Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра фінансів
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Розрахункова робота
Предмет:
Економіка
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра фінансів та економіки природокористування
РОЗРАХУНКОВА РОБОТА
з дисципліни « Економіка природокористування »
ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………………………..
1. Теоретична частина
1.1 Розкрити суть економічної оцінки природних ресурсів
1.2 Описати порядок фінансування охорони НС та раціонального використання ПР
2. Визначення розмірів зборів за використання природних ресурсів
2.1 Методичні рекомендації щодо розрахунку загальної величини збору
3. Економічне обґрунтування оптимального варіанта природоохоронних заходів
3.1 Методичні рекомендації щодо економічного обґрунтування оптимального варіанта природоохоронних заходів
4. Еколого-економічна ефективність здійснення природоохоронних заходів
4.1 Методичні рекомендації щодо розрахунку загальної величини збору
4.2 Загальна економічна ефективність водоохоронних заходів
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Відомо, що природа - єдина і неподільна, а сучасне господарство – результ взаємодії природи і суспільства. Отже, суспільство, господарство і природа -взаємопов'язані, зв'язок цей має глобальний характер, стан і доля кожного із компонентів – взаємозалежні. Ця порівняно проста теза є відправною щодо розуміння низки глобальних геологічних проблем. На жаль, протягом тисячоліть людина посилено втручалася в природу, не порушюючи про підтримку в ній рівноваги. Особливо ускладнилися відносини суспіль ств і природи в XX ст., коли в процесі науково-технічної революції різко зріс антропогенний вплив на навколишнє середовище. Через різке збільшення кількості введення, інтенсивну індустріалізацію та урбанізацію на планеті господарські навантаження стали перевищувати здатність екологічних систем до самоочищення відновлення. У відносинах людини і природи настала криза, яка викликала Алогічні проблеми глобального характеру. Зростання потреб сучасного господарства призводить до великих втрат у природі. Щорічно на земній кулі перетворюються на пустелю 6 млн гектарів родючих земель; 11 млн гектарів лісу вирубується, гине від пожеж або забруднення довкілля; внаслідок проживання в місцях інтенсивного забруднення хворіють десятки тисяч людей. Спостереження за кліматом дають змогу визначити зміни газової структури атмосфери, вивчати явище «парникового» ефекту, що посилюється внаслідок збільшення частки вуглекислого газ, випадання кислотних дощів, виснаження озонового прошарку, який оберігає життя на Землі від жорсткого ультрафіолетового випромінювання Сонця. [ 2.ст. 317] Основними джерелами антропогенного забруднення середовища є виробники енергії (ТЕС, АЕС, ГРЕС, сотні тисяч котельних), усі помислові об`єкти (в першу чергу металургійні, хімічні, нафтопереробні, цементні і целюлозо-паперові), екстенсивне, перехімізоване с/г виробництво, військова промисловість і військові об`єкти, автотранспорт та інші види транспорту (морський, річковий, залізничний, повітряний), гірниче виробництво. Нині настав час серйозного переосмислення людством ставлення до природи, час об`єднання зусиль націй і народів у боротьбі за врятування біосфери планети, адже Земля у нас всіх одна; здійснення нових локальних, регіональних і міжнародних програм подальшого розвитку та вживання, які повинні базуватися на нових соціально-політичних засадах, екологічній основі, глибоких екологічних знаннях і підвищеній загальнолюдській екологічній свідомості. Тягар цих турбот має лягти на всі країни. Ті з них, що розвиваються, перш за все повинні вирішувати демографічні проблеми, проблеми опустелювання, знищення лісів, фауни та флори, в свою чергу розвинені країни повинні також дбати про наслідки суперурбанізації, перезабруднення довкілля промисловими і сільськогосподарськими відходами, особливо токсичними, понадвиробництва та понадспоживання, кислотних дощів та демілітаризації. Всі країни повинні брати участь у збереженні світу, виправленні екологічної системи . [ 3 ] Отже, метою даного дослідження є виявити взаємозв’язки між суспільством, економікою та навколишнім середовищем. В роботі розглядаються основні екологічні проблеми та причини їх виникнення, їх економічні та соціальні наслідки, що зумовлює надати об’єктивну оцінку стану довкілля. Предметом дослідження є державна екологічна політика та механізм її реалізації в сфері регулювання відносин між людиною і природою. Об’єктом виступає навколишнє природне середовище та його складові компоненти.
1. Теоретична частина
1.1 Розкрити суть економічної оцінки природних ресурсів
Багато видів природних ресурсів є не лише предметом праці а й його результатом. До того ж як предмет праці одні і ті ж ресурси мають багато корисних властивостей, ефект від використання яких неоднаковий. Тому існує постійна потреба в оцінці економічного змісту природних ресурсів.
Природні ресурси є часткою природного середовища, яке сформувалось без участі людини і потім було залучене в господарський оборот. Елементи природного середовища стають для суспільства ресурсами лише на певній стадії розвитку продуктивних сил, коли з'являється потреба в них і можливість їх використання. Так, вода в природному стані є даром природи. Вона знаходиться поза всяким господарським обігом і не підлягає грошовій оцінці. Інша річ, коли вода, взята з джерел зрошення, набуває нової якості під впливом засобів і праці, вкладеної в процесі будівництва та експлуатації каналів і споруд. У цьому випадку вона має певну вартість і є ресурсом для суспільства. Перетворення ж води з продукту природи в зрошувальну означає перетворення її в засіб виробництва.
Залучені в господарський обіг природні ресурси є важливим фактором виробництва і не можуть не враховуватись у національному багатстві. Природні ресурси, залучені у виробництво, є носієм виробничих відносин і втілюють у собі єдність споживної вартості та вартості. Все це викликає необхідність розглядати природні ресурси як економічну категорію.
Як і будь-яка економічна категорія, природні ресурси історичні. Характер і ступінь використання природного середовища як однієї з умов виробництва визначається рівнем розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Ще 40—50 років тому уранові руди не мали ніякого практичного застосування, зараз — це енергетичний ресурс. Постає потреба оцінки природних ресурсів; оскільки продукт господарської діяльності має вартісну форму.
З позицій формальної логіки всі дії щодо якісної та кількісної характеристики ресурсів називають оцінюванням, сам же результат дій — оцінкою. Оцінювання вимагає встановлення певних відносин між суб'єктом (людиною) і об'єктом оцінки (природними ресурсами). Наприклад, необхідно знати і оцінювати не лише агрокліматичні умови території, а й ті вимоги, які до них висуває людина в певній галузі виробничої діяльності (в нашому випадку це сільське господарство). З цим пов'язана проблема добору критеріїв (конкретних показників, від найзагальніших до розгалуженої та складної системи показників), за допомогою яких відбувається оцінка компонентів природи.
У логіці виділяють чотири компоненти оцінок: суб'єкт, об'єкт, характер і основа оцінки. Суб'єкт — це той компонент, через який «проводиться» ідея релятивізму (відносності) в оцінюванні, тобто ідея необхідності співвідношення кожної оцінки з вимогами суб'єкта. Самі по собі природні умови і ресурси ні погані, ні хороші, питання про їх цінність постає лише, коли людина вступає у взаємодію з ними в процесі господарської-діяльності.
Отже, характер оцінки буде змінюватись залежно від мети, для якої вона здійснюється. Не можна, наприклад, оцінити клімат чи природу певного регіону як сприятливі чи несприятливі. При такому формулюванні залишається незрозумілим, для якого саме виду діяльності сприятливий чи несприятливий природний комплекс або який-небудь його компонент. Правильними будуть такі формулювання: «природні умови несприятливі для розвитку хімічної промисловості» або «клімат сприятливий для вирощування озимої пшениці».
Отже, предметом для оцінки є взаємодія «об'єкта» і «суб'єкта» в кожній конкретній ситуації, а критерії оцінки формуються залежно від її мети. [ 4 ]
Оцінки історичні, вони змінюються не лише від суб'єкта до суб'єкта, але в одного і того ж суб'єкта з плином часу.
Справа не лише в тому, що на різних етапах господарської діяльності може змінюватися значення, цінність того чи іншого ресурсу. Справа ще й в системі виробничих відносин. Річ, що оцінюється певним суб'єктом позитивно, може через деякий час стати для нього зовсім нецікавою, отже, і не цінною, або навпаки. Тому оцінка природних умов і ресурсів історично відносна і залежить від цілої низки умов — соціальних, економічних, природних, науково-технічних, від стану і ступеня використання самих природних ресурсів і ступеня рівноваги природного середовища.
Підвищена увага в наш час приділяється економічним оцінкам природних ресурсів, хоча вони дотепер залишаються ще недостатньо обґрунтованими.
Суспільству важливо знати, скільки потрібно докласти праці, щоб замістити ті чи інші ресурси, які були вилучені в природі.
Отже, оцінка — це не лише елемент товарного виробництва, вона важлива для будь-якого суспільства, оскільки дає змогу зберігати працю або попереджувати її втрати в майбутньому. Оцінка повинна відображати _ не стільки фактичні витрати, пов'язані з використанням, скільки значущість природних ресурсів для народного господарства.
В умовах товарно-грошових відносин економічна, оцінка природних ресурсів повинна виражатись у вартісній формі. Без вартісної оцінки сьогодні ще неможливо визначати вклад відповідних галузей у сукупні результати виробництва і відповідно доцільні масштаби вкладень суспільних коштів у їх розвиток. Правильна ж оцінка ресурсів у тому числі й природних, з одного боку, забезпечує рівні економічні (госпрозрахункові) можливості для підприємств, що працюють в різних умовах, з другого — забезпечить створення ефективного матеріального стимулу до раціонального природовикористання.
Поряд з грошовою оцінкою суспільство може розрахувати, скільки потрібно витратити праці для придбання (одержання) тих чи інших елементів навколишнього середовища (трудова оцінка ресурсів), який їх обсяг у натуральному вираженні (натуральна оцінка).
Даючи вартісну оцінку елементів природного середовища, необхідно врахувати багато економічних, технічних, географічних, геологічних факторів. Можливе багатоцільове використання більшості елементів природного середовища, що також накладає відбиток на оцінку природних ресурсів. Вибір напряму використання або їх поєднання визначається, як правило, не природними, а соціально-економічними факторами.
Майже загальноприйнятим критерієм економічної оцінки всіх видів природних ресурсів в більшості досліджень, що провадяться в цій області, є диференційна рента. Цей показник акумулює в собі оцінку таких факторів, як кількість і місце розташування ресурсів.
Дослідження показника диференціальної ренти відкриває шлях для зіставлення різнорідних природних ресурсів і встановлення єдиних цін на природну сировину, за яких чистий дохід буде народногосподарським показником ефективності їх використання. Однак дискусія з цих проблем ще не завершена, продовжують висловлюватись точки зору про відсутність диференціальної ренти в наших умовах і тому безперспективність будь-яких концепцій встановлення цін на природні ресурси. Це помилкова точка зору, оскільки однакова за кількістю та якістю праця, вкладена, наприклад, у різні за якістю земельні ділянки, дає різні економічні результати і за будь-яких умов. Аналогічні результати одержуються і на земельних ділянках з різним географічним положенням відносно районів реалізації готової продукції.
Основна ідея рентної оцінки ресурсу полягає в наступному. Рентна оцінка за своїм значенням дорівнює народногосподарським (не галузевим і не індивідуальним) додатковим витратам, які можуть виникнути через вибуття цього ресурсу з експлуатації (наприклад, вичерпання корисної копалини, затоплення сільськогосподарських земель, заміна рекреаційного використання лісу на лісоексплуатаційне тощо). Звичайно ресурс, який вилучається або, навпаки, залучається замість того, що є, називається замикаючим. Ті ресурси, безповоротна втрата яких не супроводжується економічними втратами ні в даний момент, ні в перспективі, одержують нульову оцінку. Позитивну (не нульову) оцінку мають так звані обмежені ресурси, внаслідок прикладення суспільної праці до яких виникає диференціальна рента.
Отже, обмежені ресурси — це такі ресурси, для забезпечення необхідної кількості яких потрібна трудова діяльність.
Методика визначення рентної оцінки ще остаточно не розроблена, відсутні самі рентні оцінки і плата за ресурси з урахуванням ренти. Останнє часом призводить до того, що ресурси використовуються нераціонально, між відомі ствами недостатньо погоджено їх використання.
Останнім часом досить широкої популярності набула енергетична оцінка природних продуктивних сил. Вона ґрунтується на тому, що природні ресурси мають певний енергетичний еквівалент, який залежить від їх внутрішнього потенціалу і попередніх витрат на їх утворення. Тобто під різнорідні явища підводиться єдина основа, що дає змогу їх порівнювати.
Різниця або відношення між витратами і виходом енергії досить об'єктивно характеризує продуктивність праці.
Для деяких видів природних ресурсів, наприклад для повітря, вартісна оцінка поки що в принципі незастосовна. Атмосферне повітря у нас безплатне і поки що не такий дефіцит, щоб встановлювати за нього плату.
Економічна оцінка природних багатств повинна врахувати довгострокові народногосподарські результати використання природних ресурсів. Щоб виконати це, необхідно оцінювати всі ресурси на єдиній методологічній основі; враховувати в оцінці потенціальний (а не фактично досягнутий) ефект їх використання; з найбільшою повнотою враховувати фактор часу при проведенні ресурсооцінних робіт.
Тому, очевидно, в «змішану» методику оцінки природних ресурсів слід включати витрати В\, Вч, By, де Ві — витрати коштів на пошук, освоєння нових гірших ресурсів; B^ — витрати на розробку способів задоволення потреб у дефіцитних ресурсах за рахунок вторинної переробки відходів і комплексного використання ресурсів; Вз — витрати на дослідження можливостей відтворювати ресурси штучним шляхом або, якщо це неможливо, створювати їх замісники.
Так, в оцінку відновлюваних природних ресурсів, які споживаються, слід включити витрати не лише на розвідку і видобуток, диференціальний дохід, одержаний від їх експлуатації, витрати, спрямовані на попередження шкоди середовищу, а й ва їх відтворення (наприклад, на вирощування лісу). Якщо ж використовуються не відновлювані ресурси, в оцінку слід включати витрати на створення їх замінників.
1.2 Описати порядок фінансування охорони НС та раціонального використання ПР.
Під природними ресурсами розуміють природні тіла, явища і процеси, які людина використовує в своїй діяльності.
Природні ресурси дуже різноманітні, як і можливості їх застосування в господарстві і побуті, вони є складовою частиною матеріально-технічної бази суспільного виробництва.
Природні ресурси - категорія історична, їх використання пов'язане з розвитком технології виробництва. Співвідношення між природними ресурсами і природними умовами може бути представлено за аналогією до співвідношення між засобами праці і матеріальними умовами трудового процесу. Природні ресурси не можуть існували і використовуватись поза природними умовами, які є їх природно-історичною базою. Причому для виникнення і розвитку ресурсів необхідні певні природні умови. Природні ресурси мають соціальну значущість і корисність і є складною сукупністю матеріальних елементів і процесів, що постійно розвиваються в часі та в просторі як точка дотику людського суспільства і природи, сфера прикладення розуму і сил.
В основі природоохоронної діяльності лежить її економічний механізм. Головними складовими елементами економічного механізму природокористування є платежі за використання природних ресурсів, збір за забруднення навколишнього природного середовища, грошові стягнення за порушення норм і правил охорони довкілля та за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, система фінансування і кредитування природоохоронних заходів (державний і місцевий бюджети, природоохоронні фонди, банки, кошти підприємств, іноземні надходження та інвестиції тощо).
Одним з найбільших важливих джерел фінансування природоохоронної діяльності тепер справедливо вважаються бюджетні природоохоронні фонди. Саме завдяки існуванню таких екофондів як на загальнодержавному, так і місцевих рівнях є реальна можливість спрямовувати відповідні кошти на реалізацію природоохоронних програм і проектів. Формування цих фондів відбувається переважно за рахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища суб’єктами господарської діяльності, а місцевих ще й з частини грошових стягнень за порушення норм і правил охорони довкілля та шкоду, заподіяну довкіллю порушенням природоохоронного законодавства в результаті господарської та іншої діяльності.
На сьогодні в Україні існує трьохрівнева система екологічних фондів, в системі якої, виділяється Державний фонд охорони навколишнього природного середовища завдяки своєму розміру, важливості заходів, що фінансуються з нього. Бюджетний статус Державного фонду передбачає використання коштів на природоохоронні заходи, реалізація яких здійснюється відповідно до актів законодавства, спрямованих на виконання загальнодержавних чи міжрегіональних завдань. Як, правило частка фінансування з цього фонду не повинна перевищувати 30 відсотків загальної вартості заходу, а інші витрати повинні фінансуватися за рахунок місцевих бюджетів, місцевих екологічних фондів тощо.
На регіональному рівні вагомим джерелом фінансування природоохоронних заходів є обласний природоохоронний фонд.
Обласний екологічний фонд створюється в установленому порядку обласною державною адміністрацією.
Порядок фінансування природоохоронних заходів з фондів охорони навколишнього природного середовища :
1. Фонди охорони навколишнього природного середовища створені для акумуляції фінансових ресурсів з метою фінансування цільових екологічних програм, проектів, заходів щодо охорони та відтворення навколишнього природного середовища.
2. Обласний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється у складі обласного бюджету за рахунок:
2.1. 50 відсотків надходжень збору за забруднення навколишнього природного середовища;
2.2. цільових та інших добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян.
3. Місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок:
3.1. 20 відсотків надходжень збору за забруднення навколишнього природного середовища;
3.2. частини грошових стягнень за порушення норм і правил охорони навколишнього природного середовища та шкоду заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у результаті господарської і іншої діяльності, згідно з чинним законодавством;
3.3. цільових та інших добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян.
4. Кошти фондів охорони навколишнього природного середовища акумулюються на окремих рахунках відповідних бюджетів.
5. Розподіл коштів, що надходять до обласного та місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, здійснюється обласною радою за поданням Держуправління екології та природних ресурсів в Запорізькій області.
6. Підприємства, організації, незалежно від форм власності, громадяни, які мають пропозиції щодо покращання якості навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки населення, можуть звертатись до облдержадміністрації, органів місцевого самоврядування, райдержадміністрацій для вирішення питання повного або часткового фінансування цих заходів.
Для цього не пізніше серпня року, який передує року, що планується, подають такі матеріали:
письмове звернення з короткою характеристикою запропонованого заходу, із зазначенням екологічного ефекту та можливих виконавців робіт;
висновок Держуправління екології та природних ресурсів в Запорізькій області щодо відповідності запропонованого заходу Переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.96 N 1147, із змінами;
висновок державної екологічної експертизи по проектній документації;
для заходів, пов'язаних з будівництвом природоохоронних об'єктів - відомість будови відповідно до форми, що додається;
для заходів, не пов'язаних з будівництвом - кошторис витрат з розшифровкою по джерелах фінансування та розрахунками по кожному виду витрат;
для заходів, фінансування яких здійснювалося за рахунок фондів охорони навколишнього природного середовища обласної ради, довідку про надходження, освоєння та витрати коштів по об'єктах за звітний період.
7. Головне управління економіки облдержадміністрації, органи місцевого самоврядування у жовтні року, який передує рік, що планується, подають Держуправлінню екології та природних ресурсів в Рівненській області перелік природоохоронних заходів, фінансування яких повинно здійснюватись з фондів охорони навколишнього природного середовища у році, що планується.
8. Держуправління екології та природних ресурсів в Рівненській області надає у листопаді року, який передує року, що планується, до облдержадміністрації подання щодо розподілу обсягу коштів місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища на наступний рік.
9. Головне управління економіки облдержадміністрації на підставі подання Держуправління екології та природних ресурсів в Рівненській області готує проект рішення обласної ради по затвердженню переліку природоохоронних заходів, фінансування яких повинно здійснюватись з обласного та місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища у відповідному фінансовому році, та вносить його на розгляд і затвердження сесією обласної ради.
10. Після прийняття обласною радою рішення про затвердження витрат фондів охорони навколишнього природного середовища замовники робіт проводять тендери для визначення конкретного виконавця для заходів, робота на яких розпочинається у наступному році.
11. Головні розпорядники коштів фондів охорони навколишнього природного середовища визначаються рішеннями сесії відповідної ради, які виконують свої повноваження згідно з бюджетним законодавством.
12. Фінансування природоохоронних заходів проводиться головними розпорядниками бюджетних коштів згідно з кошторисами доходів та видатків на відповідний бюджетний рік за умовами взятого бюджетного зобов'язання на підставі розпорядчих документів голови облдержадміністрації, керівників райдержадміністрацій та органів місцевого самоврядування.
По обласному фонду охорони навколишнього природного середовища проект розпорядження голови облдержадміністрації щодо поетапного фінансування затверджених природоохоронних заходів готує Головне управління економіки облдержадміністрації на підставі обгрунтовуючих документів, що надають замовники робіт, згідно з чинним законодавством.
13. Одержувачі коштів фондів охорони навколишнього природного середовища надають звіти про їх використання розпорядникам цих коштів для аналізу ефективності їх використання.
14. Кошториси доходів і видатків по природоохоронних заходах формуються замовниками робіт на підставі затвердженого переліку фінансування природоохоронних заходів області і надаються для складання загальних кошторисів доходів і видатків головним розпорядникам коштів фондів охорони навколишнього природного середовища.
15. Головне фінансове управління облдержадміністрації надає Головному управлінню економіки облдержадміністрації у міру необхідності інформацію про суми надходжень зборів за забруднення навколишнього природного середовища на рахунок обласного фонду охорони навколишнього природного середовища та видатки з нього.
Аналогічні обов'язки покладаються на фінансові підрозділи органів місцевого самоврядування по звітності на своїх рівнях.
16. Головні розпорядники коштів фондів охорони навколишнього природного середовища витрати та касове виконання місцевих бюджетів за видатками проводять у межах цих надходжень у встановленому законодавством порядку.
17. Головні розпорядники коштів фондів охорони навколишнього природного середовища здійснюють контроль за цільовим витрачанням бюджетних коштів.
18. Координацію роботи райдержадміністрацій, органів місцевого самоврядування, їх фінансових органів, підприємств, організацій, установ з питань економічного механізму природокористування здійснюють Головне фінансове управління облдержадміністрації, головне управління економіки облдержадміністрації, Державне управління екології та природних ресурсів в Рівненській області.
19. За нецільове та понадкошторисне витрачання коштів фондів охорони навколишнього природного середовища посадові особи несуть відповідальність згідно із законодавством. [ 5 ]
2. Визначення розмірів зборів за використання природних ресурсів
Розглядається діяльність підприємства яке в результаті своєї роботи забруднює: атмосферне повітря стаціонарними і пересувними джерелами забруднення, водні об’єкт, а також розміщує відходи.
Згідно з результатами контрольних перевірок хімічного підприємства міста Рівного зафіксовано використання як пального таких речовин: перша речовина по варіанту - 307 т. , друга речовина - 607 т., третя речовина - 407 т. Також результати перевірки вказали на забруднення атмосферного повітря стаціонарними джерелами забруднення в таких обсягах: (додаток 1): перша речовина по варіанту - 1070 т. при ліміті 1670 т., друга речовина - 1107 т. при ліміті 1150 т., третя речовина - 207 т. при ліміті 120 т.
Крім того виявлено перевищення скиду забруднюючих речовин у водні об’єкти в таких обсягах (додаток 1): перша речовина по варіанту - 4,7 т. при ліміті 4 т., друга речовина - 4,7 т. при ліміті 1,5 т., третя речовина - 47 т. при ліміті 75 т.
За цей період часу підприємство розмістило на своїй території, згідно дозволу, відходи у таких обсягах: відходи ІІ класу - 207 т., при ліміті 245 т., відходи ІІІ класу - 107 т., при ліміті 150 т., люмінесцентні лампи у кількості 607 штук (дозвіл відсутній).
Визначити розміри збору за викиди забруднюючих ручовин в навколишнє природне середовище. Результати розрахунку записати у таблицю 1.1
Додаток 1
Норматив збору за забруднення навколишнього природного середовища
Назва забруднюючої речовини
Норматив збору грн./тонну
Викиди в атмосферу пересувними джерелами забруднення
1. Дизильне паливо
11
2. Бензин етиловий
14
3. Зріджений нафтовий газ
14
Викиди в атмосферу стаціонарними джерелами забруднення
1. Ангідрит сірчистий
190
2. Газоподібні фтористі сполуки
470
3. Сірководень
610
За скиди у водні об’єкти
1. Хлориди
4
2. Органічні речовнини БСК 5
50
3. Завислі речовини
4
Розміщення відходів
1. Відходи І класу
196
2. Відходи ІІ класу
7
3. Відходи ІІІ класу
2
4. Відходи ІV класу
1
5. Люмінесцентні лампи
83 грн./шт.
Таблиця 1
Варіанти до виконання другої частини контрольної роботи
(назви забруднюючих речовин)
Передостання цифра залікової книжки
Остання цифра залікової книжки
7
0 або 1
1,2,4,
1,2,3,
7,8,9
2.1. Методичні рекомендації щодо розрахунку загальної величини збору.
Методика визначення розмірів плати і стягнення платежів за забруднення НС України затверджена 24.05.93 р. Міністерством НПС України.
Збори розраховуються підприємствами самостійно на підставі отриманих лімітів та затверджених нормативів і сплачуються щоквартально за наростаючими з початку року показниками.
Екологічні платежі розподіляються таким чином:
- 10 % - на окремі рахунки фондів охорони НПС сільських, селищних, міських бюджетів;
- 25 % - на окремі рахунки фондів охорони НПС обласних бюджетів;
- 65 % - на окремий рахунок фонду охорони НПС Державного бюджету.
2.1.1. Збори за забруднення атмосфери.
2.1.1.1. Стаціонарні джерела забруднення.
Пвс = ∑(Млі + Мпі х Кн) х Нбі х Кнас х Кф х Кі,
де: Пвс – сума зборів за викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними джерелами, грн.;
Млі – річний обсяг викиду і-ої забруднюючої речовини в межах ліміту, т;
Мпі – річний обсяг понадлімітного викиду і-ої забруднюючої речовини (фактичний викид мінус ліміт), т;
Кн – коефіцієнт кратності збору за понадлімітні викиди (5);
Нбі – норматив збору за викид 1 т забруднюючої речовини в атмосферу в межах ліміту, грн./т.
Кі – величина індексу споживчих цін (індекс інфляції) – 2,5.
Кнас – коригуючий коефіцієнт, що враховує чисельність жителів населеного пункту (до 100 тис. – 1; 100,1 – 250 – 1,2; 250,1 – 500 – 1,35; 500,1 – 1000 – 1,55; понад 1000 – 1,80).
Кф – коригуючий коеф., що враховує народногосподарське значення населеного пункту (села і міста районного значення – 1, обласні центри і міста обласного значення – 1,25, курортні місця – 1,65);
Пвс = [ (( 1070*190) + (0*190*5) + ( 1107*470) + ( 0*470*5) + ( 207*610) + ( 207-120*610*5)) ] * 1,2*1,25*2,5 = 1115210 * 1,2*1,25*2,5 = 4182037,5 грн.
2.1.1.2. Пересувні джерела забруднення.
Ппс = ∑Мі х Нбі х Кнас х Кф х Кі,
де: Ппс – сума зборів за викиди в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами, грн.;
Мі – кількість використаного пального і-го виду, т;
Нбі – норматив збору за 1 т використаного і-го пального, грн.
Ппс = ( 307*11*1,2*1,25*2,5 ) + ( 607*14*1,2*1,25*2,5) + ( 407*14*1,2*1,25*2,5) = 12663,75 + 31867,5 + 21367,5 = 65898,75 грн.
2.1.2. Забруднення водних об’єктів.
Пс = ∑(Млі + Мпі х Кн) Нбі х Крб х Кі.,
де: Ппс – сума зборів за скиди у водні об’єкти забруднюючих речовин, грн.;
Млі – річний обсяг скиду і-ої забруднюючої речовини в межах ліміту, т;
Мпі – річний обсяг понадлімітного скиду і-ої забруднюючої речовини (фактичний скид мінус ліміт), т;
Кн – коефіцієнт кратності збору за понадлімітні скиди (5);
Нбі – норматив збору за скид 1 т забруднюючої речовини у водні об’єкти в межах ліміту, грн./т.
Крб – регіональний (басейновий) коригуючий коефіцієнт (для басейнів Азовського і Чорного морів – 2, Дунаю, Дніпра (від Каховського гідровузла до Чорного моря), Сіверського Донця, Міуса, Кальміуса – 2,2; Дніпра (від кордону до Києва, Західного Бугу, Вісли, Десни – 2,5; Дністра, рік Криму – 2,8; Тиси, Пруту – 3,0).
Пс = [ (( 4,7*4) + ( 4,7-4*4*5) + ( 4,7*50 ) + ( 0*50*5) + ( 4,7*4) + ( 0*4*5)) ]*2,5*2,5 = 455,8 * 2,5*2,5 = 2848,75 грн.
2.1.3. Розміщення відходів.
Прв = ∑(Млі + Мпі х Кн) Нбі х Км х Ко х Кі,
де: Млі – обсяг розміщення шкідливих відходів і-го виду в межах ліміту, т;
Мпі – обсяг розміщення понадлімітних шкідливих відходів і-го виду (фактичні обсяги розміщення шкідливих речовин за мінусом лімітів), т;
Нбі – норматив збору за розміщення 1 т відходів і-го виду в межах ліміту, в залежності від класу небезпеки відходів, грн./т.
Км – коригуючий коефіцієнт, що враховує розташування місця розміщення відходів (у межах населених пунктів чи на відстані менше 3 км від них – 3; за межами населених пунктів, не менше 3 км – 1);
Ко – коригуючий коефіцієнт, що враховує обладнання місця розміщення відходів (спеціально обладнані полігони, що цілком забезпечують охорону атмосфери, води і землі від забруднення – 1; смітники, що не забезпечують повного захисту середовища – 3).
Норматив збору для:
обладнання та приладів, що містять ртуть, елементи з іонізуючим випромінюванням – 83 грн. /одиницю;
люмінесцентних ламп – 1,5 грн. /одиницю.
Прв = [ (( 207*7) + ( 0*5*7) + ( 107*2) + ( 0*2*5) +( 0*1,5) + ( 607*1,5*5) ]*3*3*2,5 = ( 1449+214+4552,5 )* 3*3*2,5 = 6215,5*3*3*2,5 = 139848,75 грн.
Таблиця 2.1.1
Розрахунок збору за забруднення навколишнього
природного середовища
Назва забруднюючої речовини
Фактична маса річного викиду, т.
Ліміт викиду, т.
Норматив збору за викид, грн./т.
Величина індексу споживчих цін
Коригуючи коефіцієнти
Сума збору в межах ліміту, грн.
Сума плати за понадлімітний викид, грн.
Загальна сума плати, грн.
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
1. Нараховано збору за викиди пересувними джерелами забруднення, усього
65898,75
-
65898,75
1.1 Дизельне паливо
307
-
11
2,5
1,2
1,25
5
12663,75
-
12663,75
1.2 Бензин етиловий
607
-
14
2,5
1,2
1,25
5
31867,5
-
31867,5
1.3 Зріджений нафтовий газ
407
-
14
2,5
1,2
1,25
5
21367,5
-
21367,5
2. Нараховано збору за викиди пересувними стаціонарними забруднення, усього
3186775
995062,5
4182037,5
2.1 Ангідрит сірчистий
1070
1670
190
2,5
1,2
1,25
5
762375
-
762375
2.2 Газоподібні фтористі сполуки
1107
1150
470
2,5
1,2
1,25
5
1951087,5
-
1951087,5
2.3 Сірководень
207
120
610
2,5
1,2
1,25
5
473512,5
995062,5
1468575
3. Нараховано збору за скиди у водні об’єкти, усього
2761,25
87,5
2848,75
3.1 Хлориди
4,7
4
4
2,5
2,5
5
117,5
87,5
205
3.2 Органічні речовини БСК 5
4,7
1,5
50
2,5
2,5
5
1468,75
-
1468,75
3.3 Завислі речовини
47
75
4
2,5
2,5
5
1175
-
1175
4. Нараховано збору за розміщення відходів, усього
37417,5
102431,25
139848,75
4.1 Відходи 2 класу
207
245
7
2,5
3
3
5
32602,5
-
32602,5
4.2 Відходи 3 класу
107
150
2
2,5
3
3
5
4815
-
4815
4.3 Люмінесцентні лампи
607
-
1,5
2,5
3
3
5
-
102431,25
102431,25
Таблиця 2.1.2
Зведена таблиця суми зборів
Платежі
Одиниці
виміру
Нараховано, грн
1
2
3
Платежі за викиди, скиди забруднюючих речовин і розміщення відходів в межах встановлених лімітів – всього
грн.
3293052,5
у тому числі:
31.01.2013 01:01-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора