Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів в часі і вплив його на господарську діяльність підприємства
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра економіки
Інформація про роботу
Рік:
2005
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Інші
Група:
ЕП-21
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти та науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економіки і підприємництва
Курсова робота
на тему: “Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів в часі і вплив його на господарську діяльність підприємства”
Вихідні дані:
№ п/п
Показники
Одиниці виміру
Варіант № 18
1
2
3
3а
4
5
5а
5б
5в
6
6а
7
7а
7б
7в
8
8а
8б
9
10
11
12
13
13а
14
14а
15
16
Проектна потужність підприємства
Обсяг реалізації продукції
Первісна вартість ОВФ
З них активна частина
Залишкова вартість ОВФ
Використання ОВФ:
в першу зміну
в другу зміну
в третю зміну
Чисельність працівників
З них робітників
Працювало працівників:
в першу зміну
в другу зміну
в третю зміну
Корисний фонд робочого часу використання ОВФ:
за планом
фактично
Тривалість зміни
Внутрішньозмінні втрати робочого часу
Річний знос ОВФ
Вибуло ОВФ
Поступило ОВФ
із них нових
Собівартість продукції
В т.ч. матеріальні витрати
Витрати на утримання і експлуатацію ОВФ
Збільшення обсягу виробництва продукції у плановому році
млн.грн.
млн.грн.
млн.грн.
млн.грн.
млн.грн.
млн.грн.
млн.грн.
млн.грн.
чол.
чол.
чол.
чол.
чол.
дні
дні
год.
год.
%
млн.грн.
млн.грн.
млн.грн.
млн.грн.
млн.грн.
% від Соб-ті
відсотків
14,00
9,20
4,80
3,50
3,50
4,60
3,80
3,00
480
400
250
150
80
215
142
8
0,7
8,5
0,40
0,50
0,45
7,90
5,60
17,7
13,0
Зміст
Завдання на курсову роботу 2
Вихідні дані 3
Вступ 5-6
Розділ 1. Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів 7-17
Розділ 2. Визначення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства 18-28
2.1. Показники наявності та стану основних виробничих фондів підприємства 18-20
2.2. Показники, що характеризують рух та оборотність основних виробничих фондів підприємства 20-22
2.3. Показники, що характеризують забезпеченість підприємства основними виробничими фондами 23
2.4. Показники, що характеризують озброєність працівників основними виробничими фондами 23-24
2.5. Показники, що характеризують використання основних виробничих фондів підприємства в часі 24-26
2.6. Узагальнюючі показники 26-28
Розділ 3. Заходи щодо підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства в часі 29-44
3.1. Методичні рекомендації з економічного обґрунтування заходів щодо поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства в часі 29
3.1.1 Підвищення ефективності використання річного робочого часу 29-32
3.1.2. Підвищення ефективності використання внутрішньозмінного часу 32-35
3.1.3. Підвищення ефективності збільшення змінності використання ОВФ 35-39
3.1.4.Підвищення ефективності використання календарного часу 39-42
3.2. Аналіз одержаних результатів 42-43
3.3. Вплив підвищення ефективності використання основних виробничих фондів на господарську діяльність підприємства 43-44
Висновки 45
Список використаної літератури 46
Вступ
Тема даної курсової роботи - підвищення ефективності використання основних виробничих фондів в часі і вплив його на господарську діяльність підприємства.
Оскільки підприємство – це самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який має права юридичної особи та здійснює на умовах господарського розрахунку виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку, то вибрана тема є досить актуальною, тому що ефективне використання основних виробничих фондів веде до збільшення обсягів виробництва продукції, а отже, і до збільшення прибутку.
Курсова робота складається з трьох розділів: перший розділ – це теоретична частина; другий розділ – розрахункова частина; третій розділ – це заходи щодо підвищення використання основних виробничих фондів підприємства в часі.
Мета курсової роботи – розкрити суть основних виробничих фондів, їх значення для підприємства та економіки в цілому, обґрунтувати шляхи та напрямки поліпшення використання основних виробничих фондів на підприємстві в сучасних умовах.
Ефективність функціонування підприємства залежить не тільки від забезпеченості основними виробничими фондами, але й від якості їх використання в часі. В умовах ринкової економіки основні виробничі фонди визначають виробничі можливості підприємства, а тому, ефективне їх використання веде до економії всіх ресурсів, а також і економії основних виробничих фондів підприємства.
Ефективне використання основних виробничих фондів та виробничих потужностей має велике значення як для підприємства, так і для економіки країни в цілому. Повніше використання основних виробничих фондів на підприємстві веде до зменшення потреби у введенні в експлуатацію нових виробничих потужностей, до збільшення випуску обсягів продукції та підвищення рівня її якості (а значить і прибутку), прискорює їх оборотність, що значною мірою сприяє вирішенню проблеми скорочення розриву в термінах фізичного і морального зносу, прискорює темпи оновлення основних фондів.
Важливим напрямком підвищення ефективності використання основних виробничих фондів є зменшення кількості недіючого устаткування, виведення з експлуатації зайвого та швидке залучення у виробництво невстановленого устаткування, обсяги якого є досить значними.
В суспільстві завжди існує попит на той чи інший вид продукції і задоволення цього попиту залежить від обсягів виробництва, тобто від пропозиції. Але обсяги виробництва продукції залежать не тільки від забезпеченості підприємства ресурсами та основними фондами, але й від їх якісного та повного використання. Чим більше буде виробляти підприємство продукції, тим меншою буде вага амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції. Отже, в такому випадку прибуток підприємства буде збільшуватися, оскільки зменшуватиметься собівартість одиниці продукції.
Розділ 1. ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ
1.1. Поняття основних виробничих фондів
Основні фонди на підприємстві – це засоби праці, які використовуються у процесі виробництва тривалий період, при цьому не змінюють своєї натуральної форми, не входять до складу виготовленої продукції і свою вартість переносять на новостворену продукцію частинами, у міру зношення.
Залежно від участі основних фондів у виробничих процесах, вони поділяються на основні виробничі фонди та основні невиробничі фонди.
Основні виробничі фонди безпосередньо приймають участь у виготовленні продукції. До них відносяться будівлі, машини, обладнання, транспортні засоби, інструмент, інвентар, робоча худоба та інше.
Залежно від впливу основних виробничих фондів на предмети праці в процесі виробництва, вони поділяються на активну і пасивну частину. До активної частини відносяться основні виробничі фонди, які безпосередньо впливають на предмет праці. До пасивної частини відносяться основні виробничі фонди, які безпосередньо не впливають на предмети праці, а створюють сприятливі умови для процесу виробництва.
1.2. Показники та основні шляхи поліпшення використання основних виробничих фондів
Для виявлення резервів поліпшення використання основних виробничих фондів й удосконалення планування капітальних вкладень необхідно проаналізувати показники, які характеризують використання засобів праці на підприємстві. Ці показники умовно можна поділити на дві групи: узагальнюючі й окремі (індивідуальні).
До узагальнюючих показників відносять фондовіддачу. Фондовіддача основних фондів визначається відношенням обсягу виготовленої продукції до середньорічної вартості основних фондів:
=
де f – фондовіддача;
Q – обсяг виготовленої продукції;
ОФ – середньорічна вартість основних фондів, грн..
Обсяг виробленої продукції визначається в натуральних або вартісних показниках. Найчастіше узагальнюючим вартісним показником обсягу виробництва є товарна або чиста продукція. Для зіставлення рівня і динаміки фондовіддачі обсяг продукції обчислюють у фіксованих цінах, а обсяг основних фондів – за відновленою вартістю, оскільки залишкова вартість змінюється непропорційно до зміни виробничої потужності.
Фондовіддача показує загальну віддачу від використання кожної гривні, витраченої на основні виробничі фонди, тобто ефективність цього вкладення коштів.
Оберненим до фондовіддачі показником є фондомісткість, яка визначається відношенням середньорічної вартості основних фондів до обсягу виготовленої продукції:
де - фондомісткість.
Показник фондомісткості визначає необхідну величину основних фондів для виготовлення продукції заданої величини.
При аналізі рівня й динаміки фондовіддачі, обчисленої за товарною продукцією, треба мати на увазі, що товарна продукція, виготовлена на підприємстві, містить і ту частину вартості, яка створена за межами підприємства (уречевлена праця) і перенесена живою працею з засобів виробництва на виготовлену продукцію. Ця обставина може істотно змінити динаміку фондовіддачі без зусиль з боку підприємства. Для того щоб виключити вплив уречевленої праці на фондовіддачу, при визначенні обсягу виробництва слід застосовувати показник чистої (нормативно-чистої) продукції.
Незважаючи на те, що фондовіддача є узагальнюючим показником використання основних фондів, вона не може розкрити всіх потенційних можливостей поліпшення планування відтворення основних фондів та інтенсифікації виробництва. Тому при плануванні та обліку використовують систему окремих (індивідуальних) показників, кожний з яких відображає окремий бік ефективності використання основних фондів.
До системи окремих показників використання основних виробничих фондів відносять: показники їх екстенсивного та інтенсивного використання.
До показників екстенсивного використання належать такі: коефіцієнт залучення у виробництво устаткування; коефіцієнт використання устаткування в часі; коефіцієнт змінності режиму роботи устаткування.
Усе устаткування на виробництві поділяють на наявне, установлене та діюче.
Наявне устаткування – це устаткування, зараховане на баланс і внесене до інвентарних списків незалежно від стану і місцезнаходження. Установлене устаткування – це устаткування, яке змонтоване на місці його експлуатації. Діючим називається устаткування, залучене до виробництва, незалежно від тривалості його роботи. Відношення встановленого та діючого устаткування до наявного і буде характеризувати коефіцієнт залучення устаткування до виробництва.
Визначення коефіцієнтів використання устаткування в часі здійснюється за даними календарного, режимного, планового (максимально можливого) і фактично відпрацьованого (робочого) фонду часу. Коефіцієнт використання календарного (режимного, планового) фонду часу розраховується як відношення робочого фонду часу до календарного (режимного, планового) фонду часу.
Серед окремих показників екстенсивного використання засобів праці важливе значення має коефіцієнт змінності роботи устаткування. Він являє собою відношення загальної суми верстато-змін, відпрацьованих за добу всім устаткуванням, до загальної кількості устаткування. Коефіцієнт змінності можна обчислити за кількістю не лише працюючого, а й наявного устаткування, установленого, запланованого до роботи.
Коефіцієнт змінності, обчислений за кількістю не лише працюючого, а й установленого устаткування, більш повно відбиває резерви підвищення ефективності використання основних фондів підприємства.
Показники екстенсивного використання основних виробничих фондів, як правило, відображають внутрішньо змінні, цілодобові простої устаткування і не характеризують ефективності його використання під час його фактичного завантаження.
Устаткування може бути не повністю завантаженим або працювати, але не випускати продукцію, або випускати неякісну продукцію. Тому виникає необхідність показники екстенсивного використання доповнювати показниками інтенсивного використання основних фондів. Особливо важливим серед них є коефіцієнт інтенсивного завантаження устаткування.
Коефіцієнт інтенсивного завантаження устаткування, який визначається відношенням фактичної продуктивності устаткування, що використовується на підприємстві, до його нормативної продуктивності, тобто технічно обґрунтованої, прогресивної:
або ,
де - коефіцієнт інтенсивного завантаження;
- фактичний випуск продукції устаткування за одиницю часу у натуральному виразі, шт.;
- технічно обґрунтований випуск продукції за одиницю часу (цей показник визначається на основі паспортних даних устаткування), шт.;
- фактично витрачений час на виготовлення одиниці продукції, н-год;
- технічно обґрунтована норма часу на одиницю продукції, н-год.
Крім показників екстенсивного та інтенсивного використання устаткування, важливе значення мають показники використання виробничих площ і споруд. Раціональне використання виробничих площ дає можливість отримати приріст випуску продукції без капітального будівництва і в такий спосіб скоротити обсяг капіталовкладень.
Серед показників використання виробничих площ найважливішими є: коефіцієнт завантаження виробничих площ цеху, дільниці, коефіцієнт використання промислово-виробничих площ під устаткування і показник зняття продукції з 1 виробничої площі. Використання споруд оцінюється на основі виробничих характеристик об’єктів – зазвичай за пропускною здатність або потужністю (водонапірні башти, бункери, резервуари тощо).
Успішне функціонування основних фондів та виробничих потужностей залежить від того, якою мірою реалізуються екстенсивні та інтенсивні фактори кращого їх використання. Екстенсивне поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей означає: по-перше, збільшення часу функціонування основного устаткування і, по-друге, підвищення питомої ваги діючого устаткування в складі всього устаткування, наявного на підприємстві.
Основними напрямками збільшення часу функціонування устаткування є: скорочення та ліквідація внутрішньо змінних простоїв шляхом: підвищення рівня організації виробництва (повне і своєчасне забезпечення робочих місць інструментами, матеріалами, напівфабрикатами, деталями); підвищення якості ремонтного обслуговування устаткування; скорочення цілодобових простоїв устаткування, підвищення коефіцієнта змінності його роботи. На підприємствах України з дискретним характером виробництва кількість не працюючого впродовж доби устаткування нерідко досягає 15-20%, коефіцієнт змінності в середньому в промисловості становить 1,4 (з урахуванням внутрішньо змінних простоїв ще менше – 1,2), що свідчить про значні резерви кращого використання засобів праці.
Слід підкреслити, що екстенсивне поліпшення використання основних фондів та виробничих потужностей хоча повністю на сьогодні не реалізоване, все ж воно має межі.
Набагато ширші можливості має інтенсивне поліпшення використання основних фондів та виробничих потужностей, яке передбачає підвищення ступеня завантаження устаткування за одиницю часу. Підвищення інтенсивного завантаження устаткування може бути досягнуто шляхом модернізації діючого устаткування, машин та механізмів, установлення оптимального режиму їх роботи.
Інтенсивне використання основних фондів підвищується також через технічне удосконалення засобів праці та технології виробництва, скорочення строків досягнення проектної продуктивності техніки, удосконалення наукової організації праці, виробництва й управління, підвищення кваліфікації та професійної майстерності робітників.
Досить значними резервами кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів і виробничих потужностей є удосконалення структури основних виробничих фондів. Оскільки збільшення випуску продукції досягається тільки у провідних основних цехах, то важливо підвищувати їх частку в загальному обсязі основних фондів. Збільшення основних фондів допоміжного виробництва веде до зростання фондомісткості продукції, оскільки безпосередньо обсяги продукції не збільшує, але і без пропорційно розвинутого допоміжного виробництва основні цехи з повною віддачею не можуть функціонувати. Тому необхідно встановлювати оптимальну виробничу структуру підприємства – важливий напрямок кращого використання основних фондів.
Важливий резерв кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів та виробничих потужностей – швидке освоєння проектних потужностей, введення в дію нових технологічних ліній, агрегатів, устаткування. Практика свідчить, що середній фактичний період освоєння виробничих потужностей становить п’ять-шість і більше років. Разом з тим технічно й економічно обґрунтовані розрахунки підтверджують реальну можливість досягнення проектних показників за один-два роки, залежно від галузі та виду підприємства.
1.3. Шляхи підвищення ефективності використання основних фондів та потужності підприємства в сучасних умовах
Найважливішим показником підвищення рівня ефективності використання основних фондів підприємства є зростання обсягів виробленої ним продукції (виконаних робіт, наданих послуг).
Одним з головних факторів підвищення ефективності основних фондів є їх оновлення та технічне вдосконалення. Впровадження досягнень науково-технічного прогресу дає змогу підвищити рівень механізації та автоматизації виробництва, продуктивності праці робітників, сприяє економії матеріальних витрат, підвищує культуру та безпеку виробництва.
Значні резерви підвищення ефективності використання основних фондів містяться у збільшенні тривалості роботи машин та механізмів. Основними причинами цілозмінних та цілодобових простоїв обладнання є неузгодженість пропускної спроможності окремих цехів і дільниць; незадовільна організація технічно-профілактичного обслуговування та ремонту устаткування, відсутність стабільності у забезпеченні робочих місць матеріалами, електроенергією, комплектуючими виробами, оснащенням тощо.
У цілому, сукупність резервів покращення використання основних фондів підприємства може бути поділена на три великі групи.
1. Технічне вдосконалення засобів праці, яке передбачає:
технічне переозброєння на базі комплексної автоматизації та впровадження гнучких виробничих систем;
заміну застарілої техніки, модернізацію обладнання;
ліквідацію вузьких місць та диспропорцій у виробничих потужностях підприємства;
механізацію допоміжних та обслуговуючих виробництв;
розвиток винахідництва та раціоналізаторства.
2. Збільшення тривалості роботи машин та обладнання за рахунок:
ліквідації недіючого обладнання (здавання його в оренду, лізинг, реалізація тощо);
скорочення строків ремонту обладнання;
зниження простоїв: цілозмінних та всередині змін.
3. Покращення організації та управління виробництвом, а саме:
прискорення досягнення проектної продуктивності введених в експлуатацію основних фондів;
впровадження наукової організації праці та виробництва;
покращення забезпечення матеріально-технічними ресурсами;
вдосконалення управління виробництвом на базі сучасної комп’ютерної техніки;
розвиток матеріальної зацікавленості працівників, що сприяє підвищенню ефективності виробництва.
1.4. Основні напрямки підвищення ефективності використання основних фондів і виробничих потужностей
В умовах об’єктивної дії ринкових механізмів інтенсифікація використання основних фондів і виробничих потужностей є визначальним фактором, який забезпечує виробництво споживацької вартості і відповідно виступає основою життєздатності підприємства в конкурентному середовищі.
Вирішення завдання підвищення ефективності використання основних фондів і потужностей підприємства означає збільшення кількості продукції, яка виробляється, підвищення її якості, зниження собівартості одиниці продукції і виробництва в цілому, зростання рентабельності і нарощування фінансово-економічного потенціалу. Удосконалення структури основних фондів, балансу виробничих потужностей призводить до зменшення витрат підприємства на їх екстенсивне нарощування при зміні обсягів і номенклатури продукції, яка виготовляється. Це значною мірою сприяє підвищенню оборотності виробничих фондів, що забезпечує скорочення розриву між фізичним та матеріальним зношенням основних фондів, прискоренню темпів їх оновлення.
Ефективне функціонування основних фондів і виробничих потужностей залежить від того, наскільки повно реалізується інтеграційний потенціал сукупності екстенсивних і інтенсивних факторів поліпшення їх використання.
Екстенсивні фактори використання основних фондів і виробничих потужностей спрямовані на збільшення часу роботи діючого устаткування (у відповідний календарний період), з одного боку, і підвищення питомої ваги діючого обладнання (у складі загальної кількості устаткування, яке має підприємство) – з другого.
Основними напрямками збільшення часу роботи устаткування є:
зменшення (або ліквідація) внутрішньо змінних простоїв обладнання;
зменшення цілодобових простоїв обладнання;
збільшення коефіцієнта змінності роботи обладнання;
зменшення кількості надлишкового обладнання;
своєчасне включення до виробничого процесу невстановленого обладнання.
Інтенсивні фактори поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей мають більш широкі можливості в порівнянні з екстенсивними. Вони перш за все спрямовані на підвищення ступеня завантаження обладнання в одиницю часу.
Основними інтенсивними факторами підвищення ефективності використання основних фондів і потужностей підприємства є:
удосконалення загальної структури, особливо активної частини основних виробничих фондів;
модернізація діючого устаткування і оптимізація часу його роботи;
впровадження робото технічних комплексів в поєднанні з АСУВ;
технічне удосконалення засобів праці;ї
удосконалення технології виробництва;
впровадження системи наукової організації виробництва і праці;
підвищення кваліфікаційного рівня робітників;
зменшення строків введення в дію знову створених виробничих потужностей.
Для діючого підприємства ефективне використання основних фондів і потужностей є підґрунтям його існування і подальшого розвитку. Тому процес управління екстенсивними і інтенсивними факторами виробничого потенціалу є динамічним, безперервним і повинен постійно знаходитись у полі зору керівництва підприємства і його відповідних підрозділів.
1.5. Вплив науково-технічного прогресу на структуру основних виробничих фондів
В умовах швидкого насичення виробництва основними виробничими фондами особливе практичне і наукове значення приймає всебічне вивчення руху основних фондів. Якісні і кількісні характеристики основних виробничих фондів мають важливе значення для правильного наукового рішення проблеми їх виготовлення як в натуральній формі, так і по вартості.
Основні фонди як споживчі вартості не однорідні, вони складаються з елементів, які значно відрізняються один від одного. Одні з них (машини, обладнання, станки, прилади та інші) активні у виробництві продукції, так як людина з їх допомогою безпосередньо діє на предмети праці, виготовляє продукцію. Інші ж елементи основних фондів (будівлі, споруди, передавальні пристрої) служать в основному для створення нормальних умов виробничого процесу або захисту устаткування від атмосферного впливу, безперебійності виробництва. Вони безпосередньо не впливають на об’єм випуску продукції.
Структура основних виробничих фондів на різних етапах економічного розвитку не залишається без змін. Науково-технічний прогрес вносить корективи у її склад. В сучасних умовах розвинуті машинні пристрої припускають використання машин, що керують іншими машинами і технологічними процесами, тобто у склад активної частини основних фондів добавляються вимірювальні і регулюючі прилади і пристрої.
Під впливом науково-технічного прогресу і у пасивній частині основних виробничих фондів також відбуваються глибокі якісні зміни.
Теоретично, чим більша доля машин та обладнання в загальній вартості основних виробничих фондів, тим більше продукції виготовляється.
Розділ 2. ВИЗНАЧЕННЯЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ ПІДПРИЄМСТВА
Для визначення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства необхідно розрахувати наступні показники:
2.1. Показники наявності та стану основних виробничих фондів підприємства:
наявність основних виробничих фондів (на початок року, кінець року, за рік):
млн.грн.
млн.грн.
млн.грн.
- балансова вартість основних фондів на початок періоду;
- залишкова вартість основних фондів;
- середньорічна вартість основних фондів;
- балансова вартість основних фондів, що вибули;
- балансова вартість основних фондів, що надійшли на підприємство.
технологічна структура основних виробничих фондів характеризує частку активної та пасивної частини основних виробничих фондів:
,
де - частка активної частини основних фондів;
- балансова вартість машин і механізмів(активної частини).
%;
,
де - частка пасивної частини основних фондів;
- балансова вартість пасивної частини.
%.
коефіцієнт зносу:
,
де - коефіцієнт зносу основних фондів;
- величина зносу.
Цей коефіцієнт характеризує ступінь зносу основних фондів.
Отже,
=4,80-3,50=1,30 млн.грн.
Тоді,
коефіцієнт придатності:
,
де - коефіцієнт придатності.
Коефіцієнт придатності основних фондів показує, яку долю складає їх залишкова вартість від первісної вартості.
Показники наявності та стану основних виробничих фондів мають досить значний вплив на ефективність функціонування підприємства.
Наявність основних виробничих фондів показує чи достатньо забезпечене підприємство основними фондами і як вони використовуються протягом року.
Технологічна структура основних виробничих фондів показує, що на підприємстві переважає активна частина основних фондів над пасивною, що є досить добре, оскільки саме активна частина виробничих фондів визначає виробничу потужність підприємства і її величина безпосередньо впливає на обсяги виробництва продукції або виконаних робіт.
Розглядаючи коефіцієнти зносу та придатності можна сказати, що ступінь зносу основних фондів значно менший, ніж коефіцієнт придатності, що також є позитивним. Основні виробничі фонди на 73% є придатними, а це свідчить про те, що вони іще певний час можна експлуатувати під час виробництва.
2.2. Показники, що характеризують рух та оборотність основних виробничих фондів підприємства:
коефіцієнт вибуття основних фондів показує, яка доля цих фондів, що була на балансі підприємства на початок періоду, вибула за певний період із-за зносу або інших причин:
,
де - коефіцієнт вибуття.
.
коефіцієнт надходження характеризує частку основних фондів, яка у поточному періоді надійшла на підприємство:
,
де - коефіцієнт надходження.
.
коефіцієнт оновлення основних фондів характеризує долю нових, введених в експлуатацію у звітному періоді основних фондів:
,
де - коефіцієнт оновлення;
- величина основних фондів, введених в експлуатацію у звітному періоді;
- балансова вартість основних фондів на кінець року.
.
період оновлення:
,
де - період оновлення.
днів
коефіцієнт інтенсивності оновлення основних фондів характеризує внутрішні зв’язки процесів обновлення і вибуття цих фондів:
,
де - коефіцієнт інтенсивності оновлення основних фондів.
.
тривалість обороту основних фондів визначається часом, протягом якого вартість основних фондів повертається до своєї первісної вартості:
,
де - час оборотності;
- балансова вартість основних виробничих фондів;
- річні амортизаційні відрахування основних фондів.
,
де - норма амортизації.
,
Тоді
днів
коефіцієнт оборотності характеризує долю вартості основних виробничих фондів, яка переноситься на новостворену продукцію, по відношенню до балансової вартості основних виробничих фондів:
,
де - коефіцієнт оборотності.
Показники, що характеризують рух та оборотність основних виробничих фондів також впливають на результати господарювання підприємства.
Коефіцієнт вибуття дещо менший за коефіцієнт надходження та коефіцієнт оновлення, що говорить про те, що кількість основних виробничих фондів на підприємстві збільшилася, а отже, і потужність підприємства підвищилась, що може призвести до збільшення обсягів виробництва, зменшення собівартості одиниці продукції та норми амортизаційних відрахувань, а отже і до збільшення прибутків.
Основні виробничі фонди досить інтенсивно оновлюються, що також призводить до збільшення обсягів виробництва.
Тривалість обороту показує, що за 12 днів вартість основних виробничих фондів повністю повертається підприємству у вигляді їх первісної вартості. А коефіцієнт оборотності показує, що 0,085 частина від балансової вартості основних виробничих фондів переноситься на новостворену продукцію.
2.3. Показники, що характеризують забезпеченість підприємства основними виробничими фондами:
фондозабезпеченість виробництва характеризує забезпеченість або потребу підприємства в основних виробничих фондах для виконання одиниці робіт або виготовлення одиниці продукції:
,
де - фондозабезпеченість;
- обсяги виконаних робіт.
грн.
механозабезпеченість виробництва характеризує забезпеченість або потребу підприємства у засобах механізації для виконання одиниці робіт:
,
де - механозабезпеченість виробництва.
грн.
Результати розрахунку фондозабезпеченості виробництва показують, що на виготовлення одиниці продукції підприємству необхідно затратити основних фондів на 0,52 гривні. А показники механозабезпеченості виробництва свідчать, що на виробництво одиниці продукції необхідно мати активної частини основних виробничих фондів на 0,38 гривні.
2.4. Показники, що характеризують озброєність працівників основними виробничими фондами:
фондоозброєність праці характеризує співвідношення між величиною основних виробничих фондів та чисельністю робітників на підприємстві:
,
де - фондоозброєність праці робітників;
- середньорічна чисельність робітників.
млн.грн.
механоозброєність праці робітників характеризується співвідношенням між величиною засобів механізації та чисельністю робітників на підприємстві:
,
де - механоозброєність праці робітників.
млн.грн.
Показники, що характеризують озброєність працівників основними виробничими фондами показують, що один працівник на підприємстві забезпечений основними виробничими фондами на 12 тис.грн., в тому числі активною частиною основних виробничих фондів на 9 тис.грн.
2.5. Показники, що характеризують використання основних виробничих фондів підприємства в часі:
коефіцієнт використання календарного часу характеризує питому вагу числа робочих днів в році:
,
де - коефіцієнт використання календарного часу;
- число робочих днів в році;
- число календарних днів в році.
коефіцієнт використання робочого часу характеризує ступінь використання робочого часу в році:
,
де - коефіцієнт використання робочого часу;
- число фактично відпрацьованих днів в році.
коефіцієнт змінності характеризує кількість змін роботи основних виробничих фондів в добу:
,
де - коефіцієнт змінності;
- балансова вартість основних виробничих фондів, що використовувались в і-ті зміни (і=1,2,3).
.
коефіцієнт використання внутрішньозмінного часу характеризує ступінь використання робочого часу протягом зміни:
,
- коефіцієнт використання внутрішньозмінного часу;
- число фактично відпрацьованих годин в зміну;
- число годин в зміні.
.
інтегральний коефіцієнт використання часу характеризує ступінь використання основних виробничих фондів за часом:
,
де - інтегральний коефіцієнт використання часу.
Показники, що характеризують використання основних виробничих фондів підприємства в часі показують наскільки раціонально використовуються ці фонди у часі.
Коефіцієнт використання календарного часу показує, що кількість робочих днів у році становить 39% від загальної кількості днів у році.
Коефіцієнт використання робочого часу свідчить, що загальний робочий час у році використовується на 66%, до є досить невтішним показником, оскільки час використовується нераціонально, а кожне підприємство прагне до максимального збільшення використання робочого часу.
Коефіцієнт змінності говорить про те, що дане підприємство працює на добу у дві зміни.
Коефіцієнт використання внутрішньо змінного часу становить 0,91, а це означає, що робочий час у зміну використовується на 91%.
Інтегральний коефіцієнт використання часу характеризує ступінь використання основних виробничих фондів за часом. Він становить 0,47. Це говорить проте, що основні виробничі фонди використовуються за часом загалом на 47%. Потрібно постійно прагнути до підвищення цього показника, до повного використання основних виробничих фондів, тому що від цього залежить ефективність виробництва.
2.6. Узагальнюючі показники:
фондовіддача – усього обсягу основних виробничих фондів підприємства;
Фондовіддача характеризується обсягом продукції, що виробляється на одну гривню основних виробничих фондів:
,
де - фондовіддача.
грн.
фондовіддача – по активній частині основних виробничих фондів:
,
де - фондовіддача – по активній частині основних виробничих фондів.
грн.
коефіцієнт віддачі спожитих основних виробничих фондів характеризує ефективність використання основних фондів з врахуванням їх оборотності:
,
де - коефіцієнт віддачі спожитих основних виробничих фондів.
коефіцієнт фондозйому характеризується обсягом виробництва продукції на одиницю витрат по експлуатації ОВФ:
,
де - коефіцієнт фондозйому;
- витрати по експлуатації ОВФ.
.
Фондовіддача з усього обсягу основних виробничих фондів показує, що на одну гривню основних виробничих фондів виробляється продукції на 1,92 гривні.
А фондовіддача по активній частині основних виробничих фондів показує, що на одну гривню активної частини з основних виробничих фондів виробляється продукції на 2,63 гривні.
Коефіцієнт віддачі спожитих основних виробничих фондів характеризує ефективність використання основних фондів з врахуванням їх оборотності. Він становить 22,55.
Аналізуючи коефіцієнт фондозйому, можна сказати, що на одиницю витрат по експлуатації основних виробничих фондів виготовляється продукції на 6,58 гривень.
Розділ 3. ЗАХОДИ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ ПІДПРИЄМСТВА В ЧАСІ
3.1. Методичні рекомендації з економічного обґрунтування заходів щодо поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства в часі
3.1.1 Підвищення ефективності використання річного робочого часу
1. Для підвищення ефективності та збільшення тривалості використання річного робочого часу на підприємстві необхідно провести ряд заходів. Потрібно регулярно і своєчасно проводити ремонтні роботи. Це забезпечить краще і безперебійне функціонування основних виробничих фондів, зменшить простої основних фондів, що виникають через дрібні неполадки. Необхідно вчасно забезпечувати підприємство трудовими та матеріально-технічними ресурсами, що також забезпечить швидке включення цих ресурсів у процес виробництва, а отже і збільшить тривалість використання річного робочого часу.
2. На основі запроектованих заходів величина збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів буде становити 5%.
3. Визначаємо загальну величину збільшення робочого часу використання основних виробничих фондів:
,
де - приріст робочого часу використання ОВФ, днів;
- фактичний робочий час використання ОВФ у базовому році, днів;
- величина збільшення річного робочого часу використання ОВФ у плановому році, відсотків від величини базового року.
днів
4. Визначаємо коефіцієнт використання робочого часу у плановому році:
,
де - плановий (можливий) робочий час використання ОВФ.
5. Визначаємо збільшення числа змін використання ОВФ підприємства у плановому році за рахунок збільшення робочого часу:
,
де - приріст числа змін використання ОВФ, змін;
- коефіцієнт змінності використання ОВФ у базовому році.
змін
6. Визначаємо загальне число змін використання ОВФ при базовому рівні змінності їх використання:
,
де - величина змін використання ОВФ у плановому році.
змін
7. Визначаємо приріст обсягу виробництва продукції підприємства за рахунок збільшення річного робочого часу використання ОВФ:
,
де - приріст обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення річного робочого часу використання ОВФ;
- обсяг виробництва продукції у базовому році;
- число змін використання ОВФ у базовому році.
тис.грн.
8. Визначаємо додаткові витрати підприємства, пов’язані із збільшенням величини річного робочого часу, виходячи із нормативу додаткових витрат на 1 тис. грн. активної частини ОВФ – 0,1 грн. у додаткову зміну:
,
де - додаткові витрати, пов’язані із збільшенням річного робочого часу використання ОВФ;
- балансова (первісна) вартість активної частини ОВФ;
- додаткові витрати, в грн. на 1 тис.грн. балансової вартості активної частини ОВФ у додаткову зміну.
тис.грн.
9. Визначаємо зниження собівартості продукції, яке відбувається за рахунок зменшення долі річних амортизаційних відрахувань у собівартості (вартості) продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн. обсягу продукції.
Доля цих витрат визначається за формулою:
,
де - доля амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції і-го року;
- балансова вартість ОВФ в і-му році;
- норма річних амортизаційних відрахувань;
- обсяг виробництва продукції в і-му році.
Доля річних амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції становить:
а) у базовому році
грн./грн.
б) у плановому році
грн./грн.
10. Економія витрат виробництва за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань буде становити:
,
де - економія річних амортизаційних відрахувань з розрахунку на річний обсяг виробництва продукції;
- річний обсяг виробництва продукції у плановому році.
тис.грн.
11. Економія собівартості продукції підприємства у плановому році становитиме:
,
де - зниження собівартості продукції за рахунок збільшення річного робочого часу використання ОВФ.
тис.грн.
3.1.2. Підвищення ефективності використання внутрішньозмінного часу
1. Підвищення ефективності використання внутрішньозмінного часу забезпечує збільшення випуску продукції, а отже і збільшення прибутку підприємства, оскільки зменшується частка амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції. Щоб це здійснити необхідно скоротити простої обладнання, що спричинюється його неналежним технічним станом. Для цього необхідно проводити додаткові ремонтні роботи та технічне обслуговування обладнання, щоб підтримувати його у належному робочому стані, потрібно вчасно замінювати старе устаткування новим, що забезпечує безперебійність виробництва, а отже і ефективне використання внутрішньо змінного часу.
2. На основі запропонованих заходів величина зменшення внутрішньозмінних втрат робочого часу використання ОВФ підприємства становитиме 5%.
3. Визначаємо загальну величину зменшення втрат внутрішньозмінного робочого часу використання ОВФ підприємства у плановому році:
,
де - загальна величина зменшення втрат внутрішньозмінного часу в плановому році;
- втрати внутрішньозмінного часу використання ОВФ у базовому році, год.;
- величина зменшення втрат внутрішньо змінного робочого часу використання ОВФ у плановому році, відсотків;
- коефіцієнт змінності.
години
По відношенню до робочого часу в годинах зменшення втрат внутрішньозмінного робочого часу у відсотках становитиме:
%
4. Визначаємо збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок зменшення втрат внутрішньозмінного часу використання ОВФ підприємства. Це збільшення відбувається, як свідчить виробничий досвід, прямо пропорційно зменшенню втрат внутрішньозмінного часу:
,
де - збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок зменшення втрат внутрішньозмінного робочого часу використання ОВФ;
- обсяг виробництва продукції у базовому році;
- величина зменшення втрат внутрішньозмінного часу в плановому році, відсотків....
31.01.2013 01:01-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора