: в сукупності технологічних властивостей ресурсів виробництва, що забезпечують максимальну в даних конкретних умовах економність їх використання; у відповідності матеріально-речових структур ресурсів виробницва структурам трудомісткості, станкомісткості і матеріаломісткості виробничих процесів, що забезпечують повноту і доцільність використання всіх ресурсних елементів; в системності організаційної структури підприємства, змісту і методів функцій управління, що забезпечує ефективну координацію робіт, послідовність і взаємозв’язок процесів у відповідності з метою діяльності підприємства. Властивості і структурні характеристики всіх компонентів виробничих процесів, а також організаційні умови їх здійснення формуються, розвиваються і вдосконалюються на основі результатів інженерної діяльності, метою яких є матеріалізація наукових знань в об’єктах нової техніки, тобто в досконалих конструкціях виробів, прогресивній технології їх виробництва, продуктивних засобах і предметах праці, оптимальній організації виробництва. На основі цих процесів організаційного і технічного розвитку виробництва потенційні можливості його компонентів постійно розширюються і посилюються. Це досягається шляхом як цілеспрямованого впливу на систему об’єктів, що складають матеріально-технічну базу підприємства, так і на основі взаємодії різних по змісту і цільовій направленості процесів. Для узагальненої характеристики можливостей підприємства по забезпеченню зростання і вдосконалення структури виробництва, підвищення його ефективності використовується система показників. Всі ці показники постійно змінюються. Тому достовірна оцінка ефективності виробництва та його організації можлива тільки при поєднанні кількісних та якісних показників, що відображають джерела економічного зростання. Узагальненим показником, що характеризує вищезгадані процеси є організаційно-технічний рівнь підприємства, що є невід’ємною складовою економічного рівня підприємства і включає в себе технічний, технологічний і організаційно-управлінський аспекти. Для харакеристики технічного аспекту організаційно-технічного рівня доцільно, на наш погляд, дослідити динаміку, структуру та ефективність використання основних виробничих фондів. Очевидно, що в якості елементу організаційно-технічного рівня слід приймати середньорічну вартість та інші ознаки основних промислово-виробничих фондів, оскільки невиробничі основні фонди не пов’язані з процесом виробництва і не відносяться до організаційно-технічного рівня підприємства. Розглядаючи технологічну складову організаційно-технічного рівня необхідно вивчити відповідність матеріально-речових структур ресурсів виробницва структурам трудомісткості, матеріаломісткості і енергомісткості виробничих процесів, що забезпечують повноту і доцільність використання всіх ресурсних елементів. Найбільш важливим показником якості технології є зниження трудомісткості виробництва. Але економічна оцінка технологічних процесів по показнику трудомісткості недостатня, бо виконанння їх на різних видах обладнання суттєво змінює витрати предметів праці. Запровадження прогресивних технологічних процесів сприяє зниженню витрат живої і уречевленої праці. У зв’язку з цим узагальненим показником ефективності технології слід вважати зниження собівартості продукції. Можливі і часткові критерії оцінки економічної і соціальної доцільності технологій. Наприклад, при обмеженні трудових ресурсів, основним критерієм виступає більш раціональне використання кваліфікованої робочої сили, сировинних ресурсів – підвищення коефіцієнта їх використання і т.д. Метою вдосконалення технологічних процесів є покращення умов праці. У зв’язку з цим економічні критерії економності зливаються з соціальними. В якості інформаційних джерел аналізу рівня технології використовують технологічні карти, технічну документацію, виробничі плани, кошториси витрат на виробництво, специфікації на матеріали і комплектуючі вироби, маршрутні листи і інші документи, що характеризують або структуру операцій технологічного процесу, або показники економічної ефективності, що покращуються в результаті її змін. Узагальнені результати вдосконалення всіх напрямків технологічного процесу відображаються в калькуляції. Технологічні процеси багатостадійні і різноманітні по призначенню і змісту. Тому повне виявлення їх впливу на ефективність виробництва можливе при поєднанні аналізу економічних характеристик кожного процесу з аналізом результатів їх взаємодії. Первинну структуру організаційно-управлінської складової організаційно-технічного рівня утворює кадровий потенціал. Особливе місце у кадровому потенціалі займає його складова кадрова політика, тобто цілеспрямована діяльність щодо роботи з кадрами: добір, розстановка, навчання, атестація, просування і закріплення кадрів, що забезпечує відповідність конкретного працівника потребам виробництва і його організаційно-технічному рівню. Кадровий рівень передбачає динамічність співвідношень між керівними працівниками, фахівцями і керівниками, певні співвідношення всередині цих категорій працівників. Кадровий рівень підприємства та його конкретний працівник перебувають у певній взаємозалежності і взаємозв’язку: чим досконаліша структура кадрового рівня і вище організаційний рівень, тим вища ефективність діяльності конкретного працівника. Якість праці або міра її складності визначаються знаннями, практичними навичками і іншими людськими особливостями, які прямо не піддаються вимірюванню. З цієї причини у організаційно-технічному рівню можна врахувати лише кількісну сторону людської праці, що виражається через витрати на оплату праці і продуктивність. Крім того необхідно враховувати витрати, які пов’язані з навчанням промислово-виробничого персоналу, перепідготовку і підвищенням кваліфікації. При аналізі організації управління вивчаються структура підприємства, стан управління в ньому, ступінь завантаженості апарату управління, а також засоби, витрачені на управління. 1.2. Показники що характеризують організаційно-технічний рівень підприємства Раціональність використовування матеріальних, трудових і фінансових ресурсів будівельної організації багато в чому визначається організаційно-технічним рівнем виробництва, який характеризується станом управління, організацією виробництва, ступенем його технічного розвитку і ефективністю організаційно-технічних заходів. Дієвість управління обумовлюється раціональною виробничою структурою будівельної організації, ефективною організацією управління. Показниками, що характеризують виробничу структуру будівельної організації основної ланки управління (тресту, об'єднання), є: ▪ кількість виробничих одиниць, у тому числі самостійних будівельних управлінь, що входять до складу тресту; ▪ зменшення числа виробничих одиниць і будівельних управлінь за рахунок укрупнення, ліквідації; ▪ об'єм будівельно-монтажних робіт в середньому на одну будівельну організацію, у тому числі виробничу одиницю; ▪ число працюючих, у тому числі по виробничих одиницях і будівельних управліннях; ▪ питома вага %, і динаміка чисельності працівників, зайнятих на будівельно-монтажних роботах, підсобних виробництвах, в інших і обслуговуючих господарствах. Для характеристики організації управління застосовуються наступні основні показники: - структура управлінського персоналу (адміністративно-управлінський і лінійний інженерно-технічний персонал); - чисельність працівників апарату управління; - витрати на зміст апарату управління; - середнє число робочих, доводяться на одного ІТП в основному виробництві; - рівень освіти ІТП; - технічна озброєність інженерно-управлінської праці (визначається розподілом вартості технічних засобів на чисельність ІТП і службовців). Економічний ефект залежить від заходів щодо вдосконалення організації управління в будівництві: ▪ у сфері управління — від вдосконалення структури управління (укрупнення, скорочення чисельності ІТП і ін.); ▪ у сфері виробництва — від вдосконалення структури управління (спеціалізації, кооперації, концентрації); упровадження автоматизованих систем управління. Також для характеристики технічного аспекту організаційно-технічного рівня доцільно дослідити динаміку, структуру та ефективність використання основних виробничих фондів. Основні виробничі фонди займають, як правило, найбільшу частку в загальній сумі основного капіталу підприємства. Від їх кількості, вартості, технічного рівня, ефективності використання багато в чому залежать кінцеві результати діяльності підприємства: випуск продукції, її собівартість, прибуток, рентабельність, стійкість і стабільність фінансового стану. Отже, одним з найважливіших факторів підвищення організаційно-технічного рівня на промислових підприємствах є забезпеченість їх основними фондами в необхідній кількості та асортименті і більш повному їх використанні. Для узагальнюючої характеристики ефективності використання основних виробничих фондів служать показники рентабельності (відношення прибутку до середньорічної вартості ОВФ), фондовіддачі (відношення вартості виробленої чи реалізованої продукції за вирахуванням ПДВ, акцизу до середньорічної вартості ОВФ), фондоємності (зворотній показник фондовіддачі), питомих капітальних вкладень на 1 грн. приросту продукції. Для розрахунку середньорічної вартості фондів використвується не тільки вартість власних, а й орендованих основних засобів та не включається вартість фондів, що знаходяться на консервації, у резерві і здані в оренду. Для характеристики використання окремих видів машин, обладнання, виробничих площ використовуються часткові показники, в процесі аналізу яких вивчається динаміка цих показників, їх структура і проводяться різні види порівнянь. Джерелами даних для аналізу є бізнес-план підприємства, план технічного розвитку, звітний бухгалтерський баланс підприємства, звіт про наявність та рух основних засобів, амортизацію (знос), дані про переоцінку основних засобів, інвентарні картки обліку основних засобів, проектно-кошторисна, технічна документація і інше. Згідно методики аналіз починається з вивчення обсягу основних фондів, їх динаміки та структури. Фонди підприємства поділяються на промислово-виробничі та невиробничого призначення. Технічну складову організаційно-технічного потенціалу підприємства визначають насамперед промислово-виробничі фонди. Окрім того прийнято виділяти активну частину (робочі машини та обладнання) і пасивну частину фондів, а також окремі підгрупи у відповідності з їх функціональним призначенням (будинки, споруди, передавальні пристрої і т.д.). Така деталізація необхідна для вивчення резервів підвищення ефективності їх використання на основі оптимізації структури. Розглядаючи технологічну складову ОТР варто звернути увагу на технологічну схему виробничого процесу, ефективність використання ресурсів, розглянути динаміку трудомісткості, станкомісткості, матеріаломісткості і енергомісткості виробничих процесів, якість продукції, що забезпечують повноту і доцільність використання всіх ресурсних елементів. Найбільш важливим показником якості технології є зниження трудомісткості виробництва. Але економічна оцінка технологічних процесів по показнику трудомісткості недостатня, тому що виконанння їх на різних видах обладнання суттєво змінює витрати предметів праці. Запровадження прогресивних технологічних процесів сприяє зниженню витрат живої і уречевленої праці. У зв’язку з цим узагальненим показником ефективності технології слід вважати зниження собівартості продукції. Можливі і часткові критерії оцінки економічної і соціальної доцільності технологій. Наприклад, при обмеженні трудових ресурсів, основним критерієм виступає більш раціональне використання кваліфікованої робочої сили, сировинних ресурсів – підвищення коефіцієнта їх використання і т.д. Метою вдосконалення технологічних процесів є покращення умов праці. У зв’язку з цим економічні критерії економічності зливаються з соціальними. В якості інформаційних джерел аналізу рівня технології використовують технологічні карти, технічну документацію, виробничі плани, кошториси витрат на виробництво, специфікації на матеріали і комплектуючі вироби, маршрутні листи і інші документи, що характеризують або структуру операцій технологічного процесу, або показники економічної ефективності, що покращуються в результаті її змін. Узагальнені результати вдосконалення всіх напрямків технологічного процесу відображаються в калькуляції. Технологічні процеси багатостадійні і різноманітні по призначенню і змісту. Тому повне виявлення їх впливу на ефективність виробництва можливе при поєднанні аналізу економічних характеристик кожного процесу з аналізом результатів їх взаємодії. Головна складність аналізу структури організаційно-технічного рівня підприємства полягає в тому, що всі його елементи функціонують одночасно і спільно, а отже закономірності його розвитку можуть бути розкриті лише через сполучення закономірностей розвитку його складових. 1.3. Резерви та шляхи підвищення організаційно-технічного рівня підприємства Незалежно від прийнятої класифікації всі види резервів розвитку виробництва вказують на можливість підвищення його ефективності. Тому більш правильно і коректно буде об’єднати всі резерви виробництва у внутрішньовиробничі резерви підвищення ефективності виробництва. Окреме вивчення резервів зростання продуктивності праці, резервів зниження собівартості, резервів використання виробничих потужностей підприємства (цеху) неминуче приводить до аналізу в основному одних і тих же первинних факторів. Важливим є розробка такого групування резервів підвищення ефективності виробництва, яке б дозволило: відобразити всі джерела формування резервів на різних ланках виробництва; провести факторний техніко-економічний аналіз внутрішнього- сподарських резервів, який буде основою для комплексного аналізу і дозволить виявити резерви по кожному фактору окремо, а також визначити ефективність додаткових капітальних вкладень щодо реалізації резервів по цьому фактору; провести комплексне виявлення внутрішньовиробничих резервів; передбачити об’єм робіт і намітити конкретні організаційно-технічні заходи по мобілізації виявлених резервів виробництва; оперативно впливати на резерви покращення якісних техніко-економічних показників виробництва. Проблема пошуку резервів підвищення організаційно-технічного рівня має комплексний характер. Кінцеві результати його віддачі залежать не лише від експлуатації виробничих потужностей, а багато в чому визначаються вибором раціональної організаційно-управлінської структури, стратегії капітальних вкладень, структурною та інвестиційною політикою. Такий підхід доцільний як з огляду підвищення ефективності функціонування вже існуючого організаційно-технічного рівня, так і його вдосконалення на підставі досягнень НТП шляхом створення нових технологій, що відповідають сучасним вимогам. Ефективність використання діючого ОТР формується під впливом великої кількості факторів і умов виробництва. Характер і ступінь впливу кожного з них суттєво різняться між собою. Більшість факторів безпосередньо впливає не на ОТР в цілому, а на його окремі складові – виробничі основні фонди, виробничі процеси підприємства, організацію виробництва. Сукупний вплив цих факторів на ОТР здійснюється через складові елементи, до того ж не шляхом звичайної інтеграції результатів по кожному елементу, а з урахуванням гармонійного і збалансованого їх розвитку. Незбалансованість виробничих можливостей між окремими елементами призводить, як правило, до негативних наслідків. Так, автоматизація виробництва на окремих ділянках, впровадження автоматизованих комплексів без відповідного розвитку суміжних ланок знижують ефективність виробництва. Для пошуку резервів підвищення ефективності діючого ОТР слід вивчити вплив різноманітних факторів на зміну показників ОТР в цілому та його складових елементів, визначити міру нівелювання від’ємного впливу негативних і шляхи використання в практиці господарювання додаткового впливу позитивних факторів. З цією метою доцільним є використання факторного аналізу для оцінки впливу основних факторів на величину фондовіддачі, фондорентабельності, продуктивності праці, з’ясування причин сповільненого їх росту. Як відомо, ефективність використання ОТП залежить від впливу сукупності факторів, таких як підвищення технічного рівня виробництва, вдосконалення організації виробництва і праці. Поряд з ростом величини виробничих основних фондів змінюється і чисельність робітників. Прогресивним є фондозаощадний напрямок НТП. Суть його полягає в тому, що з впровадженням нової техніки і технології скорочуються питомі затрати живої уречевленої праці. Такий тип технічного прогресу характерний для виробництв, що впроваджують принципово нову техніку і технологію, яка забезпечує значний ріст виробництва, підвищення технічного рівня і якості продукції, завоювання нових ринків збуту. Разом з тим, зазначена техніка забезпечує ці переваги лише тоді, коли вона впроваджується комплексно. В іншому випадку в технічному ланцюгу виникають диспропорції, що знижують ефективність не лише нової техніки, але й виробництва в цілому. Якісне вдосконалення засобів праці, що використовуються на підставі досягнень науки і техніки зумовлює збільшення частки активних елементів виробничих основних фондів і фондовіддачі. Суттєвим є той факт, що не у всіх випадках ріст фондоозброєності праці сприяє значному підвищенню його продуктивності і збільшенню фондовіддачі. У фондомістких галузях промисловості на певних етапах заміна ручної праці машинами, надто тоді, коли на виробництві низький рівень ручної праці, а заміна її здійснюється на підставі традиційної техніки, приводить до зростання фондомісткості запроваджених засобів. Уникнути такого впливу можна лише на підставі комплексного запровадження принципово нової техніки й технології на базі технічного переозброєння ліній, цехів і виробництва в цілому. Підвищення технічного рівня виробництва сприяє прискоренню оновлення техніки на діючих підприємствах за рахунок заміни її новою, більш прогресивною і списання зайвого обладнання. Ефективне оновлення основних виробничих фондів багато в чому залежить від науково-організованого рівня управління цими процесами. З цією метою доцільно систематично аналізувати стан діючого обладнання, співставляти його з кращими зразками техніки і на цій підставі визначати потребу в заміні фізично і морально застарілого обладнання, ліквідації зайвих робочих місць. Підвищення ефективності віддачі виробничих фондів багато в чому залежить від вартості заново введених об’єктів і обладнання. Однак, як свідчить аналіз, у більшості випадків ціни на нову техніку, особливо в умовах інфляції, в порівнянні з діючою зростають швидше, ніж її продуктивність. Така ситуація природно негативно впливає на фондовіддачу. Також зберігся вплив такого негативного фактору як довготривале освоєння проектних потужностей, строк якого може тривати від декількох місяців до декількох років. Це є наслідком ряду причин, в основному організаційного характеру. Усе більшого значення для підвищення ефективності виробництва набуває вдосконалення організації виробництва і праці, більш повне використання виробничих основних фондів, передусім машин і обладнання, за потужністю і часом. Важливим фактором поліпшення використання обладнання є зниження його простоїв, особливо нового прогресивного високопродуктивного обладнання. Повне укомплектування обладнання робочою силою, своєчасне і повне забезпечення робочих місць сировиною, матеріалами, електроенергією, періодичне здійснення оглядів, ремонтів, ліквідація диспропорцій між технологічними процесами – важливі передумови скорочення і ліквідації простоїв обладнання. Підвищення коефіцієнта інтенсивного використання обладнання є найважливішою умовою росту фондовіддачі. Це сприяє скороченню виробничого циклу виготовлення виробів, прискоренню обороту засобів, збільшенню обсягу виробництва. Інтенсифікація завантаження обладнання визначається рівнем освоєння його проектної потужності. Рішення цієї задачі, в основному, залежить від організаційно-технічної роботи, що проводиться на підприємстві. Шляхи кращого використання. Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання основних фондів і виробничих потужностей того чи іншого підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції при наявному розмірі виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин і устаткування протягом доби, місяця або року, тобто їх екстенсивного завантаження, а з другого, — від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження). Отже, всю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо кращого використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства за їх змістом та призначенням умовно можна поділити на дві групи: перша — збільшення екстенсивного завантаження, друга - підвищення інтенсивного навантаження. Виділені групи складають головні напрямки більш ефективного використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства, кожний з яких охоплює певну кількість конкретизованих заходів, або шляхів. При цьому треба відзначити дві важливі обставини. По-перше, якщо екстенсивне завантаження машин і устаткування можна підвищувати до певного рівня, обмеженого календарним фондом часу, то можливості підвищення інтенсивного навантаження устаткування, його продуктивності практично не є такими вичерпними. По-друге, здійснення заходів екстенсивного напрямку, як правило, не потребує капітальних витрат, а підвищення рівня інтенсивного використання виробничого апарату зв'язане зі значними інвестиціями; проте останні порівняно швидко скуплюються за рахунок одержуваного внаслідок цього додаткового економічного ефекту. Рис. 1.3. Шляхи кращого використання оснвоних фондів і виробничих потужностей підприємства. Великим резервом збільшення продуктивної роботи виробничого устаткування є максимально можливе скорочення його простоїв. На підприємствах з дискретним виробництвом кількість не працюючого впродовж доби устаткування нерідко досягає 15-20% загального його парку, а внутрізмінні простої складають 10-15% робочого часу. Це спричинюється: - неузгодженістю пропускної спроможності окремих цехів і дільниць; - незадовільною організацією технічно-профілактичного обслуговування та ремонту устаткування; - відсутністю робітників тих чи інших професій; перебоями у забезпеченні виробами, оснащенням, пристроями, підйомно-транспортними засобами тощо. Для підприємств ряду галузей індустрії і перш за все машинобудування надзвичайної гостроти набула проблема підвищення коефіцієнту змінності роботи виробничого устаткування. Зокрема на машинобудівних підприємствах України цей показник впродовж останніх років практично не змінюється і по металообробному устаткуванню становить в середньому 1,45 (з урахуванням внутрізмінних простоїв ще менше — всього 1,25), що свідчить про наявність достатньо великих резервів кращого використання знарядь праці. Якщо довести реальну змінність роботи металообробного устаткування до раціонального рівня (1,7-1,8), то можна було б збільшити випуск машинобудівної продукції більше ніж на 30%. Значному поліпшенню екстенсивного завантаження діючих засобів праці сприяє зниження частки недіючого устаткування, розміри якого є значними (декілька десятків тисяч одиниць) лише на промислових підприємствах України, а також виведення з експлуатації зайвого та неефективно використовуваного устаткування. За існуючими рахунками здійснення таких заходів дало б можливість підвищити фондовіддачу на підприємствах різних галузей промисловості та народного господарства на 10-15 і більше років. Вирішальне значення для підвищення рівня інтенсивного використання основних фондів має своєчасне здійснення заходів щодо заміни та модернізації фізично спрацьованого і технічно застарілого устаткування. Для підтримання порівняно високого технічного рівня виробництва на підприємствах треба щорічно замінювати 4-6% і модернізувати 6-8% діючого парку машин, устаткування та інших видів знарядь праці. До важливих факторів, що зумовлюють зростання продуктивності устаткування за одиницю часу, відносяться запровадження новітньої технології, інтенсифікація виробничих процесів. Підприємствам різних галузей властиві свої специфічні способи інтенсифікації технологій виготовлення продукції, виконання робіт або надання виробничих послуг. Широке використання природного газу та кисню разом зі збільшенням температури дуття і тиску під колошником домни зумовлює зростання виробництва чавуну майже на третину. Значного підвищення інтенсивного навантаження устаткування на підприємствах можна досягти завдяки застосуванню прогресивних форм і методів організації виробництва, що дозволяють використовувати високопродуктивне автоматизоване устаткування. За результатами спеціальних досліджень, на підприємствах машинобудування виготовлення конструктивно і технологічно однорідних деталей на потокових лініях забезпечує підвищення навантаження устаткування на 20-30%. Досить істотні за величиною резерви кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів і виробничих потужностей мають бути реалізовані шляхом освоєння у стислі строки проектних потужностей, введених в дію нових технологічних агрегатів, ліній, устаткування. За даними вибіркового обстеження декількох сотень підприємств різних галузей промисловості та будівництва, середній фактичний період освоєння виробничих потужностей становить 5-6 років. Разом з тим технічно і економічно обгрунтовані розрахунки підтверджують реальну можливість досягнення проектних показників нових потужностей і виробничих об'єктів на підприємствах видобувної промисловості за півтора-два роки, а обробної — за один рік і навіть швидше. В умовах ринкової економіки діюча система господарювання в цілому повинна містити в собі достатні економічні стимули ефективного використання основних фондів, виробничих потужностей, усього наявного майна функціонуючих підприємств. Дійова система таких колективних та індивідуальних економічних стимулів на підприємствах різних галузей народного господарства України поки що знаходиться на стадії свого становлення і розвитку. Цьому сприятимуть: - реалізація програми роздержавлення та приватизації власності; широке акціонування підприємств, система їх оподаткування; - побудова механізму оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва ; - більш гнучка амортизаційна та інвестиційна політика; - державна підтримка здійснюваних підприємствами великих інвестиційних проектів, підприємницької і зовнішньоекономічної діяльності тощо. Розділ 2.Дослідження та аналіз ефективності використання організаційно-технічного рівня управління на ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" 2.1. Економіко-організаційна характеристика підприємства ЗАТ "Ей-І-Ес Рiвнеенерго" / / Про ЗАТ «Ей-І-Ес Рiвнеенерго» ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго» — енергетична компанія України, що спеціалізується на передачі та постачанні електричної енергії на території міста Рівного та Рівненської області. Метою діяльності компанії є не тільки забезпечення електроенергією, а й зниження її втрат на шляху до промислових і побутових споживачів. Державне енергопостачальне підприємство „Рівнеобленерго” було засновано відповідно до Указу Президента України „Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України” від 4 квітня 1995 року №282/95 та наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 31 липня 1995 року №137, набувши статус відкритого акціонерного товариства. Згодом, 14 листопада 2001 року, за рішенням загальних зборів акціонерів підприємство змінило назву на „Відкрите акціонерне товариство „Ей-І-Ес Рівнеенерго”, що було зумовлено зміною у складі акціонерів компанії — 15 травня 2001 року всесвітньо відома глобальна компанія AES придбала пакет простих іменних акцій підприємства. Більше ніж через два роки компанію за рішенням загальних зборів акціонерів було реорганізовано на закрите акціонерне товариство. ЗАТ „Ей-І-Ес Рівнеенерго” — енергопостачальна компанія, що має ліцензії на здійснення передачі та постачання електричної енергії. Сьогодні до складу ЗАТ „Ей-І-Ес Рівнеенерго” входять 16 районних електричних мереж, які об’єднані за територіальним принципом у п’ять регіонів. Підприємство, охоплюючи своєю діяльністю територію у понад 20 тисяч км2, обслуговує понад 400 тисяч споживачів — юридичних осіб і населення.ЗАТ „Ей-І-Ес Рівнеенерго” — це одна з найуспішніших енергетичних компаній, яка завдяки вдалим і зваженим рішенням менеджменту, впровадженню сучасних технологій, використанню новітньої техніки за короткий час перетворилась зі збиткового на прибуткове, ефективне діюче підприємство. За цей період значно поліпшилась якість і надійність передачі і постачання електроенергії, зменшилась кількість відключень, відкрились сучасні центри з обслуговування споживачів. Компанія вчасно розраховується за спожиту електроенергію, сплачує реструктуризований борг, перебуваючи за регіональним позиціонуванням серед одних з найбільших платників податків у Рівненській області. У 2005 році ЗАТ „Ей-І-Ес Рівнеенерго” увійшло до загальноукраїнського рейтингу “ТОП-100. Найдинамічніші компанії”, що складається на основі результатів фінансових показників діяльності. Загальна характеристика та ТЕП підприємства. ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" є приватною енергопостачальною компанією, яка є складовою глобальної енергетичної корпорації AES із центральним офісом у м. Арлінгтон, США. AES – це найбільша у світі енергогенеруюча компанія, яка, до того ж, має досвід роботи у Казахстані та Грузії. Юридична адреса підприємства: м. Рівне, 33000, Україна. ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" вул. Князя Володимира, 71, Тел..:+38(0362)694219, Факс: +38 (0362)694211, E-mail: info_ua@aes.com ЗАТ „Ей-І-Ес Рівнеенерго" створене шляхом реорганізації та є правонаступником всіх прав та обов'язків відкритого акціонерного товариства „Ей-І-Ес Рівнеенерго", яку засноване відповідно до Указу Президента України від 04.04.1995 № 282/95 „Про структурну перебудову в енергетичному комплексі України" та наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 31.07.1995 шляхом перетворення підприємства Державного підприємства „Рівненське обласне підприємство електричних мереж" у Державну акціонерну енергопостачальну компанію „Рівнеенерго", яка за рішенням загальних зборів акціонерів від 14.11.2001 змінила назву на „Відкрите акціонерне товариство „Ей-І-Ес Рівнеенерго", яку 20.11.2001 перереєстровано Виконавчим комітетом Рівненської міської ради за №4989. Компанія здійснює свою діяльність на основі і відповідно до чинного законодавства України та Статуту. Статутний фонд компанії становить 20827420 грн. Засновником компанії є держава в особі Міністерства енергетики України. Згідно із Статутом компанії, метою її діяльності є забезпечення потреб споживачів Рівненської області в електричній енергії та в іншій продукції і послугах, що надаються компанією, а також одержання прибутку для задоволення економічних і соціальних потреб акціонерів та працівників компанії. Характеристика та техніко-економічні параметри № з/п Показники та характеристики діяльності підприємства 1 Юридичний статус ЗАТ 2 Форма власності приватна 3 Спеціалізація Розподілення електроенергії 4 Обсяг виробництва, млн. грн. 316,712 5 Обсяг збуту, млн. грн. 315,.474 6 Активи підприємства, млн. грн. 188,460 7 Рентабельність, % 15,05 8 Амортизаційні витрати, млн. грн. 12,521 9 Банківська заборгованість, млн. грн. 10 Обсяг капіталовкладень, млн. грн. 5,6 11 Відрахування у обов’язкові та благодійницькі фонди, млн. грн. 5,348 12 Середні витрати виробництва, млн.грн. 57,452 13 Розмір оборотних коштів, млн.грн. 14,5 14 Рівень конкурентоспроможності продукції, част. один. 0,98 15 Технічний рівень виробництва, част. один. 0,96 16 Технічний рівень продукції, част. один. 0,99 17 Оцінка організації служби маркетингу, балів. 5 18 Ринки збуту продукції Рівненська область, м. Рівне 19 Вид попиту на продукцію Еластичний 20 Диверсифікаційна діяльність Не проводиться 21 Обслуговуючі банки “Ощадний банк” 22 Юридична адреса м. Рівне, 33000, Україна. ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" вул. Князя Володимира, 71 23 Телефон, факс, e-mail Тел..: +38 (0362) 694 219, Факс: +38 (0362) 694 211 , E-mail: info_ua@aes.com Обсяги реалізації Найбільшими споживачами електричної енергії є підприємство “Азот”, якому ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” відпускає близько 30% усієї електроенергії, та Львівська залізниця, якій відпускається близько 10% електроенергії. Обидва підприємства володіють багатьма об’єктами різних класів потужності та напруги. Структура відпуску товарної продукції за групами споживачів у 2007 році № ГРУПИ СПОЖИВАЧIВ Частка від загального відпуску, % 1 Промисл.i прирiвн.до них (потужність750 КВА i вище) 1 клас напруги 11,34 2 клас напруги 18,23 2 Промис.i прирiвненi до них (потужність до 750 КВА) 1 клас напруги 0,01 2 клас н...

Курсова робота Потенціал підприємства

infoman

26.01.2013 02:01-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись