Поліпшення використання ОВФ та його вплив на господарську діяльність підприємства. Курсова робота з Інші. Робота № 519308

Перехід до торгівельного партнера Binance

Поліпшення використання ОВФ та його вплив на господарську діяльність підприємства

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Національний університет водного господарства та природокористування

Інститут:

Не вказано

Факультет:

Не вказано

Кафедра:

Кафедра економіки

Інформація про роботу

Рік:

2007

Тип роботи:

Курсова робота

Предмет:

Інші

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

Міністерство освіти і науки України Національний університет водного господарства та природокористування Кафедра економіки і підприємства Курсова робота з дисципліни економіка підприємства на тему: „Поліпшення використання ОВФ та його вплив на господарську діяльність підприємства” Зміст Вступ 1. Теоретичні основи поліпшення використання ОВФ та його вплив на господарську діяльність підприємства. 1.1Загальна характеристика виробничих фондів, оцінка, класифікація та структура. 1.2 Показники, які характеризують поліпшення використання ОВФ. 1.3 Відтворення ОВФ. 2. Розрахункова частина поліпшення використання ОВФ та його вплив на господарську діяльність підприємства. 2.1 Аналіз вихідних даних. 2.2 Аналіз ефективності використання ОВФ. 2.3 Аналіз продуктивності обладнання. 3. Заходи щодо підвищення ефективності використання ОВФ підприємства в часі. Висновок. Список використаної літератури. Вступ Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення використання виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та кращого використання діючих ОВФ підприємства. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, а, з іншого – дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість. Поліпшення використання основних виробничих фондів є важливим резервом підвищення ефективності виробництва. Це обумовлено тим, що значна частина витрат, які утворюють собівартість продукції (робіт), пов'язана з використанням основних виробничих фондів. Так, у собівартості продукції витрати на експлуатацію обладнання становлять біля 20 %, транспортні витрати - 10... 12 відсотків. Поліпшення використання основних виробничих фондів забезпечує зменшення витрат на експлуатацію обладнання в собівартості робіт (продукції). Зменшення цих витри проходить за рахунок зменшення постійної величини (амор- тизаційних відрахувань) у витратах на експлуатацію обладнаний - амортизації, величина якої є постійною і не залежить від обсяі у виробництва продукції, тобто чим більші обсяги робіт виконуться її основними фондами, тим менша питома вага амортизаційних відрахувань собівартості одиниці продукції (робіт). 1.1 Загальна характеристика виробничих фондів, оцінка, класифікація та їх структура. Виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг) здійснюється в процесі взаємодії праці людини та певних засобів виробництва. Останні за своїм матеріально-речовим складом становлять виробничі фонди підприємства, усю сукупність яких поділяють на основні та оборотні. Проте засоби виробництва як сукупність засобів і предметів праці не можна ототожнювати з виробничими фондами, що зумовлено двома обставинами. По-перше, елементи засобів виробництва стають виробничими фондами лише з моменту їхнього безпосереднього використання у виробничому процесі. По-друге, виробничі фонди на відміну від засобів виробництва є виключно вартісною економічною категорією. Це означає, що до виробничих фондів відносять не всі елементи засобів виробництва взагалі, а ті з них, які мають вартість. Складовим частинам виробничих фондів властиві певні характерні ознаки, за якими можна розрізняти основні та оборотні фонди й обґрунтовано тлумачити сутність та значення цих економічних категорій для відтворювальних процесів. Основні виробничі фонди – це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживній формі, а їхня вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється, (наплатні послуги) частинами в міру спрацювання. Оборотні фонди – частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються в кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму і переносять всю свою вартість на вартість продукції, що виробляється (на вартість платних послуг). До основних фондів невиробничого призначення належать фонди, які не беруть участі в процесі виробництва, але забезпечують нормальні умови його здійснення, задовольняючи побутові та культурні потреби працівників. Це фонди, які забезпечують соціальні умови виробництва. До них відносять: - житлово-комунальні помешкання; - побутові, спортивні приміщення; - будинки та устаткування медичних закладів; - дитячі дошкільні заклади; - багаторічні насадження та ін. Усі ці приміщення, будинки тощо є основними фондами невиробничого призначення лише тоді, коли вони перебувають на балансі підприємства і саме підприємство забезпечує їх утримання, експлуатацію і проведення ремонтів. До основних виробничих фондів належать такі фонди, які беруть участь у процесі виробництва. Вони становлять приблизно 98 % загальної вартості основних фондів підприємства.Елементи основних фондів відіграють неоднакову роль у процесі виробництва. У зв'язку з цим важливе значення має їх поділ на активну та пасивну частини. До активної частини основних виробничих фондів (ОВФ) відносять комплекс машин і механізмів, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі (транспортні засоби, устаткування, виробничий інвентар та ін.). До пасивної частини ОВФ належать усі інші види фондів, які не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукту, але які необхідні для виконання виробничого процесу. Вони забезпечують нормальне використання активної частини ОВФ (будинки, споруди тощо). Відношення вартості окремих видів (груп) ОВФ, виражене у відсотках, до їх загальної вартості на підприємстві визначає їх видову (технологічну) структуру. За інших рівних умов технологічна структура основних фондів тим прогресивніша та ефективніша, чим більша у їх складі питома вага активної частини. Вона змінюється під впливом багатьох чинників: - виробничо-технологічних особливостей підприємства; - науково-технічного прогресу і зумовленого ним технічного рівня виробництва; - ступеня розвитку різних форм організації виробництва; - відтворювальної структури капітальних вкладень у створенні нових основних фондів; - вартості будівництва виробничих об'єктів і рівня цін на технологічне устаткування; - територіального розміщення підприємства та ін. Звичайно, для суспільства не байдуже, яким є співвідношення між різноманітними видами ОВФ, куди більше вкладається коштів підприємства: у будинки, які є однією з умов процесу виробництва, чи у виробниче устаткування, яке визначає потужність підприємства. Здавалося б, чим вища на підприємствах частка активної складової, тим вищий рівень їх технічного оснащення, тим більше можливостей мають підприємства щодо збільшення випуску продукції при однаковому обсязі ОВФ. Але, з іншого боку, якщо нове, найефективніше устаткування поставити просто неба, воно швидко вийде з ладу. Тому недостатня кількість елементів пасивної частини оновлених фондів негативно впливає на ефективність використання засобів виробництва, і передусім на їх технічний стан та обслуговування. Тому для досягнення найефективнішого використання ОВФ підприємству необхідно прагнути досягти оптимального співвідношення між активною та пасивною частинами. Необхідною умовою правильного обліку й планування відтворення ОВФ підприємств є їхня класифікація. Найбільше економічне значення має видова класифікація, згідно з якою всі ОВФ за ознакою подібності їхнього функціонального призначення та натурально-речового складу розподіляються на певні види. У практиці господарювання з метою спрощення обліку ОВФ до оборотних фондів відносять інструменти та інвентар за строком експлуатації до одного року і вартістю до сто одиниць національних грошей, а також усі спеціальні інструменти та пристрої, спеціальний одяг та взуття незалежно від строки використання й вартості. Оцінка основних фондів підприємства є грошовим вираженням їхньої вартості. Вона необхідна для правильного визначення загального обсягу основних фондів, їхньої динаміки і структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства за певний період. Первісна вартість основних фондів – це фактична їхня вартість на момент уведення в дію чи придбання. Наприклад, нове виробниче приміщення зараховують на баланс підприємства за кошторисною вартістю його будівництва; первісна вартість будь-якого виробничого устаткування, крім оптової ціни, включає витрати на його транспортування й установку на місці використання. Відновлена вартість основних фондів – це вартість їхнього відтворення за сучасних умов виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна вартість, але за сучасними цінами. Зі зміною умов виробництва й цін на ті самі елементи засобів праці між первісною (початковою) та відновленою вартістю ОВФ виникає розбіжність, яка призводить до ускладнення обліку й поточного регулювання процесу відтворення ОВФів, правильного розрахунку певних економічних показників діяльності підприємства. Тому для забезпечення порівнянності вартісної оцінки ОВФів періодично проводиться їхня переоцінка за відновленою вартістю. Повна (первісна й відновлена) вартість ОВФ – це вартість у новому, не зношеному стані. Саме за цією вартістю основні фонди рахуються на балансі підприємства протягом усього періоду їхнього функціонування. Залишкова вартість ОВФ характеризує реальну їхню вартість, іще не перенесену на вартість виготовленої продукції (виконаної роботи, наданої послуги). Вона є розрахунковою величиною і визначається як різниця між повною первісною (відновленою) вартістю та накопиченою на момент обчислення сумою спрацювання ОВФ. Залишкова вартість ОВФ на час їхнього вибуття (спричиненого спрацюванням) має назву ліквідаційної вартості. У практиці господарювання її використовують для розрахунків норм амортизаційних відрахувань та визначення наслідків ліквідації спрацьованих ОВФ. Балансова вартість групи ОВФ підприємства на початок розрахункового року (БВоф) обчислюється за формулою: БВоф = БВо + Вновф + Вкр + Врек – Вв - АВо, де БВо – балансова вартість групи ОВФ на початок року, що передував звітному; Вновф – витрати на придбання нових ОВФ; Вкр – вартість здійснення капітального ремонту ОВФ; Врек – витрати на реконструкцію виробничих приміщень і модернізацію устаткування; Вв – вартість виведених з експлуатації ОВФів протягом року, що передував звітному; АВо – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у році, що передував звітному. Для визначення первісної (балансової) вартості ОВФ на початок наступного за звітним року потрібно враховувати абсолютні величини введення в дію та вибуття протягом звітного року, оскільки останні мають діяти (недіяти) протягом усього наступного року незалежно від дати введення чи вибуття ОВФ у звітному році. 1.2. Показники використання ОВФ. Показники використання ОВФів здебільшого поділяються на дві великі групи: - натуральні; - вартісні. Інколи додатково виокремлюють ще одну групу показників – умовно- натуральних. До натуральних показників належить показник продуктивності за одиницю часу роботи устаткування, машин чи механізму. Така продуктивність називається технологічною і вимірюється в натуральних одиницях (шт./год.; км/год.; т/год. тощо). Вона заноситься у технічний паспорт основного фонду. Проте натуральні показники використання ОВФ не дають змоги реально оцінити ступінь використання ОВФ різних видів. Неможливо порівняти продуктивність, наприклад, доменної печі та металорізального верстата. Тому на деяких підприємствах застосовують умовно-натуральні показники. Їх сутність зводиться до того, що продуктивність устаткування, яке має на підприємстві найбільшу питому вагу, беруть за базову. На її основі розраховуються індекси зведення, з урахуванням яких вивчається продуктивність іншого устаткування. У результаті отримують продуктивність в умовно-натуральних одиницях. Натуральні й умовно-натуральні показники використання ОВФ обчислюються стосовно активної їх частини. Але визначити в натуральних одиницях продуктивність будинків, споруд тощо – майже неможливо. Тому для визначення ефективності використання всіх основних фондів застосовуються вартісні показники. Вартісні показники можна поділити на три основні групи: 1. Показники, які характеризують технічний стан ОВФ; 2. Показники, які характеризують технічне оснащення підприємства; Основними показниками, що характеризують використання ОВФ є: 1.Коефіцієнт використання календарного часу: К=; 2.Коефіцієнт використання робочого часу: К=; 3.Коефіцієнт змінності: К=; Показники, які характеризують поліпшення використання ОВФ підприємства. Система показників, яка може вичерпно характеризувати ефективність ОВФ, охоплює два блоки: перший – показники ефективності і відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; другий – показники рівня використання ОВФ у цілому та окремих їхніх видів. Необхідність виокремлення в самостійну групу показників відтворення засобів праці, які характеризують процес їхнього руху, технічний стан та структуру, зумовлена тим, що відтворювальні процеси істотно й безпосередньо впливають на ступінь поліпшення використання застосовуваних у виробництві машин, устаткування та інших знарядь праці. Необхідно також розрізняти дві форми оновлення основних фондів – екстенсивну та інтенсивну. Екстенсивне оновлення характеризує темпи збільшення обсягу експлуатованих ОВФ. Інтенсивне оновлення передбачає зміну діючих ОВФ новими, більш ефективними. Проте процес виведення з експлуатації застарілих і спрацьованих ОВФ не можна ототожнювати з інтенсивним оновленням діючих засобів праці. Реальний господарський оборот охоплює не лише введення в дію нових і виведення з експлуатації спрацьованих фондів, а й передачу певної їхньої частини з балансу одного підприємства на балансіншого. Поряд з цим у систему показників ефективності відтворення ОВФ доцільно включити два нові: коефіцієнт інтенсивного оновлення (співвідношення обсягів вибуття і введення в дію за певний період); коефіцієнт оптимальності вибуття ОВФ (відношення фактичного коефіцієнта вибуття до нормативного). К=1; Показники, що характеризують рівень ефективності використання ОВФ, об'єднуються в окремі групи за ознаками узагальнення й охоплення елементів засобів праці. Економічна суть більшості з них є зрозумілою вже з самої назви. 1.3 Відтворення основних виробничих фондів. Просте й розширене відтворення основних виробничих фондів відбувається в безперервному процесі здійснення різних його взаємозв'язаних форм – ремонту, модернізації та заміни окремих елементів засобів праці; технічного переозброєння, реконструкції та розширення діючих цехів, виробництв і підприємств у цілому, а також спорудження нових аналогічних виробничих об'єктів. Необхідною передумовою нормального перебігу відтворювальних процесів є постійний облік ступеня спрацювання (старіння) та амортизації основних фондів Ефективність відтворювальних процесів певною мірою залежить від строків експлуатації передусім активної частини основних фондів, тобто від періоду їхнього функціонування у виробництві відповідно до первісного технологічного призначення. При цьому як скорочення, так і збільшення періоду експлуатації по різному впливають на ефективність відтворення та використання знарядь праці. Скорочення строків експлуатації машин (устаткування), з одного боку, уможливлює прискорення їхнього оновлення, тобто зменшення техніко- економічного старіння знарядь праці, підвищення технічного рівня підприємств, зростання продуктивності праці, зниження ремонтно- експлуатаційних витрат, а з іншого – призводить до збільшення собівартості продукції за рахунок амортизаційних сум, потребує більших інвестиційних ресурсів для нарощування виробничих потужностей машинобудування. Продовження періоду функціонування машин і устаткування дає змогу зменшити обсяг щорічної заміни спрацьованих засобів праці і за рахунок цього спрямувати більше ресурсів для розширеного їхнього відтворення, але спричиняє зниження сукупної продуктивності діючих знарядь праці, значне збільшення витрат на їхнє утримання та експлуатацію. Саме тому строки експлуатації машин і устаткування мають бути оптимальними, тобто, такими, що забезпечують найменші затрати суспільної праці на їхнє виготовлення й використання у виробничому процесі протягом усього періоду функціонування. Найбільш поширеною є методика визначення оптимальних строків експлуатації виробничого устаткування за мінімальною величиною так званих питомих затрат суспільної праці на одиницю корисного ефекту (наприклад, сумарної продуктивності устаткування за різних строків його функціонування). Поліпшення використання ОВФ підприємства важливий чинник підвищення ефективності виробництва, оскільки за рахунок підвищення ефективності виробництва забезпечується на підприємстві: Збільшення обсягу виробництва продукції. Зниження собівартості. Економія капітальних вкладень. Зі збільшенням обсягу виробництва продукції, виходячи із кон’юктури ринку продукції підприємства відбувається збільшення тривалості використання ОВФ та їх продуктивне використання в одиницю робочого часу. Зниження собівартості продукції в результаті підвищення ефективності, збільшення обсягу виробництва, зменшення частки амортизаційних відрахувань у собівартості продукції. В результаті поліпшення використання ОВФ забезпечується економія капітальних вкладень. Поліпшення використання основних фондів забезпечує зменшення витрат на експлуатацію обладнання в собівартості робіт (продукції). Зменшення цих витрат проходить за рахунок зменшення постійної величини (амортизаційних відрахувань) у витратах на експлуатацію обладнання – амортизації, величина якої є постійною і не залежить від обсягу виробництва продукції, тобто чим більші обсяги робіт виконуються основними фондами, тим менша питома вага амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції (робіт). Крім того, від стану використання ОВФ залежить обсяг виробленої продукції, рівень продуктивності праці, тривалість виконання робіт, які в свою чергу є важливими резервами зниження собівартості продукції, підвищення ефективності виробництва. Поліпшення використання ОВФ зменшує потребу підприємства у капітальних вкладеннях для розвитку матеріально – технічної бази та зменшує втрати від морального зносу. 2. Розрахункова частина поліпшення використання ОВФ та його вплив на господарську діяльність підприємства. Підприємство Виробнича потужність Річний обсяг виробництва продукції, тис. грн. Балансова вартість ОВФ, тис. грн Чисельність персоналу, осіб Рух ОВФ, тис. грн. Річний знос, % Витрати виробництва Втрати робочого часу в результаті, % Технологічна структура ОВФ Використання ОВФ у … зміну, тис. грн. Підвищення кваліфікації Матеріальне стимулювання Первісна вартість Залишкова вартість Всього осіб % в найбільшу зміну Вибуло Надійшло Всього З них на утримання і експлуатацію ОВФ, % Перебування в ремонті Організаційних причин Інші Першу Другу Третю Щорічне підвищення кваліфікації, % Приріст обсягу на 1% підвищення кваліфікації, тис. грн Додаткові витрати на 1%підвищення кваліфікації, тис. грн Щорічне підвищення матеріального стимулювання, % Приріст обсягу на 1% матеріального стимулювання, тис. грн Додаткові витрати на 1% матеріального стимулювання, тис. грн Всього Із них нові 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 5 6000 5500 2700 2000 350 280 90 220 200 200 9 5000 20 9 3 1 1:0,6 2200 1500 1000 5 2 2 6 22 2 7 5200 4800 2400 2100 400 330 94 280 250 200 8 4000 21 10 3 1 1:0,3 2100 1600 1200 4 1 1 7 20 1 12 4500 4100 2000 1500 390 300 89 220 220 220 10 3600 22 11 5 1 1:0,5 1600 1000 600 7 2 1 4 20 2 15 5300 5000 2600 1900 410 360 93 190 180 180 8 4500 20 8 2 2 1:0,5 2000 1300 700 2 3 1 7 20 2 17 4000 3600 1900 1500 460 360 80 220 240 200 9 3000 22 10 4 2 1:0,5 1500 1000 800 5 1 1 5 18 3 18 4700 4100 2000 1500 330 250 85 230 250 220 8 3500 22 10 5 1 1:0,6 1500 1100 800 5 1 2 7 21 2 25 4900 4300 2300 1700 420 350 92 180 180 170 8 3800 19 8 1 2 1:0,4 2000 1200 600 4 3 2 6 20 1 36 4000 3700 1800 1000 500 420 92 190 230 230 8 3000 23 8 4 1 1:0,5 1500 1000 800 4 2 1 3 21 1 38 5100 4700 2400 2000 420 350 86 270 270 220 8 4100 22 10 2 1 1:0,5 2000 1500 1100 7 1 1 4 19 1 48 5100 4700 2400 2000 420 350 86 270 270 220 8 4100 22 10 2 1 1:0,5 2000 1500 1100 7 1 1 4 19 1 54 4500 4200 2200 1800 400 320 95 200 250 180 9 3800 20 10 5 2 1:0,5 2000 1500 1000 5 2 1 7 20 1 58 5200 4800 2400 2100 400 330 94 280 250 200 8 4000 21 10 3 1 1:0,3 2100 1600 1200 4 1 1 7 20 1 61 5500 5000 2500 1800 390 300 94 240 200 180 9 4400 20 8 3 1 1:0,3 2000 1200 700 3 3 1 5 21 1 64 4000 3600 1900 1500 460 360 80 220 240 200 9 3000 22 10 4 2 1:0,5 1500 1000 800 5 1 1 5 18 3 66 4000 3700 1800 1000 500 420 92 190 230 230 8 3000 23 8 4 1 1:0,5 1500 1000 800 4 2 1 3 21 1 69 4200 4000 2000 1600 410 320 87 200 220 200 9 3500 23 9 4 2 1:0,5 1800 1500 1000 6 2 2 2 18 1 80 4300 4000 2000 1900 450 360 85 200 210 200 8 3500 21 9 5 1 1:0,3 1800 1600 100 7 3 1 4 18 1 92 5000 4800 2200 1700 380 310 92 230 220 200 9 4200 23 9 5 2 1:0,6 1800 1200 600 4 2 2 6 22 1 94 5000 4500 2500 2000 420 340 90 250 250 200 10 4000 22 10 6 2 1:0,4 2300 1700 1100 6 3 2 5 19 1 97 5500 5000 2500 1800 390 300 94 240 200 180 9 4400 20 8 3 1 1:0,3 2000 1200 700 3 3 1 5 21 1

Курсова робота Інші

infoman

31.01.2013 01:01-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись